Постанова № 8403275, 01.10.2009, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 22-а-30252/08 Головуючий у 1-й інстанції: Вовк П.В. Суддя-доповідач: Ізмайлова Т.Л.

ПОСТАНОВА

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"01" жовтня 2009 р.

м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді Ізмайлової Т.Л.

суддів: Шостака О.О.

Романчук О.М.

при секретарі Тарадайко Е.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційні скарги Відкритого акціонерного товариства «Завод «Маяк», Державної податкової інспекції у Оболонському районі м. Києва на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 03.07.2008 року в справі за адміністративним позовом Відкритого акціонерного товариства «Завод «Маяк» до Державної податкової інспекції у Оболонському районі м. Києва про скасування податкового повідомлення рішення,-

ВСТАНОВИЛА:

ВАТ «Завод «Маяк» звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Оболонському районі м. Києва про скасування податкового повідомлення рішення від 19.02.2008 року № 0000042309/1, № 0000032309/1.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 05.05.2008 року провадження, в частині вимог щодо скасування податкового повідомлення рішення 19.02.2008 року № 0000032309/1, закрито.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 03.07.2008 року позов задоволено частково: визнано протиправним та скасоване податкове повідомлення рішення від 19.02.2008 року № 0000042309/1 в частині визначення суми податкового зобовязання по податку на прибуток за основним платежем в розмірі 41476,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 25965,00 грн.

Не погоджуючись з вищезазначеним рішенням суду першої інстанції, сторони по справі звернулися з апеляційними скаргами, в яких просять постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 03.07.2008 року скасувати.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції - скасуванню, виходячи з наступного.

За період з 01.07.2004 року по 30.06.2007 року відповідачем з 29.10.2007 року по 23.11.2007 року проведено планову документальну перевірку Позивача щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків та зборів, за результатами якої складено акт № 6/23-9-14307423 від 14.01.2008 року.

Згідно акту перевірки ДПІ було встановлено порушення вимог п.п.4.1.6 п.4.1 ст.4, п.п.5.2.1 п.5.2 ст.5,п.п.5.4.3 п.5.4 ст.5, п.п.7.8.2 п.7.8 ст. 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Відповідно до висновків вищезазначеного акту, позивачем занижено суму податку на прибуток за період з 01.07.2004 року по 30.06.2007 року на 86156,00 грн., завищено нараховану суму податку на прибуток за період з 01.07.2004 року по 30.06.2007 року на 28467,00 грн., занижено авансові внески, нараховані на суму дивідендів та прирівняних до них платежів за період з 01.07.2004 року по 30.06.2007 року на 31544,00 грн., завищено авансові внески, нараховані на суму дивідендів та прирівняних до них платежів за період з 01.07.2004 року по 30.06.2007 року на 7420,00 грн., занижено суму податку на додану вартість, що підлягає нарахуванню та сплаті до бюджету на 7700,00 грн., занижено суму податку з доходу фізичних осіб на 1005,08 грн.

25.01.2008 року на підставі акту перевірки відповідачем на адресу позивача направлено податкове повідомлення рішення № 0000042309/0.

Не погоджуючись з вищезазначеним рішенням, позивач оскаржив його в адміністративному порядку.

22.02.2008 року позивачем було отримано рішення про відмову в задоволенні первинної скарги та податкове повідомлення рішення від 19.02.2008 року №0000042309/1, основний платіж 81813,00 грн., 69 380,00 грн. штрафні (фінансові) санкції.

Не погоджуючись з вищезазначеним рішенням, позивач звернувся з відповідним позовом до суду за захистом свого порушеного права та інтересу.

Щодо невключення позивачем до складу валового доходу суми кредиторської заборгованості в розмірі 128500,00 грн. у звязку з тим, що відповідач вважає строк позовної давності за цією заборгованістю таким, що сплинув, колегія суддів виходить з наступного.

Як вбачається з акту перевірки за даними бухгалтерського обліку станом на 30.06.2007 року на ВАТ «Завод «Маяк» за кредитом рахунка 505 «Інші довгострокові позики» обліковується заборгованість з Головним управлінням промислової політики в сумі 128500,00 грн. Вказана заборгованість виникла по виконанню умов договорів фінансової допомоги № 18 від 01.11.2000 року, та № 18/1 від 25.11.2000 року, додаткових угод щодо продовження строку дії договорів до 01.07.2002 року.

З матеріалів справи вбачається, що строк виконання за вказаними договорами встановлений 01.07.2002 року. Таким чином, перебіг позовної давності по заборгованості почався відповідно з 02.07.2002 року.

Відповідно до ст. 257 ЦК України, загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Статтею 261 ЦК України встановлено, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

За правилами статті 264 ЦК України, перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку.

Після переривання перебіг позовної давності починається заново.

Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується.

В матеріалах справи міститься лист від 23.08.2004 року ВАТ «Завод «Маяк», відповідно до якого позивач визнає свій борг перед Головним управлінням промислової політики.

Відповідно до п.п.1.22.1 п.1.22 ст.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», сума заборгованості платника податку перед іншою юридичною чи фізичною особою, що залишається нестягнутою після закінчення строку позовної давності є безповоротною фінансовою допомогою.

Відповідно до п.п.4.1.6 п.4.1 ст.4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», валовий дохід включає доходи з інших джерел, у тому числі, але не виключно, у вигляді сум безповоротної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному періоді.

З урахуванням того, що строк позовної давності по вищезазначених зобовязаннях не сплив, оскільки він був перерваний, невключення позивачем до складу валового доходу суми кредиторської заборгованості в розмірі 128500,00 грн., є правомірним, а висновки суду першої інстанції в цій частині правильними.

Щодо невключення позивачем до складу валового доходу суми кредиторської заборгованості в розмірі 11507,00 грн., у звязку з тим, що відповідач вважає строк позовної давності за цією заборгованістю таким, що сплинув.

З акту перевірки вбачається, що за даними бухгалтерського обліку станом на 01.07.2004 року та на 30.06.2007 року на ВАТ «Завод «Маяк» за кредитом рахунка 631 обліковується заборгованість з ЗАТ «Сонлюкс» в сумі 4207,00 грн., з ПП «Омельченко» в сумі 7300,00 грн.

Договори та первинні документи щодо причин виникнення вищезазначеної заборгованості не були надані відповідачу, в матеріалах справи відсутні.

Відповідно до п.п.1.22.1 п.1.22 ст.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», сума заборгованості платника податку перед іншою юридичною чи фізичною особою, що залишається нестягнутою після закінчення строку позовної давності є безповоротною фінансовою допомогою.

Відповідно до п.п.4.1.6 п.4.1 ст.4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», валовий дохід включає доходи з інших джерел, у тому числі, але не виключно, у вигляді сум безповоротної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному періоді.

А тому висновки суду першої інстанції в цій частині є правомірними.

Щодо завищення валових витрат на 24799,00 грн. на гарантійний ремонт товарів.

В акті перевірки зазначено, що в порушення «Порядку обліку бракованих товарів, повернутих покупцями, у разі здійснення гарантійних замін товарів, а також обліку покупців, що отримали таку заміну або послуги з ремонту (обслуговування)» затвердженого Наказом ДПА України № 203 від 27.06.1997 року, позивач не належним чином веде облік бракованих матеріалів, комплектуючих, а також облік покупців, що отримали заміну бракованого товару або послуги з ремонту (обслуговування).

Судом першої інстанції було встановлено, що позивач не порушував ведення належного обліку щодо операцій з витрат на гарантійний ремонт товарів, проданих платником податку, вартість яких не компенсується за рахунок таких товарів, внаслідок чого є правомірним віднесення до валових витрат суми витрат в розмірі 24799,00 грн.

Колегія суддів вважає такі висновки неправомірними, оскільки ведення книги обліку бракованих товарів та обліку покупців є недостатньою для визначення правомірності віднесення до складу валових витрат на гарантійний ремонт товарів на підприємстві.

Відповідно до п.5.4.3, п.5.4 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», будь-які витрати на гарантійний ремонт (обслуговування) або гарантійні заміни товарів, проданих платником податку, вартість яких не компенсується за рахунок покупців таких товарів, але не більше від суми, яка відповідає рівню гарантійних замін, прийнятих (оприлюднених) платником податку, але не вище 10 відсотків від сукупної вартості таких товарів, що були продані, та по яких не закінчився строк гарантійного обслуговування.

У разі здійснення гарантійних замін товарів платник податку зобов'язаний вести окремий облік бракованих товарів, повернутих покупцями, а також облік покупців, що отримали таку заміну або послуги з ремонту (обслуговування), у порядку, встановленому центральним податковим органом.

Відповідно до Наказу ДПА України № 203, у разі здійснення гарантійних замін товарів платник податку (виробник товару) зобов'язаний вести окремий облік бракованих товарів, повернутих через підприємства торгівлі, а також облік покупців, що отримали заміну бракованого товару або послуги з ремонту (обслуговування).

3.2. Облік бракованого товару необхідно вести в кількісному та вартісному виразі по таких видах (групах) усунення дефектів товарів:

а) безоплатне усунення дефектів товару або відшкодування витрат на виправлення дефектів товару покупцем чи третьою особою;

б) заміна на аналогічний товар належної якості;

в) відповідне зменшення його купівельної ціни;

г) заміна на такий же товар іншої моделі з відповідним перерахуванням купівельної ціни;

ґ) розірвання договору та відшкодування збитків, яких зазнав покупець.

3.3. Облік бракованих товарів та облік покупців ведеться підприємствами самостійно у Книзі обліку бракованих товарів та обліку покупців, що отримали гарантійну заміну бракованого товару або послуги з ремонту (обслуговування) (далі - Книга) за формою, що додається.

Вищевказані відомості книга, залучена до матеріалів справи, не містить.

Крім цього, вказана книга не відповідає вимогам ні за формою ні за змістом, не містить всіх визначених рядків, які передбачені вищезазначеним Наказом.

З урахуванням вищезазначеного, в ході проведення перевірки правомірність задекларованих у складі валових витрат підприємства на гарантійний ремонт або гарантійні заміни товарів у межах 10% від сукупної вартості товарів, що були продані, визначити не можливо.

З урахуванням вищезазначеного, колегія суддів прийшла до висновку про правомірність зазначеного в акті перевірки порушення позивачем щодо завищення ним валових витрат на суму в розмірі 24799,00 грн., а тому в цій частині рішення суду першої інстанції не відповідає обставинам справи.

Щодо завищення валових витрат в сумі 35483,00 грн., не повязаних з веденням господарської діяльності.

Колегія суддів вважає висновки суду першої інстанції в цій частині є правомірними, оскільки позивач керувався розясненнями ДПА, які надані в листі від 03.10.2007 року N 4819/г/15-0214 «Щодо включення до валових витратвитрат на виправлення браку та на професійну підготовку».

Витрати на виправлення технічно неминучого браку в межах установлених норм включаються до складу валових витрат на підставі пп. 5.2.1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств".

На підставі пп. 5.2.1 Закону витрати на виготовлення технічно неминучого браку понад установлені норми можна включити до валових витрат, враховуючи, що після виправлення цей виріб можна продати, і вважати витраченими на цілі, пов'язані з господарською діяльністю відповідно до підпункту 1.32 ст. 1 Закону.

Отже, додаткові витрати на виправлення недоліків наднормативного браку, як не пов'язані з господарською діяльністю, не включаються до валових витрат.

Те, що підприємство вийшло в своїй господарській діяльності поза межі цих норм або використовує не належні норми браку відповідачем не зазначено, а тому суд першої інстанції прийшов до правильного висновку щодо недоведеності в цій частині порушення зі сторони позивача.

Щодо несплати авансових внесків, нарахованих на суму дивідендів та прирівняних до них платежів.

Відповідно до п.п. 7.8.2 п. 7.8 ст. 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», емітент корпоративних прав, який приймає рішення про виплату дивідендів своїм акціонерам (власникам), нараховує та вносить до бюджету авансовий внесок з податку на прибуток у розмірі ставки, встановленої пунктом 10.1 статті 10 цього Закону, нарахованої на суму дивідендів, призначених для виплати, без зменшення суми такої виплати на суму такого податку. Зазначений авансовий внесок вноситься до бюджету до/або одночасно із виплатою дивідендів.

У разі виплати дивідендів у формі, відмінній від грошової (крім випадків, передбачених підпунктом 7.8.5 цього пункту), базою для нарахування авансового внеску згідно з абзацом першим цього підпункту є вартість такої виплати, розрахована за звичайними цінами.

Обов'язок із нарахування та сплати авансового внеску з цього податку за визначеною пунктом 10.1 статті 10 цього Закону ставкою покладається на будь-якого емітента корпоративних прав, що є резидентом, незалежно від того, чи такий емітент або отримувач дивідендів є платником податку на прибуток або має пільги зі сплати податку на прибуток, надані цим Законом або іншими законодавчими актами, чи у вигляді застосування ставки податку іншої, ніж встановлена пунктом 10.1 статті 10 цього Закону (крім платників цього податку, які підпадають під дію пункту 7.2 статті 7 чи підпункту 10.2.3 пункту 10.2 статті 10 цього Закону).

Позивачем були виплачені дивіденди на державні корпоративні права 18.07.2006 року, 17.01.2007 року, проте податок на прибуток сплачено не було.

З урахуванням вищезазначеного, колегія суддів прийшла до висновку про обґрунтованість в цій частині рішення суду першої інстанції.

Щодо застосування строків адміністративно господарських санкцій, визначених статтею 250 ГК України та посилання суду першої інстанції на те, що адміністративно господарські санкції можуть бути застосовані до субєкта господарювання протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніше як через один рік з дня порушення цим субєктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, крім випадків, передбачених законом, колегія суддів виходить з наступного.

Відповідно до п.п.15.1.1 п.15.1 ст. 15 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», податковий орган має право самостійно визначити суму податкових зобовязань платника податків у випадках, визначених цим Законом, не пізніше закінчення 1095 дня наступного за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, а у разі, коли така податкова декларація була надана пізніше,- за днем її фактичного подання.

З урахуванням вищезазначеного, дія статті 250 ГК України на дані спірні правовідносини, не розповсюджується.

За таких обставин, колегія суддів прийшла до висновку, що суд першої інстанції допустив порушення норм матеріального права, а тому є підстави для його скасування.

При цьому, колегія суддів прийшла до висновку про неможливість в повному обсязі скасувати податкове повідомлення рішення, оскільки воно є неподільним та складається з відображенням сукупних правопорушень, які були допущені платником податку.

Завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших субєктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень (ч. 1 ст. 2 КАС України).

Відповідно до ч. 1 ст. 9 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ч. 3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

З урахуванням вищезазначеного, колегія суддів прийшла до висновку, що суд першої інстанції при ухваленні рішення допустив порушення норм матеріального права, що є підставою для скасування постанови Вінницького окружного адміністративного суду від 08 липня 2008 року.

Керуючись ст.ст. 2, 9, 160, 195, 196, 198, 202, 205, 206, 212, 254 КАС України, судова колегія,-

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційні скарги Державної податкової інспекції у Оболонському районі м. Києва та Відкритого акціонерного товариства «Завод «Маяк» задовольнити частково.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 03.07.2008 року скасувати, прийнявши нову, якою позовні вимоги Відкритого акціонерного товариства «Завод «Маяк» задовольнити: визнати нечинним податкове повідомлення рішення № 0000042309/1 від 19.02.2008 року.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом одного місяця шляхом подачі касаційної скарги до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя

Судді

Повний текст постанови виготовлено та підписано 06. 10. 2009 року.