Рішення № 84069894, 05.09.2019, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 вересня 2019 року № 320/6281/18

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Панченко Н.Д., розглянувши у м. Києві в порядку письмового провадження за правилами загального позовного провадження адміністративну справу за позовом Головного управління ДФС у Київській області до ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу та за зустрічним позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Київській області про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення та податкової вимоги,

ВСТАНОВИВ:

до суду звернулось Головне управління ДФС у Київській області з позовом про стягнення з фізичної особи ОСОБА_1 податкового боргу у розмірі 25000, 00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що згідно з даними податкового обліку у відповідача утворилась заборгованість перед бюджетом у розмірі 25000, 00 грн. у зв`язку з несплатою податкових зобов`язань з транспортного податку.

Ухвалою суду від 28.11.2018 відкрито спрощене позовне провадження у справі № 320/6281/18 без повідомлення учасників справи.

Від відповідача 29.12.2018 до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому з позовними вимогами відповідач не погоджується, оскільки вважає, що позивачем подано позов з пропущенням строку звернення до суду, а також з тих підстав, що відповідачеві про наявність податкового боргу за податковим повідомленням-рішенням від 29.06.2016 № 111-13 на суму 25000, 00 грн. стало відомо лише після ознайомлення з позовом та додатками до нього, у зв`язку з цим просив залишити його без задоволення.

Позивач 09.01.2019 надав відповідь на відзив в якому заперечує доводи відповідача та просить задовольнити позов.

29 грудня 2018 року до суду надійшов зустрічний позов фізичної особи ОСОБА_1 , в якому остання просить суд визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення - рішення від 29.06.2016 № 111-13 та податкову вимогу від 31.07.2017 № 4250-17, на підставі яких виникло податкове зобов`язання, заявлене Головним управлінням ДФС у Київській області до стягнення.

Ухвалою суду від 10.01.2019 прийнято до розгляду та відкрито провадження за зустрічним позовом фізичної особи ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Київській області про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення рішення та податкової вимоги.

Відповідно до частини другої статті 177 Кодексу адміністративного судочинства України, зустрічний позов приймається до спільного розгляду з первісним позовом, якщо обидва позови взаємопов`язані і спільний їх розгляд є доцільним, зокрема, коли вони виникають з одних правовідносин або коли задоволення зустрічного позову може виключити повністю або частково задоволення первісного позову.

Керуючись положеннями частини другої статті 177 Кодексу адміністративного судочинства України, вимоги за зустрічним позовом суд об`єднав в одне провадження з первісним позовом.

Призначено судове засідання на 28.01.2019.

Відповідач у судове засідання не з`явилась.

Позивач за первісним позовом надав клопотання про розгляд справи в порядку письмового провадження.

Частиною дев`ятою статті 205 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з`явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Враховуючи, що матеріали справи в достатній мірі характеризують взаємовідносини сторін, відсутність перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, потреби у заслуховуванні свідків чи експерта, суд вирішив розгляд справи здійснювати у порядку письмового провадження.

Розглянувши подані документи і матеріали, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що позовні вимоги за первісним позовом Головного управління ДФС у Київській області не підлягають задоволенню, а вимоги за зустрічним позовом підлягають задоволенню з огляду на таке.

Відповідно матеріалів справи за ОСОБА_1 рахується податковий борг з транспортного податку у розмірі 25000, 00 грн., який виник з таких підстав.

У червні 2016 року контролюючим органом було визначено відповідачеві податкове зобов`язання з транспортного податку за 2016 рік у розмірі 25000, 00 грн., у зв`язку з чим сформовано податкове повідомлення-рішення від 29.06.2016 № 111-13.

31 липня 2017 року податковим органом виставлено відповідачеві податкову вимогу № 4250-17 на суму 25000, 00 грн.

Податкове повідомлення-рішення від 29.06.2016 № 111-13 було направлено за адресою: АДРЕСА_1 , Київська обл АДРЕСА_2 , Бориспільський район, АДРЕСА_3 , вул АДРЕСА_4 , 16, однак, з незалежних від податкового органу причин не отримано відповідачем з підстав закінчення терміну зберігання вказаного поштового відправлення, про що свідчать наявні в матеріалах справи письмові докази.

Податкова вимога від 31.07.2017 № 4250-17 була направлена за адресою: АДРЕСА_5 , однак, з незалежних від податкового органу причин не отримано відповідачем з підстав повернення за зворотною адресою у зв`язку із відсутністю адресата за вказаною адресою, про що свідчать дані з сайту ПАТ "Укрпошта" за номером листа 0830101346555 наявного в матеріалах справи.

Суд вважає за необхідне зазначити, що позивачем за первісним позовом не надано жодних технічних даних транспортного засобу, тобто об`єкту оподаткування, до якого застосовано податок у вигляді транспортного податку.

11 грудня 2018 року до суду надійшла відповідь від Державної Міграційної служби України № 3201.3-7351/32.2-18 від 04.12.2018 на запит суду у цій справі, в якому вказується, що ОСОБА_1 зареєстрована за адресою: АДРЕСА_3 , що також підтверджується копією паспорту громадянина України серії НОМЕР_1 , виданого 29.11.2016 Бориспільським РВ УДМС України в Київській області.

Відповідачем за первісним позовом надано відзив на позовну заяву Головного управління ДФС у Київській області, в якому вона просить відмовити в позові з огляду на те, що транспортний засіб (TOYОTA Highlander, 2011 року випуску) не є об`єктом оподаткування транспортним податком за 2016 рік, та подано зустрічний позов до Головного управління ДФС у Київській області про визнання противоправними і скасування податкового повідомлення-рішення від 29.06.2016 № 111-13 та податкової вимоги від 31.07.2017 № 4250-17.

Від Головного управління ДФС у Київській області 09.01.2019 до суду надійшла відповідь на відзив, в якому останній вважає позицію відповідача за первісним позовом необґрунтованою та просить задовольнити первісний позов.

Суд вважає за необхідне зазначити, що відповідачем за зустрічним позовом не надано жодних технічних даних транспортного засобу, до якого застосовано податок у вигляді транспортного податку, крім даних зазначених у відзиві на первісний позов Головного управління ДФС у Київській області.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає про таке.

01 січня 2015 року набрав чинності Закон України № 71-VIII від 28.12.2014 "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи", яким шляхом викладення в новій редакції статті 267 Податкового кодексу України (далі - ПК України) було введено новий податок - транспортний податок.

Відповідно до підпункту 267.1.1 пункту 267.1 статті 267 ПК України, платниками транспортного податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які мають зареєстровані в Україні згідно з чинним законодавством власні легкові автомобілі, що відповідно до підпункту 267.2.1 пункту 267.2 цієї статті є об`єктами оподаткування.

Згідно з підпунктом 267.2.1 пункту 267.2 статті 267 ПК України, у редакції згідно з Законом України від 24.12.2015 № 909-VIII "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у 2016 році", що діяла у період з 01 січня по 31 грудня 2016 року, об`єктом оподаткування є легкові автомобілі, з року випуску яких минуло не більше п`яти років (включно) та середньоринкова вартість яких становить понад 750 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року.

Така вартість визначається центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику економічного розвитку, за методикою, затвердженою Кабінетом Міністрів України, виходячи з марки, моделі, року випуску, типу двигуна, об`єму циліндрів двигуна, типу коробки переключення передач, пробігу легкового автомобіля, та розміщується на його офіційному веб-сайті.

Відповідно до статті 10 ПК України транспортний податок належить до місцевих податків.

Положеннями підпунктів 12.3.2, 12.3.4 пункту 12.3 статті 12 ПК України передбачено, що при прийнятті рішення про встановлення місцевих податків та зборів обов`язково визначаються об`єкт оподаткування, платник податків і зборів, розмір ставки, податковий період та інші обов`язкові елементи, визначенні статтею 7 цього Кодексу з дотриманням критеріїв, встановлених розділом XII цього Кодексу для відповідного місцевого податку чи збору.

Рішення про встановлення місцевих податків та зборів офіційно оприлюднюється відповідним органом місцевого самоврядування до 15 липня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосовування встановлюваних місцевих податків та зборів або змін (плановий період). В іншому разі норми відповідних рішень застосовуються не раніше початку бюджетного періоду, що настає за плановим періодом.

Зміни до підпункту 267.2.1 пункту 267.2 статті 267 ПК України, які діяли у період з 01 січня по 31 грудня 2016 року, були внесені Законом України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у 2016 році" від 24 грудня 2015 року № 909-VIII.

Відповідно до пункту 4 розділу ІІ “Прикінцеві положення” Закону України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у 2016 році" від 24 грудня 2015 року № 909-VIII, в 2016 році до прийнятих рішень органів місцевого самоврядування про встановлення місцевих податків і зборів на 2016 рік не застосовуються вимоги, встановлені підпунктом 12.3.4 пункту 12.3 статті 12 ПК України та Законом України "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності".

Отже, Законом України № 909-VIII не встановлювався новий транспортний податок, а також не змінювалась його ставка, з 1 січня 2016 року платниками транспортного податку є власники легкових автомобілів не старше п`яти років, середньоринкова вартість яких становить понад 750 розмірів мінімальної заробітної плати.

Аналогічна правова позиція щодо застосування зазначених норм матеріального права була викладена Верховним Судом у постановах від 18 квітня 2018 року у справі № 802/2438/16-а, від 10 травня 2018 року у справі № П/811/1630/16, від 05 червня 2018 року у справі №826/17092/16, від 01 серпня 2018 року у справі № 826/17172/16, від 29 серпня 2018 року у справі № 815/5503/16 та інших.

Станом на 01.01.2016 мінімальна заробітна плата установлена в розмірі 1378, 00 грн. (стаття 8 Закону України "Про державний бюджет України на 2016 рік"). Отже, 750 розмірів мінімальної заробітної плати станом на 01.01.2016 складали 1033500 грн.

Таким чином, об`єктом оподаткування у 2016 році стали легкові автомобілі, середньоринкова вартість яких становить понад 1033500 грн. та з року випуску яких минуло не більше п`яти років (включно).

В свою чергу, матеріалами справи не встановлено, а контролюючим органом не доведено, чи є транспортний засіб, який належить відповідачеві за первісним позовом на праві власності, об`єктом оподаткування транспортним податком, і чи з`ясовував контролюючий орган ці обставини на момент визначення відповідачеві за первісним позовом податкового зобов`язання.

За змістом абзацу 2 підпункту 267.2.1 пункту 267.2 статті 267 ПК України, середньоринкова вартість автомобілів для цілей віднесення їх до об`єктів оподаткування транспортним податком визначається центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику економічного розвитку, за методикою, затвердженою Кабінетом Міністрів України, виходячи з марки, моделі, року випуску, типу двигуна, об`єму циліндрів двигуна, типу коробки переключення передач, пробігу легкового автомобіля, та розміщується на його офіційному веб-сайті.

На виконання вимог підпункту 267.2.1 пункту 267.2 статті 267 ПК України, постановою Кабінету Міністрів України від 18.02.2016 № 66 затверджена Методика визначення середньоринкової вартості легкових автомобілів (далі - Методика).

Відповідно до пункту 1 Методики (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), вона встановлює механізм визначення середньоринкової вартості легкових автомобілів для цілей віднесення таких автомобілів до об`єктів оподаткування транспортним податком.

Пунктом 2 Методики передбачено, що середньоринкова вартість автомобіля розраховується за методом аналогії цін ідентичних автомобілів за формулою, визначеною у пункті 3 Порядку визначення середньоринкової вартості легкових автомобілів, мотоциклів, мопедів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 10.04.2013 № 403 (далі також Порядок № 403), де за ціну нового транспортного засобу (Цн) береться ціна нового автомобіля з урахуванням марки, моделі, типу двигуна, об`єму циліндрів двигуна, типу коробки переключення передач.

Пунктом 3 Порядку № 403 встановлено, що середньоринкова вартість транспортного засобу розраховується за методом аналогії цін ідентичних транспортних засобів за такою формулою: Ср = Цн х (Г / 100) х (1 ± (Гк / 100), де Цн - ціна нового транспортного засобу в Україні; Г - коефіцієнт коригування ринкової ціни транспортних засобів залежно від строку експлуатації згідно з додатком 1; Гк - коефіцієнт коригування ринкової ціни транспортних засобів залежно від пробігу згідно з додатком 2.

Джерелом інформації про ціни нових транспортних засобів в Україні є офіційні прайс-листи виробників (дилерів) або довідкові дані про ціни щодо ідентичних або аналогічних нових транспортних засобів в Україні чи країнах-виробниках (експортерах) з урахуванням податків та зборів, що визначаються відповідно до законодавства (пункт 4 Порядку № 403).

Згідно з пунктом 5 Методики, ідентичними є автомобілі, в яких збігаються такі ознаки і параметри: марка; країна-виробник; тип кузова (седан, універсал тощо); модель; конструкція привода тягових коліс; тип та робочий об`єм двигуна; потужність двигуна; тип коробки переключення передач та інших складників силової передачі; габаритні розміри; рік випуску; комплектація. Розбіжності можуть стосуватися комплектації, пробігу та технічного стану.

Відповідно до пункту 13 Методики, Мінекономрозвитку відповідно до цієї Методики розраховує середньоринкову вартість автомобіля та щороку до 1 лютого базового податкового (звітного) періоду подає ДФС інформацію про автомобілі, з року випуску яких минуло не більше п`яти років (включно) та середньоринкова вартість яких становить понад 750 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року.

Мінекономрозвитку забезпечує роботу офіційного веб-сайту в режимі, який дає змогу отримати інформацію про середньоринкову вартість автомобіля шляхом введення даних про їх марку, модель, рік випуску, тип двигуна, об`єм циліндрів двигуна, тип коробки переключення передач та пробіг (пункт 14 Методики).

На коефіцієнт коригування ринкової вартості транспортних засобів згідно з додатком 1 та додатком 2 Методики впливає строк експлуатації транспортних засобів та нормативний середньорічний пробіг транспортних засобів. При цьому, технічний стан автомобіля відповідно до Методики не впливає на обрахунок середньоринкової вартості автомобіля. Однак, розбіжності між ідентичними автомобілями можуть стосуватися, зокрема, технічного стану легкового автомобіля.

Аналіз наведених положень Методики та Порядку визначення середньоринкової вартості легкових автомобілів свідчить про врахування при розрахунку цієї вартості певних ознак, параметрів і характеристик транспортного засобу.

Обов`язок щодо визначення середньоринкової вартості транспортного засобу законодавець покладає на центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику економічного розвитку. Межі повноважень податкового органу полягають виключно у прийнятті податкового повідомлення-рішення на підставі отриманої від Мінекономрозвитку інформації про автомобілі, з року випуску яких минуло не більше п`яти років (включно) та середньоринкова вартість яких становить понад 750 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року.

Відтак, підставою для прийняття позивачем за первісним позовом податкового повідомлення-рішення мала бути отримана від Мінекономрозвитку інформація про вартість автомобіля відповідача, яка розрахована виходячи з марки, моделі, року випуску, типу двигуна, об`єму циліндрів двигуна, типу коробки переключення передач, пробігу легкового автомобіля.

Аналогічна правова позиція у тотожних правовідносинах була викладена Верховним Судом у постановах від 18 квітня 2018 року у справі №802/2438/16-а, від 10 травня 2018 року у справі №П/811/1630/16, від 05 червня 2018 року у справі №826/17092/16, від 1 серпня 2018 року у справі №826/17172/16, від 29 серпня 2018 року у справі №815/5503/16.

При цьому, в постановах Верховного Суду від 05.06.2018 у справі №826/17092/16, від 12.06.2018 у справі №826/11959/16 у подібних правовідносинах суд касаційної інстанції зазначив, що суди не можуть підміняти органи державної влади та здійснювати покладені на них повноваження, розрахунок середньоринкової вартості автомобіля здійснений судом на сайті Мінекономрозвитку не може бути достовірним доказом, оскільки не враховує певних параметрів, які були актуальні на час визначення податкового зобов`язання у 2016 році.

Разом з цим доказів або пояснень з приводу того, що Головне управління ДФС у Київській області на момент визначення за відповідачем транспортного податку отримала від Мінекономрозвитку інформацію про середньоринкову вартість автомобіля відповідача, позивач за первісним позовом не надав.

Розглядаючи зустрічний позов ОСОБА_1 суд зазначає таке.

Положеннями статті 58 ПК України передбачено, що податкове повідомлення-рішення надсилається (вручається) за кожним окремим податком, збором та/або разом із штрафними санкціями, передбаченими цим Кодексом, а також за кожною штрафною (фінансовою) санкцією за порушення норм іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на такий контролюючий орган, та/або пенею за порушення строків розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

Податкове повідомлення-рішення вважається надісланим (врученим) платнику податків, якщо його передано посадовій особі такого платника податків під розписку або надіслано листом з повідомленням про вручення.

Податкове повідомлення-рішення вважається надісланим (врученим) фізичній особі, якщо його вручено їй особисто чи її законному представникові або надіслано на адресу за місцем проживання або останнього відомого її місцезнаходження фізичної особи з повідомленням про вручення. У такому самому порядку надсилаються податкові вимоги та рішення про результати розгляду скарг.

У разі коли пошта не може вручити платнику податків податкове повідомлення-рішення або податкові вимоги, або рішення про результати розгляду скарги через відсутність за місцезнаходженням посадових осіб, їх відмову прийняти податкове повідомлення-рішення або податкову вимогу, або рішення про результати розгляду скарги, незнаходження фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків або з інших причин, податкове повідомлення-рішення або податкова вимога, або рішення про результати розгляду скарги вважаються врученими платнику податків у день, зазначений поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причин невручення.

У разі якщо вручити податкове повідомлення-рішення неможливо через помилку, допущену контролюючим органом, податкове повідомлення-рішення вважається таким, що не вручено платнику податків.

Судом встановлено і це підтверджено матеріалами справи, що контролюючим органом на адресу: АДРЕСА_4 , 16, 19.08.2016 було надіслано оскаржуване податкове повідомлення-рішення від 29.06.2016 № 111-13, що підтверджено ксерокопією конверту (а.с. 9 зворот), а також 21.09.2017 на вказану вище адресу було надіслано спірну вимогу від 31.07.2019 № 4250-17, що підтверджено копією конверту (а.с. 8 зворот).

Однак, вищевказані поштові відправлення не були вручені адресату у зв`язку із закінченням встановленого терміну зберігання.

В той же час, матеріалами справи підтверджено, що зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем проживання позивача за зустрічним позовом є адреса: АДРЕСА_3 , вул. АДРЕСА_6 , що підтверджено ксерокопією паспорта НОМЕР_2 , виданого Дарницьким РУГУ МВС України в м. Києві 30.01.2002 (а.с. 49-55), з якого вбачається, що за вказаною адресою позивач за зустрічним позовом зареєстрована з 06.09.2011, в той час як спірні рішення сформовані у 2016 та 2017 роках.

Вказане свідчить про те, що через помилку контролюючого органу у зв`язку із надсиланням рішень за адресою, за якою ОСОБА_1 . станом на день прийняття спірних рішень не зареєстрована та не проживає, позивач за зустрічним позовом не отримав від відповідача за зустрічним позовом оскаржуваного податкового повідомлення-рішення від 29.06.2016 № 111-13 та вимоги від 31.07.2019 № 4250-17, а тому вказані рішення контролюючого органу вважаються такими, що не вручені ОСОБА_1 , що виключає узгодженість вищевказаних сум податкового зобов`язання.

В той же час у відзиві на первісний позов контролюючий орган зазначає, що в порушення вимог статті 16 ПК України, яка встановлює обов`язки платників податків, відповідач за первісним позовом (позивач за зустрічним позовом) не повідомила податковий орган про зміну офіційного місця проживання.

В зазначений частині суд не погоджується з доводами відповідача за зустрічним позовом, оскільки із буквального змісту положень статті 16 ПК України, платник податків зобов`язаний повідомляти контролюючі органи про зміну місцезнаходження юридичної особи та зміну місця проживання фізичної особи - підприємця (підпункт 16.1.11 пункту 16.1 статті 16 ПК України в редакції на момент виникнення спірних правовідносин).

Отже, вищевказані положення вимог податкового законодавства покладають обов`язок повідомляти контролюючий орган про зміну офіційного місця проживання (місцезнаходження) на платників податків - юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

Оскільки податковим органом не доведено, а судом не встановлено, що позивач за зустрічним позовом є, зокрема, фізичною особою-підприємцем, то обов`язок повідомляти податковий орган про зміну офіційного місця проживання фізичної особи, яка не є суб`єктом підприємницької діяльності у спірних правовідносинах на ОСОБА_1 не може бути покладений в силу вимог закону.

Частиною другою статті 74 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

З урахуванням викладеного, податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Київській області від 29.06.2016 року № 111-13 та податкова вимога від 31.07.2017 року № 4250-17 є протиправними та підлягають скасуванню.

За загальним правилом, що випливає з принципу змагальності, кожна сторона повинна подати докази на підтвердження обставин, на які вона посилається, або на спростування обставин, про які стверджує інша сторона.

Головне управління ДФС у Київській області у справі належних і достатніх доказів, які б підтверджували наявність правових та фактичних підстав для визначення податкового зобов`язання під час розгляду справи не надали. Крім того, як зазначалося вище, оскаржувані за зустрічним позовом податкове повідомлення-рішення та вимога про сплату боргу надсилалися не за адресою, за якою зареєстрований позивач за зустрічним позовом, а на іншу адресу. Вищевказаний факт відповідачем за зустрічним позовом жодними належними та допустимими доказами не спростований.

Таким чином, суд з урахуванням вищевикладених обставин вважає зустрічний позов обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню, у зв`язку з чим, у задоволені первісного позову необхідно відмовити.

Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Під час звернення до суду позивачем за зустрічним позовом сплачено судовий збір в розмірі 704, 80 грн. згідно з квитанцією № 0.0.1214001298.1 від 17.02.2018.

Відтак, понесені позивачем за зустрічним позовом до Головного управління ДФС у Київській області судові витрати у вигляді сплаченого судового збору в розмірі 704, 80 грн. підлягають стягненню на його користь за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Київській області.

На підставі викладеного, керуючись статтями 9, 14, 73-78, 90, 143, 242- 246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволені первісного адміністративного позову Головного управління ДФС у Київській області (код ЄДРПОУ 39393260, адреса: 03151, м. Київ, вул. Народного ополчення, 5-А) до ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 , АДРЕСА_7 ) про стягнення податкового боргу - відмовити.

Зустрічний позов ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Київській області про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення та вимоги - задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Київській області від 29.06.2016 № 111-13 та податкову вимогу Головного управління ДФС у Київській області від 31.07.2017 року № 4250-17.

Стягнути на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ) за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень - Головного управління ДФС у Київській області (ЄДРПОУ 39393260) судовий збір у розмірі 704 (сімсот чотири) грн. 80 коп.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII “Перехідні положення” Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Київський окружний адміністративний суд.

постанову складено у повному обсязі та підписано 05.09.2019

Суддя Панченко Н.Д.