Рішення № 84069893, 09.08.2019, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 серпня 2019 року № 320/485/19

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кушнової А.О., розглянув у порядку письмового провадження за правилами загального позовного провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Техкомплект» до Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення

Суть спору: до Київського окружного адміністративного суду звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «Техкомплект» (далі – позивач) з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області (далі – відповідач), в якому позивач просить суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 05.10.2018 №0030031406, яким до ТОВ «Техкомплект» застосовано штраф на загальну суму 938880,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення є протиправним, оскільки відповідачем надано неправильну оцінку фактичним обставинам, внаслідок чого зроблено помилкові висновки при визначенні порушення позивачем законодавства у сфері обігу готівки.

Позивач стверджував, що вчасно та відповідно до законодавства оприбуткував готівкові кошти з 05.09.2016 по 13.09.2016 та з 05.07.2017 по 21.07.2017 у касовій книзі шляхом здійснення записів про рух готівки на підставі прибуткових касових ордерів №37, №38, №13, №14.

Відповідач позов не визнав, надав суду відзив на позовну заяву, в якому вказав, що під час документальної перевірки позивача у касовій книзі підприємства було виявлено записи про оприбуткування готівки на підставі прибуткових касових ордерів №37 від 05.09.2016, №38 від 13.09.2016, №13 від 05.07.2017, що здійснені касиром, яка на дату їх складання перебувала у відпустці.

Відповідач вважає, що перебування касира у відпустці свідчить, що відповідні касові документи не можуть бути підставою для оприбуткування готівки, оскільки касир не мала повноважень на їх підписання.

Також зазначив, що не зважаючи на те, що серед наданих касових документів підприємства було надано прибутковий касовий ордер №14 від 21.07.2017, сторінка касової книги за вказану дату не формувалась, що підтверджує факт неоприбуткування готівкових коштів.

Відповідач звернув увагу, що документи, надані позивачем до позовної заяви, значно відрізняються від наданих та завірених на момент перевірки, зокрема, сторінка касової книги від 05.09.2016 №40 (у наданих до перевірки), а у позовній заяві під №39; сторінка касової книги від 13.09.2016 №39 (у наданих до перевірки), а у позовній заяві під №40; сторінка касової книги від 05.07.2017 №14 (у наданих до перевірки), а у позовній заяві під №13; сторінка касової книги від 21.07.2019 під час перевірки була відсутня, а у позовній заяві від 21.07.2019 під №14.

Позивач надав відповідь на відзив, у якому вказав, що аргументи відповідача жодним чином не спростовують позицію позивача, позаяк копії документів, додані відповідачем до відзиву на позовну заяву не відповідають вимогам чинного законодавства, у зв`язку з чим не можуть вважатися такими, що надані позивачем. Відтак, стверджує, що документи, якими відповідач обґрунтовує власну правову позицію, є недопустимими доказами.

Відповідач надав заперечення на відповідь на відзив, у яких зазначив, що відповідно до пункту 8 статті 85 Податкового кодексу України посадова (службова) особа контролюючого органу, яка проводить перевірку, у випадках, передбачених цим Кодексом, має право отримувати від платника податків або його законних представників копії документів, що належать до предмета перевірки. Такі копії повинні бути засвідчені підписом платника податків або його посадовою особою та скріплені печаткою (за наявності). Зауважив, що документи додані представником відповідача до відзиву на позовну заяву завірені належним чином, тому доводи позивача про їх недопустимість є недоцільними.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 11.02.2019 відкрито загальне позовне провадження у справі №320/485/19 та призначено підготовче засідання по справі на 05.03.2019.

Протокольною ухвалою суду від 05.03.2019 відкладено підготовче засідання на 02.04.2019.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 02.04.2019 витребувано докази по справи від сторін та відкладено підготовче засідання на 11.04.2019.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 11.04.2019 закрито підготовче провадження та постановлено перейти до розгляду справи по суті після закриття підготовчого судового засідання 11.04.2019.

У судовому засіданні 11.04.2019 суд поставив на обговорення питання про здійснення подальшого розгляду справи у порядку письмового провадження. Уповноважені представники сторін проти подальшого розгляду справи в порядку письмового провадження не заперечували та через канцелярію суду подали письмові клопотання про здійснення подальшого розгляду справи у порядку письмового провадження.

Відповідно до частини 3 статті 194 Кодексу адміністративного судочинства України учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження на підставі наявних у суду матеріалів.

Приймаючи до уваги подані уповноваженими представниками сторін клопотання про подальший розгляд справи в порядку письмового провадження, враховуючи те, що матеріали справи в достатній мірі характеризують взаємовідносини сторін та відсутність потреби заслухати свідка чи експерта, у витребуванні додаткових доказів суд прийшов до висновку здійснювати подальший розгляд справи в порядку письмового провадження на підставі наявних у справі доказів.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 11.04.2019, занесеною до протоколу судового засідання, постановлено здійснювати розгляд справи у порядку письмового провадження.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши усі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

в с т а н о в и в:

14 вересня 2018 року Головним управлінням ДФС у Київській області було проведено документальну планову виїзну перевірку ТОВ «Техкомплект», результати якої оформлені актом від 14.09.2018 №792/10-36-14-13/20616482 (том 1 а.с. 8-14).

Перевіркою виявлено порушення пунктів 2.6 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою НБУ від 15.12.2004 №637, зареєстрованою у Міністерстві юстиції України 13.01.2005 за № 40/10320.

Суть виявленого порушення полягає у тому, що надходження готівки до каси підприємства в сумі 187776,00 грн. у встановленому порядку позивачем не оприбутковано та оприбутковано несвоєчасно.

Так, з описової частини Акта перевірки слідує, що готівкові кошти у розмірі 161376,00 грн. на підставі прибуткових касових ордерів від 05.09.2016 №37 на суму 45600,00 грн., від 13.09.2016 №38 на суму 15000,00 грн., від 05.07.2017 №13 на суму 100776,00 грн. були оприбутковані позивачем у день їх одержання шляхом здійснення у касовій книзі підприємства записів про суму фактичного надходження готівкових коштів.

Водночас, відповідні записи були здійснені бухгалтером ОСОБА_1 , яка в період з 25.08.2016 по 17.09.2016 та з 03.07.2017 по 26.07.2017 не виконувала обов`язки касира, так як перебувала у відпустці згідно з наказом по підприємству (том 1 а.с.11).

Окрім того, в акті перевірки зазначено, що сторінка касової книги №39 датована 13.09.2016, а сторінка №40 датована 05.09.2016.

Також посадовими особами контролюючого органу встановлено, що записи у касовій книзі щодо оприбуткування згідно прибуткового касового ордеру від 21.07.2017 №14 не здійснювались.

З матеріалів справи вбачається, що позивач, не погодившись із висновками, які були викладені в акті перевірки, 24.09.2018 звернувся до відповідача із запереченнями на акт документальної планової виїзної перевірки від 14.09.2018 №792/10-36-14-13/20616482 (том 1 а.с.110-120).

За результатами розгляду заперечень Головне управління ДФС у Київській області листом «Про надання відповіді на заперечення до акту перевірки» від 04.10.2018 №17215/10/10-36-14-13 повідомило позивача, що висновки акта перевірки від 14.09.2018 №792/10-36-14-13/20616482 в оспорюваній частині залишено без змін (т.1, а.с.51-52).

На підставі акта перевірки, відповідно до підпункту 54.3.3 пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України, Головним управлінням ДФС у Київській області було прийнято оспорюване податкове повідомлення-рішення від 05.10.2018 №0030031406, яким на підставі пункту 1 абзацу 3 пункту 1 Указу Президента України від 12.06.1995 №436/95 «Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки» до позивача застосовані штрафні санкції за порушення законодавства про патентування, норм регулювання обігу готівки та застосування реєстраторів розрахункових операцій у розмірі 938880 грн. (том 1 а.с. 15).

Не погоджуючись з вказаним рішенням контролюючого органу, позивач звернувся зі скаргою від 23.10.2018 вих.№98 на податкове повідомлення-рішення ГУ ДФС у Київській області від 05.10.2018 №0030031406 до Державної фіскальної служби України, у якій просив вищестоящий податковий орган скасувати оспорюване податкове повідомлення-рішення (том 1 а.с. 121-124).

17 грудня 2018 року Державною фіскальною службою України було прийнято рішення №40643/6/99-99-11-06-01-25, яким оскаржуване податкове повідомлення-рішення було залишено без змін, а скаргу позивача – без задоволення (том 1 а.с.18-20).

Не погоджуючись з правомірністю прийняття податкового повідомлення-рішення, позивач звернувся до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходив з наступного.

Порядок ведення касових операцій у національній валюті України підприємствами (підприємцями), а також окремі питання організації банками роботи з готівкою регулюються Положенням про ведення касових операцій, затвердженим постановою Правління Національного банку України від 15.12.2004 №637, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 13.01.2005 за №40/10320 (далі - Положення №637).

Пунктом 2.2 Положення №637 передбачено, що підприємства (підприємці) здійснюють розрахунки готівкою між собою і з фізичними особами (громадянами України, іноземцями, особами без громадянства, які не здійснюють підприємницької діяльності) через касу як за рахунок готівкової виручки, так і за рахунок коштів, одержаних із банків. Зазначені розрахунки проводяться також шляхом переказу готівки для сплати відповідних платежів.

Підприємства (підприємці) здійснюють облік операцій з готівкою у відповідних книгах обліку.

Під касою, згідно з пунктом 1.2 вказаного Положення, розуміється приміщення або місце здійснення готівкових розрахунків, а також приймання, видачі, зберігання готівкових коштів, інших цінностей, касових документів.

Відповідно до пункту 4.1 Положення №637, з метою забезпечення здійснення розрахунків готівкою підприємства повинні мати касу, а їх керівники мають забезпечити належне облаштування цієї каси та надійне зберігання готівкових коштів у ній.

Пунктом 3.3 Положення №637 передбачено, що приймання готівки в касі проводиться за прибутковими касовими ордерами, підписаними головним бухгалтером або особою, уповноваженою керівником підприємства.

Згідно з пунктом 2.6 Положення №637, уся готівка, що надходить до кас, має своєчасно (у день одержання готівкових коштів) та в повній сумі оприбутковуватися.

Відповідно до пункту 1.2 Положення №637, оприбуткуванням готівки є проведення підприємствами і підприємцями обліку готівки в касі на повну суму її фактичних надходжень у касовій книзі, книзі обліку доходів і витрат, книзі обліку розрахункових операцій.

Абзацом 2 пункту 2.6 Положення №637 передбачено, що оприбуткуванням готівки в касах підприємств, які проводять готівкові розрахунки з оформленням їх касовими ордерами і веденням касової книги відповідно до вимог глави 4 цього Положення, є здійснення обліку готівки в повній сумі її фактичних надходжень у касовій книзі на підставі прибуткових касових ордерів.

Відповідно до пункту 4.3 Положення №637, записи в касовій книзі проводяться касиром за операціями одержання або видачі готівки за кожним касовим ордером і видатковою відомістю в день її надходження або видачі. За відсутності руху готівки в касі протягом робочого дня записи в касовій книзі в цей день можуть не провадитися.

Статтею 1 Указу Президента України «Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки» (зі змінами та доповненнями) від 12.06.1995 № 436/95 (далі - Указ №436/95) встановлено, що у разі порушення юридичними особами всіх форм власності, фізичними особами - громадянами України, іноземними громадянами та особами без громадянства, які є суб`єктами підприємницької діяльності, а також постійними представництвами нерезидентів, через які повністю або частково здійснюється підприємницька діяльність, норм з регулювання обігу готівки у національній валюті, що встановлюються Національним банком України, до них застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафу.

Відповідно абзацу 3 цієї ж статті, за неоприбуткування (неповне та/або несвоєчасне) оприбуткування у касах готівки до суб`єктів господарювання, перелічених у пункті 1 Указу №436/95, застосовується штраф у п`ятикратному розмірі неоприбуткованої суми.

Отже, у разі проведення суб`єктом господарювання готівкових розрахунків на підставі прибуткових касових ордерів, оприбуткуванням готівки є сукупність дій з оформленням касового ордеру та відображення на його підставі готівки у касовій книзі.

Досліджуючи обставини оприбуткування позивачем готівки на суму 187776,00 грн., судом встановлено таке.

05 вересня 2016 року, 13 вересня 2016 року, 05 липня 2017 року, 21 липня 2017 року касиром ТОВ «Техкомплект» ОСОБА_1 отримано у Макарівському відділенні ПАТ КБ «Правекс-Банк» готівкові кошти на виплату заробітної плати і авансу у розмірі 45600,00 грн., 15000,00 грн., 100776,00 грн. та 26400,00 грн. відповідно), які в день фактичного отримання було оприбутковано у касі підприємства, що підтверджується прибутковими касовими ордерами №37 від 05.09.2016, №38 від 13.09.2016, №13 від 05.07.2016 та №14 від 21.07.2017 (том 1, а.с.21а, 31, 35, 44).

Так, 05 вересня 2016 року позивачем було здійснено касову операцію з приймання готівки у розмірі 45600,00 грн., яку оформлено прибутковим касовим ордером від 05.09.2016 №37 (том 1 а.с. 21а).

13 вересня 2016 року позивачем було здійснено касову операцію з приймання готівки у розмірі 15000,00 грн., яку оформлено прибутковим касовим ордером від 13.09.2016 №38 (том 1 а.с. 31).

05 липня 2017 року позивачем було здійснено касову операцію з приймання готівки у розмірі 100776,00 грн., яку оформлено прибутковим касовим ордером від 05.07.2017 №13 (том 1 а.с. 35).

21 липня 2017 року позивачем було здійснено касову операцію з приймання готівки у розмірі 26400,00 грн., яку оформлено прибутковим касовим ордером від 21.07.2017 №14 (том 1 а.с. 44).

З витягу з касової книги ТОВ «Техкомплект», копії якого було додано позивачем разом з позовною заявою, слідує, що позивачем був здійснений облік руху готівки на підставі прибуткових касових ордерів від 05.09.2016 №37, від 13.09.2016 №38, від 05.07.2017 №13, від 21.07.2017 №14 у касовій книзі шляхом здійснення записів про особу, якою отримано готівку, суму готівки із зазначенням підстав отримання та номер документа, на підставі якого видано готівку (том 1, а.с. 21, 30, 34, 43).

Так, позивачем було надано сторінку « 39» касової книги, у якій здійснений облік руху готівки за 05.09.2016, що надійшла за прибутковим касовим ордером від 05.09.2016 №37 (том 1 а.с. 21), сторінку « 40» касової книги за 13.09.2016, у якій здійснений облік руху готівки за 13.09.2016 на підставі прибуткового касового ордера від 13.09.2016 №38 (том 1, а.с. 30), сторінку « 13» касової книги за 05.07.2017, у якій здійснений облік руху готівки за 05.07.2017 на підставі прибуткового касового ордера від 05.07.2017 №13 (том 1, а.с. 34), сторінку « 14» касової книги за 21.07.2017, у якій здійснений облік руху готівки за 21.07.2017 на підставі прибуткового касового ордера від 21.07.2017 №14 (том 1, а.с. 43).

Таким чином, позивач виконав умови оприбуткування готівки, передбачені пунктом 2.6 Положення №637.

Разом з тим, заперечуючи щодо факту оприбуткування готівкових коштів в касовій книзі на суму 187776,00 грн., відповідач стверджує, що касові ордери та записи про рух готівки у касовій книзі оформлені бухгалтером (касиром) Галасюк ОСОБА_2 , яка на дату складання вказаних касових документів перебувала у відпустці відповідно до наказів від 25.07.2016 № 94 та від 29.06.2017 №115а.

Суд відхиляє твердження контролюючого органу, що створення касового документа та відповідно оприбуткування готівкових коштів посадовою особою підприємства, яка перебуває у відпустці, свідчить про недійсність такого касового документа або про неможливість прийняття його до обліку.

Відповідно до статті 21 Кодексу законів про працю України, трудовий договір – це угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Згідно з статтею 74 Кодексу законів про працю України, громадянам, які перебувають у трудових відносинах з підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності, виду діяльності та галузевої належності, а також працюють за трудовим договором у фізичної особи, надаються щорічні (основна та додаткові) відпустки із збереженням на їх період місця роботи (посади) і заробітної плати.

Суд зазначає, що відпустка - це час відпочинку, який передбачає тимчасове оплачуване або безоплатне звільнення роботодавцем працівника від виконання трудових обов`язків протягом встановленої законом або за угодою сторін кількості календарних днів із збереженням за ним місця роботи на цей період.

Отже, на період відпустки правовий зв`язок працівника та роботодавця не припиняється, а трудова функція обмежується виключно в частині обов`язковості її виконання.

При цьому суд звертає увагу на те, що ані Кодекс законів про працю України, ані Закон України «Про відпустки» не містить заборон та обмежень щодо здійснення працівником під час перебування у відпустці чи в інший період відпочинку передбачених трудовим договором функцій за власною ініціативою.

Відповідні обмеження встановлені законодавцем лише у випадках, які зазначені в ст.62 та ч. 8 ст.79 Кодексу законів про працю України.

Так, згідно з ч.1 ст.62 Кодексу законів про працю України надурочні роботи, як правило, не допускаються. Надурочними вважаються роботи понад встановлену тривалість робочого дня.

Частиною 2,3 ст.62 Кодексу законів про працю України встановлено, що власник або уповноважений ним орган може застосовувати надурочні роботи лише у виняткових випадках, що визначаються законодавством.

Власник або уповноважений ним орган може застосовувати надурочні роботи тільки у таких виняткових випадках:1) при проведенні робіт, необхідних для оборони країни, а також відвернення громадського або стихійного лиха, виробничої аварії і негайного усунення їх наслідків;2) при проведенні громадсько необхідних робіт по водопостачанню, газопостачанню, опаленню, освітленню, каналізації, транспорту, зв`язку - для усунення випадкових або несподіваних обставин, які порушують правильне їх функціонування;3) при необхідності закінчити почату роботу, яка внаслідок непередбачених обставин чи випадкової затримки з технічних умов виробництва не могла бути закінчена в нормальний робочий час, коли припинення її може призвести до псування або загибелі державного чи громадського майна, а також у разі необхідності невідкладного ремонту машин, верстатів або іншого устаткування, коли несправність їх викликає зупинення робіт для значної кількості трудящих;4) при необхідності виконання вантажно-розвантажувальних робіт з метою недопущення або усунення простою рухомого складу чи скупчення вантажів у пунктах відправлення і призначення;5) для продовження роботи при нез`явленні працівника, який заступає, коли робота не допускає перерви; в цих випадках власник або уповноважений ним орган зобов`язаний негайно вжити заходів до заміни змінника іншим працівником.

В свою чергу, відповідно до ч. 8 ст.79 Кодексу законів про працю України відкликання з щорічної відпустки допускається за згодою працівника лише для відвернення стихійного лиха, виробничої аварії або негайного усунення їх наслідків, для відвернення нещасних випадків, простою, загибелі або псування майна підприємства, установи, організації з додержанням вимог частини шостої цієї статті та в інших випадках, передбачених законодавством. У разі відкликання працівника з відпустки його працю оплачують з урахуванням тієї суми, що була нарахована на оплату невикористаної частини відпустки.

При цьому, суд наголошує, надурочними роботами та відкликанням з відпустки вважаються дії, що проведені за ініціативою власника або уповноваженого ним органу - тобто роботодавця.

Аналіз положень статей 62 та 79 Кодексу законів про працю України дає підстави стверджувати лише про існування законодавчого обмеження та про особливий облік надурочних робіт та відкликання з відпустки. Разом з цим, надурочними роботами та відкликанням з відпустки вважаються дії, що проведені за ініціативою власника або уповноваженого ним органу.

Залишення з власної ініціативи працівників після робочого часу на роботі для виконання трудової функції, а також і вихід на роботу під час відпустки з власної ініціативи, по-перше, вимогами закону не заборонені, по-друге, додатково не обліковуються.

Таким чином, хоча виконання працівником, який перебуває у відпустці, окремих трудових обов`язків не відповідає змісту та меті відпустки, самі по собі такі обставини не можуть свідчити про дефектність первинного бухгалтерського документа та спростовувати засвідчені ними операції.

У даному випадку правове значення має лише наявність на відповідному документі підпису посадової особи та наявність у такої особи відповідних повноважень на підписання первинних документів.

Судом встановлено, що оспорювані касові документи містять усі визначені законом обов`язкові реквізити, у тому числі підписи бухгалтера та касира, дату складання, відомості про суму готівкових коштів, особу, якій видано готівкові кошти, підставу для одержання та видачі готівки тощо.

Відповідач в акті перевірки та під час розгляду справи не ставив під сумнів правильність складання оспорюваних видаткових касових ордерів та наявність у посадових осіб ТОВ «Техкомплект», підписи яких містяться на зазначених касових ордерах, повноважень на підписання таких документів.

Відповідач також не надав жодних доказів, які б свідчили, що зазначені прибуткові касові ордери та сторінки касової книги підроблені чи містять ознаки підробки, або іншим чином вказували на їх дефектність.

Надаючи оцінку доводам відповідача щодо відсутності бухгалтера ОСОБА_1 на робочому місці в період відпустки, суд зазначає наступне.

Судом встановлено, що функції бухгалтера (касира) Товариства з обмеженою відповідальністю «Техкомплект» у звітний період виконувала заступник головного бухгалтера ОСОБА_1 на підставі наказу про прийняття на роботу № 38 від 15.09.2003 (том 1 а.с. 125).

Відповідно до посадової інструкції заступника головного бухгалтера Товариства з обмеженою відповідальністю «Техкомплект», заступник головного бухгалтера здійснює операції з приймання, обліку, видачі та зберігання грошових коштів і цінних паперів з обов`язковим дотриманням правил, що забезпечують їх збереження. Отримує за оформленими відповідно до встановленого порядку документами грошові кошти в установах банку для виплати робітникам і посадовим особам заробітної плати, премій, оплати відряджень і інших витрат. Веде на основі прибуткових і видаткових документів касову книгу, звіряє фактичну наявність грошових сум і цінних паперів з книжковим залишком. Складає касову звітність. Здійснює готівкові розрахунки в установленому порядку з фізичними особами при оплаті робіт і послуг підприємства (том 1 а.с. 126-129).

05 січня 2015 року з метою збереження матеріальних цінностей між ТОВ «Техкомплект» (адміністрація) та заступником головного бухгалтера ОСОБА_1 (касир) укладено договір про повну індивідуальну матеріальну відповідальність № МВ-01, за умовами якого касир бере на себе повну матеріальну відповідальність за збереження довірених йому адміністрацією матеріальних цінностей і у встановленому законом порядку відповідає за їх збереження та у зв`язку з вищевикладеним зобов`язується:

- дбайливо ставитись до переданих йому на зберігання матеріальних цінностей, приймати всі необхідні заходи для зберігання їх нестачі, розкраданню, знищенню, псуванню, втратам;

- вчасно повідомляти адміністрацію про будь-які обставини, що загрожують збереженню довірених йому цінностей;

- проводити приймання і відпускання матеріальних цінностей за документами, підписаними керівником адміністрації і її головним бухгалтером;

- брати участь в інвентаризації каси,

а адміністрація зобов`язується створити касирові необхідні умови для нормальної роботи і забезпечення повного збереження довірених йому матеріальних цінностей та провадити у встановленому порядку інвентаризацію (том 2 а.с. 54-55).

Як вбачається з матеріалів справи, бухгалтеру (касиру) ОСОБА_1 надавалась щорічна основна відпустка з 25.08.2016 по 17.09.2016 та з 03.07.2017 по 26.07.2017. Вищенаведені обставини підтверджуються наказами від 25.07.2016 № 94 та від 29.06.2017 №115а (а.с.99,130-131,140-141).

Разом з тим, судом встановлено, що ОСОБА_1 у зв`язку з виробничою необхідністю була відкликана з щорічної відпустки 05.09.2016, 13.09.2016, 05.07.2017 та 21.07.2017, що підтверджується наказами від 02.09.2016 №66отз, від 12.09.2016 №68отз, від 03.07.2017 №74отз, від 19.07.2017 №82отз.

Відкликання відбувалось за згодою бухгалтера (касира), про що свідчить підпис ОСОБА_1 у зазначених наказах (том 1, а.с. 53, 54, 55, 56).

Факт прибуття бухгалтера (касира) на роботу 05.09.2016, 13.09.2016, 05.07.2017 та 21.07.2017 додатково підтверджується копією табелю обліку робочого часу за вересень 2016 року та за липень 2017 року, затвердженого директором ТОВ «Техкомплект» та скріпленого печаткою підприємства (том 1, а.с.49-50, 51-52).

Поряд з цим, від бухгалтера (касира) ТОВ «Техкомплект» ОСОБА_1 надійшли нотаріально завірені письмові пояснення, у яких ОСОБА_1 підтвердила, що під час перебування у щорічній основній відпустці у вересні 2016 року та липні 2017 року у зв`язку з виробничою необхідністю та за власною ініціативою виходила на роботу для видачі співробітникам ТОВ «Техкомплект» авансу, заробітної плати, відрядних та відпускних, про що розписувалася в наказах підприємства про відкликання з відпустки.

Пояснила, що у 2016-2017 роках, на прохання працівників ТОВ «Техкомплект», які проживали за межами районних центрів і яким не зручно було користуватися банківськими картками для зняття готівкових коштів, вимушено залишили готівкову форму виплати заробітної плати (том 2 а.с. 108).

Беручи до уваги зазначене у сукупності, суд дійшов висновку про відсутність підстав, які б виключали можливість здійснення оприбуткування готівкових коштів у касовій книзі на підставі касових ордерів.

З огляду на викладене доводи відповідача з приводу того, що касові ордери та сторінки касової книги є неправильно оформленими, оскільки підписані бухгалтером, яка станом на день складання касових документів перебувала у відпустці, не відповідають дійсності та спростовуються наявними в матеріалах справи доказами.

Оцінюючи посилання відповідача на копії первинних документів, отримані під час перевірки ТОВ «Техкомплект» на підтвердження неоприбуткування готівки на підставі касового ордеру від 21.07.2017 №14 та несвоєчасного оприбуткування готівки на підставі касових ордерів від 05.09.2016 №37, від 13.09.2016 №38 та від 05.07.2017 №13 суд звертає увагу на таке.

Порядок надання платниками податків документів під час проведення перевірок регламентований статтею 85 Податкового кодексу України.

Відповідно до п.85.2 ст.85 ПК України (у редакції Закону, що діяла на момент проведення перевірки), платник податків зобов`язаний надати посадовим (службовим) особам контролюючих органів у повному обсязі всі документи, що належать або пов`язані з предметом перевірки. Такий обов`язок виникає у платника податків після початку перевірки.

Цьому обов`язку кореспондує право контролюючого органу при проведенні перевірок вимагати і отримувати у платників податків первинні фінансово-господарські, бухгалтерські та інші документи (в тому числі, засвідчені підписом платника податків або його посадової особи та скріплені печаткою (за наявності) їх копії), що свідчать про приховування (заниження) об`єктів оподаткування, несплату податків, зборів, платежів, порушення вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи. Таке право закріплене нормою пункту 85.4 статті 85 ПК.

Згідно з п.85.6 ПК України у разі відмови платника податків або його законних представників надати копії документів посадовій (службовій) особі контролюючого органу така особа складає акт у довільній формі, що засвідчує факт відмови, із зазначенням посади, прізвища, імені, по батькові платника податків (його законного представника) та переліку документів, які йому запропоновано подати. Зазначений акт підписується посадовою (службовою) особою контролюючого органу та платником податків або його законним представником. У разі відмови платника податків або його законного представника від підписання зазначеного акта в ньому вчиняється відповідний запис.

Пункт 85.7 ст.85 ПК України вимагає, що отримання копій документів оформляється описом. Копія опису, складеного посадовими (службовими) особами контролюючого органу, вручається під підпис платнику податків або його законному представнику. Якщо платник податків або його законний представник відмовляється від засвідчення опису або від підпису про отримання копії опису, то посадові (службові) особи контролюючого органу, які отримують копії, роблять відмітку про відмову від підпису.

Відповідно до п.85.8 ст.85 ПКУ посадова (службова) особа контролюючого органу, яка проводить перевірку, у випадках, передбачених цим Кодексом, має право отримувати від платника податків або його законних представників копії документів, що належать до предмета перевірки. Такі копії повинні бути засвідчені підписом платника податків або його посадової особи та скріплені печаткою (за наявності).

Аналіз вказаних положень Податкового кодексу України вказує на чіткий порядок дій посадових осіб контролюючого органу при вимаганні та отриманні у платників податків первинних фінансово-господарських, бухгалтерських та інших документів, що свідчать про порушення вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а в разі отримання їх копій, такі копії повинні бути засвідчені підписом платника податків або його посадової особи та скріплені печаткою (за наявності).

Приписами частини 1 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не визначено цим Кодексом. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього (частина 2 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України ).

Відповідно до частини 4 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України копії документів вважаються засвідченими належним чином, якщо їх засвідчено в порядку, встановленому чинним законодавством.

Пунктом 5.27 Національного стандарту України, затвердженого наказом Держспоживстандарту від 07.04.2003 року №55 «Вимоги до оформлювання документів ДСТУ-4163-2003 встановлено, що відмітку про засвідчення копії документа складають зі слів: «Згідно з оригіналом», назва посади, особистого підпису особи, яка засвідчує її копію, її ініціалів та прізвища, дати засвідчення копії і проставляються нижче реквізиту 23.

Аналогічні положення містяться в Правилах організації діловодства та архівного зберігання документів у державних органах, органах місцевого самоврядування, на підприємства, в установах і організаціях, затверджених наказом Міністерства юстиції України від 18.06.2015 року №1000/5, відповідно до п. 8 глави 10 розділу ІІ яких копія набуває юридичної сили лише в разі її засвідчення в установленому порядку. Напис про засвідчення копії складається зі слів “Згідно з оригіналом”, назви посади, особистого підпису особи, яка засвідчує копію, її ініціалів (ініціалу імені) та прізвища, дати засвідчення копії. Напис про засвідчення копії скріплюється відбитком печатки відповідного структурного підрозділу установи або печатки “Для копій”. У випадках, визначених законодавством, копії документів засвідчуються відбитком печатки установи. На лицьовому боці у верхньому правому куті першого аркуша документа проставляється відмітка “Копія”.

Водночас, відповідно до п. п. 6, 7 глави 3 розділу ІІ вказаних Правил право засвідчення документів та їх копій може надаватися посадовим та іншим особам на підставі довіреності. У посадових інструкціях визначаються повноваження щодо засвідчення документів та їх копій.

Суд погоджується з твердженням позивача, що копії сторінок касової книги №40 від 05.09.2016, №39 від 13.09.2016, №14 від 05.07.2017, №15 від 04.08.2017, касових ордерів №37 від 05.09.2016, №38 від 13.09.2016, №13 від 05.07.2017, №14 від 21.07.2017 та листка табельного обліку використання робочого часу за липень 2017 року не засвідчені належним чином, оскільки містять в собі лише відмітку «З оригіналом згідно» і печатку товариства за відсутності підпису та без зазначення посади, прізвища та ініціалів особи, що засвідчувала документ, а також дати засвідчення копії, а тому при вирішенні даного адміністративного позову суд не враховує зазначені документи, як письмові докази, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Допитаний в судовому засіданні 02.04.2019 в якості свідка ОСОБА_3 , який на час проведення перевірки обіймав посаду головного державного ревізора-інспектора відділу фактичних перевірок, контролю за готівковими операціями управління аудиту ГУ ДФС у Київській області, пояснив суду, що отримані під час перевірки копії сторінок касової книги №40 від 05.09.2016, №39 від 13.09.2016, №14 від 05.07.2017, №15 від 04.08.2017, касових ордерів №37 від 05.09.2016, №38 від 13.09.2016, №13 від 05.07.2017, №14 від 21.07.2017 та листка табельного обліку використання робочого часу за липень 2017 року були засвідчені печаткою товариства та містили напис «З оригіналом згідно», що на думку свідка було достатнім для прийняття їх як копій відповідних документів.

Проте показання свідка ОСОБА_3 не спростовують висновків суду про невідповідність копій документів, отриманих під час перевірки, встановленим Податковим кодексом та проаналізованими підзаконними нормативно-правовими актами вимогам, що позбавляє їх статусу належних та допустимих доказів по справі.

Крім того, суд не отримав від свідка пояснень щодо наявності перешкод до складання на вимогу пункту 85.7 ст.85 ПК України у разі отримання копій документів відповідного їх опису із одночасним врученням платнику податків копії такого опису, чого в даному випадку зроблено не було.

Вказані обставини на думку суду свідчать про порушення порядку отримання під час перевірки копій відповідних документів, що своєю чергою спростовує доводи відповідача про наявність порушень законодавства про обіг готівки, виявлених під час перевірки.

Відповідно до пункту 8 частини 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія).

Суд зазначає, що метою будь-якої санкції є, в тому числі, спонукання порушника дотримуватись вимог норм права у майбутньому.

Застосування санкції до особи має негативні наслідки, а тому вимагає з боку суб`єкта владних повноважень пред`явлення цій особі конкретної норми права, що є порушеною.

В свою чергу, матеріали справи свідчать, а відповідачем не спростовано, що позивач своєчасно та повно відображав прибутки та видатки каси у первинних документах, дотримуючись касової дисципліни.

На підставі встановлених судом обставин та зазначених норм закону суд вважає, що ТОВ «Техкомплект» повністю дотримано вимоги Положення № 637 при оприбуткуванні грошових коштів в сумі 187776,00 грн. в касі підприємства, що виключає можливість притягнення позивача до відповідальності за абз. 3 пункту 1 Указу Президента України «Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки» № 436/95.

За таких обставин оспорюване податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Київській області від 05.10.2018 №0030031406 є протиправним та підлягає скасуванню.

За загальним правилом, що випливає з принципу змагальності, кожна сторона повинна подати докази на підтвердження обставин, на які вона посилається, або на спростування обставин, про які стверджує інша сторона.

Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Системно проаналізувавши приписи законодавства України, що були чинними на момент виникнення спірних правовідносин між сторонами, зважаючи на взаємний та достатній зв`язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню.

Відповідно до статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Під час звернення до суду позивачем сплачено судовий збір в сумі 14083,20 грн., що підтверджується платіжним дорученням №352 від 22.01.2019 (том 1 а.с.2).

Враховуючи задоволення позовних вимог, сплачений позивачем за звернення з позовною заявою судовий збір у сумі 14083,20 грн. підлягає стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Київській області.

Керуючись статтями 243-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

в и р і ш и в:

1. Адміністративний позов задовольнити.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Київській області від 05.10.2018 №0030031406.

3. Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Техкомплект» (ідентифікаційний код 20616482, місцезнаходження: 08004, Київська область, Макарівський район, с. Калинівка, вул. Київська, будинок 43/2) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Київській області (ідентифікаційний код 39393260, місцезнаходження: 03680, м. Київ, вул. Народного ополчення, буд. 5-А) судові витрати у розмірі 14083 (чотирнадцять тисяч вісімдесят три грн. 20 коп.).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи через Київський окружний адміністративний суд.

Дата складення повного тексту рішення суду – 09.08.2019.

Суддя Кушнова А.О.