Рішення № 84009917, 22.08.2019, Сумський окружний адміністративний суд

СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 серпня 2019 р. Справа №480/1793/19

Сумський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Воловика С.В.,

за участі секретаря судового засідання - Терехової О.Ю.,

позивача - ОСОБА_1 ,

представника відповідача-1 - ОСОБА_2 Н ОСОБА_3 ,

представника відповідача-2 - Єфіменка О.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в місті Суми адміністративну справу № 480/1793/19 за позовом ОСОБА_1 (далі – позивач, ОСОБА_1 ), до відповідача-1 Фонду Державного майна України (далі – ФДМУ), відповідача-2 Регіонального відділення Фонду державного майна України по Сумській області (далі – РВ ФДМУ по Сумській області), про:

- скасування Наказу № 152-р від 16.05.2019 «Про звільнення ОСОБА_1 »;

- поновлення ОСОБА_1 на посаді заступника начальника Регіонального відділення Фонду державного майна України по Сумській області з 14.05.2019;

- стягнення з Фонду державного майна України на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за час вимушеного прогулу з 14.05.2019 по день прийняття судового рішенн, -

В С Т А Н О В И В:

1. Позиція позивача.

1.1. Наказом ФДМУ № 152-р від 16.05.2019 ОСОБА_1 був звільнений з посади заступника начальника РВ ФДМУ по Сумській області з 17.05.2019. Підставою для звільнення визначено попередження про наступне вивільнення.

1.2. На переконання позивача, вказаний наказ є протиправним та підлягає скасуванню, оскільки в порушення статей 57, 58 Закону України «Про державну службу» та статті 3 Закону України «Про відпустки» йому не надана відпустка з подальшим звільненням відповідно до поданої 06.03.2019 заяви.

1.3. Крім того, ОСОБА_1 зауважив на тому, що під час попередження 13.03.2019 про наступне звільнення, йому була запропонована лише посада завідувача сектору внутрішньої безпеки та запобігання корупції новоутвореного Регіонального відділення Фонду державного майна по Полтавській та Сумській області, а інші вакантні посади, які були в Фонді державного майна України та які міг обіймати позивач, не пропонувались, що є порушенням статей 40, 492 Кодексу законів про працю України.

1.4. На думку позивача, з огляду на приписи статті 235 Кодексу законів про працю України, ФДМУ зобов`язане поновити його на посаді заступника начальника РВ ФДМУ по Сумській області та виплатити середній заробіток за час вимушеного прогулу.

1.5. З вищезазначених підстав ОСОБА_1 вважає позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

2. Заперечення відповідачів.

2.1. Не погоджуючись з позовними вимогами, у відзиві на позовну заяву (т. 1 а.с. 30-32) РВ ФДМУ по Сумській області зазначило, що беручи до уваги приписи статті 492 Кодексу законів про працю України, ОСОБА_1 був попереджений про скорочення посади заступника начальника Регіонального відділення Фонду державного майна по Сумській області у зв`язку з реорганізацією та, одночасно, йому була запропонована вакантна посада завідувача сектору внутрішньої безпеки та запобігання корупції новоствореного Регіонального відділення Фонду державного майна України по Полтавській та Сумській областях.

2.2. Оскільки позивач відмовився від запропонованої посади, а також враховуючи відсутність інших вакантних посад, Наказом ФДМУ № 152-р від 16.05.2019 його було звільнено, у зв`язку з чим, виплачені вихідна допомога та грошова компенсація за невикористану відпустку.

2.3. За наведених обставин, відповідач-2 вважає, що при звільненні ОСОБА_1 були дотримані вимоги Закону України «Про державну службу» та Кодексу законів про працю України, у зв`язку з чим, позовні вимоги є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

2.4. Фонд державного майна України, не погоджуючись з позовними вимогами, у відзиві (т. 1 а.с. 41-47) зазначив, що у зв`язку з реорганізацією регіональних відділень шляхом злиття Регіонального відділення Фонду державного майна України по Сумській області з Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Полтавській області, відповідач-1 звернувся до начальника новоствореного Регіонального відділення Фонду державного майна по Полтавській та Сумській областях з проханням про надання пропозицій щодо переведення працівників, які обіймають посади начальників регіональних відділень, а також перших заступників та заступників начальників цих регіональних відділень.

2.5. У відповідь на вказаний лист, були надані пропозиції, відповідно до яких, зокрема, ОСОБА_1 вирішено запропонувати посаду завідувача сектору внутрішньої безпеки та запобігання корупції Регіонального відділення Фонду державного майна України по Полтавській та Сумській областях.

2.6. У зв`язку з цим, 13.03.2019 позивача було попереджено про реорганізацію, скорочення посади заступника начальника РВ ФДМУ по Сумській області та запропоновано згадану посаду. Також, 13.05.2019 ОСОБА_1 були запропоновані всі інші посади, наявні у Регіональному відділенні Фонду державного майна України по Полтавській та Сумській областях, що не запропоновані іншим працівникам, від яких позивач відмовився.

2.7. З огляду на наведене, відповідач-1 вважає, що при звільненні позивача були дотримані вимоги Закону України «Про державну службу» та Кодексу законів про працю України, що свідчить про необґрунтованість позовних вимог та відсутність підстав для їх задоволення.

3. Процесуальні дії у справі.

3.1. Ухвалою від 23.05.2019 відкрито провадження по справі № 480/1793/19, встановлені строки для подання відзиву, відповіді на відзив та заперечень, підготовче засідання призначено на 19.06.2019 о 10 год. 00 хв.

3.2. Ухвалою суду від 19.06.2019, занесеною до протоколу, у підготовчому засіданні оголошена перерва до 12 год. 00 хв. 09.07.2019, ФДМУ зобов`язано надати додаткові докази на підтвердження своїх заперечень.

3.3. Ухвалами суду від 09.07.2019 в підготовчому засіданні оголошена перерва до 11 год. 00 хв. 30.07.2019, підготовче провадження продовжено на 30 днів.

3.4. Ухвалою суду від 30.07.2019, занесеною до протоколу, підготовче провадження по справі № 480/1793/19 закрито, справа призначена до розгляду по суті у відкритому судовому засіданні на 22.08.2019 об 11 год. 00 хв.

3.5. В судовому засіданні 22.08.2019 ОСОБА_1 позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив суд їх задовольнити.

Представники відповідачів в судовому засіданні проти позову заперечували, просили суд в його задоволенні відмовити.

4. Обставини справи.

4.1. Під час проходження ОСОБА_1 публічної служби на посаді заступника начальника Регіонального відділення Фонду державного майна України по Сумській області, 17.01.2019 Фондом державного майна України був прийнятий Наказ № 40 про реорганізацію регіональних відділень (т. 1 а.с. 24), відповідно до якого утворено Регіональне відділення Фонду державного майна по Полтавській та Сумській областях, як юридичну особу публічного права, реорганізувавши шляхом злиття Регіональне відділення Фонду державного майна по Полтавській області та Регіональне відділення Фонду державного майна по Сумській області.

4.2. У зв`язку зі згаданою реорганізацією, 01.03.2019 ФДМУ направило начальнику новоутвореної установи лист з проханням надати обґрунтовані пропозиції щодо переведення працівників, які займають посади начальників, перших заступників та заступників регіональних відділень що реорганізуються (т. 1 а.с. 61).

4.3. В той же час, 06.03.2019 відповідачам від ОСОБА_1 була подана заява у якій він просив надати йому з 21.03.2019 не використані протягом минулих років відпустки з наступним звільненням у зв`язку з реорганізацією (т. 1 а.с. 17-18).

4.4. У відповідь на вказану заяву ФДМУ повідомив позивача про те, що вирішення питань надання відпусток працівникам регіональних відділень, належить до компетенції керівників цих відділень (т. 1 а.с. 19), а РВ ФДМУ по Сумській області відмовило у наданні відпусток з тих підстав, що рішення суду, яким зобов`язано надати відпустки, оскаржується в касаційному порядку, а також через те, що Графіком відпусток відпустка позивача передбачена в інший період (т. 1 а.с. 21).

4.5. Відповідаючи на запит ФДМУ про надання обґрунтованих пропозицій, Регіональне відділення Фонду державного майна по Полтавській та Сумській областях у листі від 05.03.2019 запропонувало, зокрема, перевести ОСОБА_1 на посаду завідувача сектором внутрішньої безпеки та запобігання корупції (т. 1 а.с. 62).

4.6. Так, 13.03.2019 ОСОБА_1 було вручено попередження про наступне вивільнення, у якому, одночасно, запропонована вакантна посада завідувача сектором внутрішньої безпеки та запобігання корупції Регіонального відділення Фонду державного майна по Полтавській та Сумській областях (т. 1 а.с. 64) та з переведенням на яку, позивач не погодився.

4.7. Також, 14.05.2019 ОСОБА_1 був ознайомлений з іншими вакантними посадами, на які пропонувалось переведення (т. 1 а.с. 67-69) від яких позивач відмовився.

4.8. У зв`язку з цим, відповідно до п. 1 ч. 1 чт. 87 Закону України «Про державну службу», Наказом № 152-р від 16.05.2019 (т. 1 а.с. 71) ОСОБА_1 було звільнено з посади заступника начальника Регіонального відділення Фонду державного майна України по Сумській області з 17.05.2019. Підставою для звільнення визначено попередження про наступне вивільнення.

5. Норми права, які регулюють спірні правовідносини та їх застосування.

5.1. На виконання частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

5.2. Частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що у справах про оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

5.3. Принципи, правові та організаційні засади забезпечення публічної, професійної, політично неупередженої, ефективної, орієнтованої на громадян державної служби, яка функціонує в інтересах держави і суспільства, а також порядок реалізації громадянами України права рівного доступу до державної служби, що базується на їхніх особистих якостях та досягненнях, визначаються Законом України «Про державну службу».

5.4. Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 87 згаданого Закону, підставами для припинення державної служби за ініціативою суб`єкта призначення є скорочення чисельності або штату державних службовців, ліквідація державного органу, реорганізація державного органу у разі, коли відсутня можливість пропозиції іншої рівноцінної посади державної служби, а в разі відсутності такої пропозиції - іншої роботи (посади державної служби) у цьому державному органі.

5.5. При цьому, процедура вивільнення державних службовців з указаних підстав, визначається законодавством про працю (частина 3 статті 87 Закону).

5.6. Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 40 Кодексу законів про працю України, трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадках змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.

5.7. Положеннями частини 2 статті 40 КЗпП України визначено, що звільнення з підстав, зазначених у пунктах 1, 2 і 6 цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.

5.8. Статтею 492 Кодексу законів про працю України передбачено, що про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці. При вивільненні працівників у випадках змін в організації виробництва і праці враховується переважне право на залишення на роботі, передбачене законодавством. Одночасно з попередженням про звільнення у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації.

5.9. Отже, однією з найважливіших гарантій для працівників при реорганізації, ліквідації, скороченні чисельності або штату, є обов`язок власника підприємства чи уповноваженого ним органу працевлаштувати працівника.

5.10. Власник вважається таким, що належно виконав вимоги частини 2 статті 40, частини 3 статті 492 КЗпП України щодо працевлаштування працівника лише в тому разі, коли запропонував йому наявну на підприємстві роботу, тобто вакантну посаду або роботу за відповідною професією (спеціальністю), чи іншу вакантну роботу, яку працівник може виконувати з урахуванням його освіти, кваліфікації, досвіду тощо.

5.11. Відповідно до частини 1 статті 42 Кодексу законів про працю України, при скороченні чисельності чи штату працівників у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці переважне право на залишення на роботі надається працівникам з більш високою кваліфікацією і продуктивністю праці.

При цьому роботодавець зобов`язаний запропонувати працівнику, який вивільнюється, всі наявні вакансії та роботи, які може виконувати працівник, тобто ті посади, які відповідають його кваліфікації.

5.12. У пункті 19 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9від 06.11.1992 «Про практику розгляду судами трудових спорів» містяться роз`яснення, згідно з якими при розгляді спорів про звільнення за пунктом 1 статті 40 КЗпП України суди зобов`язані з`ясувати, чи дійсно у відповідача мали місце зміни в організації виробництва і праці, зокрема, ліквідація, реорганізація або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників, чи додержано власником або уповноваженим ним органом норм законодавства, що регулюють вивільнення працівника, які є докази щодо змін в організації виробництва і праці, про те, що працівник відмовився від переведення на іншу роботу або що власник або уповноважений ним орган не мав можливості перевести працівника з його згоди на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації.

5.13. Отже, нормативне тлумачення частини 1 статті 40, частин 1 і 3 статті 492 Кодексу законів про працю України, дає підстави для висновку, що власник або уповноважений ним орган одночасно з попередженням про звільнення у зв`язку зі змінами в організації виробництва і праці зобов`язаний запропонувати працівникові всі наявні вакантні посади, які цей працівник може обіймати відповідно до своєї кваліфікації.

6. Висновки суду щодо доводів сторін та вирішення спору.

6.1. У цій справі, стверджуючи про правомірність оскаржуваного наказу та відсутність підстав для задоволення позовних вимог, відповідачі посилаються на те, що ними були дотримані вимоги законодавства про працю при звільненні ОСОБА_1 у зв`язку зі змінами в організації виробництва і праці, а саме: реорганізації шляхом злиття Регіонального відділення Фонду державного майна України по Сумській області і Регіонального відділення Фонду державного майна України по Полтавській області та утворення Регіонального відділення Фонду державного майна України по Полтавській та Сумській областях.

6.2. Проте, надаючи правову оцінку спірним правовідносинам та обставинам справи, суд не може погодитись з указаними доводами, з огляду на таке.

6.3. Судом встановлено, що рішення про реорганізацію та утворення Регіонального відділення Фонду державного майна України по Полтавській та Сумській областях прийнято 17.01.2019 (т. 1 а.с. 24), а штатний розпис новоутвореної установи затверджений 26.02.2019 та введений в дію з 21.01.2019 (т. 1 а.с. 108). Тобто, станом на день введення в дію штатного розпису всі посади Регіонального відділення Фонду державного майна України по Полтавській та Сумській областях були вакантними, у зв`язку з чим повинні були пропонуватись працівникам РФ ФДМУ по Сумській області та РВ ФДМУ по Полтавській області відповідно до їх кваліфікації.

6.4. В той же час, ОСОБА_1 під час попередження про наступне вивільнення 13.03.2019 пропонувалась лише посада завідувача сектору внутрішньої безпеки та запобігання корупції (т. 1 а.с. 35), хоча станом на цей день посади першого заступника начальника Регіонального відділення Фонду державного майна України по Полтавській та Сумській областях, заступника начальника Регіонального відділення Фонду державного майна України по Полтавській та Сумській областях, заступника начальника регіонального відділення-начальника Управління забезпечення реалізації повноважень у Сумській області були вакантними, але запропоновані іншим особам (т. 1 а.с. 211).

6.5. Суд зазначає, що факт пропонування певної посади працівнику не змінює її статусу як вакантної, оскільки вакантною вона перестає бути лише з моменту призначення на неї конкретної особи.

6.6. Так, на посаду першого заступника начальника Регіонального відділення Фонду державного майна України по Полтавській та Сумській областях згідно з Наказом № 69-р від 19.03.2019 був призначений ОСОБА_4 (т. 1 а.с. 217 звор. бік), на посаду заступника начальника Регіонального відділення Фонду державного майна України по Полтавській та Сумській областях, згідно з Наказом № 64-р від 19.03.2019 був призначений ОСОБА_5 (т. 1 а.с. 217), а на посаду заступника начальника регіонального відділення-начальника Управління забезпечення реалізації повноважень у Сумській області, згідно з Наказом № 70-р від 19.03.2019 був призначений ОСОБА_6 (т. 1 а.с. 218).

6.7. Доказів того, що ОСОБА_1 відповідно до своєї кваліфікації не міг обіймати вказані посади, так само, як і доказів того, що позивач має меншу кваліфікацію і продуктивність праці, порівняно з особами, які призначені на ці посади, відповідачі суду не надали, в матеріалах справи такі докази відсутні.

6.8. Крім того, у письмових поясненнях (т. 1 а.с. 206 звор. бік), наданих на вимогу суду, ФДМУ зазначило 28 посад, які міг обіймати позивач відповідно до своєї кваліфікації. Втім, фактично ОСОБА_1 у травні 2019 року пропонувалось лише 8 посад (т. 1 а.с. 67).

6.9. Доказів того, що всі перелічені у письмових поясненнях (т. 1 а.с. 206 звор. бік) посади, які міг обіймати позивач, не були вакантними, відповідач-1 суду не надав.

6.10. Також, суд констатує, що ФДМУ та РВ ФДМУ по Сумській області ні у відзивах, ні під час судового розгляду справи не повідомили, чому ОСОБА_1 була запропонована посада завідувача сектору внутрішньої безпеки та запобігання корупції, з яких міркувань вони виходили, пропонуючи саме цю посаду, а не інші посади, які позивач міг обіймати .

6.11. Отже, пропонування ОСОБА_1 лише однієї посади за наявності інших вакантних посад, на переконання суду, свідчить про недотримання відповідачами вимог частини 1 статті 40, частин 1 і 3 статті 492 Кодексу законів про працю України при звільненні першого.

6.12. Таким чином, за наведених обставин, суд доходить висновку, що оскаржуваний наказ про звільнення є необґрунтованим та прийнятим без урахування всіх обставин, що мають значення для його прийняття, у зв`язку з чим, не відповідає критеріям, встановленим ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, є протиправним, а позовні вимоги про його скасування – такими, що підлягають задоволенню.

6.13. При цьому, суд не приймає до уваги доводи ОСОБА_1 про недотримання відповідачами статті 3 Закону України «Про відпустки» внаслідок ненадання йому відпустки з подальшим звільненням відповідно до поданої 06.03.2019 заяви, як підставу для визнання протиправним та скасування оскаржуваного наказу, з огляду на таке.

6.14. Відповідно до частини 1 статті 3 Закону України «Про відпустки», за бажанням працівника у разі його звільнення (крім звільнення за порушення трудової дисципліни) йому має бути надано невикористану відпустку з наступним звільненням. Датою звільнення в цьому разі є останній день відпустки.

6.15. За змістом вказаної норми, обов`язок роботодавця надати працівникові за його бажанням невикористані відпустки виникає лише тоді, коли цей працівник звільняється з будь-яких підстав, крім звільнення за порушення трудової дисципліни.

6.16. Як убачається зі змісту заяви позивача від 06.03.2019 (т. 1 а.с. 17-18) останній просив надати йому невикористані відпустки на виконання Рішення суду від 25.04.2018 по справі № 818/2883/14 та, в подальшому, звільнити у зв`язку з реорганізацією. Втім, фактично, станом на день подання заяви, ОСОБА_1 не підлягав звільненню ні у зв`язку з реорганізацією, ні з інших підстав, у зв`язку з чим, ця обставина не впливає на спірні правовідносини та не може бути підставою для скасування наказу про звільнення.

6.17. Відповідно до ст. 235 Кодексу законів про працю України, у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, у тому числі у зв`язку з повідомленням про порушення вимог Закону України "Про запобігання корупції" іншою особою, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір. При винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік.

6.18. Беручи до уваги приписи вказаної норми, суд робить висновок про наявність підстав для задоволення позовних вимог в частині поновлення позивача на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

6.19. Так, зі змісту Наказу № 152-р від 16.05.2019 (т. 1 а.с. 71), судом встановлено, що ОСОБА_1 звільнено з посади заступника начальника Регіонального відділення Фонду державного майна України по Сумській області 17 травня 2019 року.

6.20. Згідно з Довідкою РВ ФДМУ по Сумській області № 11 від 22.07.2019 (т. 1 а.с. 159), середньоденний заробіток позивача складає 756, 75 грн., а середньомісячний – 15 135, 00 грн.

6.21. З огляду на те, що часом вимушеного прогулу ОСОБА_1 є період з 18.05.2019 по 22.08.2019, тобто, 3 місяці та 4 дні, з Фонду державного майна України підлягає стягненню заробітна плата за цей період в сумі:

(3 х 15 135, 00) + (4 х 756, 75) = 48 432, 00 грн.

6.22. В той же час, позивач у позовній заяві просить суд стягнути з відповідача заробітну плату за час вимушеного прогулу починаючи з 14.05.2019. Беручи до уваги те, що часом вимушеного прогулу є період з 18.05.2019 по 22.08.2019, вказані вимоги ОСОБА_1 підлягають частковому задоволенню.

6.23. Пунктами 2, 3 частини 1 статті 371 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що рішення суду про поновлення на посаді у відносинах публічної служби та присудження виплати заробітної плати, іншого грошового утримання у відносинах публічної служби у межах суми стягнення за один місяць, підлягають негайному виконанню.

6.24. Тобто, на підставі приписів вказаних норм, суд вважає за необхідне допустити до негайного виконання рішення в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді заступника начальника Регіонального відділення Фонду державного майна України по Сумській області та стягнення на його користь заробітної плати за один місяць в розмірі 15 135, 00 грн.

6.25. Керуючись ст.ст. 90, 139, 143, 241- 246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Фонду Державного майна України, Регіонального відділення Фонду державного майна України по Сумській області про скасування наказу, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу – задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати Наказ Фонду державного майна України № 152-д від 16.05.2019 "Про звільненя ОСОБА_1 ".

Поновити ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ід.н. НОМЕР_1 ) на посаді заступника начальника Регіонального відділення Фонду державного майна України по Сумській області (40035, м. Суми, вул. Харківська, 30/1, код 21124686).

Стягнути з Фонду державного майна України (01133, м. Київ, вул. Генерала Алмазова, 18/9, код 00032945) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ід.н. НОМЕР_1 ) заробітну плату за час вимушеного прогулу за період з 18.05.2019 по 22.08.2019 в сумі 48 432, 00 (сорок вісім тисяч чотириста тридцять дві) грн. 00 коп.

В іншій частині позовних вимог - відмовити.

Рішення суду в частині поновлення на посаді та стягнення заробітної плати у межах суми стягнення за один місяць в розмірі 15 135, 00 (п`ятнадцять тисяч сто тридцять п`ять) грн. 00 коп., підлягає негайному виконанню.

Рішення може бути оскаржено до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення. До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, апеляційні скарги подаються через Сумський окружний адміністративний суд.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

В повному обсязі рішення суду складено 02.09.2019.

Суддя С.В. Воловик