Ухвала суду № 84087641, 21.02.2019, Голосіївський районний суд міста Києва

справа № 752/3517/19

провадження №: 2/752/4083/19

У Х В А Л А

21.02.2019 року суддя Голосіївського районного суду міста Києва Мазур Ю.Ю. розглянувши позовну заяву ОСОБА_1 до Інформаційно-аналітичного інтернет-видання « КиевВласть » в особі головного редактора ОСОБА_2 , третя особа: Товариство з обмеженою відповідальністю «Захід-Капітал-Інвест» про захист честі, гідності та ділової репутації, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернулася до суду із позовом, в якому просить визнати недостовірною та такою, що порочить честь, гідність та ділову репутацію позивача та третьої особи, інформацію, опубліковану і поширену в мережі Інтернет на веб-сайті інформаційно-аналітичного інтернет-видання «КиевВласть» під назвою «Строительство ЖК «Соломенский» может быть остановлено», у статті під назвою «ГАСК просит полицию помочь провести проверку скандального строительства ЖК на улице Университетской в Киеве» та у статті під назвою «ІНФОРМАЦІЯ_1» та зобов`язати видалити зазначену інформацію.

Вивчивши матеріали позовної заяви, суд вважає необхідним позовну заяву залишити без руху, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 50 ЦПК України, позов може бути пред`явлений спільно кількома позивачами або до кількох відповідачів. Кожен із позивачів або відповідачів щодо другої сторони діє в цивільному процесі самостійно.

Згідно ч. 2 ст. 48 ЦПК України, позивачем і відповідачем можуть бути фізичні і юридичні особи, а також держава.

Відповідно до роз`яснень, наданих Верховним Судом України у пункті 12 постанови Пленуму від 27 лютого 2009 р. № 1 «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи», належним відповідачем у разі поширення оспорюваної інформації в мережі Інтернет є автор відповідного інформаційного матеріалу та власник веб-сайта, особи яких позивач повинен

установити та зазначити в позовній заяві (пункт 2 частини другої

статті 119 ЦПК) ( 1618-15 ).

Якщо автор поширеної інформації невідомий або його особу та/чи місце проживання (місцезнаходження) неможливо встановити, а також коли інформація є анонімною і доступ до сайта - вільним, належним відповідачем є власник веб-сайта, на якому розміщено зазначений інформаційний матеріал, оскільки саме він створив технологічну можливість та умови для поширення недостовірної інформації.

Дані про власника веб-сайта можуть бути витребувані відповідно до положень ЦПК ( 1618-15 ) в адміністратора системи реєстрації та обліку доменних назв та адреси українського сегмента мережі Інтернет.

Якщо недостовірна інформація, що порочить гідність, честь чи ділову репутацію, розміщена в мережі Інтернет на інформаційному ресурсі, зареєстрованому в установленому законом порядку як засіб масової інформації, то при розгляді відповідних позовів судам слід керуватися нормами, що регулюють діяльність засобів масової інформації.

Зі змісту статті 1 Закону України «Про авторське право і суміжні права», вбачається, що власник веб-сайту - особа, яка є володільцем облікового запису та встановлює порядок і умови використання веб-сайту. За відсутності доказів іншого власником веб-сайту вважається реєстрант відповідного доменного імені, за яким здійснюється доступ до веб-сайту, і (або) отримувач послуг хостингу.

Із поданої заяви вбачається, що позивач визначила відповідачем Інформаційно-аналітичне інтернет-видання «КиевВласть» в особі головного редактора ОСОБА_2 . Однак, не надала підтверджень, що Інформаційно-аналітичне інтернет-видання «КиевВласть» в установленому законом порядку зареєстроване, як юридична особа та/або засіб масової інформації, а суд не може визнати Інформаційно-аналітичне інтернет-видання «КиевВласть» в особі головного редактора ОСОБА_2 , як належного відповідача по справі.

Крім того, позивачем не надано доказів того, що ОСОБА_3 є головним редактором Інформаційно-аналітичного інтернет-видання «КиевВласть», а як наслідок належний відповідач по справі.

Крім того, зі змісту пункту 6 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 лютого 2009 року № 1 «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи» вбачається, що позови про захист гідності, честі чи ділової репутації вправі пред`явити фізична особа у разі поширення про неї недостовірної інформації, яка порушує її особисті немайнові права, а також інші заінтересовані особи (зокрема, члени її сім`ї, родичі), якщо така інформація прямо чи опосередковано порушує їхні особисті немайнові права.

У разі поширення недостовірної інформації, що порушує особисті немайнові права юридичної особи або її структурного підрозділу, позов вправі пред`явити орган цієї юридичної особи.

У випадках, встановлених законом, до суду можуть звертатися органи та особи, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб (частина друга статті 3, стаття 45 ЦПК) ( 1618-15 ).

Відповідно до п. 4, 5 ч. 3 ст. 175 ЦПК України, позовна заява повинна містити: зміст позовних вимог: спосіб (способи) захисту прав або інтересів, передбачений законом чи договором, або інший спосіб (способи) захисту прав та інтересів, який не суперечить закону і який позивач просить суд визначити у рішенні; якщо позов подано до кількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з них; виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини.

Як вбачається зі змісту позовної заяви, позивачем не викладені обставини щодо обґрунтування підстав та предмету позову, тобто, які саме суб`єктивні права позивача порушені, якими саме діями відповідача з приводу даного предмету спору.

Разом з тим, у поданій позовній заяві вказано лише про факти поширення інформації, але не зазначено яким чином ця інформація вплинула на ділову репутацію позивача, порушила його честь та гідність, яким чином та які саме права порушені відповідачем.

Крім того, відповідно до ч. 4 ст. 177 ЦПК України, до позовної заяви додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

При зверненні до суду із зазначеним позовом, у якості підтвердження доказів сплати судового збору, позивачем долучено копію квитанції від 16 січня 2019 року на суму 1560,17 грн.

При цьому, як роз`яснив Пленум Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, в п.26 постанови №10 від 14.10.2014 року «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах», перерахування суми судового збору здійснюється за загальними правилами згідно з вимогами Закону України від 05.04.2011 року «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» і відповідних нормативно-правових актів Національного банку України.

Платіжне доручення на безготівкове перерахування судового збору, квитанція установи банку про прийняття платежу готівкою додаються до позовної заяви (заяви, скарги) і мають містити відомості про те, за яку саме позовну заяву (заяву, скаргу, дію) сплачується судовий збір.

При цьому, платіжне доручення повинно бути підписано уповноваженою посадовою особою банку і скріплено печаткою установи банку з відміткою про дату виконання платіжного доручення та відміткою про зарахування суми судового збору до спеціального фонду Державного бюджету України.

Відповідні документи подаються до суду тільки в оригіналі; копії, у тому числі виготовлені з використанням технічних засобів (фотокопії тощо) цих документів, а також платіжне доручення, яке за формою не відповідає наведеним вимогам, не можуть бути належним доказом сплати судового збору.

Таким чином, позивачу слід надати належний доказ сплати судового збору по справі.

Згідно ст. 185 ЦПК України суддя встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статях 175 і 177 ЦПК України, протягом п`яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.

Якщо позивач відповідно до ухвали суду у встановлений строк виконає вимоги, визначені статями 175 і 177 ЦПК України, сплатить суму судового збору, позовна заява вважається поданою в день її первісного подання до суду. Якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається позивачеві.

Недоліки необхідно усунути шляхом визначення належного відповідача по справі; зазначення обставин щодо обґрунтування підстав та предмету позову, тобто, які саме суб`єктивні права позивача порушені, якими саме діями відповідача з приводу даного предмету спору; зазначення яким чином поширена інформація вплинула на ділову репутацію позивача, порушила його честь та гідність, яким чином та які саме права порушені відповідачем; надання належних доказів сплати судового збору.

Враховуючи наведене, вважаю, що провадження у справі неможливо відкрити до усунення вказаних недоліків, а тому заяву слід залишити без руху, а позивачу надати строк для їх усунення.

Керуючись ст.ст. 175, 177, 185 ЦПК України, -

ПОСТАНОВИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Інформаційно-аналітичного інтернет-видання « КиевВласть » в особі головного редактора ОСОБА_2 , третя особа: Товариство з обмеженою відповідальністю «Захід-Капітал-Інвест» про захист честі, гідності та ділової репутації - залишити без руху та надати позивачу строк для усунення недоліків, який не може перевищувати десяти днів з дня отримання ухвали.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя Ю.Ю. Мазур