Рішення № 84068413, 16.08.2019, Красногвардійський районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 204/3473/17

Провадження № 2/204/62/19

КРАСНОГВАРДІЙСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД м. ДНІПРОПЕТРОВСЬКА

49006, м. Дніпро, проспект Пушкіна 77-б тел. (056) 371 27 02, inbox@kg.dp.court.gov.ua

_____________________________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 серпня 2019 року Красногвардійський районний суд м. Дніпропетровська в складі:

головуючої судді Дубіжанської Т.О.

за участю секретаря Єфімової А.О.

за участю представника позивача Чопенко Д.В.

за участю відповідача ОСОБА_1

за участю представника відповідача Блаженко С.В. Дрозд Р.Ю. за участю представника відповідача АТ ЗТ

«Науково-виробниче об`єднання «Созидатель» Биковець О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Дніпрі цивільну справу за позовом Акціонерного товариства «Укрсоцбанк» до ОСОБА_1 , Акціонерного товариства закритого типу «Науково-виробниче об`єднання «Созидатель» про стягнення заборгованості за кредитним договором, та за зустрічним позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Укрсоцбанк», третя особа Акціонерне товариство закритого типу «Науково-виробниче об`єднання «Созидатель» про припинення зобов`язання за кредитним договором, -

В С Т А Н О В И В :

У червні 2017 року позивач Акціонерне товариство «Укрсоцбанк» звернувся до суду з позовною заявою, в якій просив: стягнути солідарно з ОСОБА_1 та Акціонерного товариства закритого типу «Науково-виробниче об`єднання «Созидатель» на його користь заборгованість у розмірі 22 775,33 доларів США, з яких: сума заборгованості за кредитом – 16 206,66 доларів США, заборгованість за відсотками – 6 568,67 доларів США, а також судові витрати по справі. В обґрунтування позову зазначає, що 29.09.2006 року між Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку «Укрсоцбанк» та ОСОБА_1 було укладено договір кредиту № 09.2/325-6, відповідно до умов якого останній отримав у тимчасове користування на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання грошові кошти у сумі 44 250 доларів США. Банк свої зобов`язання за договором виконав, надавши грошові кошти позичальнику. В порушення умов Договору, позичальник ОСОБА_1 свої зобов`язання належним чином не виконав, в результаті чого станом на 22.02.2017 року має прострочену заборгованість, а саме: сума заборгованості за кредитом – 16 206,66 доларів США, заборгованість за відсотками – 6 568,67 доларів США. В забезпечення виконання зобов`язань позичальника ОСОБА_1 , що випливають з Основного договору, відповідно до ст. 553 ЦК України, 29.09.2006 року позивач та Акціонерне товариство закритого типу «Науково-виробниче об`єднання «Созидатель» уклали Договір Поруки № б/н, відповідно до умов якого останній поручився за виконання позичальником обов`язків, що виникли на підставі Основного договору або можуть виникнути на підставі нього у майбутньому. Відповідно до умов Договору поруки, поручитель відповідає перед банком у тому ж обсязі, що і боржник. На виконання умов Договору позичальнику та поручителю була направлена вимога про усунення порушень, але на дату подання позовної заяви повідомлення-вимога не виконана. Таким чином, зважаючи на невиконання позичальником зобов`язання стосовно умов повернення кредиту, позивач вправі вимагати стягнення з відповідача заборгованість по кредиту, заборгованість за відсотками, пеню за невиконання умов договору. У зв`язку з викладеним, позивач вирішив звернутись до суду з даним позовом.

11 травня 2018 року від представника відповідача ОСОБА_1 – ОСОБА_2 до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому зазначено, що відповідач ОСОБА_1 позовні вимоги Акціонерного товариства «Укрсоцбанк» не визнає та вважає, їх такими, що не підлягають задоволенню з огляду на наступне. Розрахунок заборгованості позичальника здійснено невірно, він є необґрунтованим та недоведеним. Позивачем не надано ні належного розрахунку, ні жодного доказу, який би підтверджував факт заборгованості відповідачів. Крім того, позивачем пропущено строк позовної давності звернення до суду із даним позовом. З наданого позивачем розрахунку заборгованості вбачається, що відповідач допустив неналежне виконання своїх обов`язків, передбачених пп. 3.3.8-3.3.9 Кредитного договору, оскільки з 10.02.2009 року не сплатив кредит та проценти за його користування відповідно до умов договору, крім того протягом наступних 90 календарних днів позичальник також не виконав зобов`язання за договором. У відповідності до п. 4.5 договору, обов`язок позичальника погасити кредит у повному обсязі, сплатити нараховані проценти та штрафні санкції настав через 90 днів, тобто 11 травня 2009 року, та не був ним виконаний, а відтак саме з 12 травня 2009 року, з наступного дня порушення боржником зобов`язання за кредитним договором, Банк мав право захищати свої порушені права у визначеному законом порядку, у той час як з вимогами про стягнення заборгованості за кредитним договором Банк звернувся лише в 2017 році. Очевидним є факт пропущення строку позовної давності звернення позивача до суду, у зв`язку з чим просить суд застосувати строк позовної давності та відмовити у задоволенні позову з підстав пропущення позивачем строку звернення до суду з позовом. Крім того, повідомлення про підвищення відсоткової ставки та додаткової угоди для підписання позичальнику, в строки, передбачені п. 2.6.1. Кредитного договору, не було надіслано. Також, у правовідносинах між Банком та позивальником не дотримано розумного балансу між публічним інтересом ефективного перерозподілу грошових накопичень, комерційними інтересами банків та охоронюваними законом інтересами споживачів. У зв`язку з викладеним просить відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог, а також стягнути з позивача на користь відповідача ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 7 500 грн.

Крім того, 14 травня 2018 року від відповідача ОСОБА_1 до суду надійшли додаткові письмові пояснення до відзиву на позовну заяву, в яких зазначено, що у відповідності до п.п. 4.5, 7.4. Договору, обов`язок позичальника погасити кредит у повному обсязі, сплатити нараховані проценти та штрафні санкції настав через 90 днів, тобто 11 травня 2009 року (90 днів з 10 лютого 2009 року). Таким чином, керуючись положеннями п. 4.5, 7.4 Кредитного договору та фактом неналежного виконання позичальником умов кредитного договору протягом 90 днів, вважає, що строк виконання зобов`язання за Кредитним договором було змінено з 28 вересня 2021 року на 11 травня 2009 року. Крім того, керуючись фактами не підписання додаткових угод до Кредитного договору та Договору іпотеки та неналежного виконання позичальником умов кредитного договору протягом 90 днів вважає, що строк виконання зобов`язання за Кредитним договором було змінено, зокрема строк виконання зобов`язання за Кредитним договором було змінено з 28 вересня 2021 року на 19 червня 2009 року. Вважає також, що його зобов`язання по Кредитному договору № 09.2/325-6 від 29 вересня 2006 року перед Публічним акціонерним товариством «Укрсоцбанк» є припиненими шляхом повного виконання.

Також, 15 травня 2018 року від представника відповідача Акціонерного товариства закритого типу «Науково-виробниче об`єднання «Созидатель» – Биковець О.В. до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому зазначено, що даний відповідач позовні вимоги Акціонерного товариства «Укрсоцбанк» не визнає та вважає, їх такими, що не підлягають задоволенню з огляду на наступне. Відповідач ОСОБА_1 припинив сплачувати кредит за Договором кредиту № 09.2/325-6 від 29.09.2006 року ще у 2014 році, чим порушив строки, встановлені в кредитному договорі, у зв`язку з чим у нього виникла заборгованість. Але, позивач не звертає увагу на той факт, що строк користування кредитом у відповідача ОСОБА_1 сплинув ще у 2014 році у відповідності до п. 4.4, 4.5 та 7.4 вказаного Договору кредиту. Позивач направив відповідачу АТ «НВО «Созидатель» як поручителю Вимогу 31 травня 2017 року, тобто більше ніж через три роки після спливу строку виконання основного зобов`язання відповідачем ОСОБА_1 , та подав позов у червні 2017 року, чим порушив строк позовної давності та шестимісячний строк пред`явлення вимоги до поручителя. Таким чином вважає, що позовні вимоги позивача про стягнення заборгованості підлягають залишенню без задоволення у зв`язку зі спливом строку позовної давності. Крім того зазначає, що відсоткова ставка за кредитним договором була змінена з 13% до 14%, однак АТ «НВО «Созидатель» як поручитель не надавав згоду на зміну умов договору кредиту. Отже, вимоги позивача підлягають залишенню без задоволення також і у зв`язку зі зміною зобов`язання щодо відсоткової ставки без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг відповідальності поручителя. У зв`язку з викладеним просить суд відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог.

У додаткових письмових поясненнях до відзиву на позовну заяву, які надійшли до суду 16 липня 2018 року відповідач ОСОБА_1 , посилаючись на постанову Верховного Суду від 28 березня 2018 року по справі № 444/9519/12, зазначив, що у зв`язку з тим, що згідно п. 4.4 Кредитного договору строк користування кредитом сплинув 19 червня 2009 року та згідно п. 4.5 Кредитного договору строк користування кредитом сплинув 11 травня 2009 року, права та інтереси позивача були забезпечені виключно частиною другою статті 625 ЦК України, чим однак позивач не скористався.

Разом з цим, 14 травня 2018 року до суду надійшла зустрічна позовна заява ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Укрсоцбанк», третя особа Акціонерне товариство закритого типу «Науково-виробниче об`єднання «Созидатель», в якій він просив: визнати припиненими зобов`язання ОСОБА_1 перед Публічним акціонерним товариством «Укрсоцбанк» за Кредитним договором № 09.2/325-6 від 29 вересня 2006 року та Договором іпотеки майнових прав на незавершену будівництвом квартиру в житловому будинку за адресою: АДРЕСА_1 забудовника: АДРЕСА_1 , АДРЕСА_2 ; стягнути з Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» на користь ОСОБА_1 надлишково сплачені грошові кошти за Кредитним договором № 09.2/325-6 від 29 вересня 2006 року в розмірі 2 156,87 доларів США. В обґрунтування зустрічного позову зазначає, що з наданого ПАТ «Укрсоцбанк» розрахунку заборгованості вбачається, що ОСОБА_1 допустив неналежне виконання своїх обов`язків, передбачених п.п. 3.3.8-3.3.9 Кредитного договору, оскільки з 10 лютого 2009 року не сплатив кредит та проценти за його користування відповідно до умов договору. Крім того, протягом наступних 90 календарних днів позичальник також не виконав зобов`язання за договором. Таким чином, керуючись положеннями п.п. 4.5., 7.4. Кредитного договору та фактом неналежного виконання позичальником умов кредитного договору протягом 90 днів, вважає, що строк виконання зобов`язання за кредитним договором було змінено з 28 вересня 2021 року на 11 травня 2009 року. Керуючись положеннями п.п. 4.4. Кредитного договору та фактом не підписання позивачем додаткових угод до Кредитного договору та Договору іпотеки вважає, що строк виконання зобов`язання за Кредитним договором було змінено з 28 вересня 2021 року на 19 червня 2009 року. Вважає, що після настання факту не підписання додаткових угод до Кредитного договору та Договору іпотеки Кредитний договір припинив свою дію, а Банк можливість нарахування та стягнення з відсотків ОСОБА_1 за Кредитним договором. ОСОБА_1 станом на 19 червня 2009 року ОСОБА_1 заплатив 11 801,36 доларів США по тілу кредиту та 13 985,86 доларів США по відсотках. Таким чином, станом на 19 червня 2009 року заборгованість ОСОБА_1 перед Банком склала 32 448,64 доларів США по тілу кредиту, 267,73 доларів США по відсоткам. Тобто, на момент припинення дії Кредитного договору згідно розрахунку сукупна заборгованість склала 32 716,37 доларів США. Звертає увагу, що після 19 червня 2009 року згідно довідки Банку № 10.1-186/96-10703 від 18 липня 2017 року ним було сплачено 34 873,24 доларів США. З огляду на те, що Банк не мав права за цей період нараховувати відсотки, то сплачені ним кошти повинні були бути зараховані в рахунок погашення заборгованості по тілу кредиту та нарахованим до 19 червня 2009 року відсоткам. Отже, при виконанні зобов`язання по кредитному договору ним було здійснено переплату в розмірі 2 156,87 доларів США. Таким чином, вважає, що його зобов`язання по Кредитному договору перед Публічним акціонерним товариством «Укрсоцбанк» є припиненими шляхом повного виконання. Наслідком припинення зобов`язань за Кредитним договором є припинення додаткових зобов`язань передбачених Договором іпотеки майнових прав на незавершену будівництвом квартиру в житловому будинку за адресою: АДРЕСА_1 адреса забудовника: АДРЕСА_1 , АДРЕСА_2 . Звертає увагу, що при виконанні зобов`язання по Кредитному договору ним було здійснено переплату в розмірі 2 156.87 доларів США. тобто вказані кошти були сплачені ним після припинення дії Кредитного договору та повного виконання зобов`язань за цим договором. Таким чином, кошти в розмірі 2 156,87 доларів США, набуті Публічним акціонерним товариством «Укрсоцбанк» підлягають поверненню. У зв`язку з викладеним ОСОБА_1 вирішив звернутись до суду з даним зустрічним позовом.

16 липня 2018 року ОСОБА_1 подав до суду додаткові пояснення до зустрічної позовної заяви, в яких, посилаючись на постанову Верховного Суду від 28 березня 2018 року по справі № 444/9519/12, зазначив, що у зв`язку з тим, що згідно п. 4.4 Кредитного договору строк користування кредитом сплинув 19 червня 2009 року та згідно п. 4.5 Кредитного договору строк користування кредитом сплинув 11 травня 2009 року, права та інтереси позивача були забезпечені виключно частиною другою статті 625 ЦК України, чим однак позивач не скористався.

Ухвалою суду від 3 жовтня 2018 року зустрічний позов ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк», третя особа Акціонерне товариство закритого типу «Науково-виробниче об`єднання «Созидатель» про припинення зобов`язання за кредитним договором, було прийнято до спільного розгляду з первісним позовом Акціонерного товариства «Укрсоцбанк» до ОСОБА_1 , Акціонерного товариства закритого типу «Науково-виробниче об`єднання «Созидатель» про стягнення заборгованості за кредитним договором (т. 1, а.с. 233).

15 серпня 2019 року представник позивача за первісним позовом Акціонерного товариства «Укрсоцбанк» (відповідача за зустрічним позовом) – ОСОБА_3 надав до суду письмові пояснення, в яких зазначив наступне. За Кредитним договором кредит надавався на умовах сплати 13% річних з терміном погашення до 28.09.2021 року. Керуючись ч. 1 ст. 1048, ч.ч. 1, 2 ст. 1054 ЦК України, п.п. 2.4, 3.3.8, 3,3.9, 7.3 Кредитного договору, з огляду на термін погашення кредиту до 28.09.2021 року та наявність фактичної заборгованості за кредитом на даний час в сумі 16 206,66 дол. США проценти нараховувалися протягом всього строку існування заборгованості за кредитом (з 29 вересня 2006 року і по нині) і таке нарахування не припинилося, як вказує позивач за зустрічною позовною в 2009 році, а триває й понині, а тому сплачені боржником суми заборгованості в період з 2009 по 2014 рік розподілялися на погашення кредиту та процентів згідно умов Кредитного договору і відповідно ніякої переплати заборгованості за Кредитним договором не було, в той же час наразі існує нарахована та заявлена в даному процесі заборгованість за процентами в сумі 6 568,67 дол. США. Згідно розрахунку заборгованості та довідки про сплачені кошти в рахунок погашення кредиту моментом, коли настала прострочка є 12.05.2014 року (останній платіж по сплаті заборгованості по кредиту та відсотках), а аж ніяк не 10 лютого 2009 року, як то зазначає позивач за зустрічною позовною. Відтак, з урахуванням положень п. 1.1 та 2.4.1 кредитного договору, сплив строку кредитування настав не раніше ніж 11.08.2014 року. Відтак, право подати позов до суду у позивача виникло 12.08.2014 року, а позов подано до суду 13.06.2017 року, тобто в межах трирічного строку, а тому строк позовної давності не пропущено. Підписанням Договору поруки від 29.09.2006 року та узгодженням п. 1.1. вказаного Договору поручитель Акціонерне товариство закритого типу «Науково-виробниче об`єднання «Созидатель» надав згоду на можливу зміну процентної ставки та збільшення розміру своєї відповідальності. Жодна з обставин, зазначених у п. 5.2 Договору поруки, не настала, а тому договір поруки є дійсним і по даний час. У зв`язку з цим просить задовольнити позов Акціонерного товариства «Укрсоцбанк» в повному обсязі, а у задоволенні зустрічного позову ОСОБА_1 – відмовити в повному обсязі.

Представник позивача за первісним позовом Акціонерного товариства «Укрсоцбанк» (відповідача за зустрічним позовом) – ОСОБА_3 в судовому засіданні позовні вимоги за первісним позовом підтримав та просив суд їх задовольнити в повному обсязі, вимоги за зустрічною позовною заявою не визнав та просив суд відмовити у їх задоволенні.

Відповідач за первісним позовом ОСОБА_1 (позивач за зустрічним позовом) та його представник - ОСОБА_4 в судовому засіданні позовні вимоги за первісним позовом не визнали та просили суд відмовити у їх задоволенні, зустрічний позов підтримали та просили суд задовольнити його в повному обсязі.

Представник відповідача за первісним позовом Акціонерного товариства закритого типу «Науково-виробниче об`єднання «Созидатель» (третьої особи за зустрічним позовом) - ОСОБА_5 .В ОСОБА_6 в судовому засіданні позовні вимоги за первісним позовом не визнав та просив суд відмовити у їх задоволенні, зустрічний позов просив вирішити на розсуд суду.

Вислухавши сторони, вивчивши матеріали справи та дослідивши докази в їх сукупності, судом встановлені наступні фактичні обставини справи та відповідні їм правовідносини.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно ч. 1 ст. 15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитор) зобов`язана надати грошові кошти (кредит) позичальнику в розмірі і на умовах, передбачених договором, а позичальник зобов`язаний повернути кредит і сплатити відсотки.

В судовому засіданні встановлено, що 29 вересня 2006 року між Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку «Укрсоцбанк», правонаступником якого є Акціонерне товариство «Укрсоцбанк», як кредитором та ОСОБА_1 як позичальником було укладено Договір кредиту № 09.2/325-6, відповідно до умов якого кредитор надає у користування позичальнику на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання грошові кошти в сумі 44 250 доларів США, зі сплатою 13% процентів річних, з порядком погашення суми основної заборгованості до 10-го числа кожного місяця згідно графіку, з кінцевим терміном повернення основної заборгованості до 28 вересня 2021 року (т. 1, а.с. 92-96).

У пункті 1.2 вказаного Договору кредиту сторонами було обумовлено, що кредит надається позичальнику на наступні цілі: фінансування будівництва придбання (інвестування) житла, а саме: двокімнатної квартири – ізольованого приміщення (будівельний № 59 АДРЕСА_3 корпус АДРЕСА_4 ) загальною площею 74,59 кв. АДРЕСА_5 ., АДРЕСА_6 розташована на 16 АДРЕСА_7 житловому будинку за адресою: АДРЕСА_1 , АДРЕСА_8 забудови АДРЕСА_1 , АДРЕСА_2 .

В якості забезпечення виконання зобов`язань за Договором кредиту № 09.2/325-6 від 29.09.2006 року, між Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку «Укрсоцбанк», правонаступником якого є Акціонерне товариство «Укрсоцбанк», як іпотекодержателем та ОСОБА_1 як іпотекодавцем 29 вересня 2006 року було укладено Іпотечний договір № 824, посвідчений приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Римською А.В., зареєстрований в реєстрі за № 4709, відповідно до умов якого іпотекодавець передав в іпотеку іпотекодержателю майнові права на незакінчену будівництвом двокімнатну квартиру будівельний номер 59, корпус АДРЕСА_4 загальною будівельною площею 74,59 кв.м., що знаходиться на 16 поверсі, яка будується за будівельною адресою: АДРЕСА_1 будинку АДРЕСА_1 (т. 1, а.с. 97-101).

Кредитор Акціонерно-комерційний банк соціального розвитку «Укрсоцбанк» свої зобов`язання за вищевказаним договором кредиту виконав повністю та надав позичальнику обумовлену суму грошових коштів, що підтверджується заявою на видачу готівки № 14-07 від 29 вересня 2006 року та визнано відповідачем під час розгляду справи.

Отже, судом встановлено, що між Акціонерним товариством «Укрсоцбанк» та ОСОБА_1 склалися фактичні кредитні правовідносини, у яких праву кредитодавця вимагати повернення наданих у кредит грошових коштів, кореспондує обов`язок позичальника повернути отримані у кредит кошти на умовах обумовлених укладеною між ними угодою.

При цьому, сторони досягли згоди щодо всіх істотних умов укладеного між ними договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначеній родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно ч. 2 ст. 1054 ЦК України до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 глави 71 ЦК України - «Позика», якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Відповідач за первісним позовом ОСОБА_1 скористався наданим кредитом. Однак, відповідач ОСОБА_1 зобов`язання належним чином за кредитним договором не виконував, в результаті чого виникла прострочена заборгованість. Згідно розрахунку заборгованості ОСОБА_1 станом на 22 лютого 2017 року заборгованість за кредитом становить 16 206,66 доларів, заборгованість за відсотками – 6 568,67 доларів США.

Відповідно до змісту ст. ст. 610, 612 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання. Боржник вважається таким, що прострочив виконання, якщо він не виконав його у строк, передбачений умовами договору або встановлений законом.

Також, 29 вересня 2006 року між Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку «Укрсоцбанк», правонаступником якого є Акціонерне товариство «Укрсоцбанк» як кредитором, ОСОБА_1 як позичальником та Акціонерним товариством закритого типу «Науково-виробниче об`єднання «Созидатель» як поручителем було укладено Договір поруки, відповідно до умов якого поручитель зобов`язався перед кредитором у повному обсязі солідарно відповідати за виконання позичальником зобов`язань щодо повернення суми кредиту та сплати процентів за користування кредитом, у розмірі, в строки та в порядку, передбаченому Договором кредиту № 09.2/325-6 від 29.09.2006 року.

За змістом ст. 546 ЦК України, виконання зобов`язання може забезпечуватись порукою.

Відповідно до ст. 553 ЦК України, за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов`язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником.

Відповідно до ст. 543 ЦК України, у разі солідарного обов`язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов`язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо.

Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо відновлення кредитування» від 3 липня 2018 року № 2478-VIII було внесено зміни, серед іншого, у статті 543, 554, 559 ЦК України. Разом з цим, у пункті 2 Прикінцевих та перехідних положеннях цього Закону зазначено, що цей Закон застосовується до відносин, що виникли після введення його в дію, а також до відносин, що виникли до введення його в дію та продовжують існувати після введення його в дію, крім частини четвертої статті 36 Закону України "Про іпотеку", що застосовується виключно до договорів і угод, укладених після введення в дію цього Закону.

Відповідно до ч. 1 ст. 58 Конституції України, Закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

За таких обставин, до виниклих між сторонами правовідносин в даному випадку слід застосовувати положення статей 543, 554, 559 ЦК України в редакції, що діяла на момент виникнення між сторонами спірних правовідносин, тобто без врахування змін, внесених у статті 543, 554, 559 ЦК України Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо відновлення кредитування» від 3 липня 2018 року № 2478-VIII.

Згідно зі ст. 554 ЦК України у разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки. Особи, які спільно дали поруку, відповідають перед кредитором солідарно, якщо інше не встановлено договором поруки.

Відповідно до ч. 1,ст. 559 ЦК України, порука припиняється з припиненням забезпеченого нею зобов`язання, а також у разі зміни зобов`язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності.

З розрахунку заборгованості ОСОБА_1 за відсотками по договору кредиту № 09.2/325-6 від 29.09.2006 року вбачається, що з 6 листопада 2008 року позивачем за первісним позовом була змінена відсоткова ставка за вказаним кредитним договором, а саме з 13% на 14 %, тобто було змінено зобов`язання, внаслідок чого збільшився обсяг відповідальності поручителя. При цьому, відповідач за первісним позовом Акціонерного товариства закритого типу «Науково-виробниче об`єднання «Созидатель» наголошує на тому, що така зміна зобов`язання відбулась без його згоди як поручителя.

Як вже було зазначено вище, згідно з Договором поруки від 29 вересня 2006 року Акціонерне товариство закритого типу «Науково-виробниче об`єднання «Созидатель» зобов`язалось в повному обсязі солідарно відповідати перед кредитором за виконання позичальником ОСОБА_1 зобов`язань щодо повернення суми кредиту та сплати процентів за користування кредитом. При цьому у статті 2 даного договору викладено зміст забезпеченого порукою зобов`язання, серед якого сплатити проценти за користування кредитом у розмірі 13% річних (п. 2.1.2 Договору поруки). У пункті 3.3 Договору поруки сторонами було визначено, що кредитор зобов`язаний до припинення цього договору не змінювати умов договору кредиту без попередньої письмової згоди поручителя, якщо внаслідок цього збільшується обсяг його відповідальності.

Разом з цим, у пункті 2.6 Договору кредиту № 09.2/325-6 від 29.09.2006 року визначено право кредитора ініціювати зміну розміру процентів, визначеного в п. 1.1 цього договору. Про намір змінити розмір процентів кредитор зобов`язаний повідомити позичальника не пізніше, ніж за десять днів до дати початку їх застосування, а також надати для укладення відповідну додаткову угоду.

Однак, жодних доказів, що позивач за первісним позовом Акціонерне товариство «Укрсоцбанк» у встановленому кредитним договором порядку повідомляло позичальника ОСОБА_1 про намір змінити розмір процентної ставки та надавало останньому для укладення відповідну додаткову угоду, матеріали справи не містять, як не надано і жодних доказів того, що відповідач за первісним позовом Акціонерне товариство закритого типу «Науково-виробниче об`єднання «Созидатель» як поручитель надавав письмову згоду на збільшення розміру процентної ставки, внаслідок чого збільшився обсяг відповідальності поручителя.

Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Посилання сторони позивача за первісним позовом на те, що підписанням Договору поруки від 29.09.2006 року та узгодженням п. 1.1. вказаного Договору поручитель Акціонерне товариство закритого типу «Науково-виробниче об`єднання «Созидатель» надав згоду на можливу зміну процентної ставки та збільшення розміру своєї відповідальності, є необґрунтованими, безпідставними та такими, що суперечать обумовленим сторонами умовам Договорів кредиту та поруки, а тому судом до уваги не приймаються та відхиляються.

За таких обставин судом встановлено, що збільшення розміру процентної ставки з 13% на 14%, тобто збільшення обсягу відповідальності поручителя, відбулось без його згоди, а тому це є підставою для припинення договору поруки, в тому числі і обов`язку поручителя нести солідарну відповідальність перед кредитором разом із боржником за основним зобов`язанням.

Крім того, у пункті 5.2 Договору поруки від 29 вересня 2006 року сторони обумовили, що цей договір набуває чинності з дати його укладення та обумовили обставини, до настання яких він діє.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 251 ЦК України, строком є певний період у часі, зі спливом якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення.

Згідно ст. 252 ЦК України, строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами. Термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати.

Відповідно до роз`яснень, наданих у п. 24 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 березня 2012 року № 5 «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» зазначено, що відповідно до частини четвертої статті 559 ЦК порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов`язання не пред`явить вимоги до поручителя. При вирішенні таких спорів суд має враховувати, що згідно зі статтею 526 ЦК зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору. Отже, якщо кредитним договором не визначено інші умови виконання основного зобов`язання, то у разі неналежного виконання позичальником своїх зобов`язань за цим договором строк пред`явлення кредитором до поручителя вимоги про повернення отриманих у кредит коштів має обчислюватися з моменту настання строку погашення зобов`язання згідно з такими умовами, тобто з моменту настання строку виконання зобов`язання у повному обсязі або у зв`язку із застосуванням права на повернення кредиту достроково. Сама по собі умова договору про дію поруки до повного виконання позичальником зобов`язання перед кредитодавцем або до повного виконання поручителем взятих на себе зобов`язань не може розглядатися як установлення строку дії поруки, оскільки це не відповідає вимогам статті 252 ЦК України, згідно з якою строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами. Термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати.

Як вже зазначалося сторони в Договорі кредиту № 09.2/325-6 від 29.09.2006 року обумовили, що строк виконання основного зобов`язання за кредитним договором щодо повернення кредитних коштів встановлено до 28 вересня 2021 року.

Судом встановлено, що умовами договору поруки від 29 вересня 2006 року не визначено строк дії договору поруки.

Суд зазначає, що вимога до поручителя про виконання взятого ним зобов`язання повинна бути пред`явлена в межах строку дії поруки (шести місяців, чи будь-якого іншого строку, який установлений сторонами в договорі), тому кредитор не має права на задоволення позову, заявленого поза межами зазначеного строку, оскільки із закінченням строку припинилося матеріальне право кредитора.

У зв`язку з неналежним виконанням відповідачем ОСОБА_1 взятих на себе зобов`язань за кредитним договором № 09.2/325-6 від 29.09.2006 року за вих. 16-15/085-510 від 21 березня 2011 року позивачем за первісним позовом було направлено на адресу ОСОБА_1 Лист-претензію про наявність несплачених 2-х чергових платежів за кредитом та/або процентів та припинення терміну дії кредитного договору (т. 1, а.с. 151), в якому було зазначено, що станом на 21.03.2011 року ОСОБА_1 було повторно порушено строки повернення кредитної заборгованості та у зв`язку з невиконанням умов договору кредиту та відповідно до п. 1.1, йому необхідно до 31.03.2011 року повністю погасити наявну прострочену та строкову заборгованість за кредитом у сумі 31 706,66 доларів США та процентами – 729,93 доларів США, пеню та штрафні санкції у сумі 1 015,96 грн.; попереджено, що у разі неповернення зазначеної кредитної заборгованості у повному обсязі протягом 30 днів з моменту отримання листа, до нього будуть застосовані заходи примусового стягнення боргу у судовому порядку.

При цьому, суд вважає за необхідне звернути увагу, що за умови пред`явлення банком до боржника та поручителя вимог про дострокове виконання зобов`язання шляхом повернення усієї суми взятих у кредит грошових коштів, змінюється в односторонньому порядку строк виконання основного зобов`язання, строк кредитування, періодичність платежів та порядок сплати процентів за користування кредитом.

Тобто, у зв`язку з пред`явленням Банком до ОСОБА_1 вимоги дострокове виконання зобов`язання шляхом повернення усієї суми взятих у кредит грошових коштів (Листа-претензії про наявність несплачених 2-х чергових платежів за кредитом та/або процентів та припинення терміну дії кредитного договору вих. 16-15/085-510 від 21 березня 2011 року) змінився в односторонньому порядку і строк виконання основного зобов`язання. При цьому, зміненим строком виконання основного зобов`язання, суд вважає 21 квітня 2011 року, тобто після закінчення наданих банком 30 днів для повернення заборгованості за кредитом у повному обсязі.

У разі неналежного виконання позичальником своїх зобов`язань за основним договором строк пред`явлення кредитором до поручителя вимоги про повернення отриманих у кредит коштів повинен обчислюватися з моменту настання строку погашення зобов`язання згідно з такими умовами, тобто з моменту настання строку виконання зобов`язання або у зв`язку із застосуванням права на повернення кредиту достроково.

Відповідно до ч. 4 ст. 559 ЦК України порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов`язання не пред`явить вимоги до поручителя. Якщо строк основного зобов`язання не встановлений або встановлений моментом пред`явлення вимоги, порука припиняється, якщо кредитор не пред`явить позову до поручителя протягом одного року від дня укладення договору поруки.

За умови пред`явлення банком до боржника та поручителя вимог про дострокове виконання зобов`язання шляхом повернення усієї суми взятих у кредит грошових коштів, змінюється в односторонньому порядку строк виконання основного зобов`язання й порука припиняється, якщо кредитор не пред`явить вимоги до поручителя протягом шести місяців від зміненої дати виконання основного зобов`язання.

Судом встановлено, що позивач за первісним позовом вимогу до поручителя Акціонерного товариства закритого типу «Науково-виробниче об`єднання «Созидатель» про погашення заборгованості по кредиту направив лише 23 травня 2017 року за вих. 170/17085МІ70060929001, тобто вже після спливу встановленого законом строку для звернення до поручителя (6 місяців), в межах якого позивач за первісним позовом повинен був звернутися з вимогою до поручителя про стягнення заборгованості.

Підсумовуючи наведене суд приходить до переконливого висновку про те, що непред`явлення кредитором вимоги до поручителя протягом строку для звернення до поручителя (6 місяців) від дня односторонньої зміни строку виконання основного зобов`язання, є підставою для припинення договору поруки, а отже, і обов`язку поручителя нести солідарну відповідальність перед кредитором разом із боржником за основним зобов`язанням.

Оскільки Договір поруки від 29 вересня 2006 року є припиненим, то також припинений і обов`язок поручителя Акціонерного товариства закритого типу «Науково-виробниче об`єднання «Созидатель» нести солідарну відповідальність перед кредитором разом з боржником ОСОБА_1 за основним зобов`язанням.

Таким чином, суд приходить до переконливого висновку, що у задоволені первісного позову Акціонерного товариства «Укрсоцбанк» в частині пред`явлення позовних вимог до поручителя Акціонерного товариства закритого типу «Науково-виробниче об`єднання «Созидатель» про солідарне стягнення з нього заборгованості за Договором кредиту № 09.2/325-6 від 29.09.2006 року слід відмовити у зв`язку з припиненням договору поруки.

Щодо позовних вимог Акціонерного товариства «Укрсоцбанк», пред`явлених до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, суд виходить з наступного.

Як вже було зазначено вище, відповідач за первісним позовом ОСОБА_1 зобов`язання належним чином за кредитним договором не виконував, в результаті чого виникла прострочена заборгованість та у червні 2017 року Акціонерне товариство «Укрсоцбанк» вирішило звернутись до суду з даним позовом про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ч. 1 ст. 527 ЦК України боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту.

Проаналізувавши наявні у матеріалах справи докази, суд приходить до висновку, що наявність заборгованості відповідача ОСОБА_1 за кредитним договором знайшла своє підтвердження під час розгляду справи та вказаний факт є доведеним позивачем за первісним позовом належними та допустимими доказами, тобто відповідачем ОСОБА_1 було порушено право позивача за первісним позовом Акціонерного товариства «Укрсоцбанк» на повернення грошових коштів, отриманих у кредит.

Однак, під час розгляду справи стороною відповідача за первісним позовом було заявлено про застосування у справі позовної давності, у зв`язку з чим суд виходить з наступного.

Згідно ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Також, аналізуючи норми ст. ст. 261, 530, 631 ЦК України, слід дійти висновку про те, що у разі порушення боржником строків сплати чергових платежів, передбачених договором, відповідно до ч. 2 ст. 1050 ЦК України кредитор протягом всього часу - до закінчення строку виконання останнього зобов`язання, вправі заявити вимоги про дострокове повернення тієї частини позики, що підлягає сплаті разом з нарахованими процентами, а також стягнути несплачені до моменту звернення кредитора до суду з позовом, щомісячні платежі (з процентами) в межах позовної давності щодо кожного із цих платежів.

Відповідно до ч. 3 ст. 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Позовна давність згідно ст. 256 ЦК України - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Цивільне законодавство передбачає два види позовної давності: загальну і спеціальну.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст. 257 ЦК України).

Згідно ст. 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

За загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або пр. о особу, яка його порушила, що визначено частиною 1 статті 261 ЦК України.

При цьому початок перебігу позовної давності пов`язується не стільки зі строком дії (припинення дії) договору, як з певними моментами (фактами), які свідчать про порушення прав особи (ст. 261 ЦК України).

Для обчислення позовної давності застосовуються загальні положення про обчислення строків, що містяться в статтях 252 - 255 ЦК України.

Положеннями ч. 5 ст. 261 ЦК України закріплено, що за зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання. За зобов`язаннями, строк виконання яких не визначений або визначений моментом вимоги, перебіг позовної давності починається від дня, коли у кредитора виникає право пред`явити вимогу про виконання зобов`язання. Якщо боржникові надається пільговий строк для виконання такої вимоги, перебіг позовної давності починається зі спливом цього строку.

За змістом вказаних норм початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

Відповідно до положень ст. 254 ЦК України строк, що визначений роками, спливає у відповідні місяць та число останнього року строку, а строк, що визначений місяцями, - у відповідне число останнього місяця строку.

Судом вище вже було зазначено, що у зв`язку з пред`явленням Банком до ОСОБА_1 вимоги дострокове виконання зобов`язання шляхом повернення усієї суми взятих у кредит грошових коштів (Листа-претензії про наявність несплачених 2-х чергових платежів за кредитом та/або процентів та припинення терміну дії кредитного договору вих. 16-15/085-510 від 21 березня 2011 року) змінився в односторонньому порядку і строк виконання основного зобов`язання. При цьому, зміненим строком виконання основного зобов`язання, суд вважає 21 квітня 2011 року.

В даному випадку трирічний строк позовної давності сплинув 21 квітня 2014 року, однак, при цьому, з вказаною позовною заявою до суду позивач звернувся лише 13 червня 2017 року, тобто після спливу строку позовної давності, встановленого ст. 257 ЦК України.

Заслуговують на увагу також і посилання сторони відповідача за первісним позовом ОСОБА_1 на позицію, викладену у постанові Верховного Суду України по справі № 6-249цс15 від 2 грудня 2015 року.

Так, згідно із пунктом 4.5. Договору кредиту № 09.2/325-6 від 29.09.2006 року, у разі невиконання (неналежного виконання) позичальником обов`язків, визначених п.п. 3.3.8 (сплата процентів), 3.3.9 (своєчасна та в належному розмірі сплата кредиту й процентів) цього договору, протягом більше, ніж 90 календарних днів, строк користування кредитом вважається таким, що сплив, та, відповідно позичальник зобов`язаний протягом одного робочого дня погасити кредит в повному обсязі, сплатити проценти за фактичний час використання кредиту та нараховані штрафні санкції (штраф, пеню).

Таким чином, сторони кредитних правовідносин врегулювали у договорі питання дострокового повернення коштів, тобто зміни строку виконання основного зобов`язання, та визначили умови такого повернення коштів.

У 2009 році відповідач за первісним позовом ОСОБА_1 допустив порушення п.п. 3.3.8 та 3.3.9 Договору кредиту № 09.2/325-6 від 29.09.2006 року та з березня 2009 року вчасно не вносив платежі в рахунок погашення суми заборгованості за кредитом згідно графіку.

Тому, враховуючи положення пункту 4.5 вищевказаного Договору кредиту строк користування кредитом вважається таким, що сплив через 90 календарних днів з моменту невиконання (неналежного виконання) позичальником обов`язків, визначених п.п. 3.3.8, 3.3.9 Договору кредиту.

Оскільки строк виконання основного зобов`язання було змінено, то через 90 календарних днів з моменту невиконання (неналежного виконання) позичальником обов`язків, визначених п.п. 3.3.8, 3.3.9 Договору кредиту у позивача за первісним позовом виникло право на звернення до суду щодо захисту своїх порушених прав, однак банк звернувся до суду з зазначеним позовом лише 13 червня 2017 року, тобто після спливу строку позовної давності.

Всі твердження сторони позивача за первісним позовом про не пропуск ним строку позовної давності для звернення до суду з позовом до відповідачів про стягнення заборгованості за кредитним договором є необґрунтованими та такими, що суперечать встановленим під час розгляду справи судом обставинам, а тому суд їх до уваги не приймає та відхиляє.

З огляду на викладене суд вважає, що строк позовної давності в будь-якому випадку пропущений позивачем без зазначення поважних причин, а протягом встановленого законом строку позивач до суду з позовами до відповідача не звертався.

Згідно зі статтею 266 ЦК України зі спливом позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги (стягнення неустойки, накладення стягнення на заставлене майно тощо).

Відповідно до ч. 4 ст. 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Таким чином, заява відповідача про застосування позовної давності є підставою для відмови позивачу у позові, що виключає можливість судового захисту порушеного права позивача.

Таким чином, суд приходить до переконливого висновку, що підстави для задоволення позовних вимог за первісним позовом Акціонерного товариства «Укрсоцбанк», пред`явлених до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, відсутні, оскільки сплинув строк позовної давності.

Вирішуючи позовні вимоги зустрічного позову ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Укрсоцбанк», третя особа Акціонерне товариство закритого типу «Науково-виробниче об`єднання «Созидатель» про припинення зобов`язання за кредитним договором, суд вважає, що зустрічний позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

У зустрічному позові ОСОБА_1 , серед іншого, просив визнати припиненими зобов`язання ОСОБА_1 перед Акціонерним товариством «Укрсоцбанк» за Кредитним договором № 09.2/325-6 від 29 вересня 2006 року та Договором іпотеки майнових прав на незавершену будівництвом квартиру в житловому будинку за № 824 від 29.09.2006 року за адресою: АДРЕСА_1 будівельна адреса АДРЕСА_1 , будівельний № 59.

Главою 50 ЦК України визначено підстави припинення зобов`язання.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 598 ЦК України зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Припинення зобов`язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом.

Відповідно до статей 599-609 ЦК України підставами припинення зобов`язання є: припинення зобов`язання виконанням, припинення зобов`язання переданням відступного, припинення зобов`язання зарахуванням, припинення зобов`язання за домовленістю сторін, припинення зобов`язання прощенням боргу, припинення зобов`язання поєднанням боржника і кредитора в одній особі, припинення зобов`язання неможливістю його виконання, припинення зобов`язання смертю фізичної особи та припинення зобов`язання ліквідацією юридичної особи.

Статтею 17 Закону України «Про Іпотеку» визначені підстави припинення іпотеки. Так, Іпотека припиняється у разі:

- припинення основного зобов`язання або закінчення строку дії іпотечного договору;

- реалізації предмета іпотеки відповідно до цього Закону;

- набуття іпотекодержателем права власності на предмет іпотеки;

- визнання іпотечного договору недійсним;

- знищення (втрати) переданої в іпотеку будівлі (споруди), якщо іпотекодавець не відновив її. Якщо предметом іпотечного договору є земельна ділянка і розташована на ній будівля (споруда), в разі знищення (втрати) будівлі (споруди) іпотека земельної ділянки не припиняється;

- з інших підстав, передбачених цим Законом.

Крім того, згідно п. 1.3 Іпотечного договору № 824 від 29.09.2006 року, укладеного між ОСОБА_1 та ПАТ «Укрсоцбанк», зазначено зміст та розмір Основного зобов`язання, строк і порядок його виконання.

Однак, під час розгляду даної справи судом не встановлено жодної з підстав, визначених ст. ст. 599 – 609 ЦК України та ст. 17 ЗУ «Про Іпотеку» для визнання припиненим зобов`язання ОСОБА_1 перед Акціонерним товариством «Укрсоцбанк» за Кредитним договором № 09.2/325-6 від 29 вересня 2006 року та Договором іпотеки майнових прав.

Так, ОСОБА_1 посилався на те, що його зобов`язання по кредитному договору перед Акціонерним товариством «Укрсоцбанк» є припиненими шляхом повного виконання, оскільки на момент припинення дії кредитного договору станом на 19 червня 2009 року заборгованість ОСОБА_1 перед Банком склала 32 716,37 доларів США, а після 19 червня 2009 року ним було сплачено 34 873,24 доларів США.

Суд з такими твердженнями позивача за зустрічним позовом не погоджується, вважає їх помилковими, необґрунтованими та недоведеними, у зв`язку з чим не приймає їх до уваги та відхиляє.

Згідно з ч. 2 ст. 77 ЦПК України предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Жодних належних та допустимих доказів того, що спірний кредитний договір припинив свою дію 19 червня 2009 року та станом на цю дату заборгованість ОСОБА_1 за кредитним договором повністю погашена, матеріали справи не містять, стороною позивача за зустрічним позовом такі обставини не доведені та судом під час розгляду справи не встановлені.

Суд наголошує, що у зв`язку з неналежним виконанням ОСОБА_1 його обов`язків, передбачених п. п. 3.3.8-3.3.9 Кредитного договору, спірний кредитний договір не припинив свою дію. Невиконання таких обов`язків, згідно п. 4.5 даного Договору є лише підставою для визнання строку користування кредитом таким, що сплинув, та виникнення у позичальника обов`язку погасити кредит у повному обсязі, однак це жодним чином не свідчить про те, що кредитний договір припинив свою дію, а так само що і припинив свою дії договір іпотеки.

Стаття 599 ЦК України передбачає, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Для належного виконання зобов`язання необхідно дотримувати визначені у договорі строки (терміни), а прострочення виконання зобов`язання є його порушенням.

Відповідно до ч. 3 ст. 1049 ЦК України позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.

Однак, як вже було встановлено судом, ОСОБА_1 зобов`язання належним чином за кредитним договором не виконував, в результаті чого у нього виникла прострочена заборгованість, що в подальшому і стало підставою для звернення Акціонерного товариства «Укрсоцбанк» до суду з позовом про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Заборгованість ОСОБА_1 за кредитним договором не була ним повністю погашена, а підставою для відмови Акціонерному товариству «Укрсоцбанк» у задоволенні позову про стягнення заборгованості за кредитним договором стало не повне виконання ОСОБА_1 його зобов`язань перед Банком, а сплив строку позовної давності, який виключає можливість судового захисту порушеного права Акціонерному товариству «Укрсоцбанк».

При цьому, суд вважає за необхідне звернути увагу, що сплив строку позовної давності не є підставою для визнання в судовому порядку зобов`язання припиненим.

Посилання сторони позивача за зустрічним позовом на те, що після настання факту не підписання додаткових угод до Кредитного договору та Договору іпотеки Кредитний договір припинив свою дію, а Банк можливість нарахування та стягнення з відсотків ОСОБА_1 за Кредитним договором, суд також не приймає до уваги, як безпідставні, необґрунтовані та помилкові.

Порушення ОСОБА_1 його обов`язків, передбачених п. 3.3.4 Кредитного договору також не свідчить про припинення дії Кредитного договору, згідно п. 4.4 даного Договору порушення п. 3.3.4 є підставою для визнання строку користування кредитом таким, що сплинув, та виникнення у позичальника обов`язку погасити кредит у повному обсязі, однак це не свідчить про припинення кредитним договором його дії.

За таких обставин, оскільки під час розгляду справи судом не встановлено правових підстав для визнання припиненим зобов`язання ОСОБА_1 перед Акціонерним товариством «Укрсоцбанк» за Кредитним договором № 09.2/325-6 від 29 вересня 2006 року та Договором іпотеки майнових прав, то позовні вимоги ОСОБА_1 за зустрічним позовом в цій частині не підлягають задоволенню.

Що стосується вимог ОСОБА_1 за зустрічним позовом про стягнення з Акціонерного товариства «Укрсоцбанк» на його користь надлишково сплачених грошових коштів за Кредитним договором № 09.2/325-6 від 29 вересня 2006 року у розмірі 2 156,87 доларів США, то такі вимоги також не підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 267 ЦК України особа, яка виконала зобов`язання після спливу позовної давності, не має права вимагати повернення виконаного, навіть якщо вона у момент виконання не знала про сплив позовної давності.

Сплив позовної давності сам по собі не припиняє суб`єктивного права кредитора, яке полягає в можливості одержання від боржника виконання зобов`язання як у судовому порядку, так і без використання судового примусу.

Отже, втрата права на судовий захист не означає втрату самого права.

За таких обставин, навіть у випадку, якщо після спливу позовної давності ОСОБА_1 здійснював платежі в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором, це не є підставою для стягнення з Акціонерного товариства «Укрсоцбанк» грошових коштів, сплачених ОСОБА_1 після спливу позовної давності, а отже у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 за зустрічним позовом про стягнення з Акціонерного товариства «Укрсоцбанк» грошових коштів у розмірі 2 156,87 доларів США також належить відмовити.

Таким чином, дослідивши всебічно, повно, безпосередньо та об`єктивно наявні у справі докази, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, достатність і взаємний зв`язок у їх сукупності, з`ясувавши усі обставини справи, на які сторони посилалися як на підставу своїх вимог і заперечень, з урахуванням того, що відповідно до ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичної особи, суд приходить до висновку, що позовні вимоги за первісним позовом Акціонерного товариства «Укрсоцбанк» та позовні вимоги за зустрічним позовом ОСОБА_1 задоволенню не підлягають.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки у задоволенні первісного позову Акціонерного товариства «Укрсоцбанк» відмовлено, то судові витрати по справі підлягають віднесенню на сторону позивача за первісним позовом.

Оскільки у задоволенні зустрічного позову ОСОБА_1 відмовлено, то судові витрати ОСОБА_1 по справі підлягають віднесенню на сторону позивача за зустрічним позовом.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст. ст. 15, 253-256, 261, 266, 267, 526, 527, 530, 543, 553, 554, 559, 598, 599, 1049, 1054 ЦК України, Законом України «Про іпотеку», ст. ст. 4, 12, 76-82, 89, 141, 259, 263-265 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В :

У задоволенні позову Акціонерного товариства «Укрсоцбанк» (місцезнаходження: м. Київ, вул. Ковпака, буд. 29, ЄДРПОУ 00039019) до ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_9 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ), Акціонерного товариства закритого типу «Науково-виробниче об`єднання «Созидатель» (м. Дніпро, вул. Андрія Фабра, буд. 4, ЄДРПОУ 13416334) про стягнення заборгованості за кредитним договором – відмовити.

У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Укрсоцбанк», третя особа Акціонерне товариство закритого типу «Науково-виробниче об`єднання «Созидатель» про припинення зобов`язання за кредитним договором – відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Дніпровського апеляційного суду через Красногвардійський районний суд м. Дніпропетровська шляхом подачі в 30-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Суддя Т. О. Дубіжанська