Постанова № 8401870, 20.10.2009, Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

вул. Київська, 150, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95493

ПОСТАНОВА

Іменем України

20.10.09Справа №2а-5009/09/10/0170 09:38 м. Сімферополь

Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі:

головуючого судді Кудряшової А.М. ,

при секретарі судового засідання Дєрюшкової І.А.,

за участю представників:

прокурор - не з'явився,

від позивача - Носач П.А., довіреність №276 від 28.01.2009 року,

від відповідача - не з'явився,

розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Прокурор Київського району м. Сімферополя АР Крим в інтересах держави в особі Відокремленного підрозділу "Держенергонагляд у Кримському регіоні"

до Гвардійського виробничого управління житлово-комунального господарства

про стягнення штрафу в сумі 510 гривень 00 копійок,

ВСТАНОВИВ:

Прокурор Київського району м. Сімферополя АР Крим в інтересах держави в особі Відокремленого підрозділу "Держенергонагляд у Кримському регіоні" звернувся до Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Кримз адміністративним позовом до Гвардійського виробничого управління житлово-комунального господарства про стягнення штрафу в сумі 510 гривень 00 копійок.

Прокурор у судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений завчасно та належним чином (а.с.27), про причини неявки суд не повідомив, про неможливість розгляду справи за його відсутністю до суду не надходило.

Відповідач, будучи належним чином та завчасно повідомлений про дату, час та місце розгляду справи (а.с.28) явку представника у судове засідання не забезпечив, надав письмові заперечення, у яких послався на те, що він 22 вересня 2009 року визнаний банкрутом, тому не може відповідати перед позивачем, при цьому про причини неявки суду не повідомив, заяв щодо неможливість розгляду справи за відсутністю їх представників до суду не надходило.

Суд, з урахуванням думки представника позивача, керуючись положеннями ст.128 КАС України, вважає можливим розглянути справу на підставі наявних доказів за відсутності не з'явившихся учасників процесу.

Заслухавши пояснення представника позивача, який підтримав позовну заяву та просив позов задовольнити з підстав наведених у позовній заяві, дослідивши подані документи та матеріали справи, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлене наступне.

Згідно з частиною 1 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб’єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до п. 4 частини 1 статті 17 КАС України компетенція адміністративних судів поширюється на спори за зверненням суб’єкта владних повноважень у випадках, встановлених законом.

Пунктом 7 частини 1 статті 3 КАС України дано визначення суб’єктів владних повноважень, до яких належать орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб’єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до ч.1 ст.9 Закону України “Про електроенергетику ” від 16 жовтня 1997 року № 575/97-ВР державний нагляд в електроенергетиці здійснюють Державна інспекція з експлуатації електричних станцій і мереж та Державна інспекція з енергетичного нагляду за режимами споживання електричної та теплової енергії у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, та інші органи, визначені законодавством України.

Частиною 5 ст. 9 Закону передбачено, що державні інспектори з енергетичного нагляду за режимами споживання електричної та теплової енергії мають право, зокрема застосовувати в установленому законодавством України порядку санкції до суб'єктів господарської діяльності за порушення нормативно-правових актів та складати протоколи про адміністративні правопорушення.

Постановою Кабінету Міністрів України від 07.08.1996 р. № 929 затверджено Положення про державний енергетичний нагляд за режимами споживання електричної і теплової енергії (Держенергонагляд).

Пунктом 1 Положення про державний енергетичний нагляд за режимами споживання електричної і теплової енергії, державний енергетичний нагляд за режимами споживання електричної і теплової енергії, технічним станом та організацією експлуатації електричних, теплових, тепловикористовуючих установок та мереж суб'єктів електроенергетики, суб'єктів відносин у сфері теплопостачання і споживачів електричної енергії здійснює Державна інспекція з енергетичного нагляду за режимами споживання електричної і теплової енергії (Держенергонагляд).

Відповідно до п.13 зазначеного Положення, в редакції постанови Кабінету Міністрів України N 131 від 13.02.2006р., головний державний інспектор України з енергетичного нагляду, його заступники, старші державні інспектори з енергетичного нагляду та державні інспектори з енергетичного нагляду під час виконання своїх функцій мають право, зокрема:

-          здійснювати в установленому порядку обстеження електричних і теплових установок та мереж суб'єктів електроенергетики та суб'єктів відносин у сфері теплопостачання і споживачів електричної енергії, а також складати за їх результатами відповідні акти;

-          видавати в межах своєї компетенції суб'єктам електроенергетики, суб'єктам відносин у сфері теплопостачання і споживачам електричної енергії обов'язкові для виконання приписи щодо усунення виявлених Держенергонаглядом порушень нормативно-правових і нормативно-технічних актів у сфері електроенергетики та теплопостачання і здійснювати контроль за їх виконанням;

-          вимагати в межах своєї компетенції від суб'єктів електроенергетики, суб'єктів відносин у сфері теплопостачання і споживачів електричної енергії вжиття заходів для усунення виявлених Держенергонаглядом порушень;

-          складати в установленому законодавством порядку протоколи про адміністративні правопорушення та притягати до адміністративної відповідальності громадян і посадових осіб.

Отже, органи Державної інспекції з енергетичного нагляду за режимами споживання електричної і теплової енергії, у тому числі її відокремлений підрозділ “Держенергонагляд у Кримському регіоні” у відносинах з суб’єктами господарювання, під час реалізації своїх завдань та функцій, встановлених законодавством України, являються суб’єктами владних повноважень, які здійснюють заходи щодо впорядкування, контролю, нагляду за законодавством про електроенергетику.

Відповідно до частини 1 статті 55 Господарського кодексу України суб’єктом господарювання визнаються учасники господарських відносин, які здійснюють господарську діяльність, реалізуючи господарську компетенцію (сукупність господарських прав та обов’язків), мають відокремлене майно і несуть відповідальність за своїми зобов’язаннями в межах цього майна, крім випадків встановлених законом. Згідно з п. 1 частини 2 статті 55 ГК України юридичні особи, створені відповідно до Цивільного кодексу України, підприємства, створені відповідно до Господарського кодексу України та зареєстровані в установленому законом порядку визнаються суб’єктами господарювання.

Судом встановлено, що Гвардійське виробниче управління житлово-комунального господарство (код ЄДРПОУ 03348229, юридична адреса: 97513, АР Крим, Сімферопольський район, смт. Гвардійське, вул. Леніна, 1) було зареєстровано Сімферопольською районною державною адміністрацією АР Крим 16.06.1998 року № 11341070014000699, що підтверджується довідкою Головного управління статистика в АР Крим (а.с. 16).

Таким чином, відповідач є юридичною особою, метою діяльності якого є господарська діяльність, у зв'язку з чим він, являючись суб’єктом господарювання, зобов’язаний виконувати всі обов’язки, пов’язані з регулюванням діяльності електроенергетики та енергозбереження в Україні.

Судом встановлено, що правовідносини, що виникають у зв'язку з виробництвом, передачею, постачанням і використанням енергії, державним наглядом за безпечним виконанням робіт на об'єктах електроенергетики незалежно від форм власності, безпечною експлуатацією енергетичного обладнання і державним наглядом за режимами споживання електричної і теплової енергії регулюються Законом України "Про електроенергетику" від 16 жовтня 1997 року № 575/97-ВР.

Відповідно до статті 9 Закону України "Про електроенергетику" Державні інспектори з енергетичного нагляду за режимами споживання електричної та теплової енергії мають право:

-          безперешкодного доступу до електричних і тепловикористовуючих установок та теплових мереж споживачів та суб'єктів електроенергетики;

-          отримувати від споживачів та суб'єктів електроенергетики інформацію, необхідну для виконання покладених на них завдань відповідно до нормативно-правових актів;

-          давати споживачам та суб'єктам електроенергетики обов'язкові для виконання приписи про усунення порушень нормативно-правових актів;

-          давати споживачам та суб'єктам електроенергетики приписи про приведення засобів обліку, контролю та регулювання споживання електричної і теплової енергії у відповідність з нормами, правилами і стандартами в електроенергетиці;

-          надсилати власникам об'єктів споживача подання про невідповідність займаній посаді працівника електротехнічного профілю, який своєчасно не пройшов перевірку знань з електробезпеки та експлуатації струмоприймачів;

-          вимагати від споживачів та суб'єктів електроенергетики додержання встановлених нормативно-правовими актами режимів споживання електричної і теплової енергії;

-          надавати приписи щодо неприпустимості продовження експлуатації електричних і тепловикористовуючих установок споживачів, якщо це створює загрозу життю обслуговуючого персоналу, здоров'ю населення;

-          застосовувати в установленому законодавством України порядку санкції до суб'єктів господарської діяльності за порушення нормативно-правових актів та складати протоколи про адміністративні правопорушення.

Судом встановлено, що 22 серпня 2008 року державними інспекторами з енергетичного нагляду відповідно до статті 9 Закону України "Про електроенергетику" проведено перевірку Гвардійського виробничого управління Житлово-комунального господарства, за наслідками якої був складений акт № 49/22 від 22.08.08 року.

Судом встановлено, що позивачем на підставі статті 4 Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності", статті 9 Закону України "Про електроенергетику" та акту № 49/22 від 22.08.08 року начальнику Гвардійського виробничого управління Житлово-комунального господарства Бєірову Б.А. був внесений припис № 49/22 від 22.08.08 року щодо усунення порушень чинного законодавства, з повідомленням позивача про виконання до 01.11.08 року.

Зазначений припис був вручений відповідачу 22.08.08 року, що підтверджується підписом керівника та печаткою відповідача на приписі (а.с. 8-10).

Судом встановлено, що 04 листопада 2008 року позивачем проведена перевірка виконання відповідачем вимог припису № 49/22 від 22.08.08 року, яка була оформлена актами перевірки № 4-01-01-0097/Ап/ПП/0023 та № 4-01-01-0097/Ап/ПП/0023-1 від 04.11.08 року.

Під час перевірки було встановлено, що відповідачем вимоги припису № 49/22 від 22.08.08 року частково не виконані. Начальник Гвардійського виробничого управління Житлово-комунального господарства Бєіров Б.А. з актом ознайомився, отримав один його примірник, що підтверджується його підписом на акті та заперечень з цього приводу відповідачем не заявлено.

Згідно ч.3 ст.27 Закону України "Про електроенергетику" суб'єкти господарської діяльності несуть відповідальність за правопорушення в електроенергетиці:

- за ухилення від виконання або несвоєчасне виконання рішень чи приписів Національної комісії регулювання електроенергетики України, Державної інспекції з експлуатації електричних станцій і мереж, Державної інспекції з енергетичного нагляду за режимами споживання електричної та теплової енергії та порушення умов ліцензій - штраф у розмірі до п'яти тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Порядок накладення державними інспекторами з експлуатації електричних станцій і мереж, державними інспекторами з енергетичного нагляду за режимами споживання електричної та теплової енергії на суб'єктів господарювання незалежно від форм власності штрафів за порушення законодавства в галузі електроенергетики та сфері теплопостачання визначений Постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.1999 року №1312 "Про затвердження Положення про порядок накладення на суб'єктів господарювання штрафів за порушення законодавства в галузі електроенергетики та сфері теплопостачання".

Відповідно до пунктів 7, 8 Положення рішення про накладення штрафу приймається на підставі акта перевірки суб'єкта господарювання, складеного посадовими особами Державної інспекції з експлуатації електричних станцій і мереж або Держенергонагляду. Рішення про накладення штрафу оформляється постановою Державної інспекції з експлуатації електричних станцій та мереж і постановою (розпорядженням) Держенергонагляду.

Судом встановлено, що 12 січня 2009 року старшим державним інспектором з енергетичного нагляду за режимами споживання електричної та теплової енергії Даньшиним І.К. на підставі акту перевірки № 4-01-01-0097/Ап/ПП/0023 від 04.11.2008 року прийнята постанова № 11кр про накладення штрафу за порушення законодавства в галузі електроенергетики (а.с.4).

Відповідно постанови № 11кр від 12 січня 2009 року за ухилення від виконання або несвоєчасне виконання припису № 49/22 від 22 серпня 2008 року Державної інспекції з енергетичного нагляду за режимами споживання електричної та теплової енергії на підставі ст.27 Закону України "Про електроенергетику" до Гвардійського виробничого управління Житлово-комунального господарства був застосований штраф в розмірі 510 гривень.

Зазначена постанова була надіслана відповідачеві 12.01.09 року, та отримана відповідачем 25.01.09 року, що підтверджується поштовим повідомленням № 860500 (а.с.15).

Судом встановлено, що постанова № 11кр від 12 січня 2009 року відповідачем не оскаржена, протиправною у встановленому порядку не визнана, не скасована, та є належним доказом наявності заборгованості відповідача по справі.

Враховуючи вищезазначене, суд приходить до висновку про обґрунтованість та наявність підстав прийняття постанови про накладення штрафу на відповідача та здійснення своїх функцій позивачем на підставі, у межах повноважень та у спосіб що передбачені Конституцією та законами України, своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. Але відповідач доказів, які б спростовували доводи позивача, суду не надав.

Згідно пункту 10 Положення про порядок накладення на суб'єктів господарювання штрафів за порушення законодавства в галузі електроенергетики та сфері теплопостачання суб'єкт господарювання сплачує штраф за порушення законодавства в галузі електроенергетики протягом 30 днів з дня прийняття постанови (розпорядження) про його накладення, а за порушення законодавства у сфері теплопостачання - у 15-денний строк з дня прийняття постанови (розпорядження) про його накладення. У разі несплати штрафу у зазначений термін він стягується в судовому порядку.

При таких обставинах, приймаючи до уваги, що на момент розгляду справи відповідачем сума штрафу не погашена, позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.

Суд не може погодитися з доводами відповідача стосовно необґрунтованого нарахування відповідачу штрафу у зв'язку з прийняттям 22 вересня 2009 року Господарським судом Автономної Республіки Крим постанови щодо визнання Гвардійське виробниче управління житлово-комунального господарства банкрутом з наступних підстав.

Згідно зі ст.1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" від 14.05.1992 року №2343-XII неплатоспроможність - неспроможність суб'єкта підприємницької діяльності виконати після настання встановленого строку їх сплати грошові зобов'язання перед кредиторами, в тому числі по заробітній платі, а також виконати зобов'язання щодо сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування та інші види загальнообов'язкового державного соціального страхування, податків і зборів (обов'язкових платежів) не інакше як через відновлення платоспроможності;

мораторій на задоволення вимог кредиторів - зупинення виконання боржником грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), термін виконання яких настав до дня введення мораторію, і припинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов'язань та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), застосованих до прийняття рішення про введення мораторію;

погашені вимоги кредиторів - задоволені вимоги кредитора, вимоги, щодо яких досягнуто згоди про припинення, у тому числі заміну, зобов'язання або припинення зобов'язання іншим чином, а також інші вимоги, які відповідно до цього Закону вважаються погашеними.

Відповідно до частини 4 статті 12 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” мораторій на задоволення вимог кредиторів вводиться одночасно з порушенням провадження у справі про банкрутство, про що зазначається в ухвалі господарського суду. Протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів: забороняється стягнення на підставі виконавчих документів та інших документів, за якими здійснюється стягнення відповідно до законодавства; не нараховуються неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування та інші види загальнообов'язкового державного соціального страхування, податків і зборів (обов'язкових платежів).

Дія мораторію припиняється з дня припинення провадження у справі про банкрутство (частина 7 статті 12 зазначеного Закону).

Згідно зі статтею 23 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" з дня прийняття господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури:

підприємницька діяльність банкрута завершується закінченням технологічного циклу з виготовлення продукції у разі можливості її продажу;

строк виконання всіх грошових зобов'язань банкрута та зобов'язання щодо сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування та інші види загальнообов'язкового державного соціального страхування, податків і зборів (обов'язкових платежів) вважається таким, що настав;

припиняється нарахування неустойки (штрафу, пені), процентів та інших економічних санкцій по всіх видах заборгованості банкрута;

відомості про фінансове становище банкрута перестають бути конфіденційними чи становити комерційну таємницю;

укладення угод, пов'язаних з відчуженням майна банкрута чи передачею його майна третім особам, допускається в порядку, передбаченому цим розділом;

скасовується арешт, накладений на майно боржника, визнаного банкрутом, чи інші обмеження щодо розпорядження майном такого боржника. Накладення нових арештів або інших обмежень щодо розпорядження майном банкрута не допускається;

вимоги за зобов'язаннями боржника, визнаного банкрутом, що виникли під час проведення процедур банкрутства, можуть пред'являтися тільки в межах ліквідаційної процедури;

виконання зобов'язань боржника, визнаного банкрутом, здійснюється у випадках і порядку, передбаченому цим розділом.

В матеріалах справи наявні: ухвала Господарського суду АР Крим від 07.09.09 року по справі № 2-12/4784-2009 про порушення провадження у справі про банкрутство Гвардійського виробничого управління житлово-комунального господарства, згідно з п.5 резолютивної частини якої судом введено мораторій на задоволення вимог кредиторів по зобов'язанням, строки виконання яких настали до дня порушення провадження по справі про банкрутство згідно з вимогами частини 4 статті 12 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом". Також постановою Господарського суду АР Крим від 22 вересня 2009 року по справі № 2-12/4784-2009 Гвардійського виробничого управління житлово-комунального господарства визнано банкрутом та відповідно до п. 2 резолютивної частини постанови відкрито відносно боржника Гвардійського виробничого управління житлово-комунального господарства ліквідаційна процедра. При цьому будь-які відомості про скасування даних судових рішень в матеріалах справи відсутні, та сторонами про такі обставини суду під час розгляду справи не повідомлено. Таким чином, матеріалами справи підтверджено, що стосовно відповідача - Гвардійського виробничого управління житлово-комунального господарства - порушено провадження по справі про банкрутство, введено мораторій на задоволення вимог кредиторів, якій діяв з 07.09.2009 року, тобто після виникнення спірних правовідносин та навіть після звернення прокурора до суду із даною позовною заявою. Крім того, як на час звернення прокурор Київського району м. Сімферополя АР Крим в інтересах держави в особі Відокремленного підрозділу "Держенергонагляд у Кримському регіоні" 01 квітня 2009 року до Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Криміз вимогами до Гвардійського виробничого управління житлово-комунального господарствапро стягнення штрафу в сумі 510 гривень 00 копійок за постановою, прийнятою 12 січня 2009 року, так і на час прийняття рішення судом відомостей щодо виключення Гвардійського виробничого управління житлово-комунального господарства із Єдиного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців не має та сторонами про дану обставину суду не повідомлено.

Таким чином, суд вважає, що як порушення справи про банкрутство суб'єкта підприємницької діяльності, так і визнання його банкрутом не позбавляє відповідний орган права на звернення до суду з позовом про стягнення відповідних сум заборгованості по сплаті штрафу, які повинні сплачуватися таким суб'єктом підприємницької діяльності. Адже питання щодо складнощі у виконанні судового рішення у даному випадку не могуть бути підставою для відмовлення у позові.

Відповідно до ч. 4 ст. 94 КАС України, у справах, в яких позивачем є суб'єкт владних повноважень, а відповідачем - фізична чи юридична особа, судові витрати, здійснені позивачем, з відповідача не стягуються.

Судом 20.10.2009 року оголошена вступна та резолютивна частини постанови, у повному обсязі постанову складено 26.10. 2009 року.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.94, 158–163КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

1.Адміністративний позов задовольнити.

2.Стягнути з Гвардійськоговиробничого управління житлово-комунального господарства (ідентифікаційний код 03348229) штраф в розмірі 510 (п'ятсот десять) гривень (код платежу 21081100, р/р 31119106700243 в ГУ ДКУ в АРК, ЗКПО 34740887, МФО 824026, одержувач: Державний бюджет м. Сімферополь АР Крим).

Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня оголошення у разі неподання заяви про апеляційне оскарження (апеляційної скарги).

Якщо після подачі заяви про апеляційне оскарження апеляційна скарга не подана, постанова набирає законної сили через 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Протягом 10 днів з дня оголошення постанови до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд АР Крим може бути подана заява про апеляційне оскарження, після подачі якої протягом 20 днів може бути подана апеляційна скарга.

Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження (10 днів).

Суддя Окружного

адміністративного суду

Автономної Республіки Крим                     Кудряшова А.М.