Ухвала суду № 84090836, 30.08.2019, Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області

Справа № 308/6348/19

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 серпня 2019 року м. Ужгород

Слідчий суддя Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області Бенца К.К., при секретарі судового засідання Вереш А.В., за участю прокурора Деяк І., слідчого Глюдзик С.М., підозрюваного ОСОБА_1 , захисника Лаптєв О.С., розглянувши у судовому засіданні клопотання слідчого у кримінальному провадженні №22019070000000049 - слідчого в ОВС 2 відділення слідчого відділу Управління СБ України в Закарпатській області майор юстиції Глюдзик С.М., погоджене прокурором відділу прокуратури Закарпатської області Гіряк Д.І. про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця та мешканця АДРЕСА_1 , громадянина України, українця, з вищою освітою, одруженого, не судимого,-

підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 191 КК України, -

ВСТАНОВИВ:

Слідчий в ОВС 2 відділення слідчого відділу Управління СБ України в Закарпатській області майор юстиції Глюдзик С.М., за погодженням з прокурором відділу прокуратури Закарпатської області Гіряк Д.І., звернувся до слідчого судді з клопотанням у кримінальному провадженні, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №22019070000000049 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 191 КК України про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно підозрюваного ОСОБА_1 .

Подане клопотання мотивує тим, що в ході досудового слідства встановлено, що період з 15.12.2017 року по 30.05.2018 року лісничий Лазещинського лісництва ДП «Ясінянське ЛМГ» - ОСОБА_1 , переслідуючи корисливі мотиви, діючи за попередньою змовою з майстром лісозаготівель Лазещинського лісництва та іншими невстановленими на даний час особами, вчинив розтрату ввіреного йому державного майна, а саме заготовленої на території ділянки 38 кварталу 6 Лазещинського лісництва лісо продукції загальним об`ємом 324,36 м.куб., шляхом зловживання службовим становищем, тобто протизаконного витрачання вказаного майна на користь третіх осіб, без проведення оплати та поза відповідним обліком.

Так, ОСОБА_1 умисно використовуючи своє службове становище всупереч інтересам служби, прав і можливостей пов`язаних із своєю посадою, будучи достеменно обізнаним про те, що з ділянки складування лісопродукції, яка була отримана в ході робіт на території виділу 38 кварталу 6 Лазещинького лісництва, здійснюється протиправне вивезення деревини, яка не облікована, умисно використав свої можливості службового становища та не вжив дієвих заходів щодо припинення протиправного вивезення лісопродукції.

Відомості щодо відсутності облікованих залишків підтверджені проведеною ревізією ДП «Ясінянське ЛМГ», за результатом якої сформовано «Акт документальної перевірки фінансово-господарської діяльності Лазещинського лісництва щодо нестачі заготовленої лісо продукції та суми збитків завданих розтратою лісо продукції із кварталу 6 ділянок 38 та 38(1) Лазещинського лісництва» від 27.11.2018 року, згідно якого розмір нестачі складає 324,36_кубометрів лісо продукції.

У відповідності до висновку судово-економічної експертизи №17/7 від 12.02.2019 року, яка проводилась НДІСТЕ СБ України, встановлена в акті перевірки фінансово - господарської діяльності Лазещинського лісництва ДП «Ясінянське ЛМГ» від 27.11.2018 року нестача товарно-матеріальних цінностей в кількості 324,36 куб.м. документально підтверджується.

Викладені обставини дають підстави обґрунтовано підозрювати лісничого Лазещинського лісництва ДП «Ясінянське ЛМГ» - ОСОБА_1 , у вчиненні розтрати чужого майна, яке було йому ввірене, шляхом зловживання службовим становищем, за попередньою змовою групою осіб, у великих розмірах, тобто у вчиненні злочину, передбаченого ч. 4 ст. 191 КК України.

Повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст. 191 КК України, складено 25.07.2019 року та цього ж дня вручено ОСОБА_1 .

Слідчий у клопотанні зазначає, що обґрунтованість підозри ОСОБА_1 підтверджується зібраними у кримінальному провадженні доказами: показами свідків, посадовими обов`язками, протоколами інших слідчих дій, наявними в матеріалах провадження документами, та іншими фактичними даними зібраними в ході досудового слідства.

Злочин який вчинив ОСОБА_1 відноситься до категорії умисних тяжких злочинів, а згідно примітки до ст. 45 КК України, вказаний злочин відноситься до корупційних.

Вручена ОСОБА_1 підозра повністю відповідає вимогам Європейського суду з прав людини щодо поняття «обґрунтованості», відображеним зокрема у п. 175 рішення від 21.04.2011 у справі «Нечипорук і Йонкало проти України», відповідно до якої «термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення.

Санкція ч. 4 ст. 191 КК України передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк від 5 до 8 років, що відповідно до вимог ст. 12 КК України є тяжким злочином.

Водночас, з метою забезпечення належної процесуальної поведінки підозрюваного ОСОБА_1 , запобігання можливого ухилення від досудового слідства виникла необхідність в обранні запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Слідчий у клопотанні зазначає, що у ході досудового слідства встановлено наявність ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, які дають достатні підстави вважати, що підозрюваний ОСОБА_1 може переховуватися від органів досудового розслідування та суду, незаконно впливати на свідків, інших учасників кримінального провадження, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином.

Відповідно до ст. 177 КПК України, метою застосування підозрюваному ОСОБА_1 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою є забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам:

1.Переховуватися від органів досудового розслідування та суду.

Злочин, який інкримінується ОСОБА_1 , є тяжким і передбачає можливість призначення покарання у виді позбавлення волі на строк до 8 років, що вже саме по собі може бути підставою та мотивом для підозрюваного переховуватись від органів досудового розслідування та суду.

25 липня 2019 року ОСОБА_1 повідомлено про підозру у вчиненні злочину, передбаченого ч. 4 ст. 191 КК України. Після цього, у зв`язку з необхідністю проведення слідчих та процесуальних дій за його участі, йому було вручено повістку про явку 30.07.2019 року, для проведення процесуальних дій за його участі, однак підозрюваний ОСОБА_1 не з`явився на зазначений час та не повідомив про причини неявки, чим зірвав проведення слідчих дій. В подальшому співробітниками УСБУ в Закарпатській області було повторно вжито заходів, щодо виклику ОСОБА_1 шляхом вручення йому повісти, однак як з`ясувалося, за місцем працевлаштування та за місцем фактичного проживання він відсутній, а повнолітні особи які проживають разом з ним - відмовилися прийняти повістку про виклик, та проставити відповідну відмітку про отримання.

В подальшому, оскільки в порядку ч.2 ст. 135 КПК України, дорослі члени сім`ї відмовилися прийняти повістку про виклик, повістку про виклик було направлено житлово-експлуатаційній організації за місцем проживання та адміністрації за місцем роботи. Однак не зважаючи на вжиття усіх передбачених ст. 135 КПК України способів виклику, в період з 25.07.2019 по 12.08.2019 року ОСОБА_1 не прибув до органу досудового розслідування, та не повідомив про причини неприбуття.

Окрім цього, ОСОБА_1 протягом тривалого часу обіймав посаду Лісничго Лазещинського лісництва ДП «Ясінянське ЛМГ». В силу виконання своїх службових обов`язків підозрюваний має широке коло знайомих, у тому числі і серед службових осіб різних правоохоронних органів, та обізнаний із особливостями роботи правоохоронної системи.

Крім цього, ОСОБА_1 має паспорт громадянина України для виїзду за кордон.

Вищевказані обставини, а також той факт, що Закарпатська область межує із чотирма країнами (Республіка Польща, Румунія, Угорщина, Словаччина) дають підстави вважати, що ОСОБА_1 усвідомлюючи тяжкість та невідворотність покарання за вчинення тяжкого злочину, може переховуватись від органів досудового розслідування та має реальні можливості покинути територію України з цією метою, як і в межах пункту пропуску через державний кордон України так і поза межами таких, а також переховуватись на території України.

2.Незаконно впливати на свідків, експерта, спеціаліста у кримінальному провадженні.

ОСОБА_1 в силу перебування тривалий період на посаді Лазещинського лісництва ДП «Ясінянське ЛМГ», перебуваючи на волі під час досудового розслідування матиме можливість використовуючи свій авторитет та здобутий досвід впливати на свідків у кримінальному провадженні, зокрема на співробітників Карпатського біосферного Заповідника.

Зокрема, ОСОБА_1 з урахуванням відомих йому обставин кримінального правопорушення та матеріалів кримінального провадження зможе вступати у поза процесуальні відносини із свідками та схиляти їх до зміни даних слідству показань.

Аналогічним чином ОСОБА_1 зможе впливати ще на невстановлених та недопитаних по обставинах кримінального провадження свідків, а також на понятих, експертів та спеціалістів які будуть залучені у кримінальному провадженні при проведенні слідчих дій та до проведення судових експертиз.

Це створює загрозу тиску та підбурювання вказаних осіб до дачі неправдивих показань, або відмови від надання таких.

3.Перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином.

Знаходячись на волі, ОСОБА_1 зможе використовуючи свої зв`язки координувати дії з особами, які мають можливість впливати на викривлення значимих даних для кримінального провадження шляхом підкупу, погроз, тиску на учасників/сторін кримінального провадження, з метою уникнення підозрюваним кримінальної відповідальності, що є способом перешкоджання досудовому розслідуванню.

Крім того, ОСОБА_1 може перешкоджати кримінальному провадженню іншим способом, зокрема, підшукуючи осіб, що можуть надати вигідні для нього неправдиві показання.

1.Вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

В ході слідства отримано відомості про те, що протягом року ОСОБА_1 перебуваючи на вказаній посаді Лісничого Лазещинського лісництва вже притягувався до кримінальної відповідальності за вчинення злочинів у сфері лісокористування, однак на даний час судимість погашена. Однак викладені обмтавини свідчать про ризик передбачений п.5 ч.1 ст.177 КПК України - «вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується».

Підставою застосування підозрюваному ОСОБА_1 запобіжного заходу у вигляді тримання під варту, є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні кримінального правопорушення та наявність ризиків, які дають підстави вважати, що підозрюваний матиме можливість: переховуватися від слідства та суду, незаконно впливати на свідків, експерта, спеціаліста у кримінальному провадженні, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, а також вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

У випадку засудження ОСОБА_1 за вчинення тяжкого злочину, до нього може бути застосовано виключно покарання у виді реального позбавлення волі до 8 років.

Слідчий зазначає, що вивченням особи підозрюваного на даний час встановлено, що він працездатний, тяжкими захворюваннями, які б перешкоджали його утриманню під вартою, не страждає. Даних, які б вказували на неможливість застосування до ОСОБА_1 вказаного запобіжного заходу, не встановлено.

Ураховуючи викладене, тяжкість та специфіку кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_1 , дані про особу підозрюваного з метою забезпечення виконання процесуальних обов`язків та запобігання наведеним у клопотанні ризикам , слідчий просить застосувати до ОСОБА_1 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.

В судовому засіданні слідчий та прокурор клопотання підтримали та просили його задовольнити з підстав наведених у клопотанні.

Захисник підозрюваного у судовому засіданні просив у задоволенні клопотання відмовити з підстав викладених у письмовій думці захисника щодо клопотання та додаткових поясненнях, долучених до клопотання. Надав пояснення аналогічні викладеним у письмовій думці захисника щодо клопотання та додаткових поясненнях . Вважає клопотання необгрунтованим, а визначений в ньому запобіжний захід недоцільним. Зокрема вказав на необгрунтованість підозри , що виключає можливість обрання запобіжного заходу ОСОБА_1 Вказує на те, що підозра Петрюку висунута на припущеннях, оскільки в матеріалах досудового розслідування відсутні будь - які фактичні дані , що прямо або опосередковано вказують на наявність в діях ОСОБА_1 складу кримінального правлпорушення. Захисник вказав на недоведеність прокурором наявності ризиків передбачених ст. 177 КПК України. Доводи прокурора та слідчого, щодо наявності ризиків вважає їх припущеннями.

У судовому засіданні підозрюваний ОСОБА_1 підтримав доводи захисника.

Заслухавши думку слідчого та прокурора про доцільність обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою, пояснення захисника та підозрюваного, перевіривши докази, якими обґрунтовується клопотання, слідчий суддя приходить до наступних висновків.

Клопотання слідчого мотивоване тим, що перебуваючи на волі ОСОБА_1 може переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду, знаючи та намагаючись уникнути відповідальності за вчинене ним діяння, усвідомлюючи наслідки в разі доведення останньому вини у вчинені вище вказаного злочину, з метою уникнення від покарання шляхом впливу на свідків, експертів , спеціалістів у кримінальному провадженні, перешкоджати повному та всебічному досудовому розслідуванні даного кримінального провадження іншим чином, або вчинити інше кримінальне правопорушення.

Згідно зі змістом ст.ст. 131-132 КПК України, запобіжні заходи є заходами забезпечення кримінального провадження і застосовуються на підставі ухвали слідчого судді або суду.

Стаття 177 КПК України містить правові норми щодо мети та підстав застосовування запобіжних заходів.

Статтею 177 КПК України передбачено, що метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується. Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 194 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно в разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу.

Крім того, при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, враховуються обставини, передбачені ст.178 КПК України.

Згідно ст. 178 КПК України при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов`язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі: 1) вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується; 3) вік та стан здоров`я підозрюваного, обвинуваченого; 4) міцність соціальних зв`язків підозрюваного, обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців; 5) наявність у підозрюваного, обвинуваченого постійного місця роботи або навчання; 6) репутацію підозрюваного, обвинуваченого; 7) майновий стан підозрюваного, обвинуваченого; 8) наявність судимостей у підозрюваного, обвинуваченого; 9) дотримання підозрюваним, обвинуваченим умов застосованих запобіжних заходів, якщо вони застосовувалися до нього раніше; 10) наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення; 11) розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється, обвинувачується особа, або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється, обвинувачується особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини.

Відповідно п. 3 абз.1 Постанови Пленуму Верховного Суду України "Про практику застосування судами запобіжного заходу у вигляді взяття під варту та продовження строків тримання під вартою на стадіях дізнання і досудового слідства" від 25.04.2003 року № 4, запобіжні заходи застосовується за наявності підстав вважати, що підозрюваний, обвинувачений буде намагатись ухилятися від слідства або суду, перешкоджати встановленню істини по кримінальній справі або продовжити злочинну діяльність, а також для забезпечення виконання процесуальних рішень. Разом з тим взяття під варту є найбільш суворим запобіжним заходом, у зв`язку з чим такий обирається лише за наявності підстав вважати, що інші (менш суворі) запобіжні заходи можуть не забезпечити виконання підозрюваним, обвинуваченим процесуальних обов`язків, що випливають норм КПК України, і його належної поведінки.

Разом з тим, в п. 13.3 вищевказаної Постанови роз`яснено, що обов`язковою умовою взяття під варту (виходячи з його правової природи) має бути обґрунтована впевненість судді в тому, що більш м`які запобіжні заходи можуть не забезпечити належної поведінки підозрюваного, обвинуваченого.

Це можливо, коли особа немає постійного місця проживання, зловживає спиртними напоями чи вживає наркотичні засоби, продовжує вчиняти злочини, підтримує соціальні зв`язки негативного характеру, порушила умови запобіжного характеру, не пов`язаного з позбавленням волі, раніше ухилялася від слідства, суду чи виконання судових рішень.

Відповідно до п. 10 постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 25 квітня 2003 року "Про практику застосування судами запобіжного заходу у вигляді взяття під варту та продовження строків тримання під вартою на стадіях дізнання і досудового слідства" розглядаючи подання, суддя з`ясовує, чи є підозра у вчиненні особою злочину або обвинувачення останньої обґрунтованими, тобто чи є в розпорядженні органу дізнання, слідчого встановлені у визначеному законом порядку достатні дані, що свідчать про наявність ознак злочину, вчиненого саме цією особою (ними можуть бути заяви й повідомлення про злочин, явка з повинною, документи, складені за результатами оперативно-розшукової діяльності, протоколи слідчих дій, висновки експертиз тощо).

У відповідності до рішення Конституційного Суду України від 08 липня 2003 року № 14-рп/2003 тяжкість злочину законом не визначається як підстава для застосування будь-якого виду запобіжного заходу, а тільки враховується поряд з іншими обставинами, передбаченими відповідними статтями КПК України.

Слідчий суддя при вирішенні клопотання враховує вимоги п. п. 3 і 4 ст. 5 Конвенції про захист прав людини та практику Європейського суду з прав людини, згідно з якими обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою. При цьому, ризик переховування обвинуваченого від правосуддя не може оцінюватися виключно на підставі суворості можливого судового рішення, а це слід робити з урахуванням низки відповідних фактів, які можуть підтверджувати існування такого ризику, або свідчити про такий його незначний ступінь, який не може служити підставою для запобіжного ув`язнення.

Витягом з кримінального провадження №22019070000000049, сформованого станом на 30.07.2019 року , підтверджено, що органом досудового розслідування - СВ УСБУ в Закарпатській області проводиться досудове розслідування кримінального провадження, за ознаками кримінального правопорушення передбаченого ч. 4 ст. 191 КК України.

25 липня 2019 року ОСОБА_1 повідомлено про підозру у скоєнні кримінального правопорушення передбаченого ч. 4 ст. 191 КК України .

Не вирішуючи питання про доведеність вини та правильність кваліфікації дій ОСОБА_1 за ч. 4 ст. 191 КК України, а виходячи лише з фактичних даних, що містяться в долучених до клопотання матеріалах кримінального провадження, приходжу до висновку про обґрунтованість підозри останнього у вчиненні кримінального правопорушення за викладених в клопотанні обставин. Дане кримінальне правопорушення відповідно до ст.12 КК України відноситься до категорії тяжких злочинів, за вчинення якого передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк від 5 до 8 років.

Прокурором та слідчим наведено обставини, які свідчать про обґрунтованість підозри у вчиненні ОСОБА_1 кримінального правопорушення. Обґрунтованість підозри ОСОБА_1 у вчиненні злочину підтверджується зібраними у кримінальному провадженні та доданими до клопотання доказами, які на даній стадії процесу є достатніми для висновку про обґрунтованість підозри, і на підставі яких слідчий виніс повідомлення ОСОБА_1 про підозру, копія якого 25 липня 2019 року, йому вручена .

Дослідивши матеріали судового провадження, приєднані прокурором до клопотання докази, слідчий суддя приходить до переконання, що прокурором під час розгляду клопотання доведено наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_1 кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст. 191 КК України.

Слідчий суддя , виходячи з положень ч. 5 ст. 9 КПК України, враховує, що поняття «обґрунтована підозра» не визначене у національному законодавстві та бере до уваги позицію Європейського суду з прав людини, відображену у пункті 175 рішення від 21 квітня 2011 року у справі «Нечипорук і Йонкало проти України», відповідно до якої «термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення (рішення у справі «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30 серпня 1990 року, п. 32, Series A, N 182)

При цьому слідчим суддею при обранні запобіжного заходу лише перевіряється наявність вагомих доказів , що можуть свідчити про вчинення підозрюваним кримінального правопорушення. Слідчий суддя, звертає увагу сторони захисту на те, що питання щодо доведеності чи недоведеності вини підозрюваного не являється предметом розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу.

Так, при розгляді клопотання про обрання запобіжного заходу підозрюваному ОСОБА_1 слідчий суддя враховує також тяжкість покарання, що загрожує останньому у разі визнання його винуватим у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 4 ст. 191 КК України та , що в поєднанні з наявними у суді даними про його особу, який одружений, має постійне місце проживання , роботи , що свідчить про наявність міцних соціальних зв`язків підозрюваного в місці його постійного проживання, які спростовують ризик уникнути кримінальної відповідальності.

Крім того, слідчим та прокурором не надано доказів, що підозрюваний переховувався від досудового слідства. Неявка підозрюваного ОСОБА_1 до слідчого мотивована перебуванням на амбулаторному лікуванні в період з 29.07.2019 року по 22.08.2019 року і дана обставина підтверджена листками непрацездатності.

Додані до клопотання докази підтверджують високий рівень існування ризику незаконного впливу ОСОБА_1 на свідків, які ще не допитані в кримінальному провадженні.

Разом із тим, проаналізувавши доводи клопотання та додані до нього матеріали, слідчий суддя приходить до висновку про недоведеність слідчим та прокурором ризиків можливого переховування підозрюваного ОСОБА_1 від органів досудового розслідування та/ або суду, перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином, вчинити інше кримінальне правопорушення, оскільки додані до клопотання матеріали не містять доказів, які б давали достатні підстави вважати, що підозрюваний ОСОБА_1 має на меті переховуватися від органу досудового розслідування та/ або суду; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином або вчинити інше кримінальне правопорушення.

Зважаючи на викладене, слідчий суддя приходить до виснову про те, що клопотання про застосування щодо ОСОБА_1 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою , належним чином не вмотивоване, а викладені в ньому доводи, з достатністю не вказують на наявність обставин та ризиків, підтверджених фактичними даними, які би давали підстави вважати, що застосування щодо підозрюваного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою буде виправданим. Окрім того, слідчим та прокурором не наведено доводів про недостатність застосування більш мяких запобіжних заходів, ніж той, про який клопочуть слідчий та прокурор, для запобігання встановленому слідчим суддею ризику.

Відповідно до ч. 3 ст. 176 КПК України слідчий суддя, суд відмовляє у застосуванні запобіжного заходу, якщо слідчий, прокурор не доведе, що встановлені під час розгляду клопотання про застосування запобіжних заходів обставини, є достатніми для переконання, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів, передбачених частиною першою цієї статті, не може запобігти доведеним під час розгляду ризику або ризикам. При цьому найбільш м`яким запобіжним заходом є особисте зобов`язання, а найбільш суворим - тримання під вартою.

Відповідно до ч. 1 ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Відповідно до ч. 4 ст. 194 КПК України якщо при розгляді клопотання про обрання запобіжного заходу прокурор доведе обставини, передбачені пунктами 1 та 2 частини першої цієї статті, але не доведе обставини, передбачені пунктом 3 частини першої цієї статті, слідчий суддя, суд має право застосувати більш м`який запобіжний захід, ніж той, який зазначений у клопотанні, а також покласти на підозрюваного, обвинуваченого обов`язки, передбачені частиною п`ятою цієї статті, необхідність покладення яких встановлена з наведеного слідчим обґрунтування клопотання.

Відповідно до п. "с" ч. 1 ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на свободу та особисту недоторканість. Нікого не може бути позбавлено свободи, крім таких випадків і відповідно до процедури, встановленої законом: законний арешт або затримання особи, здійснене з метою до провадження її до компетентного судового органу за наявності обґрунтованої підозри у вчиненні нею правопорушення або якщо обґрунтовано вважається необхідним запобігти вчиненню нею правопорушення чи її втечі після його вчинення.

Слідчий суддя зазначає, що обґрунтована підозра ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого йому злочину та їх тяжкість, не свідчать про те, що при застосуванні щодо підозрюваного ОСОБА_1 запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту, він не виконуватиме покладені на нього процесуальні обовязки

Враховуючи наведене, слідчий суддя приходить до висновку, що підозра ОСОБА_1 у вчиненні даного злочину за відсутності фактичних даних, які б свідчили про те, що інші більш м`які запобіжні заходи можуть не забезпечити його належної поведінки та виконання процесуальних обов`язків, передбачених КПК України, не є підставою для обрання найбільш суворої міри запобіжного заходу у вигляді взяття під варту.

За таких обставин прокурором та слідчим доведено обставини, передбачені пунктами 1 та 2 частини першої статті 194 КПК України, але не доведено обставини, передбачені пунктом 3 частини першої цієї статті, а тому слідчий суддя вважає, що в задоволенні клопотання про обрання відносно ОСОБА_1 запобіжного заходу у вигляді взяття під варту слід відмовити та вважає за потрібне застосувати відносно підозрюваного ОСОБА_1 більш м`який запобіжний захід у виді цілодобового домашнього арешту.

Відповідно до ч. 1 ст. 181 КПК України домашній арешт полягає в забороні підозрюваному, обвинуваченому залишати житло цілодобово або у певний період доби.

Згідно ч. 2 ст. 181 КПК України домашній арешт може бути застосовано до особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за вчинення якого законом передбачено покарання у виді позбавлення волі.

За таких обставин, слідчий суддя , врахувавши вищенаведені обставини, вимоги кримінального процесуального закону та дані про особу підозрюваного, прийшов до висновків про відмову в задоволенні клопотання про застосування щодо підозрюваного ОСОБА_1 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та про можливість застосування щодо нього запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту , з покладенням на нього відповідних обов`язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України, такі висновки ґрунтуються на вимогах закону й доданих до клопотання матеріалах. При цьому, слідчий суддя вважає, що запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту буде достатнім для забезпечення належної процесуальної поведінки підозрюваного.

Приймаючи до уваги вищенаведене та фактичні обставини справи, суд вважає, що відносно ОСОБА_1 слід обрати запобіжний захід у виді цілодобового домашнього арешту без застосуванням засобу електронного контролю.

Відповідно до ст. 198 КПК України, висловлені в ухвалі слідчого судді, суду за результатами розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу висновки щодо будь-яких обставин, які стосуються суті підозри, обвинувачення, не мають преюдиціального значення для суду під час судового розгляду або для слідчого чи прокурора під час цього або іншого кримінального проваджень.

Керуючись п. "с" ч. 1 ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, постановою Пленуму Верховного Суду України № 4 від 25 квітня 2003 року "Про практику застосування судами запобіжного заходу у вигляді взяття під варту та продовження строків тримання під вартою на стадіях дізнання і досудового слідства" ст. ст. 177, 178, 183, 186, 309 КПК України, слідчий суддя, -

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні клопотання слідчого у кримінальному провадженні №22019070000000049 - слідчого в ОВС 2 відділення слідчого відділу Управління СБ України в Закарпатській області майора юстиції Глюдзик С.М., погоджене прокурором відділу прокуратури Закарпатської області Гіряк Д.І., про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_1 - відмовити.

Застосувати щодо ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця та мешканця АДРЕСА_1 , громадянина України, українця, з вищою освітою, одруженого, не судимого, підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.191 КК України - запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту без застосування засобу електронного контролю, заборонивши ОСОБА_1 , покидати місце проживання ( АДРЕСА_1 ) на строк 60 діб.

Покласти на ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , такі обов`язки:

- прибувати до слідчого, прокурора та суду за першою вимогою;

- не залишати місце постійного фактичного проживання: АДРЕСА_1 .

Ухвалу про обрання запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту передати для виконання органу Національної поліції за місцем проживання підозрюваного ОСОБА_1 .

Контроль за виконанням обраного запобіжного заходу доручити начальнику Рахівського відділення поліції Тячівського ВП ГУНП в Закарпатській області.

Роз`яснити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що відповідно до ч.5 ст.181КПК України працівники органу Національної поліції з метою контролю за поведінкою підозрюваного, який перебуває під домашнім арештом, мають право з`являтися в житло цієї особи, вимагати надати усні чи письмові пояснення з питань, пов`язаних із виконанням покладених на нього зобов`язань, використовувати електронні засоби контролю.

В разі невиконання вищевказаних зобов`язань відносно нього може бути застосований більш

жорстокий запобіжний захід.

Строк дії ухвали до 28.10.2019 року.

Ухвала може бути оскаржена до Закарпатського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її проголошення.

Повний текст ухвали складено і проголошено 03.09.2019 року о 08 год. 50 хв.

Слідчий суддя Ужгородського

міськрайонного суду К.К. Бенца