Рішення № 84081995, 28.08.2019, Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28.08.2019 Справа №607/61/19

Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області в складі: головуючого судді Грицака Р.М. за участю секретаря Білецької Ю.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Тернополі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до публічного акціонерного товариства «Універсал Банк», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на стороні відповідача - приватний нотаріус Тернопільського міського нотаріального округу Костецький Юрій Георгійович про визнання частково недійсним договору іпотеки, -

В С Т А Н О В И В:

Позивачі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернулися з позовом до публічного акціонерного товариства «Універсал Банк», за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на стороні відповідача приватного нотаріуса Тернопільського міського нотаріального округу Костецького Юрія Георгійовича про визнання частково недійсним договору іпотеки. В обґрунтування своїх вимог вказують на те, що 21 травня 2008 року між ВАТ «Універсал Банк» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № BL4408. В забезпечення виконання зобов`язання по кредитному договору між відповідачем та ОСОБА_1 , ОСОБА_2 укладено іпотечний договір від 21 травня 2008 року. Позивачі вказують на те, що правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки, є договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору. Відповідно до чинного законодавства застереження в іпотечному договорі, повинні відповідати загальним положенням про договір, передбачених розділом 2 книги 5 Цивільного кодексу України. Проте «Застереження про задоволення вимог іпотекодержателя», яке зазначено в пункті 5.1 Договору іпотеки від 21 травня 2008 року не містить цих умов. В день підписання договору іпотеки згода на укладення самого договору іпотеки надавалася, а от додаткова згода на включення вказаного вище застереження до договору іпотеки взагалі не надавалася, її відсутність спричиняє недійсність застереження.

На думку сторони позивача, про обов`язковість такої згоди повідомив Верховний Суд Украйни в своєму Узагальненні судової практики про застосування судами законодавства, яке регулює іпотеку як заставу нерухомого майна ухваленому в 2015 році, в підрозділі «Деякі особливості передачі в іпотеку майна визначеного як предмет іпотеки» де зазначив, що застереження про задоволення вимог іпотекодержателя (вказане задоволення вимог може відбуватися шляхом продажу предмету іпотеки від свого імені третій особі або шляхом набуття на предмет іпотеки права власності), що включене до договору іпотеки за своєю правовою природою є окремим договором про задоволення вимог іпотекодержателя. Верховним Судом України вказано, що тільки цей договір передбачений ст.ст. 33, 36, 37, 38 ЗУ «Про іпотеку» є підставою для задоволення вимог іпотекодержателя. Виходячи з того, що вказане застереження є окремим від договору іпотеки договором, за яким відбувається розпорядження майном, на його укладення, що проявляється у включенні його до договору іпотеки, потрібна згода іпотекодавця. Тобто має даватися нотаріально посвідчена згода іпотекодавця і на укладення договору на включення до нього застереження про задоволення вимог іпотекодержателя в позасудовому порядку, а у разі відсутності цієї згоди вказане застереження визнається недійсним. У відповідній графі під самим застереженням відсутній підпис іпотекодавців. У позові зазначено, що позивачі не будучи юристами, не могли знати та розуміти, що дані застереження, які включено до даного договору іпотеки, не відповідають нормам чинного законодавства. За твердженням сторони позивача, фактично додаткова згода на включення застереження до договору іпотеки взагалі не надавалася хоча мала надаватися обов`язково, відсутність якої і спричиняє недійсність застереження. На думку сторони позивача, має даватися нотаріально посвідчена згода іпотекодавця і на укладення договору іпотеки і на включення до нього застереження про задоволення вимог іпотекодержателя в позасудовому порядку, а у разі відсутності цієї згоди, застереження визнається недійсним. Враховуючи вищезазначене позивачі просять визнати недійсним п. 5.1 Договору іпотеки від 21 травня 2008 року укладеного між ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ВАТ «Універсал Банк», який посвідчений приватним нотаріусом Тернопільського міського нотаріального округу Костецьким Ю.Г.

Ухвалою суду від 04 січня 2019 року позовну заяву було залишено без руху.

06 лютого 2019 року позивач усунув недоліки позовної заяви зазначені в ухвалі суду.

Ухвалою суду від 14 лютого 2019 року відкрито провадження у справі за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до публічного акціонерного товариства «Універсал Банк», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на стороні відповідача - приватний нотаріус Тернопільського міського нотаріального округу Костецький Юрій Георгійович про визнання частково недійсним договору іпотеки.

21 травня 2019 року представник відповідача надав до суду відзив в якому просить відмовити у задоволенні позову з наступних підстав. Відповідач вказує, що іпотечний договір підписаний сторонами, які досягли згоди з усіх істотних умов договору, мали необхідний обсяг цивільної дієздатності, їх волевиявлення було вільним і відповідало їх внутрішній волі. Позивачі за час дії договору не зверталися до банку із заявами, щодо незгоди з умовами іпотечного договору чи його окремих пунктів. Застереження в іпотечному договорі прирівнюється до відповідного договору про задоволення вимог іпотекодержателя за своїми правовими наслідками, а тому доводи позовної заяви про необхідність окремої згоди на включення до договору іпотеки відповідного іпотечного застереження є безпідставним. Аналогічна позиція викладена у Постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 04 квітня 2018 року, справа № 754/17290/15-ц. Також відповідач просить застосувати строк позовної давності, оскільки позивачі звернулися до суду за захистом свого порушеного права з пропуском трирічного строку позовної давності, який необхідно рахувати з моменту укладення іпотечного договору (21 травня 2008), так як саме з цього моменту позивачі дізналися про порушення своїх прав.

Позивачі ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та представник позивачів ОСОБА_3 в судове засідання не з`явилися, однак представник позивача подав до суду клопотання про розгляд справи у його відсутності та у відсутності позивачів, позовні вимоги підтримує, просить суд задовольнити позов.

Представник відповідача ОСОБА_4 в судове засідання не з`явився. Однак попередньо подав до суду клопотання про розгляд справи у його відсутності. Проти задоволення позовний вимог заперечує та просить відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.

Третя особа приватний нотаріус Тернопільського міського нотаріального округу Костецький Ю.Г. в судове засідання не з`явився з невідомих на те суду причин, хоча про день та час розгляду справи повідомлявся належним чином.

У зв`язку з неявкою у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, суд, у відповідності з ч. 2 ст. 247 ЦПК України, постановив здійснювати розгляд справи у відсутність сторін, які належним чином повідомлені про час та місце розгляду справи, без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Суд, вивчивши матеріали справи, дослідивши письмові докази, оцінивши докази кожен окремо та в їх сукупності, повно, об`єктивно та всебічно з`ясувавши обставини справи, приходить висновку, що позов не підлягає до задоволення з наступних підстав.

Судом встановлено, що 21 травня 2008 року між позивачами ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , як іпотекодавцями, та відповідачем, ПАТ «Універсал Банк» як іпотекодержателем, був укладений договір іпотеки, який посвідчений приватним нотаріусом Тернопільського міського нотаріального округу Костецьким Ю.Г. і зареєстрований в Державному реєстрі правочинів за № 3125.

Відповідно до ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори).

Статтею 203 ЦК України передбачені загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, а саме: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно частини першої статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

За положеннями статей 626-628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Сторони є вільними в укладенні договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до принципу свободи договору, закріпленого у статтях 6, 627 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно з частиною третьою статті 6 ЦК України сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства врегулювати свої відносини на власний розсуд.

Відповідно до частини третьої статті 33 Закону України «Про іпотеку» звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

У частині першій статті 36 Закону України «Про іпотеку» зазначено, що сторони іпотечного договору можуть вирішити питання про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору. Позасудове врегулювання здійснюється згідно із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься в іпотечному договорі, або згідно з окремим договором між іпотекодавцем та іпотекодержателем про задоволення вимог іпотекодержателя, який підлягає нотаріальному посвідченню і може бути укладений одночасно з іпотечним договором або в будь-який час до набрання законної сили рішенням суду про звернення стягнення на предмет іпотеки.

Згідно з положеннями частини третьої цієї статті договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками, може передбачати: передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання в порядку, встановленому статтею 37 Закону України «Про іпотеку»; надання іпотекодержателю права від свого імені продати предмет іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу в порядку, встановленому статтею 38 цього Закону.

Отже, іпотечний договір підписаний сторонами, які досягли згоди з усіх істотних умов договору, мали необхідний обсяг цивільної дієздатності, а їх волевиявлення було вільним і відповідало їхній внутрішній волі.

При цьому позивачі протягом дії іпотечного договору не зверталися до банку із заявами щодо незгоди з умовами іпотечного договору чи його окремих пунктів.

За таких обставин, суд на підставі доказів, поданих сторонами, що належним чином оцінені, дійшов висновку про відсутність правових підстав для визнання частково недійсним іпотечного договору.

Сторони передбачили, що позасудове врегулювання здійснюється згідно із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься в іпотечному договорі, що не суперечить статті 36 Закону України «Про іпотеку», у редакції, чинній на час укладення договору іпотеки.

Застереження в іпотечному договорі прирівнюється до відповідного договору про задоволення вимог іпотекодержателя за своїми правовими наслідками, а тому доводи позивачів про необхідність окремої згоди на включення до договору іпотеки відповідного іпотечного застереження є безпідставними.

Така позиція викладена у Постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 04 квітня 2018 року, справа № 754/17290/15-ц.

Також на думку суду, не відповідають вимогам закону та умовам іпотечного договору посилання сторони позивача на те, що на укладення договору про задоволення вимог іпотекодержателя у формі застереження в іпотечному договорі, потрібна була окрема нотаріально посвідчена згода іпотекодавця, та під самим застереженням у п. 5 іпотечного договору не міститься підпису іпотекодавців, що на думку сторони позивача свідчить про недійсність застереження.

Законодавством, як і умовами договору іпотеки, не передбачено необхідності окремого надання нотаріально посвідченої згоди на договір про задоволення вимог іпотекодержателя у формі застереження в іпотечному договорі, при цьому сам договір іпотеки є нотаріально посвідченим та підписаним його сторонами, а п. 5 є однією з умов договору іпотеки, підписуючи який позивач погоджується зі всіма його умовами, у тому числі і умовами, передбаченими п. 5 договору іпотеки.

Відповідне обґрунтування стосується і посилань позивача на відсутність особистого підпису іпотекодавця безпосередньо під застереженням у п. 5 договору іпотеки, адже підписуючи договір в цілому позивач погодилась в тому числі і з умовами п. 5 договору іпотеки. При цьому, слід відмітити, що посилання сторони позивача на відповідне Узагальнення практики Верховного Суду України є перекручуванням тексту узагальнення та відповідних вимог не містить.

Згідно з абз. 3 п. 11 Постанови Пленуму Верховного суду України «Про судове рішення у цивільній справі» № 14 від 18 грудня 2009 року, встановивши, що строк для звернення з позовом пропущено без поважної причини, суд у рішенні зазначає про відмову в позові з цих підстав, якщо про застосування позовної давності заявлено стороною у спорі, зробленою до ухвалення ним рішення, крім випадків, коли позов не доведено, що є самостійною підставою для цього.

Оскільки суд прийшов до висновку про необхідність відмови у задоволенні позову по суті заявлених вимог та встановлених відповідно до цих вимог обставин, застосування до спірних правовідносин наслідків спливу строку позовної давності чинним законодавством не передбачено.

Враховуючи, що відповідно до договору іпотеки сторони погодили умови договору, позивачі були ознайомлені і погоджувалися з договірними умовами договору іпотеки, за час дії договору не зверталися до банку із заявами, щодо незгоди з умовами іпотечного договору та включення до договору іпотеки розділу 5 «Застереження про задоволення вимог іпотекодержателя» не суперечить чинному законодавству суд приходить до переконання, що у задоволенні позову слід відмовити.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 76-81, 89, 263-265, 273, 354, 355 Цивільного процесуального кодексу України, ст.ст. 6, 202, 203, 215, 626, 627, 628, Цивільного кодексу України, суд, -

У Х В А Л И В :

У задоволенні позову ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до публічного акціонерного товариства «Універсал Банк», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на стороні відповідача - приватний нотаріус Тернопільського міського нотаріального округу Костецький Юрій Григорович про визнання недійсним п. 5.1 Договору іпотеки квартири від 21 травня 2008 року, посвідченого приватним нотаріусом Тернопільського міського нотаріального округу Костецьким Юрієм Георгійовичем – відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду може бути оскаржене, шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Тернопільського апеляційного суду протягом 30 днів з дня його проголошення.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .

Позивач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .

Відповідач: Публічне акціонерне товариство «Універсал Банк», код ЄДРПРОУ – 21133352, місцезнаходження: вул. Автозаводська, 57/19, м. Київ.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на стороні відповідача: приватний нотаріус Тернопільського міського нотаріального округу Костецький Юрій Георгійович, місцезнаходження: вул. С. Крушельницької, 35/67, м. Тернопіль.

Повний текст рішення суду складено 06 вересня 2019 року.

Головуючий суддяР. М. Грицак