Рішення № 84013255, 20.08.2019, Кіровський районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 203/4559/18

2/0203/479/2019

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 серпня 2019 року Кіровський районний суд м.Дніпропетровська в складі:

головуючого-судді - Казака С.Ю.

при секретарі - Дикаленко А.В.

за участю представника позивачки - Константинова Р.Д.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Дніпрі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ЮНІВЕС» про стягнення недоплаченого страхового відшкодування, пені, інфляційних витрат, трьох відсотків річних, витрат на послуги експерта,-

ВСТАНОВИВ:

Позивачка звернулась до суду з вищезазначеним позовом, в обґрунтування якого посилалась на те, що 11.09.2017 року сталась дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля Деу Ланос р/н НОМЕР_1 під керування ОСОБА_2 , автомобілем Mitsubishi Lancer р/н НОМЕР_2 під керуванням водія ОСОБА_3 , який після цього продовжив рух та вдарив припарковані вдовж дороги автомобілі, а саме автомобіль позивачки Volkswagen Golf р/н НОМЕР_3 , який після цього вдарив автомобіль Toyota Carina р/н НОМЕР_4 , а той автомобіль Toyota RAV4 р/н НОМЕР_5 . Постановою Кіровського районного суду м.Дніпропетровська від 25.10.2017 року провадження по справі про адміністративне правопорушення, передбачене ст.124 КУпАП відносно водія ОСОБА_3 було закрито на підставі п.1 ст.247 КУпАП за відсутності в його діях складу адміністративного правопорушення. В постанові зазначено, що у даній дорожній обстановці дії водія автомобіля Деу Ланос р/н НОМЕР_1 ОСОБА_2 не відповідали вимогам п.12.3 ПДР України, що перебуває в з технічної точки зору в причинному зв`язку з настанням дорожньо-транспортної пригоди. Таким чином, дорожньо-транспортна пригода відбулась з вини ОСОБА_2 . На момент пригоди цивільно-правова відповідальність останнього була застрахована згідно полісу страхування №АМ/1324894 в Приватному акціонерному товаристві «Страхова компанія «ЮНІВЕС», яким їй було виплачено страхове відшкодування в розмірі 16073 грн. 37 коп. Проте, згідно висновку №5800, складеного на її замовлення судовим експертом, розмір матеріального збитку, завданого в результаті дорожньо-транспортної пригоди, з урахуванням зносу, складає 74640 грн. 36 коп., вартість відновлювального ремонту без урахування зносу 159807 грн. 23 коп. З урахуванням наведеного, позивачка просила у рахунок відшкодування матеріальної шкоди стягнути зі страхової компанії різницю між фактичним розміром завданого їй матеріального збитку та виплаченим страховим відшкодуванням в розмірі 58566 грн. 99 коп., за несвоєчасну виплату страхового відшкодування в повному розмірі пеню в сумі 8536 грн. 34 коп., на підставі ст.625 ЦК України інфляційні витрати в сумі 3446 грн. 26 коп., три відсотки річних в сумі 717 грн. 25 коп., а всього стягнути 71266 грн. 34 коп. Також просила стягнути на її користь з відповідача ОСОБА_2 витрати за послуги експерта в сумі 1700 грн., а також стягнути з відповідачів сплачений нею судовий збір.

В судовому засіданні представник позивачки підтримав позов та, посилаючись на викладені в ньому підстави, просив задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Відповідач ОСОБА_2 за неодноразовими викликами до суду не з`явився, про причини своєї неявки не повідомив, відзиву на позов не надав.

Інший відповідач - Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «ЮНІВЕС» явку свого представника в судове засідання не забезпечило, проте надали відзив на позов, в якому зазначили, що 13.03.2018 року до страхової компанії надійшло повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, яка сталась 11.03.2017 року на вул.Князя Володимира Великого в м.Дніпро. на момент пригоди цивільно-правова відповідальність водія автомобіля Деу Ланос р/н НОМЕР_1 ОСОБА_2 була застрахована згідно полісу №АМ/1324894. 26.04.2018 року позивачка звернулась до страхової компанії з заявою про виплату страхового відшкодування. Після отримання всіх документів та здійснення розрахунку страхового відшкодування було прийнято рішення про його виплату в розмірі 16154 грн. 14 коп. та проведено виплату за виключенням встановленої франшизи в розмірі 1000 грн. Таким чином, страхова компанія в повному обсязі виконала зобов`язання щодо здійснення страхового відшкодування в порядку, передбаченому Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів». В даному випадку виник спір про здійснення страхового відшкодування, який підлягає вирішенню судом, в зв`язку з чим відсутні підстави для нарахування пені, інфляційних витрат та трьох відсотків річних. Також відповідач у відзиві зазначив, що не погоджується з висновками експертного дослідження, складеного 05.03.2018 року в зв`язку з необгрунтованим завищенням цін на запасні частини; необгрунтованою заміною деталей, які підлягають ремонту; включенням до ремонтної калькуляції пошкоджень, що не відносяться до ДТП; необгрунтованим завищенням цін на матеріали, необхідних для здійснення ремонтно-відновлювальних робіт. Крім того, в поясненнях до калькуляції зазначено, що ціни збільшено на 20%. Дана позначка передбачає розмір податку на додану вартість. Таким чином, з урахуванням положень п.36.2 ст.36 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» відшкодування цього податку можливо лише за умови документального підтвердження факту здійснення ремонтних робіт.

Заслухавши пояснення представника позивачки, перевіривши доводи, викладені сторонами в заявах по суті справи та дослідивши матеріали останньої, суд приходить до наступного висновку.

Правовідносини, які виникли між сторонами регулюються нормами ЦК України, Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

Як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, 11.09.2017 року на вул.Князя Володимира Великого в м.Дніпро сталась дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля Деу Ланос р/н НОМЕР_1 під керування ОСОБА_2 , автомобілем Mitsubishi Lancer р/н НОМЕР_2 під керуванням водія ОСОБА_3 , який після цього продовжив рух та вдарив припарковані вдовж дороги автомобілі, а саме автомобіль позивачки ОСОБА_1 Volkswagen Golf р/н НОМЕР_3 , який після цього вдарив автомобіль Toyota Carina р/н НОМЕР_4 , а той автомобіль Toyota RAV4 р/н НОМЕР_5 .

За вказаний актом відносно водія ОСОБА_3 було складено протокол про вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП.

Проте, постановою Кіровського районного суду м.Дніпропетровська від 25.10.2017 року провадження по справі про адміністративне правопорушення, передбачене ст.124 КУпАП відносно водія ОСОБА_3 було закрито на підставі п.1 ст.247 КУпАП за відсутності в його діях складу адміністративного правопорушення.

При винесенні постанови судом враховано матеріали справи про адміністративне правопорушення, зокрема, висновок експертного дослідження №7/10.1/70 від 24.10.2017 року, згідно якого встановлено, що при заданому механізмі пригоди в діях водія автомобіля Mitsubishi Lancer р/н НОМЕР_2 ОСОБА_3 не вбачається будь-яких невідповідностей вимогам ПДР України, які б перебували у причинному зв`язку із настанням даної ДТП. В свою чергу, водій автомобіля Деу Ланос р/н НОМЕР_1 ОСОБА_2 при даній дорожній обстановці повинен був діяти відповідно до вимог п.12.3 ПДР України та при заданому механізмі пригоди дії водія ОСОБА_2 не відповідали вимогам п.12.3 ПДР України, що з технічної точки зору перебуває в причинному зв`язку із настанням ДТП.

За вказаних обставин, не спростованих відповідачем ОСОБА_2 , суд приходить до висновку про доведеність вини ОСОБА_2 у вчиненні дорожньо-транспортної пригоди внаслідок якої було пошкоджено належний позивачці транспортний засіб Volkswagen Golf р/н НОМЕР_3 .

Також судом встановлено, що на момент ДТП цивільно-правова відповідальність ОСОБА_2 була застрахована згідно полісу страхування №АМ/1324894 в Приватному акціонерному товаристві «Страхова компанія «ЮНІВЕС».

Згідно вказаного полісу ліміт відповідальності за шкоду, заподіяну майну, встановлено в розмірі 100000 грн., франшизу в розмірі 1000 грн., яким їй було виплачено страхове відшкодування в розмірі 16073 грн. 37 коп.

09.11.2017 року ОСОБА_2 було подано страховика та в цей же день отримано останнім повідомлення про настання страхового випадку.

26.04.2018 року позивачкою ОСОБА_1 до страхової компанії подано заяву про виплату страхового відшкодування.

Згідно платіжного доручення від 30.07.2018 року №28664 Приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «ЮНІВЕС» позивачці було перераховано страхове відшкодування в розмірі 16154 грн. 14 коп.

Розмір останнього було визначено страховиком з урахуванням звіту №420 від 08.05.2018 року, складеного суб`єктом оціночної діяльності ФОП ОСОБА_4 , згідно якого розмір матеріального збитку, завданого власнику транспортного засобу Volkswagen Golf р/н НОМЕР_3 , був визначений в сумі 17154 грн. 14 коп.

В той час, згідно наданого позивачкою висновку №5800 від 07.09.2018 року, складеного експертом-автотоварознавцем Крутінь В.І. , вартість заподіяного позивачки матеріального збитку внаслідок пошкодження належного їй транспортного засобу, визначена в розмірі 76640 грн. 36 коп.

Відповідно до п.3 ч.1 ст.988 ЦК України страховик зобов`язаний у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату у строк, встановлений договором.

Відповідно до ч.1 ст.990 ЦК України страховик здійснює страхову виплату відповідно до умов договору на підставі заяви страхувальника (його правонаступника) або іншої особи, визначеної договором, і страхового акта (аварійного сертифіката).

Згідно ст.6 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (далі Закон України №1961-IV) страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров`ю та/або майну потерпілого.

Пунктом 22.1 ст.22 Закону України №1961-IV визначено, що у разі настання страхового випадку страхо-вик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи.

Статтею 29 Закону України Закону України №1961-IV встановлено, що у зв`язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України.

При цьому, п.12.1 ст.12 зазначеного вище Закону встановлено, що розмір франшизи при відшкодуванні шкоди, заподіяної майну потерпілих, встановлюється при укладанні договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності і не може перевищувати 2 відсотки від страхової суми, в межах якого відшкодовується збиток, заподіяний майну потерпілих.

Страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту.

Згідно п.п.34.2,34.3,34.4 ст.34 Закону України №1961-IV протягом 10 робочих днів з дня отримання повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду страховик зобов`язаний направити свого представника (працівника, аварійного комісара або експерта) на місце настання страхового випадку та/або до місцезнаходження пошкодженого майна для визначення причин настання страхового випадку та розміру збитків.

Якщо представник страховика не з`явився у визначений строк, потерпілий має право самостійно обрати аварійного комісара або експерта для визначення розміру шкоди. У такому разі страховик зобов`язаний відшкодувати потерпілому витрати на проведення експертизи (дослідження).

Для визначення причин настання страхового випадку та розміру збитків страховиком та МТСБУ залучаються їх працівники. Страховиком, МТСБУ та потерпілими також можуть залучатися аварійні комісари, експерти або юридичні особи, у штаті яких є аварійні комісари чи експерти.

Пунктом 36.1 ст.36 Закону України №1961-IV встановлено, що страховик, керуючись нормами цього Закону, приймає вмотивоване рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) або про відмову у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати). Рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) приймається у зв`язку з визнанням майнових вимог заявника або на підставі рішення суду, у разі якщо спір про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) розглядався в судовому порядку.

Страховик (МТСБУ) протягом 15 днів з дня узгодження ним розміру страхового відшкодування з особою, яка має право на отримання відшкодування, за наявності документів, зазначених у ст.35 цього Закону, повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, але не пізніш як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування зобов`язаний у разі визнання ним вимог заявника обґрунтованими - прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) та виплатити його. Якщо відшкодування витрат на проведення відновлювального ремонту пошкодженого майна (транспортного засобу) з урахуванням зносу здійснюється безпосередньо на рахунок потерпілої особи (її представника), сума, що відповідає розміру оціненої шкоди, зменшується на суму визначеного відповідно до законодавства податку на додану вартість. При цьому доплата в розмірі, що не перевищує суми податку, здійснюється за умови отримання страховиком документального підтвердження факту оплати проведеного ремонту. Якщо у зв`язку з відсутністю документів, що підтверджують розмір заявленої шкоди, страховик (МТСБУ) не може оцінити її загальний розмір, виплата страхового відшкодування (регламентна виплата) здійснюється у розмірі шкоди, оціненої страховиком.

Якщо дорожньо-транспортна пригода розглядається в цивільній, господарській або кримінальній справі, перебіг цього строку припиняється до дати, коли страховику (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) стало відомо про набрання рішенням у такій справі законної сили.

У разі якщо заява про здійснення страхового відшкодування чи інші документи, необхідні для прийняття рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати), подані з порушенням строку, встановленого цим Законом, строк прийняття рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) та його виплату збільшується на кількість днів такого прострочення (п.36.2 ст.36 Закону України №1961-IV).

За кожен день прострочення виплати страхового відшкодування (регламентної виплати) з вини страховика (МТСБУ) особі, яка має право на отримання такого відшкодування, сплачується пеня з розрахунку подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діє протягом періоду, за який нараховується пеня (п.36.5 ст.36 Закону України №1961-IV).

Згідно п.п.1.3, 1.4 «Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів», затвердженої наказом Міністерства юстиції України та Фонду державного майна України №14252092 від 24.11.2003 року (далі Методика), остання застосовується, зокрема, для визначення матеріальних збитків, завданих власнику в разі пошкодження КТЗ та вимоги цією Методики є обов`язковими під час проведення автотоварознавчих експертиз та експертних досліджень судовими експертами науково-дослідних інститутів судових експертиз Міністерства юстиції України, експертами науково-дослідних експертно-криміналістичних центрів Міністерства внутрішніх справ України, експертами інших державних установ, суб`єктами господарювання, до компетенції яких входить проведення судових автотоварознавчих експертиз та експертних досліджень, а також всіма суб`єктами оціночної діяльності під час оцінки КТЗ у випадках, передбачених законодавством України або договорами між суб`єктами цивільно-правових відносин.

Згідно п.4.1 Методики, оцінка КТЗ передбачає урахування технічних, технологічних характеристик та особливостей об`єкта оцінки, умов його експлуатації, обслуговування та зберігання, технічного стану на підставі відповідної технічної, довідкової, облікової документації та обстежень.

Виходячи з мети оцінки здійснюються всі процедури в межах методів оцінки, визначених цією Методикою (п.4.2 Методики).

Пунктом 5.5. Методики встановлено, що під час технічного огляду КТЗ оцінювач (експерт) повинен: а) перевірити відповідність ідентифікаційних даних КТЗ записам у наданих документах; б) перевірити укомплектованість КТЗ, установити комплектність, наявність додаткового обладнання; в) установити пробіг за одометром; г) зафіксувати інформативні ознаки раніше виконаного відновлювального ремонту КТЗ; ґ) установити характер і обсяги пошкоджень на момент огляду та інші ознаки, які характеризують технічний стан КТЗ, з обов`язковою їх фіксацією шляхом фотографування.

Згідно звіту №420 від 08.05.2018 року суб`єкта оціночної діяльності ФОП ОСОБА_4 , на підставі якого страховиком було визначено та здійснено виплату страхового відшкодування, вбачається, що останній було складено за замовленням позивачки на підставі договору. Дата надходження матеріалів та оцінки 26.03.2018 року, дата складання звіту 08.05.2018 року.

Проте, позивачка в своєму позові та її представник під час розгляду справи в суді заперечували факт звернення до вказаного суб`єкта оціночної діяльності, укладання з ним відповідного договору, а також надання йому для огляду транспортного засобу.

При цьому, з наданої до відзиву копії звіту №420 від 08.05.2018 року вбачається, що ФОП ОСОБА_4 зареєстрований в м.Донецьку. Доказів звернення до останнього позивачки для проведення оцінки вартості заподіяних їй збитків (договору, замовлення), як це зазначено в звіті, до останнього не долучено та під час розгляду справи суду не представлено. Долучений до звіту протокол огляду транспортного засобу не містить підпису позивачки, як замовника, а фотознімки не засвідченні підписом експерта.

Таким чином, зі звіту та додатків до нього вбачається, що оцінки була проведена та звіт складеного за відсутності відповідного замовлення позивачки, як власника транспортного засобу, без його безпосереднього огляду експертом, що свідчить про складання останнього з порушенням вимог ст.ст.10,11 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» та наведених вище положень Методики.

В той час, як наданий позивачкою висновок №5800 від 07.09.2018 року, складений експертом-автотоварознавцем Крутінь В.І. за замовленням позивачки, за наслідком огляду безпосередньо експертом транспортного засобу, свідченням чого є додатки до висновку у вигляді протоколу огляду та завірених фотознімків.

Також експерт був попереджений про кримінальну відповідальність за ст.ст.384,385 КК України.

Тобто вказаний висновок було складено у відповідності до вимог ст.106 ЦПК України та визнається судом належним та допустимим доказом.

Одночасно судом відхиляється звіт №420 від 08.05.2018 року, як складений з порушенням вимог діючого законодавства та такий, що не є належним, достатнім та допустимим доказом розміру заподіяних позивачці матеріальних збитків.

В зв`язку з цим, суд приходить до висновку про наявність у Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ЮНІВЕС» обов`язку виплатити страхове відшкодування відповідно до дійсного розміру заподіяної позивачці шкоди, оціненої у передбаченому законом порядку та визначеної у висновку №5800 від 07.09.2018 року.

В своєму позові позивачка просила стягнути зі страхової компанії 58566 грн. 99 коп., як різницю між розміром заподіяної шкоди, визначеним вказаним вище висновком та сумою виплаченого страхового відшкодування.

Згідно наданої відповідачем копії платіжного доручення №28664 від 30.07.2018 року підтверджено факт виплати позивачки страхового відшкодування в сумі 16154 грн. 14 коп.

Крім того, полісом №АМ/1324894 встановлено франшизу в сумі 1000 грн., на яку підлягає зменшенню страхове відшкодування в силу ст.12 Закону України №1961-IV.

З урахуванням наведеного, позовні заяви в частині позовних вимог до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ЮНІВЕС» слід задовольнити частково, стягнувши з останнього на користь позивачки у рахунок відшкодування матеріальної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, 57486 грн. 22 коп. (74640,36 - 1000 - 161544,14), у відповідності до ст.141 ЦПК України - судовий збір в сумі 729 грн. 67 коп., а всього стягнути 58215 грн. 89 коп.

В частині заявлених позивачкою вимог про стягнення зі страхової компанії пені за несвоєчасну виплату страхового відшкодування та коштів відповідно до ст.625 ЦК України, суд враховує, що відповідачем в межах визначеного ст.36 Закону України №1961-IV строку було проведено виплату страхового відшкодування в розмірі оціненої шкоди.

Той факт, що позивачка не погодилась з розміром страхового відшкодування та правильністю складеного звіту, свідчить про наявність спору про здійснення страхового відшкодування, який і було передано позивачкою на вирішення суду.

Крім того, з матеріалів спарви не вбачається, що до звернення до суду з позовом позивачка зверталась до страховика для вирішення питання щодо доплати страхового відшкодування відповідно до висновку №5800 від 07.09.2018 року та надавала останній до страхової компанії.

В зв`язку з цим, у Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ЮНІВЕС» були відсутні підстави для вирішення питання щодо додаткової виплати страхового відшкодування.

З урахуванням наведеного, суд приходить до висновку про відсутність підстав для покладення на страховика відповідальності згідно ст.36 Закону України №1961-IV та ст.625 ЦК України та про необхідність відмови в задоволенні позовних вимог в цій частині за безпісдитавністю.

В частині заявлених позивачкою вимог про стягнення з відповідача ОСОБА_2 витрат на послуги експерта в сумі 1700 грн., суд враховує, що останній своєчасно повідомив страховика про настання страхового випадку, проте Приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «ЮНІВЕС» не було у визначений ст.34 Закону України №1961-IV десятиденний строк забезпечено огляд транспортного засобу експертом.

Крім того, при вирішенні питання про визначення розміру страхового відшкодування та його виплаті використано звіт автотоварознавця, який складений з порушенням діючого законодавства, внаслідок чого позивачка була вимушена самостійно залучати експерта для належного визначення розміру завданих нею матеріальних збитків.

В зв`язку з цим, суд вважає, що вказані вимушені витрати позивачка понесла саме через винні дії страховика. З огляду на це, розглядаючи справу в межах заявлених позовних вимог, суд приходить до висновку про необхідність відмови в задоволенні заявлених позивачкою вимог до відповідача ОСОБА_2 про стягнення витрат за послуги експерта в сумі 1700грн. за безпідставністю, вважаючи, що вказані витрати в даному випадку підлягають відшкодуванню за рахунок страховика, вимоги до якого позивачкою в цій частині не заявлялись.

Відповідно до ст.141 ЦПК України з Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ЮНІВЕС» на користь позивачки слід стягнути понесені останньою витрати у вигляді сплаченого судового збору в сумі 729 грн. 67 коп.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.988,990 ЦК України, ст.ст.6,12,22,29,34,35,36 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», ст.ст.2,4,5,10,11,12,76-81,141,223,258,259,263-268 ЦПК України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ЮНІВЕС» про стягнення недоплаченого страхового відшкодування, пені, інфляційних витрат, трьох відсотків річних, витрат на послуги експерта - задовольнити частково.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ЮНІВЕС» (03150, м.Київ, вул.Велика Васильківська,72, код ЄДРПОУ 32638319) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_6 ) у рахунок відшкодування матеріальної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, 57486 грн. 22 коп., судовий збір в сумі 729 грн. 67 коп., а всього стягнути 58215 грн. 89 коп.

В іншій частині в задоволенні позову відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного розгляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана учасниками справи до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя С.Ю. Казак