Рішення № 84036449, 04.09.2019, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 523/8126/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 вересня 2019 року Одеський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Радчука А.А.,

розглянувши в порядку письмового провадження в приміщенні Одеського окружного адміністративного суду справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Суворовського об`єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Одесі (65003, м. Одеса, вул. Чорноморського козацтва, 95, код ЄДРПОУ 40388751) про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити дії, -

В С Т А Н О В И В:

До Одеського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Суворовського об`єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Одесі (65003, м. Одеса, вул. Чорноморського козацтва, 95, код ЄДРПОУ 40388751), в якому позивач просив:

визнати дії Суворовського об`єднання управління Пенсійного фонду України в м. Одесі противоправними;

зобов`язати Суворовське об`єднання управління Пенсійного фонду України в м. Одесі здійснити перерахунок пенсії з врахуванням довідок про заробітну плату від 15.06.2015 року №720, 721, 722 за період з квітня 1982 року по березень 1998 року;

зобов`язати Суворовське об`єднання управління Пенсійного фонду України в м. Одесі виплатити заборгованість на користь позивача, що виникла за період з 25.05.2015 року.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що він є пенсіонером та перебувае на обліку в Суворовському об`єднаного УПФУ в м. Одесі. Позивач зазначив, що отримує пенсію за вислугу років, як робітник локомотивної бригади,

13.07.2015 року позивач я надав до управління довідки про заробітну плату ВАТ «Макіївський металургійний комбінат» від 15.06.2015 №720, 721, 722 за період з квітня 1982 по березень 1998.

При призначені пенсії не зараховано до загального трудового стажу роботи за період з квітня 1982 по березень 1998 рр., а також не врахована відповідно помісячна заробітна плата за цей час роботи для обчислення розміру пенсії, що привело до суттєвого помісячного зменшення розміру пенсії.

У грудні 2018 року позивач повторно звернувся із заявою про врахування довідок про заробітну плату та перерахунку пенсії до Суворовського об`єднаного УПФУ в м. Одесі, але рішенням комісії від 26.12.2018 року № 446/ш-5 Суворовського об`єднання УПФУ в м. Одесі було відмовлено.

Позивач вважає таке рішення протиправним, у зв`язку з чим звернувся за захистом до суду.

Ухвалою судді від 31.07.2019 року відкрито провадження по справі та призначено справу до розгляду у відповідності до положень ч. 1 ст. 263 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Відповідно до ч. 3 ст. 263 КАС України, у справах, визначених ч. 1 ст. 263 КАС України заявами по суті справи є позов та відзив.

Від відповідача надійшов відзив в якому він просив відмовити у задоволенні позовних вимог. В обґрунтування підстав для відмови у задоволенні позову відповідач зазначив, що 13.07.2015 року позивачем до Управління були надані довідки про заробітну плату ВАТ „Макіївський металургійний комбінат" для обчислення пенсії за будь-які 60 календарних місяців страхового стажу підряд до 1 липня 2000 року незалежно від перерв за період з квітня 1982 року по березень 1998 від 15.06.2015 № 720, 721, 722, згідно п.1 статті 40 Закону 1058-ІV.

Оскільки позивач виявив бажання обчислити розмір пенсійного забезпечення із урахуванням заробітної плати за період роботи до 01.07.2000, підтвердження довідок про заробітну плату від 15.06.2015 № 720, № 721, № 722 первинними документами є обов`язковою умовою.

Виходячи з того, що ВАТ „Макіївський металургійний комбінат" (код ЄДРПОУ 00191170) зареєстрований за адресою: 86101, м. Макіївка Донецької області , вул. Металургійна, буд. 47 Управлінням було направлено листи № 722/02 від 07.09.2015 та № 963 від 23.09.2015 до головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області з проханням з`ясувати, чи пройшло перереєстрацію на підконтрольній території ВАТ „Макіївський металургійний комбінат" та провести зустрічну перевірку довідок про заробітну плату від 15.06.2015 № 720, № 721, № 722. Відповіді на запити на адресу Управління не надходили.

Окрім того відповідач зазначає, що коли підприємства, установи, організації або їх правонаступники розміщуються на тимчасово окупованій території України або в районах проведення антитерористичної операції, неможливо проводити перевірки. В разі неможливості проведення перевірки довідок про заробітну плату органами Пенсійного фонду України (втрата документів, надання відмови у допуску до проведення перевірки) або не надання копій первинних документів - такі довідки не можуть бути враховані при обчисленні пенсії, тому в Управлінні відсутні підстави для обчислення пенсії Позивача з урахуванням наданих довідок.

Також відповідач зазначив, що позовна вимога в частині зобов`язання Управління здійснити обчислення розміру його пенсійного забезпечення з урахуванням заробітної плати за період з квітня 1982 по березень 1998 роки не підлягає задоволенню, не має під собою жодного правового підґрунтя та повністю суперечить нормам чинного законодавство з огляду на те, що зазначений період перевищує 60 календарних місяців (5 років), як це передбачено законом, оскільки за сукупністю наданих довідок заробітна плата вказана за 16 років.

Відповідно до ч. 4 статті 229 КАС України, у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Враховуючи, що справа розглядається за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу, згідно приписів ч. 4 ст. 229 КАС України, не здійснювалося.

При цьому в період з 19.08.2019 року по 03.09.2019 року суддя перебував у відпустці у зв`язку з чим справа розглядається судом 04.09.2019 року, в перший день після виходу з відпустки, що у відповідності до положень ч. 6 ст. 120 КАС України свідчить про те, що строк розгляду справи судом не порушено.

Дослідивши матеріали адміністративної справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується адміністративний позов, судом встановлено наступне.

Як встановлено судом і не заперечується сторонами, ОСОБА_1 є пенсіонером, про що свідчить пенсійне посвідчення № НОМЕР_1 , виданого довічно ПФУ від 17.06.2015 року, та перебуває на обліку в Суворовському об`єднаному УПФУ в м. Одесі.

13.07.2015 року позивачем до Управління були надані довідки про заробітну плату ВАТ „Макіївський металургійний комбінат" для обчислення пенсії за будь-які 60 календарних місяців страхового стажу підряд до 1 липня 2000 року незалежно від перерв за період з квітня 1982 року по березень 1998 від 15.06.2015 № 720, 721, 722, згідно п.1 статті 40 Закону 1058-ІV.

Виходячи з того, що ВАТ „Макіївський металургійний комбінат" (код ЄДРПОУ 00191170) зареєстрований за адресою: 86101, м. Макіївка Донецької області, вул. Металургійна, буд. 47, Управлінням було направлено листи № 1722/02 від 07.09.2015 та № 963 від 23.09.2015 до головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області з проханням з`ясувати, чи пройшло перереєстрацію на підконтрольній території ВАТ „Макіївський металургійний комбінат" та провести зустрічну перевірку довідок про заробітну плату від 15.06.2015 № 720, № 721, № 722.

Судом встановлено, що відповіді на вищезазначені запити на адресу Управління не надходили.

У грудні 2018 року позивач повторно звернувся із заявою про врахування довідок від 15.06.2015 № 720, № 721, № 722 про заробітну плату та перерахунок пенсії до Суворовського об`єднаного УПФУ в м. Одесі.

Листом від 26.12.2018 року № 446/ш-5 Суворовського об`єднання УПФУ в м. Одесі позивача повідомлено, що станом на 26.12.2018 року відповіді на запити № 1722/02 від 07.09.2015 та № 963 від 23.09.2015 не надходили, у зв`язку з чим неможливо провести перевірку вищезазначених довідок, у зв`язку з чим такі довідки не можуть бути враховані при обчисленні пенсії, а тому у відповідача відсутні підстави для проведення перерахунку пенсії.

Перевіривши законність дій та рішень відповідача, суд прийшов до висновку, що позов слід задовольнити з наступних підстав.

Згідно з ч.1 ст.45 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" пенсія призначається з дня звернення за пенсією, крім таких випадків, коли пенсія призначається з більш раннього строку.

Відповідно до ст.1 Закону України "Про пенсійне забезпечення" громадяни України мають право на державне пенсійне забезпечення за віком, по інвалідності, у зв`язку з втратою годувальника та в інших випадках, передбачених цим Законом.

Згідно з п.1 ч.1 ст.8 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані особами з інвалідністю в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж.

Відповідно до ст.24 Конституції України громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом. Не може бути привілеїв чи обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками. Рівність прав жінки і чоловіка забезпечується: наданням жінкам рівних з чоловіками можливостей у громадсько-політичній і культурній діяльності, у здобутті освіти і професійній підготовці, у праці та винагороді за неї; спеціальними заходами щодо охорони праці і здоров`я жінок, встановленням пенсійних пільг; створенням умов, які дають жінкам можливість поєднувати працю з материнством; правовим захистом, матеріальною і моральною підтримкою материнства і дитинства, включаючи надання оплачуваних відпусток та інших пільг вагітним жінкам і матерям.

Згідно з положеннями ч.1 ст.40 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", для обчислення пенсії враховується заробітна плата (дохід) за весь період страхового стажу починаючи з 1 липня 2000 року. За бажанням пенсіонера та за умови підтвердження довідки про заробітну плату первинними документами або в разі, якщо страховий стаж починаючи з 1 липня 2000 року становить менше 60 місяців, для обчислення пенсії також враховується заробітна плата (дохід) за будь-які 60 календарних місяців страхового стажу підряд по 30 червня 2000 року незалежно від перерв.

Заробітна плата (дохід) за період страхового стажу до 1 липня 2000 року враховується для обчислення пенсії на підставі документів про нараховану заробітну плату (дохід), виданих у порядку, встановленому законодавством, за умови підтвердження довідки про заробітну плату первинними документами, а за період страхового стажу починаючи з 1 липня 2000 року - за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку.

Згідно з пп. 3 п. 2.1 розділу 2 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону 1058-ІV, до заяви про призначення пенсії за віком додаються такі документи: за бажанням пенсіонера ним може подаватись довідка про заробітну плату (дохід) по 30 червня 2000 року (додаток 1) із зазначенням у ній назв первинних документів, на підставі яких її видано, їх місцезнаходження та адреси, за якою можливо провести перевірку відповідності змісту довідки первинним документам.

Відповідач у відзиві зазнає, що оскільки Позивач виявив бажання обчислити розмір пенсійного забезпечення із урахуванням заробітної плати за період роботи до 01.07.2000, підтвердження довідок про заробітну плату від 15.06.2015 № 720, № 721, № 722 первинними документами є обов`язковою умовою, проте коли підприємства, установи, організації або їх правонаступники розміщуються на тимчасово окупованій території України або в районах проведення антитерористичної операції, неможливо проводити перевірки.

З цього приводу суд зазнає наступне.

Судом встановлено, що, роботодавець, де працював позивач, фактично знаходяться на тимчасово окупованій території, через що він позбавлений реальної можливості надати додаткові докази щодо відповідності довідок змісту первинних документів. З цих же підстав і відповідач позбавлений права повести таку перевірку.

Відповідно до ст.46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

З урахуванням зазначеного, на думку суду, вказані обставини не можуть позбавити позивача як громадянина України на його конституційне право на соціальних захист, зокрема на перерахунок пенсії з врахуванням довідок про заробітну плату від 15.06.2015 року №720, 721, 722.

Відповідно до ч.1 та ч.2 ст.6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Згідно положень ст.9 Конституції України та ст.17, ч.5 ст.19 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди та органи державної влади повинні дотримуватись положень Європейської конвенції з прав людини та її основоположних свобод 1950 року, застосовувати в своїй діяльності рішення Європейського суду з прав людини з питань застосування окремих положень цієї Конвенції.

Відповідно до правової позиції Європейського суду у справі "Кечко проти України" (рішення від 08 листопада 2005 року) в межах свободи дій держави визначати, які надбавки виплачувати своїм робітникам з державного бюджету. Держава може вводити, призупиняти чи закінчити виплату таких надбавок, вносячи відповідні зміни в законодавство. Однак якщо чинне правове положення передбачає виплату певних надбавок, і дотримано всі вимоги, необхідні для цього, органи державної влади не можуть свідомо відмовляти у цих виплатах, доки відповідні положення є чинними.

У 1971 році Міжнародним судом ООН були сформульовані "намібійські винятки", з яких випливає, що документи, видані окупаційною владою, повинні визнаватися, якщо їх невизнання веде за собою серйозні порушення або обмеження прав громадян.

У Консультативному висновку Міжнародного суду ООН від 21 червня 1971 року "Юридичні наслідки для держав щодо триваючої присутності Південної Африки у Намібії" (пункт 125) зазначено, що держави - члени ООН зобов`язані визнавати незаконність і недійсність триваючої присутності Південної Африки в Намібії, але "у той час як офіційні дії, вчинені урядом Південної Африки від імені або щодо Намібії після припинення дії мандата є незаконними і недійсними, ця недійсність не може бути застосовна до таких дій як, наприклад, реєстрація народжень, смертей і шлюбів".

Європейський суд з прав людини своєю практикою, що склалась, також підтримав цей стандарт. Зокрема, у справах "Кіпр проти Туреччини" (Cyprus v. Turkey, 10.05.2001) та "Мозер проти Республіки Молдови та Росії" (Mozer v. the Republic of Moldova and Russia, 23.02.2016) ЄСПЛ приділив увагу аналізу цього висновку та подальшої міжнародної практики. Судом було констатовано, що "Консультативний висновок Міжнародного Суду, що розуміється в сукупності з виступами і поясненнями деяких членів суду, чітко показує, що в ситуаціях, подібних до тих, що наводяться в цій справі, зобов`язання ігнорувати, не брати до уваги дії існуючих de facto органів та інститутів [окупаційної влади] далеко від абсолютного. Для людей, що проживають на цій території, життя триває. І це життя потрібно зробити більш стерпним і захищеним фактичною владою, включаючи їх суди; і виключно в інтересах жителів цієї території дії згаданої влади, які мають відношення до сказаного вище, не можуть просто ігноруватися третіми країнами або міжнародними організаціями, особливо судами, в тому числі й цим [ЄСПЛ]. Вирішити інакше означало б зовсім позбавляти людей, що проживають на цій території, всіх їх прав щоразу, коли вони обговорюються в міжнародному контексті, що означало б позбавлення їх навіть мінімального рівня прав, які їм належать" (Cyprus v. Turkey, 10.05.2001, §96). При цьому, за логікою цього рішення, визнання актів окупаційної влади в обмеженому контексті захисту прав мешканців окупованих територій ніяким чином не легітимізує таку владу (Cyprus v. Turkey, 10.05.2001, §92).

Спираючись на сформульований у цій справі підхід, ЄСПЛ у справі "Мозер проти Республіки Молдови та Росії" наголосив, що "першочерговим завданням для прав, передбачених Конвенцією, завжди має бути їх ефективна захищеність на території всіх Договірних Сторін, навіть якщо частина цієї території знаходиться під ефективним контролем іншої Договірної Сторони [тобто є окупованою]" (Mozer v. the Republic of Moldova and Russia, 23.02.2016, §142).

Європейський Суд підкреслює особливу важливість принципу "належного урядування". Він передбачає, що в разі коли йдеться про питання загального інтересу, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб (див. рішення у справах "Беєлер проти Італії" [ВП] (Beyeler v. Italy [GC]), заява № 33202/96, п. 120, ECHR 2000, "Онер`їлдіз проти Туреччини" [ВП] (Oneryэldэz v. Turkey [GC]), заява № 48939/99, п. 128, ECHR 2004-XII, "Megadat.com S.r.l. проти Молдови" (Megadat.com S.r.l. v. Moldova), заява № 21151/04, п. 72, від 8 квітня 2008 року, і "Москаль проти Польщі" (Moskal v. Poland), заява № 10373/05, п. 51, від 15 вересня 2009 року). Також, на державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок (див., наприклад, рішення у справах "Лелас проти Хорватії" (Lelas v. Croatia), заява № 55555/08, п. 74, від 20.05.2010 року, і "Тошкуце та інші проти Румунії" (Toscuta and Others v. Romania), заява № 36900/03, п. 37, від 25.11.2008 року) і сприятимуть юридичній визначеності у правовідносинах.

Крім того, Європейський Суд з прав людини у своєму рішення по справі Yvonne van Duyn v.Home Office зазначив, що "принцип юридичної визначеності означає, що зацікавлені особи повинні мати змогу покладатися на зобов`язання, взяті державою, навіть якщо такі зобов`язання містяться в законодавчому акті, який загалом не має автоматичної прямої дії". З огляду на принцип юридичної визначеності, держава не може посилатись на відсутність певного нормативного акта, який би визначав механізм реалізації прав та свобод громадян, закріплених у конституції чи інших актах. Така дія названого принципу пов`язана з іншим принципом - відповідальності держави, який полягає в тому, що держава не може посилатися на власне порушення зобов`язань для запобігання відповідальності. Захист принципу обґрунтованих сподівань та юридичної визначеності є досить важливим у сфері державного управління та соціального захисту. Так, якщо держава чи орган публічної влади схвалили певну концепцію своєї політики чи поведінки, така держава чи такий орган вважатимуться такими, що діють протиправно, якщо вони відступлять від такої політики чи поведінки щодо фізичних та юридичних осіб на власний розсуд та без завчасного повідомлення про зміни у такій політиці чи поведінці, позаяк схвалення названої політики чи поведінки дало підстави для виникнення обґрунтованих сподівань у названих осіб стосовно додержання державою чи органом публічної влади такої політики чи поведінки.

У рішенні від 31.07.2003 року у справі "Дорани проти Ірландії" Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття "ефективний засіб" передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. Причому, як наголошується у рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Салах Шейх проти Нідерландів", ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними. При вирішенні справи "Каіч та інші проти Хорватії" (рішення від 17.07.2008 року), Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту але без його практичного застосування. Таким чином, обов`язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.

При обранні способу відновлення порушеного права позивача суд виходить з принципу верховенства права щодо гарантування цього права ст.1 Протоколу № 1 до Європейської Конвенції з прав людини, як складової частини змісту і спрямованості діяльності держави, та виходячи з принципу ефективності такого захисту, що обумовлює безпосереднє поновлення судовим рішенням прав особи, що звернулась за судовим захистом без необхідності додаткових її звернень та виконання будь-яких інших умов для цього.

Таким чином, з огляду на те, що дії відповідача щодо відмови у прийнятті для перерахунку розміру пенсії довідок про заробітну плату від 15.06.2015 року №720, 721, 722 за період з квітня 1982 року по березень 1998 року є протиправними, відповідача слід зобов`язати здійснити перерахунок пенсії з врахуванням довідок про заробітну плату від 15.06.2015 року №720, 721, 722 за період з квітня 1982 року по березень 1998 року та зобов`язати виплатити заборгованість на користь позивача, що виникла за період з 25.05.2015 року.

При цьому суд відхиляє доводи відповідача стосовно того, що позовна вимога в частині зобов`язання Управління здійснити обчислення розміру його пенсійного забезпечення з урахуванням заробітної плати за період з квітня 1982 по березень 1998 роки не підлягає задоволенню, не має під собою жодного правового підґрунтя та повністю суперечить нормам чинного законодавство оскільки зазначений період перевищує 60 календарних місяців (5 років), як це передбачено законом, оскільки за сукупністю наданих довідок заробітна плата вказана за 16 років, з огляду на те, що позивач не просить врахувати весь період, тривалістю 16 років, а просить лише врахувати відповідні довідки.

Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі "Серявін та інші проти України" від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).

В пункті 42 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Бендерський проти України» від 15 листопада 2007 року, заява № 22750/02, зазначено, що відповідно до практики, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, судові рішення мають у достатній мірі висвітлювати мотиви, на яких вони базуються. Межі такого обов`язку можуть різнитися залежно від природи рішення та мають оцінюватися в світлі обставин кожної справи.

Частиною 2 статті 2 КАС України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно частини 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Згідно частини 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

У процесі розгляду справи не встановлено інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин.

Згідно зі ст. 249 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд дійшов до висновку про те, що адміністративний позов належить до задоволення.

Відповідно до положень ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав Відповідачем у справі, або якщо Відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. У випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.

У зв`язку з задоволенням даного адміністративного позову суд дійшов висновку про стягнення з відповідача на користь позивача судових витрат зі сплати судового збору в розмірі 768 грн. 40 коп.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 6, 12, 72, 77, 90, 139, 229, 246, 255, 293, 295 КАС України, суд -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Суворовського об`єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Одесі (65003, м. Одеса, вул. Чорноморського козацтва, 95, код ЄДРПОУ 40388751) про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити дії - задовольнити.

Визнати протиправними дії Суворовського об`єднання управління Пенсійного фонду України в м. Одесі щодо не проведення перерахунку пенсії ОСОБА_1 .

Зобов`язати Суворовське об`єднання управління Пенсійного фонду України в м. Одесі здійснити перерахунок пенсії з врахуванням довідок про заробітну плату від 15.06.2015 року №720, 721, 722 за період з квітня 1982 року по березень 1998 року, виданих ВАТ „Макіївський металургійний комбінат.

Зобов`язати Суворовське об`єднання управління Пенсійного фонду України в м. Одесі виплатити заборгованість на користь ОСОБА_1 , що виникла за період з 25.05.2015 року.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Суворовського об`єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Одесі (65003, м. Одеса, вул. Чорноморського козацтва, 95, код ЄДРПОУ 40388751) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) судові витрати у розмірі 768 (сімсот шістдесят вісім) грн. та 40 коп.

Рішення набирає законної сили в порядку і строки, встановлені ст.255 КАС України.

Рішення може бути оскаржено в порядку та строки встановлені ст. ст. 293, 295 КАС України.

Суддя А.А. Радчук.

.