Постанова № 8401993, 10.12.2009, Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

вул. Київська, 150, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95493

ПОСТАНОВА

Іменем України

10.12.09Справа №2а-8964/09/8/0170 (09:56 год.) м.Сімферополь

Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі головуючого судді Кушнової А.О. , при секретарі Богацькій А.О., розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Ремонтно-механічний завод " Імпульс"

до Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим

про скасування податкових повідомлень-рішень, спонукання до виконанняпевних дій

за участю представників сторін:

від позивача: Пефті Станіслав Валерійович, директор, протокол від 30.05.08

від відповідача: не з’явився

Сутність спору: Позивач – Товариство з обмеженою відповідальністю «Ремонтно-механічний завод «Імпульс» звернувся до Окружного адміністративного суду АР Крим з позовом до Державної податкової інспекції у м. Сімферополі, в якому просить суд визнати протиправною бездіяльність Державної податкової інспекції у м. Сімферополі в частині зменшення податкового боргу з податку на додану вартість на суму податкового кредиту, що виник за уточненим розрахунком податкових зобов’язань з податку на додану вартість у зв’язку з виправленням самостійно виявлених помилок за листопад 2008 року від 18 лютого 2009 року; зобов’язати Державну податкову інспекцію у м. Сімферополі здійснити зменшення податкового боргу з податку на додану вартість на суму податкового кредиту, що виник за уточненим розрахунком податкових зобов’язань з податку на додану вартість у зв’язку з виправленням самостійно виявлених помилок за листопад 2008 року від 18 лютого 2009 року з дати подачі розрахунку; скасувати, як протиправні, повідомлення №18443/10/191 від 16 квітня 2009 року про розподіл грошових коштів, отриманих з податку на додану вартість та погашенні частини пені, повідомлення № 29563/10/191 від 24 квітня 2009 року про розподіл грошових коштів, отриманих по податку на додану вартість та погашенні частини пені, повідомлення № 29564/10/191 від 28 квітня 2009 року про розподіл грошових коштів, отриманих по податку на додану вартість та погашенні частини пені, повідомлення № 29562/10/191 від 29 травня 2009 року про розподіл грошових коштів, отриманих по податку на додану вартість та погашенні частини пені, повідомлення № 35641/10/191 від 30 червня 2009 року про розподіл грошових коштів, отриманих по податку на додану вартість та погашенні частини пені, повідомлення № 35842/10/191 від 03 липня 2009 року про розподіл грошових коштів, отриманих по податку на додану вартість та погашенні частини пені, податкове повідомлення-рішення № 0003411502/0 від 18.06.2009р.

Позивач вважає, що незарахування Державною податковою інспекцією в м.Сімферополі відображеного позивачем у рядку 23 уточнюючого розрахунку податкових зобов’язань з ПДВ за листопад 2008 року (вхід. № 2536/15 від 18.02.2009р.) податкового кредиту в сумі 14825,00грн. у погашення податкового боргу за минулі періоди, яка станом на 01.01.2009р. складала 7896,08грн. та рахувалася пеня 15,51грн., прямо суперечить п.п.7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» та п. 5.11 Порядку заповнення та подачі податкової декларації з податку на додану вартість, якими встановлено, що при від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

В результаті таких протиправних дій відповідача, як стверджує позивач, виникла ситуація, коли за наявності у нього податкового кредиту з податку на додану вартість, у позивача залишалося непогашеним зобов’язання з даного податку, на яке нараховувалась пеня та штрафні санкції, що, на його думку, свідчить про спричинення матеріальної шкоди.

Згідно з ухвалами Окружного адміністративного суду АР Крим від 31.07.2009р. відкрито провадження в адміністративній справі № 2а-8964/09/8/0170, закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.

Заявою від 29.09.2009р. позивач уточнив позовні вимоги та просить суд визнати протиправною бездіяльність Державної податкової інспекції у м. Сімферополі в частині зменшення податкового боргу ТОВ «Ремонтно-механічний завод «Імпульс» (ЄДРПОУ 03594632, 95493, м. Сімферополь, вул.Монтажна, 15) з податку на додану вартість на суму податкового кредиту, що виник за уточненим розрахунком податкових зобов’язань з податку на додану вартість у зв’язку з виправленням самостійно виявлених помилок за листопад 2008 року від 18 лютого 2009 року в розмірі 12948 грн.; зобов’язати Державну податкову інспекцію у м. Сімферополі здійснити зменшення податкового боргу ТОВ «Ремонтно-механічний завод «Імпульс» з податку на додану вартість на суму податкового кредиту, що виник за уточненим розрахунком податкових зобов’язань з податку на додану вартість у зв’язку з виправленням самостійно виявлених помилок за листопад 2008 року від 18 лютого 2009 року в розмірі 12948 грн. з дати подачі розрахунку; визнати протиправними дії Державної податкової інспекції у м. Сімферополі по нарахуванню пені на суму податкового боргу ТОВ «Ремонтно-механічний завод «Імпульс» в розмірі 12948 грн.; скасувати, як протиправні, податкове повідомлення-рішення № 0003411502/0 від 18.06.2009р. та податкове повідомлення-рішення № 0003401502/0 від 18.06.2009р. (а.с. 51).

Відповідач проти позову заперечує з підстав, вказаних у поясненнях та запереченнях на позов (а.с. 84-85, 95).

Зокрема, відповідач вказує, що виходячи з положень п.п. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», визначене позивачем в уточнюючому розрахунку за листопад 2008 року від’ємне значення в сумі 12948грн. може погасити податковий борг лише за попередні податкові періоди, тобто той податковий борг, який виник до листопада 2008р. В той же час, як вказує ДПІ у м. Сімферополі, станом на лютий 2009р. у позивача був відсутній податковий борг, що виник до листопада 2008р.

Крім того, в обґрунтування правомірності своїх дій, відповідач зауважив, що позивач самостійно визначив в уточнюючому розрахунку за листопад 2008 року, що вказана сума від’ємного значення збільшить суму податкового кредиту наступного податкового періоду, оскільки заповнив рядок 8.5 уточнюючого розрахунку № 10558, а не рядок 8.4 – зменшення суми від’ємного значення, зарахованого у зменшення суми податкового боргу з ПДВ, а за таких умов ДПІ у м. Сімферополі не має підстав та повноважень самостійно, на власний розсуд погашати податковий борг минулих податкових періодів.

У зв’язку з цим відповідач вказує, що податковий борг позивача, що відображений у картці особового рахунку позивача з ПДВ 18.02.2009р. на підставі уточнюючого розрахунку № 10557 від 18.02.2009р., погашався грошовими коштами згідно платіжних доручень, зазначених в акті перевірки, з порушенням граничних строків оплати.

Також, посилаючись на п.п. 5.11 Порядку заповнення та подання податкової декларації з ПДВ, затвердженого наказом ДПА України № 166 від 30.05.1997р. та зареєстрованого Міністерством юстиції України 30.06.2005р. за № 702/10982, ДПІ у м.Сімферополі зазначила, що якщо за результатами поточного звітного (податкового) періоду платником податку визначено від’ємне значення різниці між сумою податкових зобов’язань і сумою податкового кредиту, сума визначеного від’ємного значення враховується у зменшення суми податкового боргу за попередні звітні (податкові) періоди з податку на додану вартість, у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону (відображається у рядку 22.1 податкової декларації), а решта зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (відображається у рядку 22.2 податкової декларації поточного звітного (податкового) періоду та переноситься до рядка 23.1 податкової декларації наступного звітного (податкового) періоду.

На думку ДПІ у м. Сімферополі, позивач повинен був 18.02.2009р. сплатити самостійно визначену суму податкового зобов’язання в розмірі 16886грн. та штрафні санкції – 844грн.

Розгляд справи відкладався та в судовому засіданні оголошувалась перерва в порядку ст. 150 КАС України. Після перерви слухання справи було продовжено.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши представників сторін, суд –

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Ремонтно-механічний завод «Імпульс» має статус юридичної особи з 27.12.1996р., що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію серія А00 № 633801, виданим Виконавчим комітетом Сімферопольської міської ради АР Крим (а.с. 7) та Статутом Товариства з обмеженою відповідальністю «Ремонтно-механічний завод «Імпульс» у новій редакції, державну реєстрацію якого проведено 07.11.2003р., реєстраційний номер 933 (а.с. 65-71).

Як вбачається з матеріалів справи, 18.02.2009р., у зв’язку з виправленням самостійно виявлених помилок, позивач подав до ДПІ у м. Сімферополі уточнюючі розрахунки податкових зобов’язань з податку на додану вартість за жовтень 2008 року (вхідний №2535/15) та за листопад 2008 року (вхідний № 2536/15), у яких була визначена сума податкових зобов’язань з ПДВ у жовтні 2008 року в сумі 16886грн. та 884грн. штрафних санкцій, а також податковий кредит за листопад 2008р. в сумі 14825грн. (а.с. 17, 19).

10.06.2009р. ДПІ у м. Сімферополі проведена невиїзна документальна перевірка своєчасності сплати податку на додану вартість до бюджету по декларації за січень 2009р. та згідно уточнюючої декларації № 10557 від 18.02.2009р., за результатами якої складено акт перевірки № 5318/15-2/03594632 від 10.06.2009р. (а.с. 52-53).

Перевіркою встановлено порушення позивачем п.п. 5.3.1 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами і державними цільовими фондами» № 2181-ІІІ від 21.12.2000р., з наступними змінами і доповненнями, що виразилося у несвоєчасній сплаті позивачем податку на додану вартість по уточнюючій декларації № 10557 від 18.02.2009р.

Як зазначено в акті, граничний строк сплати податкових зобов’язань з ПДВ, самостійно визначених позивачем в уточнюючій декларації № 10557 від 18.02.2009р., настав 18.02.2009р., в той час як його сплата здійснена: платіжним дорученням № 116 від 15.04.2009р. на суму 4000грн. (56 днів прострочки), платіжним дорученням № 145 від 23.04.2009р. на суму 4000грн. (64 дні прострочки), платіжним дорученням № 148 від 27.04.2009р. на суму 14886,17грн. (68, 56 та 28 днів прострочки), платіжним дорученням №936 від 19.03.2009р. на суму 931грн. (29 днів прострочки).

На підставі вказаного акту перевірки відповідачем на підставі п.п. 17.1.7 п. 17.1 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами і державними цільовими фондами», за затримку сплати податкових зобов’язань, до позивача були застосовані штрафні санкції, про що ДПІ у м. Сімферополі були винесені податкове повідомлення-рішення № 0003401502/0 від 18.06.2009р. про застосування штрафних санкцій в розмірі 10% у сумі 930,88грн. та податкове повідомлення-рішення № 0003411502/0 від 18.06.2009р. про застосування штрафних санкцій в розмірі 20% у сумі 3015,83грн. (а.с. 27-28).

Крім того, як свідчать матеріали справи, на адресу позивача ДПІ у м. Сімферополі були направлені повідомлення: № 18443/10/191 від 16 квітня 2009 року про розподіл грошових коштів, отриманих з податку на додану вартість, згідно з платіжним документом № 116 від 15.04.2009р., та погашення частини пені, № 29563/10/191 від 24 квітня 2009 року про розподіл грошових коштів, отриманих по податку на додану вартість, згідно з платіжним документом № 145 від 23.04.2009р. та погашення частини пені, № 29564/10/191 від 28 квітня 2009 року про розподіл грошових коштів, отриманих по податку на додану вартість, згідно з платіжним документом № 148 від 27.04.2009р. та погашення частини пені, № 29562/10/191 від 29 травня 2009 року про розподіл грошових коштів, отриманих по податку на додану вартість, згідно з платіжним документом № 191 від 28.05.2009р. та погашення частини пені, № 35641/10/191 від 30 червня 2009 року про розподіл грошових коштів, отриманих по податку на додану вартість, згідно з платіжним документом № 239 від 26.06.2009р. та погашення частини пені, № 35842/10/191 від 03 липня 2009 року про розподіл грошових коштів, отриманих по податку на додану вартість, згідно з платіжним документом № 243 від 02.07.2009р. та погашення частини пені (а.с. 21-26).

Отже, як слідує з матеріалів справи, спір між сторонами виник в результаті незарахування Державною податковою інспекцією в м. Сімферополі відображеного позивачем у рядку 23 уточнюючого розрахунку податкових зобов’язань з ПДВ за листопад 2008 року (вхід. № 2536/15 від 18.02.2009р.) податкового кредиту в сумі 14825,00грн. у погашення податкового боргу за минулі періоди, внаслідок чого, за наявності у позивача податкового кредиту з податку на додану вартість, у нього залишалося непогашеним зобов’язання з даного податку, на яке нараховувалась пеня та штрафні санкції.

Проаналізувавши матеріали справи та пояснення представників сторін, оцінивши докази по справі у їх сукупності, суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Ремонтно-механічний завод «Імпульс» є обґрунтованими та підлягають задоволенню, з наступних підстав.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 17 КАС України компетенція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Відповідно до ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Оцінюючи правомірність дій відповідача, суд керувався критеріями, закріпленими у ч. 3 ст. 2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, які повинні дотримуватися при реалізації дискреційних повноважень владного суб’єкта.

П.п. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» № 168/97-ВР від 03.04.1997р., з наступними змінами і доповненнями, визначає, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Крім того, пункт 5.11 Порядку заповнення та подачі податкової декларації з податку на додану вартість, затвердженого наказом ДПА України від 30.05.1997р. № 166, також визначає, що якщо за результатами поточного звітного (податкового) періоду платником податків визначено від’ємне значення різниці між сумою податкових зобов’язань та сумою податкового кредиту, сума такого від’ємного значення враховується у зменшення суми податкового боргу за попередні звітні (податкові) періоди з податку на додану вартість, в тому числі розстроченого або відстроченого, відповідно до закону (відображається у рядку 22.1 податкової декларації), а залишок зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (відображається у рядку 22.2 податкової декларації поточного звітного (податкового) періоду та переноситься у рядок 23.1 податкової декларації наступного звітного (податкового) періоду).

Проаналізувавши положення вказаних норм, суд приходить висновку, що від'ємне значення суми ПДВ може бути зараховано до складу податкового кредиту наступного податкового періоду виключно за умови відсутності у платника податку податкового боргу за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону).

Ч. 2 ст. 19 Конституції України зобов’язує органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадових осіб діяти лише в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Стаття 13 Закону України „Про державну податкову службу в Україні” також встановлює, що посадові особи органів державної податкової служби зобов’язані дотримуватися Конституції і законів України, інших нормативних актів, прав та охоронюваних законом інтересів громадян, підприємств, установ, організацій, забезпечувати виконання покладених на органи державної податкової служби функцій та повною мірою використовувати надані їм права.

Дійсно, як слідує з уточнюючого розрахунку за листопад 2008р., позивачем у рядку 6.9 відображено, що 1877грн. із суми податкового кредиту (14825грн.) відшкодовано, а у рядку 8.5 уточнюючого розрахунку зазначено, що решта суми податкового кредиту - 12948грн. спрямовується на збільшення суми, що підлягала зарахуванню до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (значення цього рядка переноситься до рядка 23.4 податкової декларації наступного звітного періоду) (а.с. 19).

Проте, з наявного в матеріалах справи акту звірки № 1481 від 01.05.2009р., складеного між сторонами по справі, вбачається, що станом на 01.01.2009р. податковий борг позивача перед бюджетом з податку на додану вартість складав 7896,08грн. та рахувалася пеня 15,51грн., а за наявності такого боргу у відповідача були відсутні підстави не направляти задекларовану позивачем в уточнюючому розрахунку за листопад 2008р. суму податкового кредиту в рахунок його погашення, адже це суперечить п.п. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» та п. 5.11 Порядку № 166.

Суд не погоджується з доводами відповідача про те, що визначене позивачем в уточнюючому розрахунку за листопад 2008 року від’ємне значення в сумі 12948грн. може погасити лише той податковий борг, який виник до листопада 2008р.

При цьому суд виходить з того, що у п. 5.1 ст. 5 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами і державними цільовими фондами» № 2181-ІІІ від 21.12.2000р., з наступними змінами і доповненнями, днем узгодження податкових зобов’язань, самостійно визначених платником податків у податковій декларації, вважається день подання такої податкової декларації. Якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 15 цього Закону) платник податків самостійно виявляє помилки у показниках раніше поданої податкової декларації, такий платник податків має право надати уточнюючий розрахунок.

В розумінні ж п. 1.11 ст. 1 вказаного Закону податкова декларація, розрахунок (далі - податкова декларація) - документ, що подається платником податків до контролюючого органу у строки, встановлені законодавством, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податку, збору (обов'язкового платежу).

Таким чином, відображені позивачем в уточнюючому розрахунку податкові зобов’язання та податковий кредит за листопад 2008р., поданому 18.02.2009р., є узгодженими саме з 18.02.2009р., а тому визначений у ньому податковий кредит повинен був погашати податковий борг з ПДВ, що виник до 18.02.2009р., а не до листопада 2008р.

Суд вважає, що вказане є підставою для задоволення позовних вимог в частині визнання протиправною бездіяльності відповідача в частині зменшення податкового боргу ТОВ «Ремонтно-механічний завод «Імпульс» з податку на додану вартість на суму податкового кредиту, що виник за уточненим розрахунком податкових зобов’язань з податку на додану вартість у зв’язку з виправленням самостійно виявлених помилок за листопад 2008 року від 18 лютого 2009 року в розмірі 12948 грн, а також зобов’язання відповідача здійснити таке зменшення податкового боргу ТОВ «Ремонтно-механічний завод «Імпульс».

Як слідує з матеріалів справи, внаслідок того, що відповідач не зменшив за рахунок податкового кредиту податковий борг позивача та він погашався, як слідує з акту перевірки, грошовими коштами згідно зазначених у платіжних дорученнях призначень платежу, до позивача на вказану суму податкового боргу на підставі п.п. 17.1.7 п. 17.1 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами і державними цільовими фондами» № 2181-ІІІ від 21.12.2000р., з наступними змінами і доповненнями, спірними податковими повідомленнями-рішеннями №0003411502/0 від 18.06.2009р. та № 0003401502/0 від 18.06.2009р. були нараховані штрафні санкції, а також на підставі ст. 16 вказаного Закону була нарахована пеня.

Дослідивши наявні в матеріалах справи повідомлення про перерозподіл грошових коштів, що надходили від позивача з ПДВ, а також спірні податкові повідомлення-рішення, суд вважає, що дії відповідача по нарахуванню пені на суму податкового боргу ТОВ «Ремонтно-механічний завод «Імпульс» в розмірі 12948 грн. підлягають визнанню протиправними, а спірні податкові повідомлення-рішення – визнанню протиправними та скасуванню, з наступних підстав.

В акті перевірки № 5318/15-2/03594632 від 10.06.2009р., покладеному в основу спірних податкових повідомлень-рішень про застосування штрафних санкцій, зазначено, що граничний строк сплати податкових зобов’язань з ПДВ, самостійно визначених позивачем в уточнюючій декларації № 10557 від 18.02.2009р., настав 18.02.2009р.

З вказаними доводами відповідача не можна погодитись.

Так, строки погашення податкового зобов'язання, визначені в п. 5.3 ст. 5 Закону України № 2181-Ш, і як вбачається з його положень, законодавець пов’язує не зі строком подання декларації, а з граничним строком для подання податкової декларації, передбаченим підпунктом 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 цього Закону.

Відповідно до Податкового роз’яснення щодо граничних строків сплати податкового зобов’язання, визначеного платником у новій (уточненій) податковій декларації, що містить виправлені показники, затвердженого наказом ДПА України від 22.10.2002р. № 503, граничний строк сплати податкового зобов'язання, визначеного платником податків у поданій ним новій (уточненій) податковій декларації (в тому числі самостійно нарахованого штрафу у розмірі десяти відсотків від суми недоплати), співпадає з граничним строком погашення податкового зобов'язання за той звітний (податковий) період, на який припадає дата подання нової (уточненої) податкової декларації. Визначений у такому порядку граничний строк сплати використовується для відображення в обліку суми збільшення податкового зобов'язання (в тому числі самостійно нарахованого штрафу), визначеного платником податків у поданій ним новій (уточненій) податковій декларації.

Якщо ж у новій (уточненій) податковій декларації платником податків заявляється зменшення попередньо визначеного ним податкового зобов'язання, то сума такого зменшення податкового зобов'язання проводиться в обліку за датою фактичного подання такої нової (уточненої) податкової декларації.

Вказане Роз’яснення ДПА України не визначає будь-який новий порядок визначення граничних строків сплати зобов’язань перед бюджетом, а лише роз’яснює норми Закону України № 2181-Ш від 21.12.2000р.

З урахуванням викладеного, граничний строк сплати податкових зобов’язань, визначених в уточненому розрахунку 18.02.2009р. (січень 2009р.) – це 02.03.2009р.

Відповідно до п. 6.1.7 Інструкції про порядок застосування та стягнення сум штрафних (фінансових) санкцій органами державної податкової служби про застосування штрафних санкцій за порушення граничних строків сплати узгоджених податкових зобов’язань складається податкове повідомлення за формою та згідно з вимогами, установленими Порядком направлення органами державної податкової служби України податкових повідомлень платникам податків, затвердженим наказом Державної податкової адміністрації України від 21.06.2001 N 253, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 06.07.2001 за N 567/5758 (зі змінами та доповненнями).

З форми податкового повідомлення за порушення граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання (форма "Ш") слідує, що в основу такого повідомлення має бути покладено саме акт перевірки.

В свою чергу, відповідно до п.1.7 Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом ДПА України №327 від 10.08.2005р. та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 25.08.2005р. за №925/11205, факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства викладаються в акті невиїзної документальної, виїзної планової чи позапланової перевірок чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.

Вказане свідчить про те, що за будь-яких яких обставин підставою для висновків про порушення граничних строків сплати зобов’язань можуть бути виключно пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів (обов'язкових платежів) документи з відповідними призначеннями платежів, а не відомості картки особового рахунку, в якій погашення податкової заборгованості відображається відповідачем на підставі п. 7.7 ст. 7 Закону України № 2181-ІІІ, тобто при погашенні за рахунок коштів платника податків, спрямованих на оплату поточних зобов’язань, в рахунок погашення податкового боргу.

В той же час, співставивши відображені в акті перевірки відомості про оплату боргу з наданими позивачем платіжними дорученнями, суд встановив, що ці відомості не співпадають, адже цими платіжними дорученнями позивач сплачував поточні зобов’язання, а не податковий борг.

Враховуючи викладене, суд доходить висновку про невідповідність викладених в акті перевірки висновків фактичним обставинам справи, що свідчить про відсутність підстав для застосування до позивача штрафних санкцій згідно зі спірними податковими повідомленнями-рішеннями.

Оцінивши доводи відповідача щодо застосування ним п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами і державними цільовими фондами» № 2181-ІІІ від 21.12.2000р., яким встановлена рівність бюджетних інтересів та передбачено, що податковий борг погашається попередньо погашенню податкових зобов'язань, які не є податковим боргом, у порядку календарної черговості його виникнення, суд вважає, що даний пункт Закону розповсюджується виключно на платника податків, адже обов’язок по сплаті податкових зобов’язань та податкового боргу згідно з вимогами податкового законодавства покладено саме на платників податків, а не на контролюючий орган і п. 7.7 ст. 7 Закону не дає права податковим органам направляти кошти підприємства на свій розсуд.

При цьому суд виходить з того, що відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 9 Закону України „Про систему оподаткування” платники податків і зборів (обов’язкових платежів) зобов’язані сплачувати належні суми податків і зборів (обов’язкових платежів) у встановлені законами строки.

Положеннями ч. 3 і ч. 4 ст. 9 Закону України “Про систему оподаткування” визначено, що обов’язок юридичної і фізичної особи по сплаті податків і зборів (обов’язкових платежів) припиняється у зв’язку зі сплатою податку, збору (обов’язкового платежу).

Статтею 1 Закону України № 2181-Ш від 21.12.2000р. обов’язок погашати податковий борг також покладено на платника податків.

При цьому, п.п. 7.1.1 п. 7.1 ст. 7 даного Закону обумовлено, що джерелами самостійної сплати податкових зобов’язань або погашення податкового боргу платника податку є будь-які власні грошові кошти, в тому числі отримані від продажу товарів (робіт, послуг), майна тощо.

Активи платника податків можуть бути примусово стягнені в рахунок погашення його податкового боргу виключно за рішенням суду. В інших випадках платники податків самостійно визначають черговість та форми задоволення претензій кредиторів за рахунок активів, вільних від заставних зобов'язань забезпечення боргу (п.п. 3.1.1 п. 3.1 ст. 3 даного Закону).

Крім того, ст. 11 Закону України „Про державну податкову службу в Україні” наділяє органи державної податкової служби у випадках, в межах компетенції та у порядку, встановлених законами України, правом застосовувати до платників податків фінансові (штрафні) санкції, стягувати до бюджетів та державних цільових фондів суми недоїмки, пені у випадках, порядку та розмірах, встановлених законами України.

Суд вважає, що такий випадок та порядок погашення податкового боргу за рахунок від’ємного значення прямо встановлено п.п. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», але його безпідставно не було дотримано відповідачем по справі. Натомість, всупереч своїм повноваженням, відповідач розпорядився грошовими коштами позивача при сплаті ним поточних зобов’язань з ПДВ, всупереч визнаним у них призначенням платежів, та зарахував вказані кошти в рахунок сплати податкового боргу.

В силу ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Всупереч вимогам даної норми, відповідачем правомірності своїх дій суду не доведено.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб’єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Приймаючи до уваги, що суд задовольнив позовні вимоги, суд вважає за необхідне стягнути на користь позивача судовий збір в розмірі 3,40грн.

У зв’язку зі складністю справи судом 10.12.2009р. проголошено вступну та резолютивну частини постанови, а 15.12.2009р. постанова складена у повному обсязі.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд –

ПОСТАНОВИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Визнати протиправною бездіяльність Державної податкової інспекції у м.Сімферополі в частині зменшення податкового боргу ТОВ «Ремонтно-механічний завод «Імпульс» (ЄДРПОУ 03594632, 95493, м. Сімферополь, вул. Монтажна, 15) з податку на додану вартість на суму податкового кредиту, що виник за уточненим розрахунком податкових зобов’язань з податку на додану вартість у зв’язку з виправленням самостійно виявлених помилок за листопад 2008 року від 18 лютого 2009 року в розмірі 12948 (дванадцять тисяч дев’ятсот сорок вісім) гривень.

3. Зобов’язати Державну податкову інспекцію у м. Сімферополі здійснити зменшення податкового боргу ТОВ «Ремонтно-механічний завод «Імпульс» (ЄДРПОУ 03594632, 95493, м. Сімферополь, вул. Монтажна, 15) з податку на додану вартість на суму податкового кредиту, що виник за уточненим розрахунком податкових зобов’язань з податку на додану вартість у зв’язку з виправленням самостійно виявлених помилок за листопад 2008 року від 18 лютого 2009 року в розмірі 12948 (дванадцять тисяч дев’ятсот сорок вісім) гривень, з дати подачі розрахунку.

4. Визнати протиправними дії Державної податкової інспекції у м. Сімферополі по нарахуванню пені на суму податкового боргу ТОВ «Ремонтно-механічний завод «Імпульс» (ЄДРПОУ 03594632, 95493, м. Сімферополь, вул.Монтажна, 15) в розмірі 12948 (дванадцять тисяч дев’ятсот сорок вісім) гривень.

5. Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення №0003411502/0 від 18.06.2009р. та № 0003401502/0 від 18.06.2009р.

6. Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Ремонтно-механічний завод «Імпульс» (ЄДРПОУ 03594632, 95493, м.Сімферополь, вул. Монтажна, 15) 3,40грн. судового збору.

Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня складення в повному обсязі у разі неподання заяви про апеляційне оскарження (апеляційної скарги).

Якщо після подачі заяви про апеляційне оскарження апеляційна скарга не подана, постанова набирає законної сили через 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Протягом 10 днів з дня складення постанови в повному обсязі через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим до Севастопольського апеляційного адміністративного суду може бути подана заява про апеляційне оскарження, після подачі якої протягом 20 днів може бути подана апеляційна скарга.

Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження (10 днів).

Суддя                                         Кушнова А.О.