Рішення № 84080299, 05.09.2019, Великописарівський районний суд Сумської області

Справа № 575/643/18

Провадження № 2/575/2/19

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 вересня 2019 р. смт. Велика Писарівка

В.Писарівський районний суд Сумської області у складі:

головуючого – судді Савєльєвої А.І.

за участю секретаря – Доценко Т.Г.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду смт.В.Писарівка справу за цивільним позовом Публічного Акціонерного Товариства Комерційного Банку «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості та зустрічним позовом ОСОБА_1 до Публічного Акціонерного Товариства Комерційного Банку «ПриватБанк» про захист прав споживача банківських послуг,

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк» в особі представника Чепіги Дмитра Олексійовича звернувся до суду із вказаним цивільним позовом, мотивуючи свої вимоги тим, що 11.10.2011 між позивачем та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір б/н на загальну суму 12 000, 00 гривень у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою процентів за користування кредитом у розмірі 27,6% на рік на суму залишку заборгованості по кредиту, з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки. Відповідач зобов`язався повернути отриманий кредит, сплатити проценти за користування кредитом, інші витрати відповідно до умов Договору. У зв`язку з неналежним виконанням відповідачем свого зобов`язання станом на 09.05.2018 заборгованість за кредитним договором становить: заборгованість за кредитом – 5 895, 36 грн., заборгованість по процентам за користування кредитом – 78 993, 79 грн., заборгованість за пенею – 3 849, 99 грн., штраф – 500,00 грн. (фіксована частина), штраф – 4 436, 96 грн. (процентна складова), тобто загальна сума заборгованості становить 93 676, 10 грн. У зв`язку з наведеним позивач просить позов задовольнити.

Відповідач ОСОБА_1 звернувся із зустрічним позовом до Публічного Акціонерного Товариства Комерційного Банку «ПриватБанк» про захист прав споживача банківських послуг, в якому зазначає, що він не підписував заяви клієнта та тарифи банку, з`явились кредитні та депозитні договори, по яким нараховані заборгованості, однак яких він з банком не укладав, тому просить визнати їх нікчемними, а дії банку по відкриттю будь-яких банківських рахунків незаконними з наступним припиненням будь-яких грошових і майнових зобов`язань. Крім того, просить визнати протиправними дії банку по використанню без його згоди конфіденційних та персоніфікованих відомостей про нього у співпраці з іншими суб`єктами господарювання (колекторських фірм та страхової компанії). При цьому, також заявив про застосування спливу позовної давності щодо первісного позову.

У судовому засіданні представник позивача за первісним позовом (відповідача за зустрічним позовом) участі не брав, надав суду заяву про розгляд справи без його участі, при цьому, надав відзив на зустрічний позов, де зазначає, що відповідач за первісним позовом ОСОБА_1 підписав анкету – заяву про приєднання до Умов та правил надання банківських послу і її підписанням висловив свою згоду з тим, що дана Заява разом з Пам`яткою клієнта, Умовами та Правилами надання банківських послуг, а також Тарифами складає між ним та банком Договір про надання банківських послуг, згоден з Умовами та правилами надання банківських послуг, а також Тарифами банку, які надані йому для ознайомлення у письмовому вигляді, Умови та правила надання банківських послуг розміщені на офіційному сайті банку, зобов`язується виконувати всі вимоги; ОСОБА_1 отримав кредитну картку, якою постійно користувався, що підтверджується випискою банку; 05.01.2015 операції по картковому рахунку не здійснювалися; кредитний ліміт банк може змінювати в односторонньому порядку, це передбачено умовами договору; 26.03.2014 відповідачеві за первісним позовом здійснено перевипуск платіжної картки на більш престижну «Універсальна Gold» шляхом підписання відповідачем цього дня анкети-заяви, що підтверджується відповідним фото клієнта з карткою, жодний новий договір не укладався; з приводу поширення конфіденційної інформації зазначає, що у договрі передбачено, що банк має право будь-яким способом до відома третій особі доводити інформацію про заборгованість позичальника за вказаним договором у випадку порушення ним будь-якого із зобов`язань; щомісячно з кредитної картки відповідача проводилось списання 10 грн. страхового платежу, що підтверджується випискою банку, вказані списання відповідач не оспорював, що свідчить про згоду з умовами договору страхування. При цьому, просить застосувати наслідки спливу позовної давності щодо зустрічного позову. Первісний позов підтримує.

Відповідач за первісним позовом (позивач за зустрічним позовом) ОСОБА_1 та його представник ОСОБА_2 у судовому засіданні присутніми не були, просили суд провести розгляд справи без їх участі, ОСОБА_1 відзиву на первісний позов не подав, надав письмові пояснення, де підтвердив підписання анкети заяви та отримання кредитних коштів, сплачував заборгованість, однак щодо залишку заборгованості зазначив, що через шахрайські дії невідомої особи з його кредитної картки були зняті кошти, він звернувся до правоохоронних органів, однак досудове розслідування не проведено, оскільки кошти зняті на непідконтрольній Україні території, тому розмір нарахованої заборгованості не визнає, свій борг він повністю сплатив, тому проти первісного позову заперечує.

Відповідно до ст.247 ЦПК України у зв`язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Суд, дослідивши матеріали справи, доходить наступного висновку.

Судом встановлено, що 11.10.2011 відповідач ОСОБА_1 підписав Анкету-заяву про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг у ПриватБанку (а.с.6 т.1, а.с.161-162 т.2).

Відповідачеві згідно з наданою позивачем довідкою (а.с.200) були надані кредитні картки: 29.09.2011 № НОМЕР_1 з терміном дії до 07/15; 26.03.2014 № НОМЕР_2 з терміном дії до 12/17. Зі змісту цієї довідки слідує, що перша картка видана за часом раніше, ніж була підписана Анкета-заява, однак у відзиві на позов та у судовому засіданні відповідач за первісним позовом ОСОБА_1 не заперечував отримання кредиту в ПриватБанку, користування коштами та сплату заборгованості по кредиту.

Таким чином, між сторонами у справі виникли кредитні правовідносини на підставі укладеного кредитного договору, який складається із анкети-заяви, у якій зазначено, що відповідач згоден з тим, що ця заява разом із Пам`яткою клієнта, Умовами та Правилами надання банківських послуг і Тарифами становить між ним та банком Договір про надання банківських послуг, а також, що він ознайомився та згоден з Умовами та Правилами надання банківських послуг і Тарифами банку, які були надані йому для ознайомлення в письмовому вигляді, зобов`язався виконувати умови та постійно ознайомлюватися із змінами на сайті Приватбанку (а.с.6 т.1).

До кредитного договору банк додав Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» «Універсальна, 30 днів пільгового періоду» та Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку (а.с.7, 8-31 т.1).

Згідно зі статтею 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Частиною 1 статті 1049 ЦК України передбачено обов`язок позичальника повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, встановлені договором.

Позика вважається повернутою в момент зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок або реального повернення коштів позикодавцеві.

Відповідно до положень статей 1048, 1054, 1055 ЦК України за кредитним договором банк зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

За змістом статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Викладеними нормами матеріального закону визначені істотні умови укладення кредитного договору, а саме: розмір (сума) кредиту, умови його надання, сплати процентів за користування кредитом, які визначаються при укладенні сторонами договору шляхом складення його в письмовій формі, що підписується сторонами.

Кредитний договір вважається укладеним, якщо сторонами, у передбачених законом порядку та формі, досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов відповідно до норм чинного законодавства.

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частинами 1, 2 статті 638 ЦК України передбачено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з наданим банком розрахунком, заборгованість ОСОБА_1 за вказаним кредитним договором станом на 09.05.2018 становить 93 676, 10 грн. і складається із: заборгованості за кредитом – 5 895, 36 грн., заборгованості по процентам за користування кредитом – 78 993, 79 грн., заборгованості за пенею – 3 849, 99 грн., штраф – 500,00 грн. (фіксована частина), штраф – 4 436, 96 грн. (процентна складова).

По справі була проведена судова економічна експертиза, відповідно до висновку якої (а.с.226-238 т.2), клопотання експерта про надання додаткових матеріалів для проведення експертизи задоволено не в повному обсязі: не надано Договір б/н від 11.10.2011, на підставі якого було встановлено кредитний ліміт; заяву на встановленя кредитного ліміту та виписку з усіх рахунків, на який обліковується заборгованість ОСОБА_1 за кредитом, відсотками та пенею за весь період користування кредитним лімітом з 11.10.2011 по 09.05.2018, не надано анкету – заяву, відповідно до якої клієнт ОСОБА_1 отримав кредитку Універсальна Голд, тому дослідження проведено в обсязі наданих документів. З висновку експерта слідує, що документально не підтверджується заборгованість у клієнта банку ОСОБА_1 перед ПАТ КБ «ПриватБанк» за кредитним договором б/н від 11.10.2011 на умовах кредитного ліміту в розмірі 12 000, 00 грн. на платіжну картку зі сплатою процентів за користування кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки, при наявності такої заборгованості, починаючи з 11.10.2011 відповідно до «Умов та Правил надання банківських послуг», а також Тарифами банка в редакції, чинній станом на 11.10.2011, також документально не підтверджується наявність заборгованості з урахуванням несанкційованого зняття 05.01.2015 з банківського рахунку ОСОБА_1 3000, 00 грн. та блокування на картковому рахунку ОСОБА_1 05.01.2015 за СМС-повідомленням 3000,00 грн. без участі та попереднього погодження про проведення даних банківських операцій з клієнтом ОСОБА_1 . При цьому, експерт зазначає, що в обсязі наданих документів проведення ПАТ КБ «ПриватБанк» операції з сумою 3000 гривень та датою здійснення 05.01.2015 не вбачається, що також підтверджується випискою банку (а.с.210 т.1).

Таким чином, твердження відповідача за первісним позовом ОСОБА_1 , що 05.01.2015 йому за СМС-повідомленням доведено про зняття з рахунку 3000,00 грн. та блокування 3000,00 грн., проведеного без його участі, не підтверджується.

Крім того, експерт зазначає, що відповідно до копії Умов та правил надання банківських послуг, затверджених Наказом від 06.03.2010 за № СП-2010-256 (а.с.8-31 т.1) не обумовлено укладання самої кредитної угоди між клієнтом та банком, як це передбачено вимогами чинних законодавчих актів, однак правова оцінка цих Умов та правил виходить за межі компетенції експерта.

В матеріалах справи відсутня Анкета-заява, відповідно до якої клієнт ОСОБА_1 отримав кредитку Універсальна Голд, однак на підтвердження отримання карток надані фото клієнта ОСОБА_1 з картками банку (а.с.216 т.1). При цьому, з виписки банку по картці № НОМЕР_2 вбачається, що з 26.03.2014 встановлений кредитний ліміт у розмірі 12 000 гривень (а.с.209 т.1, а.с.170 т.2), також 26.03.2014 перенесений залишок заборгованості в сумі 6 745, 83 грн. з іншої картки, та, починаючи з 28.03.2014, клієнт активно користувався кредитною карткою № НОМЕР_2 та здійснював її поповнення для погашення заборгованості.

Щодо несанкціонованого зняття 05.01.2015 з банківського рахунку ОСОБА_1 3000 грн. та блокування на картковому рахунку ОСОБА_1 3000 грн. за СМС-повідомленням також 05.01.2015, експерт, з думкою якого погоджується суд, зазначив, що з виписки з особових рахунків клієнта ОСОБА_1 , які є підтвердженням виконаних за день операцій по картці № НОМЕР_2 , проведення ПАТ КБ ПриватБанк операцій на суму 3000 грн. та датою здійснення 05.01.2015 не вбачається.

Зі змісту висновку експерта слідує, що надати відповідь щодо існування заборгованості у клієнта банку ОСОБА_1 перед ПАТ КБ «ПриватБанк» за кредитним договором б/н від 11.10.2011 на умовах кредитного ліміту в розмірі 12 000, 00 грн. на платіжну картку зі сплатою процентів за користування кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки, не видається за можливе (а.с.237 т.2) (відсутність документів, розбіжності).

Згідно з пунктом 2 розділу IIІ «Здійснення операцій з використанням електронних платіжних засобів» постанови НБУ від 05.11.2014 №705, залежно від умов, за якими здійснюються платіжні операції з використанням електронних платіжних засобів, можуть застосовуватися дебетова, дебетово-кредитна та кредитна платіжні схеми: дебетова платіжна схема передбачає здійснення користувачем платіжних операцій з використанням електронного платіжного засобу в межах залишку коштів, що обліковуються на його рахунку; дебетово-кредитна платіжна схема передбачає здійснення користувачем платіжних операцій з використанням електронного платіжного засобу в межах залишку коштів, що обліковуються на його рахунку, а якщо їх недостатньо або немає, то за рахунок наданого банком кредиту; кредитна платіжна схема передбачає здійснення користувачем платіжних операцій з використанням електронного платіжного засобу за рахунок коштів, наданих йому банком у кредит або в межах кредитної лінії.

За змістом статті 1069 ЦК України, якщо банк здійснює платежі з рахунку клієнта, незважаючи на відсутність на ньому грошових коштів, то відбувається кредитування рахунку, та банк вважається таким, що надав клієнтові кредит на відповідну суму від дня здійснення цього платежу. Права та обов`язки сторін, пов`язані з кредитуванням рахунка, визначаються положенням про позику та кредит.

Отже, відкриття карткового рахунку без зазначення в заяві про бажаний розмір кредитного ліміту не свідчить про те, що на неї в подальшому не може бути встановлено кредитний ліміт у визначеній самостійно банком або запитуваній клієнтом сумі.

Надана банком виписка по рахунку ОСОБА_1 є належним і допустимим доказом.

Підставою для бухгалтерського обліку операцій банку відповідно до п.п. 2.1.1 Положення про організацію бухгалтерського обліку та звітності в банка України, затвердженого постановою НБУ від 30.12.1998 №566 (із змінами та доповненнями), є первинні документи, які фіксують факти здійснення цих операцій. У разі складання їх у вигляді електронних записів при потребі повинно бути забезпечено отримання інформацію на паперовому носії.

Пунктом 5.1 глави 5 Положення про організацію операційної діяльності в банках України, затвердженого постановою Правління НБУ № 254 від 18.06.2006, визначено, що інформація, що міститься в первинних документах, систематизується в регістрах синтетичного та аналітичного обліку. Запис у регістрах аналітичного обліку здійснюється лише на підставі відповідного санкціонованого первинного документа. Згідно з п. 5.4 Положення № 254 особові рахунки є регістрами аналітичного обліку, що вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня. При цьому, п. 5.6 Положення № 254 визначено, що виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій.

Відповідач за первісним позовом ОСОБА_1 вказував, що перекази коштів 05.01.2019 (дата операції по виписці банку значиться 06.01.2015) він не здійснював, а тому не повинен відповідати за них та повертати ці кошти банку, посилаючись на шахрайські дії третіх осіб.

Проте, наразі у порушеному за заявою ОСОБА_1 06.01.2015 кримінальному провадженні № 120152001500000006 осіб, причетних до вказаних операцій по картці останнього, не встановлено, та з повідомлення від 11.10.2016 слідує, що досудове розслідування утруднено, тому кримінальне провадження буде передано за підслідністю.

З наданого протоколу допиту потерпілого ОСОБА_1 від 06.01.2015 вбачається, що останній по телефону повідомив невідомому чоловіку цифри зі своєї кредитної картки.

Пунктом 14.12 статті 14 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» вказано, що користувач зобов`язаний використовувати електронний платіжний засіб відповідно до вимог законодавства України та умов договору, укладеного з емітентом, і не допускати використання електронного платіжного засобу особами, які не мають на те права або повноважень.

Відповідно до пунктів 1, 2, 6 розділу УІ «Загальні вимоги до безпеки здійснення платіжних операцій та управління ризиками», затвердженого постановою Правління НБУ від 05.11.2014 №705 «Про здійснення операцій з використанням електронних платіжних засобів», користувач зобов`язаний використовувати електронний платіжний засіб (ЕПЗ) відповідно до вимог законодавства України та умов договору, укладеного з емітентом, і не допускати використання електронного платіжного засобу особами, які не мають на те законного права або повноважень. Користувач повинен надійно зберігати та не передавати іншим особам електронний платіжний засіб, ПІН та інші засоби, які дають змогу користуватись ним. Користувач після виявлення факту втрати електронного платіжного засобу та/або платіжних операцій, які він не виконував, зобов`язаний негайно повідомити банк або визначену ним юридичну особу в спосіб, передбачений договором. До моменту повідомлення користувачем банку ризик збитків від здійснення операцій та відповідальність несе користувач, а з часу повідомлення банку ризик збитків несе банк.

Отже, в даному випадку за здійснені 06.01.2015 операції відповідальність повністю покладаєься на ОСОБА_1 , оскільки здійснення будь-якої операції з переказу коштів з картки є неможливим без знання номеру цієї картки, строку дії, а підтвердити власну згоду на проведення переказу в дистанційному режимі можна лише за допомогою одноразового паролю (ОТП-пароля), який надсилається банком за допомогою СМС-повідомлення на фінансовий телефон клієнта.

Обов`язок не передавати карти, ПІНи третім особам, вживати заходів щодо запобігання втрати карток, ПІНа або інформації, нанесеної на карту і магнітну смугу або їх незаконного використання; не повідомляти ПІН, постійний пароль, одноразові паролі і контрольну інформацію, не передавати карту та/або її реквізити для здійснення операцій іншими особами, нести відповідальність за операціями, здійсненими з використанням ПІНа, постійного пароля, одноразових паролів; у триденний термін після усної заяви про втрату карти, стікера PayPass, ПІНа надати в банк докладний виклад обставин втрати карти, стікера PayPass і/або ПІНу і відомі факти про їх незаконне використання передбачениі Умови та правилами надання банківських послуг. Крім того, держатель карти несе відповідальність за всі операції, що супроводжуються авторизацією, включаючи операції, що супроводжуються правильним введенням нанесених на карті даних, до моменту звернення в банк та блокування карти.

При цьому, суд також враховує, що ОСОБА_1 , наполягаючи на несанкціонованому знятті коштів з його картрахунку, звернувся із заявою лише до поліції, не повідомивши про це Банк. При цьому, не реагував також на неодноразові повідомлення Банку про наявність заборгованості до того часу, поки банк не звернувся з позовом до суду. З виписки банку також слідує, що ОСОБА_1 13.01.2015 здійснив поповнення картки на суму 6000 гривень.

Таким чином, будь-яких доказів на спростування заборгованості з повернення тіла кредиту в сумі 5 895, 36 грн., суду не надано.

За змістом ст.634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (в даному випадку АТ КБ «ПриватБанк»).

За змістом статті 1056-1 ЦК України в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК УКраїни позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно зі статтею 1049 згаданого Кодексу позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

За змістом статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Частинами першою, другою статті 551 ЦК УКраїни визначено, що предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Згідно із частиною першою статті 1050 ЦК УКраїни якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.

Таким чином, в разі укладення договору кредитного договору проценти за користування позиченими коштами та неустойка поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).

У заяві позичальника від 11 жовтня 2011 року процентна ставка не зазначена.

Крім того, у цій заяві, підписаній сторонами, відсутні умови договору про встановлення відповідальності у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення зобов`язання у вигляді грошової суми та її визначеного розміру.

Банк, пред`являючи вимоги про погашення кредиту, просив у тому числі, крім тіла кредиту, стягнути складові його повної вартості, зокрема, заборгованість за відсотками за користування кредитними коштами, а також пеню і штрафи.

Позивач за первісним позовом, обґрунтовуючи право вимоги в цій частині, в тому числі їх розмір і порядок нарахування, крім самого розрахунку кредитної заборгованості за договором від 11 жовтня 2011 року, посилався на Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» «Універсальна, 30 днів пільгового періоду» та Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку як на невід`ємні частини спірного договору.

Витягом з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» «Універсальна, 30 днів пільгового періоду» та Витягом з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку, які розміщені на сайті ПриватБанку, що надані позивачем на підтвердження позовних вимог, визначені, в тому числі: пільговий період користування коштами, процентна ставка, права та обов`язки клієнта (позичальника) і банку, відповідальність сторін, зокрема, пеня за несвоєчасне погашення кредиту та/або процентів, штраф за порушення строків платежів за будь-яким із грошових зобов`язань та їх розміри і порядок нарахування, а також містяться додаткові положення, в яких зокрема визначено дію договору (12 місяців з моменту підписання), позовну давність щодо вимог банку та інші умови.

При цьому, матеріали справи не містять підтверджень, що саме ці Витяг з Тарифів та Витяг з Умов розумів відповідач та ознайомився і погодився з ними, підписуючи заяву-анкету про приєднання до умов та Правил надання банківських послуг ПриватБанку, а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема й щодо сплати процентів за користування кредитними коштами та щодо сплати неустойки (пені, штрафів), та, зокрема саме у зазначеному в цих документах, що додані банком до позовної заяви, розмірах і порядках нарахування.

Крім того, ці Витяги належним доказом бути не можуть, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в умови та правила споживчого кредитування, що підтверджено й у постанові Верховного Суду України від 11 березня 2015 року (провадження № 6-16цс15) і не спростовано позивачем при розгляді вказаної справи.

В даному випадку також неможливо застосувати до вказаних правовідносин правила частини першої статті 634 ЦК України за змістом якої договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому, оскільки Умови та правила надання банківських послуг, що розміщені на офіційному сайті позивача (www.privatbank.ua) неодноразово змінювалися самим АТ КБ «ПриватБанк» в період - з часу виникнення спірних правовідносин (11 жовтня 2011 року) до моменту звернення до суду із вказаним позовом (29 травня 2018 року), тобто позивач міг додати до позовної заяви Витяг з Тарифів та Витяг з Умов у будь-яких редакціях, що найбільш сприятливі для задоволення позову.

За таких обставин та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачеві Умови та правила банківських послуг, відсутність у анкеті-заяві домовленості сторін про сплату відсотків за користування кредитними коштами, пені та штрафів за несвоєчасне погашення кредиту, надані банком Витяг з Тарифів та Витяг з Умов не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин.

При цьому, згідно з положеннями ст.ст. 12, 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками процесу. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.

Обґрунтування наявності обставин повинні здійснюватися за допомогою належних, допустимих і достовірних доказів, а не припущень, що й буде відповідати встановленому статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року принципу справедливості розгляду справи судом.

Надані позивачем Правила надання банківських послуг ПриватБанку, з огляду на їх мінливий характер, не можна вважати складовою кредитного договору й щодо будь-яких інших встановлених ними нових умов та правил, чи можливості використання банком додаткових заходів, які збільшують вартість кредиту, чи щодо прямої вказівки про збільшення прав та обов`язків кожної із сторін, якщо вони не підписані та не визнаються позичальником, а також, якщо ці умови прямо не передбачені, як у даному випадку - в анкеті-заяві позичальника, яка безпосередньо підписана останнім і лише цей факт може свідчити про прийняття позичальником запропонованих йому умов та приєднання як другої сторони до запропонованого договору.

Вказані висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду у справі № 342/180/17 від 03.07.2019.

Таким чином, Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» «Універсальна, 30 днів пільгового періоду» та Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку, які містяться в матеріалах даної справи, не містять підпису ОСОБА_1 , тому їх не можна розцінювати як частину кредитного договору, укладеного між сторонами 11 жовтня 2011 року шляхом підписання заяви-анкети. Отже, відсутні підстави вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді ціну договору, яка встановлена у формі сплати процентів за користування кредитними коштами, а також відповідальність у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення термінів виконання договірних зобов`язань.

З урахуванням основних засад цивільного законодавства та необхідності особливого захисту споживача у кредитних правовідносинах, Велика Палата Верховного Суду у вищевказаній постанові також зауважила, що пересічний споживач банківських послуг з урахуванням звичайного рівня освіти та правової обізнаності, не може ефективно здійснити свої права бути проінформованим про умови кредитування за конкретним кредитним договором, який укладений у вигляді заяви про надання кредиту та Умов та правил надання банківських послуг, оскільки Умови та правила надання банківських послуг це значний за обсягом документ, що стосується усіх аспектів надання банківських послуг та потребує як значного часу, так і відповідної фахової підготовки для розуміння цих правил тим більше співвідносно з конкретним видом кредитного договору.

Відповідно до частини четвертої ст. 42 Конституції України держава захищає права споживачів.

Згідно з частиною першою ст.1 ЦК України цивільні відносини засновані на засадах юридичної рівності, вольного волевиявлення та майнової самостійності їх учасників.

Основні засади цивільного законодавства визначені у статті 3 ЦК України.

Свобода договору є однією із загальних засад цивільного законодавства, що передбачено у пункті 3 частини першої статті 3 ЦК України.

Одним із основоположних принципів цивільного судочинства є справедливість, добросовісність та розумність, що передбачено у пункті 6 частини першої статті 3 ЦК України.

Тобто дії учасників цивільних правовідносин мають відповідати певному стандарту поведінки та характеризуватися чесністю, відкритістю та повагою до інтересів іншої сторони чи сторін договору.

У частинах першій, третій ст.509 ЦК України вказано, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (у тому числі сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

У даному випадку договірні правовідносини виникли між банком та фізичною особою - споживачем банківських послуг (частина перша статті 11 Закону України від 12.05.1991 «Про захист прав споживачів».

У пункті 19 Резолюції Генеральної Асамблеї ООН «Керівні принципи для захисту інтересів споживачів», прийняті 09 квітня 1985 року №39/248 на 106-му пленарному засіданні Генеральної Асамблеї ООН зазначено, що споживачі повинні бути захищені від таких контрактних зловживань, як односторонні типові контракти, виключення основних прав в контрактах і незаконні умови кредитування продавцями.

При цьому, суд враховує, що безпосередньо укладений між сторонами кредитний договір від 11 жовтня 2011 року у вигляді анкети-заяви, підписаної сторонами, не містить і строку повернення кредиту (користування ним).

Однак, враховуючи, що фактично отримані та використані кошти в добровільному порядку АТ КБ «ПриватБанк» не повернуті, що свідчить про порушення його прав, то він вправі вимагати захисту своїх прав через суд шляхом зобов`язання виконання боржником обов`язку з повернення фактично отриманої суми кредитних коштів.

Щодо застосування позовної давності, заявленої відповідачем за первісним позовом ОСОБА_1 , суд виходить з наступного.

Відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутись до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

За змістом частини першої статті 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Відповідно до ч.4 ст.267 ЦК України за зобов`язанням з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

Відповідно до правової позиції, викладеної у постанові Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України від 17 вересня 2014 року № 6-95цс14, за договором про надання банківських послуг (при отриманні позичальником кредиту у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку), яким установлено не тільки щомісячні платежі погашення кредиту, а й кінцевий строк повного погашення кредиту, перебіг трирічного строку позовної давності (стаття 257 Цивільного кодексу України) стосовно щомісячних платежів починається після несплати чергового платежу, а щодо повернення кредиту в повному обсязі – не після закінчення строку дії договору, а після закінчення кінцевого строку повного погашення кредиту (стаття 261 Цивільного кодексу України).

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 в рамках кредитного договору отримав декілька кредитних карток, зокрема, 26.03.2014 № НОМЕР_2 з терміном дії до 12/17, а кінцевим строком погашення кредиту є термін дії картки, тобто останній календарний день (31 число) грудня 2017 року. Банк звернувся з позовом 29.05.2018, отже строк позовної давності не пропущений.

З урахуванням викладеного, суд доходить висновку про часткове задоволення первісного позову.

Щодо зустрічного позову ОСОБА_1 до ПАТ КБ «ПриватБанк» про захист прав споживача банківських послуг документи, суд виходить з наступного.

Відповідно до анкети-заяви, яку підписав ОСОБА_1 11.10.2011 (а.с.6 т.1), останній став клієнтом банку, згідно з якою отримав кредитну картку «Універсальна».

26.03.2014 відповідачеві за первісним позовом ОСОБА_1 здійснено перевипуск картки на більш престижку кредитну картку «Універсальна Gold», на яку встановлено кредитний ліміт 12 000, 00 грн., що підтверджується випискою банку, довідкою про зміну умов кредитування, фото клієнта та довідкою про видані картки (а.с.162, 200, 209 т.1, а.с.170 т.2). Під перевипуском картки розуміється випуск та приєднання картки з новим строком дії до раніше відкритого клієнту карткового рахунку, тому вся сума заборгованості за кредитним лімітом буде відображатись та враховуватись в тому числі й на перевипущеній картці. Тобто перевипуск картки не є укладенням нового кредитного договору, жодних доказів укладення будь-якого кредитного договору, датованого 26.03.2014, так само як і кредитного договору від 11.06.2015, матеріали справи не містять, оскільки такі докази не надані сторонами у справі. Про відсутність інших укладених кредитних договорів зазначає відповідач за зустрічним позовом АТ КБ ПриватБанк у відзиві на зустрічний позов.

З урахуванням викладеного, суд зазначає, що визнання недійсними (нікчемними) договорів, які не укладені, чинним законодавством не передбачено.

При цьому, як слідує з виписки банку, ОСОБА_1 здійснював як використання кредитних коштів після 26.03.2014 під час користування перевипущеною карткою № НОМЕР_2 , так і погашення кредиту, що засвідчує фактичне виконання умов кредитного договору.

Що стосується вимоги про визнання нікчемним депозитного договору від 14.08.2012, суд зазначає наступне.

На підтвердження наявності зазначеного депозитного договору жодною із сторін не надано підтверджуючих документів. В матеріалах справи є лише повідомлення ПАТ КБ ПриватБанк від 20.07.2015 про припинення з 03.08.2015 Депозитного договору (а.с.62 т.1). Таким чином, на час розгляду справи існування депозитного договору від 14.08.2012 не підтверджується, відповідно не підтверджуються і будь-які зобов`язання по такому договору.

При цьому, суд зауважує, що, отримуючи повідомлення ПАТ КБ ПриватБанк та ТОВ «ПрімоКолект» протягом 2015-2017 років (а.с.65-79 т.1), аж до звернення ПАТ КБ ПриватБанк з позовом до суду 29.05.2018, позивач за зустрічним позовом ОСОБА_1 ні до ПАТ КБ ПриватБанк, ні до правоохоронних органів, ні до самого ПАТ КБ «ПриватБанк» з приводу протиправних дій працівників банку не звертався.

Щодо твердження позивача про використання без його згоди конфіденційної інформації та персоніфікованих даних суд зазначає наступне.

Відповідно до ст.2 Закону України «Про захист персональних даних» персональні дані – відомості чи сукупність відомостей про фізичну особу, яка ідентифікована або може бути кокретно ідентифікована. Персональні дані можуть бути віднесені до конфіденційної інформації про особу законом або самою особою.

Аналіз положень ст. 21 Закону України «Про інформацію» дає можливість стверджувати, що конфіденційна інформація, поряд із таємною та службовою інформацію, є різновидом інформації з обмеженим доступом. При цьому ч. 2 ст. 21 Закону встановлено, що конфіденційною є інформація про фізичну особу, а також інформація, доступ до якої обмежено фізичною або юридичною особою, крім суб`єктів владних повноважень. Конфіденційна інформація може поширюватися за бажанням (згодою) відповідної особи у визначеному нею порядку відповідно до передбачених нею умов, а також в інших випадках, визначених законом.

Відповідно до ст. 2 Закону України «Про банки і банківську діяльність» клієнтом банку є будь-яка фізична чи юридична особа, що користується послугами банку.

Відповідно до положень ст. 61 Закону України «Про банки і банківську діяльність», що має назву “Зобов`язання щодо збереження банківської таємниці”, приватні особи та організації, які при виконанні своїх функцій або наданні послуг банку безпосередньо або опосередковано отримали конфіденційну інформацію, зобов`язані не розголошувати цю інформацію і не використовувати її на свою користь чи на користь третіх осіб.

Інформація клієнта банку, що для нього має статус конфіденційної, після того як вона стає відома банку для останнього виступає банківською таємницею. Правове регулювання банківської таємниці здійснюється не тільки відповідно до Закону України «Про банки і банківську діяльність». Так, існують Правила зберігання, захисту, використання та розкриття банківської таємниці, затверджені Постановою Правління Національного банку України від 14 липня 2006 року № 267, відповідно до п. 1.2 Глави 1 яких банки зобов`язані забезпечувати зберігання та захист інформації, яка містить банківську таємницю, з метою недопущення її незаконного розкриття. При цьому пунктом 1.4. Глави 1 Правил встановлено, що лише за погодженням з клієнтом банки зобов`язані відображати в договорах, що укладаються між банком і клієнтом, застереження щодо збереження банківської таємниці та відповідальності за її незаконне розголошення або використання.

Частина 3 ст. 512 ЦК України містить положення, відповідно до якого кредитор у зобов`язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом. Колекторська компанія може діяти від імені банку (кредитора) на підставі договору доручення, комісії або надання послуг за певну винагороду. У цьому випадку разом із наданням колектору права вчинити певні юридичні дії щодо стягнення з боржника заборгованості банк передав колектору інформацію про клієнта-боржника. При цьому ст. 1076 ЦК України встановлено, що банк гарантує таємницю банківського рахунку, операцій за рахунком і відомостей про клієнта. Відомості про операції та рахунки можуть бути надані тільки самим клієнтам або їхнім представникам. Іншим особам, у тому числі органам державної влади, їхнім посадовим і службовим особам такі відомості можуть бути надані виключно у випадках та в порядку, встановлених законом про банки і банківську діяльність. Якщо ж у кредитному договорі такий пункт не передбачений, то банк не має права передавати інформацію коллектору.

Відповідно до ст. 60 Закону України «Про банки і банківську діяльність» інформація щодо діяльності та фінансового стану клієнта, яка стала відомою банку у процесі обслуговування клієнта та взаємовідносин з ним чи третім особам при наданні послуг банку і розголошення якої може завдати матеріальної чи моральної шкоди клієнту, є банківською таємницею. Стаття 62 Закону містить виключний перелік підстав, які дозволяють банку розкривати інформацію, що становить банківську таємницю. Так, однією з підстав, за умови наявності якої розкривається банківська таємниця, є письмовий запит уповноважених органів або письмовий дозвіл власника такої інформації.

Пунктом 1.1.3.2.6 Умов та правил наданя банківських послуг передбачено, що банк має право будь-яким способом до відома третій особі доводити інформацію про заборгованість позичальника за вказаним договором у випадку порушення ним будь-якого із зобов`язань, передбачених даним договором.

Відповідач заперечував наявність будь-якого страхового договору, однак на підтвердження цьому банком була надана копія Договору страхування від нещасних випадків від 20.12.2012, який укладений між ПАТ «Страхова компанія «Інгосстрах» та ОСОБА_1 (а.с.164 т.1). В договорі зазначено, що він укладений на підставі усної заяви страхувальника.

В пункті 10 Договору зазначено, що загальний страховий платіж за період, зазначений у п. 7 Договору, 120,00 грн. (10 грн. щомісячно).

Пунктом 7 Договору страхування визначено строк дії договору – 12 місяців (з 27.12.2012 по 26.12.2013, із зазначенням про пролонгацію договору на такий жестрок, якщо жоден з учасників не заявить про бажання його припинити.

Як зазначає відповідач за зустрічним позовом у своєму відзвиві, щомісячні страхові платежі у розмірі 10 грн. списувалися щомісячно 21 числа, починаючи з 21.12.2012 по 21.02.2014, з кредитної картки, що підтверджується випискою банку по рахунку клієнта ОСОБА_1 Вказані списання ОСОБА_1 жодного разу не оспорював, що свідчить про його згоду з умовами договору страхування.

За приписами статті 256 Цивільного кодексу України, позовна давність – це строк у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Відповідно до пункту 3 статті 267 Цивільного кодексу України, позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення рішення судом.

За змістом частини першої статті 261 ЦК України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи.

Таким чином, застосовувати позовну давність суд може лише після з`ясування та зазначення у судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє у задоволенні позову з підстав його необґрунтованості, що і має місце в даному випадку.

Публічне Акціонерне Товариство Комерційний Банк «ПриватБанк» (скорочена назва ПАТ КБ «ПриватБанк») з 21.05.2018 змінило назву на Акціонерне Товариство Комерційний Банк «ПриватБанк» (скорочена назва АТ КБ «ПриватБанк»).

Судові витрати у справі підлягають розподілу відповідно до ст. 141 ЦПК України.

керуючись ст.ст. 526, 527, 530, 625, 1054, 1055 ЦК України, ст.ст. 12, 13, 42, 76, 141, 258, 259, 263-265, 268, 273, 279, 289, 354, 355 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Цивільний позов Публічного Акціонерного Товариства Комерційного Банку «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості – задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 , на користь Акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» /49094 м.Дніпро вул.Набережна Перемоги,50, код ЄДРПОУ 14360570/ заборгованість за кредитним договором б/н від 11.10.2011 в сумі 5 895 гривень 36 копійок.

В іншій частині позовних вимог – відмовити.

У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_1 до Публічного Акціонерного Товариства Комерційного Банку «ПриватБанк» про захист прав споживача банківських послуг – відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 , на користь Акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» /49094 м.Дніпро вул.Набережна Перемоги,50, код ЄДРПОУ 14360570/ в рахунок повернення сплаченого судового збору 120 гривень 90 копійок.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Сумського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Відповідно до п.п.15.5 п.15 ч.1 Розділу ХІІІ Перехідних Положень ЦПК України (в редакції від 03.10.2017) до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди.

Повне судове рішення складене та підписане 06 вересня 2019 року.

Суддя: А.І.Савєльєва