Постанова № 8401950, 25.11.2009, Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

вул. Київська, 150, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95493

ПОСТАНОВА

Іменем України

25.11.09Справа №2а-12082/09/10/0170 11:56 м. Сімферополь

Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі:

головуючого судді - Кудряшової А.М. ,

при секретарі судового засідання - Дєрюшкової І.А.,

за участю представників сторін:

від позивача – Тарасенко О.В., представник по довіреності №55/10 від 05.06.2009 року;

від відповідача – Дегтярьов І.О., представник по довіреності №457 від 14.05.2009 року;

розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим

до Військової частини А-4418

про стягнення податкової заборгованості з податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів по розрахунку за 2008 рік,

ВСТАНОВИВ:

Державна податкова інспекція у м. Сімферополі АР Крим (далі - позивач) звернулась до Окружного адміністративного суду АР Крим з адміністративним позовом про стягнення з Військової частини А4418 (далі - відповідач) заборгованості в сумі 7621 гривня 00 копійок, мотивуючи свої вимоги тим, що відповідачем несвоєчасно сплачена заборгованість по податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів по розрахунку за 2008 рік. В позовній заяві вказано, що зазначений розрахунок був наданий Військовою частиною А 4418 до ДПІ самостійно, податкове зобов'язання є узгодженим, однак у встановлені строки заборгованість не сплачена, у зв'язку з чим на адресу відповідача були направлені податкові вимоги, що вручені у встановленому діючим законодавством порядку. У зв’язку з несплатою зазначеної суми заборгованості станом на день подання адміністративного позову ДПІ у м. Сімферополі АР Крим просить стягнути її в судовому порядку.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі, просив адміністративний позов задовольнити та стягнути з відповідача зазначену суму заборгованості.

Представник відповідача у судовому засіданні проти задоволення позову заперечував, позовні вимоги не визнав, підтримав доводи, викладені в письмових запереченнях на позов, що надані до суду 04.11.2009 року. Відповідно до наданих заперечень відповідач зазначає, що Військова частина А4418 повністю фінансується за рахунок коштів Державного бюджету, отримує грошові кошти та здійснює видатки лише у межах затвердженого кошторису на відповідний рік. Відповідно до наказів та роз’яснень Державного казначейства України видатки на сплату податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів здійснюються з КЕКВ 1135. Згідно з кошторисом Військової частини А4418 видатки по КЕКВ 1135 не передбачені, про що позивачу було повідомлено листом №825 від 07.08.2008 року. Відповідач також вважає, що відповідно до статті 14 Закону України «Про Збройні Сили України» від 06.12.1991 року №1934-XII майно, закріплене за військовими частинами, є державною власністю, належить їм на праві оперативного управління та звільняється від сплати усіх видів податків відповідно до законів з питань оподаткування. Крім того, відповідно до вимог ст.5 Закону України «Про господарську діяльність у Збройних Силах України» від 21.09.1999 року №1076-XIV та пп.5 і 6 ст.51 Бюджетного кодексу України військові частини можуть брати на себе бюджетні зобов’язання та проводити видатки тільки в межах бюджетних асигнувань. Також в обґрунтування своїх заперечень відповідач посилається на наказ Міністра оборони України від 24.01.2009 року №30 «Про бюджетну політику Міністерства оборони України», яким дана пряма вказівка на недопущення взяття керівниками військових частин зобов’язань, на які відсутні відповідні бюджетні асигнування, у тому числі і по сплаті податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів. На підставі викладеного, відповідач дійшов висновку, що військова частина не є платником зазначеного податку та не може мати будь-яких податкових зобов’язань по вказаному податку, заборгованість, що обліковується за відповідачем, визначена незаконно та повинна бути списана і, відповідно, не може бути стягнута.

Розглянувши подані документи та матеріали справи, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлене наступне.

Військова частина А 4418 (ідентифікаційний код 24291806, юридична адреса: 95040, АР Крим, м. Сімферополь, провул. Елеваторний, буд.6А) включена до Єдиного Державного реєстру підприємств та організацій України 12 жовтня 2004 року (номер запису про включення відомостей про юридичну особу до ЄДР 18821200000004034 - а.с.10, 11), є юридичною особою та перебуває на обліку як платник податків в Державній податковій інспекції у м. Сімферополі АРК (а.с.12-13).

Суд зазначає, що відповідно до ст. 67 Конституції України кожен зобов’язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Пунктом 3 частини першої статті 9 Закону України “Про систему оподаткування” від 25.06.1991 р. №1251-XII встановлено, що платники податків і зборів (обов'язкових платежів) зобов'язані сплачувати належні суми податків і зборів (обов'язкових платежів) у встановлені законами терміни. При цьому частиною 4 статті 9 Закону України "Про систему оподаткування" обумовлено, що обов’язок юридичної і фізичної особи по сплаті податків і зборів (обов’язкових платежів) припиняється у зв’язку зі сплатою податку, збору (обов’язкового платежу).

Пунктом 4.1 статті 4 Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” від 21.12.2000 року №2181-ІІІ (надалі – Закон №2181) встановлено, що платник податків самостійно обчислює суму податкового зобов’язання, яку вказує у податковій декларації. Пунктом 1.11 статті 1 даного Закону визначено, що податкова декларація, розрахунок - документ, що подається платником податків до контролюючого органу у строки, встановлені законодавством, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податку, збору (обов'язкового платежу).

Відповідно до п.1.2 ст.1 Закону №2181 податкове зобов’язання - це зобов’язання платника податків сплатити до бюджетів або державних цільових фондів відповідну суму коштів у порядку та у строки, визначені цим Законом або іншими законами України.

Згідно з пунктом 5.1 статті 5 Закону №2181 податкове зобов'язання, самостійно визначене платником податків у податковій декларації, вважається узгодженим з дня подання такої податкової декларації. Зазначене податкове зобов'язання не може бути оскаржене платником податків в адміністративному або судовому порядку. Якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 15 цього Закону) платник податків самостійно виявляє помилки у показниках раніше поданої податкової декларації, такий платник податків має право надати уточнюючий розрахунок.

Підпунктом 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 Закону №2181 встановлені базові податкові (звітні) періоди. Згідно пункту "б" пп.4.1.4 п.4.1 даної статті податкові декларації за податковий (звітний) період, що дорівнює календарному кварталу (у тому числі при сплаті квартальних авансових внесків), подаються протягом 40 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) кварталу.

Відповідно до пп.5.3.1 п.5.3 ст.5 Закону №2181 платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом десяти календарних днів, наступних за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого підпунктом 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 цього Закону для подання податкової декларації.

Відповідно до статті 1 Закону України “Про податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів” від 11.12.1991 р. №1963-XII платниками податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів є підприємства, установи та організації, які є юридичними особами, іноземні юридичні особи (далі - юридичні особи), а також громадяни України, іноземні громадяни та особи без громадянства (далі - фізичні особи), які здійснюють першу реєстрацію в Україні, реєстрацію, перереєстрацію транспортних засобів та/або мають зареєстровані в Україні згідно з чинним законодавством власні транспортні засоби, які відповідно до статті 2 цього Закону є об'єктами оподаткування.

Згідно з ч.2 ст.6 Закону України "Про податок з власників транспортних засобів, інших самохідних машин і механізмів" юридичні особи на основі бухгалтерського звіту (балансу) у строки, визначені законом для річного звітного періоду, подають відповідному органу державної податкової служби за місцем реєстрації транспортних засобів розрахунок суми податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів на поточний рік за формою, затвердженою центральним податковим органом України.

Статтею 5 даного Закону визначені строки сплати податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів: згідно частини 1 статті 5 юридичними особами податок сплачується щоквартально рівними частинами до 15 числа місяця, що настає за звітним кварталом.

Відповідачем до ДПІ у м. Сімферополі АР Крим 29.02.2008 року був наданий Розрахунок суми податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів на 2008 рік, згідно якого ним самостійно нараховано податкове зобов'язання у загальній сумі 7261грн.00коп., що підлягало сплаті рівними частками у строк до 15 квітня, до 15 липня, до 15 жовтня поточного року та до 15 січня наступного року рівними частками по 1815грн.25коп.

Відповідно до довідки про розрахунки з бюджетом від 16.11.2009 року б/номеру (а.с.27) та розрахунку суми заборгованості (а.с.3) відповідачем станом на день розгляду справи зазначена заборгованість у сумі 7261грн.00коп. не сплачена в повному обсязі.

Згідно з частиною 3 статті 7 Закону України “Про податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів” недоїмки із сплати податку, а також суми штрафів, пеня стягуються з платників податку згідно із законодавством.

Відповідно до п.1.3 ст.1 Закону №2181 податковий борг (недоїмка) - податкове зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгоджене платником податків або узгоджене в адміністративному чи судовому порядку, але не сплачене у встановлений строк, а також пеня, нарахована на суму такого податкового зобов'язання.

Згідно з пп.6.2.1 п.6.2 ст.6 Закону №2181 у разі коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання в установлені строки, податковий орган надсилає такому платнику податків податкові вимоги. Податкові вимоги надсилаються: а) перша податкова вимога - не раніше першого робочого дня після закінчення граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання. Перша податкова вимога містить повідомлення про факт узгодження податкового зобов'язання та виникнення права податкової застави на активи платника податків. обов'язок погасити суму податкового боргу та можливі наслідки непогашення його у строк; б) друга податкова вимога - не раніше тридцятого календарного дня від дня направлення (вручення) першої податкової вимоги, у разі непогашення платником податків суми податкового боргу у встановлені строки. Друга податкова вимога додатково до відомостей, викладених у першій податковій вимозі, може містити повідомлення про дату та час проведення опису активів платника податків, що перебувають у податковій заставі, а також про дату та час проведення публічних торгів з їх продажу (пп.6.2.3 п.6.2 ст.6 Закону №2181).

На адресу відповідача позивачем були направлені перша податкова вимога №1/1041 від 15.04.2008 р. (а.с.7), яка отримана відповідачем 22.04.2008 року, що підтверджено підписом уповноваженої особи відповідача на поштовому повідомленні, та друга податкова вимога №2/1377 від 22.05.2008 р., яка згідно поштового повідомлення отримана 14.07.2008 року (а.с.8).

Суд зазначає, що на час розгляду даної справи у суду відсутні відомості про подання відповідачем у встановленому законом уточнюючого розрахунку зі зменшенням нарахованої суми податкового зобов’язання по податку з власників транспортних засобів, інших самохідних машин і механізмів, про надання такого розрахунку під час розгляду справи не повідомлено також і представниками позивача та відповідача. Також у порядку ст. 71 КАС України відповідачем не надано доказів сплати заборгованості у повному обсязі.

Таким чином, заборгованість відповідача перед бюджетом по податку з власників транспортних засобів, інших самохідних машин і механізмів становить 7261грн.00коп.

Суд не приймає до уваги доводи відповідача стосовно того, що відповідно до ст.14 Закону України "Про Збройні Сили України" майно, закріплені за військовими частинами, є державною власністю, належать їм на праві оперативного управління та звільняються від сплати усіх видів податків відповідно до законів з питань оподаткування, та ст.5 Закону України «Про господарську діяльність у Збройних Силах України», згідно з якою військова частина як суб'єкт господарської діяльності за своїми зобов'язаннями відповідає коштами, що надходять на її рахунок по відповідних статтях кошторису (крім захищених статей), а в разі їх недостатності відповідальність за зобов'язаннями військової частини несе Міністерство оборони України; стягнення за зобов'язаннями військової частини не може бути звернено на майно, за нею закріплене; оскільки правила зазначених Законів безпосередньо не регулюють питання щодо сплати податку з власників наземних транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів.

Крім того, суд зазначає, відповідно до назви та тексту зазначених статей ними встановлені правила ведення господарської діяльності у Збройних силах та відповідальність військової частини як суб'єкта господарської діяльності. Однак, відповідно до частини 3 статті 1 Закону України «Про систему оподаткування» від 25.06.1991 року №1251-XII ставки, механізм справляння податків і зборів (обов'язкових платежів), за винятком особливих видів мита та збору у вигляді цільової надбавки до діючого тарифу на електричну та теплову енергію, збору у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ для споживачів усіх форм власності, і пільги щодо оподаткування не можуть встановлюватися або змінюватися іншими законами України, крім законів про оподаткування. Відповідно до преамбули Закону №2181 зазначений Закон є спеціальним законом з питань оподаткування, який установлює порядок погашення зобов'язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов'язкових платежів), нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків контролюючими органами, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, та визначає процедуру оскарження дій органів стягнення. Таким чином, відносини між ДПІ у м. Сімферополі АР Крим та Військовою частиною А418 стосовно сплати відповідачем податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів є податковими, а не господарськими, в яких відповідач не виступає як суб'єкт господарської діяльності.

Суд вважає необхідним зазначити, що матеріалами справи підтверджено самостійне надання відповідачем до ДПІ у м. Сімферополі АР Крим розрахунку суми податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів на 2008 рік, узгодження податкового зобов’язання у сумі 7261грн.00коп. та неподання до ДПІ будь-яких уточнюючих розрахунків про зменшення узгодженої суми податкового зобов’язання за 2008 рік, у зв'язку з чим зазначене податкове зобов'язання є узгодженим та підлягає стягненню.

Суд також не приймає до уваги посилання відповідача на наказ Міністра оборони України від 24.01.2009 року №30 «Про бюджетну політику Міністерства оборони України», оскільки зазначений наказ було прийнято після спливу граничного строку сплати податкового зобов’язання по податку – після 14.01.2009 року, після його прийняття відповідач уточнюючі розрахунки до ДПІ не надавав.

Суд зазначає, що у судовому засіданні 25 листопада 2009 року представником відповідача суду надано клопотання про застосування статті 100 КАС України (а.с.33), в якому відповідач посилається на пропуск ДПІ у м. Сімферополі АР Крим річного строку для звернення до суду, встановленого ч.2 ст.90 КАС України, зазначаючи, що позивач дізнався про те, що Військова частина А4418 відмовляється сплачувати податок з власників транспортних засобів у травні та серпні 2008 року з листів – відповідей відповідача на податкові вимоги (від 26.05.2008 року та від 07.08.2008 року). На підставі викладеного відповідач наполягає на відмові у задоволенні адміністративного позову ДПІ у м. Сімферополі АР Крим.

Згідно з частиною 1 статті 100 КАС пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін.

Відповідно до частин 1, 2 та 3 статті 99 КАС України адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Згідно з пп.15.2.1 п.15.2 ст.15 Закону №2181 у разі коли податкове зобов'язання було нараховане податковим органом до закінчення строку давності, визначеного у пункті 15.1 цієї статті, податковий борг, що виник у зв'язку з відмовою у самостійному погашенні податкового зобов'язання, може бути стягнутий протягом наступних 1095 календарних днів від дня узгодження податкового зобов'язання. Якщо платіж стягується за рішенням суду, строки стягнення встановлюються до повного погашення такого платежу або до визнання боргу безнадійним.

Таким чином, зазначеним Законом №2181, що є спеціальним Законом з питань оподаткування, встановлений строк стягнення податкового боргу – 1095 днів від дня узгодження податкового зобов’язання. Таким чином, податковий борг, що виник у зв'язку з непогашенням платником самостійно податкового зобов'язання, може бути стягнутим протягом наступних 1095 календарних днів від дня узгодження податкового зобов'язання. Суд зазначає, що вказаний строк позивачем не пропущений, на дату розгляду справи не сплинув, у зв’язку з чим підстави для відмови у задоволення адміністративного позову у зв’язку з пропуском строку звернення до адміністративного суду відсутні.

Відповідно до п.11 ч.1 ст.10 Закону України “Про державну податкову службу в Україні” державні податкові інспекції в районах, містах без районного поділу, районах у містах, міжрайонні та об`єднані державні податкові інспекції подають до судів позови до підприємств, установ, організацій та громадян про визнання угод недійсними і стягнення в доход держави коштів, одержаних ними за такими угодами, а в інших випадках - коштів, одержаних без установлених законом підстав, а також про стягнення заборгованості перед бюджетом і державними цільовими фондами за рахунок їх майна.

У порядку ст. 71 КАС України відповідачем не надано доказів сплати заборгованості у повному обсязі.

За таких обставин, суд вважає, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню у повному обсязі.

У судовому засіданні, яке відбулось 25 листопада 2009 року, оголошено вступну та резолютивну частини постанови. Повний текст постанови виготовлений та підписаний 30 листопада 2009 року.

З урахуванням викладеного, керуючись ст. ст. 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Військової частини А 4418 (ідентифікаційний код 24291806, юридична адреса: 95040, АР Крим, м. Сімферополь, провул. Елеваторний, буд.6А) заборгованість з податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів у сумі 7261 (сім тисяч двісті шістдесят одна) гривні 00 копійок на р/р №33214807700003, код платежу 12020101, в ГУ ДКУ в АР Крим, м. Сімферополь, МФО 824026, ЄДРПОУ 34740405.

Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня складення у повному обсязі у разі неподання заяви про апеляційне оскарження (апеляційної скарги).

Якщо після подачі заяви про апеляційне оскарження апеляційна скарга не подана, постанова набирає законної сили через 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Протягом 10 днів з дня проголошення постанови до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим може бути подана заява про апеляційне оскарження, після подачі якої протягом 20 днів може бути подана апеляційна скарга.

Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається в строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Суддя Окружного

адміністративного суду

Автономної Республіки Крим                     Кудряшова А.М.