Постанова № 8403118, 24.11.2009, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01025, м. Київ, вул. Десятинна, 4/6, тел. 278-43-43 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

          12 год. 15 хв.           № 2а-9457/09/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Винокурова К.С.

при секретарі судового засідання Горбан А.В., розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Тайфун-2000»

до Управління Пенсійного фонду України в Голосіївському районі м. Києва

про скасування вимог

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Тайфун-2000»(надалі ТОВ «Тайфун-2000», позивач) звернулось до суду з позовом про скасування вимог Управління Пенсійного фонду України у Голосіївському районі міста Києва (надалі УПФУ в Голосіївському районі міста Києва, відповідач) від 26.12.2008 р. № Ю-1420у та від 10.02.2009 р. № Ю-493у про сплату боргу на загальну суму 657 195,40 грн.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 19.10.2009 р. відкрито провадження у адміністративній справі та призначено її до судового розгляду.

У судовому засіданні представник позивача позов підтримав та просив суд його задовольнити. В обґрунтування позовних вимог, позивач зазначав, що на момент незаконного нарахування сум боргу по сплаті страхових внесків, що визначені вимогами про сплату боргу від 26.12.2008 р. № Ю-1420у та від 10.02.2009 р. № Ю-493у підприємство перебувало на спрощеній системі оподаткування і сплачувало єдиний податок і відповідно до Указу Президента України «Про спрощену систему оподаткування, обліку і звітності суб’єктів малого підприємництва»не було платником збору на обов’язкове державне пенсійне страхування. Позивач посилається на листи Пенсійного фонду України, якими було дозволено у період до внесення відповідних змін до чинного законодавства, які б встановлювали розмір страхових внесків, сплачувати внески згідно із нормами Указу Президента від 03.07.1998 р. Таким чином, сплачений позивачем єдиний податок встановлений у розмірі 42% від сум фактичних витрат на оплату праці покриває суми внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Зміни до чинного законодавства, які б врегулювали це питання, не були внесені, а відтак, на думку позивача, вимоги УПФ України в Голосіївському районі м. Києва є незаконними та підлягають скасуванню.

Відповідачем позову не визнано, заперечення викладені письмово та наявні у матеріалах справи. Відповідач вважає, що відсутні підстави для скасування спірних вимог, мотивуючи це тим, що за результатами перевірки за період з 01.01.2002 року по 23.12.2008 року згідно з висновками акту від 24.12.2008 р. № 2507 позивач мав заборгованість по сплаті збору на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування в розмірі 215328,89 грн., яка підтверджується даними картками особового рахунку, у зв’язку з чим управлінням була виписана вимога про сплату недоїмки від 26.12.2008 р. № Ю-1420, як це передбачено ч. 3 ст. 106 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»та п. 8.3. Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України. При цьому, друга вимога від 10.02.2009 р. № Ю-493у включала штрафні фінансові санкції в розмірі 441866,51 грн., які до позивача було застосовано згідно із Рішенням № 2018 від 24.12.2008 року про застосування фінансових санкцій. При цьому представник відповідача наголошувала, що ТОВ «Тайфун-2000»не оскаржувало зазначене рішення управління, яке є підставою для застосування фінансових санкцій.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, адміністративний суд,-

ВСТАНОВИВ:

ТОВ «Тайфун-2000»згідно з свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи серії А00 № 062401 зареєстроване Голосіївською районною у м. Києві державною адміністрацією 21.06.2000 р., код ЄДРПОУ 30978486 та знаходиться на обліку в Управлінні Пенсійного фонду України в Голосіївському районі міста Києва, як платник внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування (повідомлення про реєстрацію платника страхових внесків від 26.06.2000 р., реєстраційний номер 0418966. До ІV кварталу 2007 року ТОВ «Тайфун-2000»перебував на спрощеній системі оподаткування, був зареєстрований як платник єдиного податку.

Головним спеціалістом УПФ України в Голосіївському районі м. Києва було проведено перевірку своєчасності, достовірності, повноти нарахування та своєчасності сплати внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування за період з 01.01.2002 р. по 23.12.2008 р.

За результатами перевірки управлінням Пенсійного фонду в Голосіївському районі м. Києва був складений акт перевірки своєчасності, достовірності, повноти нарахування та своєчасності сплати внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування за № 2507 від 24.12.2008 р., у якому зазначено, що сума донарахованих внесків становить 309235,29 грн., а сума простроченої заборгованості зі сплати страхових внесків позивача станом на 23.12.2008 р. становить 215 328,89 грн.

У п. 4 зазначеного Акту вказується, що за період з 23.01.2002 р. по 23.12.2008 р. сплачено страхових внесків в сумі 568240,97 грн., у тому числі зараховано коштів в розмірі 42% від суми сплаченого єдиного податку –135560,08 грн.

20.01.2009 року позивач подав письмові зауваження до акту перевірки від 24.12.2008 р., у яких зазначив, що починаючи з 2004 року щомісячні звіти від підприємства приймались без будь-яких попереджень і без заповнення Додатку № 23 пункту 3.1.1, оскільки статтею 6 Указу Президента України «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб’єктів малого підприємництва»передбачено перелік обов’язкових платежів, які не сплачуються платником єдиного податку, у тому числі й збір на обов’язкове державне пенсійне страхування.

21.01.2009 року позивач отримав вимогу УПФ України в Голосіївському районі м. Києва № Ю-1420у від 26.12.2008 р. про сплату недоїмки із страхових внесків у розмірі 215 328,89 грн., що підтверджується наявною в матеріалах справи копією вимоги та корінця з підписом про отримання.

16 лютого 2009 року позивачем також отримано вимогу № Ю-493у від 10.02.2009 року про сплату фінансових санкцій в розмірі 441866,51 грн.

За результатами оскарження вимог позивачем до органів пенсійного фонду, УПФ в Голосіївському районі м. Києва, ГУ ПФУ в м. Києві та Пенсійним фондом України були прийняті відповідні рішення, якими відмовлено у скасуванні вимоги про сплату боргу.

Розглянувши спір по суті, суд приходить до висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Статтею 4 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»№ 1058-IV від 07.09.2003 (надалі –Закон №1058-IV) визначено, що законодавство про пенсійне забезпечення базується на Конституції України, складається з Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, цього Закону, закону про недержавне пенсійне забезпечення, законів, якими встановлюються умови пенсійного забезпечення, відмінні від загальнообов'язкового державного пенсійного страхування та недержавного пенсійного забезпечення, міжнародних договорів з пенсійного забезпечення, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України (далі - закони про пенсійне забезпечення), а також інших законів та нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до законів про пенсійне забезпечення, що регулюють відносини у сфері пенсійного забезпечення в Україні.

Статтею 1 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»передбачено, що страхувальники - це роботодавці та інші особи, які відповідно до цього Закону сплачують страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.

Відповідно до вказаної статті страхові внески –це кошти відрахувань на соціальне страхування та збір на обов'язкове державне пенсійне страхування, сплачені згідно із законодавством, що діяло раніше; кошти, сплачені на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування відповідно до цього Закону.

Згідно з ч. 1 статті 15 Закону «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»платниками страхових внесків до солідарної системи є страхувальники, зазначені в статті 14 цього Закону, і застраховані особи, зазначені в частині першій статті 12 цього Закону.

Частинами 3 та 4 цієї статті встановлено, що страхувальники набувають статусу платників страхових внесків із дня їх реєстрації у територіальному органі Пенсійного фонду, а особи, визначені частиною першою статті 12 цього Закону, - з дня набрання чинності договором про їх добровільну участь; платникам страхових внесків у десятиденний термін після їх реєстрації видається повідомлення про реєстрацію платника страхових внесків за формою, встановленою правлінням Пенсійного фонду.

Як вбачається з наведених норм та підтверджується матеріалами справи, позивач є платником страхових внесків до солідарної системи Пенсійного фонду України.

Частиною 6 статті 19 Закону «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»передбачено, що страхові внески нараховуються незалежно від джерел їх фінансування, форми, порядку, місця виплати та використання, а також незалежно від того, чи були зазначені суми фактично виплачені після їх нарахування до сплати.

У статті 18 Закону зазначається, що розмір страхових внесків, у тому числі розмір частини внесків, що спрямовуються до Накопичувального фонду, встановлює Верховна Рада України відповідно для страхувальників і застрахованих осіб за результатами актуарних розрахунків, виходячи з того, що вони повинні забезпечувати надання особам пенсійних виплат і соціальних послуг, передбачених цим Законом, а також покриття адміністративних витрат для забезпечення функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування.

Страхові внески є цільовим загальнообов'язковим платежем, який справляється на всій території України в порядку, встановленому цим Законом.

Страхові внески не включаються до складу податків, інших обов'язкових платежів, що складають систему оподаткування. На ці внески не поширюється податкове законодавство.

Законодавством не можуть встановлюватися пільги з нарахування та сплати страхових внесків або звільнення від їх сплати.

Відповідно до ч. 6 ст. 20 Закону «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»страхувальники зобов'язані сплачувати страхові внески, нараховані за відповідний базовий звітний період, не пізніше ніж через 20 календарних днів із дня закінчення цього періоду.

Згідно ч. 1 ст. 20 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», страхові внески обчислюються виключно в грошовій формі, у тому числі з виплат (доходу), що здійснюються в натуральній формі.

Ставки, механізм справляння та пільги щодо сплати збору на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування встановлені Законом України «Про збір на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування»№ 400/97-ВР від 26.06.1997 р., який діє одночасно разом із Законом № 1058, якими не встановлено такої пільги, як звільнення від сплати збору для суб’єктів підприємницької діяльності, які перейшли на спрощену систему оподаткування.

Таким чином, твердження позивача щодо застосування положень ст. 6 Указу Президента України № 727/98, не приймаються судом до уваги, оскільки ст. 15 Прикінцевих положень Закону № 1058, який діє з 01.01.2004 р., чітко встановлено, що до приведення законодавства України у відповідність із цим Законом закони України та інші нормативно-правові акти застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону.

Частиною 3 ст. 106 згаданого вище Закону встановлено, що територіальні органи Пенсійного фонду за формою і у строки, визначені правлінням Пенсійного фонду, надсилають страхувальникам, які мають недоїмку, вимогу про її сплату.

Згідно п. 8.3. Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України (надалі –Інструкція № 21-1), затвердженої постановою правління Пенсійного фонду України № 21-1 від 19.12.2003, вимога про сплату недоїмки формується на підставі актів документальних перевірок та облікових даних з карток особових рахунків страхувальників за формою встановленою законодавством.

Таким чином, з викладеної норми вбачається, що однією із підстав формування недоїмки є акт документальної перевірки.

Як вбачається зі змісту акту № 2507 від 24.12.2008 року, станом на 23.12.2008 р. за позивачем обліковується заборгованість зі сплати страхових внесків у розмірі 215 328,89 грн., яка і була включена до вимоги про сплату боргу № Ю-1420у від 26.12.2008 р.

Відповідно до ч. 6 ст. 20, ч. 2-4 ст. 106 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування»№ 1058-IV та п. 8 Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, затвердженої Постановою Правління ПФУ від 19.12.2003р. № 21-1 встановлює, що суми страхових внесків, своєчасно не нараховані та/або не сплачені страхувальниками у строки, визначені пунктами 5.1, 5.2, 5.3 цієї Інструкції, у тому числі обчислені органами Пенсійного фонду, уважаються простроченою заборгованістю із сплати страхових внесків (далі - недоїмка). Обчислення страхових внесків зазначеною категорією платника здійснюється щомісячно за ставкою - 33,2 % суми фактичних витрат на оплату праці працівників ( п.4.1)

Обчислення страхових внесків територіальними органами Пенсійного Фонду України здійснюється на підставі складених актів перевірки правильності нарахування та сплати страхових внесків, звітності, що подається страхувальником, бухгалтерських та інших документів, що підтверджують суму заробітної плати (доходу), на які відповідно до цього Закону нараховуються страхові внески.

У відповідності до п.8.1. зазначеної Інструкції суми страхових внесків, своєчасно не нараховані та/або не сплачені страхувальниками у строки, визначені пунктами 5.1, 5.2, 5.3 цієї Інструкції, у тому числі обчислені органами Пенсійного фонду, уважаються простроченою заборгованістю із сплати страхових внесків (далі - недоїмка) і стягуються з нарахуванням пені та застосуванням фінансових санкцій.

Органи Пенсійного фонду надсилають страхувальникам вимогу про сплату недоїмки в таких випадках:

а) якщо дані документальних перевірок результатів діяльності страхувальника свідчать про донарахування сум страхових внесків;

б) якщо страхувальник має на кінець звітного базового періоду недоїмку зі сплати страхових внесків;

в) якщо страхувальник має на кінець звітного періоду борги зі сплати фінансових санкцій (штрафів) та пені.

У випадку "а" вимога надсилається одночасно з актом документальної перевірки.

У випадку "б" вимога надсилається щомісяця протягом п'яти робочих днів, наступних за звітним базовим періодом. Вимога формується на підставі даних особових рахунків платників на всю суму боргу.

Вимога формується на підставі актів документальних перевірок та облікових даних з карток особових рахунків страхувальників за формою згідно з додатком 9 цієї Інструкції для страхувальника - юридичної особи.

Вимога формується під одним порядковим номером до повного погашення сум боргу.

Вимога вважається надісланою (врученою) юридичній особі, якщо її передано посадовій особі такої юридичної особи під підпис або надіслано листом з повідомленням про вручення.

Протягом десяти робочих днів із дня одержання вимоги про сплату недоїмки страхувальник зобов'язаний сплатити зазначені у вимозі суми.

У разі незгоди з розрахунком суми недоїмки, зазначеної у вимозі про сплату боргу, страхувальник узгоджує її з органами Пенсійного фонду, а у разі неузгодження вимоги із органами Пенсійного фонду має право на оскарження вимоги в судовому порядку.

Про оскарження вимоги до суду страхувальник зобов'язаний письмово повідомити протягом трьох робочих днів орган Пенсійного фонду, який направив вимогу.

Узгодження вимоги органу Пенсійного фонду здійснюється на підставі заяви страхувальника, яка розглядається органом Пенсійного фонду протягом трьох робочих днів після її отримання, та поданих страхувальником документів, що свідчать про неправильність обчислення сум недоїмки, зазначених у вимозі.

Узгоджена вимога надсилається страхувальнику органом Пенсійного фонду протягом трьох робочих днів. Страхувальник зобов'язаний сплатити узгоджену суму боргу протягом десяти робочих днів після отримання узгодженої вимоги.

Суд враховує те, що підставами для визнання нечинним рішення суб’єкта владних повноважень, у даному випадку вимоги, є невідповідність його вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав це рішення. Обов'язковою умовою визнання нечинним рішення є також порушення у зв'язку з прийняттям відповідного рішення прав та охоронюваних законом інтересів підприємства чи організації - позивача у справі.

Отже, в даному випадку суд не вбачає підстав для скасування вимоги про сплату недоїмки, оскільки той факт, що відповідач до 2008 року перебував на особливій системі оподаткування, а саме був платником єдиного податку, не звільняв останнього від обов’язку сплачувати страхові внески на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування відповідно до вимог Закону № 1058. Не може прийняти до уваги суд позицію позивача щодо врегулювання цього спірного питання листами Пенсійного фонду України, оскільки останні не мали сили нормативно-правового акту і носять виключно рекомендаційний характер, а тому не можуть бути застосовані до спірних відносин після набрання чинності Законом № 1058.

Крім того, судом встановлено, що за наслідками документальної перевірки, оформленої актом № 2507 від 24.12.2008 р., відповідачем було застосовано фінансові санкції на підставі пункту 4 частини 9 ст. 106 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» - за донарахування сум своєчасно не обчислених та не сплачених страхових внесків у розмірі 5 відсотків зазначених сум за кожний повний місяць, за який донараховано ці суми, про що було винесено рішення за № 2018 від 24.12.2008 року про застосування фінансових (штрафних) санкцій в сумі 441866,51 грн. Рішення було прийнято начальником управління у порядку, встановленому п. 9 постанови Правління Пенсійного фонду України від 19.12.2003 р. № 21-1 «Про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України», один примірник якого отриманий 20.01.2009 року керівником відповідача. Рішення про застосування фінансових санкцій від 24.12.2008 року № 2018 ТОВ «Тайфун-2000»не оскаржувалось.

Враховуючи те, що згідно з п. 14 ст. 106 Закону України № 1058 суми пені та штрафних санкцій стягуються у тому ж порядку, що й недоїмка зі сплати страхових внесків, сума застосованих санкцій в розмірі 441866,51 грн. згідно з рішенням № 2018 була включена до вимоги про сплату боргу № Ю-493у від 10.02.2009 року, що виключає можливість її скасування судом за наявності діючого рішення, яке є підставою для застосування фінансових санкцій до позивача.

Відповідно до частини 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 та 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

У відповідності до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Суд звертає увагу, що згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Судом не встановлено порушення законодавства з боку Управління Пенсійного фонду України в Голосіївському районі м. Києва при формуванні вимог про сплату боргу від 26.12.2008 р. № Ю-1420у на суму 215 328,89 грн. та від 10.02.2009 р. № Ю-493у на суму 441 866,51 грн.

За таких обставин, враховуючи все вищевикладене, суд визнає позовні вимоги ТОВ «Тайфун-2000»такими, що не ґрунтуються на вимогах чинного законодавства, а відтак не підлягають задоволенню.

Керуючись ст.ст. 71, 86, 94, ст. 105, 158-163 КАС України, адміністративний суд,-

ПОСТАНОВИВ:

          У задоволенні позовних вимог відмовити.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження або апеляційної скарги в порядку, встановленому ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України. Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку та в строки, встановлені ст.186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя                                                                                 К.С. Винокуров

Дата складення та підписання постанови в повному обсязі –11.12.2009.