Постанова № 8401874, 15.10.2009, Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

вул. Київська, 150, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95493

ПОСТАНОВА

Іменем України

15.10.09Справа №2а-5790/09/10/0170 17:49 м. Сімферополь

Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі:

головуючого судді - Кудряшової А.М. ,

при секретарі судового засідання - Сисоєвої С.А.,

за участю представників сторін:

від позивача - Портненко А.А., представник по довіреності №33 від 25.06.2009 р.;

від відповідача - Костіна О.С., представник по довіреності №24 від 17.04.2009 р.;

розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Відкритого акціонерного товариства "Приморець"

до Державної податкової інспекції у м. Феодосії АР Крим

про визнання недійсним та скасування податкового повідомлення-рішення№0000981502/0 від 08.04.2009 р. та визнання протиправними і незаконними дій відповідача по винесенню зазначеного податкового повідомлення-рішення

ВСТАНОВИВ:

Відкрите акціонерне товариство "Приморець" - позивач - звернувся до Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м. Феодосії АР Крим - відповідача - про визнання протиправними та незаконними дій відповідача по винесенню податкового повідомлення-рішення від 08.04.2009 р. №0000981502/0; про визнання недійсним та скасування податкового повідомлення-рішення від 08.04.2009 р. №0000981502/0. Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач під час проведення перевірки дійшов безпідставного висновку про порушення позивачем строків сплати узгодженої суми податкового зобов’язання з податку на додану вартість в сумі 15270грн.00коп. Позивач зазначає, що вказана сума була ним своєчасно сплачена, але не надійшла до бюджету з вини банку, про що позивач попередив відповідача листом від 12.11.2008 року, відкликав платіжне доручення з банку та вдруге перерахував грошові кошти через інший банк. Позивач вважає, що у такому випадку відповідальність за несвоєчасне перерахування суми податкового зобов’язання до бюджету покладається на банк відповідно до пп.16.5.1 п.16.1 ст.16 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21.12.2000 року №2181-ІІІ (надалі – Закон №2181), у зв’язку з чим вважає неправомірним застосування до нього штрафних санкцій за несвоєчасне перерахування грошових коштів до бюджету на підставі пп.17.1.7 п.17.1 ст.17 зазначеного Закону.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі, просив адміністративний позов задовольнити з підстав, зазначених у позовній заяві.

Представник відповідача у судовому засіданні позовні вимоги не визнав і вважає прийняте податкове повідомлення-рішення законним та обґрунтованим, підтримав доводи, викладені в письмових запереченнях на позов, що надані суду у судовому засіданні 09.07.2009 року. Відповідно до наданих заперечень відповідач обґрунтовує законність податкового повідомлення-рішення тим, що при проведенні перевірки позивача встановлено порушення ВАТ «Приморець» вимог пп.5.3.1 п.5.3 ст.5 Закону №2181, а саме: порушення граничного строку сплати узгодженої суми податкових зобов’язань з податку на додану вартість в сумі 15216грн.00коп. на 13 днів, у зв’язку з чим прийнято податкове повідомлення-рішення про застосування штрафних санкцій. Відповідач зазначає, що вказана сума була сплачена до бюджету несвоєчасно, що підтверджено даними особових рахунків позивача, факт порушення зафіксовано в належним чином складеному акті перевірки. Крім того, на думку відповідача, відповідно до вимог пп.16.5.1 п.16.5 ст.16 Закону №2181 зазначена норма застосовується лише стосовно сплати пені, а не штрафних санкцій, платіжне доручення з банку було відкликано позивачем самостійно, у зв’язку з чим штрафні санкції застосовані обґрунтовано.

Заслухавши пояснення учасників процесу, дослідивши матеріали справи та надані сторонами документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

Відкрите акціонерне товариство «Приморець» (код ЄДРПОУ 25134285, юридична адреса: 98176, АР Крим, м. Феодосія, смт. Приморський, вул. Десантників, буд.1) зареєстровано Виконавчим комітетом Феодосійської міської ради АР Крим 01 серпня 2000 року, дані внесені до Єдиного державного реєстру підприємств і організацій України (номер запису 11451200000000389 (а.с.31-32).

Відповідно до ст. 67 Конституції України, кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Відповідно до п.2, 3 ч.1 ст.9 Закону України “Про систему оподаткування” від 25.06.1991 року №1251-XII платники податків і зборів (обов'язкових платежів) зобов’язані подавати до державних податкових органів та інших державних органів відповідно до законів декларації, бухгалтерську звітність та інші документи і відомості, пов'язані з обчисленням і сплатою податків і зборів (обов'язкових платежів); сплачувати належні суми податків і зборів (обов'язкових платежів) у встановлені законами терміни.

Порядок, підстави та строки сплати податку на додану вартість, надання податкової звітності встановлений Законом України “Про податок на додану вартість” від 03.041997 року №168/97-ВР.

Судом встановлено, що ВАТ «Приморець» зареєстрований у якості платника податку на додану вартість, а тому згідно із законодавством України, відповідач зобов’язаний сплачувати податок на додану вартість до Державного бюджету України.

Пунктом 4.1 статті 4 Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” від 21.12.2000 року №2181-ІІІ (надалі – Закон №2181) встановлено, що платник податків самостійно обчислює суму податкового зобов’язання, яку вказує у податковій декларації. Пунктом 1.11 статті 1 даного Закону визначено, що податкова декларація, розрахунок - документ, що подається платником податків до контролюючого органу у строки, встановлені законодавством, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податку, збору (обов'язкового платежу).

Таким чином, ВАТ «Приморець» зобов’язано подавати до ДПІ у м. Феодосії АР Крим декларації з податку на додану вартість та сплачувати податок до бюджету.

Підпунктом 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 Закону №2181 встановлені базові податкові (звітні) періоди. Згідно пункту "а" пп.4.1.4 п.4.1 даної статті податкові декларації за податковий (звітний) період, що дорівнює календарному місяцю (у тому числі при сплаті місячних авансових внесків), подаються протягом 20 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.

Відповідно до абзацу 1 підпункту 7.8.1 пункту 7.8 статті 7 Закону України “Про податок на додану вартість” податковим періодом є один календарний місяць. Згідно з підпунктом 7.7.1 пункту 7.7 статті7 зазначеного Закону сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду. При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду.

Судом встановлено, що позивачем до ДПІ у м. Феодосії АР Крим 20.10.2008 року було подано податкову декларацію з податку на додану вартість за вересень 2008 року (а.с.34-35), згідно з якою сума ПДВ, яка підлягає нарахуванню до сплати в бюджет за підсумками поточного звітного періоду, складає 741485грн.00коп.

Згідно з пунктом 5.1 статті 5 Закону №2181 податкове зобов'язання, самостійно визначене платником податків у податковій декларації, вважається узгодженим з дня подання такої податкової декларації. Зазначене податкове зобов'язання не може бути оскаржене платником податків в адміністративному або судовому порядку. Якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 15 цього Закону) платник податків самостійно виявляє помилки у показниках раніше поданої податкової декларації, такий платник податків має право надати уточнюючий розрахунок.

Таким чином, зазначене в декларації податкове зобов’язання в сумі 741485грн.00коп. самостійно узгоджено позивачем та підлягає сплаті до бюджету.

Згідно з підпунктом 5.3.1 пункту 5.3 статті 5 Закону №2181 платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом десяти календарних днів, наступних за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого підпунктом 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 цього Закону для подання податкової декларації.

Згідно копії особового рахунку позивача за 2008 рік (а.с.42-43) зазначена сума податку на додану вартість була нарахована в особовому рахунку позивача 30.10.2008 року. Враховуючи наявність переплати станом на 01.10.2008 року в сумі 54грн.00коп. та сплату 24.10.2008 року 726215грн.00коп. (платіжне доручення №1534 від 24.10.2008 року) 30 жовтня 2008 року в особовому рахунку позивача було зменшено наявну станом на зазначену дату переплату в загальній сумі 726269грн.00коп. (54,00+726215,00) та збільшено недоїмку на суму 15216грн.00коп. (741485,00-726269,00).

Як зазначено в особовому рахунку позивача по податку на додану вартість за 2008 рік позивачем 12.11.2008 року (платіжне доручення №1655) зазначена сума була сплачена. Після проведеної сплати в особовому рахунку відображено нарахування пені у сумі 77грн.83коп. за період з 31.10.2008 р. по 12.11.2008р. по податковій декларації від 20.10.2008 року.

Державною податковою інспекцією в м. Феодосії АР Крим 24.03.2009 року проведено невиїзну документальну перевірку відповідача з питання своєчасності сплати податкового зобов’язання по податку на додану вартість. За результатами перевірки складено акт №821/15-2/25134285 від 24.03.2009 року (а.с.51). В даному акті відповідач дійшов висновку, що позивачем несвоєчасно сплачена узгоджена сума податкового зобов’язання по податку на додану вартість – 15216грн.00коп. – по податковій декларації від 20.10.2008 року по терміну сплати – 30.10.2008 року. Як зазначено податковим органом вказана сума була сплачена 12.11.2008 року (платіжне доручення №1655), кількість днів прострочення – 13.

Суд зазначає, що до проведення перевірки ВАТ «Приморець» було направлено запрошення №1555/10/15-2 від 04.03.2009 року (а.с.49), згідно з яким посадовим особам позивача необхідно було з’явитися до ДПІ в м. Феодосії АР Крим 19 березня 2009 року для проведення перевірки з питання дотримання податкового законодавства в частині своєчасності сплати податкового зобов’язання по податку на додану вартість. Зазначене запрошення отримано позивачем 19.03.2009 року, що підтверджено поштовим повідомленням (а.с.50). У зв’язку з неявкою посадових осіб ВАТ «Приморець» на проведення перевірки ДПІ в м. Феодосії АР Крим було складено акт №538 від 23.03.2009 року про неявку посадових осіб позивача на проведення перевірки, що підписаний трьома посадовими особами ДПІ (а.с.49, зворотній бік).

Суд зазначає, що позивач в поданому адміністративному позові та під час надання пояснень в судових засіданнях під час розгляду справи в суді не оспорює підстави та порядок проведеної перевірки, своєчасність повідомлення про її проведення, дотримання порядку оформлення акту перевірки тощо; дотримання відповідачем порядку проведення зазначеної перевірки та оформлення її результатів не є предметом даного адміністративного спору.

Зазначений акт перевірки було вручено уповноваженій особі позивача, що підтверджено відміткою та підписом на акті перевірки (а.с.9, зворотній бік).

Пунктом 11 статті 11 Закону України “Про державну податкову службу в Україні” передбачено, що органи державної податкової служби мають право застосовувати до платників податків фінансові (штрафні) санкції, стягувати до бюджетів та державних цільових фондів суми недоїмки, пені у випадках, порядку і розмірах, встановлених законами України.

Згідно з пп.17.1.7 п.17.1 ст.17 Закону №2181 у разі коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання протягом граничних строків, визначених цим Законом, такий платник податку зобов'язаний сплатити штраф у таких розмірах: при затримці до 30 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі десяти відсотків погашеної суми податкового боргу; при затримці від 31 до 90 календарних днів включно, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі двадцяти відсотків погашеної суми податкового боргу; при затримці, що є більшою 90 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі п'ятдесяти відсотків погашеної суми податкового боргу. Платник податків сплачує один із зазначених у цьому підпункті штрафів відповідно до загального строку затримки незалежно від того, чи були застосовані штрафи, визначені у підпунктах 17.1.1 - 17.1.6 цього пункту, чи ні.

Судом встановлено, що на підставі зазначеного акту перевірки, згідно пп.17.1.7 п.17.1 ст.17 Закону №2181 відносно позивача прийняте податкове повідомлення-рішення №0000981502/0 від 08.04.2007 року (а.с.8) про застосування штрафних санкцій по податку на додану вартість в сумі 1521грн.60коп. (у розмірі 10% сплаченої суми узгодженого податкового зобов’язання).

Зазначене податкове повідомлення-рішення було вручено посадовій особі позивача – головному бухгалтеру 08 квітня 2009 року, що підтверджено його підписом не корінці податкового повідомлення-рішення (а.с.54).

Згідно з частиною 1 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб’єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до частини 2 статті 2 КАС України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб’єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією або законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Відповідно до п. 1 частини 1 статті 17 КАС України компетенція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб’єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Справою адміністративної юрисдикції (адміністративною справою) є переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень (п.1 ч.1 ст.3 КАС України).

Пунктом 7 частини 1 статті 3 КАС України визначено поняття суб’єктів владних повноважень, до яких належать орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб’єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Зазначений спір має ознаки публічно-правового спору та підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.

Оцінюючи правомірність дій відповідача щодо прийняття спірних податкових повідомлень-рішень, суд керувався критеріями, закріпленими у частині 3 статті 2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, які повинні дотримуватися при реалізації дискреційних повноважень владного суб’єкта.

Відповідно до частини 3 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5)добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Стаття 19 Конституції України зобов’язує орган влади діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Отже “на підставі” означає, що суб’єкт владних повноважень повинний бути утворений у порядку, визначеному Конституцією та законами України та зобов’язаний діяти на виконання закону, за умов та обставин, визначених ним.

“У межах повноважень” означає, що суб'єкт владних повноважень повинен вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов’язків, встановлених законами.

“У спосіб” означає, що суб'єкт владних повноважень зобов’язаний дотримуватися встановленої законом процедури вчинення дії, і повинен обирати лише встановлені законом способи правомірної поведінки при реалізації своїх владних повноважень.

Суд з’ясовує, чи використане повноваження, надане суб’єкту владних повноважень, з належною метою; обґрунтовано, тобто вчинено через вмотивовані дії; безсторонньо, тобто без проявлення неупередженості до особи, стосовно якої вчиняється дія; добросовісно, тобто щиро, правдиво, чесно; розсудливо, тобто доцільно з точки зору законів логіки і загальноприйнятих моральних стандартів; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації, тобто з рівним ставленням до осіб; пропорційно та адекватно; досягнення розумного балансу між публічними інтересами та інтересами конкретної особи.

Суд зазначає, що в матеріалах справи наявне платіжне доручення №1526 від 23.10.2008 року на суму 15270грн.00коп. з відміткою банку – філія “Відділення Промінвестбанку в м. Феодосії АРК” - про його прийняття 23.10.2008 року (а.с.12), з призначенням платежу – податок на додану вартість по строку 24.10.2008 року, перераховано повністю. Прийняття зазначеного платіжного доручення до виконання банком також підтверджується листом філії “Відділення Промінвестбанку в м. Феодосії АРК” від 03.04.2009 року №254 (а.с.13).

Згідно із п. 3 ч. 1, ч. 3 ст. 9 Закону України "Про систему оподаткування" від 25.06.1991 р. № 1251-XII (із змінами та доповненнями) платники податків і зборів (обов’язкових платежів) зобов’язані сплачувати належні суми податків і зборів (обов’язкових) платежів у встановлені законами терміни.

Обов’язок юридичної особи щодо сплати податків і зборів (обов’язкових платежів) припиняється із сплатою податку, збору (обов’язкового платежу) або його скасуванням або списанням податкової заборгованості відповідно до Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

На підставі пп. 16.5.2 п. 16.5 ст. 16 Закону №2181 днем подання до установ банків платіжного доручення за всіма видами податкових платежів вважається день його реєстрації у цих установах.

Відповідно до Закону України "Про платіжні системи та переказ грошей в Україні" від 05.04.2001 року №2346-ІІІ платіжне доручення - розрахунковий документ, який містить доручення платника банку або іншій установі - члену платіжної системи, що його обслуговує, здійснити переказ визначеної в ньому суми коштів зі свого рахунка на рахунок отримувача, при цьому поточний рахунок - рахунок, що відкривається банком клієнту на договірній основі для зберігання коштів і здійснення розрахунково-касових операцій за допомогою платіжних інструментів відповідно до умов договору та вимог законодавства України.

На підставі ст. 8 Закону України "Про платіжні системи та переказ грошей в Україні", банк зобов’язаний виконати доручення клієнта, що міститься в розрахунковому документі, який надійшов протягом операційного часу банку, в день його надходження.

Банк, що обслуговує платника, та банк, що обслуговує отримувача, несуть перед платником та отримувачем відповідальність, пов’язану з проведенням переказу, відповідно до цього Закону та умов укладених між ними договорів.

У розумінні Закону України "Про платіжні системи та переказ грошей в Україні" переказ грошей – це рух певної суми грошей з метою її зарахування на рахунок отримувача або видачі йому у готівковій формі. Ініціатором переказу вважається особа, яка на законних підставах ініціює переказ грошей шляхом формування та подання відповідного документу на переказ або використання спеціального платіжного засобу.

Крім того, відповідно до п. 22.4 ст. 22 Закону України "Про платіжні системи та переказ грошей в Україні" при використанні розрахункового документу ініціювання переказу вважається завершеним з моменту прийняття банком платника розрахункового документа на виконання. Банки мають забезпечувати фіксування дати прийняття розрахункового документа на виконання. Що ж до проведення самого переказу грошей, то це є обов’язковою функцією, яку має виконувати платіжна система.

Відповідальність банків при здійсненні переказу визначається положеннями ст. 32 Закону України "Про платіжні системи та переказ грошей в Україні", якою, зокрема, передбачено право отримувача на відшкодування банком, що обслуговує платника, шкоди, заподіяної йому внаслідок порушення цим банком строків виконання документа на переказ. У разі порушення банком, що обслуговує отримувача, строків завершення переказу цей банк зобов’язаний сплатити отримувачу пеню. В цьому випадку платник не несе відповідальності за прострочення перед отримувачем.

Згідно пп. 8.7.1 п. 8.7 ст. 8, п. 16.3 ст. 16 Закону України "Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" виконання платником зобов’язання по перерахуванню в бюджет суми податкового зобов’язання пов’язане з моментом подання в банк платіжного доручення на перерахування сум податку. Саме з поданням платником податків платіжного доручення до банку Закон №2181 пов’язує настання певних правових наслідків.

Зокрема, приписами пп. 16.3.1 п. 16.3 ст. 16 вказаного Закону передбачено, що нарахування пені на суму податкового боргу закінчується у день прийняття банком, обслуговуючим платника податків, платіжного доручення на сплату суми податкового боргу. Враховуючи, що момент закінчення нарахування пені визначено датою подання платіжного документа до банку, є підстави вважати, що саме з цим моментом, а не з датою фактичного зарахування суми до бюджету, наведена норма пов’язує погашення (сплату) податкового боргу платником податку.

За приписами п.п. 16.5.1 п. 16.5 ст. 16 Закону №2181 за порушення строків зарахування податків, зборів (обов'язкових платежів) до бюджетів або державних цільових фондів, встановлених законодавством, з вини банку такий банк сплачує пеню за кожний день прострочення, включаючи день сплати, у розмірах, встановлених для відповідного податку, збору (обов'язкового платежу), а також несе іншу відповідальність, встановлену цим Законом, за порушення порядку своєчасного та повного внесення податку, збору (обов'язкового платежу) до бюджету або державного цільового фонду. При цьому платник податків, зборів (обов'язкових платежів) звільняється від відповідальності за несвоєчасне або неповне зарахування таких платежів до бюджетів та державних цільових фондів, включаючи нараховану пеню або штрафні санкції.

Відповідно до п.п. 16.5.3. п. 16.5 ст. 16 цього ж Закону не вважається порушенням строків зарахування податків і зборів (обов'язкових платежів) з вини банку, якщо таке порушення стало наслідком регулювання Національним банком України економічних нормативів такого банку, що призводить до браку вільного залишку коштів на такому кореспондентському рахунку для здійснення зарахування.

Якщо у майбутньому банк або його правонаступники відновлюють платоспроможність, відлік термінів зарахування податків, зборів (обов'язкових платежів) розпочинається з моменту такого відновлення.

З аналізу наведеного законодавства випливає, що після прийняття банком розрахункового документу щодо перерахування податків до бюджету податкові зобов’язання вважаються виконаними і покладення на платника податків обов’язку повторно сплатити податки, збори (обов’язкові платежі) та відповідальності за неперерахування чи несвоєчасне перерахування банком до бюджету податків, зборів (обов’язкових платежів) є таким, що не ґрунтується на положеннях законодавства.

Таким чином, суд зазначає, що з 23.10.2008 року, тобто з моменту прийняття філією “Відділення Промінвестбанку в м. Феодосії АРК” платіжного доручення №1526 від 23.10.2008 року податкове зобов’язання ВАТ «Приморець» з податку на додану вартість в сумі 15270грн.00коп. за вересень 2008 року було виконане у повному обсязі.

Отже у податкового органу були відсутні підстави вважати неперераховані вже банком грошові кошти щодо сплати податку на додану вартість в розмірі 15270 гривень 00 копійок податковим боргом позивача ВАТ «Приморець», оскільки позивач додатково повідомив відповідача про причини ненадходження коштів до бюджету та надав відповідні докази (лист від 12.11.2008 року №716 – а.с.10).

Відповідно до частини 2 статті 11 суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб. Приймаючи до уваги, що позивач невірно зазначив позовні вимоги про визнання недійсним та скасування податкового повідомлення-рішення, а не про визнання його протиправним та скасування, як це передбачено для актів індивідуальної дії, суд вважає можливим в цій частини вийти за межи позовних вимог, оскільки це необхідно для повного захисту прав та інтересів сторін по справі.

За таких обставин, суд вважає, що позовні вимоги в частині визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення ДПІ у м. Феодосії АР Крим від 08.04.2009 року №0000981502/0 є законними та обґрунтованими і підлягають задоволенню.

Що стосується вимог про визнання протиправними та незаконними дій ДПІ у м. Феодосії АР Крим по винесенню податкового повідомлення-рішення від 08.04.2009 року №0000981502/0, то суд зазначає наступне:

Пунктом 11 статті 11 Закону України “Про державну податкову службу в Україні” передбачено, що органи державної податкової служби мають право застосовувати до платників податків фінансові (штрафні) санкції, стягувати до бюджетів та державних цільових фондів суми недоїмки, пені у випадках, порядку і розмірах, встановлених законами України.

Порядок застосування податковим органом штрафних санкцій визначено Законом №2181, наказами Державної податкової адміністрації України «Про затвердження Інструкції про порядок застосування та стягнення сум штрафних (фінансових) санкцій органами державної податкової служби» від 17.03.2001 року №110 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 23.03.2001 р. за №268/5459) та «Про затвердження Порядку направлення органами державної податкової служби України податкових повідомлень платникам податків та рішень про застосування штрафних (фінансових) санкцій» від 21.06.2001 року №253 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 6.07.2001 р. за №567/5758).

Відповідно до вимог п.1.9 ст.1 Закону №2181 податкове повідомлення - письмове повідомлення контролюючого органу про обов'язок платника податків сплатити суму податкового зобов'язання, визначену контролюючим органом у випадках, передбачених цим Законом.

Згідно з п.2.5 п.2 Інструкції про порядок застосування штрафних (фінансових) санкцій органами державної податкової служби податкове повідомлення-рішення (далі - податкове повідомлення) - це рішення керівника органу державної податкової служби (його заступника) щодо виявленого перевищення (заниження) бюджетного відшкодування або відмови у наданні бюджетного відшкодування, а також обов'язку платника податків, зокрема, сплатити суми штрафних санкцій за порушення граничних термінів сплати узгодженого податкового зобов'язання. Пунктом 11 зазначеної Інструкції передбачено, що податкове повідомлення-рішення або рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій за розглядом матеріалів перевірки приймає керівник органу державної податкової служби або його заступник за формою та згідно з вимогами, установленими Порядком направлення органами державної податкової служби України податкових повідомлень платникам податків та рішень про застосування штрафних (фінансових) санкцій, затвердженим наказом Державної податкової адміністрації України від 21.06.2001 рок №253, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 06.07.2001 року за №567/5758 (із змінами та доповненнями), протягом десяти робочих днів від дня реєстрації акта перевірки або вручення його поштою платнику податків (на підставі відмітки на поштовому повідомленні), а за наявності заперечень посадових осіб платника податків щодо акта перевірки - протягом трьох робочих днів, наступних за днем розгляду заперечень і надання (надсилання) письмової відповіді платнику податків.

Відповідно до п.3.1 пункту 3 Порядку направлення органами державної податкової служби України податкових повідомлень платникам податків та рішень про застосування штрафних (фінансових) санкцій податковий орган здійснює розрахунок суми податкового зобов'язання (визначає суму бюджетного відшкодування ПДВ) та складає податкове повідомлення. Згідно з п.3.3 пункту 3 зазначеного Порядку податкове повідомлення складається на розраховану суму податкового зобов'язання (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій за їх наявності) щодо кожного окремого податку, збору (обов'язкового платежу). Якщо податковий орган здійснив розрахунок сум податкових зобов'язань за декількома податками, то складається відповідна кількість податкових повідомлень. Якщо згідно із законами з питань оподаткування передбачено декілька термінів сплати розрахованого податковим органом податкового зобов'язання, то суми, які необхідно сплатити, та відповідні терміни сплати проставляються в окремих рядках податкового повідомлення.

Відповідно до 4.6 даного Порядку податкове повідомлення вважається надісланим (врученим) юридичній особі, якщо його передано посадовій особі такої юридичної особи під розписку або надіслано листом з повідомленням про вручення.

Суд зазначає, що під час розгляду даної справи позивачем не надано суду доказів порушення відповідачем порядку прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення та його вручення уповноваженій особі позивача. Що стосується питання законності та обґрунтованості застосованих штрафних санкцій, то суд зазначає, що визнання податкового повідомлення-рішення протиправним та його скасування у зв’язку з неправомірністю застосування податковим органом штрафних санкцій за відсутності порушень з боку позивача вимог діючого податкового законодавства, не свідчіть про протиправність та незаконність дій податкового органу під час проведення перевірки позивача та прийняття податкового повідомлення-рішення.

Таким чином, суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині визнання протиправними та незаконними дій ДПІ у м. Феодосії АР Крим по винесенню податкового повідомлення-рішення від 08.04.2009 року №0000981502/0 не підлягають задоволенню.

Відповідно до частини 1 статті 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа), тому з урахуванням задоволення частини позовних вимог з Державного бюджету України необхідно стягнути на користь позивача судові витрати в розмірі 03 гривні 40 копійок.

У зв’язку зі складністю справи судом 15 жовтня 2009 року оголошена вступна та резолютивна частина постанови, а 20 жовтня 2009 року постанова складена у повному обсязі.

Керуючись ст.ст.158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства, суд –

ПОСТАНОВИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Визнати протиправним та скасуватиподаткове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Феодосії Автономної Республіки Крим №0000981502/ від 08 квітня 2009 року, прийняте стосовно Відкритого акціонерного товариства "Приморець".

3. В іншій частині позову відмовити.

4. Стягнути на користь Відкритого акціонерного товариства «Приморець» (код ЄДРПОУ 25134285, юридична адреса: 98176, АР Крим, м. Феодосія, смт. Приморський, вул. Десантників, буд.1) з Державного бюджету України в рахунок відшкодування судових витрат 3 (три) гривні 40 копійок.

Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня складення у повному обсязі у разі неподання заяви про апеляційне оскарження (апеляційної скарги).

Якщо після подачі заяви про апеляційне оскарження апеляційна скарга не подана, постанова набирає законної сили через 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Протягом 10 днів з дня проголошення постанови до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим може бути подана заява про апеляційне оскарження, після подачі якої протягом 20 днів може бути подана апеляційна скарга.

Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається в строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Суддя                                         Кудряшова А.М.