Ухвала суду № 84022542, 04.09.2019, Мелітопольський міськрайонний суд Запорізької області

Дата документу 04.09.2019

Справа № 320/7290/19

1-кс/937/4960/19

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 вересня 2019 року м. Мелітополь

Мелітопольський міськрайонний суд Запорізької області в складі:

слідчого судді – Юрлагіної Т.В.

за участю секретаря – Бондаренко Г.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання прокурора Мелітопольської місцевої прокуратури Лелеченко С.Ю. у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12019080140002462 від «02» вересня 2019 року, за ознаками кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч.3 ст. 185 КК України, про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Біла Чемеровецького району Хмельницької області, громадянина України, з середньо-спеціальною освітою, одруженого, не працює, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_2 , раніше судимого:

1. 23.04.2009 Кам`янець-Подільським міськрайонним судом Хмельницької області за ч.2 ст.186 КК України до 4 років позбавлення волі;

2. 02.12.2010 Миколаївським районним судом Львівської області за ст. 391 КК України до 1 року позбавлення волі; на підставі ст.71 КК України частково приєднано не відбуту частину покарання за вироком Кам`янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 23.04.2009 та визначено остаточне покарання у вигляді 2 років 4 місяців позбавлення волі;

3. 18.11.2011 Вільнянським районним судом Запорізької області за ч.2 ст.345, ч.2 ст.342, ч.1 ст.70 КК України до 1 року 8 місяців позбавлення волі; на підставі ст.71 КК України, частково приєднано не відбуту частину покарання за вироком Миколаївського районного суду Львівської області від 02.12.2010 та визначено остаточне покарання у вигляді 2 років позбавлення волі;

4. 04.10.2012 Дзержинським районним судом м. Харкова за ст.391 КК України до 3 років позбавлення волі; на підставі ст.71 КК України, частково приєднано не відбуту частину покарання за вироком Вільнянського районного суду Запорізької області від 18.11.2011 та визначено остаточне покарання у вигляді 3 років 6 місяців позбавлення волі;

5. 27.12.2016 Новоград-Волинським міським судом Житомирської області за ч.3 ст.27, ч.4 ст.187, ч.3 ст.27, ч.3 ст.28, ч.1 ст.263, ч.1 ст.70 КК України до 8 років позбавлення волі з конфіскацією майна; на підставі постанови Сокирянського районного суду Чернівецької області від 29.01.201, строк відбуття покарання перераховано відповідно до ч.5 ст.72 КК України; звільнений 07.06.2018 з Сокирянської ВК № 67 Чернівецької області по відбуттю строку покарання,

який підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч.3 ст.185 КК України,

за участю прокурора – Лелеченко С.Ю.,

підозрюваного – ОСОБА_1 ,

захисника підозрюваного – адвоката Медвідя Є.М.,

В С Т А Н О В И В :

04 вересня 2019 року до Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області надійшло клопотання прокурора Мелітопольської місцевої прокуратури Лелеченко С.Ю. у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12019080140002462 від «02» вересня 2019 року, за ознаками кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч.3 ст. 185 КК України, про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Клопотання обґрунтовано тим, що 02 вересня 2019 року, в період часу з 18 години 00 хвилин по 21 годину 16 хвилин, знаходячись біля квартири АДРЕСА_3 , ОСОБА_1 , маючи умисел на таємне викрадення чужого майна, діючи повторно, керуючись корисливими мотивами, шляхом пошкодження циліндрового механізму до врізного замку вхідних дверей, проник до вищезазначеної квартири, яка є житлом, звідки таємно викрав майно ОСОБА_2 , а саме: ноутбук «MSI MS-175A» в корпусі чорного кольору, серійний № 00175 НОМЕР_1 - НОМЕР_2 , вартістю 5000 гривень; електронну сигарету у металевому корпусі чорного кольору, вартістю 300 гривень; набір викруток «House» з насадками жовтого та червоного кольорів, вартістю 100 гривень; набір фарб у полімерному пакеті, вартістю 100 гривень; набір з трьох пензлів для малювання, вартістю 20 гривень; пульт до телевізора «Samsung» у металевому корпусі сірого кольору, вартістю 100 гривень; шкіряний гаманець чорного кольору, вартістю 120 гривень; шампунь «Botanica» ємкістю 245 мл., вартістю 50 гривень; бальзам після гоління «Avon men» ємкістю 100 мл., вартістю 50 гривень; ікону з зображенням «Божої Матері» та «Ісуса Христа», вартістю 200 гривень; рушник із зображенням ікони «Божої Матері» та написом «Спаси и сохрани», який не представляє для потерпілого майнової цінності; банківську картку «Uniсreditbank» № НОМЕР_3 на ім`я ОСОБА_3 , яка не представляє для потерпілого майнової цінності; банківську картку «Visa prepaid» № НОМЕР_4 на ім`я ОСОБА_3 , яка не представляє для потерпілого майнової цінності; паспорт громадянина України для виїзду за кордон на ім`я ОСОБА_4 ; паспорт громадянина України для виїзду за кордон на ім`я ОСОБА_5 , після чого, разом з вищеперерахованим майном з місця вчинення злочину втік, заподіявши ОСОБА_2 майнову шкоду на загальну суму 6040 гривень.

Таким чином, ОСОБА_1 підозрюється у таємному викраденні чужого майна (крадіжці), вчиненого повторно, поєднаного з проникненням у житло, що кваліфікується як кримінальне правопорушення (злочин), передбачене ч. 3 ст. 185 КК України.

Відомості про вказане кримінальне правопорушення 02.09.2019 внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12019080140002462, за ознаками кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч.3 ст. 185 КК України.

02 вересня 2019 року о 21 годині 30 хвилин, ОСОБА_1 було затримано у порядку ст. 208 КПК України.

03 вересня 2019 року о 18 годині 30 хвилин, ОСОБА_1 було повідомлено про підозру у таємному викраденні чужого майна (крадіжці), вчиненого повторно, поєднаного з проникненням у житло, тобто у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч.3 ст. 185 КК України.

Обґрунтованість підозри у вчиненні кримінального правопорушення відносно ОСОБА_1 підтверджується наступними доказами, зібраними під час досудового розслідування: даними допиту потерпілого ОСОБА_2 ; огляду місця події (житла потерпілого ОСОБА_2 ) від 02.09.2019; постановою про визнання речовими доказами, кепки сіро-синього кольору марки «Puma», металевих фрагментів (дверного замку) у кількості 2 одиниць та металевого ободу з отвору циліндрового механізму замку, вилучених в ході проведення огляду місця події; постановою про визнання речовим доказом, аркушу паперу формату «А-4» з відображеним на ньому слідом низу взуття, вилученого в ході проведення огляду місця події; допиту свідків ОСОБА_6 ; ОСОБА_7 ; ОСОБА_8 ; протоколу затримання ОСОБА_1 у порядку ст. 208 КПК України; огляду речей, вилучених у ОСОБА_1 під час його затримання у порядку ст. 208 КПК України; постановою про визнання речовими доказами.

Досудовим розслідуванням встановлено, що ОСОБА_1 обґрунтовано підозрюється у вчиненні тяжкого умисного корисливого злочину, передбаченого ч.3 ст. 185 КК України, за яке передбачене покарання у вигляді позбавлення волі на строк від трьох до шести років, який ОСОБА_1 вчинив повторно, будучи раніше неодноразово засудженим за вчинення умисних корисливих злочинів, судимість за які не знята і не погашена у встановленому законом порядку.

Враховуючи особистість підозрюваного, який 5 разів був судимим та після звільнення з місць позбавлення волі, продовжив свою злочинну діяльність, вчинивши новий умисний тяжкий корисливий злочин, поза межами області, де він проживає, враховуючи відсутність у підозрюваного роботи та постійного джерела доходу, свідчить про наявність ризику вчинення ОСОБА_1 іншого кримінального правопорушення. Враховуючи те, що ОСОБА_1 за місцем реєстрації не проживає та був засуджений судами кількох областей України, свідчить про його стійкий злочинний умисел, а тому, існує ризик того, що ОСОБА_1 , усвідомлюючи невідворотність покарання за вчинення ним повторно, тяжкого злочину, з метою ухилення від кримінальної відповідальності буде переховуватися від органів досудового розслідування та суду. Крім того, враховуючи, що ОСОБА_1 особисто знайомий зі свідком ОСОБА_6 та проживає з ним у одному місті, існує ризик того, що ОСОБА_1 , перебуваючи на свободі, може незаконно впливати на даного свідка у кримінальному провадженні, та перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином.

Таким чином, прокурор вважає, що існують наступні ризики, передбачені ч.1 ст.177 КПК України, а саме підозрюваний ОСОБА_1 може: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та суду; 2) незаконно впливати на свідка у цьому ж кримінальному провадженні; 2) вчинити інше кримінальне правопорушення; 3) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином.

При обранні підозрюваному запобіжного заходу у виді особистого зобов`язання або домашнього арешту, підозрюваний зобов`язується не відлучатися з постійного місця проживання. Враховуючи особистість підозрюваного ОСОБА_1 , який, будучи раніше неодноразово засудженим, вчинив новий тяжкий умисний корисливий злочин поза межами населеного пункту, де він проживає, та враховуючи те, що підозрюваний за місцем реєстрації не проживає, з метою уникнення відповідальності та покарання за вчинений злочин він може безперешкодно залишити місце свого проживання та переховуватися від органів досудового слідства та суду, вчинити інші кримінальні правопорушення, незаконно впливати на свідка ОСОБА_6 у цьому ж кримінальному провадженні та перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, а тому, отже обрання відносно ОСОБА_1 вказаних запобіжних заходів не забезпечить належної процесуальної поведінки підозрюваного.

Враховуючи відсутність осіб, які заслуговують на довіру та які могли б поручитися за підозрюваного ОСОБА_1 , застосування відносно підозрюваного ОСОБА_1 запобіжного заходу у вигляді особистої поруки згідно ст. 180 КПК України – неможливе. Крім того, враховуючи те, що підозрюваний ОСОБА_1 ніде не працює, постійного джерела доходів не має, вважаю, що обрання відносно підозрюваного ОСОБА_1 запобіжного заходу у вигляді застави згідно ч.4 ст. 183 КПК України – також неможливе. У зв`язку з вищевикладеним прокурор вважає, що запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України, неможливо при застосуванні до підозрюваного ОСОБА_1 запобіжного заходу, більш м`якого, ніж тримання під вартою.

Прокурор у судовому засіданні підтримав зазначене клопотання у повному обсязі.

Підозрюваний у судовому засіданні визнав свою причетність до скоєного, пояснив що він зустрічався з товаришем потім виявив відсутність коштів для подальшої подорожі, в той час з дружиною посварився і вирішив придбати обладнання для відчинення дверних замків. 02 вересня 2019 року о 16 годині купив відмички, а близько 18-19 годині вирішив скоїти крадіжку з квартири АДРЕСА_3 , вибрав зазначену квартиру за красивими дверима. Увійшов до квартири зібрав майно в червоний рюкзак та пішов. Ходив по вулицям міста і неподалік від місця злочину був затриманий поліцейськими. Щодо обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою не згоден, просить обрати заставу, яку внесе дружина.

Захисник підозрюваного – адвокат Медвідь Є.М. у судовому засіданні проти задоволення клопотання заперечував, зазначивши, що не доведено зазначені прокурором ризики, які зазначено формально не доведено неможливість застосування біль м`яких запобіжних заходів, відсутні відомості про те, що може переховуватись.

Вислухавши думки учасників процесу, перевіривши матеріали клопотання, керуючись принципом правової визначеності, відповідно до положень ст.ст.183, 331 КПК України, суд доходить наступного висновку.

Відомості про вказане кримінальне правопорушення 02.09.2019 внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12019080140002462, за ознаками кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч.3 ст. 185 КК України.

На стадії досудового розслідування відповідно до ст. 194 КПК України під час вирішення питання застосування запобіжного заходу або продовження строку його дії має бути встановлена наявність трьох складових - чи є обґрунтованою підозра; чи наявні достатні підстави вважати, що існує хоча б один з передбачених ст. 177 КПК України ризиків, на які вказує прокурор; чи може запобігти існуючим ризикам застосування до підозрюваного менш суворого запобіжного заходу.

Отже, до завершення судового розгляду оцінка доведеності винуватості особи є передчасною, тому неможлива.

Таким чином, підлягає встановленню існування ризиків неправомірної процесуальної поведінки підозрюваного та можливість запобігання ризикам у разі застосування більш м`якого запобіжного заходу.

Частиною 5 ст. 9 КПК визначено, що кримінальне процесуальне законодавство застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини. Прецедентне право Європейської конвенції з прав людини сформулювало підстави, за наявності яких допускається безперервне тримання особи під вартою.

До цих підстав віднесені: наявність ризику, що підозрюваний не з`явиться до суду; вчинить дії, які перешкоджають правосуддю; скоїть інше кримінальне правопорушення; стане причиною громадських заворушень (Tiron v. Romania, § 37; Smirnova v. Russia, § 59; Piruzyan v. Armenia, § 94).

Ризик переховування обвинуваченого від суду, крім суворості покарання, має оцінюватись також з врахуванням низки інших релевантних факторів, які можуть або підтвердити цей ризик, або продемонструвати, що він наскільки незначний, що не виправдовує попереднє ув`язнення особи. (Panchenko v. Russia, § 106).

Вказаний ризик підлягає врахуванню у світлі таких чинників, як характер людини, його моральні принципи, місце мешкання, робота, сімейні зв`язки та будь-які інші зв`язки з країною, у якій ведеться її переслідування. (Becciev v. Moldova, § 58).

Згідно з рішенням ЄСПЛ у справі «Clooth v. Belgium» серйозність звинувачень може примусити судові органи помістити обвинуваченого під варту з метою попередження спроб подальших правопорушень. Однак необхідно, щоб цей ризик був очевидним, а захід таким, що відповідає обставинам справи, зокрема, минулому та особі обвинуваченого.

Вказані підстави враховані у національному законодавстві.

Зокрема, згідно зі ст. 178 КПК України, суд при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу зобов`язаний врахувати ризики неправомірної процесуальної поведінки, тяжкість покарання, що загрожує підозрюваному у разі визнання його винуватим у вчиненні інкримінованого правопорушення, міцність соціальних зв`язків обвинуваченого, наявність у нього родини та утриманців, його репутацію тощо.

Вирішуючи питання про існування передбачених кримінальним процесуальним законом ризиків неправомірної процесуальної поведінки підозрюваного, суд відмічає, що ризиком не можна вважати прогнозовану подію, настання якої розглядається як цілком гарантоване.

Ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь ймовірності того, що особа, у цьому випадку обвинувачений, вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству. Таким чином, суд, оцінюючи вірогідність такої поведінки підозрюваного, має дійти обґрунтованого висновку про високу ступінь ймовірності позапроцесуальних дій зазначеної особи.

Надаючи оцінку можливості ОСОБА_1 переховуватися від суду, суд бере до уваги, що існує певна ймовірність того, що підозрюваний з метою уникнення покарання, передбаченого за вчинення інкримінованого злочину може вдатися до відповідних дій.

На користь реального існування вказаного ризику слід віднести ті обставини, що ОСОБА_1 підозрюється у вчиненні тяжкого умисного корисливого злочину, за яке передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від трьох до шести років, який вчинений повторно, будучи раніше неодноразово засудженим за вчинення умисних корисливих злочинів, судимість за які не знята і не погашена у встановленому законом порядку, а також враховуючи те, що ОСОБА_1 за місцем реєстрації не проживає, був засуджений судами кількох областей України, злочин вчинив поза межами області, де проживає, за місцем реєстрації не проживає. Зі слів підозрюваного з дружиною посварився.

Співставлення негативних для обвинуваченого наслідків переховування у виді його покарання у невизначеному майбутньому, тобто після його можливого затримання, із засудженням до покарання у разі доведення прокурором його винуватості у найближчій перспективі доводять, що цей ризик є достатньо високим.

Таким чином, за результатами встановлених у судовому засіданні обставин, з урахуванням доводів сторін кримінального провадження, суд дійшов переконання про доведеність чинників, які передбачені ч. 1 ст. 194 КПК.

Як слідує з наданих суду матеріалів кримінального провадження, ОСОБА_1 обґрунтовано підозрюється у скоєнні злочину, передбаченого ч. 3 ст.185 КК України, тобто таємному викраденні чужого майна (крадіжка), вчиненому повторно, поєднаному з проникненням у житло.

Враховуючи особу підозрюваного, який неодноразово судимий та після звільнення з місць позбавлення волі продовжував свою злочинну діяльність, вчинивши новий умисний тяжкий корисливий злочин, враховуючи відсутність у підозрюваного роботи та постійного джерела доходу, а також те, що ОСОБА_1 за місцем реєстрації не проживає, тому є достатні підстави вважати, що ОСОБА_1 з метою уникнення відповідальності та покарання за вчинений злочин може безперешкодно залишити місце свого проживання та переховуватися від органів досудового слідства та суду, продовжити вчинювати інші кримінальні правопорушення, тим самим перешкоджати кримінальному провадженню, що свідчить про наявність існування ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, суд вважає, що запобігти вказаним ризикам неможливо при застосуванні до нього запобіжного заходу, більш м`якого, ніж тримання під вартою.

Також суд бере до уваги той факт, що враховуючи, що ОСОБА_1 особисто знайомий зі свідком ОСОБА_6 та проживає з ним в одному місті, тому існує ризик того, що ОСОБА_1 , перебуваючи на свободі, може незаконно впливати на даного свідка у кримінальному провадженні, та перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином.

Згідно п. 60 Рішення Європейського Суду з прав людини від 24.07.2003 р. у справі “Смирнов проти Росії” (заяви № 46133/99 і 48183/99) одна тільки тяжкість ризику ухилення обвинуваченого від правосуддя не може оцінюватися виключно на підставі суворості можливого судового вироку, це слід робити з урахуванням ряду інших відповідних фактів, які можуть або підтверджувати існування такого ризику, або свідчити про такий його незначній мірі, яка не може служити підставою для запобіжного ув`язнення. У цьому контексті може враховуватися, зокрема, особистість обвинуваченого, його моральні переконання, майновий стан і зв`язки з державою, в якій він відчуває судове переслідування.

Дослідивши матеріали кримінального провадження, доводи учасників, суд прийшов до висновку, що всі зазначені обставини в сукупності свідчать про те, що єдиним запобіжним заходом, адекватним особі підозрюваного, здатним забезпечити його належну поведінку та запобігти встановленим ризикам, є тримання під вартою.

За таких обставин клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою підлягає задоволенню.

Між тим, відповідно до ч. 3 ст. 183 КПК України суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов`язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання обвинуваченим обов`язків, передбачених цим Кодексом.

Отже, задовольняючи клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, суд вважає за необхідне визначити підозрюваному розмір застави.

Відповідно до ч. 4 ст. 182 КПК України розмір застави визначається з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов`язків та не може бути завідомо непомірним для нього.

З урахуванням вищевикладеного, враховуючи матеріальне становище обвинуваченого, тяжкість правопорушення, у вчиненні якого він підозрюється, а також те, що він офіційно не працює, вважаю за необхідне визначити заставу відповідно до ч. 5 ст. 182 КПК України у вигляді 80 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, оскільки внесення застави в такому розмірі може гарантувати виконання підозрюваним покладених на нього обов`язків.

Відповідно до ч. 7 ст. 182 КПК України у випадках, передбачених частинами третьою або четвертою статті 183 цього Кодексу, обвинувачений або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу у розмірі, визначеному в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Окрім цього, суд вважає за необхідне відповідно до норм ч. 3 ст. 183 та ч. 5 ст. 194 КПК України у разі внесення застави покласти на підозрюваного такі обов`язки: прибувати до прокурора Мелітопольської місцевої прокуратури, Мелітопольського міськрайонного суду із встановленою періодичністю; не відлучатися із населеного пункту, в якому він проживає, без дозволу прокурора або суду; повідомляти прокурора чи суд про зміну свого місця проживання; докласти зусиль до пошуку роботи.

Керуючись ст. 29 Конституції України, ст.ст. 177, 178, 182, 183, 193,194, 196, 197, 199, 202, 205, 309, 492 КПК України, -

ПОСТАНОВИВ :

Клопотання прокурора Мелітопольської місцевої прокуратури Лелеченко С.Ю. у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12019080140002462 від «02» вересня 2019 року, за ознаками кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч.3 ст. 185 КК України, про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , – задовольнити.

Застосувати до підозрюваного ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у виді тримання під вартою на строк 60 днів.

Строк тримання під вартою обчислювати з моменту затримання, тобто з 02 вересня 2019 року з 21 години 30 хвилин до 31 жовтня 2019 року до 21 години 30 хвилин включно.

Визначити строк дії ухвали слідчого судді тривалістю до 31 жовтня 2019 року до 21 години 30 хвилин включно.

Одночасно визначити запобіжний захід у виді застави для забезпечення виконання ОСОБА_1 обов`язків, визначених КПК України.

Розмір застави визначити у межах 80 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб в сумі 153 680 (сто п`ятдесят три тисячі шістсот вісімдесят) гривень, яка може бути внесена як самим підозрюваним так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на наступний депозитний рахунок ТУ ДСА України в Запорізькій області: № рахунку 37319085001205, Державна казначейська служба України, м. Київ, Код ЄДРПОУ 26316700, Код МФО 820172, призначення платежу обов`язково зазначати інформацію про постанову судді або ухвалу суду, який обрав заставу мірою запобіжного заходу, номер справи, ПІБ підозрюваного.

Підозрюваний або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу у розмірі, визначеному в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, протягом дії ухвали.

У разі внесення застави покласти на підозрюваного ОСОБА_1 наступні обов`язки: прибувати до прокурора Мелітопольської місцевої прокуратури, Мелітопольського міськрайонного суду із встановленою періодичністю; не відлучатися із населеного пункту, в якому він проживає без дозволу прокурора або суду; повідомляти прокурора чи суд про зміну свого місця проживання; докласти зусиль до пошуку роботи.

Термін дії обов`язків, покладених судом, у разі внесення застави визначити на строк 2 місяці.

Роз`яснити підозрюваному, що у разі внесення застави у визначеному у даній ухвалі розміру, оригінал документу з відміткою банку, який підтверджує внесення на депозитний рахунок коштів має бути наданий уповноваженій службовій особі місця ув`язнення.

Після отримання та перевірки документа, що підтверджує внесення застави, уповноважена службова особа місця ув`язнення має негайно здійснити розпорядження про звільнення з-під варти та повідомити усно і письмово прокурора та Мелітопольський міськрайонний суд Запорізької області.

У разі внесення застави та з моменту звільнення підозрюваного ОСОБА_1 з-під варти внаслідок внесення застави, визначеної у даній ухвалі, підозрюваний зобов`язаний виконувати покладені на нього обов`язки, пов`язані із застосуванням запобіжного заходу у виді застави.

З моменту звільнення з-під варти у зв`язку з внесенням застави підозрюваний ОСОБА_1 вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у виді застави.

Ухвала слідчого судді підлягає негайному виконанню після її оголошення.

Копію ухвали надіслати учасникам судового провадження та начальнику Запорізького СІЗО для виконання.

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Запорізького апеляційного суду протягом 5 днів з дня її проголошення.

Слідчий суддя Т.В.Юрлагіна