Рішення № 84036262, 30.08.2019, Кіровоградський окружний адміністративний суд

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 серпня 2019 року м. Кропивницький Справа № 340/1457/19

Кіровоградський окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді: Притули К.М.,

за участю секретаря: Потєхіної І.В.

представника позивача: Ковальов А.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження адміністративну справу за позовом фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 до Головного управління Державної фіскальної служби у Кіровоградській області про визнання протиправним та скасування рішення

ВСТАНОВИВ:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернувся до Кіровоградського окружного адміністративного суду з позовом в якому, з урахуванням змінених позовних вимог, просить визнати протиправним та скасувати прийняті (винесені) заступником начальника Головним управлінням Державної фіскальної служби у Кіровоградській області Гавренковою Т.С.:

- вимогу про сплату боргу (недоїмки) № Ф-0000181305 від 17 квітня 2019 року, якою фізичну особу - підприємця ОСОБА_1 , зобов`язано сплатити недоїмку зі сплати єдиного внеску у розмірі 220899 грн. 28 коп.;

- рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску № 0000241305 від 17 квітня 2019 року, яким до фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 , застосовано штрафні санкції у розмірі 31717 грн. 66 коп. за донарахування органом ДФС єдиного внеску;

- податкове повідомлення-рішення № 0000901305 від 17 квітня 2019 року, яким до фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 , застосовано штрафні санкції у розмірі 510 грн. за платежем «Податок на доходи фізичних осіб, що сплачуються фізичними особами за результатами річного декларування;

- податкове повідомлення-рішення № 0000911305 від 17 квітня 2019 року, яким до фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 , застосовано штрафні санкції у розмірі 170 грн. за платежем «Штрафні санкції за порушення законодавства»;

- податкове повідомлення-рішення № 0000921305 від 17 квітня 2019 року, яким до фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 , застосовано штрафні санкції у розмірі 35923 грн. 79 коп. за платежем «Військовий збір, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування», у т.ч. за податковими зобов`язаннями - 23949 грн. 19 коп., за штрафними (фінансовими) санкціями -11974 грн. 60 коп.;

- податкове повідомлення-рішення № 0000931305 від 17 квітня 2019 року, яким до фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 , застосовано штрафні санкції у розмірі 431085 грн. 47 коп. за платежем «Податок на доходи фізичних осіб від здійснення підприємницької діяльності», у т.ч. за податковими зобов`язаннями - 287390 грн. 31 коп., за штрафними (фінансовими) санкціями -143695 грн. 16 коп.

В обґрунтування позову позивач зазначив, що Головним управлінням ДФС у Кіровоградській області було проведено документальну планову виїзну перевірку фізичної особи- платника податків ОСОБА_1 ( РНОКПП НОМЕР_1 ) з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2017 по 31.12.2018, дотримання законодавства про збір та ведення обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2017 по 31.12.2018, внаслідок чого було складено акт від 04.03.2019 №14/11-28-13-05/ НОМЕР_1 .

На підставі проведеної перевірки, позивачем отримано податкові повідомлення-рішення № 0000901305 від 17 квітня 2019 року, яким застосовано штрафні санкції у розмірі 510 грн. за платежем «Податок на доходи фізичних осіб, що сплачуються фізичними особами за результатами річного декларування; № 0000911305 від 17 квітня 2019 року, яким застосовано штрафні санкції у розмірі 170 грн. за платежем «Штрафні санкції за порушення законодавства»; податкове повідомлення-рішення № 0000921305 від 17 квітня 2019 року, яким, застосовано штрафні санкції у розмірі 35923 грн. 79 коп. за платежем «Військовий збір, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування», у т.ч. за податковими зобов`язаннями - 23949 грн. 19 коп., за штрафними (фінансовими) санкціями -11974 грн. 60 коп.; податкове повідомлення-рішення № 0000931305 від 17 квітня 2019 року, яким застосовано штрафні санкції у розмірі 431085 грн. 47 коп. за платежем «Податок на доходи фізичних осіб від здійснення підприємницької діяльності», у т.ч. за податковими зобов`язаннями - 287390 грн. 31 коп., за штрафними (фінансовими) санкціями -143695 грн. 16 коп.

Позивач вважає, що висновки Акта перевірки є необґрунтованими, а спірні податкові повідомлення-рішення, являються неправомірними та підлягають скасуванню.

Ухвалою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 12 червня 2019 року, відкрито провадження в адміністративній справі та призначено до розгляду у підготовчому судовому засіданні (а.с. 1-2).

04 липня 2019 року судом задоволено клопотання представників сторін та відкладено розгляд справи (а.с.136-137).

02 серпня 2019 року ухвалою Кіровоградського окружного адміністративного суду закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті (а.с.165).

03.07.2019 (вх. № 10833) на адресу суду від Головного управління ДФС в Кіровоградській області надійшло заперечення на позовну заяву. Відповідач просить відмовити в задоволені позовних вимог. В обґрунтування своєї позиції зазначає, що позовні вимоги не визнаються в повному обсязі та зазначається, що прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень обумовлені порушенням податкового законодавства, що виявлені під час перевірки, а тому є правомірним та не підлягаю скасуванню (а.с.125-127).

Представник позивача в судовому засіданні, позовні вимоги підтримав в повному обсязі, посилаючись на обставини зазначені в позовній заяві.

Представник відповідача в судове засідання не з`явився, причина неявки суду невідома.

Заслухавши думку представника позивача та розглянувши документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

Судом встановлено, що відповідачем було проведено документальну планову виїзну перевірку фізичної особи- платника податків ОСОБА_1 ( РНОКПП НОМЕР_1 ) з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2017 по 31.12.2018, дотримання законодавства про збір та ведення обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2017 по 31.12.2018 (а.с. 81-102).

В акті № 14/11-28-13-05/2610306716 від 04.03.2019 зазначено, що перевіркою встановлено порушення, а саме:

- пункту 177.2, підпункту 177.4.1, підпункту 177.4.5 пункту 177.4 статті 177 Податкового кодексу України, в частині заниження податкового зобов`язання по податку на доходи фізичних осіб від здійснення підприємницької діяльності на загальну суму 287390,31 грн., в т.ч за 2017 рік в сумі 170327,69 грн., за 2018 рік в сумі 117062,62 грн.;

- підпункту 1.1 пункту 16і підрозділу 10 розділу XX «Інші перехідні положення» Податкового кодексу України, в частині заниження суми податкового зобов`язання по військовому збору від здійснення підприємницької діяльності загальну суму 23949,19 грн., в тому числі: за 2017 рік на суму 14193,97 грн., за 2018 рік на суму 9755,22 грн.

- частини 2 пункту 1 статті 7 Закону №2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» (із змінами та доповненнями) в частині заниження суми податкового зобов`язання по єдиному внеску від здійснення підприємницької діяльності на загальну суму 220899,28 грн., в т.ч. за 2017 рік на суму 96277,31 грн., за 2018 рік на суму 124621,97 грн.;

- підпункту 250.2.1 пункту 250.2 статті 250 Податкового кодексу України, неподання податкових декларацій екологічного податку за ІІ-ІУ квартали 2017 року, І-ІУ квартали 2018 року;

- підпункту 240.1.3, пункту 240.1 статті 240, підпункту 242.1.3 пункту 242.1 статті 242 Податкового кодексу України, в частині заниження суми податкового зобов`язання з екологічного податку на загальну суму 57,99 грн., в т.ч. за 2 квартал 2017 року на суму 26,50 грн., З квартал 2017 року на суму 8,60 грн., 4 квартал 2017 року на суму 4,11 грн., 1 квартал 2018 року на суму 0,45 грн., 2 квартал 2018 року на суму 4,54 грн., З квартал 2018 року на суму 11,10 грн., 4 квартал 2018 року на суму 2,69 грн.;

- пункту 63.3 статті 63 Податкового кодексу України, подання відомостей про об`єкти оподаткування платника податків не в повному обсязі (форма №20-ОПП);

- підпункту 16.1.12 пункту 16.1 статті 16, пункту 44.1, пункту 44,3 статті 44, пункту 176Л статті 176, пункту 177.10 статті 177 Податкового кодексу України, книга обліку доходів та витрат на перевірку не надана.

На підставі вказаних висновків, Головним управлінням Державної фіскальної служби у Кіровоградській області податкові повідомлення-рішення № 0000901305 від 17 квітня 2019 року, яким застосовано штрафні санкції у розмірі 510 грн. за платежем «Податок на доходи фізичних осіб, що сплачуються фізичними особами за результатами річного декларування; № 0000911305 від 17 квітня 2019 року, яким застосовано штрафні санкції у розмірі 170 грн. за платежем «Штрафні санкції за порушення законодавства»; податкове повідомлення-рішення № 0000921305 від 17 квітня 2019 року, яким, застосовано штрафні санкції у розмірі 35923 грн. 79 коп. за платежем «Військовий збір, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування», у т.ч. за податковими зобов`язаннями - 23949 грн. 19 коп., за штрафними (фінансовими) санкціями -11974 грн. 60 коп.; податкове повідомлення-рішення № 0000931305 від 17 квітня 2019 року, яким застосовано штрафні санкції у розмірі 431085 грн. 47 коп. за платежем «Податок на доходи фізичних осіб від здійснення підприємницької діяльності», у т.ч. за податковими зобов`язаннями - 287390 грн. 31 коп., за штрафними (фінансовими) санкціями -143695 грн. 16 коп. (а.с.111-115)

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 не погоджується з прийнятими податковими повідомленням-рішенням, вважає його протиправним та таким, що підлягає скасуванню, у зв`язку з чим звернулось з відповідним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах та у спосіб визначений Конституцією та законами України.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 зареєстрований в Олександрійській райдержадміністрації Кіровоградської області, як фізична особа - підприємець з 19.02.2002 та здійснює наступні види діяльності: механічне оброблення металевих виробів (код КВЕД 25.62), вантажний автомобільний транспорт (код КВЕД 49.41) та перебуває на податковому обліку в Головному управлінні ДФС у Кіровоградській (а.с.14).

Відповідно до пояснень представника позивача, судом встановлено, що протягом 2017-2018 років він здійснював підприємницьку діяльність з надання послуг перевезення вантажним автомобільним транспортом, що відповідає зареєстрованому у встановленому законом порядку виду його економічної діяльності.

З метою забезпечення здійснення підприємницької діяльності позивачем протягом зазначеного періоду придбавалися паливно-мастильні матеріали, запасні частини, послуги з ремонту та обслуговування автомобілів.

Позивачем, у межах визначеного виду економічної діяльності протягом зазначеного періоду проводилися господарські операції з придбання товару та послуг, з метою їх використання у підприємницькій діяльності.

Суд зазначає, що підпунктом 14.1.36. п. 14.1 ст. 14 ПК України встановлено, що господарською діяльністю є діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

У відповідності до п.162.1 ст. 162 ПК України, платниками податку є: фізична особа - резидент, яка отримує доходи як з джерела їх походження в Україні, так і іноземні доходи; фізична особа - нерезидент, яка отримує доходи з джерела їх походження в Україні; податковий агент.

За приписами норм п. 44.1 та п. 44.3 ст. 44 ПК України, для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту (абз. 2 п. 44.1 ст. 44 ПК України).

Платники податків зобов`язані забезпечити зберігання документів, визначених у пункті 44.1 цієї статті, а також документів, пов`язаних із виконанням вимог законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, не менш як 1095 днів з дня подання податкової звітності, для складення якої використовуються зазначені документи, а у разі її неподання - з передбаченого цим Кодексом граничного терміну подання такої звітності.

Відповідно до ч. 2 ст. 3 Закону України від 16.07.1999 № 996-ХІV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (далі - Закон № 996-ХІV), який визначає правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні, бухгалтерський облік є обов`язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

В розумінні Закону № 996-ХІV, первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

При цьому, згідно із п. 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року № 88 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 року за № 168/704 (далі - Положення), «господарські операції» - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов`язань і фінансових результатів.

Згідно із ч. 1 ст. 9 Закону № 996-ХІV, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (ч. 2 ст. 9Закону № 996-ХІV).

Аналіз викладених норм Закону № 996-ХІV та Положення свідчить про те, що витрати для цілей визначення об`єкта оподаткування мають бути фактично здійснені та підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

При цьому, податкове законодавство не встановлює перелік первинних документів, складенням яких мають оформлюватися ті чи інші операції. Разом з тим, відповідні первинні документи повинні містити усі необхідні реквізити, визначені ч.1, ч. 2 ст. 9 Закону № 996-ХІV, повну інформацію про виконану господарську операцію та виступати носіями достовірних відомостей про таку операцію та її учасників.

Порядок оподаткування доходів фізичних осіб-підприємців визначений ст. 177 ПК України.

Згідно із п. 177.2 ст. 177 ПК України, об`єктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та не грошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов`язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи-підприємця.

Пунктом177.4ст. 177 ПК України визначено перелік витрат, безпосередньо пов`язаних з отриманням доходів фізичною особою підприємцем від провадження господарської діяльності на загальній системі оподаткування.

Відповідно до п.177.4ст. 177 ПК України, до переліку витрат, безпосередньо пов`язаних з отриманням доходів, належать: витрати, до складу яких включається вартість сировини, матеріалів, товарів, що утворюють основу для виготовлення (продажу) продукції або товарів (надання робіт, послуг), купівельних напівфабрикатів та комплектуючих виробів, палива й енергії, будівельних матеріалів, запасних частин, тари й тарних матеріалів, допоміжних та інших матеріалів, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об`єкта витрат; витрати на оплату праці фізичних осіб, що перебувають у трудових відносинах з таким платником податку (далі - працівники), які включають витрати на оплату основної і додаткової заробітної плати та інших видів заохочень і виплат виходячи з тарифних ставок, у вигляді премій, заохочень, відшкодувань вартості товарів (робіт, послуг), витрати на оплату за виконання робіт, послуг згідно з договорами цивільно-правового характеру, будь-яка інша оплата у грошовій або натуральній формі, встановлена за домовленістю сторін (крім сум матеріальної допомоги, які звільняються від оподаткування згідно з нормами цього розділу); обов`язкові виплати, а також компенсація вартості послуг, які надаються працівникам у випадках, передбачених законодавством, внески платника податку на обов`язкове страхування життя або здоров`я працівників у випадках, передбачених законодавством; суми податків, зборів, які пов`язані з проведенням господарської діяльності такої фізичної особи - підприємця (крім податку на додану вартість для фізичної особи - підприємця, зареєстрованого як платник податку на додану вартість, та акцизного податку, податку на доходи фізичних осіб з доходу від господарської діяльності, податку на майно); суми єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у розмірах і порядку, встановлених законом; платежі, сплачені за одержання ліцензій на провадження певних видів господарської діяльності фізичною особою - підприємцем, одержання дозволу, іншого документа дозвільного характеру, які пов`язані з господарською діяльністю фізичної особи-підприємця; інші витрати, до складу яких включаються витрати, що пов`язані з веденням господарської діяльності, які не зазначені в підпунктах 177.4.1-177.4.3 цього пункту, до яких відносяться витрати на відрядження найманих працівників, на послуги зв`язку, реклами, плати за розрахунково-касове обслуговування, на оплату оренди, ремонт та експлуатацію майна, що використовується в господарській діяльності, на транспортування готової продукції (товарів), транспортно-експедиційні та інші послуги, пов`язані з транспортуванням продукції (товарів), вартість придбаних послуг, прямо пов`язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг.

Згідно до пп.177.4.5. п.177.4ст.177 ПК України не включаються до складу витрат підприємця:

- витрати, не пов`язані з провадженням господарської діяльності такою фізичною особою-підприємцем;

- витрати на придбання, самостійне виготовлення основних засобів та витрати на придбання нематеріальних активів, які підлягають амортизації;

- витрати на придбання та утримання основних засобів подвійного призначення, визначених цією статтею;

- документально не підтверджені витрати.

Згідно з пунктом 138.2 статті 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об`єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 ПК України, не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Таким чином, за приписами Податкового кодексу України підставами для віднесення до складу витрат сум витрат, понесених на придбання товарів (робіт, послуг), є сукупність таких умов, як реальне (фактичне) придбання товарів (робіт, послуг), використання придбаних товарів (робіт, послуг) у власній господарській діяльності, а також документальне підтвердження понесених витрат.

Як встановлено в ході перевірки та зафіксовано у акті, розшифровка витрат до податкових декларацій про майновий стан і доходи за 2017-2018 роки фізичною особою - платником податків ОСОБА_1 на запит від 15.02.2019 надано до перевірки, але без зазначення сум.

Згідно наданої розшифровки витрат, фізичною особою - платником податків ОСОБА_1 , до вартості придбаних товарно-матеріальних цінностей включено: вартість придбаних паливно-мастильних матеріалів, запасних частин, послуг з ремонту та обслуговування автомобілів.

На підставі чого, податковим органом здійснено висновок, що в порушення вимог підпункту 177.4.1, підпункту 177.4.5, пункту 177.4 статті 177 Податкового кодексу України, фізичною особою - платником податків ОСОБА_1 , до складу задекларованих витрат включено витрати на загальну суму 106426,59 грн., в т.ч. за 2017 рік на суму 64542,35 грн. грн. та за 2018 рік на суму 41884,24 грн., які документально не підтверджені, та витрати на придбання та утримання основних засобів подвійного призначення (запасні частини, ремонт автомобіля, шиномонтаж), які не включаються до складу витрат підприємця, на загальну суму 1490186,23 грн., в т.ч. за 2017 рік на суму 881722,60 грн., за 2018 рік на суму 608463,63 грн.

В акті перевірки зазначено, що дане порушення призвело до заниження суми чистого оподатковуваного доходу відображеного у додатку Ф2 до податкової декларації на загальну суму 1596612,82 грн., в т.ч. в розрізі звітних періодів: за 2017 рік на суму 946264,95грн.; за 2018 рік на суму 650347,87грн. та відповідно до заниження суми податкового зобов`язання: податку на доходи фізичних осіб на загальну суму 287390,31 грн.( в тому числі за 2017 рік на суму 170327,69 грн.; за 2018 рік на суму 117062,62 грн.) військовому збору на загальну суму 23949,19 грн. (в тому числі: за 2017 рік - на суму 14193,97 грн.; за 2018 рік - на суму 9755,22 грн.); єдиному внеску від підприємницької діяльності на загальну суму 220899,28 грн.( в тому числі: за 2017 рік на суму 96277,31 грн, за 2018 рік на суму 124621,97 грн.)

Разом з тим, під час розгляду справи судом встановлено, що у період, який перевірявся, фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 здійснювалась підприємницька діяльність за видом вантажний автомобільний транспорт.

Судом встановлено та не заперечувалось представниками сторін, що реальність придбання запчастин, технічне обслуговування транспортних засобів та їх подальше використання для здійснення підприємницької діяльності було підтверджено документами первинного бухгалтерського обліку, які були надані позивачем до перевірки.

Суд погоджується з доводами позивача в частині того, що факт використання придбаних ТМЦ та послуг саме з метою виконання господарської діяльності жодним чином не спростований перевіркою ДФС, що свідчить про безпідставність висновку перевіряючих щодо протиправності включення понесених витрат до складу витрат підприємницької діяльності.

Щодо посилання контролюючого органу в акті перевірки на те, що транспортні засоби, які використовуються позивачем у господарській діяльності, відносяться до основних засобів подвійного призначення суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про автомобільний транспорт» транспортний засіб загального призначення - транспортний засіб, не обладнаний спеціальним устаткуванням і призначений для перевезення пасажирів або вантажів (автобус, легковий автомобіль, вантажний автомобіль, причіп, напівпричіп з бортовою платформою відкритого або закритого типу).

Статтею 1 Закону України «Про автомобільний транспорт» передбачає такий вид транспортних засобів, як спеціалізований, що не відноситься до транспортних засобів подвійного призначення та, зокрема, й під визначення «вантажний автомобіль».

Так, транспортний засіб спеціалізованого призначення - це транспортний засіб, який призначений для перевезення певних категорій пасажирів чи вантажів (автобус для перевезення дітей, інвалідів, пасажирів певних професій, самоскид, цистерна, сідельний тягач, фургон, спеціалізований санітарний автомобіль екстреної медичної допомоги, автомобіль інкасації, ритуальний автомобіль тощо) та має спеціальне обладнання (таксі, броньований, обладнаний спеціальними світловими і звуковими сигнальними пристроями тощо).

Також, наступний перелік транспортних засобів, що відносять до вантажних автомобілів та спеціалізованих автомобілів, встановлений у Державному класифікаторі України «Класифікація основних фондів», затвердженому Наказом Державного комітету України по стандартизації, метрології та сертифікації №507 від 19.08.1997 року.

Відповідно до якого до вантажних автомобілів відносяться:

- 210201 автомобілі вантажні вантажопідйомністю до 3,5 т.;

- 210202 автомобілі вантажні вантажопідйомністю від 3,5 до 5 т.;

- 210203 автомобілі вантажні вантажопідйомністю від 5 до 12 т.;

- 210204 автомобілі вантажні вантажопідйомністю від 12 до 20 т.;

- 210205 автомобілі вантажні вантажопідйомністю більше 20 т.;

- 210209 автомобілі вантажні інші.

до спеціалізованих автомобілів відносяться:

- 210301 тягачі дорожні;

- 210302 самоскиди;

- 210303 автокрани;

- 210304 автобурові (деррік-крани);

- 210305 машини пожежні;

- 210306 автомобілі для перевезення рідких будівельних матеріалів;

- 210307 автомобілі аварійно-технічної служби;

- 210308 автомобілі-тягачі сідлові;

- 210309 автомобілі спеціалізовані інші.

Крім того, Правила перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджені Наказом міністерства транспорту України від 14.10.1997 року № 363 (далі - Правила) містять в собі чітке визначення видів транспорту та порядок перевезення певних категорій товарів.

Зокрема, розділ перший Правил визначає, що спеціалізований автомобіль - автомобіль, який за своєю конструкцією та обладнанням призначений для перевезення вантажів певних категорій; сідельний тягач - автомобіль, який за своєю конструкцією та обладнанням призначений для буксирування напівпричепа.

З огляду на зазначене вище, напівпричепи та сідлові тягачі, згідно чинного законодавства, не відносяться до основних засобів подвійного призначення, а є транспортними засобами спеціального призначення.

Як вбачається з Акту перевірки та свідоцтв про реєстрацію транспортних засобів, протягом періоду, що перевірявся, фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 використовувалися такі транспортні засоби: Renault Premium 400 - сідельний тягач, д.р.н. НОМЕР_2 ; Renault Premium 420 DСІ - сідельний тягач, д.р.н. НОМЕР_3 ; Renault Premium 400.18Т- сідельний тягач, д.р.н. НОМЕР_4 ; Renault Premium 440.19 – сідельний тягач, д.р.н. НОМЕР_5 ; Renault Premium 420 DСІ - сідельний тягач, д.р.н. НОМЕР_6 ; Schwarzmuller SРА-ЗЕ - напівпричіп бортовий тентований, д.р.н НОМЕР_7 ; Schwarzmuller SРА-ЗЕ - напівпричіп бортовий тентований, д.р.н НОМЕР_8 ; Кrone SDP 27 - напівпричіп бортовий, д.р.н НОМЕР_9 ; Кrone SDP 27 - напівпричіп бортовий тентований, д.р.н НОМЕР_10 ; Кrone SDP 27 - напівпричіп бортовий, д.р.н НОМЕР_11 ; Кrone SDP 27 - напівпричіп бортовий, д.р.н НОМЕР_12 ; Кrone SDP 27 - напівпричіп-фургон, д.р.н НОМЕР_13 .

Суд погоджується з твердженням представника позивача, що вказані транспортні засоби не можуть бути віднесені до вантажних автомобілів у розумінні вимог ст. 1 Закону України «Про автомобільний транспорт» та п. 1.10 ПДР України, оскільки кожний з них окремо за своєю конструкцією та обладнанням не призначений для перевезення вантажів та може бути використаний з такою метою виклично у взаємодії з іншим транспортним засобом, що свідчить про безпідставність висновків податкового органу щодо порушення вимог податкового законодавства.

Отже, транспортні засоби, які використовуються позивачем у господарській діяльності, не є основними засобами подвійного призначення, не відносяться під визначення вантажних автомобілів, а відносяться до спеціалізованих транспортних засобів, що підтверджується також свідоцтвами про реєстрацію транспортних засобів, копії яких наявні в матеріалах справи.

Щодо правомірності винесення контролюючим органом податкової вимоги про сплату боргу (недоїмки) № Ф-0000181305 від 17.04.2019 в сумі 220899,28 грн. та рішення № 0000241305 від 17.04.2019 про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску, яким визначено штрафні санкції в розмірі 31717,66 грн., суд зазначає наступне.

Відповідно п.8. ст.9 розділу ІІІ Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», платники єдиного внеску, крім платників, зазначених у пунктах 4, 5 та 5-1частини першої статті 4 цього Закону, зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 20 числа наступного місяця, крім гірничих підприємств, які зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 28 числа наступного місяця.

Пунктом 4ст. 25 вказаного Закону передбачено, що орган доходів і зборів у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату.

Платник єдиного внеску зобов`язаний протягом десяти календарних днів з дня надходження вимоги про сплату недоїмки сплатити суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею.

У разі якщо згоди з органом доходів і зборів не досягнуто, платник єдиного внеску зобов`язаний сплатити суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею протягом десяти календарних днів з дня надходження рішення відповідного органу доходів і зборів або оскаржити вимогу до органу доходів і зборів вищого рівня чи в судовому порядку.

У випадках, зазначених в абзаці дев`ятому цієї частини, орган доходів і зборів також має право звернутися до суду з позовом про стягнення недоїмки. При цьому заходи досудового врегулювання спорів, передбачені законом, не застосовуються.

Оскільки, під час розгляду справи судом встановлено, що позивачем у 2017 та 2018 роках правомірно задекларовані витрати у розмірі 220899,28 грн., то висновки податкового органу щодо від`ємної різниці між отриманим доходом та понесеними витратами, є не обґрунтованими, та такими, що спростовуються встановленими обставинами та матеріалами справи.

Суд звертає увагу на те, що оскільки позивачем не завищено валові витрати, а такі підтверджено документально та безпосередньо пов`язані із здійсненням господарської діяльності, то суд приходить до висновку про безпідставність посилань податкового органу про заниження податку на доходи з фізичних осіб від здійснення підприємницької діяльності.

Звідси є й хибним посилання контролюючого органу про заниження позивачем суми утриманого військового збору з суми чистого оподатковуваного доходу.

Враховуючи наведене, суд вважає, що висновок, зроблений відповідачем в акті, є необґрунтованим та недоведеним, у зв`язку з чим податкові повідомлення-рішення, вимога про сплату боргу (недоїмки) та рішення про застосування штрафних санкцій, прийняті відповідачем на підставі встановлених актом порушень, є протиправними та підлягають скасуванню,

У відповідності до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною другою статті 2 КАС України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частинами першою та другою статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Суд, відповідно до статті 90 КАС України, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Отже, виходячи з заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що відповідач, як суб`єкт владних повноважень, не надав суду доказів, які спростовували б доводи позивача, а відтак, не довів правомірності своїх рішень, а тому заявлені позивачем вимоги є такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Оскільки суб`єктом владних повноважень у справі було Головне управління ДФС у Кіровоградській області, то з бюджетних асигнувань цього органу повинні бути присуджені позивачу судові витрати, документально підтверджені у сумі 7215,69 грн.

Керуючись ст.ст. 77, 139, 246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

в и р і ш и в

Позовні вимоги фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) до Головного управління Державної фіскальної служби у Кіровоградській області (вул. Велика Перспективна, 55, м.Кропивницький, 25006, код ЄДРПОУ: 39393501) про визнання протиправним та скасування рішення – задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати прийняті (винесені) заступником начальника Головним управлінням Державної фіскальної служби у Кіровоградській області Гавренковою Т.С.:

- вимогу про сплату боргу (недоїмки) № Ф-0000181305 від 17 квітня 2019 року, якою фізичну особу - підприємця ОСОБА_1 , зобов`язано сплатити недоїмку зі сплати єдиного внеску у розмірі 220899 грн. 28 коп.;

- рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску № 0000241305 від 17 квітня 2019 року, яким до фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 , застосовано штрафні санкції у розмірі 31717 грн. 66 коп. за донарахування органом ДФС єдиного внеску;

- податкове повідомлення-рішення № 0000901305 від 17 квітня 2019 року, яким до фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 , застосовано штрафні санкції у розмірі 510 грн. за платежем «Податок на доходи фізичних осіб, що сплачуються фізичними особами за результатами річного декларування;

- податкове повідомлення-рішення № 0000911305 від 17 квітня 2019 року, яким до фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 , застосовано штрафні санкції у розмірі 170 грн. за платежем «Штрафні санкції за порушення законодавства»;

- податкове повідомлення-рішення № 0000921305 від 17 квітня 2019 року, яким до фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 , застосовано штрафні санкції у розмірі 35923 грн. 79 коп. за платежем «Військовий збір, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування», у т.ч. за податковими зобов`язаннями - 23949 грн. 19 коп., за штрафними (фінансовими) санкціями -11974 грн. 60 коп.;

- податкове повідомлення-рішення № 0000931305 від 17 квітня 2019 року, яким до фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 , застосовано штрафні санкції у розмірі 431085 грн. 47 коп. за платежем «Податок на доходи фізичних осіб від здійснення підприємницької діяльності», у т.ч. за податковими зобов`язаннями - 287390 грн. 31 коп., за штрафними (фінансовими) санкціями -143695 грн. 16 коп.

Присудити на користь ОСОБА_1 з Державного бюджету України за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної фіскальної служби у Кіровоградській області судовий збір в розмірі 7215,69 грн.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України, до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Кіровоградський окружний адміністративний суд.

Дата складання та підписання рішення в повному обсязі 04 вересня 2019 року.

Суддя Кіровоградського

окружного адміністративного суду К.М. Притула