Постанова № 84050723, 02.09.2019, Шевченківський районний суд м. Запоріжжя

336/5359/19

3/336/1652/2019

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

2 вересня 2019 року

Суддя шевченківського районного суду м. Запоріжжя Галущенко Юлія Андріївна,розглянувши справу про адміністративне правопорушення відносно

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, який мешкає за адресою АДРЕСА_1 , зі слів не працює

про скоєння адміністративного правопорушення, передбаченого ст.122-2 КУпАП,-

ВСТАНОВИВ:

16.08.2019 р.о 23.49 год. ОСОБА_1 керуючи автомобілем «OPEL VECTRA» р.н.( НОМЕР_1 по вул.Мокрянській буд.73 в м.Запоріжжі,на вимогу працівника поліції про зупинку транспортного засобу,завчасно подану за допомогою проблискового маячка синього і червоного кольору та звукового сигналу,не зупинився,був затриманий шляхом переслідування та блокування біля буд.73,чим порушив вимоги п.2.4 ПДР України.

Також відносно ОСОБА_1 був складений протокол про адміністративне правопорушення,передбачене ст.130 ч.1 КупАп.

На розгляд справи в суді 02.09.2019 р. ОСОБА_1 не з`явився з невідомих причин,викликався шляхом повідомлення про дату,час та місце розгляду адміністративної справи в суді при складанні протоколу про адміністративне правопорушення під розписку.

Згідно із ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23 лютого 2006 року, суди застосовують рішення Європейського суду з прав людини як джерело права

Рішенням Європейського суду з прав людини від 03 квітня 2008 року у справі «Пономарьов проти України» (п.41) наголошено, що сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.

Враховуючи,що ОСОБА_1 не виконує процесуальних обов`язків своєчасно з`являтися до суду за викликом,не повідомляє про причини неявки,клопотань про відкладення розгляду справи або іншого змісту не подавав,на підставі ст.268 КУпАП справа розглянута без його участі.

Всебічно вивчивши матеріали справи, з урахуванням досліджених доказів,відеозапису,суддя встановив, що винуватість ОСОБА_1 у скоєнні адміністративного правопорушення знайшла своє підтвердження ,що відповідає стандартам доказування «поза розумним сумнівом»,що знайшов своє втілення у практиці Європейського Суду з прав людини,зокрема,у рішенні по справі «Коробов проти України»,з огляду на таке.

Відповідно до ч.1 ст.9 КУпАП, адміністративним правопорушенням(проступком)визнається протиправна, винна (умисна,необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок,власність,права і свободи громадян,на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Стаття 122-2 КпАП України передбачає відповідальність за невиконання водіями вимог поліцейського, а водіями військових транспортних засобів - вимог посадової особи військової інспекції безпеки дорожнього руху Військової служби правопорядку у Збройних Силах України про зупинку транспортного засобу.

Водієм згідно п.1.10 ПДР є будь-яка особа,що керує транспортним засобом,вершник,візник,погонич тварин,який веде їх за поводдя,прирівнюється до водія.Водієм є також особа,що навчає керуванню,знаходячись безпосередньо у транспортному засобі.

Як передбачено п.2.4 Правил дорожнього руху України(далі ПДР),на вимогу працівника міліції водій повинен зупинитися з дотриманням вимог цих Правил, а також:

-пред`явити для перевірки документи, зазначені в пункті 2.1;

-дати можливість перевірити номери агрегатів і комплектність транспортного засобу;

-дати можливість оглянути транспортний засіб відповідно до законодавства за наявності на те законних підстав, у тому числі провести з використанням спеціальних пристроїв (приладів) перевірку технічного стану транспортних засобів, які відповідно до законодавства підлягають обов`язковому технічному контролю.

Згідно ст.35 Закону України « Про національну поліцію» поліцейський має право зупинити транспортний засіб,якщо водій порушив Правила дорожнього руху.

Таке положення ПДР забезпечує можливість виконання працівниками поліції покладених на них обов*язків регулювання дорожнього руху , здійснювати контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі (п. 11 ч. 1 ст. 23 ЗУ “Про Національну поліцію”)

Згідно п.14.3 Наказу МВС України № 111 від 27.03.2009р., зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 26 червня 2009 р. за N 576/16592 » Про затвердження Інструкції з питань діяльності підрозділів дорожньо-патрульної служби Державтоінспекції МВС»,зупинка транспортного засобу правопорушника для припинення порушень правил дорожнього руху під час руху патрульним автомобілем повинна здійснюватись з використанням спеціальних звукових та світлових пристроїв з дотриманням заходів безпеки.

Як передбачено ст.6 КОНВЕНЦІЇ

про захист прав людини і основоположних свобод,кожен має право на справедливий суд та встановлення обґрунтованності будь-якого висунутого проти нього обвинувачення.

У практиці Європейського Суду з прав людини існує тенденція поступової універсалізації понять «обвинувачення за адміністративним проступком» та «обвинувачення ,які мають ознаки злочину»,залежно від ступеня їх суспільної небезпеки(рішення у справі «Лутц проти Німеччини»,»Отцюрк проти Німеччини»,»Девеєр проти Бельгії»,»Адольф проти Австрії» та інші),отже,адміністративне обвинувачення має бути доведено державою ,в особі уповноважених на те посадових осіб,а тому особа,яка притягається до адміністративної відповідальності не зобов*язана доводити свою невинуватість.

Як передбачено ст.251 КпАП України доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

З матеріалів адміністративної справи та підтверджуючих ці обставини рапорту поліцейського взводу 1 роти 2 батальйону 2 УПП в Зарорізькій області Зайцева В.Є.встановлено, що 16.08.2019 р.о 23.49 годині патрульний екіпаж поліції помітив на вул.Мокрянській в м.Запоріжжі автомобіль «OPEL VECTRA» р.н.( НОМЕР_1 ,який рухався з не ввімкненим ближнім світлом фар,було прийнято рішення зупинити автомобіль на підставі ст.35 Закону України «Про національну поліцію»,проте водій автомобіля на вимогу працівника поліції про зупинку транспортного засобу,завчасно подану за допомогою проблискового маячка синього і червоного кольору та звукового сигналу,не зупинився,був затриманий шляхом переслідування та блокування біля буд.73.Водієм виявився ОСОБА_1 ,1994 р.н.,який мешкає по АДРЕСА_1 ,під час спілкування з яким у останнього були виявлені ознаки алкогольного сп`яніння.

З протоколу про адміністративне правопорушення серія БР № 072459 від 17.08.2019 р.вбачається,що він складений з дотриманням вимог ст.256 КУпАП та Інструкцією з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху,зафіксовані не в автоматичному режимі,яка затверджена наказом МВС №1395 від 07.11.2015 року, в присутності ОСОБА_1 ,яким протокол підписаний без зауважень, викладені у протоколі,під час розгляду справи в суді не спростовані,тому протокол про адміністративне правопорушення суддя приймає до уваги як доказ при винесені постанови.

Фактичні обставини,викладені у протоколі,зафіксовані на відеозапису на диск БР072459,при перегляді якого встановлено,що 16.08.2019 р.о 23.48 год.екіпаж патрульної поліції переслідував автомобіль під керуванням ОСОБА_1 ,який не виконував вимогу про зупинку,а після зупинки біля приватного будинку водій ОСОБА_1 зачинився на подвір`ї приватного будинку та повідомив працівника поліції під час спілкування,що випив пива,тому не бажає проходження огляду на стан сп`яніння,оскільки обізнаний про наслідки виявлення цього стану.

Матеріали відеозапису об*єктивно підтверджують,що водій ОСОБА_1 не міг не бачити та не чути вимог працівника поліції про зупинку,які подавалися неодноразово,протягом усього часу переслідування цього автомобіля поліцією,за відсутності інших автомобілів на проїзній частині,за поясненнями ОСОБА_1 працівнику поліції,зафіксованими на відео,він бачив автомобіль поліції,який рухався позаду нього в попутному напрямку,та розумів,що йому подані сигнали про зупинку,проте намагався уникнути спілкування з працівниками поліції через те,що перед керуванням автомобілем пив пиво.

Оскільки фіксування події відеокамерою складені безпосередньо під час переслідування ОСОБА_1 до моменту його зупинки ,уповноваженим працівником поліції,при розгляді адміністративної справи в суді їх зміст нічим не спростований, суддя приймає її до уваги як докази при винесені постанови.

З урахуванням викладеного суддя встановив,що екіпаж патрульної поліції мав законні підстави для зупинки автомобіля під керуванням ОСОБА_1 ,завчасно подав за допомогою проблискового маячка синього і червоного кольору та звукового сигналів вимогу про зупинку,проте ОСОБА_1 мав підстави не виконувати цю вимогу,оскільки розумів негативні наслідки у виді притягнення до адміністративної відповідальності по ст.130 КУпАП,які і настали.

Відтак, фактичні обставини адміністративного правопорушення,передбаченого ст.122-2 КУпАП,викладені у протоколі щодо ОСОБА_1 при розгляді справи в суді знайшли підтвердження достатніми допустимими та належними доказами та нічим не спростовані.

Відповідно до санкції ст.122-2 КпАП України передбачено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі дев`яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або позбавлення права керування транспортними засобами на строк від трьох до шести місяців.

При визначені виду стягнення за адміністративне правопорушення, суддя керується правилами ст.33-35 КпАП України і враховує те, що ОСОБА_1 раніше неодноразово притягувався до адміністративної відповідальності за порушення ПДР з накладенням адміністративного стягнення у виді штрафу,відомості про сплату яких відсутні.

Вчинене ОСОБА_1 порушення Правил дорожнього руху потребувало задіяння у переслідуванні чотирьох автомобілів поліції та відволікання їх на цей час від виконання функцій забезпечення охорони прав і свобод людини, протидії злочинності, підтримання публічної безпеки і порядку,свідчить про зневагу з боку ОСОБА_1 до представників органів державної влади та нехтування приписами чинного законодавства, вказує на його недостатньо відповідальне ставлення до безпеки руху та можливість вчинення ним інших порушень ПДР.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, виконання судових рішень розглядається як невід`ємна частина судового розгляду в розумінні ст. 6 Конвенції. Європейський суд неодноразово робив висновок про те, що це право стало б ілюзорним у разі, коли б правова система держави допускала, щоб остаточне, обов`язкове, судове рішення залишалося невиконаним.

За таких обставин,призначення ОСОБА_1 стягнення знову у виді штрафу не має сенсу,допускає можливість невиконання судового рішення,оскільки він зазначив,що не працює та доходів для оплати штрафу не має,що протирічить приписам ст.23 КпАП України про те,що адміністративне стягнення застосовується з метою виховання особи,яка вчинила адміністративне правопорушення,в дусі додержання законів України,поваги до правил співжиття ,запобігання вчиненню нових правопорушень.

З урахуванням викладеного суддя доходить до висновку,що необхідним та достатнім відповідно до санкції статті 122-2 КпАП України є призначення ОСОБА_1 адміністративного стягнення у виді позбавлення права керування транспортними засобами на строк три місяці, що є необхідним та достатнім з урахуванням обставин вчиненого та особи правопорушника.

Як передбачено ст. 40-1 КпАП України судовий збір у провадженні по справі про адміністративне правопорушення у разі винесення судом (суддею)постанови про накладення адміністративного стягнення сплачується особою, на яку накладено таке стягнення,у розмірі 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб,тобто 384 грн.20 коп.,як це передбачено ст.4 ч.5 Закону України «Про судовий збір».

Керуючись ст.ст. 33-35,124,130 ч.1,283-285 КУпАП,суддя -

ПОСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 визнати винуватим у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.122-2 КУпАП та накласти адміністративне стягнення у виді позбавленням права керування транспортними засобами строком на 3 (три) місяці.

Стягнути з ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 384 (триста вісімдесят чотири) гривні 20 коп. на користь держави отримувач: ГУК у м.Києві/м.Київ/22030106, код ЄДРПОУ - 37993783, банк отримувача: Казначейство України(ЕАП); код банку отримувача : 899998; рахунок отримувача: 31212156026001; код класифікації доходів бюджету : 22030106.

Постанова судді у справах про адміністративне правопорушення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, може бути оскаржена особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, протягом десяти днів з дня її винесення до Апеляційного суду Запорізької області через Шевченківський районний суд м. Запоріжжя (Рішення Конституційного Суду України у справі за конституційним зверненням громадянина ОСОБА_2 щодо офіційного тлумачення положень частини другої статті 294 Кодексу України про адміністративні правопорушення у взаємозв`язку з положеннями пункту 8 частини третьої статті 129 Конституції України N 2-рп/2015 від 31.03.2015 року).

Суддя Ю.А.Галущенко