Рішення № 84010525, 04.09.2019, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

04 вересня 2019 року № 640/5781/19

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Погрібніченка І.М., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Аль Мак» доДержавної фіскальної служби Українипровизнання протиправними дії,ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю «Аль Мак» (далі - ТОВ «Аль Мак», позивач) з адміністративним позовом до Державної фіскальної служби України (далі - ДФС України, відповідач), у якому просить визнати протиправними дії ДФС України щодо доручення ГУ ДФС у Одеській області проведення податкової перевірки на підставі листа від 09 серпня 2018 року №0434-186/30721.

В обґрунтування позову позивач зазначив про безпідставність та необґрунтованість дій відповідача, оскільки згідно з підпунктом 78.1.11 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України документальна позапланова перевірка може проводитись за наявності рішення суду (слідчого судді) про призначення перевірки, а не на підставі листа ДФС України.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 05 квітня 2019 року відкрито спрощене позовне провадження без повідомлення (виклику сторін) та проведення судового засідання за наявними у справі матеріалами.

Вказаною ухвалою суду відповідачу надано п`ятнадцятиденний строк з дня вручення йому даної ухвали надати відзив на позовну заяву, який повинен відповідати вимогам статті 162 КАС України, або заяву про визнання позову.

07 травня 2019 року представником ДФС України надано до суду відзив, в якому відповідач проти задоволення адміністративного позову заперечує та просить відмовити в його задоволенні.

Відзив обґрунтовано тим, що ДФС України листом від 14 січня 2019 року №1101/7/99-99-14-04-02-17 доручила ГУ ДС в Одеській області вжити відповідних контрольно - перевірочних заходів на предмет правильності визначення митної вартості імпортованих, зокрема позивачем товарів.

Також, зазначив, що позивач, звертаючись до суду з позовною вимогою до ДФС України не обґрунтував порушення оскаржуваною дією його прав, свобод чи інтересів, що не відповідає вимогам Кодексу адміністративного судочинства України.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 24 червня 2019 року адміністративну справу №640/5781/19 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Аль Мак» до Національного антикорупційного бюро України та Державної фіскальної служби України про визнання дій протиправними закрито в частині позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Аль Мак» до Національного антикорупційного бюро України про визнання дій протиправними.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

В С Т А Н О В И В:

З матеріалів справи вбачається, що детективами Національного антикорупційного бюро України здійснюється досудове розслідування у межах кримінальних проваджень №52017000000000682, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань 11 жовтня 2017 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною 2 статті 364 Кримінального кодексу України та №52018000000000679 внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань 09 липня 2018 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною 2 статті 364 Кримінального кодексу України.

Національне антикорупційне бюро України, листом від 09 серпня 2018 року за вих. №0434-186/30721 просило ДФС України прийняти відповідне рішення та доручити уповноваженим особам ДФС України провести документальні перевірки дотримання вимог законодавства України з питань нарахування та сплати митних платежів у період з 01 січня 2016 року по 31 грудня 2017 року, зокрема ТОВ « Аль Мак».

ДФС України листом від 14 січня 2019 року за вих. №1101/7/99-99-14-04-02-17 звернулось до ГУ ДФС в Одеській області з дорученням про вжиття відповідних контрольно - перевірочних заходів у порядку, визначеному статтями 345-354 Митного кодексу України на предмет правильності визначення митної вартості імпортованих товарів, зокрема ТОВ «Аль Мак».

Про направлення до ГУ ДФС в Одеській області вказаного листа, Національне антикорупційне бюро України було повідомлено листом ДФС України від 15 січня 2019 року за вих. №784/5/99-99-14-04-02-16.

Вважаючи такі дії ДФС України протиправними, позивач звернувся до адміністративного суду за захистом своїх прав.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з частиною 2 статті 1 Митного кодексу України відносини, пов`язані із справлянням митних платежів, регулюються цим Кодексом, Податковим кодексом України та іншими законами України з питань оподаткування.

У відповідності до пункту 24 частини 1 статті 4 Митного кодексу України митний контроль - сукупність заходів, що здійснюються з метою забезпечення додержання норм цього Кодексу, законів та інших нормативно-правових актів з питань державної митної справи, міжнародних договорів України, укладених у встановленому законом порядку.

За визначенням пункту 34-1частини 1 статті 4 Митного кодексу України органи доходів і зборів - центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, митниці та митні пости.

Пунктом 64 частини 1 статті 4 Митного кодексу України передбачено, що центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, - центральний орган виконавчої влади, що є головним органом у системі центральних органів виконавчої влади з питань забезпечення формування єдиної державної податкової, державної митної політики в частині адміністрування податків і зборів, митних платежів та реалізації єдиної державної податкової, державної митної політики, забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, забезпечення формування та реалізації державної політики у сфері боротьби з правопорушеннями при застосуванні податкового та митного законодавства, а також законодавства з питань сплати єдиного внеску.

У відповідності до приписів пункту 1 Положення про Державну фіскальну службу України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 травня 2014 року № 236 (далі Положення №236), саме Державна фіскальна служба України є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра фінансів і який реалізує державну податкову політику, державну політику у сфері державної митної справи, державну політику з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок), державну політику у сфері боротьби з правопорушеннями під час застосування податкового, митного законодавства, а також законодавства з питань сплати єдиного внеску.

Відповідно до підпункту 88 пункту 4 Положення №236, ДФС України відповідно до покладених на неї завдань проводить відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку), у тому числі після проведення митного контролю та митного оформлення

Крім того, підпунктами 6, 7 та 8 пункту 5 Положення №236 передбачено, що ДФС України з метою організації своєї діяльності: організовує свою роботу і роботу територіальних органів, підприємств, установ та організацій, що належать до сфери її управління; надає територіальним органам ДФС методичну і практичну допомогу в організації роботи, проводить перевірку стану такої роботи; координує та контролює діяльність своїх територіальних органів та організовує їх взаємодію з державними органами та органами місцевого самоврядування.

У відповідності до пункту 7 Положення №239, ДФС України здійснює повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку територіальні органи. ДФС та її територіальні органи є органами доходів і зборів.

Кабінетом Міністрів України прийнято постанову «Про утворення територіальних органів Державної фіскальної служби та визнання такими, що втратили чинність, деяких актів Кабінету Міністрів України» від 06 серпня 2014 року № 311, відповідно до додатку №1 якої визначено перелік територіальних органів ДФС, які утворюються, зокрема Головне управління ДФС в Одеській області.

Таким чином, Державна фіскальна служба України, будучи центральним органом виконавчої влади, який реалізує державну податкову політику, державну політику у сфері державної митної справи, державну політику з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, державну політику у сфері боротьби з правопорушеннями під час застосування податкового, митного законодавства, а також законодавства з питань сплати єдиного внеску, уповноважений діяти як безпосередньо, так і через свої територіальні органи, шляхом організації, координації та контролю їх роботи.

Також, відповідно до підпункту 88 пункту 4, підпунктів 6, 7 пункту 5 Положення № 236, з метою належної організації роботи з проведення та реалізації матеріалів документальних перевірок дотримання вимог законодавства України з питань державної митної справи, наказом Державної фіскальної служби України від 12 жовтня 2016 року № 856 затверджено Методичні рекомендації щодо порядку взаємодії між підрозділами органів державної фіскальної служби при організації, проведенні та реалізації матеріалів документальних перевірок дотримання вимог законодавства України з питань державної митної справи (далі Методичні рекомендації №856).

Згідно з пунктом 1.1 Методичних рекомендацій №856, методичні рекомендації щодо порядку взаємодії між підрозділами органів державної фіскальної служби при організації, проведенні та реалізації матеріалів документальних перевірок дотримання вимог законодавства України з питань державної митної справи розроблено відповідно до вимог Митного кодексу України, Податкового кодексу України, інших нормативно-правових актів, що стосуються податкового та митного законодавства, та рекомендуються для застосування посадовими особами органів Державної фіскальної служби України при організації та проведенні документальних перевірок дотримання вимог законодавства України з питань державної митної справи (далі - документальні перевірки) платників податків - юридичних осіб, їх відокремлених підрозділів, постійних представництв та представництв нерезидентів, фізичних осіб - підприємців (далі - платники податків), оформленні документів у ході цих перевірок та реалізації їх матеріалів.

У відповідності до пункту 1.6 Методичних рекомендацій №856 проведення перевірок здійснюють посадові особи відповідних структурних підрозділів ДФС, головних управлінь ДФС в областях, м. Києві, Офісу великих платників податків ДФС, до функцій яких належить проведення документальних перевірок дотримання вимог законодавства України з питань державної митної справи:

підрозділів аудиту;

підрозділів податків і зборів з фізичних осіб;

у порядку, передбаченому у підпункті 2.3.3 пункту 2.3 розділу II цих Методичних рекомендацій, можуть залучатись до проведення документальних перевірок посадові особи:

підрозділів інформаційних технологій;

підрозділів погашення боргу.

Згідно з пунктом 2.4.1 Методичних рекомендацій №856, рішення про проведення документальної перевірки відповідно до частини першої статті 346, частини третьої статті 351 Митного кодексу оформлюється наказом:

1) ДФС - для проведення документальних перевірок платників податків посадовими особами відповідного структурного підрозділу ДФС із залученням (або без залучення) посадових осіб територіальних органів ДФС (у тому числі митниць ДФС), ОВПП, експертів СЛЕД ДФС;

2) ГУ ДФС в областях, м. Києві - для проведення документальних перевірок платників податків із залученням посадових осіб відповідного територіального органу ДФС, інших територіальних органів ДФС (у тому числі митниць ДФС), експертів СЛЕД ДФС, посадових осіб відповідного структурного підрозділу ДФС;

3) ОВПП - для проведення документальних перевірок платників податків із залученням посадових осіб ОВПП (його відокремлених підрозділів), посадових осіб інших територіальних органів ДФС (у тому числі митниць ДФС), експертів СЛЕД ДФС, посадових осіб відповідного структурного підрозділу ДФС.

Згідно з частиною 1 статті 345 Митного кодексу України документальна перевірка - це сукупність заходів, за допомогою яких органи доходів і зборів переконуються у правильності заповнення митних декларацій, декларацій митної вартості та в достовірності зазначених у них даних, законності ввезення (пересилання) товарів на митну територію України або на територію вільної митної зони, вивезення (пересилання) товарів за межі митної території України або за межі території вільної митної зони, а також своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати митних платежів.

Відповідно до частини 3 статті 345 Митного кодексу України, органи доходів і зборів мають право здійснювати митний контроль шляхом проведення документальних виїзних (планових або позапланових) та документальних невиїзних перевірок дотримання законодавства України з питань державної митної справи щодо:

1) правильності визначення бази оподаткування, своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати митних платежів;

2) обґрунтованості та законності надання (отримання) пільг і звільнення від оподаткування;

3) правильності класифікації згідно з УКТ ЗЕД товарів, щодо яких проведено митне оформлення;

4) відповідності фактичного використання переміщених через митний кордон України товарів заявленій меті такого переміщення та/або відповідності фінансових і бухгалтерських документів, звітів, договорів (контрактів), калькуляцій, інших документів підприємства, що перевіряється, інформації, зазначеній у митній декларації, декларації митної вартості, за якими проведено митне оформлення товарів у відповідному митному режимі;

5) законності переміщення товарів через митний кордон України, у тому числі ввезення товарів на територію вільної митної зони або їх вивезення з цієї території.

Під час проведення документальної перевірки посадові особи органу доходів і зборів повинні реалізовувати визначені цим Кодексом повноваження виключно в обсязі, необхідному для з`ясування питань перевірки (частина 4 статті 345 Митного кодексу України).

У той же час, статтею 346 Митного кодексу України визначено, що документальні виїзні перевірки проводяться за наказом відповідного органу доходів і зборів з урахуванням обставин і підстав, установлених цим Кодексом.

Частиною 7 вказаної статті передбачено, що документальною позаплановою виїзною перевіркою вважається перевірка підприємства, яка не передбачена планами роботи органу доходів і зборів і може проводитися за наявності хоча б однієї з таких обставин:

1) центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, в порядку контролю здійснено перевірку матеріалів документальної перевірки, проведеної органом доходів і зборів, і виявлено невідповідність висновків акта перевірки вимогам законодавства або неповне з`ясування під час перевірки питань, що повинні бути з`ясовані під час перевірки для винесення об`єктивного висновку щодо дотримання підприємством вимог законодавства з питань державної митної справи. Проведення такої позапланової документальної виїзної перевірки може ініціюватися центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, тільки за умови, що стосовно посадових осіб органу доходів і зборів, які проводили таку перевірку, розпочато службове розслідування або кримінальне провадження. У такому разі центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, визначає орган доходів і зборів, що проводитиме таку перевірку;

2) виявлено факти або отримано документальну інформацію, які свідчать про порушення підприємством вимог законодавства з питань державної митної справи, якщо підприємство не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов`язковий письмовий запит органу доходів і зборів протягом 10 робочих днів з дня отримання такого запиту;

3) підприємством не подано в установлений строк митну декларацію;

4) розпочато процедуру припинення підприємства (крім перетворення), порушено провадження у справі про визнання підприємства банкрутом;

5) підприємством подано в установленому порядку органу доходів і зборів заперечення до акта перевірки або скаргу на прийняте за її результатами податкове повідомлення-рішення, в яких вимагається повний або частковий перегляд результатів відповідної перевірки чи скасування прийнятого за її результатами податкового повідомлення-рішення і зазначаються обставини, які не були досліджені під час перевірки та об`єктивний розгляд яких неможливий без проведення перевірки. Така перевірка проводиться виключно з питань, що стали предметом оскарження.

Аналізуючи вище викладене, суд зазначає, що уповноваженим органом доходів і зборів може проводитись документальна позапланова перевірка підприємства, у разі наявності однієї з підстав, визначених частиною 7 статті 346 Митного кодексу України, про що вказаним контролюючим органом приймається наказ.

У той же час, вказаними нормами законодавства передбачено, що Державна фіскальна служба України може здійснювати свої повноваження безпосередньо або через уповноважені територіальні органи, здійснюючи організацію, координацію та контроль їх роботи.

Проте, ані Положенням №236, ані Митним кодексом України, ані Методичними рекомендаціями №856 не визначено яким чином повинна здійснюватись організація, координація та контроль роботи територіальних органів, зокрема: оформлятись доручення Державної фіскальної служби України своєму територіальному органу на проведення контрольно - перевірочних заходів.

Разом з тим, позивач, звертаючись до суду з вимогою про визнання протиправними дій ДФС України щодо доручення ГУ ДФС в Одеській області проведення податкової перевірки на підставі листа від 09 серпня 2018 року №0434-186/30721, жодних обґрунтувань з приводу неправомірності вказаних дій ДФС України суду не надав.

У свою чергу, доводи відповідача, викладені у відзиві на позовну заяву, знайши своє підтвердження в ході розгляду справи.

Згідно зі статтею 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Частиною 2 статті 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Аналіз матеріалів справи підтверджує, що відповідач при винесенні оскаржуваної податкового постанови діяв згідно приписів частини 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, правомірно, а саме: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); добросовісно; розсудливо; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Таким чином, суд приходить до переконання про доведеність відповідачем правомірності вчинених дій та відсутність підстав для задоволення позовних вимог.

Беручи до уваги положення статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України та враховуючи відмову позивачу у задоволенні позовних вимог, відшкодування судового збору останньому не здійснюється.

Керуючись статтями 2, 6, 8 9,77,243 - 246, 250, 257 - 263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

В И Р І Ш И В:

У задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Аль Мак» відмовити.

Рішення суду набирає законної сили в строк і порядку, передбачені статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Відповідно до п/п. 15.5 п. 15 Розділу VII «Перехідні положення» КАС України в редакції Закону № 2147-VIII до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Суддя І.М. Погрібніченко