Рішення № 84044266, 16.08.2019, Олександрійський міськрайонний суд Кіровоградської області

Справа №: 398/4511/15-ц

провадження №: 2/398/18/19

РІШЕННЯ

Іменем України

"16" серпня 2019 р. Олександрійський міськрайонний суд Кіровоградської області у складі судді Орловського В.В., з участю секретаря судового засідання Джеваги В.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Олександрії у порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства “Банк “Фінанси та кредит”, представник адвокат Рибаков Віталій Олексійович, до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , представник відповідачів адвокат Ковальова Олена Анатоліївна, про стягнення заборгованості та звернення стягнення на предмет іпотеки

встановив:

Представник позивача за довіреністю Пархоменко Н.В. звернулась до суду з урахуванням уточнених вимог з позовом, у якому просить стягнути солідарно з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , остання відома адреса: АДРЕСА_1 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , остання відома адреса реєстрації: АДРЕСА_2 , на користь ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит" заборгованість за Кредитним договором № МБИ23-07/6 від 24.05.2007 р. в розмірі 16826 доларів США 57 центів (гривневий еквівалент по курсу НБУ станом на 07.07.2015 року 1 долар США/21,2659 грн. 357832,16 грн) та 162041,17 грн. В рахунок погашення заборгованості за кредитним договором № МБИ 23-07/6 від 24.05.2007 р. в розмірі 16826 доларів США 57 центів (гривневий еквівалент по курсу НБУ станом на 07.07.2015 р. 1 долар США/21,2659 грн. 357832,16 грн) та 162041,71 грн. звернути стягнення на предмет іпотеки - трикімнатну квартиру АДРЕСА_3 , загальною площею 58,1 кв. м., житловою площею 41.8 кв.м., яка належить на праві власності ОСОБА_2 на підставі Договору купівлі-продажу від 22.09.2004 року, посвідченого приватним нотаріусом Олександрійського міського нотаріального округу Бендеровим О.В. та зареєстрованого в реєстрі за № 124126 та зареєстрованого в КП "Олександрійське МБТІ” 27.09.2004 року, визначивши спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом продажу на прилюдних торгах з початковою ціною 489115,70 грн. (гривневий еквівалент по курсу НБУ станом на 07.07.2015 р. 1 долар США/21,2659 грн. 23000,00 доларів США). Також просить стягнути з відповідачів судовий збір.

Свої вимоги обґрунтовує тим, що 24 травня 2007 року між ТОВ “Банк “Фінанси та кредит” правонаступником за всіма правами та обов`язками якого є Публічне акціонерне товариство “Банк “Фінанси та кредит” на підставі п.1.3 Статуту (надалі “Позивач”, “Банк”) та ОСОБА_1 (надалі “Відповідач-1”, “Позивальник”) був укладений кредитний договір № МБИ23-07/6 (надалі Кредитний договір). Позивач надав а відповідач отримав кредит в розмірі 18000,00 доларів США. з оплатою 15,00 процентів річних. 20.02.2008 року укладена Додаткова угода №1 до Кредитного договору, відповідно до якої внесені зміни до п.3.2, щодо строків погашення кредитної заборгованості, а саме: позичальник здійснює погашення з 1 по 15 число включно кожного місяця. Відповідач свої зобов`язання за кредитним договором не виконує в частині своєчасного погашення кредитної заборгованості, в результаті чого станом на 07.07.2015 року заборгованість становить 519873,33 грн. з яких: строкова заборгованість по основному боргу кредиту - 12841,73 доларів США (гривневий еквівалент по курсу НБУ станом на 07.07.2015 року 1 долар США/21,2659 грн. 273090,95 грн.), сума простроченої заборгованості по основному боргу кредиту - 1146,12 доларів США (гривневий еквівалентний по курсу НБУ станом на 07.07.2015 року 1 долар США/21,2659 грн. 24373,27 грн.), сума строкової заборгованості по відсоткам - 174,84 доларів США (гривневий еквівалент по курсу НБУ станом на 07.07.2015 року 1 долар США/21,2659 грн. 3718,13), сума простроченої заборгованості по відсоткам - 2663,88 доларів США (гривневий еквівалент по курсу НБУ станом на 07.07.2015 року 1 долар США/21,2659 грн. 56649,81 грн.), пеня - 162 041,17 грн.

24.05.2007 року з метою забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором № МБИ23-07/6 від 24.05.2007 року, між банком та ОСОБА_2 був укладений іпотечний договір, посвідчений приватним нотаріусом Олександрійського міського нотаріального округу Хоменко В.Ю., відповідно до якого ОСОБА_2 передала банку в іпотеку нерухоме майно, а саме: трикімнатну квартиру АДРЕСА_3 , загальною площею 58.1 кв.м., житловою площею 41.8 кв.м., яка належить на праві власності ОСОБА_2 на підставі Договору купівлі-продажу від 22.09.2004 року, посвідченого приватним нотаріусом Олександрійського міського нотаріального округу Бендеровим О.В. в Комунальному підприємстві “Олександрійське міжміське бюро технічної інвентаризації” 27.09.2004 року.

24.05.2007 року для забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором № МБИ23-07/6 від 24.05.2007 року між банком та ОСОБА_3 було укладено договір поруки № МБИ23-07/6-П. Згідно п.1.1 поручитель зобов`язується перед банком відповідати у повному обсязі за своєчасне та повне виконання боржником зобов`язань за кредитним договором № МБИ23-07/6 від 24.05.2007 року.

30.11.2018 року представник позивачів ОСОБА_4 подала до суду відзив на позовну заяву, в якому просить в позовних вимога банку відмовити в повному обсязі. Зазначає, що згідно кредитного договору встановлено строк виконання зобов`язання до 20 травня 2022 року. Погашення заборгованості здійснюється щомісячними платежами визначеними договором, згідно графіку. У разі звернення з позовом про дострокове повернення кредиту банк змінює строк виконання основного зобов`язання та відповідно зобов`язаний пред`явити позов до боржника протягом трьох років, а до поручителя протягом шести місяців від дати порушення боржником встановленого банком строку для дострокового повернення всієї суми кредиту у повному обсязі. Банк має право вимагати дострокового повернення кредитних ресурсів у разі, якщо позичальник несвоєчасно чи не в повному обсязі здійснював зарахування коштів на погашення заборгованості за кредитними ресурсами або на сплату процентів. У такому випадку банк має пред`явити позивальнику вимогу про дострокове повернення кредитних ресурсів і сплати процентів, яка направляється телеграфом, шляхом відправлення рекомендованих листів з повідомленням про вручення чи шляхом доставки нарочним позичальнику за зазначеною у договорі адресою. Досудова вимога від 20.05.2015 року вих.№22.5/327-254, яку долучив до позовної заяви банк, вважає не процесуальним документом, оскільки він не має підпису відправника, крім того підписантом зазначена начальник відділу претензійно-позовної роботи ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» ОСОБА_5 І. ОСОБА_6 , однак довіреність не додана. Вимога ОСОБА_1 направлена не була, тому право на дострокове звернення у банку відсутнє. Також відсутні докази направлення вимоги рекомендованим листом. Стосовно вимог про стягнення пені вважає їх незаконними, посилаючись на висновок Конституційного суду України у рішенні від 11 липня 2013 року №7-рп/2013 у справі 1-12/2013, де зазначено, що вимога про нарахування та сплату неустойки за договором споживчого кредиту, яка є явно завищеною, не відповідає засадам справедливості, добросовісності та розумності як складовим елементам загального конституційного принципу верховенства права. Обчислення банком пені у розмірі 1% від простроченої суми за кожен день прострочення платежу, тобто у розмірі 366% за рік, порушує його права, як споживача кредитних послуг. Посилається на ч. 3 ст. 551 ЦК України відповідно до якої суд має право зменшити розмір неустойки. Щодо вимог про звернення стягнення на предмет іпотеки звертає увагу, що звернення до суду з такою вимогою можливе після надіслання відповідачу вимоги про усунення порушення кредитних зобов`язань. Фактично банком на адресу поручителя ОСОБА_3 письмове повідомлення про невиконання позивальником ОСОБА_1 своїх зобов`язань чи про дострокове повернення усієї суми боргу по кредиту не надсилалось. Відповідно до ЦК України вимогу до поручителя повинно бути надіслано протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов`язання, або з моменту настання строку погашення останнього платежу за основним зобов`язанням. Згідно розрахунку заборгованості останні платіж на погашення тіла кредиту та процентам ОСОБА_1 було здійснено 11.03.2014 року, в той же час банк звернувся до суду 19.08.2015 року з позовом про солідарне стягнення кредитної заборгованості. Крім того порука ОСОБА_3 припинилася у зв`язку з пред`явленням банком позову до цього поручителя протягом шести місяців від дня настання строку виконання кожного з цих чергових зобов`язань. Тому вимога про стягнення з неї заборгованості не підлягає задоволенню, як така, що пред`явлена до стягнення після припинення поруки. Окрім цього, як на підставу своїх вимог позивач посилається на Додаткову угоду №1 від 20.02.2008 року. Невід`ємною частиною Додаткової угоди №1 є графік зниження розміру заборгованості. У даному графіку нарахування процентів за користування кредитом становить 16.31% річних, проте у п.2.1 Кредитного договору банк надає позичальнику 18000 доларів США з оплатою за процентною ставкою 15 процентів річних. Таким чином було змінено процентну ставку за користування кредитом, що призводить до припинення договору поруки відповідно до ст. 559 ЦК України. Також звертає увагу, що банк просить стягнути заборгованість в грошовому еквіваленті та здійснити стягнення на предмет іпотеки в рамках цієї ж заборгованості, що суперечить чинному законодавству. Посилаючись на ст. 35 ЗУ «Про іпотеку», вбачається, що письмова вимога іпотекодавцю та/або боржнику не направлялась, то позов про звернення на предмет іпотеки є передчасним. Вимога банку ОСОБА_2 вручена 10 жовтня 2016 року, проте банк звернувся до суду з позовом 19 серпня 2015 року. Також банк просить здійснити реалізацію іпотечного майна встановивши на торгах початкову вартість квартири 23000 долари США, що визначена договором. Однак така вартість була оцінена за звичайними цінами, що склалися саме на момент виникнення права застави зазначеного об`єкту нерухомого майна. Проведення незалежної оцінки не здійснювалось. Звертає увагу, що у випадку зміни сторонами основного зобов`язання, процентної ставки за користування кредитними ресурсами, іпотекодавець зобов`язується невідкладно укласти з іпотеко держателем відповідну додаткову угоду до цього договору. Проте, про факт підвищення процентної річної ставки ОСОБА_2 повідомлена не була.

В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_7 підтримав позов із зазначених у ньому та письмових поясненнях підстав. Він також наголосив на тому, що заборгованість підлягає стягненню у доларах США.

У судовому засідання представник відповідачів ОСОБА_8 . ОСОБА_9 заперечувала проти задоволення позову з підстав, зазначених у відзиві, а також подала заяву про застосування строку позовної давності до частини позовних вимог про стягнення заборгованості за пенею.

Згідно кредитного договору № МБИ23-07/6 (Долар США) від 24 травня 2007 року, між Товариством з обмеженою відповідальністю «Банк «Фінанси та Кредит» і ОСОБА_1 , що мешкає за адресою: АДРЕСА_1 , укладено кредитний договір, у якому, зокрема, у пункті 2.1 встановлено, що банк надає а позичальник в тимчасове користування на умовах забезпеченості, зворотності, терміновості, платності Кредитні ресурси в сумі 18000 доларів США, з оплатою за процентною ставкою 15 процентів річних.

Згідно Додатку 1 до кредитного договору № МБИ23-07/6 від 24 травня 2007 року, Графік погашення кредиту, згідно якого встановлено строк повернення кредитних ресурсів з 20.06.2007 року до 20.05.2022 року, кредит погашається щомісячно, сума щомісячного внеску на погашення кредиту визначена 251,93 долари США, всього 45 346,62 долари США, сума кредитних ресурсів до погашення всього 18000 доларів США, сума процентів що підлягають оплаті всього 27346,62 доларів США.

Згідно Додаткової угоди №1 до Кредитного договору №МБИ23-07/6 від 24 травня 2007 року, укладеної 20 лютого 2008 року між ВАТ «Банк «Фінанси та Кредит» та ОСОБА_1 , що мешкає за адресою: АДРЕСА_1 , зокрема у п. 4.3 встановлено, що позичальник у складі щомісячного платежу за кредитом сплачує щомісяця, у строк з «1» по «15» число (включно) кожного місяця, проценти за користування Кредитними ресурсами в розмірах, зазначених у Графіку зниження розміру заборгованості (Додаток 1 до Цього договору). Крім цього сторони обумовили зміну строку внесення щомісячних платежів, змінено п.3.2 кредитного договору та зазначено, зокрема, що “Позичальник зобов`язується повнустю повернути кредитні ресурси, отримані за цим договором, до 20 травня 2022 року. Погашення здійснюється шляхом зарахування відповідної суми на позичковий рахунок. Позичальник зобов`язується щомісяця, у строк з 1 по 15 число (включно) кожного місяця, здійснювати в складі щомісячного платежу за кредитом погашення заборгованості за кредитними ресурсами у розмірі, встановленому в Графіку зниження розміру заборгованості (Додаток 1 до цього договору).”

Згідно Додатку №1 до Додаткової угоди №1 до Кредитного договору МБИ23-07/6 від 24.05.2008 року, затверджено “Графік зниження розміру заборгованості”, відповідно до якого, зокрема встановлено строк виконання зобов`язання з 01.03.2015 року по 20.05.2022 року, рівними платежами по 254 долари США щомісячно. Загальна сума по погашенню кредиту та відсотків 43755,47 доларів США, сума на погашення основного боргу становить 17750,16 доларів США, сума на погашення процентів становить 26005,31 долар США. Реальна процентна ставка 16.31% річних.

Згідно Договору поруки №МБИ23-07/6-П, укладеного 24 травня 2007 року між ТОВ Банк «Фінанси та Кредит» та ОСОБА_3 і ОСОБА_1 , відповідно до п. 1.1 договору поручитель зобов`язується перед Кредитором відповідати у повному обсязі за своєчасне та повне виконання Боржником зобов`язань за Кредитним договором №МБИ23-07/6 від 24 травня 2007 року, укладений між Кредитором та Боржником, відповідно до якого Боржникові наданий кредит у розмірі 18000 доларів США, зі сплатою 15% річних. У п.5.1 договору визначено, що порука припиняється із припиненням зобов`язання, що забезпечується нею. Порука також припиняється якщо Кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання зобов`язання за Кредитним договором заявив вимоги до Поручителя.

Згідно Іпотечного договору від 24.04.2007 року, укладеного між ТОВ Банк «Фінанси та Кредит» та ОСОБА_2 , п. 1 передбачено, що іпотекодавець передає в заставу іпотекодержателю наступне нерухоме майно: трьохкімнатну квартиру, загальною площею 58,1 кв.м., в тому числі житлова площа 41,8 кв.м., під АДРЕСА_3 . У п.4 догвору передбачено, що зазначена квартира передається в іпотеку, як забезпечення повернення кредитних ресурсів, виданих ОСОБА_1 за Кредитним договором №МБИ23-07/6 від 24 травня 2007 року на суму 18000 доларів США строком до 20 травня 2022 року, а також процентів за користування Кредитними ресурсами, виходячи з процентної ставки 15% річних, а також комісійної винагороди за Основним зобов`язанням, неустойки за цим договором або за Основним зобов`язанням, враховуючи відшкодування збитків, завданих прострочення платежів за Основним зобов`язанням відшкодування витрат по зверненню стягнення на Предмет іпотеки в повному обсязі (в тому числі витрати за виконавчим написом), визначеному на момент фактичного задоволення вимог. У випадку зміни сторонами Основного зобов`язання, процентної ставки за користування Кредитними ресурсами, Іпотекодавець зобов`язується невідкладно укласти з Іпотекодержателем відповідну додаткову угоду до цього договору.

У п.14 зазначеного договору іпотеки встановлено, що в разі зміни будь-якого Строку виконання Основного зобов`язання, право іпотеки не припиняється. При цьому, якщо збільшується розмір Основного зобов`язання, право іпотеки розповсюджується також і на такі зобов`язання.

Згідно розрахунку загальної суми заборгованості по Кредитному договору №МБИ23-07/6 від 24.05.2007 року в іноземній валюті, що підлягає до сплати боржником ОСОБА_1 за період з 24.05.2007 року по 07.07.2015 року, боржник здійснив останній платіж 11.03.2014 року. Станом на 11.03.2014 сума фактичного погашення становить 4012,15,сума строкової заборгованості по основному боргу кредиту на кінець звітного періоду становить 12841,73, сума простроченої заборгованості по основному боргу кредиту на кінець звітного періоду 1146,12, загальна сума заборгованості по основному боргу кредиту на кінець звітного періоду 13987,85.

Згідно розрахунку заборгованості по сплаті відсотків за користування кредитом згідно умов Кредитного договору №МБИ23-07/6 від 24.05.2007 року, ОСОБА_1 здійснив останній платіж 11.03.2014 року. Станом на 11.03.2014 загальна сума заборгованості по відсоткам становить 2838,72.

Згідно розрахунку пені, нарахованої за прострочення погашень основної заборгованості по кредиту згідно умов Кредитного договору №МБИ23-07/6 від 24.05.2007 року, ОСОБА_1 нараховано за період з 07.07.2014 року по 07.07.2015 року, всього нараховано 46682,27 доларів США. Зокрема у цьому періоді з 07.07.2014 року по 05.09.2014 року нараховано 1847,43 доларів США.

Згідно розрахунку пені, нарахованої за прострочення сплати відсотків за користування кредитом згідно умов Кредитного договору №МБИ23-07/6 від 24.05.2007 року, ОСОБА_1 нараховано за період з 07.07.2014 року по 07.07.2015 року нараховано 113510,99 доларів США. Зокрема, у цьому періоді з 07.07.2014 року по 05.09.2014 року нараховано 5884,04 долари США.

Згідно договору купівлі-продажу квартири від 12.09.2008 року, посвідченого приватним нотаріусом Олександрійського міського нотаріального округу Куліш Л.Г., зареєстрованого в реєстрі за №9894/83, ОСОБА_1 належить квартира АДРЕСА_4 , загальною площею 43,6 кв.м., складається з двох кімнат житловою площею 28,5 кв.м.

Згідно договору купівлі-продажу квартири від 22.09.2004 року, посвідченого приватним нотаріусом Олександрійського міського нотаріального округу Бендеровим О.В., зареєстрованого в реєстрі за №3957, ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , рнокпп НОМЕР_3 , належить трикімнатна квартира АДРЕСА_5 тому числі житлової площі АДРЕСА_6 .

Згідно досудової вимоги від 20 травня 2015 року вих.№22.5/327-254, направленої ОСОБА_1 на адресу: АДРЕСА_7 , АТ «Банк «Фінанси та Кредит» пропонує протягом 30 днів погасити існуючу заборгованість у будь-якому відділенні АТ «Банк «Фінанси та Кредит».

Згідно списку №3309 згрупованих поштових відправлень листів рекомендованих поданих в Київ-205, відправник АБ «Банк «Фінанси та Кредит», було направлено лист Соломатіну, на адресу 27300 Олександрівка.

Згідно вимоги про усунення порушення кредитних зобов`язань та про попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання даної вимоги і про добровільне виселення, яка не має дати і вих. номеру, адресованої на ім`я ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , на адресу: АДРЕСА_1 , згідно якої АТ «Банк «Фінанси та Кредит» просить погасити заборгованість за кредитним договором №МБИ23-07/6 від 24.05.2007 року та попереджає про звернення стягнення на предмет іпотеки. Згідно копій рекомендованих повідомлень про вручення поштового відправлення, виплату поштового переказу, дані вимоги були отримані 10.10.2016 року.

Суд застосовує такі норми права.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 1050 ЦК України якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов`язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником.

Відповідно до ст. 554 ЦК України у разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.

Також суд застосовує норми ст 559 ЦК України у редакції, яка діяла на час пред`явлення баком вимоги (позову) до поручителя. Відповідно до ч.1 цієї статті порука припиняється з припиненням забезпеченого нею зобов`язання, а також у разі зміни зобов`язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності. Відповідно до ч.4 цієї статті порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов`язання не пред`явить вимоги до поручителя. Якщо строк основного зобов`язання не встановлений або встановлений моментом пред`явлення вимоги, порука припиняється, якщо кредитор не пред`явить позову до поручителя протягом одного року від дня укладення договору поруки.

Відповідно до ст.1 Закону України «Про іпотеку» іпотека - це вид забезпечення виконання зобов`язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов`язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому Законом України «Про іпотеку».

Відповідно до ч.1 ст.7 Закону України «Про іпотеку» за рахунок предмета іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити свою вимогу за основним зобов`язанням у повному обсязі або в частині, встановленій іпотечним договором, що визначена на час виконання цієї вимоги, включаючи сплату процентів, неустойки, основної суми боргу та будь-якого збільшення цієї суми, яке було прямо передбачене умовами договору, що обумовлює основне зобов`язання.

Відповідно до ст. 12 Закону України «Про іпотеку» у разі порушення іпотекодавцем обов`язків, встановлених іпотечним договором, іпотекодержатель має право вимагати дострокового виконання основного зобов`язання, а в разі його невиконання - звернути стягнення на предмет іпотеки, якщо інше не передбачено законом.

Відповідно до статті 19 Закону України «Про іпотеку» зміни і доповнення до іпотечного договору підлягають нотаріальному посвідченню. Відповідні відомості про зміну умов обтяження нерухомого майна іпотекою підлягають державній реєстрації у встановленому законом порядку. Будь-яке збільшення основного зобов`язання або процентів за основним зобов`язанням, крім випадків, коли таке збільшення прямо передбачене іпотечним договором, може бути здійснене після державної реєстрації відповідних відомостей про зміну умов обтяження нерухомого майна іпотекою.

Частиною 1 статті 33 Закону України «Про іпотеку» передбачено, що у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов`язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов`язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки, якщо інше не передбачено законом. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, встановлених статтею 12 цього Закону.

Відповідно до ч.1 ст.35 Закону України «Про іпотеку`у разі порушення основного зобов`язання та/або умов іпотечного договору іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмову вимогу про усунення порушення. В цьому документі зазначається стислий зміст порушених зобовязань, вимога про виконання порушеного зобов`язання у не менш ніж тридцятиденний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі прийняти рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору.

Водночас, частиною 2 статті 35 Закону України «Про іпотеку» передбачено, що положення частини першої цієї статті не є перешкодою для реалізації права іпотекодержателя звернутись у будь-який час за захистом своїх порушених прав до суду у встановленому законом порядку.

На підставі ч.3 ст.33 Закону України «Про іпотеку» встановлено, що звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

Відповідно до ст.39 Закону України «Про іпотеку» Стаття 39 Закону України «Про іпотеку» у разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет іпотеки в рішенні суду зазначаються: загальний розмір вимог та всі його складові, що підлягають сплаті іпотекодержателю з вартості предмета іпотеки; опис нерухомого майна, за рахунок якого підлягають задоволенню вимоги іпотекодержателя; заходи щодо забезпечення збереження предмета іпотеки або передачі його в управління на період до його реалізації (у разі необхідності); спосіб реалізації предмета іпотеки; пріоритет та розмір вимог інших кредиторів, які підлягають задоволенню з вартості предмета іпотеки; початкова ціна предмета іпотеки для його подальшої реалізації, за умови подання будь-якою із сторін клопотання про необхідність визначення такої ціни (крім реалізації предмета іпотеки на прилюдних торгах). У разі визначення судом способу реалізації предмета іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів ціна предмета іпотеки у рішенні суду не зазначається та визначається при його примусовому виконанні на рівні, не нижчому за звичайні ціни на такий вид майна на підставі оцінки, проведеної суб`єктом оціночної діяльності або незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій.

Відповідно до ст. 41 Закону України "Про іпотеку" Реалізація предмета іпотеки, на який звертається стягнення за рішенням суду або за виконавчим написом нотаріуса, проводиться, якщо інше не передбачено рішенням суду, шляхом продажу на прилюдних торгах, у тому числі у формі електронних торгів, у межах процедури виконавчого провадження, передбаченої Законом України "Про виконавче провадження", з дотриманням вимог цього Закону.

Відповідно до п.9 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ №5 від 30.03.2012 року «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» право вибору способу судового захисту, передбаченого законом або договором (дострокове стягнення кредиту, стягнення заборгованості, у тому числі шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки/застави, одночасне заявлення відповідних вимог у разі, якщо позичальник є відмінною від особи іпотекодавця (майновий поручитель), одночасне заявлення вимог про стягнення заборгованості з позичальника з вимогами про стягнення заборгованості шляхом звернення стягнення на предмет застави/іпотеки, належні іпотекодавцю, який не є позичальником, розірвання кредитного договору, набуття права власності на предмет іпотеки тощо) належить виключно позивачеві (частина перша статті 20 ЦК, статті 3 і 4 ЦПК). Задоволення позову кредитора про звернення стягнення на предмет іпотеки/застави не є перешкодою для пред`явлення позову про стягнення заборгованості з поручителя за тим самим договором кредиту у разі, якщо на час розгляду справи заборгованість за кредитом не погашена. Задоволення позову кредитора про стягнення заборгованості з поручителя не є перешкодою для пред`явлення позову про звернення стягнення на предмет іпотеки/застави з метою погашення заборгованості за тим самим договором кредиту у разі, якщо на час розгляду спору заборгованість за кредитом не погашена.

Враховуючи встановлені у справі обставини та зазначені норми права, суд дійшов таких висновків.

Відповідач ОСОБА_1 порушив умови укладеного з позивачем кредитного договору, оскільки не виконав зобов`язання щодо своєчасного повернення кредиту, останній платіж за цим договором ним сплачений 11 березня 2014 року.

У зв`язку з порушенням ОСОБА_1 зобов`язань за кредитним договором ПАТ “Банк “Фінанси та кредит” 6 вересня 2015 року звернулося до суду з позовом про дострокове стягнення всієї суми заборгованості за кредитним договором та звернення стягнення на предмет іпотеки. Пред`явлення позову було одночасно і пред`явленням вимоги до позичальника ОСОБА_1 , поручителя ОСОБА_3 та іпотекодавця ОСОБА_2 . Таке тлумачення закону відповідає висновкам Верховного Суду України, викладеним, зокрема, у постанові від 17.09.2014 р у справі №6-53цс14. Отримавши копію зазначеної позовної заяви, позичальник ОСОБА_1 , не виконав вимогу банку про дострокове повернення всієї суми кредиту. Отже, позовні вимоги про стягнення із ОСОБА_1 заборгованості за кредитом відповідно до наданого банком розрахунку заборгованості, правильність якого сторонами не оспорювалась, є обгрунтованим та підлягає задоволенню частково.

Аналіз норм статті 266, частини другої статті 258 ЦК України дає підстави для висновку про те, що стягнення неустойки (пені, штрафу) обмежується останніми 12 місяцями перед зверненням кредитора до суду, а починається з дня (місяця), з якого вона нараховується, у межах строку позовної давності за основною вимогою. Таке тлумачення зазначених норм відповідає висновкам Верховного суду України, що викладені у постанові від 18.05.2016 р. у справі № 6-474цс16.

Отже, враховуючи, що позивач звернувся з позовом про стягнення заборгованості за пенею 8 вересня 2015 року, а відповідно до поданого позивачем розрахунку заборгованості за пенею її нарахування розпочалось 7 липня 2014 року і завершено 7 липня 2015 року, заява представника відповідачів про застосування строку позовної давності у частині нарахування пені за період з 7 липня 2014 року про 7 вересня 2014 року підлягає задоволенню. Тобто у задоволення позову у частині стягнення заборгованості за пенею за період з 7 липня 2014 року про 7 вересня 2014 року у сумі 46682,75 грн (пеня за прострочення погашень основної заборгованості відповідно до наданого позивачем розрахунку) та 5884,04 грн (пеня за прострочення сплати відсотків відповідно до поданого позивачем розрахунку) слід відмовити у зв`язку з порушенням строку позовної давності. Решта вимог позивача до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, як вже зазначено вище є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Суд відхиляє доводи представника відповідачів про наявність підстав для зменшення розміру пені на підставі ст 551 ЦК України. Так, відповідно до ч.3 ст. 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. Відповідач не вовів наявність передбачених цією нормою підстав для зменшення розміру неустойки. Зокрема, розмір неустойки є значно меншим ніж розмір збитків. Також суд відхиляє посилання представника відповідачів на несправедливість встановленого договором розміру пені, оскільки відповідачі не зверталися з вимогами про визнання недійсними відповідних положень договору. Законодавство України не містить заборони на встановлення у договорах споживчого кредитування пені, а заявлений позивачем до стягнення розмір пені є суттєво нижчим розміру збитків (розмір пені, яка, з урахування строку порушення давності підлягає стягненню з ОСОБА_1 становить 154309 грн 70 коп, а розмір заборгованості за тілом кредита і процентами становить 16826 доларів 57 центів США, що у гривневому еквіваленті на дату розгляду справи становить 426048 грн 75 коп), тому передбачений ч.3 ст.551 ЦК України критерій для зниження розміру пені відсутній. Також представник відповідача не довела наявності передбачених ч.3 ст 551 ЦК України інших обставин, які мають істотне значення для вирішення питання про зниження розміру пені.

Водночас, банк не надав належних доказів того, що до пред`явлення позову він звертався до позичальника та поручителя з вимогою про дострокове повернення кредиту. Зокрема надана суду копія досудової вимоги від 20 травня 2015 року, що адресована ОСОБА_1 , була фактично надіслана у місто Олександрівку, хоча адресат проживає у місті Олександрії. Решта копій письмових вимог, які надає позивач, адресовані позичальнику ОСОБА_1 та іпотекодавцю ОСОБА_2 , у них не вказана дата, а відповідно до поштових зворотних повідомлень вони були отримані адресатами 10 жовтня 2016 року, тобто після пред`явлення позову. Інших доказів пред`явлення упродовж шестимісячного сроку вимоги до поручителя банк взагалі не надав.

Беручи до уваги висновки Верховного Суду України, викладені у постанові від 17.09.2014 р у справі №6-53цс14 суд тлумачить пред`явлення позову до поручителя і боржника як пред`явлення вимоги до боржника і поручителя про досровкове повернення всієї сум кредиту.

Враховуючи те, що зазначений позов до боржника і поручителя був пред`явлений більше ніж через рік після виникнення у банку права вимоги (останній платіж за кредитним договором, який передбачає щомісячне погашення, сплачений позичальником 11 березня 2014 року, дата внесення щомісячних платежів до 15 числа кожного місяця, а позов поданий до суду 8 вересня 2015 року), керуючись чинною на час виникнення спірних правовідносин редакцією ст. 559 ЦПК України, суд дійшов висновку про те, що укладений з ОСОБА_3 договір поруки припинився після спливу шести місяців після виникнення у банку права на пред`явлення вимоги про повернення всієї суми кредиту, тобто 15 жовтня 2014 року.

Окрім цього, договір поруки з ОСОБА_3 слід вважати припиненим також у зв`язку зі зміною зобов`язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг її відповідальності. Так, 20 лютого 2008 року ВАТ “Банк “Фінанси та кредит” та ОСОБА_1 уклали додаткову угоду №1 до кредитного договору від 24 травня 2007 року, за умовами якої змінили строки погашення заборгованості та затвердили “Графік зниження розміру заборгованості” (додаток №1 до додаткової угоди). Відповідно до нового графіку було збільшено відсоткову ставку з 15% річних до 16,31% річних, а також порівняно з первісними графіком погашення кредиту, який був частиною кредитного договору від 24 травня 2007 року, збільшився розмір щомісячних платежів, а також, виходячи із наданого банком розрахунку заборгованості і графіку платежів, достовірність яких не оспорювалась сторонами, з урахуванням вже сплачених ОСОБА_1 на дату укладення додаткової угоди платежів по кредиту, збільшився загальний обсяг вартості кредиту, тобто збільшився загальний розмір тіла кредиту та відсотків. Отже, внаслідок укладення банком і позичальником додаткової угоди до кредитного договору та затвердження ними нового “графіку зниження розміру заборгованості”, який передбачає збільшення відсоткової ставки і також фактичного збільшення зобов`язань зі сплати тіла кредиту, відсотків та збільшення щомісячного платежу, відповідно до норм ч.1 ст 559 ЦК України у редакції, що діяла на час виникнення спірних правовідносин, договір поруки припинився у зв`язку зі зміною зобов`язання без згоди поручителя ОСОБА_3 , внаслідок чого збільшився обсяг її відповідальності.

Отже, відсутні підстави для задоволення позовних вимог про стягнення заборгованості з поручителя.

Суд також дійшов висновку про обгрунтованість вимог позивача до іпотекодавця ОСОБА_2 про звернення стягнення на предмет іпотеки. Так, ОСОБА_2 за договором іпотеки передала в іпотеку зазначену вище квартиру на забезпечення виконання позичальником ОСОБА_1 зобов`язань за кредитним договором. Іпотечний договір у п. 14 містить умову, відповідно до якої у разі зміни будь-якого строку виконання основного зобов`язання право іпотеки не пррипиняється. При цьому, якщо збільшується розмір основного зобов`язання, право іпотеки розповсюджується також і на такі зобов`язання. Враховуючи ці положення договору та норми ч.1 ст.7 та ст. 19 ЗУ “Про іпотеку”, які передбачають право сторін іпотечного договору включити до договору умову про можливість збільшення основного зобов`язання або процентів за основним зобов`язанням, суд дійшов висновку про те, що після укладення банком і позичальником ОСОБА_1 Додаткової угоди до кредитного договору, відповідно до якого збільшилась процентна ставка та сума зобов`язань за договором, іпотека не припиняється, а іпотекодавець ОСОБА_2 у межах вартості предмету іпотеки продовжує нести зобов`язання щодо забезпечення виконання ОСОБА_2 зобов`язань за основним договором.

Суд відхиляє доводи відзиву про ненадсилання банком досудових вимог до іпотекодавця та боржника та передчасність вимог до них. Доводи представника відповідачів про те, що банк не набув права звернення стягнення на предмет іпотеки, оскільки не довів факт направлення іпотекодавцю та отримання ним письмової вимоги, передбаченої частиною першої статті 35 Закону України «Про іпотеку», є необґрунтованими, оскільки направлення вимоги про усунення порушень, передбаченої цією нормою, стосується позасудового врегулювання звернення стягнення. При цьому, частиною другою вказаної статті встановлено, що положення частини першої цієї статті не є перешкодою для реалізації права іпотекодержателя звернутись у будь-який час за захистом своїх порушених прав до суду у встановленому законом порядку. Досудове врегулювання є правом, а не обов`язком кредитора. У рішенні Конституційного Суду України від 09 липня 2002 року № 15-рп/2002 визначено, що обрання певного засобу правового захисту, у тому числі й досудового врегулювання спору, є правом, а не обов`язком особи, яка добровільно, виходячи з власних інтересів, його використовує. Встановлення законом обов`язкового досудового врегулювання спору обмежує можливість реалізації права на судовий захист. Банк не позбавлений права звернутися до суду безпосередньо з позовом про стягнення боргу. Таке тлумачення закону відповідає висновкам Верховного суду, викладеним у постанові від 22 листопада 2018 року у справі № 335/8514/15. В даному випадку, позивач скористався своїм правом на звернення стягнення на предмет іпотеки в судовому порядку.

Також суд відхиляє доводи представника відповідача щодо неправомірності одночасного стягнення заборгованості та звернення стягнення на предмет іпотеки. Законом України “Про іпотеку” у ст. 17 визначено підстави припинення договору іпотеки. Прийняття судом рішення стягнення заборгованості за основним зобов`язанням, яке забезпечене іпотекою, не є підставою для припинення договору іпотеки, оскільки, якщо заборгованість за основним зобов`язанням не погашена, воно не припиняється, а отже не припиняється і додаткове зобов`язання, тобто договір іпотеки. Якщо боржник за основним зобов`язанням не виконав своє зобов`язання, зокрема не повернув кредит, банк як кредитор за основним зобов`язанням та іпотекодержатель за додатковим зобов`язанням не позбавлений права скористатися всіма передбаченими законом та договором засобами захисту свого порушеного права. Тому одночасне стягнення заборгованості за основним зобов`язанням та звернення стягнення на предмет іпотеки, за умови, що основне зобов`язання не було виконане, не є подвійним стягненням заборгованості. У разі погашення позичальником суми заборгованості за основним зобов`язанням, питання про виконання рішення суду у частині звернення стягнення на предмет іпотеки має вирішуватись у порядку, передбаченому ЗУ “Про виконавче провадження” і ч.2 ст. 432 ЦПК України.

Ангатолічні висновки у подібних правовідносинах щодо застосування норм права у випадку одночасного звернення стягнення заборгованості та стягнення на предмет іпотеки викладені у постанові Великої патали Верховного суду від 18 вересня 2018 року у справі № 921/107/15-г/16. Зокрема у цій постанові викладені такі висновки, які суд застосовує при вирішення цієї справи:

“8.1. За приписами статті 598 ЦК України зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом; чинне законодавство (частина перша статті 598, статті 599 - 601, 604 - 609 ЦК України) не пов`язує припинення зобов`язання з прийняттям судового рішення.

8.2. Також відповідно до статті 1 Закону України від 5 червня 2003 року № 898-IV «Про іпотеку» (надалі - Закону про іпотеку), іпотека - вид забезпечення виконання зобов`язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов`язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

8.3. Іпотека має похідний характер від основного зобов`язання і є дійсною до припинення основного зобов`язання або до закінчення строку дії іпотечного договору (частина п`ята статті 3 Закону про іпотеку).

8.4. Іпотека припиняється у разі: припинення основного зобов`язання або закінчення строку дії іпотечного договору; реалізації предмета іпотеки відповідно до цього Закону; набуття іпотекодержателем права власності на предмет іпотеки; визнання іпотечного договору недійсним; знищення (втрати) переданої в іпотеку будівлі (споруди), якщо іпотекодавець не відновив її. Якщо предметом іпотечного договору є земельна ділянка і розташована на ній будівля (споруда), в разі знищення (втрати) будівлі (споруди) іпотека земельної ділянки не припиняється; з інших підстав, передбачених цим Законом. Наступні іпотеки припиняються внаслідок звернення стягнення за попередньою іпотекою. Відомості про припинення іпотеки підлягають державній реєстрації у встановленому законодавством порядку (стаття 17 Закону про іпотеку).

8.5. Відповідне регулювання наведено також у статті 593 ЦК України.

8.6. Отже, наявність самого судового рішення про стягнення з боржника на користь кредитора заборгованості за кредитним договором за наведеними вище положеннями законодавства не є підставою для припинення грошового зобов`язання боржника і припинення іпотеки та не позбавляє кредитора права задовольнити свої вимоги за основним зобов`язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки у спосіб, передбачений законодавством.

8.7. Згідно із частиною першою статті 7 Закону про іпотеку за рахунок предмета іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити свою вимогу за основним зобов`язанням у повному обсязі або в частині, встановленій іпотечним договором, що визначена на час виконання цієї вимоги, включаючи сплату процентів, неустойки, основної суми боргу та будь-якого збільшення цієї суми, яке було прямо передбачене умовами договору, що обумовлює основне зобов`язання.

8.8. Відповідно до статті 33 Закону про іпотеку у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов`язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов`язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

8.9. Як вже вказано вище, суди попередніх інстанцій з`ясували, що позивач набув право вимоги до боржників (ТОВ «ЗОЛОТИЙ ЕКВАТОР» та МПП «ВК ІМПЕКС») за укладеними з ними кредитними договорами та реалізував це право вимоги, звернувшись до суду; за доводами позивача ухвалені рішення про стягнення на його користь заборгованості з боржників не виконані.

8.10. Неправильно застосувавши положення статті 33 Закону про іпотеку, суди не врахували, що позивач звернувся до суду у цій справі не з вимогою про стягнення з відповідача цієї ж суми заборгованості, а саме для звернення стягнення на предмет іпотеки у межах забезпечення відповідачем виконання основного зобов`язання, для чого є необхідним судове рішення.

8.11. Застосування кредитором іншого законного засобу для захисту свого порушеного та не поновленого боржником належним чином права не є подвійним стягненням заборгованості.

8.12. Питання ж щодо виконання виданого кредитору виконавчого документа у разі, коли такий обов`язок боржника за таким виконавчим документом відсутній повністю або частково у зв`язку з його припиненням (через виконання боржником, іншою особою тощо) підлягають вирішенню в порядку, передбаченому частиною другою статті 328 ГПК України.

8.13. З огляду на відсутність доказів виконання боржниками зобов`язань за кредитними договорами, наявність судових рішень про стягнення заборгованості, розстрочених у зв`язку з неможливістю їх негайного виконання, висновок господарських судів попередніх інстанцій про відсутність підстав для задоволення позову іпотекодержателя про звернення стягнення на предмет іпотеки є неправильним та таким, зроблений без урахування фактичних обставин справи та положень чинного законодавства.”

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог про звернення стягнення на предмет іпотеки.

Також, застосовуючи чинну на момент вирішення справи редакцію норми ч.2 ст.39 ЗУ “Про іпотеку” та визначаючи спосіб звернення реалізації предмета іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів, суд не зазначає у рішенні ціну предмета іпотеки. Ця ціна має бути визначена при примусовому виконанні рішення на рівні, не нижчому за звичайні ціни на такий вид майна на підставі оцінки, проведеної суб`єктом оціночної діяльності або незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій.

Окрім цього, суд бере до уваги, що відповідно до висновків Великої палати Верховного суду, викладених у постанові від 20.03.2018 р. у справі №245/3619/15-ц незазначення в резолютивній частині судового рішення початкової ціни предмета іпотеки в грошовому вираженні не є безумовною підставою для його скасування.

Враховуючи викладене, позов підлягає задоволенню частково.

Судовий збір відповідно до ст. 141 ЦПК підлягає стягненню з відповідачів ОСОБА_1 та ОСОБА_3 у рівних частинах.

Керуючись статтями 258-273 ЦПК України, суд

вирішив:

Задовольнити частково позовну заяву Публічного акціонерного товариства “Банк “Фінанси та кредит”, код ЄДРПОУ 09807856, місцезнаходження м. Київ, вул. Січових стрільців, 60, до ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання АДРЕСА_1 , ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_3 , місце проживання АДРЕСА_1 , та ОСОБА_3 , РНОКПП НОМЕР_2 , місце проживання АДРЕСА_2 , про стягнення заборгованості та звернення стягнення на предмет іпотеки.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання АДРЕСА_1 ) на користь Публічного акціонерного товариства “Банк “Фінанси та кредит” (код ЄДРПОУ 09807856, місцезнаходження м. Київ, вул. Січових стрільців, 60) заборгованість за кредитним договором №МБИ23-07/6 від 24 травня 2007 року у розмірі 16826 доларів 57 центів США (шістнадцять тисяч вісімсот двадцять шість доларів і п`ятдесят сім центів США) та пеню у розмірі 154309 грн 70 коп (сто п`ятдесят чотири тисячі триста дев`ять гривень сімдесят копійок).

В рахунок погашення заборгованості ОСОБА_1 за кредитним договором №МБИ23-07/6 від 24 травня 2007 року у розмірі 16826 доларів 57 центів США (шістнадцять тисяч вісімсот двадцять шість доларів і п`ятдесят сім центів США) та пені у розмірі 154309 грн 70 коп (сто п`ятдесят чотири тисячі триста дев`ять гривень сімдесят копійок) звернути стягнення на предмет іпотеки - трикімнатну квартиру АДРЕСА_3 , загальною площею 58,1 кв.м., житловою площею 41,8 кв.м., яка належить на праві власності ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_3 , місце проживання АДРЕСА_1 ) на підставі договору купівлі-продажу від 22 вересня 2004 року, посвідченого приватним нотаріусом Олександрійського міського нотаріального округу Бендеровим О.В. та зареєстрованого в реєстрі за №124126 та зареєстрованого в Комунальному підприємстві “Олександрійське міжміське бюро технічної інвентаризації” 27 вересня 2004 року. Визначити спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів. Ціна предмета іпотеки визначається при його примусовому виконанні на рівні, не нижчому за звичайні ціни на такий вид майна на підставі оцінки, проведеної суб`єктом оціночної діяльності або незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства “Банк “Фінанси та кредит” витрати на оплату судового збору у розмірі 1827 грн.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь Публічного акціонерного товариства “Банк “Фінанси та кредит” витрати на оплату судового збору у розмірі 1827 грн.

Рішення може бути оскаржено протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі апеляційної скарги до Кропивницького апеляційного суду у порядку, передбаченому ст. 355 і п.15.5 ч.1 Перехідних положень ЦПК України.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне рішення складено 26 серпня 2019 року.

Суддя В.В. Орловський