Постанова № 8401988, 10.12.2009, Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

вул. Київська, 150, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95493

ПОСТАНОВА

Іменем України

10.12.09Справа №2а-7102/09/8/0170 (12:13 год.) м. Сімферополь

Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі головуючого судді Кушнової А.О. , при секретарі Богацькій А.О. розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Заступника прокурора АР Крим

до Ради міністрів АР Крим

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача Товариство з обмеженою відповідальністю "Іллінецький торгівельний дім"

про визнання нечинною та скасування постанови

за участю представників сторін:

від позивача: Горна Катерина Володимирівна, довіреність № 05/1-1456 від 24.09.09, посвідчення № 09194;

від відповідача: не з'явився;

від 3-ої особи: Медвідь Лілія Ігорівна, довіреність № б/н від 09.08.09, ;

Суть спору: заступник прокурора АР Крим звернувся до Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим з адміністративним позовом про визнання нечинними та скасувати постанови Ради міністрів АР Крим № 655 від 02.12.09р. "Про узгодження місця розташування пансіонату товариству з обмеженою відповідальністю "Іллінецький торгівельний дім" та №297 від 26.05.09р. "Про розгляд протесту прокурора АР Крим від 29.01.09р. №07/4-53вих/09".

Ухвалами суду від 03.06.09 р. було відкрито провадження у справі, залучено до участі у справі у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача Товариство з обмеженою відповідальністю "Іллінецький торгівельний дім" та призначено справу до судового розгляду.

В ході судового розгляду позивач уточнив позовні вимоги, а саме просив суд визнати нечинними та скасувати постанови Ради міністрів АР Крим № 655 від 02.12.08р. "Про узгодження місця розташування пансіонату товариству з обмеженою відповідальністю "Іллінецький торгівельний дім" та №297 від 26.05.09р. "Про розгляд протесту прокурора АР Крим від 29.01.09р. №07/4-53вих/09"

Позовні вимоги мотивовані тим, що постанова Ради міністрів Автономної Республіки Крим №655 від 02.12.08 р., якою Товариству з обмеженою відповідальністю "Іллінецький торгівельний дім" було узгоджене місце розташування пансіонату на земельній ділянці площею 10,0 га та надано дозвіл на розроблення проекту відведення в оренду земельної ділянки площею 10 га за межами населених пунктів Орехівської сільської ради Сакського району строком на 49 років, прийнята всупереч вимогам діючого законодавства, зокрема п. 2 ст. 124 ЗК України, а саме без проведення земельних торгів.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на п. 1 розділу Х Перехідних положень Земельного кодексу України, яким встановлено, що у разі прийняття відповідними органами рішення про погодження місця розташування об'єкта або про надання дозволу на розроблення проекту відведення земельної ділянки до 1 січня 2008 року передача в оренду таких земельних ділянок із земель державної та комунальної власності здійснюється без проведення земельних торгів (аукціонів).

Позивач у судовому засіданні 10.12.09 р. підтримав уточненні позовні вимоги у повному обсязі.

Відповідач не забезпечив явку свого представника у судове засідання 10.02.09 р., надіслав на адресу суду письмові заперечення (а.с.29-32), у яких зазначив, що п.2 ст. 124 ЗК України передбачає передачу в оренду земельних ділянок, які перебувають у державній або комунальній власності за результатами земельних торгів, а постановою Ради міністрів АР Крим № 655 лише узгоджено місце розташування пансіонату на земельній ділянці для будівництва пансіонату і дозволено розробку проекту відведення земельної ділянки, при цьому оскаржувана постанова не свідчить про передачу земельної ділянки в оренду та не передбачає передання землі в оренду.

Представник третьої особи у судовому засіданні 10.12.09 р. заперечував проти задоволення позовних вимог позивача.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача та третьої особи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, суд

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Іллінецький торгівельний дім" 12.08.04 зареєстроване Сакською райдержадміністрацією у якості юридичної особи, що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи серії А01 № 458177, ідентифікаційний код юридичної особи 33079465 (а.с. 18).

Рішенням 37 сесії 4-го скликання Орехівської сільської ради Сакського району від 06.12.2005 р. № 621 ТОВ «Іллінецький торгівельний дім» було погоджено розміщення земельної ділянки площею 10,0 га для розміщення пансіонату на землях, не наданих у власність або користування за межами населених пунктів, на території Орехівської сільської ради, розташованого на відстані 0,4 км. на південно-захід від смт.Новофедорівка та 150 метрів від урізу води Чорного моря (п.1), а п.2 дозволено ТОВ «Іллінецький торгівельний дім» на протязі 6 –ти місяців проводити проектно-вишукувальні роботи з проектування пансіонату на узгодженій земельній ділянці, площею 10,0 га. (а.с.34).

Розпорядженням Сакської районної державної адміністрації від 20.12.2005 р. № 1216-р було погоджено місце розташування пансіонату ТОВ «Ілліннецький торгівельний дім» на земельній ділянці площею 10.0 га (п.1) та п.2 зобов’язано ТОВ «Ілліннецький торгівельний дім» у строк до 01.10.06 р. надати матеріали узгодження пансіонату на розгляд Раді Міністрів АРК (а.с.36).

Рішенням 43 сесії 4 скликання Орехівської сільської ради Сакського району від 20.02.06 р. № 658 ТОВ «Іллінецький торгівельний дім» було скасовано п.2 Рішення 37 сесії 4-го скликання Орехівської сільської ради Сакського району від 06.12.2005 р. № 621, а п. 1 залишено без змін (а.с.35).

Постановою Верховної Ради Автономної Республіки Крим від 18.10.2006 р. № 228-5/06 ТОВ "Іллінецький торгівельний дім" було погоджено матеріали місця розташування об’єкту для будівництва пансіонату на землях запасу Орехівської сільської ради (а.с.35).

Розпорядженням Сакської районної державної адміністрації від 09.08.07 р. № 711-р було внесено зміни до п.2 Розпорядження Сакської районної державної адміністрації від 20.12.2005 р. № 1216-р, а саме у п.2 замінено цифри «01.10.06 р.» на «31.12.07 р.» (а.с.37).

Розпорядженням Сакської районної державної адміністрації від 08.02.08 р. №153-р було внесено зміни до п.2 Розпорядження Сакської районної державної адміністрації від 20.12.2005 р. № 1216-р, а саме у п.2 замінено цифри «01.10.06 р.» на «31.12.08 р.» (а.с.38).

Судом також встановлено, що ТОВ «Ілліннецький торгівельний дім» було отримано:

- висновок Республіканського комітету АРК по лісовому та мисливському господарству від 20.04.07 р. № 05-1/105, яким було узгоджено місце розташування земельної ділянки для розміщення пансіонату, загальною площею 10,00 га, та розташованого за адресою : м.Саки, 0,4 км. на південно-захід від смт.Новофедорівка (а.с.39-40).

-          висновок Республіканського комітету по охороні культурної спадщини АР Крим від 28.03.2007 р. № 1896, в якому зазначається, що Республіканський комітет по охороні культурної спадщини АР Крим не заперечує проти відведення земельної ділянки площею 10,00 га, що розташована на південно-захід від смт.Новофедорівка Сакського району для будівництва та обслуговування пансіонату (а.с.41);

-          висновок Управління екологічної інспекції Західно-Кримського регіону від 04.11.2005 р. № 04-13 про узгодження земельної ділянки площею 10,0 га для будівництва пансіонату в смт. Новофедорівка на території Орехівської сільської ради (а.с.42);

- висновок Сакської районної санепідстанції від 22.02.2006 р. № 54 (а.с.43-46);

- висновок Державної податкової адміністрації в АРК від 23.05.2007 р. №1241/10/15-3 про узгодження місцеразтошування земельної ділянки (а.с.47-48) ;

- акт вибору та обстеження земельної ділянки в натурі (на місцевості) від 31.10.2005 р. (а.с.49-53);

висновок Державної Азово-чорноморської екологічної інспекції від 08.12.2006 р.№ 11/2343 про узгодження матеріалів попереднього узгодження місцерозтошування та розмірів земельної ділянки площею 10,00 га, розташованого за адресою : м.Саки, 0,4 км. на південно-захід від смт.Новофедорівка для будівництва та обслуговування пансіонату (а.с.53-54).

Постановою Ради міністрів АР Крим від 02.12.08р. №655 "Про узгодження місця розташування пансіонату Товариству з обмеженою відповідальністю "Іллінецький торгівельний дім" було узгоджене місце розташування пансіонату на земельній ділянці площею 10,0 га із земель запасу сільськогосподарського призначення, розташованій за межами населених пунктів Орехівської сільської ради Сакського району, для будівництва пансіонату і дозволено розробку проекту відводу земельної ділянки на умовах оренди строком на 49 років(а.с.5).

29.01.09 в.о. прокурора АРК вніс протест за вих. № 07/4-53 на постанову Ради міністрів АР Крим від 02.12.08р. №655, де зазначено, що постанова суперечить чинному законодавству та підлягає скасуванню (а.с.6). У протесті прокурор посилається на порушення п.2 ст.124 Земельного кодексу України, а саме зазначає, що передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється за результатами проведення земельних торгів, крім випадків, встановлених частинами другою, третьою статті 134 цього Кодексу. Дані випадки не розповсюджуються на ТОВ "Іллінецький торгівельний дім".

А також зазначає, що частиною 3 пункту І Перехідних положень Земельного кодексу України передбачено, що у разі прийняття відповідними органами рішення про погодження місця розташування об'єкта до 1 січня 2008 року передача в оренду таких земельних ділянок здійснюється без проведення земельних торгів. Відповідними органами рішення про погодження місця розташування бази відпочинку ТОВ"Іллінецький торгівельний дім" до 01.01.08 р. не приймалось. Посилання у підготовчих матеріалах до постанови Ради міністрів АРК на те, що товариством до 01.01.08 р. отримано погодження на розміщення бази відпочинку Орехівської сільської ради від 06.12.05 р., Сакської райдержадміністрації від 20.12.05 р. та Верховної ради АРК від 18.10.06 необгрунтовано, оскільки дані органи відповідно до ст.ст.122,151 ЗК України надають лише висновок про можливість розміщення об’єкта і відведення земельної ділянки. Вибір та погодження місця розташування об’єкта та земельній ділянці здійснюється відповідними органами місцевого самоврядування, райдержадміністраціями або Радою міністрів АР Крим відповідно до їх повноважень щодо вилучення та передачі (надання) цих ділянок. Згідно зі ст. 122 ЗК України розпорядження землею за межами населених пунктів для рекреаційних потреб віднесено до компетенції Ради Міністрів АРК.

Протест в.о. прокурора АРК був розглянутий Радою міністрів АРК 26.05.09 та постановою відповідача № 297 був відхилений (а.с.7).

Проаналізувавши матеріали справи та пояснення представників позивача та третьої особи, оцінивши докази по справі у їх сукупності, суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог, виходячи з наступного.

Згідно з частиною 1 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб’єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до частини 2 статті 2 КАС України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб’єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією або законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Відповідно до п. 1 частини 1 статті 17 КАС України компетенція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб’єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Пунктом 7 частини 1 статті 3 КАС України дано визначення суб’єктів владних повноважень, до яких належать орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб’єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Судом встановлено, що відповідачем по справі є Рада Міністрів АРК.

Відповідно до ч.1 ст.35 Конституції Автономної Республіки Крим Рада міністрів Автономної Республіки Крим як орган виконавчої влади Автономної Республіки Крим самостійно здійснює виконавчі функції та повноваження з питань, віднесених до ведення Автономної Республіки Крим Конституцією України, Конституцією Автономної Республіки Крим та законами України.

Відповідно до ч.3 ст.35 Конституції Автономної Республіки Рада міністрів Автономної Республіки Крим виконує також державні виконавчі функції та повноваження, делеговані законами України відповідно до Конституції України.

Отже, Рада міністрів Автономної Республіки Крим у відносинах з суб’єктами господарювання, під час реалізації своїх завдань та функцій, встановлених законодавством України, є суб’єктом владних повноважень.

Відповідно до частини 3 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5)добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Стаття 19 Конституції України зобов’язує орган влади діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Отже “на підставі”означає, що суб’єкт владних повноважень повинний бути утворений у порядку, визначеному Конституцією та законами України та зобов’язаний діяти на виконання закону, за умов та обставин, визначених ним.

“У межах повноважень” означає, що суб'єкт владних повноважень повинен вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов’язків, встановлених законами.

“У спосіб” означає, що суб'єкт владних повноважень зобов’язаний дотримуватися встановленої законом процедури вчинення дії, і повинен обирати лише встановлені законом способи правомірної поведінки при реалізації своїх владних повноважень.

Суд з’ясовує, чи використане повноваження, надане суб’єкту владних повноважень, з належною метою; обґрунтовано, тобто вчинено через вмотивовані дії; безсторонньо, тобто без проявлення неупередженості до особи, стосовно якої вчиняється дія; добросовісно, тобто щиро, правдиво, чесно; розсудливо, тобто доцільно з точки зору законів логіки і загальноприйнятих моральних стандартів; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації, тобто з рівним ставленням до осіб; пропорційно та адекватно; досягнення розумного балансу між публічними інтересами та інтересами конкретної особи.

Статтею 14 Конституції України встановлено, що земля є основним національним багатством, що знаходиться під особливою охороною держави. Право на землю набувається і реалізується громадянами і суб'єктами господарської діяльності (юридичними і фізичними особами) виключно відповідно до закону.

Поняття землі визначено у ст.1 Земельного Кодексу України N 2768-III від 25.10.2001 р, де зазначено, що земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави.

Відповідно до ч.1 ст. 2 Земельного кодексу України (далі ЗК України) земельні відносини - це суспільні відносини щодо володіння, користування і розпорядження землею.

Частиною 1 ст. 3 Земельного кодексу України встановлено, що земельні відносини регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Завданням земельного законодавства є регулювання земельних відносин з метою забезпечення права на землю громадян, юридичних осіб, територіальних громад та держави, раціонального використання та охорони земель (ч.2 ст. 4 ЗК України).

Відповідно до ст. 16 ЗК України до повноважень Ради міністрів Автономної Республіки Крим у галузі земельних відносин належить:

а) розпорядження землями державної власності в межах, визначених цим Кодексом;

б) участь у розробленні та забезпеченні виконання загальнодержавних і республіканських програм з питань використання та охорони земель;

в) координація здійснення землеустрою і державного контролю за використанням та охороною земель;

г) підготовка висновків щодо надання або вилучення (викупу) земельних ділянок;

ґ) викуп земельних ділянок для суспільних потреб у порядку, визначеному цим Кодексом;

д) здійснення контролю за використанням коштів, що надходять у порядку відшкодування втрат сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва, пов'язаних із вилученням (викупом) земельних ділянок;

е) вирішення інших питань у галузі земельних відносин відповідно до закону.

До повноважень Ради міністрів АР Крим Автономної Республіки Крим щодо передачі земельних ділянок у власність або у користування, згідно п.6 ст. 122 ЗК України, віднесено передачу земельних ділянок із земель державної власності у власність або у користування у межах міст республіканського (Автономної Республіки Крим) значення та за їх межами для всіх потреб, крім випадків, визначених частинами третьою, сьомою цієї статті.

Відповідно до положень ч. 1,2 ст. 6 Закону України “Про оренду землі” орендарі набувають право оренди земельної ділянки на підставах і в порядку, передбачених Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим та іншими законами України і договором оренди землі.

У разі набуття права оренди земельної ділянки на конкурентних засадах підставою для укладення договору оренди є результати аукціону.

Право оренди земельної ділянки –це застосоване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідне орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності(ст.93 ЗК України).

Відповідно до положень абз. 1 ч. 1 ст. 116 Земельного кодексу України, громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону.

Відповідно до положень частин 1,2,3 ст. 124 Земельного кодексу України, передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки (ч.1 ст.124).

Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється за результатами проведення земельних торгів, крім випадків, встановлених частинами другою, третьою статті 134 цього Кодексу (ч.2 ст.124).

Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, громадянам, юридичним особам, визначеним частинами другою, третьою статті 134 цього Кодексу, здійснюється в порядку, встановленому статтею 123 цього Кодексу (ч.3 ст.124).

Відповідно до положень ст. 123 ЗК України, надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється на підставі рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування.

Рішення зазначених органів приймається на підставі проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у разі:

- зміни цільового призначення земельних ділянок;

- надання в користування земельних ділянок, межі яких не встановлені в натурі (на місцевості).

Особа, зацікавлена в одержанні у користування земельної ділянки із земель державної або комунальної власності за проектом її відведення, звертається з клопотанням про вибір місця розташування земельної ділянки до відповідної сільської, селищної, міської, районної, обласної ради, Кабінету Міністрів України, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, місцевої державної адміністрації (ч.2 ст.123).

До клопотання додаються матеріали, передбачені частиною п'ятою статті 151 цього Кодексу (ч.3 ст.123).

Вибір місця розташування земельної ділянки та надання дозволу і вимог на розроблення проекту її відведення здійснюються у порядку, встановленому статтею 151 цього Кодексу (ч.4 ст.123).

Розроблений проект відведення земельної ділянки погоджується з територіальним органом виконавчої влади з питань земельних ресурсів, органом містобудування і архітектури та охорони культурної спадщини, природоохоронним і санітарно-епідеміологічним органами, а також з відповідним територіальним органом виконавчої влади з питань лісового або водного господарства (у разі вилучення (викупу), надання, зміни цільового призначення земельних ділянок лісогосподарського призначення чи водного фонду) (ч.6 ст.123).

Погоджений проект відведення земельної ділянки після одержання позитивного висновку державної землевпорядної експертизи у випадках, передбачених законом, подається разом з клопотанням про надання земельної ділянки до відповідної державної адміністрації, Ради міністрів Автономної Республіки Крим або сільської, селищної, міської, районної, обласної ради, які розглядають його в місячний строк і в межах своїх повноважень, визначених цим Кодексом, приймають рішення про надання земельної ділянки у користування (ч.7 ст.123).

Рішенням про надання земельної ділянки у користування за проектом її відведення здійснюється:

- затвердження проекту відведення земельної ділянки;

- вилучення (викуп) земельних ділянок у землекористувачів (землевласників) із затвердженням умов вилучення (викупу) земельних ділянок (у разі необхідності);

- надання земельної ділянки особі у користування з визначенням категорії земель та її використання і затвердженням умов надання, у тому числі (у разі необхідності) вимог щодо відшкодування втрат сільськогосподарського та лісогосподарського виробництва, встановлення обґрунтованих граничних термінів забудови земельної ділянки (ч.10 ст.123).

Статтями 135,136 ЗК України встановлені положення щодо земельних торгів та підготовки лотів для продажу на земельних торгах.

Відповідно до положень ч. 1,2 ст. 136 ЗК України, органи державної влади або органи місцевого самоврядування, уповноважені приймати рішення про відчуження земельних ділянок державної чи комунальної власності, у тому числі разом з розташованими на них об'єктами нерухомого майна (будівлями, спорудами) державної або комунальної власності, або прав на них (оренди, суперфіцію, емфітевзису), визначають перелік таких земельних ділянок для продажу на земельних торгах окремими лотами. Забороняється вносити до зазначеного переліку призначені під забудову земельні ділянки без урахування у випадках, передбачених законом, результатів громадського обговорення містобудівного обґрунтування розміщення об'єкта (ч.1 ст. 136).

Добір земельних ділянок державної або комунальної власності для формування переліку, зазначеного в частині першій цієї статті, здійснюється на підставі затвердженої містобудівної документації та документації із землеустрою, регіональних або місцевих правил забудови. При доборі земельних ділянок враховуються маркетингові дослідження, інвестиційна привабливість, звернення громадян та юридичних осіб щодо намірів забудови (ч.2 ст.136).

Як було вказано вище відповідно до положень ч. 2 ст. 6 Закону України “Про оренду землі”, у разі набуття права оренди земельної ділянки на конкурентних засадах підставою для укладення договору оренди є результати аукціону.

Право на оренду земельної ділянки виникає після укладення договору оренди і його державної реєстрації (ст.125 ЗК України). Ст. 126 ЗК України передбачає, що право оренди земельної ділянки оформляється договором , який реєструється відповідно до закону.

З аналізу вказаних норм вбачається, що вирішення питання про надання в оренду земельної ділянки законодавець пов’язує з прийняттям уповноваженим органом відповідного рішення про надання земельної ділянки в оренду конкретній особі та укладенні на його підставі договору оренди.

Як вбачається з положень ч.2 ст. 124 ЗК України таке рішення має прийматися уповноваженим органом за результатом проведення земельних торгів.

При цьому, з положень ЗК України, якими встановлений порядок проведення земельних торгів вбачається, що такі торги проводяться, у тому числі, на підставі документації із землеустрою.

Земельний кодекс України не містить положень щодо необхідності проведення земельних торгів при вирішенні повноважним органом питання про узгодження місця розташування земельної ділянки та надання дозволу на розробку проекту відведення земельної ділянки.

Узгодження повноважним органом місця розташування нерухомого майна на земельній ділянці та надання дозволу на розробку проекту відведення земельної ділянки не надає особі права на оренду такої ділянки, а є лише дозволом для виготовлення документації, на підставі якої орган прийматиме рішення про надання земельної ділянки в оренду.

За таких підстав суд приходить до висновку, що для прийняття повноважним органом рішення про узгодження місця розташування земельної ділянки та надання дозволу на розробку проекту відведення земельної ділянки особі, яка бажає набути право оренди цієї земельної ділянки, проведення земельних торгів діючим законодавством не встановлено.

Таким чином, прийняття повноважним органом рішення про узгодження місця розташування обєкту нерухомого майна на земельній ділянці особі, яка зацікавлена в отриманні в оренду земельної ділянки, неможна розуміти як прийняття органом рішення про надання такої ділянки в оренду.

Як вбачається із наявних у матеріалах справи документів, третя особа - ТОВ «Ілліннецький торгівельний дім» відповідно до зазначених вище вимог ЗК України вжила заходи щодо узгодження місця розташування пансіонату. На думку суду всі ці заходи передують вирішенню питання щодо надання земельної ділянки в оренду. При цьому в матеріалах справи відсутні докази того, що постановою № 655 від 02.12.08 р. вже вирішено питання щодо встановлення орендаря земельної ділянки площею 10,0 га, внаслідок чого буде укладений з ТОВ «Ілліннецький торгівельний дім» договір оренди зазначеної земельної ділянки.

За таких обставин, приймаючи до уваги, що відповідно до ст. 124 ЗК України тільки передача в оренду земельної ділянки за рішенням позивача потребує проведення земельних торгів, а в матеріалах справи наявні документи, які підтверджують тільки узгодження місця розташування пансіонату на земельній ділянці, що є одним із етапів вирішення питання землекористування, який не потребує проведення торгів, суд вважає, що відсутні підстави для скасування постанови № 655 від 02.12.08 р. з тих підстав, що визначені у протесті.

Отже рішення відповідача про узгодження місця розташування ТОВ «Ілліннецький торгівельний дім» пансіонату на земельній ділянці площею 10,0 га із земель запасу сільськогосподарського призначення, розташованій за межами населених пунктів Орехівської сільської ради Сакського району, для будівництва пансіонату та дозвіл на розробку проекту відводу земельної ділянки на умовах оренди строком на 49 років - не є рішенням про надання земельної ділянки в оренду, що виключає проведення земельних торгів, а отже третя особа внаслідок прийняття Постанови № 655 від 02.12.08 р. не набула права на оренду будь-якої земельної ділянки, суд вважає, що не можна визнати законними вимоги прокурора щодо проведення торгів на стадії узгодження матеріалів вибору земельної ділянки, внаслідок чого відсутні підстави для скасування вказаної Постанови позивача, а отже, рішення прийняте відповідачем у межах повноважень та у спосіб, що встановлені Конституцією та законами України та є правомірним.

Постановою Ради міністрів АР Крим від 02.12.08р. №655 "Про узгодження місця розташування пансіонату Товариству з обмеженою відповідальністю "Іллінецький торгівельний дім" було узгоджене місце розташування пансіонату на земельній ділянці площею 10,0 га із земель запасу сільськогосподарського призначення, розташованій за межами населених пунктів Орехівської сільської ради Сакського району, для будівництва пансіонату і дозволено розробку проекту відводу земельної ділянки на умовах оренди строком на 49 років(а.с.5).

За таких підстав суд приходить до висновку, що Рада міністрів АР Крим, приймаючи постанову від 02.12.08р. №655 "Про узгодження місця розташування пансіонату Товариству з обмеженою відповідальністю "Іллінецький торгівельний дім", діяла в межах повноважень і відповідно до положень Земельного кодексу України, визначилась з питанням щодо затвердження матеріалів вибору земельної ділянки третій особі, а тому постановою Ради міністрів АР Крим від 26.05.09 №297 протест прокурора був відхилений правомірно.

Згідно зі ст. 1 Закону України “Про прокуратуру” прокурорський нагляд за додержанням і правильним застосуванням законів Кабінетом Міністрів України, міністерствами та іншими центральними органами виконавчої влади, органами державного і господарського управління та контролю, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, місцевими Радами, їх виконавчими органами, військовими частинами, політичними партіями, громадськими організаціями, масовими рухами, підприємствами, установами і організаціями, незалежно від форм власності, підпорядкованості та приналежності, посадовими особами та громадянами здійснюється Генеральним прокурором України і підпорядкованими йому прокурорами.

Прокуратура України становить єдину систему, на яку відповідно до Конституції України та цього Закону покладаються такі функції: 1) підтримання державного обвинувачення в суді; 2) представництво інтересів громадянина або держави в суді у випадках, визначених законом; 3) нагляд за додержанням законів органами, які проводять оперативно-розшукову діяльність, дізнання, досудове слідство; 4) нагляд за додержанням законів при виконанні судових рішень у кримінальних справах, а також при застосуванні інших заходів примусового характеру, пов'язаних з обмеженням особистої свободи громадян (ст. 5 Закону України “Про прокуратуру”).

У ст. 20 Закону визначені повноваження прокурорів, до яких, зокрема, відноситься право опротестовувати акти Прем'єр-міністра України, Кабінету Міністрів України, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, міністерств та інших центральних органів виконавчої влади, виконавчих органів місцевих Рад, підприємств, установ, організацій, громадських об'єднань, а також рішення і дії посадових осіб.

Відповідно до ст. 21 Закону України “Про прокуратуру” протест на акт, що суперечить закону, приноситься прокурором, його заступником до органу, який його видав, або до вищестоящого органу. У такому ж порядку приноситься протест на незаконні рішення чи дії посадової особи. У протесті прокурор ставить питання про скасування акта або приведення його у відповідність із законом, а також припинення незаконної дії посадової особи, поновлення порушеного права. Протест прокурора зупиняє дію опротестованого акта і підлягає обов'язковому розгляду відповідним органом або посадовою особою у десятиденний строк після його надходження. Про наслідки розгляду протесту в цей же строк повідомляється прокурору. У разі відхилення протесту або ухилення від його розгляду прокурор може звернутися з заявою до суду про визнання акта незаконним. Заяву до суду може бути подано протягом п'ятнадцяти днів з моменту одержання повідомлення про відхилення протесту або закінчення передбаченого законом строку для його розгляду. Подача такої заяви зупиняє дію правового акта.

Як встановлено у судовому засіданні, позивачем був вивчений протест прокурора АР Крим від 29.01.2009р. вих. № 07/4-53 та за результатами його розгляду 26.05.2009р. було прийнято постанову № 298 "Про розгляд протесту прокурора Автономної Республіки Крим від 29 січня 2009 року № 07/4-53 вих/09", якою протест був відхилений.

Незгода прокурора з рішенням, прийнятим відповідачем при розгляді протесту, не є підставою для скасування такого рішення.

Оскільки у даному випадку прокурор звертається до суду із позовом про скасування рішення, на яке був винесений протест, при цьому позивачем не наведено будь-яких підстав для скасування постанови № 297 від 26.05.2009 р. про відхилення протесту, тому відсутні підстави для задоволення вимог щодо її скасування.

Враховуючи викладене, приймаючи до уваги встановлені судом факти та відповідні їм правовідносини, оцінюючи наведені сторонами докази в їх сукупності, суд прийшов до висновку, що відсутні підстави для задоволення позовних вимог заступника прокурора АР Крим, а тому позов задоволенню не підлягає.

В судовому засіданні 10.12.09 року оголошено вступну та резолютивну частину постанови. Постанова виготовлена повному обсязі 15.12.2009р.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 94, 158-163, ст. 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі.

Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня складення постанови у повному обсязі у разі неподання заяви про апеляційне оскарження (апеляційної скарги).

Якщо після подачі заяви про апеляційне оскарження апеляційна скарга не подана, постанова набуває законної сили через 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Протягом 10 днів з дня складення постанови у повному обсязі до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим може бути подана заява про апеляційне оскарження, після подачі якої протягом 20 днів може бути подана апеляційна скарга.

Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається в строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Суддя                                         Кушнова А.О.