Ухвала суду № 84036784, 05.09.2019, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

У Х В А Л А

"05" вересня 2019 р. № 520/8618/19

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді Єгупенка В.В.,

розглянувши у приміщенні Харківського окружного адміністративного суду заяву Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби в особі Харківського управління Офісу великих платників податків ДФС про забезпечення адміністративного позову Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби в особі Харківського управління Офісу великих платників податків ДФС (м. Харків, вул. Благовіщенська, 30) до Відділу примусового виконання рішень Управління Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у м. Києві (м. Київ, вул. Виборзька, 32) про скасування постанови, -

В С Т А Н О В И В:

Офіс великих платників податків Державної фіскальної служби в особі Харківського управління Офісу великих платників податків ДФС звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з вищевказаним позовом, в якому позивач просив визнати протиправною та скасувати постанову державного виконавця від 14.08.2019 про відкриття виконавчого провадження № 59800816 за виконавчим листом № 520/11332/18 від 05.06.2019.

Разом з тим, позивачем подано заяву, в якій він просить вжити заходи забезпечення позову, шляхом зупинення стягнення на підставі виконавчого документа, а саме виконавчого листа № 520/11332/18 від 05.06.2019 за виконавчим провадженням №59800816.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 28 серпня 2019 року у задоволенні заяви позивача про забезпечення позову було відмовлено.

05.08.2019 позивачем до канцелярії суду вдруге подано заяву, в якій він повторно просить зупинити стягнення на підставі виконавчого документа, а саме виконавчого листа № 520/11332/18 від 05.06.2019 за виконавчим провадженням №59800816.

Розглянувши вказану заяву, суд зазначає наступне.

За правилами ч.1 ст.154 КАС України заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи.

Підстави забезпечення позову визначені статтею 150 КАС України.

Так, відповідно до зазначеної норми права суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо: невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю. Ухвалу про забезпечення позову постановляє суд першої інстанції, а якщо розпочато апеляційне провадження, то таку ухвалу може постановити суд апеляційної інстанції. Подання позову, а також відкриття провадження в адміністративній справі не зупиняють дію оскаржуваного рішення суб`єкта владних повноважень, якщо суд не застосував відповідні заходи забезпечення позову.

За змістом вищенаведених норм закону, забезпечення позову - це сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання судового рішення в разі задоволення позовних вимог, яке допускається, якщо невжиття цих заходів може ускладнити або привести до неможливості виконання рішення суду.

Окремою підставою для вжиття заходів забезпечення адміністративного позову є очевидність протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень.

В обґрунтування заяви про забезпечення позову позивачем зазначено, що рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 19.03.2019 по справі №520/11332/18 було задоволено позов ДП «Український центр по експлуатації спеціалізованих вагонів» та зобов`язано Офіс великих платників податків ДФС (далі ОВПП ДФС) підготувати та подати до відповідного органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, висновок про повернення ДП «Український центр по експлуатації спеціалізованих вагонів» надміру сплачених грошових зобов`язань з податку на прибуток у розмірі 50408796,33 грн. та з податку на додану вартість у розмірі 3986665,69 грн.

Ухвалою Другого апеляційного адміністративного суду від 14.06.2019 було відкрито апеляційне провадження та зупинено виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 19.03.2019. Постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 01.08.2019 рішення суду першої інстанції залишено без змін.

19.08.2019 року Офісом великих платників податків ДФС до Верховного Суду подана касаційна скарга та клопотання про зупинення виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 19.03.2019 та Постанови Другого апеляційного адміністративного суду від 01.08.2019 по справі №520/11332/18.

Постановою державного виконавця ВПВР УДВС ГТУЮ у м. Києві від 14.08.2019 було відкрите виконавче провадження № 59800816 за виконавчим листом № 520/11332/18 від 05.06.2019, в рамках якого, зобов`язано Офіс великих платників податків ДФС підготувати та подати до відповідного органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, висновок про повернення ДП «Український центр по експлуатації спеціалізованих вагонів» надміру сплачених грошових зобов`язань з податку на прибуток у розмірі 50408796,33 грн. та з податку на додану вартість у розмірі 3986665,69 грн.

Не погоджуючись із вказаною постановою державного виконавця, Офіс великих платників податків Державної фіскальної служби в особі Харківського управління Офісу великих платників податків ДФС звернулося до суду з адміністративним позовом.

Позивач зазначив, що 19.08.2019 Офісом великих платників податків ДФС до Верховного Суду подана касаційна скарга та клопотання про зупинення виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 19.03.2019 та постанови Другого апеляційного адміністративного суду від 01.08.2019 по справі №520/11332/18. На даний час судом касаційної інстанції направлено на новий розгляд справи за позовом ДП «Укрспецвагон», що прийняті до розгляду судом першої інстанції. Тобто, у разі відмови у задоволенні позову ДП «Укрспецвагон» по справах №2а-12890/11/2070 та №820/10865/13-а, на думку позивача, у нього виникне податковий борг в загальній сумі 70908,1 тис. грн., який буде неможливо стягнути у зв`язку з тим, що ДП «Укрспецвагон» перебуває у стадії припинення шляхом ліквідації.

Позивач, також, вказує, що виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 19.03.2019 тягне за собою необхідність здійснення певних дій, що передбачає виконання судового рішення та може призвести до безпідставних втрат з дохідної частини бюджету України у особливо великих розмірах, що є обґрунтуванням забезпеченням позову шляхом зупинення виконавчих дій по виконавчому провадженню №59800816 до вирішення справи по суті.

Вирішуючи питання щодо вжиття заходів забезпечення позову, суд зазначає, що підстави, визначені статтею 150 КАС України є оціночними, тому містять небезпеку для застосування заходів забезпечення позову всупереч цілям цієї статті при формальному дотриманні її вимог. Необґрунтоване вжиття таких заходів може привести до правових ускладнень, значно більших, ніж ті, яким вдалося б запобігти, тому суд повинен у кожному випадку, виходячи з конкретних доказів, встановити, чи є хоча б одна з названих обставин, і оцінити, чи не може застосуванням заходів забезпечення позову бути завдано ще більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти.

Крім того, в ухвалі про забезпечення позову суд повинен навести мотиви, з яких він дійшов висновку про існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення у справі, а також вказати, в чому будуть полягати дії, направлені на відновлення прав позивача, оцінити складність вчинення цих дій, встановити, що витрати, пов`язані з відновленням прав будуть значними.

Тобто, інститут забезпечення адміністративного позову є однією з гарантій захисту прав, свобод та законних інтересів юридичних та фізичних осіб - позивачів в адміністративному процесі, механізмом, який покликаний забезпечити реальне та неухильне виконання судового рішення прийнятого в адміністративній справі.

Слід зазначити, що при розгляді заяв про забезпечення позову суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх доводів, пересвідчитись, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулась з такою заявою, позовним вимогам.

Отже, заходи забезпечення мають бути вжиті лише в межах позовних вимог та бути співмірними з позовними вимогами.

Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Такий правовий висновок викладено в постанові Верховного Суду від 19.06.2018 (справа №826/9263/17, адміністративне провадження №К/9901/44796/18).

Зі змісту поданої заяви про забезпечення позову, судом не встановлено, а позивачем не доведено існування жодної з обставин, передбачених ч. 2 ст. 150 КАСУ, за наявності яких суд може вжити заходи забезпечення позову шляхом зупинення дії спірного наказу.

При цьому, суд звертає увагу, що у даному випадку така обов`язкова умова для забезпечення адміністративного позову, як «наявність очевидних ознак протиправності оскаржуваного рішення», може бути виявлена судом тільки на підставі з`ясування фактичних обставин справи, а також оцінки належності, допустимості і достовірності як кожного доказу окремо, так і достатності та взаємного зв`язку наявних у матеріалах справи доказів у їх сукупності.

Тобто, на даному етапі суд позбавлений можливості встановити наявність очевидних ознак протиправності оскаржуваної постанови.

Крім того, встановлення ознак протиправності оскаржуваної постанови є фактично вирішенням адміністративного спору по суті, враховуючи предмет позову, що є неприпустимим на даній стадії судового процесу.

Суд констатує, що позивачем не наведено та не надано жодних доказів в обґрунтування поданої заяви про забезпечення позову.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 34 Закону України від 02.06.2016 р. № 1404-VIII «Про виконавче провадження», виконавець зупиняє вчинення виконавчих дій у разі зупинення судом стягнення на підставі виконавчого документа. Тобто, з наведеного вбачається, що при застосуванні Закону України «Про виконавче провадження» або заходів забезпечення позову, наступають такі ж правові наслідки, які перешкоджають подальшому вчиненню дій по виконавчому провадженню.

Водночас, необхідно враховувати, що, незважаючи на подібність положень, за своєю правовою природою, зупинення виконавчого провадження та вжиття видів забезпечення позову різні, оскільки при застосуванні Закону України «Про виконавче провадження» проходить тимчасове зупинення виключно сфери дії примусового виконання боржником рішення, а при застосуванні процесуального кодексу, - тимчасово втрачається правова сила того рішення, що було зупинено.

За Законом України «Про виконавче провадження», процедура зупинення виконавчого провадження - це повноваження державного виконавця, яке може бути оскаржене до суду, в іншому випадку - це повноваження суду, яке може бути оскаржене в апеляційному порядку. При цьому, суд не може зупинити виконавче провадження, оскільки це виключне повноваження державного виконавця.

Навіть у разі оскарження дій державного виконавця, який не зупинив виконавче провадження, суд вправі визнати його дії незаконними та зобов`язати зупинити виконавче провадження, а не сам зупиняє таке провадження.

Таким чином, оскільки у ході розгляду заявленого клопотання судом не виявлено існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам та інтересам позивача до прийняття у справі судового рішення, або неможливості захисту таких прав та інтересів без вжиття заходів забезпечення позову, або необхідності докладання значних зусиль та витрат для відновлення прав та інтересів позивача при виконанні у майбутньому судового рішення, якщо його буде прийнято на користь позивача, суд вважає, що подана заява є безпідставною та такою, що не підлягає задоволенню.

Суд окремо звертає увагу позивача, що учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами. Зловживання процесуальними правами не допускається, що випливає з положень ч.1 ст.45 КАС України.

З урахуванням конкретних обставин справи суд може визнати зловживанням процесуальними правами дії, що суперечать завданню адміністративного судочинства, зокрема: подання клопотання (заяви) для вирішення питання, яке вже вирішено судом, за відсутності інших підстав або нових обставин або вчинення інших аналогічних дій, які спрямовані на безпідставне затягування чи перешкоджання розгляду справи чи виконання судового рішення (п.1 ч.2 ст.45 КАС України).

Якщо подання скарги, заяви, клопотання визнається зловживанням процесуальними правами, суд з урахуванням обставин справи має право залишити без розгляду або повернути скаргу, заяву, клопотання (ч.3 ст.45 КАС України).

Отже, такі дії позивача, як подання повторної заяви про забезпечення позову для вирішення питання, яке вже вирішено судом, за відсутності інших підстав може визнатися судом зловживанням процесуальними правами.

З метою припинення зловживання правами та запобігання створенню протиправних перешкод у здійсненні судочинства статтею 144 КАС України врегульовані підстави і порядок застосування заходів процесуального примусу.

Так, відповідно до ч.1 ст.144 КАС України заходами процесуального примусу є процесуальні дії, що вчиняються судом у визначених цим Кодексом випадках з метою спонукання відповідних осіб до виконання встановлених в суді правил, добросовісного виконання процесуальних обов`язків, припинення зловживання правами та запобігання створенню протиправних перешкод у здійсненні судочинства.

Одним із видів заходів процесуального примусу, встановлених ст.145 КАС України є штраф (п.5 ч.1 ст.145 КАС України).

За правилами п.2 ч.1 ст.149 КАС України суд може постановити ухвалу про стягнення в дохід Державного бюджету України з відповідної особи штрафу у сумі від 0,3 до трьох розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб у випадках: зловживання процесуальними правами, вчинення дій або допущення бездіяльності з метою перешкоджання судочинству.

З урахуванням викладеного, суд попереджає позивача про недопустимість зловживання процесуальними правами, що є однією з основних засад (принципів) адміністративного судочинства, який випливає з положень п.9 ч.3 ст.2 КАС України.

Керуючись ст. ст. 2, 144, 150-158, 243, 248, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, -

У Х В А Л И В :

У задоволенні заяви Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби в особі Харківського управління Офісу великих платників податків ДФС про забезпечення адміністративного позову Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби в особі Харківського управління Офісу великих платників податків ДФС (м. Харків, вул. Благовіщенська, 30) до Відділу примусового виконання рішень Управління Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у м. Києві (м. Київ, вул. Виборзька, 32) про скасування постанови відмовити.

Ухвала, постановлена судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, під час розгляду справи в письмовому провадженні, набирає законної сили з моменту її підписання суддею (суддями).

Ухвала може бути оскаржена до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом п`ятнадцяти днів з дня проголошення ухвали. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя В.В. Єгупенко