Рішення № 84044488, 09.08.2019, Лисичанський міський суд Луганської області

у.н. 415/5946/18

н.п. 2/415/264/19

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 серпня 2019 року

Лисичанський міський суд Луганської області в складі:

головуючого судді Фастовця В.М.,

з участю секретаря судового засідання Гавриленко В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Лисичанську цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Лисичанської міської ради Луганської області про визнання права власності за набувальною давністю, -

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернувся до суду з позовом, в якому просить визнати за ним право власності на житловий будинок АДРЕСА_1 , за набувальною давністю, посилаючись на те, що він з березня 2007 р. добросовісно заволодів чужим майном і на протязі більше 10 років продовжує відкрито, безперервно, добросовісно володіти вказаним майном, у зв`язку з чим набув право власності на це майно.

Позивач в судове засідання не з`явився, у наданих суду письмових заявах позов підтримував, просив справу розглядати за його відсутності (а.с.25, 38, 42).

Представник відповідач в судове засідання не з`явилась, справу просила розглядати за її відсутності, позовні вимоги не визнала, у задоволенні позову просила відмовити, про що надала письмовий відзив на позовну заяву.

У судовому засіданні встановлено, що право власності на приватний будинок АДРЕСА_1 . станом на 01 січня 2013 р. було зареєстроване за ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 (а.с.29).

ОСОБА_6 і ОСОБА_3 померли до 17 липня 1997 р. (а.с.34).

ІНФОРМАЦІЯ_1 2010 ІНФОРМАЦІЯ_2 . помер ОСОБА_2 (а.с.17).

Інформація про смерть ОСОБА_5 відсутня (а.с.34-35).

Згідно ст.81 ч.1 ЦПК України кожна особа повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ст.13 ч.1-3 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд….

Згідно з ч.ч.2, 4, 8 ст.83 ЦПК України:

Позивач… повинні подати докази разом з поданням позовної заяви.

Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об`єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу.

Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї.

З наведених норм чітко і недвозначно вбачається, що позивач зобов`язаний надавати усі наявні у нього докази вимог тільки разом із позовною заявою, а у разі відсутності такої можливості – подати відповідну заяву.

Відповідно до ст. 344 ЦК України, особа, яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти років або рухомим майном – протягом п`яти років, набуває право власності на це майно (набувальна давність).

Як зазначила у п.п.42,43, 46 постанови від 02 липня 2019 р. Велика Палата Верховного Суду: «42.Згідно з положеннями частин першої та четвертої статті 344 Цивільного кодексу України особа, яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти років або рухомим майном - протягом п`яти років, набуває право власності на це майно (набувальна давність), якщо інше не встановлено цим Кодексом. Право власності за набувальною давністю на нерухоме майно, транспортні засоби, цінні папери набувається за рішенням суду.

43. Правовий інститут набувальної давності опосередковує один із первинних способів виникнення права власності, тобто це такий спосіб, відповідно до якого право власності на річ виникає вперше або незалежно від права попереднього власника на цю річ, воно ґрунтується не на попередній власності та відносинах правонаступництва, а на сукупності обставин, зазначених у частині першій статті 344 Цивільного кодексу України, а саме: наявність суб`єкта, здатного набути у власність певний об`єкт; законність об`єкта володіння; добросовісність заволодіння чужим майном; відкритість володіння; безперервність володіння; сплив установлених строків володіння; відсутність норми закону про обмеження або заборону набуття права власності за набувальною давністю. Для окремих видів майна право власності за набувальною давністю виникає виключно на підставі рішення суду (юридична легітимація)

46.Аналізуючи поняття добросовісності заволодіння майном як підстави для набуття права власності за набувальною давністю відповідно до статті 344 Цивільного кодексу України, слід виходити з того, що добросовісність як одна із загальних засад цивільного судочинства означає фактичну чесність суб`єктів у їх поведінці, прагнення сумлінно захистити свої цивільні права та забезпечити виконання цивільних обов`язків. При вирішенні спорів має значення факт добросовісності заявника саме на момент отримання ним майна (заволодіння майном), тобто на той початковий момент, який включається в повний давнісний строк володіння майном, визначений законом. Володілець майна в момент його заволодіння не знає (і не повинен знати) про неправомірність заволодіння майном. Крім того, позивач як володілець майна повинен бути впевнений у тому, що на це майно не претендують інші особи і він отримав це майно за таких обставин і з таких підстав, які є достатніми для отримання права власності на нього».

Суд, дослідивши надані сторонами докази, вважає позов таким, що не підлягає задоволенню.

Як зазначив у своїй позовній заяві сам позивач, він користується спірним будинком з дозволу ОСОБА_2 , що був лише співвласником будинку.

При цьому розмір частки цього співвласника суд встановити не в змозі за відсутності первинного правовстановлюючого документа (свідоцтва про право на спадщину, посилання на який міститься у довідці БТІ – а.с.29) та наступних правовстановлюючих документів на частки померлих співвласників, якщо такі існують.

Також, до участі у справі не залучена співвласник ОСОБА_5 , її родинні зв`язки з померлими співвласниками і відповідно наявність права на спадкування після них суду також не відома.

Клопотань про витребування цієї інформації позивач не заявляв, суд самостійно не вправі збирати відповідні докази.

Тобто у суду відсутні докази того, якою саме часткою майна заволодів і добросовісно користувався позивач, та докази того, що Лисичанська міська рада є єдиним належним відповідачем у справі, що є підставою для відмови у задоволенні позову.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст.10, 12, 206, 263-265 ЦПК України, -

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позову ОСОБА_1 , ІПН НОМЕР_1 , який проживає за адресою: АДРЕСА_1 до Лисичанської міської ради Луганської області, код ЄДРПОУ 26522196, яка знаходиться за адресою: Луганська обл., м. Лисичанськ, вул. ім. М.Грушевського, буд. 7 про визнання права власності за набувальною давністю – відмовити за недоведеністю вимог.

Рішення може бути оскаржене до Луганського апеляційного суду через Лисичанський міський суд шляхом подання апеляційної скарги протягом 30-ти днів з дня складення повного тексту рішення 19 серпня 2019 р..

Суддя: