Рішення № 84034597, 17.07.2019, Пустомитівський районний суд Львівської області

Справа № 450/3055/14-ц Провадження № 2/450/1797/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"17" липня 2019 р. Пустомитівський районний суд Львівської області у складі:

головуючого судді Кукси Д.А.

при секретарі Оленич О.І.

за участю позивача ОСОБА_1

представника позивач ОСОБА_2

представників відповідача ОСОБА_3 - ОСОБА_4 , ОСОБА_5

представника відповідача ПрАТ «СТ «Гарантія» - Рожков О.Є.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Пустомити в режимі відеоконференції цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , ПрАТ «Страхове товариство «Гарантія», третя особа : Публічне акціонерне Товариство Акціонерно-комерційний банк «Львів» про про (предмет спору) з врахуванням уточнень : солідарне стягнення з відповідачів 60 279, 44 грн. матеріальної шкоди та 100 000, 00 грн. моральної шкоди,-

суд постановив таке рішення:

підстава позову (позиція позивача):

ОСОБА_3 , 31.10.2007 року близько 12.00 год. на автодорозі «Київ-Чоп» поблизу с.Липники, Пустомитівського району Львівської, керуючи технічно справним автомобілем марки «БМВ-525» р.н. НОМЕР_1 , грубо порушив вимоги п.п.1.5 ч.1, п.п.9.2, п.п.9.4 ч.1, п.п.1.10, п.п.10.1, п.п.10.4 ч.1, п.п.12.3, п.п.16.13 Правил дорожнього руху України, що виразилось в тому, що останній не вжив заходів до запобігання створення небезпеки чи перешкоди для руху, загрози здоров`ю громадян, завдані матеріальних збитків, не подав завчасно сигнал світловим покажчиком повороту відповідного напрямку перед поворотом, не переконався, що це буде безпечно і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху, не зайняв відповідне крайнє положення на проїзній частині, призначеній для руху в цьому напрямку, не вжив заходів до зменшення швидкості при виникненні небезпеки для руху або перешкоди, яку об`єктивно міг виявити та перед поворотом ліворуч не надав дорогу транспортному засобу «ДЕУ -ЛАНОС» р.н. НОМЕР_2 , що рухався по рівнозначній дорозі в зустрічному напрямку під керуванням ОСОБА_1 , здійснив виїзд на смугу зустрічного руху на такій віддалі, коли водій вказаного зустрічного автомобіля вже не мав можливості уникнути зіткнення шляхом своєчасного застосування гальмування та правою частиною керованого транспортного засобу зіткнувся з передньою частиною автомобіля «ДЕУ-ЛАНОС» р.н. НОМЕР_3 під керуванням ОСОБА_1 Постановою Пустомитівського районного суду Львівської області від 16.07.2014 року ОСОБА_3 , звільнено від кримінальної відповідальності. Цивільний позов залишено без розгляду. Внаслідок ДТП, йому було спричинено матеріальну та моральну шкоду. Відповідно до звіту № 483/11 про оцінку автомобіля, вартість відновлювального ремонту з врахуванням коефіцієнту фізичного зносу автомобіля становить 50 343, 88 грн. Ринкова вартість автомобіля становить 50 343, 88 грн. такими чином матеріальна шкода заподіяна позивачу становить 50 343, 88 грн. Також позивач поніс даткові витрати, 500, 00 грн. огляд, оцінка автомобіля та складання звіту. За проведення судової експертизи 3072, 00 грн., евакуація автомобіля 220, 00 грн., перевезення автомобіля на штраф майданчик 176, 00 грн. та знаходження автомобіля на зберіганні 730 днів 5840, 00 грн. Понесені витрати на лікування може підтвердити лише в розмірі 127, 56 грн. Заподіну моральну шкоду позивач оціню в 100 000, 00 грн. Позивач та представник позивача в судовому засіданні, позовні вимоги підтримали та просили такі задоволити.

Позиція відповідача ОСОБА_3 : у судове засідання на виклик суду не з`явився, однак з`явилися його представники, які заперечили, щодо заявлених позовних просили в задоволенні таких відмовити з підстав викладених запереченнях. Також просили застосувати до даних правовідносин строк позовної давності, оскільки такий позивачем пропущений.

Позиція відповідача ПрАТ «Страхове товариство «Гарантія» : представник в судовому засіданні заперечив, щодо позовних вимог, просив в задоволенні таких відмовити, оскільки позивачем пропущений строк позовної даності звернення до суду з позовом, а саме подія мала місце в 2007 році, а позивач звернувся до суду в 2014 році.

Позиція третьої особи Публічне акціонерне Товариство Акціонерно-комерційний банк «Львів» : представник в судове засідання не з`явився.

Заяви та клопотання сторін, процесуальні дії та рішення у справі.

04.11.2014 року ухвала про відкриття провадження; 08.12.2014 заперечення ОСОБА_3 ; 23.01.2015 року заява представника позивача; 27.05.2015 року додаткові заперечення представника відповідача ОСОБА_7 , - ОСОБА_4 ; 03.05.2015 року позовна заява про зміну позовних вимог; 04.06.2015 року клопотання про призначення судово-автотоварознавчої експертизи; 24.06.2015 року заява про ознайомлення з матеріалами; 30.11.2015 року позовна заява із зміною позовних вимог; 20.01.2016 року додаткові заперечення представника відповідача ОСОБА_7 , - ОСОБА_4 ; 20.01.2016 року ухвала про призначення судової-товарознавчої експертиз; 09.03.2016 року рахунок про оплату експертизи; 02.06.2016 року повідомлення про неможливість проведення експертизи; 09.06.2016 року пояснення представника відповідача ОСОБА_7 , - ОСОБА_4 ; 28.07.2016 року клопотання позивача про відкладення розгляду справи; 29.07.2016 року ухвала про відкладення розгляду справи; 29.11.2016 року клопотання експерта; 01.02.2017 року повідомлення про неможливість надання висновку; 15.09.2017 року висновок судової автотоварознавчої експертизи; 05.10.2017 року пояснення відповідача ПАТ СТ «Гарантія»; 05.10.2017 року клопотання про проведення судового засідання в режимі відеоконференції; 09.10.2017 року ухвала про проведення судового засідання в режимі відеоконференції; 07.11.2017 року заява представника відповідача ПАТ СТ «Гарантія» про застосування строків позовної давності; 29.11.2017 року заява позивача про ознайомлення з матеріалами справи; 12.02.2018 року ухвала про проведення судового засідання в режимі відео конференції; 03.04.2018 року заява позивача про відкладення розгляду справи; клопотання представника третьої особи про відкладення розгляду справи; 04.04.2018 року ухвала про проведення судового засідання в режимі відеоконференції; 10.04.2018 року клопотання представника третьої особи про відкладення розгляду справи; 24.05.2018 року ухвала про проведення судового засідання в режимі відеоконференції; 04.06.2018 року заява представника відповідача ОСОБА_7 , - ОСОБА_4 про застосування строків позовної давності; 09.07.2018 року ухвала про проведення судового засідання в режимі відеоконференції; 20.09.2018 року клопотання представника відповідача ОСОБА_3 - ОСОБА_5 ; 24.09.2018 року заперечення на заяву про застосування строків позовної давності; 26.09.2018 року ухвала про проведення судового засідання в режимі відеоконференції; 01.11.2018 року ухвала про проведення судового засідання в режимі відеоконференції; 08.11.2018 року клопотання про проведення судового засідання в режимі відеоконференції; 12.12.2018 року ухвала про проведення судового засідання в режимі відеоконференції; 06.03.2019 року заява про зміну та уточнення позовних вимог; 09.03.2019 року ухвала про проведення судового засідання в режимі відеоконференції; 15.03.2019 року клопотання про проведення судового засідання в режимі відеоконференції; 16.04.2019 року ухвала про проведення судового засідання в режимі відеоконференції; 29.05.2019 року ухвала про проведення судового засідання в режимі відеоконференції; 07.06.2019 року відзив ПАТ СТ «Гарантія»; 07.06.2019 року клопотання про проведення судового засідання в режимі відео конференції.

Встановлені судом фактичні обставини та оцінка суду.

Постановою Пустомитівського районного суду Львівської області від 16.07.2014 року, ОСОБА_3 звільнено від кримінальної відповідальності за вчинення злочину передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України. Цивільний позов ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , третя особа ЗАТ АКБ «Львів» про відшкодування шкоди залишено без розгляду.

Згідно даної постанови встановлено, що ОСОБА_3 , 31.10.2007 року близько 12.00 год. на автодорозі «Київ-Чоп» поблизу с.Липники, Пустомитівського району Львівської, керуючи технічно справним автомобілем марки «БМВ-525» р.н. НОМЕР_1 , грубо порушив вимоги п.п.1.5 ч.1, п.п.9.2, п.п.9.4 ч.1, п.п.1.10, п.п.10.1, п.п.10.4 ч.1, п.п.12.3, п.п.16.13 Правил дорожнього руху України, що виразилось в тому, що останній не вжив заходів до запобігання створення небезпеки чи перешкоди для руху, загрози здоров`ю громадян, завдані матеріальних збитків, не подав завчасно сигнал світловим покажчиком повороту відповідного напрямку перед поворотом, не переконався, що це буде безпечно і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху, не зайняв відповідне крайнє положення на проїзній частині, призначеній для руху в цьому напрямку, не вжив заходів до зменшення швидкості при виникненні небезпеки для руху або перешкоди, яку об`єктивно міг виявити та перед поворотом ліворуч не надав дорогу транспортному засобу «ДЕУ -ЛАНОС» р.н. НОМЕР_2 , що рухався по рівнозначній дорозі в зустрічному напрямку під керуванням ОСОБА_1 , здійснив виїзд на смугу зустрічного руху на такій віддалі, коли водій вказаного зустрічного автомобіля вже не мав можливості уникнути зіткнення шляхом своєчасного застосування гальмування та правою частиною керованого транспортного засобу зіткнувся з передньою частиною автомобіля «ДЕУ-ЛАНОС» р.н. НОМЕР_3 під керуванням ОСОБА_1 . В результаті зіткнення , водій автомобіля «ДЕУ-Ланос» ОСОБА_1 отримав тілесні ушкодження у вигляді перелому 4-го ребра справа і накопичення повітря в правій плевральній порожнині «пневмоторакс», які відносяться до тілесного ушкодження середнього ступеня тяжкості по ознаці довготривалого розладу здоров`я.

Таким чином з врахуванням наведеного, невідповідність дій водія ОСОБА_3 , який керував транспортним засобом марки «БМВ-525» р.н. НОМЕР_1 , вимогам п.п.1.5 ч.1, п.п.9.2, п.п.9.4 ч.1, п.п.1.10, п.п.10.1, п.п.10.4 ч.1, п.п.12.3, п.п.16.13 Правил дорожнього руху України, перебуває у причинному зв`язку з подією даної дорожньо-транспортної пригоди.

Отже, вина водія ОСОБА_3 , який керував транспортним засобом марки «БМВ-525» р.н. НОМЕР_1 , у скоєні дорожньо-транспортної пригоди доведена.

Цивільно-правова відповідальність водія автомобіля «БМВ-525» р.н. НОМЕР_1 була застрахована уПрАТ «Страхове товариство «Гарантія» на підставі договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, згідно полісу № ВВ /2471799, строком дії до 11.08.2008 року.

Згідно із частинами другою, п`ятою статті 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку. Особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.

Згідно ч.1 ст.1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: 1) шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою; 2) за наявності вини лише особи, якій завдано шкоди, вона їй не відшкодовується; 3) за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.

У пункті 4 постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 01 березня 2013 року № 4 «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки» роз`яснено, що з огляду на презумпцію вини завдавача шкоди (ч. 2 ст. 1166 ЦК України) відповідач звільняється від обов`язку відшкодувати шкоду (у тому числі і моральну шкоду), якщо доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого (ч. 5 ст. 1187 ЦК України, п. 1 ч. 2 ст. 1167 ЦК України).

З огляду на наведене та з урахуванням визначених цивільним процесуальним законом принципів змагальності й диспозитивності цивільного процесу, саме на відповідача покладено обов`язок спростування презумпції вини шляхом доведення відсутності його вини в завданні шкоди позивачу.

Згідно ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Однак ОСОБА_3 , не надав суду належних та допустимих доказів на підтвердження своєї невинуватості і не довів що шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки, було спричинено внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого, тобто не з його вини.

Таким чином суд приходить висновку, що відсутність рішення про визнання відповідача ОСОБА_3 винуватим вчиненні вказаного ДТП, не свідчить про відсутність підстав для цивільно-правової відповідальності ОСОБА_3 за завдану шкоду, оскільки його вина підтверджена належними та допустимими доказами по справі, а його дії щодо порушень правил дорожнього руху знаходились у причинно-наслідковому зв`язку з даною дорожньо-транспортною пригодою.

Відповідно до частини першої статті 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Частиною 2 статті 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Згідно з вимогами статті 1192 ЦК України розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Відповідно до статті 1194 ЦК України передбачено, що особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Відповідно до статті 979 ЦК України за договором страхування одна сторона (страховик) зобов`язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Згідно зі статями 7, 8 Закону України «Про страхування», страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів в Україні здійснюється обов`язково. Cтрахова компанія при настанні страхового випадку сплачує страхувальнику страхове відшкодування.

Статтею 25 Закону України «Про страхування» передбачено, що здійснення страхових виплат проводиться страховиком згідно з договором страхування на підставі заяви страхувальника і страхового акта, який складається страховиком або уповноваженою особою, у формі, що визначається страховиком.

Відповідно до статей 28, 29 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» шкода, заподіяна в результаті ДТП майну потерпілого, - це шкода, пов`язана: з пошкодженням чи фізичним знищенням транспортного засобу; з пошкодженням чи фізичним знищенням доріг, дорожніх споруд, технічних засобів регулювання руху; з пошкодженням чи фізичним знищенням майна потерпілого; з проведенням робіт, які необхідні для врятування потерпілих у результаті ДТП; з пошкодженням транспортного засобу, використаного для доставки потерпілого до відповідного закладу охорони здоров`я, чи забрудненням салону цього транспортного засобу; з евакуацією транспортних засобів з місця ДТП. При цьому у зв`язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок ДТП, з евакуацією транспортного засобу з місця ДТП до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент ДТП, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.

Відповідно до звіту № 583/11 наданого оцінювачем ОСОБА_8 за заявою ОСОБА_1 від 15.06.2011 року, вартість відновлювального ремонту з врахуванням значення коефіцієнта фізичного зносу складових автомобіля «ДЕУ-ЛАНОС» р.н. НОМЕР_3 внаслідок пошкодження автомобіля під час ДТП приймається рівним дійсним (ринковій вартості автомобіля на момент дослідження без врахування аварійних пошкоджень становить 50 343, 88 грн. Ринкова вартість автомобіля «ДЕУ-ЛАНОС» р.н. НОМЕР_3 становить 50 343, 88 грн.

Відповідно до висновку № 697 від 15.09.2017 року судової автотоварознавчої експертизи, проведеної на підставі ухвали Пустомитівського районного суду Львівської області від 20.01.2016 року, ринкова вартість пошкодженого автомобіля у ДТП 30.10.2007 року, ДЕУ-ЛАНОС» р.н. НОМЕР_3 , станом на 30.10.2007 року, виходячи з даних про нього і його пошкоджень, які можливо встановити з представлених судом матеріалів могла складати 6711, 00 грн.

Відповідно до ст. 30 ЗУ «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», транспортний засіб вважається фізично знищеним, якщо його ремонт є технічно неможливим чи економічно необґрунтованим. Ремонт вважається економічно необґрунтованим, якщо передбачені згідно з аварійним сертифікатом (рапортом), звітом (актом) чи висновком про оцінку, виконаним аварійним комісаром, оцінювачем або експертом відповідно до законодавства, витрати на відновлювальний ремонт транспортного засобу перевищують вартість транспортного засобу до дорожньо-транспортної пригоди. Якщо транспортний засіб вважається знищеним, його власнику відшкодовується різниця між вартістю транспортного засобу до та після дорожньо-транспортної пригоди, а також витрати на евакуацію транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди.

За змістом указаної правової норми транспортний засіб вважається фізично знищеним, якщо його ремонт є технічно неможливим чи економічно необґрунтованим, а власник транспортного засобу згоден із визнанням транспортного засобу фізично знищеним. Ремонт вважається економічно необґрунтованим, якщо передбачені згідно з експертизою, проведеною відповідно до вимог законодавства, витрати на ремонт транспортного засобу перевищують його вартість до ДТП. У разі якщо власник транспортного засобу не згоден із визнанням транспортного засобу фізично знищеним, йому відшкодовується різниця між вартістю транспортного засобу до та після ДТП, а також витрати з евакуації транспортного засобу з місця цієї пригоди. Якщо ж транспортний засіб визнано фізично знищеним, відшкодування шкоди виплачується в розмірі, який відповідає вартості транспортного засобу до ДТП та витратам з евакуації транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної

За загальним правилом та з огляду на положення ст. 1192 ЦК України розмір збитків визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Із змісту пункту 22.1 ЗУ «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи.

Таким чином, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої шкоди, суд на підставі ст. 1194 ЦК України постановляє стягнути з винної особи, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, на користь потерпілої особи різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою. При вирішенні спорів щодо відшкодування шкоди, заподіяної в результаті пошкодження транспортного засобу, в більшості випадків ця різниця утворюється внаслідок того, що страховик обраховує вартість відновлювального ремонту з урахуванням коефіцієнту зносу транспортного засобу, тоді як фактичні витрати на ремонт здебільшого перевищують зазначену суму.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 , 23.04.2015 року звернувся до ПрАТ «Страхове товариство «Гарантія» із про відшкодування шкоди.

Відповідно до полісу № ВВ 247199 , цивільно-правова відповідальність водія автомобіля БМВ-525» р.н. НОМЕР_1 застрахована, ліміт відповідальності за шкоджу заподіяну майну 25 000, 00 грн., франшиза 500, 00 грн.

Статтею 6 ЗУ «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено, що страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров`ю та/або майну потерпілого.

За змістом статей 9, 22 - 31, 35, 36 вказаного Закону, настання страхового випадку (скоєння ДТП) є підставою для здійснення страховиком виплати страхового відшкодування потерпілому відповідно до умов договору страхування та в межах страхової суми. Страховим відшкодуванням у цих межах покривається оцінена шкода, заподіяна внаслідок ДТП життю, здоров`ю, майну третьої особи, в тому числі й шкода, пов`язана зі смертю потерпілого.

Згідно висновку Верховного Суду України, зробленого про розгляді справи № 6-725цс16, завдання потерпілому шкоди особою, цивільна відповідальність якої застрахована, внаслідок ДТП породжує деліктне зобов`язання, в якому праву потерпілого (кредитора) вимагати відшкодування завданої шкоди в повному обсязі кореспондується відповідний обов`язок боржника (особи, яка завдала шкоди). Водночас таке ДТП слугує підставою для виникнення договірного зобов`язання згідно з договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, в якому потерпілий так само має право вимоги до боржника (в договірному зобов`язанні ним є страховик).

Разом з тим зазначені зобов`язання не виключають одне одного. Деліктне зобов`язання - первісне, основне зобов`язання, у якому діє загальний принцип відшкодування шкоди в повному обсязі, підставою його виникнення є завдання шкоди. Натомість страхове відшкодування - виплата, яка здійснюється страховиком відповідно до умов договору, виключно в межах страхової суми та в разі, якщо подія, унаслідок якої завдано шкоди, буде кваліфікована як страховий випадок

Всупереч зазначеному обов`язку по виплаті позивачу страхового відшкодування та відшкодування завданої шкоди, відповідачі своєчасно його не виконали, так як кошти не сплачені до даного часу.

Таким чином, суд приходить до висновку, що з відповідача Приватного акціонерного товариства «Страхове товариство «Гарантія» на користь ОСОБА_1 24 627, 56 грн. (двадцять чотири тисячі шістсот двадцять сім гривень 56 коп.) грн. матеріальної шкоди заподіяної ДТП, яка складається з 24 500, 00 (двадцять чотири тисячі п`ятсот гривень 00 коп.) грн. - вартість відновлювального ремонту автомобіля; 127, 56 грн. (сто двадцять сім гривень 56 коп.) грн. - шкода заподіяна здоров`ю, а з відповідача ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 26 368, 88 грн. (двадцять шість тисяч триста шістдесят вісім гривень 88 коп.) грн. матеріальної шкоди заподіяної ДТП, яка складається з 19 132, 88 (дев`ятнадцять тисяч сто тридцять дві гривні 88 коп.) грн. вартість відновлювального ремонту автомобіля; 500, 00 (п`ятсот гривень) грн. - франшизи; 500, 00 грн. (п`ятсот гривень) грн. - витрати за проведення експертного дослідження, 396, 00 (триста дев`яносто шість гривень) грн. - витрати за евакуатор; 5 840, 00 (п`ять тисяч вісімсот сорок гривень) грн. витрати за зберігання автомобіля на арешт майданчику.

Тобто з Приватного акціонерного товариства «Страхове товариство «Гарантія» на користь позивача слід стягнути страхове відшкодування, в межах страхового ліміту 24 500 00, 00 грн., та 127, 56 грн. шкода заподіяна здоров`ю в межах страхового ліміту, а з відповідача ОСОБА_3 на користь позивача, слід стягнути різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою.

В силу ст. 1167 ч. 1 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Відповідно до пункту 1 ч.2 ст.1167 ЦК України моральна шкода відшкодовується незалежно від вини фізичної або юридичної особи, яка її завдала, якщо шкоду завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки.

Відповідно до ч.3 ст.23 ЦК України розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Згідно ст.26-1 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховиком відшкодовується потерпілому - фізичній особі, який зазнав ушкодження здоров`я під час дорожньо-транспортної пригоди, моральна шкода у розмірі 5 відсотків страхової виплати за шкоду, заподіяну здоров`ю.

Враховуючи вищенаведене, розмір моральної шкоди становить 5% від страхової виплати за шкоду, заподіяну здоров`ю 127, 56 грн., 5 % становитиме 06, 38 грн., тому вказана сума підлягає стягненню з Приватного акціонерного товариства «Страхове товариство «Гарантія» на користь ОСОБА_1 .

Приймаючи до уваги вищенаведені факти, характер, обсяг та тяжкість завданих страждань позивача, виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості, суд приходить до висновку, що ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 слід стягнути моральну шкоду у розмірі 49 993, 63 коп. (50000, 00 - 6, 38).

Щодо заяв відповідачів, що позивачем пропущений строк позовної давності звернення до суду для захисту свого права, з підстав, що ДТП мала місце в 2007 році, вперше позивач звернувся з позовом 02.12.2010 року. Дана позовна заява розглядалась разом з кримінальною справою стосовно ОСОБА_3 була залишена без розгляду. 31.10.2014 року позивач звернувся із вказаним позовом, тобто через сім років після ДТП.

Відповідно до ст.ст. 256, 257 Цивільного кодексу України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Відповідно до ч. 1 ст. 261 Цивільного кодексу України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатись про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Судом встановлено, що ДТП відбулась 31.10.2007 року. Вперше позивач звернувся з позов про відшкодування шкоди в межах кримінальної справи, 01.12.2010 року. Постановою Пустомитівського районного суду Львівської області від 16.07.2014 року, ОСОБА_3 звільнено від кримінальної відповідальності за вчинення злочину передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України. Цивільний позов ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , третя особа ЗАТ АКБ «Львів» про відшкодування шкоди залишено без розгляду. 31.10.2014 року позивач звернувся до Пустомитівського районного суду Львівської області повторно з позовними вимогами про відшкодування шкоди. Тобто суд приходить до висновку, що перебіг строку позовної давності почався не з моменту вчинення злочину, а з моменту коли Пустомитівським районним судом Львівської області було розглянуто кримінальну справу стосовно ОСОБА_3 , а саме 16.0.2014 року було винесено постанову про звільнення ОСОБА_3 звільнено від кримінальної відповідальності за вчинення злочину передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України, а з позовом потерпілий звернувся 31.10.2014 року.

З врахуванням наведених мотивів, позовні вимоги ОСОБА_1 , слід задоволити частково.

Судові витрати підлягають розподілу у відповідності до вимог ст. 141 ЦПК України.

Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 5 ЗУ «Про судовий збір» від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються: позивачі - у справах про відшкодування матеріальних збитків, завданих внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Судові витрати, які підлягають розподілу складаються із витрат понесених позивачем за проведення експертизи у розмірі 3 072, 00 грн. та судового збору у розмірі 1102, 79 грн.

Тому з врахуванням наведеного, судовий збір слід стягнути з відповідачів в дохід держави по 2087, 40 грн. з кожного.

На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 259, 263,265, 268 ЦПК України, суд,-

ухвалив :

позовні вимоги ОСОБА_1 - задоволити частково.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Страхове товариство «Гарантія» на користь ОСОБА_1 24 627, 56 грн. (двадцять чотири тисячі шістсот двадцять сім гривень 56 коп.) грн. матеріальної шкоди заподіяної ДТП, яка складається з 24 500, 00 (двадцять чотири тисячі п`ятсот гривень 00 коп.) грн. - вартість відновлювального ремонту автомобіля; 127, 56 грн. (сто двадцять сім гривень 56 коп.) грн. - шкода заподіяна здоров`ю.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Страхове товариство «Гарантія» на користь ОСОБА_1 6, 38 грн. моральної шкоди заподіяної ДТП.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 26 368, 88 грн. (двадцять шість тисяч триста шістдесят вісім гривень 88 коп.) грн. матеріальної шкоди заподіяної ДТП, яка складається з 19 132, 88 (дев`ятнадцять тисяч сто тридцять дві гривні 88 коп.) грн. вартість відновлювального ремонту автомобіля; 500, 00 (п`ятсот гривень) грн. - франшизи; 500, 00 грн. (п`ятсот гривень) грн. - витрати за проведення експертного дослідження, 396, 00 (триста дев`яносто шість гривень) грн. - витрати за евакуатор; 5 840, 00 (п`ять тисяч вісімсот сорок гривень) грн. витрати за зберігання автомобіля на арешт майданчику.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 49 993, 63 коп. (сорок дев`ять тисяч дев`ятсот дев`яносто три гривні) грн. - моральної шкоди.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Страхове товариство «Гарантія» в дохід держави судові витрати у розмірі 2 087, 40 (дві тисячі вісімдесят сім гривень 40 коп.) грн.

Стягнути з ОСОБА_3 в дохід держави судові витрати у розмірі 2 087, 40 (дві тисячі вісімдесят сім гривень 40 коп.) грн.

В іншій частині позовних вимог ОСОБА_1 - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Львівського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30 - денний строк з дня проголошення рішення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається до Львівського апеляційного суду через Пустомитівський районний суд Львівської області.

Позивач : ОСОБА_9 , АДРЕСА_1 .

Відповідач : ОСОБА_3 , ІНПП НОМЕР_6 , АДРЕСА_2 .

Відповідач : Приватне акціонерне товариство «Страхове товариство «Гарантія», ЄДРПОУ 14229456, МФО 322313, м. Київ, Печерський узвіз, 3.

Третя особа : Публічне акціонерне товариство «Акціонерний-комерційний банк «Львів», м. Львів, вул. Сербська, 1.

Повний текст судового рішення складено 29.07.2019 року.

СуддяД. А. Кукса