Рішення № 84083684, 09.08.2019, Кам'янець-Подільський міськрайонний суд Хмельницької області

Справа № 676/2290/18

Номер провадження 2/676/108/19

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 серпня 2019 року Кам`янець-Подільський міськрайонний суд

Хмельницької області

в складі: головуючої судді Швець О.Д.

з участю секретаря Чекашкіній О.Л.

позивача ОСОБА_1

представника позивача ОСОБА_2

відповідача ОСОБА_3

представника відповідача ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кам`янець-Подільському цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , ОСОБА_5 про визнання договору купівлі-продаджу недійсним та скасування реєстрації на домоволодіння,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся з позовом до ОСОБА_3 , ОСОБА_5 про визнання договору купівлі-продажу недійсним. В обґрунтування позовних вимог зазначає, що 29 вересня 2004 року позивач набув у власність Ѕ частину домоволодіння АДРЕСА_1 на підставі договору дарування, посвідченого державним нотаріусом Кам`янець-Подільської державної нотаріальної контори Барановським С.Ф. за № 1-2356. Право власності позивача зареєстровано в реєстрі прав власності на нерухоме майно. 15 березня 2006 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 був укладений договір купівлі-продаж, посвідчений державним нотаріусом Першої Кам`янець-Подільської державної нотаріальної контори Барановським С.Ф., зареєстрований в реєстрі за № 1-472, відповідно до якого позивач продав, а відповідач ОСОБА_3 купила ј частину домоволодіння АДРЕСА_1 . Право власності відповідача на 1/4 частину домоволодіння зареєстровано в реєстрі прав власності на нерухоме майно. 22 серпня 2017 року ОСОБА_3 , діючи від імені позивача на підставі довіреності, посвідченої Першою Кам`янець-Подільською державною нотаріальною конторою 17.09.2004 р. за № 1-2225, відчужила належну позивачу ј частину домоволодіння на користь свого онука ОСОБА_5 шляхом укладення договору купівлі-продажу, посвідченого приватним нотаріусом Кам`янець-Подільського міського нотаріального округу Барановським С.Ф. за реєстровим № 826. Вважає, що оскаржуваний договір суперечить вимогам чинного законодавства та порушує права позивача. По-перше, при набутті позивачем у власність Ѕ частини домоволодіння за договором дарування від 29.09.2004 р., відповідно до умов самого договору та даних технічного паспорту, домоволодіння складалось з наступних будівель: кам`яного житлового будинку літ. А-1 загальною площею 107,4 кв. м., житловою площею 54,9 кв. м., кам`яного сараю літ. Б площею 23,9 кв. м., кам`яного сараю літ. В площею 11,2 кв. м., дерев`яного гаражу літ. Ж площею 16,7 кв. м., саманної літньої кухні літ. З площею 8,3 кв. м. При відчуженні позивачем на користь ОСОБА_3 ј частини домоволодіння за договором купівлі-продажу від 15.03.2006 р. домоволодіння складалось із тих самих будівель і приміщень, що і при укладенні вищезазначеного договору дарування від 29.09.2004 р. Однак в період з 2006 по 2009 р. сторони по справі самовільно без належних дозвільних документів здійснили перебудову належної їм частини домоволодіння, зокрема існуючі приміщення будинку А-1 були перебудовані в інші приміщення, а також були добудовані додаткові приміщення та надбудований другий поверх. В той же час відповідно до оскаржуваного договору, що був укладений 22 серпня 2017 року ОСОБА_3 відчужила від імені позивача ј частину домоволодіння, що за його умовами складається з тих самих будівель, які існували на час укладення договору від 29 вересня 2004 року, які станом на 2017 рік уже не існували в дійсності. Це свідчить, що ОСОБА_3 відчужила від імені позивача неіснуюче майно, його слід визнати недійсним в зв`язку з недодержанням в момент його вчинення сторонами вимог, які встановлені ч. 1 ст. 203 ЦК України. По-друге, оскаржуваний договір був укладений ОСОБА_3 як представником не в інтересах позивача, а у власних інтересах, а також внаслідок зловмисної домовленості з ОСОБА_6 ОСОБА_1 та ОСОБА_3 перебували в зареєстрованому шлюбі з 24 жовтня 2009 року. В серпні 2017 року відносини між сторонами погіршились, 12 серпня 2017 року позивач змінив місце проживання та припинив спільне проживання з ОСОБА_3 , 14 серпня 2017 р. звернувся з позовом про розлучення. ОСОБА_3 18 серпня 2017 р. звернулась до правоохоронних органів із заявою про зникнення позивача. 22 серпня 2017 р. в той час, коли позивач перебував у розшуку та не підтримував жодних зв`язків із ОСОБА_3 , скориставшись довіреністю, виданою ще у 2004 році, всупереч волі позивача та без його відому відчужила належну йому частину домоволодіння на користь свого онука. З наведених обставин вбачається, що в позивача не було та не могло бути волі на відчуження свого майна, адже домоволодіння було самочинно перебудовано та він мав намір його узаконити. ОСОБА_3 не повідомила позивача про факт відчуження його майна, не повернула довіреність та не передала позивачу кошти, що були нею одержані від продажу майна. Про даний правочин позивачу стало відомо із позову ОСОБА_3 до суду у березні 2018 року. Просить визнати недійсним договір купівлі-продажу, що 22 серпня 2017 року був укладений між ОСОБА_1 від імені якого на підставі довіреності діяла ОСОБА_3 та ОСОБА_5 , посвідчений приватним нотаріусом Кам`янець-Подільського міського нотаріального округу Барановським С.Ф. та зареєстрований за № 826; скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 36745996, що 22.08.2017 р. прийняте приватним нотаріусом Кам`янець-Подільського міського нотаріального округу Барановським С.Ф., яким вирішено провести державну реєстрацію права власності ОСОБА_5 на ј частину домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1 .

В суді позивач та його представник позов підтримали, просять задовольнити.

В суді відповідач та її представник позов не визнали, заперечили проти задоволення позову, відзив на позов не подала, мотивує тим, що відчужуючи частину позивача на користь ОСОБА_5 , діяла у відповідності з волею позивача, оскільки позивач відмовився від володінням спірним будинком і дозволив їй вчиняти від його імені будь-які дії; на час укладення спірного договору довіреність була чинною і будь-яких законних обмежень не існувало; готова повернути кошти, отримані за продаж частини домоволодіння позивача, не зробила цього раніше тому, що позивач відмовляється отримати кошти, передбачені договором; сплатити більшу суму, яку просить позивач, вона не погоджується, просить відмовити в задоволенні позову.

Відповідач ОСОБА_5 в судове засідання не з`явився, причини неявки не повідомив, про час і місце розгляду справи повідомлений своєчасно належним чином.

Третя особа в судове засідання не з`явився, причини неявки не повідомив, про час і місце слухання справи повідомлений своєчасно належним чином.

Суд вважає за можливе розглянути справу у відсутності відповідача, 3 особи на підставі наявних у справі доказів.

Заслухавши сторони, свідків, дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.

Згідно статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Судом встановлено, що 17 вересня 2004 року ОСОБА_1 надав ОСОБА_3 довіреність, посвідчену Першою Кам`янець-Подільською державною нотаріальною конторою, № 1-2225, якою надав повноваження діяти в його інтересах з питань придбання на його ім`я, відчуження, здачі в оренду, передачі в заставу з метою забезпечення його зобов`язань, а також вчинення будь-яких дій щодо належного йому рухомого і нерухомого майна, визначаючи в усіх випадках суми, терміни та інші умови на власний розсуд; одержувати належне йому майно, включаючи грошову суму та інші цінні папери, будь-які документи від громадян та юридичних осіб, набувати цінні папери, відкривати від його імені рахунки в банківськи установах, користуватися та розпоряджатися належними йому коштами та цінними паперами, укладати всі дозволені законом угоди цивільно-правового характеру, в тому числі угоди про внесення змін і доповнень до раніше укладених договорів та угод; створювати за його участю господарські товариства, представляти його інтереси на загальних зборах створених господарських товариствах з усіма правами засновника, представляло інтереси в усіх державних підприємствах, установах та організаціях, вести переговори з усіх питань, що стосуються позивача, отримувати поштову кореспонденцію, вести його справи в суді з усіма правами сторони.

Дана довіреність підписана позивачем особисто, позивач підтвердив в присутності нотаріуса свої дії. Довіреність видана без права передоручення третім особам і зберігає чинність до припинення її дії.

29 вересня 2004 року ОСОБА_3 , діючи від імені громадянина Італії ОСОБА_1 на підставі довіреності, посвідченої Першою Кам`янець-Подільською державною нотаріальною конторою 17 вересня 2004 року за р.№ 2225, попередньо ознайомлена з вимогами чинного законодавства щодо недійсності угод прийняла в дар від імені ОСОБА_1 Ѕ частину будинковолодіння за номером АДРЕСА_1 земельній ділянці площею 1500 кв м. На земельній ділянці розташовані кам`яний житловий будинок з прибудовами розміром житлової площі 54,9 кв. м., загальної площі 107,4 кв. м. Літ. А-1, кам`яний сарай літ. Б, кам`яний сарай літ. В, дерев`яний гараж літ. Ж, саманна літня кухня літ. З.

Згідно п. 1 договору у власність обдарованого переходить дві кімнати площею 11,4 кв. м. і 16,0 кв. м., кухня площею 11,1 кв. м., тамбур площею 6,0 кв. м., веранда площею 10,8 кв. м., підвала площею 13,8 кв. м., службові побудови.

Право власності ОСОБА_1 зареєстровано в реєстрі права власності, витяг № 5337291 від 06.11.2004 р.

15 березня 2006 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 був укладений договір купівлі-продаж, посвідчений державним нотаріусом Першої Кам`янець-Подільської державної нотаріальної контори Барановським С.Ф., зареєстрований в реєстрі за № 1-472, відповідно до якого позивач продав, а відповідач ОСОБА_3 придбала у приватну особисту власність ј частину домоволодіння АДРЕСА_1 земельній ділянці АДРЕСА_2 . Згідно технічного паспорту частина домоволодіння складається з кам`яного житловий будинок з прибудовами літ. А-1 розміром житлової площі 54,9 кв. м., загальною площею 107,4 кв. м., кам`яний сарай (літ.Б)., кам`яний сарай (літ.В), деревяний гараж (літ. Ж), саманна літня кухня (літ. З).

Право власності відповідача на 1/4 частину домоволодіння зареєстровано в реєстрі прав власності на нерухоме майно 31.03.2006 № 10265031.

24 жовтня 2009 року ОСОБА_1 та ОСОБА_3 зареєстрували шлюб, який на даний час розірваний.

Протягом 2004-2009 рр. на території домоволодіння по АДРЕСА_1 самовільно без дозвільних документів було здійснено самочинне будівництво в ході якого були здійснені будівництво двоповерхового житлового будинку, загальною площею 190,2 кв. м., який заблокований з одноповерховим будинком, перебудовані господарські будівлі - двоповерхова господарська будівля (літня кухня, сарай, гараж літ. Б), загальною площею 98,9 кв. м., господарська двоповерхова будівля (гараж літ. Г), загальною площею 89 кв. м. На земельній ділянці облаштовано елементи благоустрою – навіс для відпочинку, вимощення з кам`яних декоративних плиток, бетонне вимощення, елементи декорації «альпійська гірка», настінні елементи етносу, облаштований пішохідний доступ на територію земельної ділянки бетонними (кам`яними) сходами.

Здійснення будівництва на території будинковолодіння АДРЕСА_1 , підтверджується висновком експерта № 79/18 від 25.02.1019 р., замовленням ОСОБА_3 , ОСОБА_1 на виготовлення документації для узаконення самовільного будівництва по АДРЕСА_3 75 від 03.05.2009 р., показами свідків ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 .

В судовому засіданні свідок ОСОБА_7 показала, що в березні, травні 2017 р. перебуваючи в будинку позивача, зауважила, що на території домоволодіння позивача був побудований двоповерховий будинок - готель, швейний цех, будинок для ОСОБА_14 , будівництво проводилось за кошти ОСОБА_1 та ОСОБА_3 і про це їй відомо з їх слів.

В судовому засіданні свідок ОСОБА_8 показав в 2012 році перебуваючи в будинку ОСОБА_1 , помітив двоповерхову будівлю – готель, двоповерховий гараж, на подвір`ї побудована піч, мангал.

В судовому засіданні свідок ОСОБА_9 показав, що з ОСОБА_1 познайомився в 2010 році, в 2012 році був в будинку позивача, бачив дві двоповерхові будівлі, швейний цех, готель.

В судовому засіданні свідок ОСОБА_10 показав, що в 2017 був в будинку позивача, бачив дві двоповерхові будівлі, швейний цех, готель, гараж. Зі слів ОСОБА_15 йому відомо, що все це він побудував.

В судовому засіданні свідок ОСОБА_11 показала, що проживає по сусідству з ОСОБА_3 і ОСОБА_15 з 2009 року. Всі будівлі, які розташовані на території домоволодіння вже були побудовані. Не бачила, щоб ОСОБА_15 щось будував на території домоволодіння.

В судовому засіданні свідок ОСОБА_12 показала, що Ѕ частину будинку АДРЕСА_4 . придбала за свої кошти, оскільки ОСОБА_15 своїх коштів не мав. ОСОБА_16 продала свою квартиру, взяла кредити в банку і розбудувала будинок і будівлі для організації туристичного бізнесу. ОСОБА_3 займалась бізнесом, шила ковдри. ОСОБА_15 не працював, пізніше він захворів і ОСОБА_3 тривалий час його лікувала. Все будівництво було завершено до 2009 року.

В судовому засіданні свідок ОСОБА_13 показав, що з ОСОБА_1 знайомий 5 років. ОСОБА_15 будував готель, разом купували будівельні матеріали, приладдя, виконував роботи по оздобленню території домоволодіння.

22 серпня 2017 року ОСОБА_3 , діючи від імені ОСОБА_1 на підставі довіреності, посвідченої Першою Кам`янець-Подільською державною нотаріальною конторою 17.09.2004 р. за № 1-2225, відчужила належну позивачу ј частину домоволодіння на користь свого онука ОСОБА_5 шляхом укладення договору купівлі-продажу, посвідченого приватним нотаріусом Кам`янець-Подільського міського нотаріального округу Барановським С.Ф. за реєстровим № 826.

За умовами даного договору продавець ОСОБА_1 в особі представника ОСОБА_3 продав (передав у власність) а покупець ОСОБА_5 купив (прийняв у власність) ј частину домоволодіння, що знаходиться по АДРЕСА_1 . Згідно з правовстановлюючими документами та даними наведеними в технічному паспорті, виготовленому Кам`янець-Подільським МБТІ 24.01.2006 р., на земельній ділянці розташовані кам`яний житловий будинок з прибудовами (літ. А-1) розміром житлової площі 54,9 кв. м., загальної площі 107,4 кв. м., кам`яні сараї (літ. Б. В), дерев`яний гараж (літ. Ж), саманна літня кухня (літ. З).

Продаж майна за домовленістю сторін вчинено за ціною 34 248 грн., отримані представником продавця від покупця до підписання цього договору. Сторони стверджують факт повного розрахунку за цим договором.

В судовому засіданні свідок ОСОБА_17 показала, що працює в Кам`янець-Подільському МБТІ. 21.08.2017 р. до неї звернулась ОСОБА_3 за отриманням довідки-характеристика для відчуження ј частини домоволодіння АДРЕСА_1 ОСОБА_3 надала всі правовстановлюючі документи на домоволодіння в оригіналі, повідомила про відсутність будівництва. Враховуючи, що договір мав укладатись між членами сім`ї, вважала, що проблем не може бути, на місце не виїжджала. Виготовляючи документи на відчуження ј частини діяла у відповідності з Тимчасовим положенням про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно.

Частиною 1 ст. 655 ЦК України встановлено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до частини першої статті 202 ЦК України правочином є дія, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Така дія повинна бути правомірною, а її неправомірність є підставою для визнання правочину недійсним.

Згідно з ст.239 ЦК України правочин, вчинений представником, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов`язки особи, яку він представляє.

Статтею 244 ЦК України визначено, що представництво, яке ґрунтується на договорі, може здійснюватися за довіреністю. Довіреністю є письмовий документ, що видається однією особою іншій особі для представництва перед третіми особами. Довіреність на вчинення правочину представником може бути надана особою, яку представляють (довірителем), безпосередньо третій особі.

Відповідно до частини першої статті 245 ЦК України форма довіреності повинна відповідати формі, в якій відповідно до закону має вчинятися правочин.

За договором доручення одна сторона (повірений) зобов`язується вчинити від імені та за рахунок другої сторони (довірителя) певні юридичні дії. Правочин, вчинений повіреним, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов`язки довірителя. Договором доручення може бути встановлено виключне право повіреного на вчинення від імені та за рахунок довірителя всіх або частини юридичних дій, передбачених договором. У договорі можуть бути встановлені строк дії такого доручення та (або) територія, у межах якої є чинним виключне право повіреного (статті 1000 ЦК України).

Частиною третьою статті 203 ЦК України визначено, що загальною ознакою чинності правочину є наявність вільного волевиявлення на укладення договору його сторони і таке волевиявлення повинно відповідати її внутрішній волі.

Недодержання такої вимоги закону може свідчити про недійсність правочину з підстав, передбачених частиною першою статті 215 ЦК України.

Разом з тим, частина третя статті 203 ЦК України є загальною ознакою чинності правочину і може бути застосована в сукупності зі статтями 229-233 ЦК України.

Відповідно до вимог статті 232 ЦК України правочин, який вчинено внаслідок зловмисної домовленості представника однієї сторони з другою стороною, визнається судом недійсним. Довіритель має право вимагати від свого представника та другої сторони солідарного відшкодування збитків та моральної шкоди, що завдані йому у зв`язку із вчиненням правочину внаслідок зловмисної домовленості між ними.

Необхідними ознаками правочину, вчиненого у результаті зловмисної домовленості представника однієї сторони з другою є:

1) наявність умисного зговору між представником потерпілої сторони правочину і другої сторони з метою отримання власної або обопільної вигоди;

2) виникнення негативних наслідків для довірителя та незгода його з такими наслідками;

3) дії представника здійснюються в межах наданих йому повноважень.

Пункт 22 постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 06.11.2009 року «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» роз`яснює, що для визнання правочину недійсним на підставі статті 232 ЦК необхідним є встановлення умислу в діях представника: представник усвідомлює, що вчиняє правочин всупереч інтересам довірителя та бажає (або свідомо допускає) їх настання, а також наявність домовленості представника однієї сторони з іншою стороною і виникнення через це несприятливих наслідків для довірителя. При цьому не має значення, чи одержав учасник такої домовленості яку-небудь вигоду від здійснення правочину, чи правочин був вчинений з метою завдання шкоди довірителю.

Частиною 1 статті 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Суд вважає, що твердження позивача про зловмисну домовленість ОСОБА_3 з ОСОБА_5 для вчинення договору купівлі-продажу від 22.08.2017 р. є припущенням. Рішення суду не може грунтуватись на припущеннях.

Так, чинним законодавством не заборонено вчиняти правочини щодо відчуження майна між дієздатними особами, які перебувають у родинних відносинах.

Позивачем не надано належних та допустимих доказів, що підтверджують наявність домовленості між ОСОБА_3 та ОСОБА_5 направленої на порушення його інтересів.

Покупець погодився отримати у власність ј домоволодіння яке складається з житлового будинку з прибудовами (літ. А-1) розміром житлової площі 54,9 кв. м., загальної площі 107,4 кв.м., кам`яні сараї (літ Б. В), дерев`яний гараж (літ.Ж), саманна літня кухня ( літ.З).

Сторони стверджують факт повного розрахунку за цим договором.

Відповідач діяла у оспорюваному правочині, як представник власника за чинною на той час довіреністю і при цьому мала необхідний обсяг цивільної дієздатності для вчинення правочину.

Позивач в судовому засіданні не заперечив, що його волевиявлення на момент уповноваження відповідача довіреністю, якою було передбачено право продажу нерухомого майна, яке належить йому, за ціною та на умовах на власний розсуд уповноваженого, було вільним та відповідало його внутрішній волі, що є однією із вимог, додержання якої є необхідною для чинності правочину, відповідно до положень статей 203, 215 ЦК України.

Згідно частини першої статті 15, частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Тлумачення вказаних норм дозволяє зробити висновок, що для застосування того чи іншого способу захисту, необхідно встановити які ж права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачами і за захистом яких прав (інтересів) позивач звернувся до суду.

Разом із тим, позивачем не вказано, які його права та інтереси порушені внаслідок вчинення оспорюваного правочину, з урахуванням того, що на час вчинення оспорюваного правочина довіреність ОСОБА_1 не була скасована.

Вартість спірного майна позивач не оспорює.

А неповернення позивачу виручених коштів від продажу частини домоволодіння не є підставою для визнання правочину недійсним, однак не позбавляє останнього права звернутися до суду із відповідним позовом з метою захисту своїх прав у зв`язку із неналежним виконання договору доручення .

Згідно договору дарування від 29 вересня 2004 року та договору купівлі-продажу від 15 березня 2006 року у власності позивача перебувало ј частина домоволодіння, яке складається з кам`яного житлового будинку з прибудовами (літ. А-1) розміром житлової площі 54,9 кв. м., загальної площі 107,4 кв. м., кам`яні сараї (літ Б. В), дерев`яний гараж (літ.Ж), саманна літня кухня (літ.З).

Згідно договору купівлі-продажу від 22.08.2017 року ОСОБА_5 отримав у власність ј домоволодіння яке складається з житлового будинку з прибудовами (літ. А-1) розміром житлової площі 54,9 кв. м., загальної площі 107,4 кв. м., кам`яні сараї (літ Б. В), дерев`яний гараж (літ.Ж), саманна літня кухня (літ.З).

Право власності на новостворене нерухоме майно, відповідно до вимог ч. 2 ст. 331 ЦК України виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо договором або законом передбачене прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації. Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає реєстрації, то право власності виникає з моменту державної реєстрації.

До завершення будівництва (створення майна) особа вважається власником матеріалів, обладнання тощо, які були використані в процесі цього будівництва.

У разі необхідності особа, зазначена в абзаці першому цієї частини, може укласти договір щодо об`єкта незавершеного будівництва після проведення державної реєстрації права власності на нього відповідно до закону.

За змістом ч.1-2 ст. 5 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав та їх обтяжень» у Державному реєстрі прав реєструються речові права та їх обтяження на об`єкти нерухомого майна, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких неможливе без їх знецінення та зміни призначення, а саме: підприємства як єдині майнові комплекси, житлові будинку, будівлі, споруди, а також їх окремі частини, квартири, житлові та нежитлові приміщення.

В матеріалах справи дані про державну реєстрацію права власності на об`єкти нерухомого майна: двоповерховий житловий будинок, загальною площею 190,2 кв. м., двоповерхову господарську будівлю (літня кухня, сарай, гараж літ. Б), загальною площею 98,9 кв. м., господарську двоповерхову будівлю (гараж літ. Г), загальною площею 89 кв. м., а відтак такий об`єкт права власності не існує і не міг бути предметом договору купівлі-продажу. А будівельні мптеріали не були предметом договору, що оспорюється.

Разом з тим, позивач не позбавлений можливості захистити своє порушене право у інший спосіб.

З урахуванням наведеного, суд вважає, що в задоволенні позову слід відмовити в повному обсязі.

Судові витрати між сторонами не розподіляються.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 13, 76, 81, 82, 89, 141, 263-265, ЦПК України, ст.ст. 15, 16, 181, 202, 203, 215, 232, 1000, 331 ЦК України,-

УХВАЛИВ:

В задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , ОСОБА_5 про визнання недійсним договору купівлі-продажу від 22.08.2017 р. який укладено між ОСОБА_1 від імені якого на підставі довіреності діяла ОСОБА_3 та ОСОБА_5 , посвідчений приватним нотаріусом Кам`янець-Подільського міського нотаріального округу Барановським С.Ф. який зареєстрований за №826 та скасування рішення від 22.08.2017 р. про державну реєстрацію права власності ОСОБА_5 на ј частину домоволодіння за адресою: АДРЕСА_3 , прийняте приватним нотаріусом Кам`янець-Подільського міського нотаріального округу Барановським С.Ф. - відмовити.

Судові витрати між сторонами не розподіляються.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_3 .

Відповідач: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_3 .

Відповідач: ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , НОМЕР_3 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_5 .

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст судового рішення складено 09 серпня 2019 року.

Суддя Кам`янець-Подільського міськрайонного суду Швець О.Д.