Рішення № 84053996, 24.07.2019, Солом'янський районний суд міста Києва

Справа №760/24709/18

Провадження №2/760/1914/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 липня 2019 року Солом`янський районний суд м. Києва в складі:

головуючого судді - Кушнір С.І.

за участю секретаря - Гаєвської С.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Управлінська компанія «Житло - сервіс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за оплату житлово-комунальних послуг,

ВСТАНОВИВ:

Позивач ТОВ «Управлінська компанія «Житло - сервіс» у вересні 2018 р. звернувся до суду з позовом до відповідача ОСОБА_1 , в якому просив стягнути з відповідача:

заборгованість за житлово-комунальні послуги в сумі 5164,08 грн., що утворилась за період з 09.12.2016 р. по 31.07.2018 р. по договорах «Про надання послуг з утримання будинку, споруд та прибудинкової території» від 01.06.2017 р. в розмірі 1974,69 грн. та «Про надання послуг з централізованого опалення, постачання гарячої води і водовідведення» від 12.07.2017 р. в розмірі 3189,39 грн.;

три відсотки річних в сумі 98,47 грн. та суму, на яку збільшилась заборгованість після застосування індексу інфляції за весь час прострочення в розмірі 446,98 грн., всього нарахувань до заборгованості 545,45 грн.;

судові витрати по сплаті судового збору в сумі 1762,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовує тим, що ТОВ «Управлінська компанія «Житло - сервіс» здійснює з 09.12.2016 р. обслуговування та експлуатацію збудованого із залученням коштів фізичних та юридичних осіб житлового будинку з об`єктами соціально-культурного призначення по АДРЕСА_1, переданого відповідно до наказу ПАТ «Холдингова компанія «Київміськбуд» від 19.05.2016 р. № 00031/0/8-16 за актом приймання-передачі без номера 10.06.2016 р. позивачу.

Квартира АДРЕСА_1 , загальною площею 96,2 кв.м., що складається з трьох кімнат, належить відповідачу ОСОБА_1 на праві приватної власності, що підтверджується наданою власником копією інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна за № 72386991 від 07.11.2016 р.

Між позивачем та відповідачем, для забезпечення відповідача житлово-комунальними послугами у вигляді утримання будинку, споруд та прибудинкової території та опаленням, було укладено договір «Про надання послуг з утримання будинку, споруд та прибудинкової території» від 01.06.2017 р. та договір «Про надання послуг з централізованого опалення, постачання гарячої води і водовідведення» від 12.07.2017 р.

Як зазначає позивач, всупереч умовам Договорів, вимогам ст.ст. 509, 525, 526, 530, 610 ЦК України, ст.ст. 7, 9, 10, 12 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку», ст.ст. 1, 19, 20, 31, 32 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», ст. 10 Закону України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання», у зв`язку з неповною та несвоєчасною оплатою спожитих послуг опалення у відповідача виникла заборгованість з оплати за житлово-комунальні послуги у вигляді утримання будинку, споруд та прибудинкової території по Договору утримання та опалення по Договору опалення.

Таким чином, заборгованість відповідача перед позивачем за надання житлово-комунальних послуг по Договору утримання та по Договору опалення за період з 09.12.2016 р. по 31.07.2018 р. становить 5164,08 грн., з яких: заборгованість за утримання будинку - 1974,69 грн.; за опалення - 3189,39 грн.

Розмір нарахованих трьох відсотків річних становить - 98,47 грн., сума, на яку збільшилась заборгованість після застосування індексу інфляції за весь час прострочення, становить - 446,98 грн., що разом складає 545,45 грн.

Враховуючи те, що відповідач отримував житлово-комунальні послуги, разом з тим, неповно та несвоєчасно їх оплачував, у зв`язку з чим утворилась заборгованість, а тому позивач звернувся до суду з позовом.

Ухвалою суду від 01 жовтня 2018 року, відкрито спрощене позовне провадження в цивільній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Управлінська компанія «Житло - сервіс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за оплату житлово-комунальних послуг, та призначено судове засідання для розгляду справи по суті в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

24.05.2019 р. до суду від відповідача ОСОБА_1 надійшли письмові заперечення на позовну заяву.

10.06.2019 р. до суду від представника позивача ТОВ «Управлінська компанія «Житло-сервіс» надійшла відповідь на відзив.

27.06.2019 р. до суду від відповідача ОСОБА_1 надійшли письмові заперечення на відповідь на відзив.

В судовому засіданні представник позивача ТОВ «Управлінська компанія «Житло - сервіс» заявлені позовні вимоги підтримав в повному обсязі, просив позов задовольнити, посилаючись на підстави та обставини, викладені у позовні заяві, відповіді на відзив, та надані письмові докази, долучені до матеріалів справи.

Відповідач ОСОБА_1 в судовому засіданні позовні вимоги не визнав, просив відмовити в задоволені позову в повному обсязі з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву та письмових запереченнях, наданих суду. Заперечуючи проти позову, відповідач вказав на те, що ним вчасно сплачувалися надані послуги відповідно до Договору про надання послуг з утримання будинку, споруд та прибудинкових територій, укладеного між ним та позивачем 01.06.2017 р., та Договору про надання послуг централізованого опалення, постачання гарячої води і водовідведення, укладеного між позивачем та відповідачем 12.07.2017 р.

Позивачем в порушення Договору про надання послуг з утримання будинку, споруд та прибудинкових територій з 01.07.2018 р. частково скорочено надання послуг, а з 01.10.2018 р. повністю позивач перестав надавати послуги з утримання будинку. Про зазначене, крім фактичного неотримання послуг, як вказує відповідач, він дізнався з листів-повідомлень на електронну пошту. В той же час рахунки на оплату послуг з утримання будинку позивачем за період з 01 липня до 30 вересня 2018 р. (включно) виставлялися із розрахунку надання послуг в повному обсязі.

Відповідно до вимог законодавства у липні-серпні 2018 р. було проведено збори та створено Об`єднання співвласників багатоквартирних будинків (ОСББ) "Гарматна-Західна" з метою підписання угоди з управителем (яким мав бути позивач), для контролю за наданням послуг та їх якістю, виконанням профілактичних, ремонтних, аварійних робіт тощо.

З 01 жовтня 2018 р. позивачем в односторонньому порядку припинено обслуговування будинку (припинено надання послуг, в т.ч. обслуговування електромереж, котельної, підведення газових мереж, ліфтів, водопостачання та водовідведення тощо) та будинок не був переданий жодній іншій обслуговуючій організації, що могло призвести до аварійних ситуацій, пошкодження майна та нещасних випадків (в тому числі із смертельними випадками) із жителями будинку.

Відповідно до п. 34 Договору про надання послуг централізованого опалення, постачання гарячої води і водовідведення "Споживач …, відповідно до ч. 3 ст. 631, ст. 322, ст. 360 ЦК України, сплачує за квитанцією кошти у сумі 0,00 грн. з ПДВ, з яких: холодне водопостачання 0,00 грн., гаряче водопостачання - 0,00 грн., водовідведення - 0,00 грн., опалення - 0,00 грн., спожиті в період...". Тобто на дату укладання договору, як зазначає відповідач, він не отримав ніяких послуг від позивача, що той і підтвердив.

Під час всього часу надання послуг у будинку позивачем не надавалися послуги з опалення місць загального користування (зазначені системи опалення місць загального користування були відключені та навіть не перевірялися на можливість їх включення та роботи).

Також під час всього часу надання послуг у будинку позивачем в порушення зазначеного Договору не надавалися послуги з гарячого водопостачання та відведення гарячої води, навіть не перевірялися мережі гарячого водопостачання до можливості надання послуги.

При виставленні рахунку для оплати за липень 2017 р. було нараховано надання послуг з опалення місць загального користування за опалювальний сезон 2016/2017 років, в який відповідач не отримував послуг та відповідно до зазначеного договору не мав заборгованості.

Відповідно до п. 5 Договору про надання послуг централізованого опалення, постачання гарячої води і водовідведення "Витрати, що входять в тарифи на послуги опалення та гарячого водопостачання включають вартість природного газу та його транспортування, втрати теплової енергії та теплової енергії, використаної на підігрів холодної води, витрати на роботу персонала...". Тобто всі витрати (в т.ч. транспортування) та втрати теплової енергії до теплового лічильника в теплоніші на поверсі відповідача враховані у тарифові на послуги опалення.

Позивачем були виставлені рахунки на опалення за лічильником та опалення місць загального користування за опалювальний сезон 2017/2018 років. Відповідачем були сплачені кошти за опалення за лічильником, а за ненадання послуг з опалення місць загального користування було складено акт-претензію. На акт-претензію через 14 робочих днів (відповідно до п. 29 Договору про надання послуг централізованого опалення, постачання гарячої води і водовідведення - протягом 3 робочих днів) позивачем було надано відповідь, але дату у листі-відповіді було проставлено днем надання акту-претензії. Акт-претензія відповідачем був переданий майстру (інженеру) позивача за 10 хвилин до закінчення робочого дня і фізично було неможливо передати акт-претензію до офісу позивача, опрацювати та надати відповідь. Лист-відповідь було передано майстром (інженеру) позивача дружині відповідача "з рук в руки".

Також позивачем в рахунках безпідставно виставлялася вартість послуг з освітлення прибудинкової території (дворове освітлення), щодо яких не укладався договір між позивачем та відповідачем.

Відповідно до п. 3 Договору про надання послуг з утримання будинку, споруд та прибудинкових територій розмір щомісячної плати за надані послуги на дату укладання договору становить 4,4831 грн. за 1 кв.м.

За інформацією, розміщеною відповідно до п. 4 зазначеного Договору позивачем для співвласників на дошці оголошень будинку, розмір щомісячної плати за надані послуги з 06 грудня 2017 р. становив 6,28 грн. за 1 кв.м., а при оплаті до 20 числа (включно) місяця, наступного за місяцем надання послуг - 5,81 грн. за 1 кв.м.

Відповідачем оплачувалися послуги з утримання будинку, споруд та прибудинкових територій за тарифами відповідно до дати оплати послуг у попередньому місяці. Тому оплати за березень, травень, червень, липень, серпень та вересень 2018 р. здійснені по тарифу 5,81 грн.за 1 кв.м. У кожній квитанції з оплати вказано призначення платежу та місяць, за який здійснено оплату.

Відповідач вважає, що позивач заявив про стягнення заборгованості за оплату житлово-комунальних послуг, але ні яким юридично значимим документом не підтвердив, що позивач являється суб`єктом, який відповідно до вимог Закону України "Про житлово-комунальні послуги" та пунктів 1.5; 1.6; 1.7; 3.1 Наказу Державного комітету України з питань житлово-комунального господарства від 25.04.05 №60 "Про затвердження порядку визначення виконавця житлово- комунальних послуг", з врахуванням змін внесених наказом від 13.10.14 №279, визначений виконавцем житлово-комунальних послуг по будинку за адресою АДРЕСА_1 , а саме послуг з утримання будинків, споруд та прибудинкових територій, послуг з опалення та постачання електроенергії.

При цьому, позивачем не надано доказів на підтвердження сторонами договору про надання послуг з утримання будинку, споруд та прибудинкових територій до 01 червня 2017 р. та договору про надання послуг централізованого опалення, постачання гарячої води і водовідведення до 12 липня 2017 р. із зазначенням прав та обов`язків сторін.

Суд, заслухавши пояснення представника позивача та пояснення відповідача, врахувавши доводи сторін, дослідивши матеріали справи‚ приходить до наступного висновку.

Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (ч. 1 ст. 16 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно ч. 3 ст. 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з вимогами п.п. 1, 2, 3 ч. 1 ст. 264 ЦПК України, під час ухвалення рішення суд вирішує, чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин.

Частиною 1 ст. 2 ЦПК України передбачено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

З матеріалів справи судом встановлено, що ТОВ «Управлінська компанія «Житло - сервіс» здійснює з 09.12.2016 р. обслуговування та експлуатацію збудованого із залученням коштів фізичних та юридичних осіб житлового будинку з об`єктами соціально-культурного призначення по АДРЕСА_1, переданого відповідно до наказу ПАТ «Холдингова компанія «Київміськбуд» від 19.05.2016 р. № 00031/0/8-16 за актом приймання-передачі без номера 10.06.2016 р. позивачу.

Частиною 12 статті 39 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» встановлено, що замовник Будівництва зобов`язаний передати закінчений будівництвом та підключений до інженерних мереж житловий будинок, що споруджувався із залученням коштів фізичних та юридичних осіб, об`єднанню співвласників або власнику, або експлуатуючій організації протягом ста двадцяти календарних днів з дня його прийняття в експлуатацію.

Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «ГАРМАТНА-ЗАХІДНА» (код юридичної особи: 42429621) в будинку створено 31.08.2018 р., що підтверджується Випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських організацій.

Відповідач ОСОБА_1 є власником квартири, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується даними інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна № 72386991 від 07.11.2016 р.

Встановлено, що 01.06.2017 р. між ТОВ «Управлінська компанія «Житло - сервіс» та ОСОБА_1 було укладено договір про надання послуг з утримання будинку, споруд та прибудинкової території, згідно п. 1 якого, предметом цього Договору є забезпечення Виконавцем надання послуг з утримання будинку і споруд та прибудинкової території у житловому будинку АДРЕСА_1 , а Споживачем - забезпечення своєчасної оплати таких послуг за встановленим тарифом у строк та на умовах, що передбачені цим Договором.

12.07.2017 р. між ТОВ «Управлінська компанія «Житло - сервіс» та ОСОБА_1 було укладено договір про надання послуг з централізованого опалення, постачання гарячої води і водовідведення, відповідно до п. 1 якого, Виконавець надає Споживачеві вчасно та відповідної якості послуги з централізованого опалення - в опалювальний період, постачання гарячої води і водовідведення - протягом року, а Споживач зобов`язується своєчасно оплачувати повну вартість за надані послуги у строки і на умовах, передбачених цим договором.

Пунктом 5 ст. 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» встановлено, що житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та/або перебування осіб у житлових і нежитлових приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил, що здійснюється на підставі відповідних договорів про надання житлово-комунальних послуг.

Згідно ч. 1 ст. 9 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» управління багатоквартирним будинком здійснюється його співвласниками.

За рішенням співвласників усі або частина функцій з управління багатоквартирним будинком можуть передаватися управителю або всі функції - об`єднанню співвласників багатоквартирного будинку (асоціації об`єднань співвласників багатоквартирного будинку).

Частиною 1 статті 10 Закону встановлено, що Співвласники приймають рішення щодо управління багатоквартирним будинком на зборах у порядку, передбаченому цією статтею.

Частиною 6 статті 10 Закону встановлено, що з питання визначення управителя та його відкликання, затвердження та зміну умов договору з управителем рішення вважається якщо за них проголосували власники квартир та нежитлових приміщень, площа яких разом перевищує 50 відсотків загальної площі всіх квартир та нежитлових приміщень багатоквартирного будинку, а відповідно до частини 7 статті 10 Закону рішення зборів співвласників оформляється протоколом, який підписується усіма співвласниками (їх представниками), які взяли участь у зборах, кожен з яких ставить підпис під відповідним варіантом голосування ("за", "проти", "утримався"), за формою, затвердженою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної житлової політики.

На підставі Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку», результати проведених зборів співвласників Будинку та їх волевиявлення по вибору Позивача управителем були оформлені протоколом від 15.11.2016 р.

Як вбачається з матеріалів справи, ТОВ «Управлінська компанія «Житло - сервіс» призначено управителем Будинку, згідно з протоколом опитування власників Будинку, проведеного на підставі та в порядку ст. 10 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку».

Пунктом 1.2 «Правил управління будинком, спорудою, житловим комплексом або комплексом будинків і споруд», затверджених наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 02.02.2009 р. №13, зареєстрованого в МЮ України 27.04.2009 р. за № 377/16393, встановлено, що об`єктом управління є окремий житловий будинок, споруда або група будинків і споруд, які становлять цілісний житловий комплекс, разом з прилеглими до них прибудинковими територіями, що надається в управління.

Частиною 2 та частиною 6 статті 19 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» ( в редакції на час укладання Договорів) встановлено, що учасниками відносин у сфері житлово-комунальних послуг є: власник, споживач, виконавець, виробник, а особливим учасником відносин у сфері житлово-комунальних послуг є балансоутримувач та управитель, які залежно від цивільно-правових угод можуть бути споживачем, виконавцем або виробником.

Частиною 1 статті 25 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» (в редакції на час укладання Договорів) встановлено, що управитель має право укладати договори з виробниками, виконавцями, споживачами в порядку, встановленому законом та контролювати виконання умов договорів на надання житлово-комунальних послуг, а пунктами 1 та 5 частини 3 статті 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» та пунктом 7 «Правила користування житловими приміщеннями і гуртожитками», які затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 08.10.1992 р. № 572, (із внесеними змінами та доповненнями) (надалі - Правила користування), встановлено, що споживач (власник приміщення) зобов`язаний укласти договір на надання житлово-комунальних послуг, підготовлений виконавцем на основі типового договору та оплачувати надані житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Пунктом 9 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» визначено, що частка співвласника - частка, яку становить площа квартири та/або нежитлового приміщення співвласника у загальній площі всіх квартир та нежитлових приміщень, розташованих у багатоквартирному будинку.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 12 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку», витрати на управління багатоквартирним будинком включають: 1) витрати на утримання, реконструкцію, реставрацію, проведення поточного і капітального ремонтів, технічного переоснащення спільного майна у багатоквартирному будинку; 2) витрати на оплату комунальних послуг стосовно спільного майна багатоквартирного будинку; 2-1) витрати, пов`язані з виконанням зобов`язань за кредитним договором, укладеним за програмами Фонду енергоефективності; 3) витрати на сплату винагороди управителю в разі його залучення; 4) інші витрати, передбачені рішенням співвласників або законом.

Витрати на управління багатоквартирним будинком розподіляються між співвласниками пропорційно до їхніх часток співвласника, якщо рішенням зборів співвласників або законодавством не передбачено іншого порядку розподілу витрат.

При цьому, частиною 3 ст. 12 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» встановлено, що невикористання власником належної йому квартири чи нежитлового приміщення або відмова від використання спільного майна не є підставою для ухилення від здійснення витрат на управління багатоквартирним будинком.

Тобто, власність зобов`язує. Такими обов`язками власника приміщення у Будинку є його обов`язок утримувати майно, що йому належить, в т.ч., як співвласнику та сплачувати житлово-комунальні послуги.

Відповідно до ч. 1 ст. 18 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», управління багатоквартирним будинком управителем здійснюється на підставі договору про надання послуг з управління багатоквартирним будинком, що укладається згідно з типовим договором.

Згідно умов укладеного 01.06.2017 р. Договору утримання, відповідач зобов`язаний оплачувати послуги в установлений цим Договором утримання строк, який визначений пунктом 6 Договору утримання та містить умову, що розрахунковим періодом є календарний місяць, а платежі за цим Договором вносяться відповідачем на поточний рахунок позивача не пізніше 15-го числа місяця, що настає за розрахунковим (п.п. 1 п. 12 Договору).

Згідно умов укладеного 12.07.2017 р. Договору опалення, відповідач зобов`язаний оплачувати послуги в установлений цим Договором строк, який визначений умовами пунктів 9 та 11 Договору опалення, відповідно до яких розрахунковим періодом є календарний місяць, а кінцева оплата відповідачем за опалення проводиться до 20 числа місяця, наступного за місяцем, в якому спожиті послуги в опалювальний період за квитанцією, що включає вартість: центрального опалення - згідно фактичних показників індивідуального лічильника; частки Споживача за опалення місць загального користування - згідно окремого лічильника теплової енергії для опалення місць загального користування або за його відсутності, згідно розрахунку за Методикою із застосуванням формул, передбачених в додатку № 1 до цього договору; та розмір здійсненого в попередньому місяці авансового платежу та розмір авансового платежу на наступний місяць.

Пунктом 13 Договору опалення встановлено, що платежі за цим Договором вносяться відповідачем на поточний рахунок позивача.

Відповідно до ст. 509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Статтею 526 ЦК України визначено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, який є обов`язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України), а статтею 525 ЦКУ передбачено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно з ч. 1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Уклавши дані договори на умовах, викладених у них, відповідач тим самим засвідчив свою згоду та взяв на себе зобов`язання виконувати умови, які були в них закріплені.

Згідно ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 901 ЦК України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Згідно ч. 1 ст. 903 ЦК України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до п. 1 та п. 10 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку», власник зобов`язаний забезпечувати належне утримання та належний санітарний, протипожежний і технічний стан спільного майна багатоквартирного будинку та своєчасно сплачувати за спожиті житлово-комунальні послуги.

Як вбачається з матеріалів справи, для забезпечення надання послуг утримання Будинку позивачем було укладено договір з ПАТ «Київводоканал» від 21.09.2016 р. № 16213/9-09, з ПАТ «Київенерго» «Про постачання електричної енергії» від 03.06.2016 р. № 63272 з додатковою угодою від 29.11.2016 р. Крім того, укладено договір «Про надання послуг із вивезення, розміщення та знешкодження твердих побутових відходів (ТПВ) від 04.01.2016 р. № 046/16 із змінами в додаткових угодах від 20.12.2016 р., від 23.01.2017 р. та від 01.04.2017 р., договір «Про виконання робіт з технічного обслуговування обладнання» від 28.11.2016 р. № 2016-11-24, договір від 15.12.2016 р. № 38/12-16 «На виконання робіт з технічного обслуговування та ремонту ліфтів», договір від 03.04.2017 р. № 09-277 на дератизацію.

Зазначені договори та акти виконаних робіт містяться в матеріалах справи та підтверджується надання послуг.

Таким чином, ТОВ «Управлінська компанія «Житло - сервіс» виконало свої договірні зобов`язання, надавши відповідачу житлово-комунальні послуги, відповідно до укладених договорів.

Разом з тим, матеріалами справи підтверджується те, що відповідач порушив умови укладених договорів про надання житлово-комунальних послуг, несвоєчасно та не в повному обсязі сплачував спожиті житлово-комунальні послуги, у зв`язку з чим утворилась заборгованість.

Так, заборгованість відповідача перед позивачем за надання житлово-комунальних послуг по Договору утримання та по Договору опалення за період з 09.12.2016 р. по 31.07.2018 р. становить 5164,08 грн., з яких: заборгованість за утримання будинку - 1974,69 грн.; за опалення - 3189,39 грн.

Розмір заборгованості за спожиті житлово-комунальні послуги за період з 09.12.2016 р. по 31.07.2018 р. підтверджується довідкою №1976 від 17.09.2018 р. та розрахунком заборгованості за житлово-комунальні послуги, наданими позивачем.

Судом встановлено, що позивач надавав послуги протягом вказано періоду, що підтверджується наданими до позовної заяви копіями договорів позивача з постачальниками та підрядними організаціями та актами виконаних робіт за цими договорами для надання послу, що зазначені в Договорі утримання та опалення в Договорі опалення, а відповідач хоч і не в повному обсязі, але сплачував за житлово-комунальні послуги та підтвердив часткову оплату наданими копіями платіжних документів.

При цьому, всі суми оплат за наданими відповідачем копіями квитанцій, що здійснені за спожиті в позовний період послуги враховані позивачем в розрахунках заборгованості за період, який заявлено позивачем по 31.07.2018 р., що підтверджується даними розрахунку заборгованості.

Крім того, про заборгованість з оплати опалення відповідачу зазначено в листі від 13.04.2018 р. № 334, копія якого додана відповідачем до відзиву на позовну заяву.

В наданих відповідачу для оплати житлово-комунальних послуг квитанціях зазначені тарифи, за якими здійснювалось нарахування, що відповідають зазначеним в Договорі утримання та Договорі опалення.

При цьому, пунктами 2 та 5 «Порядку формування тарифів на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій», затвердженого постановою КМ України від 01.06.2011 № 869 «Про забезпечення єдиного підходу у формуванні тарифів на житлово- комунальні послуги» встановлено, що тариф на послуги розраховується окремо за кожним будинком залежно від запланованих кількісних показників послуг, що фактично повинні надаватися для забезпечення належного санітарно-гігієнічного, протипожежного, технічного стану будинків і споруд та прибудинкових територій з урахуванням переліку послуг згідно з додатком до цього Порядку, а калькуляційною одиницею є 1м.кв загальної площі, що перебуває у власності або наймі фізичної чи юридичної особи.

Тобто, заплановані кількісні та якісні показники послуг, що повинні надаватись виконавцем виходячи з вартості калькуляційної одиниці зальної площі лежать в основі визначення вартості оплати частки співвласника будинку, яка згідно п. 9 ст. 1 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» є площа квартири співвласника у загальній площі всіх квартир та нежитлових приміщень, розташованих у багатоквартирному будинку, а обов`язкова оплата частки співвласником встановлена ч. 2 ст. 7 Закону. Сукупність часток, становить вартість запланованих необхідних витрат на утримання всього Будинку, а зобов`язання в межах своєї частки несе власник квартири.

Вбачається, що послуги утримання Будинку до квітня 2017 р., які надавались не в повному обсязі самостійно знято позивачем та відповідачу, як і іншим співвласникам Будинку, не виставлялись.

Для нарахування відповідачу послуг опалення використано загальну опалювану площу Будинку до якої входить опалювана площа квартири відповідача.

Згідно «Правил надання послуг централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення» затверджених постановою КМ України від 21.07.2005 № 630 (надалі - Правила №630) загальна опалювана площа будинку та загальна опалювана площа власника квартири, що є часткою опалюваної площі Будинку, при розподілі загальної кількості виробленої теплової енергії даховою газовою котельнею у вигляді послуги опалення застосовуються для визначення частки оплати кожного співвласника з урахуванням показників його квартирних лічильників теплової енергії.

Тобто, в опалюваний сезон 2016/2017 років, виходячи з опалюваної площі Будинку, квартира відповідача входила в загальну опалювану площу Будинку, для неї розраховувалась частка, обов`язок оплати якої, згідно п. 10 ч. 1 ст. 7 та 1-3 ст. 12 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» лежить на відповідачу.

Пунктом 4 Договору утримання встановлено, що: «У разі зміни тарифу Сторони, для виконання умов цього Договору, керуються тарифами на послуги з моменту введення в дію органом місцевого самоврядування нового тарифу. Доведення до споживачів інформації про тариф чи його зміну Виконавець здійснює відповідно до «Порядку доведення до споживачів інформації про перелік житлово-комунальних послуг, структуру цін/тарифів, зміну цін/тарифів з обґрунтуванням її необхідності та про врахування відповідної позиції територіальних громад», затвердженого наказом Міністерством регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 30.07.2012 №390 та зареєстрованого в МЮ України за № 1380/21692 від 16.08.2012 року (надалі-Порядок інформування), сповіщає Споживача не пізніше ніж за 15 днів до введення нового розміру тарифу у дію, а за необхідності з посиланням на рішення відповідних органів. Про дату зміни тарифу Виконавець сповіщає Споживача платіжним документом (квитанцією) та (або) шляхом розміщення відповідного оголошення на будинку».

На підтвердження виконання позивачем п. 4 Договору утримання суду надано копію оголошення, копію складеного за участю мешканців Будинку акта від 09.08.2017 р. про вивішені оголошення, копію оголошення в газеті «Хрещатик» № 85 (4998) від 09.08.2017 р., копію супровідного листа від 09.08.2017 р. № 353 про їх направлення в Департамент економіки та інвестицій виконавчого органу Київради (КМДА), копію розпорядження із затвердженим тарифом.

Додатково, перед виходом розпорядження про введення тарифу з грудня 2017 р. на Будинку позивачем у кінці листопаду 2017 р. було вивішено додаткове оголошення, яке міститься в матеріалах справи, щодо розміщення якого акти не складались, у зв`язку з наданням мешканцям квитанцій на оплату.

При цьому, в оголошенні в газеті «Хрещатик» тариф для мешканців Будинку становить 6,28 грн. за 1 кв.м загальної площі квартири, як після сплати за послуги після 20 числа місяця наступного за розрахунковим, а в об`яві, що зафіксована актом від 09.08.2017 р. та в об`яві за листопад 2017 р. зазначено, що знижка для оплати за тарифом 5,83 (5,81) грн. за 1 кв.м. загальної площі квартири діє для мешканців за відсутності заборгованості.

Крім того, в оголошенні було встановлено строк до 23.08.2018 р. щодо подання пропозицій та зауважень з приводу тарифів.

Вбачається, що не зважаючи на те, що згідно підпункту 8 п. 11 Договору утримання відповідач мав право за погодженням з виконавцем внести зміни у Договір утримання, що впливають на розмір оплати послуг, ніяких зауважень та пропозицій від відповідача щодо застосування тарифу не надходило, що є прийняттям відповідачем умов застосування тарифу 6,28 грн. за м.кв., та знижки.

Підтвердженням прийняття відповідачем, який має борги, пропозиції позивача щодо застосування знижки підтверджується здійсненими за тарифом 6,28грн. за кв.м відповідачем оплати спожитих послуг утримання у січні та лютому 2018 р., зважаючи, що оплату послуг за лютий 2018 р. здійснено 16.03.2018 р. Подальші оплати відповідача зі знижкою, починаючи з 14.05.2018 р. за березень 2018 р., тобто оплата через півтора місяці після розрахункового, є односторонньою зміню умов Договору утримання та його невиконана відповідачем.

При цьому, відповідачем після оплати за березень 2018 р. зі знижкою, здійснена оплата 14.05.2018 р. за квітень 2018 р. без знижки, що також підтверджує односторонню зміну умов Договору утримання відповідачем.

Статтею 525 ЦК України встановлено, що одностороння зміна умов договору не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Законодавством у сфері житлово-комунальних послуг знижка на оплату послуг утримання Будинку не передбачена. Тобто, застосування знижки за договором повинно бути узгодженою дією.

На підтвердження виконання робіт з безпосереднього обслуговування газового обладнання і обслуговування котельні спеціалізованими підрядними організаціями суду надано копію договору «На технічне обслуговування об`єктів газопостачання» від 02.01.2018 р. №Т-1387/12-08 з копіями актів виконаних робіт в межах позовного періоду та копію договору «На технічне обслуговування» від 04.01.2018 р. № 3191-ТО з копіями актів приймання-здачі робіт в межах позовного періоду.

Таким чином, обслуговування її не припинялось не зважаючи на борги співвласників, в т.ч. відповідача, з оплати послуг опалення та розіслані позивачем попередження про обмеження послуг та котельня була підготовлена до опалюваного сезону.

Законодавством не передбачено відключення окремо взятої квартири відповідача від будинкової системи опалення квартир будинку без отримання відповідачем в установленому порядку дозволу органу місцевого самоврядування, рішенню якого передує наявність проекту на технічну можливість та отримання дозволу всіх співвласників, оскільки їх права будуть порушені (пункти 25 та 26 «Правил надання послуг централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення» затверджених постановою КМ України від 21.07.2005 № 630 (надалі - Правила №630)).

Частиною 1 ст. 530 ЦК України, передбачено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Положеннями ст.ст. 151, 162 ЖК України встановлено, що громадяни, які мають у приватній власності жилий будинок (квартиру), зобов`язані забезпечувати його схоронність, провадити за свій рахунок поточний і капітальний ремонт, утримувати в порядку придомову територію. Оплата за користування жилим приміщенням в будинку (квартирі), що належить громадянинові на праві приватної власності, встановлюється угодою сторін. Плата за комунальні послуги береться крім квартирної плати за затвердженими в установленому порядку тарифами. Строки внесення квартирної плати і плати за комунальні послуги визначаються угодою сторін. Наймач зобов`язаний своєчасно вносити квартирну плату і плату за комунальні послуги.

Згідно зі ст. 179 ЖК України, користування будинками (квартирами) державного і громадського житлового фонду, фонду житлово-будівельних кооперативів, а також приватизованого житлового фонду та їх утримання здійснюється з обов`язковим додержанням вимог Правил користування приміщеннями житлових будинків і прибудинковими територіями, які затверджуються Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до п. 7 Правил користування приміщеннями житлових будинків і гуртожитків, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 08.10.1992 року № 572, з наступними змінами, власник та наймач (орендар) квартири, житлового приміщення у гуртожитку зобов`язаний оплачувати надані житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Крім того, згідно зі ст. 322 ЦК України власник зобов`язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.

Підпунктом 1 пункту 17 Договору опалення встановлено, що відповідач зобов`язаний сплачувати послуги в установлений цим договором строк, який визначений умовами пунктів 9 та 11 Договору опалення, відповідно до яких розрахунковим періодом є календарний місяць, а кінцева оплата відповідачем за опалення проводиться до 20 числа місяця, наступного за місяцем, в якому спожиті послуги в опалювальний період за квитанцією, що включає вартість:

центрального опалення - згідно фактичних показників індивідуального лічильника;

частки споживача за опалення місць загального користування - згідно окремого лічильника теплової енергії для опалення місць загального користування або за його відсутності, згідно розрахунку за Методикою із застосуванням формул, передбачених в додатку № 1 до цього договору;

та розмір здійсненого в попередньому місяці авансового платежу та розмір авансового платежу на наступний місяць.

Пунктом 13 Договору опалення встановлено, що платежі за цим Договором вносяться відповідачем на поточний рахунок позивача.

Згідно частини 1 статті 903 ЦК України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ст.ст. 610-612 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: 1) припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов`язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди.

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Позивач, звертаючись до суду із вказаним позовом, посилається на те, що відповідач не виконав зазначений обов`язок та не розрахувався в повному обсязі за фактично надані послуги.

З наданого позивачем розрахунку заборгованості, вбачається, що заборгованість відповідача перед позивачем за надання житлово-комунальних послуг за період з 09.12.2016 р. по 31.07.2018 р. становить 5164,08 грн., з яких: заборгованість за утримання будинку - 1974,69 грн.; за опалення - 3189,39 грн.

Що стосується заперечень відповідача, слід зазначити наступне.

З матеріалів справи вбачається, що нарахування оплати за спожите опалення здійснювалось за двома складовими по договору опалення.

Крім того, для забезпечення котельні паливом позивач уклав, передбачені нормативно-правовими актами стосовно газопостачання договори: «Постачання природного газу» від 28.12.2016 №1914/1617-ТЕ-41; «Постачання природного газу» від 20.09.2017 №2159/1718-ТЕ-41; публічний договір «Про розподіл природного газу» №262215; «На транспортування природного газу магістральними трубопроводами» від 20.01.2017 № 1701000778; «На технічне обслуговування об`єктів газопостачання» від 06.10.2016 № Т-1387/09-08, від 30.12.2016 №Т-1387/12-08 та від 02.01.18 № Т-1387/12-08; «На технічне обслуговування» від 01.09.2016 №2699-ТО; «На технічне обслуговування» від 04.01.2018 № 3191-ТО.

Також, за укладеними позивачем договорами з ПАТ «Київенерго та ПАТ «АК Київводоканал» котельня забезпечувалась електроенергію та питною водою.

Так, за цими договорами позивач є колективним споживачем в інтересах співвласників будинку, в тому числі відповідача, та розраховується за цими договорами, а відповідач, як і інші співвласники мають встановлений законодавством обов`язок розраховуватись за спожиті послуги з колективним споживачем у відповідності з умовами укладених індивідуальних договорів на надання житлово-комунальних послуг.

Зокрема, пунктом 3.4. договору «Постачання природного газу» від 28.12.2016 №1914/1617- ТЕ-41 та пунктом 3.7. договору «Постачання природного газу» від 20.09.2017 №2159/1718-ТЕ-41 визначено, що приймання передача природного газу, переданого постачальником споживачеві (позивачу) у відповідному місяці постачання, оформляється актом приймання-передачі. Обсяг використання природного газу споживачем встановлюється на підставі показників комерційного вузла обліку.

Пунктом 4 статті 1 Закону України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання» встановлено, що вузол обліку, який забезпечує загальний облік споживання відповідної комунальної послуги в будівлі, її частині (під`їзді), обладнаній окремим інженерним вводом є вузлом комерційного обліку, що становить комплекс пристроїв (у тому числі засобів вимірювальної техніки, що відповідають вимогам технічних регламентів), допоміжного обладнання та матеріалів до них, призначений для вимірювання спожитої теплової енергії.

Пунктом 9 ст.1 Закону встановлено, що комерційний облік комунальних послуг є визначення за допомогою вузла комерційного обліку або за встановленими правилами у передбачених цим Законом випадках кількісних та якісних показників комунальної послуги, вимірювання яких забезпечується вузлом обліку, на підставі яких проводяться розрахунки за спожиті комунальні послуги.

Таким чином, кількість виробленої теплової енергії на опалення будинку визначається за комерційним вузлом обліку з газовим лічильником, а обсяг спожитих ресурсів та кількість виробленої теплової енергії на будинок, що розподілена між всіма споживачами, в т.ч. зазначена в розрахунку кількості теплової енергії спожитої на опалення квартири відповідача, підтверджені ПАТ «Київгаз» в актах до договорів «Постачання природного газу» від 28.12.2016 №1914/1617-ТЕ-41, «Постачання природного газу» від 20.09.2017 №2159/1718-ТЕ-41 та публічного договору «Про розподіл природного газу» №262215. При цьому, документи по загальному споживанню тепла на будинок в Гкал надається кожного місяця на сайті товариства - http:www.ukjs.com.ua.

Пунктами 2, 6 частини 2 статті 10 Закону України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання» встановлено, що обсяг теплової енергії, витраченої на опалення місць загального користування та допоміжних приміщень будівлі, так само, обсяг теплової енергії, витраченої на забезпечення функціонування внутрішньобудинкових систем опалення визначається та розподіляється між споживачами пропорційно до площі (об`єму) квартири (іншого приміщення) за методикою розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг, затвердженою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері житлово-комунального господарства, або за рішенням співвласників будівлі - за іншим принципом, визначеним цією методикою.

Пунктом 28 «Правил надання послуг централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення» затвердженихпостановою КМУ від 21.07.2005 № 630 встановлено, що споживачі, які встановили у квартирі багатоквартирного будинку індивідуальні (автономні) системи опалення, квартирні засоби обліку теплової енергії, оплачують послуги з централізованого опалення місць загального користування будинку відповідно до методики, що затверджується центральним органом виконавчої влади з питань житлово-комунального господарства.

«Методика розрахунку кількості теплоти, спожитої на опалення місць загального користування багатоквартирних будинків, та визначення плати за їх опалення», затверджена наказом Мінбуду від 31.10.2006 № 359 та зареєстрована в Мін`юсті України 27.11.2006 за №1237/13111, яка застосовується з розробленими Мінжитлокомунгоспом спільно з Проблемним інститутом нетрадиційних енерготехнологій та інжинірингу, Інститутом соціально-економічних стратегій з метою роз`яснення та доповнення викладених розрахунків кількості теплової енергії, спожитої на опалення місць загального користування (МЗК) багатоквартирних будинків, при різних варіантах технічних рішень системи обліку тепло споживання рекомендаціями.

Вбачається, що посилання на Методику наведено в пунктах 7 та 11, а також в додатку №1 договору опалення.

Законом, Правилами № 630 з урахуванням відсильної норми на Методику та Рекомендації, нарахування вартості послуг з опалення здійснюється у наступному порядку: у разі встановлення квартирних засобів обліку теплової енергії споживач оплачує послуги згідно з показаннями та з урахуванням витрат теплової енергії на опалення місць загального користування у багатоквартирних житлових будинках.

Пунктом 1.4. Методики встановлено, що кількість теплової енергії на опалення МЗК окремо не визначається, а входить до загальної кількості теплової енергії, виставленої до плати за опалення у таких випадках: якщо в багатоквартирному будинку незалежно від наявності або відсутності загальнобудинкового обліку теплової енергії відсутні суб`єкти господарювання, помешкання з індивідуальним опаленням; усі житлові квартири не обладнані приладами обліку витрат теплової енергії на опалення.

Договором опалення не передбачено надання окремої послуги опалення місць МЗК.

Згідно п. 2.1.3. Методики та п. 2.3. Рекомендацій, якщо системою будинкового комерційного обліку теплової енергії не передбачено окремого обліку теплової енергії, спожитої на опалення МЗК, але передбачено теплолічильники в кожного споживача та загальнобудинковий комерційний облік теплової енергії, кількість теплової енергії на опалення всіх МЗК з урахуванням утрат розподільчими внутрішньобудинковими трубопроводами опалення визначається як різниця між кількістю теплової енергії на опалення будинку та загальною кількістю теплової енергії на опалення всіх інших приміщень.

Тобто, теплоносій від котельні до теплової шафи з квартирним тепловим лічильником відповідача проходить шлях мережами внутрішньобудинкової системи опалення та забезпечує опаленням не тільки квартиру, а також, місця загального користування (МЗК) будинку, опалення яких здійснюється проходженням теплоносія лежаками, стояками довжиною більше 10 тис.м/п та радіаторним опаленням сходових клітин.

При цьому, пунктом 5.1.1. Правил № 76 встановлено, що система центрального опалення жилого будинку в опалювальний сезон повинна працювати безперебійно і забезпечувати нормативну температуру повітря у всіх приміщеннях при мінімальній витраті палива.

Згідно пояснень позивача, для економії витрат газу на опалення будинку газовою котельнею радіаторне опалення сходових клітин не підключалось, в опалювальний сезон позивачем було забезпечено нормативну температуру повітря у всіх приміщеннях будинку, а у відповідача були відсутні претензії щодо не забезпечення нормативної температури повітря у приміщеннях квартири відповідача, наявність відхилення від яких була б підставою для проведення перерахунку за невідповідність кількісних та якісних показників послуг опалення, відповідно до постанови KM України № 151 від 17.02.2010 та Правил № 630.

Таким чином, послуги позивачем надані в повному обсязі, а нарахована відповідачу відповідно до договору опалення та нормативно-правових актів розподілена частка загального виробленої теплової енергії на будинок підлягає сплаті відповідачем.

Пунктами 1 та 10 частини 1 статті 7 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку»встановлено, що власник зобов`язаний утримувати майно та своєчасно сплачувати спожиті житлово-комунальні послуги.

Встановлено, що будинок, у якому знаходиться квартира відповідача, є новобудовою, тому законодавством на час укладання та виконання договору опалення, будинок не мав власного тарифу на ці послуги.

Пунктом 1 статі 31 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» встановлено, що порядок формування тарифів на кожний вид житлово-комунальних послуг другої групи (пункт 2 частини першої статті 14 цього Закону) визначає Кабінет Міністрів України.

Пунктом 10 статті 31 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» встановлено, що порядок відшкодування втрат підприємств, що виникають протягом періоду розгляду розрахунків тарифів, встановлення та їх оприлюднення органом, уповноваженим встановлювати тарифи, визначається порядком формування тарифів.

Пунктами 17-21 «Порядку формування тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування та постачання, послуги з централізованого опалення і постачання гарячої води», затвердженого постановою KM України від 1 червня 2011 року № 869 «Про забезпечення єдиного підходу до формування тарифів на житлово-комунальні послуги» планування витрат, що включаються до повної собівартості теплової енергії, її виробництва, трапспортування та постачання, здійснюється з урахуванням витрат операційної діяльності та фінансових витрат, пов`язаних з основною діяльністю. Плановані витрати групуються відповідно до стандартів бухгалтерського обліку, затверджених Мінфіном та включаються до складу планової виробничої собівартості.

Обсяг витрат, що включаються до виробничої собівартості, визначається із застосуванням нормативного методу та підстав результатів аналізу витрат за попередні роки з урахуванням змін, які передбачаються у плановому періоді, та цін (тарифів) у такому періоді.

Порядком встановлено, що формування тарифів на виробництво, постачання теплової енергії здійснюється відповідно до річних планів її виробництва, постачання відповідно до економічно обґрунтованих планових витрат, визначених на підставі державних та галузевих нормативів витрат ресурсів, техніко-економічних розрахунків, кошторисів, з урахуванням ставок податків і зборів, цін на матеріальні ресурси та послуги у планованому періоді, а річні плани для формування цих тарифів складаються на підставі фактичних за останні п`ять років та прогнозованих обсягів виробництва і споживання теплової енергії з урахуванням складених із споживачами договорів та інших техніко-економічних факторів.

Порядок 2 не містив механізму відшкодування втрат на час розгляду, погодження та оприлюднення тарифів уповноваженим органом. Тому, розрахована відповідно до порядку-2 планова виробнича собівартість вироблення 1 Гкал теплової енергії даховою котельнею послуги опалення в розмірі 1340,25 грн. / 1 Гкал була доведена до мешканців будинку та внесена до договору опалення.

Позивач, звертаючись до суду з даним позовом, вказав, що кількість спожитої енергії на опалення квартири відповідача, що підлягає оплаті ним за розрахунковий період за методикою із застосуванням показників квартирного лічильника теплової енергії, даних комерційного обліку спожитої в розрахунковому періоді теплової енергії, що підтверджена ПАТ «Київгаз» в розрахунковий період, підтверджуються наданим позивачем розрахунком. В п. 2 розрахунку зазначено кількість теплової енергії в розрахунковому періоді, на яку зменшено нарахування, оскільки, відповідно до Міжгалузевих норм витрат палива для опалювальних котлів, які експлуатуються в Україні, затверджених наказом Державного комітету України з енергозбереження від 07.05.2001 №46, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 10.08.2001 за №688/5879 вона втратами тепла від зовнішнього охолодження, що є складовими ККД котла, а ці втрати входять у розраховану виробничу собівартість вироблення 1 Гкал теплової енергії даховою котельнею, про що зазначено в п. 5 договору опалення та додатковій оплаті не підлягає.

Абзацами 1 та 2 розділу Договору опалення «Відповідальність сторін» та абзацу 2 підпункту 1 пункту 22 Договору опалення сторонами визначено, що межа відповідальності між позивачем та відповідачем за утримання внутрішньобудинкових мереж та внутрішньо-квартирних мереж центрального опалення та точка розподілу, в якій здійснюється передача послуги централізованого опалення відповідачу знаходиться на відгалужені від трійника (врізки) внутрішньобудинкової системи опалення, які за проектом на будинок знаходиться в коридорі, а не в квартирі відповідача. Квартирний лічильник теплової енергії знаходиться після відгалуження стояка в коридорі та після встановленої, після відгалуження запірної арматури, яка разом з квартирним лічильником тепла відносяться до внутрішньо-квартирної мережі.

Крім умов договору опалення, аналогічне визначення межі відповідальності між сторонами встановлено в п.13 «Порядку формування тарифів на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій», затвердженого постановою КМ України від 1 червня 2011 року №869 «Про забезпечення єдиного підходу до формування тарифів на житлово-комунальні послуги».

Підпунктом 6 пункту 18 договору опалення визначено, що у разі виникнення сумнівів щодо правильності показань квартирних засобів обліку теплової енергії позивач має право звернутися до акредитованої лабораторії для проведення експертизи їх технічного стану та метрологічної повірки.

Оскільки, квартирні лічильники встановлювались підрядником забудовника та на них розповсюджувалась гарантія, позивач звернувся у грудні 2016 року до забудовника провести перевірку лічильників тепла та в разі необхідності, провести їх заміну.

Актом на лічильники тепла від 11.01.2017 № 01/11/01/17 постачальник лічильників встановив, що лічильники постачались згідно вимог монтажної організації та знаходяться в робочому стані, але, монтаж лічильника не відповідає технічним вимогам технічного виконання лічильника, тому реєстрація накопичення теплової енергії не можлива.

Пунктом 9 Правил № 630 встановлено, що квартирі роботи з установлення засобів обліку води і теплової енергії (квартирні засоби обліку) проводяться спеціалізованою організацією, виконавцем, виробником чи постачальником за рахунок коштів споживача.

Одночасно, актом встановлено, що без переустановлення лічильників використовувати їх за призначенням для вимірювання кількості теплоносія є неможливим.

На підставі абзацу 2 пункту 12 договору опалення та керуючись пунктами 12 та 21 Правил № 630, з моменту виявлення поломки лічильника позивач проводив нарахування та розподіл теплової енергії за фактичним споживанням теплової енергії за показаннями загально будинкового комерційного обліку за даний період, виходячи з розрахунку на 1 кв. м. загальної опалювальної площі квартири.

Дата припинення нарахування відповідачу опалення за квадратними метрами та застосування показників квартирного лічильника тепла є 07.02.2017 р., про яку позивача повідомила монтажна організація, що здійснювала їх переустановлення.

Частиною 1 статті 628 ЦК України встановлено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною 1 статті 12 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» встановлено, що витрати на управління багатоквартирним будинком включають, крім інших, витрати на оплату комунальних послуг стосовно спільного майна багатоквартирного будинку (вироблена даховою котельнею теплова енергія), а частиною 2 ст.12 Закону встановлено, що витрати на управління багатоквартирним будинком розподіляються між співвласниками пропорційно до їхніх часток співвласника, якщо рішенням зборів співвласників або законодавством не передбачено іншого порядку розподілу витрат.

Тобто, обов`язок відповідача щодо оплати послуг опалення в повному обсязі в межах своєї частки виник не тільки з Договору опалення, але й нормативно-правових актів (стаття 11 ЦК України).

Оскільки судом встановлено, що позивач є балансоутримувачем, управителем та виконавцем житлово-комунальних послуг в будинку по АДРЕСА_1 , при цьому, відповідач ОСОБА_1 не виконував умов укладених договорів про надання житлово-комунальних послуг, а саме по договору «Про надання послуг з утримання будинку, споруд та прибудинкової території» від 01.06.2017 р. та договору «Про надання послуг з централізованого опалення, постачання гарячої води і водовідведення» від 12.07.2017 р., щодо сплати житлово-комунальних послуг у встановлені строки, а тому утворилася заборгованість, будь-яких доказів на спростування вказаних обставин суду надано не було, суд приходить до висновку, що позов в частині позовних вимог про стягнення суми заборгованості за житлово-комунальні послуги підлягає задоволенню, а тому з відповідача підлягає стягненню на користь ТОВ «Житло-Сервіс» заборгованість за житлово-комунальні послуги в розмірі 5164,08 грн.

Що стосується заявлених позивачем вимог про стягнення з відповідача на його користь 3% річних у розмірі 98,47 грн. та інфляційної складової у розмірі 446,98 грн., суд зазначає наступне.

Згідно з ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Крім того, відповідно до правової позиції, викладеною у постанові Верховного Суду України від 20.06.2012 року в справі 6-68цс12, правовідносини, які склалися між сторонами на підставі договору про надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води, є грошовим зобов`язанням, у якому, серед інших прав і обов`язків сторін на боржника покладено виключно певний цивільно-правовий обов`язок по оплаті отриманих житлово-комунальних послуг, якому кореспондує право вимоги кредитора (ч.1 ст. 509 ЦК України) - вимагати сплату грошей за надані послуги.

Таким чином, виходячи з юридичної природи правовідносин сторін як грошових зобов`язань, на них поширюється дія ч. 2 ст. 625 ЦК України, як спеціальний вид цивільно-правової відповідальності за прострочення виконання зобов`язання.

Закріплена в п. 10 ч. 3 ст. 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» правова норма щодо відповідальності боржника за несвоєчасне здійснення оплати за житлово-комунальні послуги у вигляді пені не виключає застосування правових норм, встановлених у ч.2 ст. 625 ЦК України.

Судом встановлено, що відповідно до наданого стороною позивача розрахунку: 3% річних та інфляційних втрат за прострочення відповідачем виконання грошового зобов`язання складає 98,47 грн. та 446,98 грн. відповідно.

Суд вважає обґрунтованими вимоги позивача щодо стягнення з відповідача у відповідності до ч.2 ст. 625 ЦК України 3 % річних та інфляційних втрат у сумі 98,47 грн. та 446,98 грн., оскільки правовідношення, в якому замовник зобов`язаний оплатити надану послугу в грошах, а виконавець має право вимагати від замовника відповідної оплати, тобто в якому передбачено передачу грошей як предмета договору або сплату їх як ціни договору, є грошовим зобов`язанням.

Згідно вимог ст. ст. 76, 77, 79, 80 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Згідно ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом.

Доказів неотримання чи несвоєчасного (або не в повному обсязі) отримання відповідачем житлово-комунальних послуг в спірний період, порядку нарахування вказаної вище заборгованості, суду не надано.

Що стосується посилань відповідача на ненадання позивачем послуг опалення з МЗК, неправомірність розрахунку позивача, та на те, що позивач не є управителем будинку, суд, проаналізувавши доводи відповідача та подані ним докази на обгрунтування своєї позиції, вважає дані доводи необгрунтованими, та такими, що спростовуються матеріалами справи та поясненнями сторони позивача, а надані відповідачем докази в обгрунтування заперечень неналежними.

Таким чином, на основі повно та всебічно з`ясованих обставин, на які посилаються сторони, як на підставу своїх вимог та заперечень підтверджених доказами, перевірених в судовому засіданні, оцінивши їх належність, допустимість, а також достатність, взаємозв`язок у їх сукупності, встановивши правовідносини, які випливають із встановлених обставин та правові норми, які підлягають застосуванню до цих правовідносин, суд приходить до висновку про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за оплату житлово-комунальних послуг, що утворилася за період з 09.12.2016 р. по 31.07.2018 р. в розмірі 5164,08 грн., 3% річних у розмірі 98,47 грн., інфляційну складову у розмірі 446,98 грн., а всього стягнути 5709,53 грн.

З огляду на викладене, позов підлягає задоволенню в повному обсязі.

Згідно ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно п. 1 ч. 2 ст. 141 ЦПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача.

Таким чином, з відповідача підлягає стягненню на користь позивача сума судового збору в в розмірі 1762,00 грн.

Керуючись Законом України «Про житлово-комунальні послуги», Законом України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку», ст.ст. 151, 162, 179 ЖК України, ст.ст. 322, 509, 525, 526, 530, 536, 610, 611, 612, 623, 625, 626, 628, 629, 901, 903 ЦК України, ст.ст. 10, 12, 13, 81, 141, 258, 263-265, 273, 354 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Управлінська компанія «Житло - сервіс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за оплату житлово-комунальних послуг задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН НОМЕР_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_6 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Управлінська компанія «Житло - сервіс» (адреса: Київська область, м. Ірпінь, смт. Коцюбинське, вул. Доківська, 10, корп. 4, прим. 175, код ЄДРПОУ 40091896, п/р НОМЕР_2 , МФО 300711 в ПАТ КБ «ПриватБанк» в м. Києві) заборгованість за оплату житлово-комунальних послуг в розмірі 5709 (п`ять тисяч сімсот дев`ять) гривень 53 копійки.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН НОМЕР_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_6 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Управлінська компанія «Житло - сервіс» (адреса: Київська область, м. Ірпінь, смт. Коцюбинське, вул. Доківська, 10, корп. 4, прим. 175, код ЄДРПОУ 40091896, п/р НОМЕР_2 , МФО 300711 в ПАТ КБ «ПриватБанк» в м. Києві) суму сплаченого судового збору в розмірі 1762 (одна тисяча сімсот шістдесят дві) гривні 00 копійок.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Київського апеляційного суду через суд першої інстанції.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя: С.І. Кушнір