Постанова № 8404264, 24.11.2009, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"24" листопада 2009 р.                               м. Київ                                        К-3802/09

Колегія суддів першої судової палати Вищого адміністративного суду України у складі суддів:

Головуючого –Кравченко О.О.

Суддів: Васильченко Н.В., Гончар Л.Я., Розваляєвої Т.С.,Гордійчук М.П.

При секретарі –Гутніченко А.М.

За участю представників : від позивача -Ліфінець Ю.Ю.

від відповідача- Писанки А.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за касаційною скаргою Східної митниці на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 21.07.2008р. та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 25.12.2008р. у справі за позовом Закритого акціонерного товариства «Виробниче об’єднання «Конті»до Східної митниці та Головного управління Держаного казначейства у Донецькій області про визнання протиправною бездіяльності; визнання протиправними дій та визнання недійсним рішення; про зобов’язання вчинити дії ,-

В с т а н о в и л а:

У серпні 2008 року Закрите акціонерне товариство «Виробниче об’єднання «Конті»звернулось до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Східної митниці та Головного управління Держаного казначейства у Донецькій області про:

- визнання протиправною бездіяльності Східної митниці в оформленні заявленого до митного декларування товару;

-визнання протиправними дій Східної митниці по видачі картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товару і транспортних засобів через митний кордон України №700000005/8/020310 від 04.07.2008 року;

-визнання недійсним рішення Східної митниці про визначення митної вартості товарів до вантажної митної декларації №700000005/8/006435 від 02.07.2008 року;

- про зобов’язання Східної митниці надати довідку, адресовану ЗАТ «Виробниче об'єднання «Конті»та Головному управлінню Державного казначейства України у Донецькій області про надмірно сплачений податок на додану вартість у розмірі 20% на загальну суму 15 331,79 грн., який підлягає поверненню позивачу;

-про зобов'язання Головного управління Державного казначейства України у Донецькій області повернути Закритому акціонерному товариству «Виробниче об'єднання «Конті»з Державного бюджету України надмірно сплачену суму у розмірі 15 331,79 грн., перераховану в якості податку на додану вартість, шляхом зарахування на поточний рахунок Закритого акціонерного товариства «Виробниче об'єднання «Конті»№26006032600 в ЗАТ «Донгорбанк», МФО 334970, ЄДРПОУ 25112243.

В обґрунтування позовних вимог позивач послався на те, що 02.07.2008 року через свого митного брокера ЗАТ «Укрсервіс»подав до Східної митниці декларацію митної вартості № 700000005/8/006435, якою задекларувало імпорт товару - какао тертого для кондитерської промисловості виробництва Кот Д'івуар з метою оформлення товару в режимі «Імпорт-40». Підставою для здійснення дій митного брокера є договір доручення 1740-04.3 від 20.12.2005 року, укладений між позивачем та декларантом. Однак відповідач - Східна митниця, відмовив в прийнятті декларації митної вартості №700000005/8/006435, та видав картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України №700000005/8/020310 від 04.07.2008 року. В обґрунтування відмови відповідач посилався на неподання суб’єктом зовнішньоекономічної діяльності додаткових документів згідно із вимогами пункту 11 Порядку декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, та подання відомостей для її підтвердження, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.12.2006р. №1766. Також позивачем було отримане рішення митного органу про визначення митної вартості товарів до декларації митної вартості № 700000005/8/006435 від 02.07.2008р., яким відділ контролю митної вартості відповідача самостійно визначив вартість товару, що ввозиться на митну територію України.

Отже, позивач вважає, що дії відповідача з відмови у прийнятті декларації митної вартості №700000005/8/006435 є протиправними, а рішення про визначення митної вартості незаконним.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 21.07.2008р., залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 25.12.2008р., з урахуванням ухвали Донецького окружного адміністративного суду від 13.02.2009р. про виправлення арифметичної помилки та внесення змін в постанову від 21.07.2008р., позов задоволено частково. Визнано недійсною картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товару і транспортних засобів через митний кордон України №700000005/8/020310 від 04.07.2008 року. Визнано недійсним рішення Східної митниці від 04.07.2008 року про визначення митної вартості товарів до вантажної митної декларації №700000005/8/006435 від 02.07.2008 року. Постановлено спонукати Головне управління Державного казначейства України у Донецькій області повернути Закритому акціонерному товариству «Виробниче об’єднання «Конті»з Державного бюджету України надмірно сплачену суму у розмірі 15325,37 грн., перераховану в якості податку на додану вартість, шляхом зарахування на поточний рахунок Закритого акціонерного товариства «Виробниче об’єднання «Конті»№26008002037000 в ЗАТ «Донгорбанк», МФО 334970, ЄДРПОУ 25112243. У решті позовних вимог Закритому акціонерному товариству «Виробниче об’єднання «Конті»- відмовлено.

На постанову Донецького окружного адміністративного суду від 21.07.2008р. та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 25.12.2008р. надійшла касаційна скарга Східної митниці, в якій ставиться питання про їх скасування та прийняття нового рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права.

У запереченні на касаційну скаргу ЗАТ «Виробниче об’єднання «Конті»просить залишити судові рішення без змін, вважаючи їх законними.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи касаційної скарги та заперечень на неї, судова колегія дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Судами встановлено, що товар був ввезений позивачем на митну територію України відповідно до договору консигнації на продаж від 01.12.05р., укладеним між іспанською фірмою «GragomarS.L.»(консигнант) та ЗАТ «Виробниче обєднання «Конті»(консигнатор). Товар ввозився в режимі «Імпорт-74»у кількості 40000кг на загальну суму 124664 доларів США і поміщений на митний склад для подальшого продажу через консигнатора третім особам. За умовами договору консигнації консигнатор (позивач) зобов’язаний укласти договори продажу в інтересах консигнанта у певний строк. В іншому випадку консигнатор зобов’язаний провести викуп товару з а свій рахунок. Оскільки позивач не продав ввезений товар третім особам, він 13.06.08р.уклав зовнішньоекономічний контракт купівлі-продажу з фірмою «GragomarS.L.»за яким придбав товар какао терте у кількості 40000кг. За ціною 124 664 доларів США.( а.с.55-63).

02.07.08р. декларантом була подана до митного органу декларація митної вартості №700000005/8/006435 за якою товар був задекларований за ціною 3210,00доларів США за 1000 кг. від 04.07.2008 р. ( вантажна митна декларація в режимі Імпорт-40). Однак митниця пред’явила позивачу вимогу про необхідність надання додаткових документів, а саме-висновку Державного інформаційно-аналітичного центру моніторингу зовнішніх товарних ринків (Держзовнішінформу) та експортну вантажну митну декларацію ( а.с.65). Підприємство відмовилось їх надати ( а.с.65 зв.).

04.07.08р. митницею була видана картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України № 700000000/2008/020310, а також прийняте рішення про самостійне визначення митної вартості товару, за яким митна вартість товару була скорегована в бік її збільшення та визначена за шостим методом.

Задовольняючи позовні вимоги про визнання картки відмови та рішення про визначення митної вартості недійсними, суди попередніх інстанцій побудували свої висновки тим, що позивач надав митниці всі необхідні для митного оформлення документи, вказані у пункті 11 «Порядку декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, та подання відомостей для її підтвердження», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.12.2006р. №1766( далі-Полрядок). Суд апеляційної інстанції окрім того вказав, що вимога митниці надати висновок Держзовнішінформу не узгоджується з приписами Порядку, і свідчить про неналежне виконання митним органом своїх повноважень. Суд апеляційної інстанції також вказав, що митниця безпідставно застосувала шостий метод визначення митної вартості, пославшись на висновок судово-економічної експертизи №53/25 від 10.12.2008р., яким підтверджено, що митниця неправильно визначила митну вартість товару.

З такими висновками судова колегія не погоджується з огляду на наступне.

Поняття митної вартості є базовою категорією не лише в системі митного оподаткування, але в системі митного контролю та митного оформлення, оскільки саме на основі митної вартості розраховуються такі платежі як мито, митні збори, податок на додану вартість, акцизній збір. Відповідно до Угоди про застосування статті У11 Генеральної угоди з тарифів і торгівлі митна вартість імпортних товарів означає вартість товарів для цілей стягнення адвалерних мит на імпортні товари і не повинна базуватись на вартості товару національного походження чи на довільній або фіктивній вартості. положенням Угоди кореспондують норми глав 46 та 47 Митного кодексу України. Саме у зв’язку з зазначеним законодавець надав митним органам право контролю заявленої митної вартості, право прийняття рішення про неможливість використання вибраного декларантом методу митної оцінки, право вимоги подання необхідних документів на її підтвердження, та у встановлених законом випадках право самостійного визначення митної вартості товару. Статтею 264 Митного кодексу України встановлено обов’язок декларанта надати на вимогу митного органу необхідні документи.

Відповідно до ст.ст.266,267 Митного кодексу України основним методом визначення митної вартості товарів є метод за ціною угоди щодо товарів, які імпортуються. Для визначення митної вартості товарів до ціни угоди при цьому додаються, якщо вони не були раніше до неї включені, такі витрати: вартість транспортування, витрати на навантаження, вивантаження, перевантаження, комісійні, брокерські винагороди, вартість пакування тощо.

Зазначений метод використовується для визначення митної вартості якщо використані декларантом відомості підтверджені документально та є достовірними.

Досліджуючи питання законності дій митного органу під час контролю заявленої декларантом митної вартості товару, суди мали керуватись нормами Митного кодексу України, постанови Кабінету Міністрів України №339 від 09.04.2008р. «Про затвердження Порядку здійснення контролю за правильністю визначення митної вартості товарів», постановою Кабінету Міністрів України від 20.12.2006р. №1766 «Про затвердження Порядку декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, та подання відомостей для їх підтвердження». Так, зокрема, пунктом 11 Порядку декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, та подання відомостей для їх підтвердження встановлений обов’язок декларанта подати на вимогу митного органу додаткові документи. Цим же пунктом передбачено, що митний орган може вимагати у декларанта подачі копії вантажної митної декларації країни відправлення, а також інформацію зовнішньоторговельних та біржових організацій про вартість товару та/або сировини.

«Порядком здійснення контролю за правильністю визначення митної вартості товарів», затвердженим постановою Кабінету Міністрів України №339 від 09.04.08р. встановлено, що контроль за правильністю визначення митної вартості здійснюється митним органом також і шляхом порівняння заявленої митної вартості товарів з наявною у митного органу інформацією про рівень цін на такі товари. Аналогічне правило закріплено і частиною 2 ст. 265 Митного кодексу України. Вказаним нормативним актам судами попередніх інстанції належної оцінки не було дано, а норми постанови Кабінету Міністрів України №339 від 09.04.2008р. «Про затвердження Порядку здійснення контролю за правильністю визначення митної вартості товарів» взагалі не були застосовані до спірних правовідносин.

В обґрунтування своїх вимог про надання додаткових документів митниця послалась на наявність у неї обґрунтованих сумнівів щодо правильності заявленої митної вартості товару. В даному випадку суду слід було враховувати, що Указом Президента України від 10.02.96р. №124/96 «Про заходи щодо вдосконалення конюнктурно-цінової політики у сфері зовнішньоекономічної діяльності»створено Державний інформаційно-аналітичний центр моніторингу зовнішніх товарних ринків (Держзовнішінформ), з покладанням на цього функцій моніторингу зовнішніх експортних товарних ринків та цін, що складаються на таких ринках, надання інформаційної, консультативної та експертної допомоги. Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 29.03.2001р. №310 «Питання Міністерства економіки», Держзовнішінформ віднесено до сфери управління Міністерства економіки України. Отже, Держзовнішінформ є державним органом, уповноваженим надавати офіційну цінову інформацію на імпорт та експорт товарів, та здійснювати цінову експертизу товарів. Між Держзовнішінформом та Державною митною службою України 16.10.96р. підписана Угода про інформаційний обмін. Вказані норми матеріального права також не були застосовані судами до спірних правовідносин.

З огляду на викладене, висновки судів попередніх інстанцій про те, що митні органи вимагаючи у декларанта надання додаткової інформації діяли не у відповідності з законом, та не належно виконуючи свої повноваження, судова колегія визнає такими, що не базуються на нормах матеріального права, та є помилковими.

Не погоджується судова колегія і з висновками судів про наявність підстав для визнання недійсним рішення митниці від 04.07.08 про визначення митної вартості товарів. Матеріалами справи встановлено, що підприємство не надало митниці додаткові документи, що й стало підставою для прийняття митницею рішення про самостійне визначення митної вартості товару( а.с70). Судова колегія не погоджується з висновками судів про те, що митниця діяла не у відповідності з вимогами ч.3 ст.. 266 Митного кодексу України, оскільки рішенні митного органу є посилання на неможливість застосування попередніх методів. Необґрунтованими є рішення судів частині визнання такою, що не відповідає вимогам закону картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України.

Судова колегія не погоджується з висновками суду і в тій частині, що правильність заявленої декларантом митної вартості підтверджується вантажною митною декларацією, яка оформлялась у режимі «Імпрот74»( митний склад), оскільки згідно із ст..212 Митного кодексу України митний склад-це митний режим, відповідно до якого імпортовані товари зберігаються під митним контролем без справляння податків і зборів і до закінчення строків зберігання мають бути задекларовані власником або уповноваженою ним особою до іншого митного режиму. При цьому діють правила ч.2 ст..267 Митного кодексу України. Під час оформлення товарів в різні митні режими (Імпорт-74 та Імпорт-40) застосовуються різні форми митного контролю та визначаються різні митні процедури.

Обґрунтовуючи свої висновки щодо незаконності дій митниці, суд апеляційної інстанції послався на висновок судово-економічної експертизи №53/25 від 10.12.08р., яка була призначена ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 14.10.08р. ( а.с.241-242). На вирішення експерта були поставлені питання про правильність визначення митної вартості товару сторонами у даній справі. Судова колегія вважає, що суд апеляційної інстанції при призначенні експертизи допустив порушення вимог закону про виключну компетенцію митних органів у цьому питанні.

Системний аналіз норм Митного кодексу України дозволяє дійти висновку, що до виключної компетенції митних органів відноситься вирішення питання перевірки та контролю правильності обчислення декларантом митної вартості, а також самостійного її визначення у встановлених Законом випадках. Даний висновок базується на положеннях основного принципу, закріпленого у ст.У11 Генеральної асамблеї з тарифів і торгівлі «Оцінка товарів для митних цілей», згідно з яким оцінка імпортованого товару для митних цілей має базуватися на дійсній вартості імпортованого товару, на якій розраховується мито, або аналогічного товару.

Враховуючи зазначене, а також приписи ст.11 Митного кодексу України про те, що безпосереднє здійснення митної справи покладається на митні органи, що саме цими органами має виконуватись комплекс завдань, зумовлений цілями та конкретним змістом митної політики, а також напрямками державної діяльності в сфері зовнішньої та внутрішньої політики, судова колегія дійшла висновку, що питання встановлення митної вартості та її контролю не може бути предметом вирішення будь якого іншого органу, окрім митних органів. Рішення митного органу щодо митної вартості може бути піддано судовому контролю лише на предмет перевірки його вимогам закону та компетенції цього органу.

Призначаючи судово-економічну експертизу суд апеляційної інстанції допустив порушення вищенаведених чинників про виключну компетенцію митних органів у цьому питанні.

При призначенні експертизи суд мав керуватися Законом України «Про судову експертизу»та Науково-методичними рекомендаціями з питань підготовки матеріалів та призначення судових експертиз, затверджених наказом Міністерства юстиції України від 08.10.98 р. №53/5 ( у редакції наказу від 30.12.2004р. №144/5), згідно з якими одним із завдань експертизи (товарознавчої) є визначення вартості товару ( не митної вартості).

Доручивши проведення експертизи певній особі, суд у порушення ст.9 Закону №4038-Х11 не перевірив чи був експерт атестований відповідно до цього Закону та включений до державного Реєстру, ведення якого покладається на Міністерство юстиції України. Суд не звернув увагу, що у висновку експерта дана по суті правова оцінка рішенню митниці щодо митної вартості товару, як невірному, що не відноситься до компетенції експерта. Судова колегія вважає, що в даному випадку суд допустив порушення ч.3ст.86 КАС України про допустимість доказу. Не дано належної оцінки доказам, наданим митницею.

Судова колегія дійшла висновку, що суди повно з’ясували фактичні обставини справи, характер правовідносин сторін, однак невірно застосували до них норми матеріального права, допустили порушення норм процесуального права, а тому судові рішення ухвалені у даній справі, підлягають скасуванню з постановленням нового рішення.

Судова колегія дійшла висновку, що у спірних правовідносинах Східна митниця як суб’єкт владних повноважень, діяла відповідно до вимог закону та у межах наданих їй повноважень, а тому вважає позові вимоги безпідставними.

Керуючись статтями 220,221,223,229,230,232 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів -

Постановила:

Касаційну скаргу Східної митниці задовольнити. Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 21.07.2008р. та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 25.12.2008р. скасувати та ухвалити нове рішення.

У позові Закритого акціонерного товариства «Виробниче об’єднання «Конті»до Східної митниці та Головного управління Держаного казначейства у Донецькій області відмовити.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена до Верховного Суду України за винятковими обставинами у строк та з підстав, передбачених статтями 237-239КАС України.