Постанова № 8402044, 09.12.2009, Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

вул. Київська, 150, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95493

ПОСТАНОВА

Іменем України

09.12.09Справа №2а-9133/09/8/0170 (10:06) м.Сімферополь

(10:06) м.Сімферополь

Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі головуючого судді Кушнової А.О. , розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Управління Пенсійного Фонду України в Київському районі м. Сімферополя АР Крим

до Суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1

про стягнення

за участю представників:

від позивача Воднєва Наталя Олександрівна, довіреність №23 від03.07.09р.;.

від відповідача не зявився.

Обставини справи: Управління Пенсійного фонду України в Київському районі м.Сімферополя АРК звернулось до Окружного адміністративного суду АР Крим з адміністративним позовом про стягнення з субєкта підприємницької діяльності ОСОБА_1 170,00грн. заборгованості по штрафним санкціям.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідачем не сплачені у встановлені законодавством строки та розмірах штрафні санкції, застосовані за ухилення страхувальника від реєстрації або несвоєчасної реєстрації в органах Пенсійного фонду. Позовні вимоги обґрунтовані посиланням на п. 6 ст. 17 та п.6 ст. 20 Закону України «Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування» №1058-IV від09.07.2003р.

Позивач у судовому засіданні надав пояснення, згідно яких додатково обґрунтував позовні вимоги, посилаючись на те, що відповідач отримав Свідоцтво про право зайняття адвокатською діяльністю 28.05.2004р., однак заява про реєстрацію в ПФУ була отримана лише 18.09.2006р., у результаті чого відповідачу було нараховане 170,00грн. штрафних санкцій за несвоєчасну реєстрацію в органах ПФУ відповідно до п.3.1.2 Інструкції про порядок нарахування та уплати страхувальником та застрахованими особами внесків на обовязкове державне пенсійне страхування.

Відповідач явку свого представника у судове засідання не забезпечив, про день, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином рекомендованою кореспонденцією з повідомленням про вручення.

У судове засідання 24.11.2009р. відповідач надав відзив на адміністративний позов, згідно якого повідомляє, що не дивлячись на те, що отримав Свідоцтво на право зайняття адвокатською діяльністю, підприємницької діяльності фактично не здійснював. Крім того, пояснює, що він зареєстрований у Пенсійному фонді України 19.08.2004р., що підтверджується повідомленням про реєстрацію та також вважає, що позивачем пропущений строк позовної давності для подання адміністративного позову на вказаних підставах, оскільки строк на звернення до суду у позивача почав перебіг з моменту складання рішення про застосування фінансових санкцій 17.10.2006р. та закінчився 17.10.2007р.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази, суд

ВСТАНОВИВ:

Фізична особа підприємець ОСОБА_1 зареєстрований якплатник збору на обов'язкове державне пенсійне страхування в Управлінні Пенсійного фонду України в Київському районі м. Сімферополя АР Крим (реєстраційний номер 14-11-8812), що підтверджується повідомленням про реєстрацію від 19.08.04 (а.с.29).

Принципи, основи та механізм функціонування системи загальнообовязкового державного пенсійного страхування визначені в Законі України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.03р. №1058-IV (далі Закон №1058) із відповідними змінами та доповненнями.

Згідно з п.2.1.1 Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, затвердженої постановою правління Пенсійного фонду України №21-1 від19.12.2003р. платниками страхових внесків є страхувальники роботодавці зокрема підприємства, установи й організації, створені відповідно до законодавства України, незалежно від форм власності, виду діяльності та господарювання, об'єднання громадян, профспілки, політичні партії (у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ, організацій, об'єднань громадян, профспілок, політичних партій, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами), фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності та інші особи (включаючи юридичних та фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності, які обрали особливий спосіб оподаткування - фіксований податок, єдиний податок та фіксований сільськогосподарський податок), які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, або за договорами цивільно-правового характеру

Судом встановлено, що ОСОБА_1 отримав Свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю №877 28.05.2004р. за рішенням Кримської кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури, що підтверджується наданою в матеріали справи копією цього свідоцтва (а.с.7).

Однак заяву встановленого зразку про реєстрацію платником страхових внесків ОСОБА_1 подав лише 18.09.2006р.(а.с.8).

Відповідно до п.3.1.2 Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, затвердженої постановою правління Пенсійного фонду України №21-1 від19.12.2003р. страхувальники беруться на облік в органах Пенсійного фонду України за місцем проживання не пізніше наступного робочого дня з дня отримання від них заяви за встановленою формою. Заява зазначеними страхувальниками подається в 10-денний термін із дня:

-отримання дозволу на провадження нотаріальної та іншої діяльності;

-отримання свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю, виданого кваліфікаційно-дисциплінарною комісією адвокатури;

-укладення трудового договору з найманим працівником;

-кладення договору цивільно-правового характеру з фізичною особою;

-зміни прізвища, імені, по батькові.

Таким чином, всупереч вимогам діючого законодавства, позивачем порушені вимоги Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, затвердженої постановою правління Пенсійного фонду України №21-1 від19.12.2003р., а саме заяву про реєстрацію в органах Пенсійного Фонду України подано з порушенням строку, передбаченого п.3.2.1. цієї Інструкції.

Відповідно до п.9.3.1 Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, затвердженої постановою правління Пенсійного фонду України №21-1 від19.12.2003р. у разі ухилення страхувальників від взяття на облік або несвоєчасного подання заяви про взяття на облік в органах Пенсійного фонду України накладається штраф у розмірі 10 відсотків суми страхових внесків, які підлягають сплаті за період ухилення від взяття на облік або несвоєчасного подання заяви про взяття на облік, але не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Судом встановлено, що Управлінням ПФУ в Київському районі м.Сімферополя АРКрим було прийняте рішення №890 від17.10.2006р. про застосування фінансових санкцій за несвоєчасну реєстрацію в органах пенсійного фонду (а.с.5), яке було отримане відповідачем 20.09.206р., що підтверджується поштовим повідомленням про вручення (а.с.6).

Згідно частини 14 статті 106 Закону України №1058, рішення органу Пенсійного фонду про нарахування пені або накладення штрафу є виконавчим документом. У разі незгоди з рішенням про нарахування пені та накладення штрафу, страхувальник у десятиденний строк має право на оскарження рішення у судовому порядку.

Рішення Управління ПФУ в Київському районі м. Сімферополя АР Крим №890 від17.10.2006р. відповідачем оскаржено не було, є чинним.

Згідно частини 2 статті 49 КАСУ, особи, які беруть участь у справі, зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки.

Відповідач не надав суду доказів, що підтверджують сплату заборгованості за рішенням Управління ПФУ в Київському районі м. Сімферополя АР Крим №890 від17.10.2006р., тобто доказів сплати 170,00грн. фінансових санкцій, а також не надав доказів, які свідчать про необґрунтованість позовних вимог.

Посилання відповідача на порушення позивачем строку звернення до суду із позовом, що грунтується на статтях 99, 100 КАС України, не береться судом до уваги з огляду на наступне.

Відповідно до статті 99 КАСУкраїни адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Строк давності щодо стягнення недоїмки регулюється п.15 ст. 106 Закону «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.03р. №1058-IV із відповідними змінами та доповненнями, згідно якого строк давності щодо стягнення недоїмки, пені та штрафів не застосовується.

Аналізуючи ці норми, суд прийшов до висновку, що Кодексом адміністративного судочинства передбачений строк звернення до адміністративного суду, тоді як пункт15 ст. 106 Закону «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» встановлює відсутність обмежень щодо строку давності щодо стягнення недоїмки, пені та штрафів. Відповідач вважає, що ці строки не можна ототожнювати, оскільки вони є різними процесуальними строками, через те, що передбачені різними законодавчими актами із різних галузей права, через що відповідач приходить до висновку, що в спірних правовідносинах щодо застосування строку давності підлягає застосуванню Закон України №2181 від 20.12.2000р. «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», оскільки саме цей закон розповсюджує свою дію на позивача, який згідно ст.2 цього закону визначений контролюючим органом в сфері пенсійного забезпечення.

Суд не може погодитися із такими доводами відповідача та вважає їх помилковими з огляду на наступне.

Пункт15 ст. 106 Закону «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.03р. №1058-IV із відповідними змінами та доповненнями, передбачає, що строк давності щодо стягнення недоїмки, пені та штрафів не застосовується.

При цьому дійсно цей закон не розкриває змісту поняття «строк давності».

Суд вважає, що дану норму слід розуміти саме як строк звернення до суду із позовом про стягнення, оскільки поняття «стягнення» із практики застосування термінів, слів та словосполучень у юриспруденції є примусовим заходом, який є мірою відповідальності, що застосовується, як правило, за вчинення правопорушення з метою покарання і виховання особи, яка його вчинила, а також з метою загального попередження правопорушень.

Суд вважає, що заходом такої відповідальності, яку органи Пенсійного фонду України застосовують до субєктів господарювання, що не сплачують в установлені строки суми штрафних санкцій, застосованих для підставі рішень, є саме звернення до суду із позовами про стягнення, що дає підстави суду ототожнити поняття «строк звернення до адміністративного суду», яке передбачене Кодексом адміністративного судочинства України та строк давності щодо стягнення недоїмки, пені та штрафів, який застосовується пунктом15 ст. 106 Закону «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Суд при цьому також зауважує, що словосполучення «строк звернення до суду» та «строк позовної давності» є за своїм процесуальним змістом тотожними засобами юридичної техніки.

Суд також вважає помилковими висновки відповідача про те, що до спірних правовідносин в частині визначення поняття строку давності підлягає застосуванню Закон України №2181 від 20.12.2000р. «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», який на думку відповідача розповсюджує свою дію на позивача, який згідно ст.2 цього закону визначений контролюючим органом в сфері пенсійного забезпечення.

Згідно п.п.2.1.2 п.2.1 ст.2 Закону №2181 органи Пенсійного фонду України є контролюючими органами стосовно збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, тоді як Закон №1058 регулює питання сплати страхувальниками страхових внесків, а не збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, що сплачувався згідно із законодавством, що діяло раніше, а саме відповідно до Закону України "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування".

Отже норми Закону України №2181 від 20.12.2000р. «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» в частині визначення поняття строку давності не розповсюджує свою дію на позивача.

Суд також критично ставиться до заперечень відповідача, який вказує на те, що відповідач вже зареєстрований як платник збору на обов'язкове державне пенсійне страхування в Управлінні Пенсійного фонду України в Київському районі м. Сімферополя АР Крим, що підтверджується повідомленням про реєстрацію від 19.08.04 (а.с.29).

Судом встановлено, що таке повідомлення від 19.08.04 про реєстрацію відповідача як платника збору на обов'язкове державне пенсійне страхування в Управлінні Пенсійного фонду України в Київському районі м. Сімферополя АР Крим видано не на підставі заяви відповідача про реєстрацію, а на підставі отриманої інформації від державного реєстратору.

Тому суд вважає, що наявність повідомлення від 19.08.04 про реєстрацію відповідача як платника збору на обов'язкове державне пенсійне страхування в Управлінні Пенсійного фонду України в Київському районі м. Сімферополя АР Крим видане на підставі отриманої інформації від державного реєстратору не позбавляє відповідача обовязку подати заяву про реєстрацію, за несвоєчасну подачу якої передбачена відповідальність.

Крім того, суд не бере до уваги те, що на думку відповідача він не подавав таку заяву через те, що не здійснював адвокатської діяльності, однак факт здійснення або нездійснення діяльності на підставі отриманого свідоцтва про право на зайняття адвокатської діяльністю також не позбавляє відповідача обовязку подати заяву про реєстрацію в органах ПФУ.

Суд зауважує на тому, що відповідачем у позові зазначений субєкт підприємницької діяльності ОСОБА_1, тоді як підставою для застосування штрафних санкцій згідно п.9.3.1 Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, затвердженої постановою правління ПФУ №21-1 від19.12.2003р., стало несвоєчасне подання страхувальником заяви про взяття на облік в органах Пенсійного фонду України, яким в розумінні даної Інструкції є особа, яка повинна в 10-денний термін із дня отримання свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю, виданого кваліфікаційно-дисциплінарною комісією адвокатури подати заяву про реєстрацію в органах ПФУ.

Відповідно до п.1.19 ст.1 Закону України “Про податок з доходів фізичних осіб” самозайнята особа - платник податку, який є суб'єктом підприємницької діяльності або здійснює незалежну професійну діяльність та не є найманою особою у межах такої підприємницької чи незалежної професійної діяльності.

Судом встановлено, що відповідач в спірних правовідносинах повинний мати статус фізичної самозайнятої особи, а не субєкту підприємницької діяльності. Суд вважає, що не підлягає зясуванню питання про те, чи зареєстрований відповідач в якості фізичної особи-підприємця чи ні, тому що стягненню підлягає заборгованість із фізичної самозайнятої особи, як фізичної особи, яка отримує доходи від незалежної професійної діяльності.

Враховуючи вищенаведене та приймаючи до уваги те, що у відповідності до ч.2 ст. 11 КАС України суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів позивача, про захист яких він просить, суд вважає можливим вийти за межі позовних вимог та стягнути спірну заборгованість із фізичної самозайнятої особи ОСОБА_1, а не субєкта підприємницької діяльності ОСОБА_1.

Позовні вимоги позивача про стягнення штрафних санкцій в сумі 170,00грн. є обґрунтованими, такими, що підтверджуються матеріалами справи та підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до ч.4 ст.94 КАС України, у справах, в яких позивачем є суб'єкт владних повноважень, а відповідачем - фізична чи юридична особа, судові витрати, здійснені позивачем, з відповідача не стягуються. Враховуючи, що позивач не здійснював судових витрати по справі, судові витрати стягненню з відповідача не підлягають.

У судовому засіданні проголошені вступна та резолютивна частини постанови. Постанова складена у повному обсязі 14.12.2009р.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 158-163, ст. 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з фізичної самозайнятої особи ОСОБА_1 (95000, АДРЕСА_1; ідентифікаційний номерНОМЕР_1, рахунки невідомі) на користь Управління Пенсійного фонду України в Київському районі м. Сімферополя АР Крим (95013, АР Крим, м.Сімферополь, вул.Д.Ульянова, 6; код ЄДРПОУ 20725930, р/р25600010045701 у ВАТ «Державний Ощадбанк України», МФО 324805) 170,00грн. заборгованості по фінансовим санкціям на підставі рішення Управління ПФУ в Київському районі м.Сімферополя АР Крим №890 від17.10.2006р.

3. Після набрання постановою законної сили, за заявою позивача видати виконавчий лист.

Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня складення у повному обсязі у разі неподання заяви про апеляційне оскарження (апеляційної скарги).

Якщо після подачі заяви про апеляційне оскарження апеляційна скарга не подана, постанова набирає законної сили через 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Протягом 10 днів з дня складення постанови у повному обсязі через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим до Севастопольського апеляційного адміністративного суду може бути подана заява про апеляційне оскарження, після подачі якої протягом 20 днів може бути подана апеляційна скарга.

Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження (10 днів).

Суддя Кушнова А.О.