Рішення № 84078402, 03.09.2019, Бобринецький районний суд Кіровоградської області

Справа № 383/1426/18

Номер провадження 2/383/120/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 вересня 2019 року Бобринецький районний суд Кіровоградської області в складі:

головуючої судді – Адаменко І.М.,

за участю:

секретаря судового засідання – Потапчук Н.М.,

представника позивача - адвокат Балюра С.В.,

представника відповідача – адвоката Пономарьова О.В.,

розглянувши в порядку загального позовного провадження, у відкритому судовому засіданні в місті Бобринець Кіровоградської області, в залі засідань Бобринецького районного суду Кіровоградської області цивільну справу № 383/1426/18 за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа на стороні позивача, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору ОСОБА_3 , третя особа на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору Приватне акціонерне товариство Страхова компанія «УНІКА» про відшкодування матеріальної шкоди,-

ВСТАНОВИВ:

У грудні 2018 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної шкоди завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди

в розмірі 122935,04 грн.

Позов обґрунтовано тим, що 22 червня 2017 року близько 18 год. 20 хв. ОСОБА_2 керуючи автомобілем VOLKSWAGEN CADDY державний номер НОМЕР_1 по автодорозі Олександрівка-Кропивницький-Миколаїв, виїхав на зустрічну смугу руху, чим створив аварійну ситуацію, внаслідок чого водій автомобіля CHEVROLET AVEO, державний номер НОМЕР_2 , який належить позивачу на праві власності, та керування якого здійснював ОСОБА_3 , рухаючись назустріч, не впорався з керуванням та допустив з`їзд з проїзної частини у кювет. В результаті цієї дорожньої-транспортної пригоди автомобіль CHEVROLET AVEO, державний номер НОМЕР_2 , отримав механічні пошкодження.

За вказаним фактом 22.06.2017 року було внесено відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12017120180000172 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.286 КК України.

В рамках кримінального провадження було проведено судову автотоварознавчу експертизу, за висновком якої № 1041//18-27 від 17.04.2018 року вартість матеріальних збитків завданих власнику автомобіля CHEVROLET AVEO, державний номер НОМЕР_2 станом на момент проведення експертизи складала 122935,04 грн.

Постановою слідчого СВ Компаніївського ВП Долинського ВП ГУНП в Кіровоградській області Дубового М.О. від 22.05.2018 року кримінальне провадження №12017120180000172 від 22.06.2017 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.286 КК України, закрито у зв`язку з встановленою відсутністю в діях учасників ДТП діянні складу кримінального правопорушення.

Позивач вказує, що внаслідок винних дій відповідача їй були нанесені матеріальні збитки в результаті пошкодження автомобіля при ДТП на загальну суму 122935,04 грн., які просить стягнути зостаннього, а також просить стягнути з відповідача сплачений судовий збір.

14.12.2018 року ухвалою Бобринецького районного суду Кіровоградської області прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі в порядку загального позовного провадження та призначено підготовче судове засідання. (а.с. 72-73).

18 квітня 2019 року ухвалою Бобринецького районного суду Кіровоградської області Приватне акціонерне товариство Страхова компанія «УНІКА» залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог, щодо предмета спору на строні відповідача (а.с. 164-165).

07 травня 2019 року ухвалою Бобринецького районного суду Кіровоградської області призначено справу до судового розгляду(а.с. 177-178).

В судовому засіданні позивач представник позивача - адвокат Балюра С.В. позовні вимоги підтримала з підстав викладених в позовній заяві та просила їх задовольнити.

Представник відповідач ОСОБА_2 - адвокат Пономарьов О.В. позовні вимоги не визнав, заперечив проти позову та просив відмовити в його задоволенні. У поданому на адресу суду відзиві на позовну заяву відповідач вказав, посилаючись на висновок експертного дослідження Кіровоградського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС від 07.08.2018 року, що водій ОСОБА_3 мав можливість запобігти ДТП, а тому відповідач не винен у дорожньо-транспортній пригоді, яка мала місце 22.06.2017 року з участю транспортного засобу позивача і тому не повинен нести матеріальну відповідальність за спричинену шкоду.

Також відповідач вважає, що відповідальною особою за відшкодування збитків, завданих позивачеві, є його страховик – ПрАТ «СК УНІКА», до якої позивач не звертався із заявою про сплату страхового відшкодування та не отримав відмову останнього, тому звернення до суду з вказаним позовом до відповідача як заподіювача шкоди вважає безпідставним.(а.с.- 99-104).

28 березня 2019 року представником позивача подано відповідь на відзив, в якому вона вказала, що висновок експертного дослідження Кіровоградського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС від 07.08.2018 року на який посилається відповідач не є належним доказом. Також зазначила, що відповідачем не надано належних доказів його звернення до ПрАТ «Страхової компанії УНІКА» і тому просить задовольнити позовні вимоги ОСОБА_1 в повному обсязі.

Третя особа на стороні позивач, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору ОСОБА_3 надав суду пояснення, щодо обставин ДТП, в якому підтримує позовні вимоги позивача та просить їх задовільнити( а.с.-145-146).

Представник третьої особи на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору ПрАТ «Страхової компанії УНІКА» до суду не з`явився, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, його неявка не перешкоджає розгляду справи.

Суд, заслухавши пояснення учасників справи та свідків, дослідивши та оцінивши докази в їх сукупності прийшов до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню виходячи з наступного.

Частинами 1 та 3 статті 13 ЦПК встановлено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом (ч.ч. 1, 2 ст. 12 ЦПК).

Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються зокрема висновком експерта (ч. 1, п. 2 ч. 2 ст. 76 ЦПК).

Судом встановлено, що 22.05.2018 року постановою про закриття кримінального провадження, винесеною слідчим СВ Компаніївського ВП Долинського ВП ГУНП в Кіровоградській області Дубовим М.О., кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12017120180000172 від 22.06.2017 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.286 КК України, закрито у зв`язку з відсутністю в діянні водія ОСОБА_2 складу кримінального правопорушення передбаченого ст.286 КК України (а.с.11-14).

З вказаної постанови також вбачається, що 22.06.2017 року близько 18 години 20 хвилин ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , рухаючись за кермом автомобіля VOLKSWAGEN CADDY, державний номер НОМЕР_1 , по автодорозі Олександрівка-Кропивницький-Миколаїв в напрямку міста Бобринець на 84 км. +400 м. створив аварійну ситуацію, виїхавши на смугу зустрічного руху, внаслідок чого водій автомобіля CHEVROLET AVEO, державний номер НОМЕР_2 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що рухався назустріч, уникаючи зіткнення, не впорався з керуванням та допустив з`їзд з проїзної частини у кювет.

Відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу, виданого 06.05.2015 року, власником автомобіля CHEVROLET AVEO, державний номер НОМЕР_2 , є ОСОБА_1 (а.с.58).

Згідно копії висновку експерта № 1041//18-27 судової автотоварознавчої експертизи, складеного 17.04.2018 року, ринкова вартість автомобіля CHEVROLET AVEO, державний номер НОМЕР_2 , станом на 22.06.2017 року складає 122935,04 грн. Вартість відновлювального ремонту автомобіля CHEVROLET AVEO, державний номер НОМЕР_2 , станом на день проведення дослідження (17.04.2018 року) складає 170520,43 грн. Сума матеріального збитку заподіяного власнику автомобіля CHEVROLET AVEO, державний номер НОМЕР_2 складає 122935,04 грн. (а.с.30-49).

Згідно висновку експерта за результатами проведення інженерно-транспортної експертизи від 07.02.2018 року № 213-214/18-27, в розглянутій дорожній обстановці належні дії водія автомобіля VOLKSWAGEN CADDY, що мали бути спрямовані на забезпечення безпеки та можливість уникнення ДТП, регламентувались вимогами пп.2.3(б) Правил дорожнього руху. Своєчасно та належно виконавши які водій автомобіля VOLKSWAGEN CADDY, мав у своєму розпорядженні технічну можливість уникнути виїзду на смугу зустрічного руху (16-28, 277-278).

При цьому, суд критично ставиться до висновку експертного дослідження Кіровоградського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру від 07.08.2018 року № 7 в дорожній обстановці, яка склалася на момент ДТП, водій автомобіля CHEVROLET AVEO ОСОБА_3 , в даній ситуації з моменту виникнення небезпеки для руху, у відповідності до вимог п.12.3 ПДР, не змінюючи напрямку руху, вживши заходів для зменшення швидкості аж до можливої зупинки транспортного засобу, відмовившись від маневру, з наступним з`їздом в кювет, він ( ОСОБА_3 ) мав можливість запобігти ДТП та в діяї якого вбачаються невідповідності вимогам п.12.3 Правил дорожнього руху України, які з технічної точки зору, знаходяться в причинному зв`язку з настанням даної пригоди (а.с. 109-115), оскільки вказане дослідження не є висновком експерта в розумінні ст.102 ЦПК України, отримане з порушенням порядку встановленого законом для висновку експерта, в тому числі ст.102 ЦПК України та ним вирішувалися питання про обставини справи, які мають бути підтвердженні за законом лише висновком експерта, а не експертним дослідженням, тому суд не бере до уваги вказаний доказ як недопустимий.

В судовому засіданні свідок ОСОБА_4 показав суду, що 22.06.2017 року близько 18 години він на автомобілі «Нива», за кермом якого був ОСОБА_5 , рухалися із смт. Компаніївка до м. Кіровограда. Попереду них рухався автомобіль CHEVROLET AVEO помаранчевого кольору. Не доїжаючи до с. Мар`ївка Компаніївського району почули як автомобіль CHEVROLET AVEO близько 100-150 метрів від знаку «Крутий спуск» почав подавати звукові сигнали, звернувши увагу вони побачили, як на зустріч цьому автомобілю виїхав на його смугу руху автомобіль VOLKSWAGEN CADDY білого кольору. Водій автомобіля марки CHEVROLET AVEO почав зменшувати швидкість і весь час сигналив зустрічному автомобілю VOLKSWAGEN CADDY, водій якого не реагував і продовжував рух по зустрічній смузі. Уникаючи зіткнення водій CHEVROLET AVEO був змушений повернути праворуч, почавши екстренне гальмування, повертаючи вправо на обочину, яка була досить вузькою та поросла травою і молодими деревами, автомобіль почало нести вправу сторону, а далі він перевернувшись близько трьох разів злетів в кювет. Свідок зазначив, що викликав поліціїю, які зафіксували ДТП, а осіб, які були в автомобілі марки CHEVROLET направили до обласної лікарні.

Показання свідка ОСОБА_4 суд визнає як достовірні, підстави їм недовіряти у суду відсутні, вони узгоджуються з вищевказаними письмовими доказами у справі.

Постановою Компаніївського районного суду Кіровоградської області від 22.08.2018 року у справі № 391/408/18 провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_2 за п.7 ст.124 КУпАП закрито у зв`язку із закінченням строків притягнення до адміністративної відповідальності за ст.38 КУпАП та вказаною постановою встановлено, що ОСОБА_2 22 червня 2016 року, близько 18 год.20 хв. на автодорозі Олександрівка-Кропивницький-Миколаї, керуючи автомобілем VOLKSWAGEN CADDY, державний номер НОМЕР_1 , будучи неуважним до дорожньої обстановки та її змін, виїхав на зустрічну смугу руху та створив аварійну ситуацію, внаслідок якої автомобіль CHEVROLET AVEO, державний номер НОМЕР_2 , допустив з`їзд у кювет та автомобілі отримали технічні пошкодження, чим порушив п.13.3. ПДР та вимоги ст.124 КУпАП (а.с.10).

Водночас, зі змісту ст. 38 КУпАП вбачається, що закриття провадження на зазначеній підставі можливе за одночасної наявності таких умов: вчинення (виявлення) адміністративного правопорушення; сплив встановленого законом строку.

Тобто для закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення з підстав закінчення строків, передбачених ст. 38 КУпАП, можливо лише за умови встановлення факту вчинення особою протиправної дії чи бездіяльності, що підпадають під визначені законом ознаки адміністративного правопорушення.

У разі недоведеності наявності складу адміністративного правопорушення та не підтвердження його належними та допустимими доказами, виключається можливість закрити провадження у адміністративній справі саме за п. 7 ч. 1 ст. 247 КУпАП.

За змістом ч.6 ст.82 ЦПК України постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, яка набрала законної сили є обов`язковою для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалена постанова суду, лише в питанні, чи мали місце дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою. У зв`язку із цим у разі прийняття судом постанови про закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення через закінчення строків накладення адміністративного стягнення (стаття 38 Кодексу України про адміністративні правопорушення), суд повинен звернути увагу на те, чи містить така постанова суду відповіді на питання про те, чи мала місце дорожньо-транспортна пригода та чи сталася вона з вини відповідача. Відсутність складу злочину, наприклад, у разі відмови у порушенні кримінальної справи, закриття кримінальної справи за правилами Кримінально-процесуального кодексу України 1960 року чи закриття кримінального провадження за правилами Кримінального процесуального кодексу України 2012 року не означає відсутність вини для цивільно-правової відповідальності. При цьому, постанова (ухвала) слідчого, прокурора, суду про відмову в порушенні кримінальної справи або її закриття, закриття кримінального провадження є доказом, який повинен досліджуватися та оцінюватися судом у цивільній справі у порядку, передбаченому ЦПК.

Відповідно до ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є у тому числі завдання майнової (матеріальної) шкоди.

Статтею 22 ЦК України передбачено, що особа, якій завдано збитки в результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є втрати, яких особа зазнала у зв`язку із знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права. Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування в меншому або більшому розмірі.

За правилами частин першої та другої статті 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до частини п`ятої статті 1187 ЦК України особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.

Шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою (пункт перший частини першої статті 1188 ЦК України).

Відповідно до частин першої та другої статті 1166 ЦК України шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Відповідно до статей 1166, 1187 ЦК України шкода, завдана особі чи майну фізичної або юридичної особи, підлягає відшкодуванню у повному обсязі особою, яка її завдала. Обов`язок відшкодувати завдану шкоду виникає у її заподіювача за умови, що дії останнього були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв`язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, - незалежно від наявності вини.

Згідно зі статтею 1192 ЦК України з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов`язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі. Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Якщо пошкоджений транспортний засіб не може бути відновлено або вартість його відновлювального ремонту з урахуванням зношеності та втрати товарної вартості перевищує його ринкову вартість на момент пошкодження, розмір шкоди визначається за ринковою вартістю транспортного засобу на момент пошкодження.

Оцінивши наведені вище та досліджені докази, проаналізувавши встановлені обставини та відповідні їм норми права суд дійшов висновку про винність відповідача ОСОБА_2 у події ДТП, що мала місце 22 червня 2016 року, близько 18 год.20 хв. на автодорозі Олександрівка-Кропивницький-Миколаї, за участі автомобілем VOLKSWAGEN CADDY, державний номер НОМЕР_1 під його кернуванням та автомобіля CHEVROLET AVEO, державний номер НОМЕР_2 , який є власністю відповідача та, який зазнав механічних пошкоджень. Дії відповідача були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв`язок.

Відповідач не спростував наявності своєї вини у скоєній за його участі ДТП та не надав доказів наявності порушень Правил дорожнього руху з боку іншого учасника ДТП та вини останнього у пошкодженні транспортних засобів. Клопотань про забезпечення доказів, проведення судових експертиз не заявляв.

Належним чином дослідивши та давши оцінку поданим сторонами доказам, врахувавши положення статей 1166, 1187, 1192 ЦК України, в межах заявлених позивачем вимог, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для відшкодування заподіяних позивачу збитків, якими є ринкова вартість пошкодженого транспортного засобу позивача у розмірі, передбаченому висновком № 1041//18-27 судової автотоварознавчої експертизи від 17.04.2018 року в сумі 122935,04 грн., оскільки вартість його відновлювального ремонту з урахуванням зношеності та втрати товарної вартості перевищує його ринкову вартість на момент пошкодження.

Судом також встановлено, що цивільно-правова відповідальность відповідача ОСОБА_2 на час скоєння ДТП була застрахована, що вбачається із Полісу обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів серії АК/ 3546544, строк дії якого з 29.03.2017р. до 28.03.2018 р., де страховиком відповідача ОСОБА_2 є ПрАТ СК» УНІКА» із страховим лімітом на одного потерпілого за шкоду, заподіяну майну 100000 грн.(а.с. 107).

Страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів фізичних та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати фізичними особами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів (стаття 1 Закону України «Про страхування»).

За договором страхування одна сторона (страховик) зобов`язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору (стаття 979 Цивільного кодексу України).

Страхувальник вносить страховику згідно з договором страхування певну плату, яка називається страховим платежем (страховим внеском, страховою премією) (частина перша статті 10 Закону України «Про страхування»).

Предметом договору страхування можуть бути майнові інтереси, які не суперечать закону і пов`язані, зокрема, з відшкодуванням шкоди, завданої страхувальником (страхування відповідальності) (стаття 980 ЦК України).

Розрізняють добровільну та обов`язкову форми страхування (стаття 5 Закону України «Про страхування»). Добровільним може бути, зокрема, страхування наземного транспорту (пункт 6 частини четвертої статті 6 Закону України «Про страхування»). Втім, законом може бути встановлений обов`язок фізичної або юридичної особи бути страхувальником життя, здоров`я, майна або відповідальності перед іншими особами за свій рахунок чи за рахунок заінтересованої особи (обов`язкове страхування) (частина перша статті 999 ЦК України).

Види обов`язкового страхування в Україні визначені у статті 7 Закону України «Про страхування». До них пункт 9 частини першої вказаної статті відносить страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів. Відносини у цій сфері регламентує, зокрема, Закон України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

Статтею 3 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» визначено , що обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров`ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників.

Страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров`ю та/або майну потерпілого (стаття 6 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів).

Об`єктом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов`язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров`ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу (стаття 5 вказаного Закону).

Відповідно до змісту статті 9 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, страхова сума - це грошова сума, у межах якої страховик зобов`язаний здійснити виплату страхового відшкодування відповідно до умов договору страхування. Страхові виплати за договорами обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності обмежуються страховими сумами, які діяли на дату укладення договору та зазначені у договорі страхування.

Відповідно до пункту 22.1 статті 22 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, завдану внаслідок ДТП майну третьої особи.

Відповідно до статті 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Відтак, відшкодування шкоди особою, відповідальність якої застрахована за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, можливе за умови, що згідно з цим договором або Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у страховика не виник обов`язок з виплати страхового відшкодування (зокрема, у випадках, передбачених у статті 37), чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика. В останньому випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування.

У випадках, коли деліктні відносини поєднуються з відносинами обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, боржником у деліктному зобов`язанні в межах суми страхового відшкодування виступає страховик завдавача шкоди. Цей страховик, хоч і не завдав шкоди, але є зобов`язаним суб`єктом перед потерпілим, якому він виплачує страхове відшкодування замість завдавача шкоди у передбаченому Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» порядку. Після такої виплати деліктне зобов`язання припиняється його належним виконанням страховиком завдавача шкоди замість останнього. За умов, передбачених у статті 38 вказаного Закону, цей страховик набуває право зворотної вимоги (регрес) до завдавача шкоди на суму виплаченого потерпілому страхового відшкодування.

Покладання обов`язку з відшкодування шкоди у межах страхового відшкодуванняна страхувальника, який уклав відповідний договір страхування і сплачує страхові платежі, суперечить меті інститутустрахування цивільно-правової відповідальності (стаття 3 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»).

Уклавши договір обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності, страховик на випадок виникнення деліктного зобов`язання бере на себе у межах суми страхового відшкодування виконання обов`язку страхувальника, який завдав шкоди.

Така правова позиція сформульована у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі № 755/18006/15-ц, висновки якої, відповідно до ч.4 ст.263 ЦПК України, є обов`язковими для суду, та де Верховний Суд відступив від правового висновку викладеного у постанові Верховного Суду України від 23.12.2015 року у справі № 6-2587цс15.

Також, у постанові Великої Палати ВС від 30 січня 2019 року у справі № 755/10947/17 висловлено наступну правову позицію: «Велика Палата Верховного Суду зазначає, що незалежно від того чи перераховані усі постанови, у яких викладена правова позиція, від якої відступила Велика Палата Верховного Суду, суди під час вирішення тотожних спорів мають враховувати саме останню правову позицію Великої Палати Верховного Суду», тому суд враховує останню правову позицію Великої Палати Верховного Суду у тотожних спорах, сформульовану у постанові від 04 липня 2018 року у справі № 755/18006/15-ц.

Отже, враховуючи вказану вище правову позицію Великої Палати Верховного Суду, обсяг відповідальності страхувальника – відповідача у справі ОСОБА_2 обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування.

Оскільки зобов`язаним суб`єктом перед потерпілим ОСОБА_1 у даному деліктному правовідношені є страховик відповідача Приватне акціонерне товариство Страхова компанія «УНІКА», тому саме останній має виплачувати страхове відшкодування замість завдавача шкоди ОСОБА_2 у передбаченому Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» порядку, тобто в межах ліміту відповідальності страховика, але позивач не заявляв позовних вимог до останнього, і суд у відповідності до ст.13 ЦПК України позбавлений можливості вийти за межі заявлених вимог, тому позов підлягає частковому задоволенню лише щодо стягнення з відповідача різниці між фактичним розміром завданої шкоди 122935,04 грн. і сумою страхового відшкодування 100000 грн.

Із листа ПрАТ СК «УНІКА» від 25.10.2018 р. №8293 ( а.с.57) вбачається, що про подію ДТП, яка трапилася 22.06.2017 року за участю транспортних засобів сторін, страховика було повідомлено усно громадянином ОСОБА_6 та відповідачем ОСОБА_2 .

Як вбачається із Полісу обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів серії АК/ 3546544, ним встановлено страховий ліміт на одного потерпілого за шкоду, заподіяну майну в сумі 100000 грн.(а.с. 107).

Згідно висновку експерта судової автотоварознавчої експертизи №1041//18-27 року (а.с.38) сума матеріального збитку заподіяного власнику автомобіля CHEVROLET AVEO, державний номер НОМЕР_2 , визначена з урахуванням ринкової вартості вказаного транспортного засобу на момент його пошкодження станом на 22.06.2017 року і складає 122935,04 грн.

Таким чином, з відповідача підлягає стягненню різниця між фактичним розміром завданої шкоди 122935,04 грн. і сумою страхового відшкодування 100000 грн., а саме 22935,04 грн.

На цій підставі, суд дійшов обґрунтованого висновку про те, що надані суду докази в їх сукупності свідчать про часткову доведеність обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги ОСОБА_1 щодо відшкодування завданої їй шкоди відповідачем, внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, що сталася з вини відповідача.

Той факт, що відповідача не було притягнуто до адміністративної відповідальності за ст.124 КУпАП, не є підставою для звільнення його від цивільної відповідальності, тому суд відхиляє заперечення відповідача в цій частині.

Отже, враховуючи встановлені вище обставини та те, що суд не може вийти за межі заявлених вимог, позовні вимоги про стягнення матеріальної шкоди спричиненої позивачу внаслідок пошкодження за наслідками дорожньо-транспортної пригоди автомобіля автомобіля CHEVROLET AVEO, державний номер НОМЕР_2 , підлягають частковому задоволенню в сумі 22935,04 грн., які підлягають стягненню з відповідача ОСОБА_2 , а щодо стягнення з останнього різниці 100000 грн. суд відмовляє, у зв`язку з необгрунтованністю позовних вимог до ОСОБА_2 в цій частині, оскільки вони заявлені до неналежного відповідача.

У відповідності до ст.141 ЦПК України з відповідача підлягає стягненню на користь позивача судовий збір пропорційно розміру задоволених позовних вимог сумі 229,35 грн.

Керуючись ст.ст. 12, 13, 76, 81, 89, 141, 258, 259, 263-265 ЦПК України, ст.ст. 11, 22, 1166-1168, 1187, 1188, 1192, 1194 ЦК України, ст.ст.5, 6, 9, 22 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», суд, -

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної шкоди задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 матеріальну шкоду, яка заподіяна внаслідок дорожньо-транспортної пригоди на суму 22935,04 грн. (двадцять дві тисячі дев`ятсот тридцять п`ять гривень 04 копійки).

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір на суму 229,35 грн.

В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги.

Апеляційна скарга на рішення може бути подана протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення до Кропивницького апеляційного суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

У відповідності до п.п. 15.5) п.15 ч.1 Перехідних положень ЦПК України в новій редакції, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди (Бобринецький районний суд Кіровоградської області).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 , зареєстрована адреса проживання: АДРЕСА_1 .

Представник позивача: адвокат Балюра Світлана Вікторівна, свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю № 369 від 28.12.2009 року.

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , паспорт серія НОМЕР_4 виданий Бобринецьким РВ УМВС в Кіровоградській області від 01.06.2002 року, зареєстрована адреса проживання: АДРЕСА_2 .

Третя особа на стороні позивача, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_5 , зареєстрована адреса проживання: АДРЕСА_3 .

Третя на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Приватне акціонерне товариство Страхова компанія «УНІКА», ідентифікаційний код 20033533, місцезнаходження: вул. Саксаганського,70 а, м. Київ, п.і. 01032.

Повне судове рішення складено 06 вересня 2019 року.

Суддя І. М. Адаменко