Вирок № 84044416, 05.09.2019, Кремінський районний суд Луганської області

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 вересня 2019 р. м. Кремінна Справа № 414/2451/19 Провадження № 1-кп/414/312/2019

Кремінський районний суд Луганської області в складі:

головуючого судді Панчука В.М.,

за участю секретаря судового засідання Водолазської Т.Ю.,

прокурора Барабашева І.В.,

обвинуваченого ОСОБА_1 ,

потерпілого ОСОБА_2 ,

потерпілої та законного представника ОСОБА_2 ,

розглянувши у судовому засіданні в приміщенні Кремінського районного суду Луганської області кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12019130460000474 від 10.08.2019 року відносно

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець с. Новоастрахань, Кремінського району, Луганської області, громадянина України, освіта професійно-технічна, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 та проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , судимого: - 21.02.2012 р. Кремінським районним судом за ч. 3 ст. 185 КК України до 3 років позбавлення волі з застосуванням ст. 75 КК України від відбуття покарання звільнений з випробувальним строком 2 роки; - 16.05.2012 р. Кремінським районним судом за ч. 3 ст. 185 КК України до 3 років 2 місяців позбавлення волі. Відповідно до ч. 4 ст.70 КК України вирок Кремінського районного суду від 21.02.2012 р. підлягає самостійному виконанню, строк з 23.02.2012 р.; - 24.02.2015 Кремінським районним судом ч. 3 ст. 185 КК України до 3 років 3 місяців позбавлення волі, звільнений ухвалою Дзержинського районного суду м. Харкова від 16.02.2018 р. на підставі Закону України від 26.11.2015 р. «Про внесення змін до кримінального кодексу України щодо удосконалення порядку зарахування судом строку попереднього ув`язнення у строк покарання», - 21.05.2019 р. судове провадження за обвинуваченням у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України закрито на підставі абзацу 2 ч. 7 ст. 284 КПК України, у зв`язку з відмовою потерпілого від обвинувачення,

-за обвинуваченням у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України,

встановив:

10.08.2019 р., приблизно 00 годині 30 хвилин, у ОСОБА_1 , який перебував у стані алкогольного сп`яніння та знаходився на відстані 50 м від Свято-Іллінського чоловічого монастиря по вул. Соборній, с. Варварівка, Кремінського району, Луганської області, повторно виник злочинний умисел, спрямований на відкрите викрадення чужого майна з застосуванням насильства, яке не є небезпечним для життя та здоров`я. Реалізуючи свій злочинний умисел, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, схопивши обома руками за шию та плечі ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , інваліда 2 групи, повалив останнього на землю, після чого відкрито заволодів мобільним телефоном «Вгаvis А НОМЕР_1 » у корпусі золотистого кольору, що належить ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . З викраденим майном ОСОБА_1 з місця злочину зник, згодом розпорядився ним на свій розсуд. В результаті злочинних дій ОСОБА_1 потерпілій ОСОБА_2 , згідно судової-товарознавчої експертизи №19/113/9/1 -878-127е від 19.08.2019 р., заподіяно матеріальну шкоду на загальну суму 1184,44 грн. Потерпілому ОСОБА_2 заподіяно тілесні ушкодження у вигляді: синця на боковій поверхні шиї справа, які відповідно до висновку судово-медичної експертизи № 163 від 20.08.2019 р., відносяться до легких тілесних ушкоджень.

Вказаними діями ОСОБА_1 вчинив відкрите викрадення чужого майна (грабіж), поєднане з насильством, яке не є небезпечним для життя та здоров`я потерпілого, вчинене повторно.

В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_1 свою вину у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України, визнав повністю, у вчиненому щиро розкаявся, підтвердивши обставини, а саме: час, місце та спосіб вчинення ним інкримінованого йому органом досудового розслідування кримінального правопорушення, викладені в обвинувальному акті, які відповідають дійсності, і він їх у повному обсязі підтверджує та пояснив, що 10.08.2019 р., перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння, він вирішив забрати у потерпілого ОСОБА_2 телефон. Він схопив обома руками ОСОБА_2 та повалив на землю, після чого заволодів мобільним телефоном марки «Вгаvis А 506». Матеріальну шкоду відшкодував у повному обсязі. В скоєному злочині щиро розкаюється, засуджує свою поведінку.

Потерпілий ОСОБА_2 та потерпіла і законний представник ОСОБА_2 в судовому засіданні підтвердили обставини, вказані у обвинувальному акті та просили покарання призначити на розсуд суду, зазначивши, що вибачили ОСОБА_1 та не бажають йому суворого покарання.

Враховуючи те, що обвинувачений ОСОБА_1 в повному обсязі визнав свою вину у вчиненні інкримінованого йому органом досудового слідства кримінального правопорушення при обставинах, викладених у обвинувальному акті, та беручи до уваги, що прокурор та потерпілі також не оспорювали фактичні обставини провадження, і судом встановлено, що учасники судового провадження, в тому числі обвинувачений ОСОБА_1 , правильно розуміють зміст цих обставин та відсутні сумніви щодо добровільності їх позиції, роз`яснивши їм положення ч. 3 ст. 349 КПК України про те, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оспорювати фактичні обставини провадження у апеляційному порядку, вислухавши думку учасників судового провадження, які не заперечували проти розгляду кримінального провадження в порядку, передбаченому ч. 3 ст. 349 КПК України, суд визнає недоцільним дослідження доказів стосовно тих фактичних обставин провадження, які ніким не оспорюються.

Суд, допитавши обвинуваченого ОСОБА_1 та дослідивши матеріали кримінального провадження, що характеризують особу обвинуваченого, прийшов до висновку, що винуватість ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення при обставинах, викладених в обвинувальному акті, доведена повністю.

Дії ОСОБА_1 суд кваліфікує за ч. 2 ст. 186 КК України, оскільки він своїми умисними діями вчинив відкрите викрадення чужого майна (грабіж), поєднане з насильством, яке не є небезпечним для життя та здоров`я потерпілого, вчинене повторно.

При призначенні обвинуваченому ОСОБА_1 покарання, суд, на підставі ст. 65 КК України, враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, який відповідно до ст. 12 КК України відноситься до категорії тяжких злочинів, особу обвинуваченого, який має постійне місце проживання, не працює, не є інвалідом, не одружений, судимий, на обліку у лікаря психіатра та нарколога не перебуває, задовільно характеризується за місцем мешкання, вину визнав.

В якості обставин, що пом`якшують покарання обвинуваченого, згідно ст. 66 КК України, суд визнає його щире каяття. Обставиною, що обтяжує покарання, згідно ст. 67 КК України, є вчинення злочину у стані алкогольного сп`яніння.

На підставі вищевикладеного, з урахуванням загальних засад призначення покарання: законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації, враховуючи вимоги ст. 65 КК України про те, що особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне і достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів і що більш суворий вид покарання з числа передбачених за скоєний злочин призначається лише у випадку, якщо менш суворий вид покарання буде недостатнім для виправлення особи і попередження вчинення нею нових злочинів, а також враховуючи ступень тяжкості вчиненого злочину, його наслідків, особи обвинуваченого, обставин, що пом`якшують та обтяжують покарання обвинуваченого, суд вважає за необхідне призначити ОСОБА_1 покарання у виді позбавлення волі.

З урахуванням вищевикладених обставин по справі, суд вважає, що виправлення та перевиховання обвинуваченого можливо без ізоляції від суспільства, шляхом звільнення від відбування покарання з іспитовим строком, а також вважає необхідним покласти на обвинуваченого ОСОБА_1 обов`язки у відповідності з ч. 1 ст. 76 КК України.

Таке покарання, на переконання суду, буде необхідним для виправлення обвинуваченого, запобігання вчиненню нових злочинів, відповідатиме особі обвинуваченого та є достатнім, для досягнення, відповідно до ст. 50 КК України, мети покарання.

Враховуючи те, що стосовно обвинуваченого обирався запобіжний захід у виді домашнього арешту та сторони провадження не заявили клопотання про зміну або скасування відносно нього запобіжного заходу, суд вважає за необхідне залишити застосування обвинуваченому запобіжного заходу у виді домашнього арешту до набрання вироком законної сили.

Цивільний позов не заявлений.

Долю судових витрат суд вирішує на підставі ст.ст. 118-124 КПК України. Так, відповідно до ч. 2 ст. 124 КПК України, у разі ухвалення обвинувального вироку суд стягує з обвинуваченого на користь держави документально підтверджені витрати на залучення експерта. Таким чином, суд, керуючись ст. ст. 124, 368 КПК України, вважає за необхідне стягнути з ОСОБА_1 на користь держави процесуальні витрати на залучення експертів у зв`язку з проведенням судової товарознавчої та судової дактилоскопічної експертизи №№ 19/113/1-878-127е, 19/113/7/1-347е від 19.08.2019 року, які загалом складають 2 014,13 грн.

Відповідно до ст. 368 ч. 1 п. 12 КПК України ухвалюючи вирок, суд повинен вирішити питання в тому числі і про те, що належить вчинити з майном, на яке накладено арешт. Ухвалою слідчого судді Кремінського районного суду Луганської області від 12.08.2019 р. було накладено арешт на мобільним телефоном марки «Вгаvis А 506», imei НОМЕР_2 , золотистого кольору. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку, якщо в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба. Суд вважає за необхідне при ухваленні вказаного вироку скасувати накладений під час досудового розслідування вказаного провадження арешт на мобільний телефон потерпілої.

Питання щодо речових доказів вирішити на підставі ст. 100 КПК України.

Керуючись ч. 3 ст. 349, ст. 368-370, ст.373, ст.374 КПК України, суд, -

ухвалив:

ОСОБА_1 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України та призначити йому покарання у виді позбавлення волі строком на 5 (п`ять) років.

На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_1 від відбування призначеного покарання з випробуванням з іспитовим строком на 3 (три) роки.

Відповідно до п.п. 1, 2 ч. 1 ст. 76 КК України покласти на ОСОБА_1 наступні обов`язки: періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу пробації; повідомляти уповноважений орган пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.

Запобіжний захід у відношенні ОСОБА_1 до набрання вироком законної сили залишити домашній арешт.

Скасувати накладений ухвалою слідчого судді Кремінського районного суду Луганської області від 12.08.2019 р. арешт на мобільним телефоном марки «Вгаvis А 506», imei НОМЕР_2 , золотистого кольору, оскільки в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба.

Речові докази:

мобільним телефоном марки «Вгаvis А 506» вважати повернутим законному власнику ОСОБА_2 згідно збережної розписки,

чек від 24.08.2018 р. про купівлю мобільного телефону марки «Вгаvis А 506», який знаходиться в матеріалах кримінальної справи, повернути законному власнику ОСОБА_2 ,

паспорт громадянина України НОМЕР_3 , виданий 25 січня 2010 року Кремінським РВ ГУМВС України в Луганській області на ім`я ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , який знаходиться в матеріалах кримінальної справи, повернути законному власнику ОСОБА_1 .

Стягнути з ОСОБА_1 процесуальні витрати на залучення експертів у зв`язку з проведенням судової товарознавчої та судової дактилоскопічної експертизи №№ 19/113/1-878-127е, 19/113/7/1-347е від 19.08.2019 року, які загалом складають 2 014 (дві тисячі чотирнадцять) грн. 13 коп. на користь держави на наступні реквізити: отримувач коштів: УК у Кремінському районі /Кремінський район/24060300, код отримувача (код за ЄДРПОУ): 37796309, банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), код банку отримувача (МФО): 899998, рахунок отримувача: 31119115012151, код класифікації доходів бюджету: 24060300.

На вирок суду протягом 30 днів з дня його проголошення може бути подана апеляційна скарга до Луганського апеляційного суду через Кремінський районний суд Луганської області.

Відповідно до ч. 2 ст. 394 КПК України цей вирок не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним відповідно до положень частини третьої статті 349 КПК України.

Вирок набирає законної сили після спливу закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого ч. 2 ст.395 КПК України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок суду, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Копію вироку суду негайно після його проголошення вручити обвинуваченому, прокурору в порядку, визначеному ст. 376 КПК України.

Копія судового рішення не пізніше наступного дня після ухвалення надсилається учаснику судового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні.

Суддя Панчук В.М.