Ухвала суду № 84009709, 04.09.2019, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/3582/19

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 вересня 2019 року м.Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді - Харченко Ю.В. розглянувши в порядку письмового провадження питання щодо можливості подальшого розгляду даної справи в межах приписів адміністративного судочинства України,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до Одеського окружного адміністративного суду з позовом, у якому просить суд зобов`язати Приморський районний у м.Одесі Відділ державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції в Одеській області внести виправлення до актового запису про шлюб №1716, складеного 05.09.2018р., виправивши прізвище чоловіка " ОСОБА_1 " на "ОСОБА_1".

Ухвалою суду від 20.06.2019р. прийнято позовну заяву до розгляду, та відкрито загальне позовне провадження у справі №420/3582/19 за позовом ОСОБА_1 до Приморського районного у м.Одесі Відділу державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції в Одеській області про зобов`язання вчинити певні дії.

Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 09.07.2019р., з урахуванням приписів ч.3 ст.48 КАС України, до участі у справі в якості співвідповідача залучено Київський районний у м.Одесі Відділ державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції в Одеській області.

Відповідно до ч.6 ст.7 КАС України у разі відсутності закону, що регулює відповідні правовідносини, суд застосовує закон, що регулює подібні правовідносини (аналогія закону), а за відсутності такого закону суд виходить із конституційних принципів і загальних засад права (аналогія права).

Згідно з п.10 ч.1 ст.4 КАС України письмове провадження - розгляд і вирішення адміністративної справи або окремого процесуального питання в суді першої, апеляційної чи касаційної інстанції без повідомлення та (або) виклику учасників справи та проведення судового засідання на підставі матеріалів справи у випадках, встановлених цим Кодексом;

Частиною 9 статті 205 КАС України передбачено, що якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з`явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Таким чином, беручи до уваги вищевикладене, а також те, що від повноважного представника позивача - ОСОБА_1, та відповідача - Приморського районного у м.Одесі Відділу державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції в Одеській області до суду надішли заяви (від 30.07.2019р. вхід.№27345/19, від 07.08.2019р. вхід.№28204/19) про розгляд справи без їх участі, розгляд питання щодо можливості подальшого розгляду даної справи в межах приписів адміністративного судочинства України, з урахуванням положень ч.9 ст.205 КАС України, здійснюється в порядку письмового провадження.

Так, Рішенням Конституційного Суду України №19-рп/2011 від 14 грудня 2011року у справі за конституційним зверненням громадянина ОСОБА_3 щодо офіційного тлумачення положень частини другої статті 55 Конституції України, частини другої статті 2, пункту 2 частини третьої статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України, частини третьої статті 110, частини другої статті 236 Кримінально-процесуального кодексу України та конституційним поданням Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ щодо офіційного тлумачення положень статей 97, 110, 234, 236 Кримінально-процесуального кодексу України, статей 3, 4, 17 Кодексу адміністративного судочинства України, в аспекті статті 55 Конституції України (справа про оскарження бездіяльності суб`єктів владних повноважень щодо заяв про злочини), зазначено, що конституційне право на оскарження в суді будь-яких рішень, дій чи бездіяльності всіх органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб гарантовано кожному. Реалізація цього права забезпечується у відповідному виді судочинства і в порядку, визначеному процесуальним законом.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 20 липня 2006року у справі "Сокуренко і Стригун проти України" (заяви №№ 29458/04, 29465/04), зазначено, що відповідно до прецедентної практики Суду термін "встановленим законом" у статті 6 Конвенції спрямований на гарантування того, "що судова гілка влади у демократичному суспільстві не залежить від органів виконавчої влади, але керується законом, що приймається парламентом" [див. рішення у справі "Занд проти Австрії" заява № 7360/76].

У країнах з кодифікованим правом організація судової системи також не може бути віддана на розсуд судових органів, хоча це не означає, що суди не мають певної свободи для тлумачення відповідного національного законодавства. <…> фраза "встановленого законом" поширюється не лише на правову основу самого існування "суду", але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. У своїх оцінках Суд дійшов висновку, що не може вважатися судом, "встановленим законом", національний суд, що не мав юрисдикції судити деяких заявників, керуючись практикою, яка не мала регулювання законом.

Зокрема, відповідно до приписів ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно з п.п.1,2 ч.1 ст.4 КАС України адміністративна справа - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір; публічно-правовий спір - спір, у якому: хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов`язує надавати такі послуги виключно суб`єкта владних повноважень, і спір виник у зв`язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або хоча б одна сторона є суб`єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв`язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб`єкта владних повноважень або іншої особи.

Відповідно до положень ч.1 ст.19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема: 1) спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження; 2) спорах з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби; 3) спорах між суб`єктами владних повноважень з приводу реалізації їхньої компетенції у сфері управління, у тому числі делегованих повноважень; 4) спорах, що виникають з приводу укладання, виконання, припинення, скасування чи визнання нечинними адміністративних договорів; 5) за зверненням суб`єкта владних повноважень у випадках, коли право звернення до суду для вирішення публічно-правового спору надано такому суб`єкту законом; 6) спорах щодо правовідносин, пов`язаних з виборчим процесом чи процесом референдуму; 7) спорах фізичних чи юридичних осіб із розпорядником публічної інформації щодо оскарження його рішень, дій чи бездіяльності у частині доступу до публічної інформації; 8) спорах щодо вилучення або примусового відчуження майна для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності; 9) спорах щодо оскарження рішень атестаційних, конкурсних, медико-соціальних експертних комісій та інших подібних органів, рішення яких є обов`язковими для органів державної влади, органів місцевого самоврядування, інших осіб; 10) спорах щодо формування складу державних органів, органів місцевого самоврядування, обрання, призначення, звільнення їх посадових осіб; 11) спорах фізичних чи юридичних осіб щодо оскарження рішень, дій або бездіяльності замовника у правовідносинах, що виникли на підставі Закону України "Про особливості здійснення закупівель товарів, робіт і послуг для гарантованого забезпечення потреб оборони", за винятком спорів, пов`язаних із укладенням договору з переможцем переговорної процедури закупівлі, а також зміною, розірванням і виконанням договорів про закупівлю; 12) спорах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності органів охорони державного кордону у справах про правопорушення, передбачені Законом України "Про відповідальність перевізників під час здійснення міжнародних пасажирських перевезень".

Згідно з ч.1 ст.2 Цивільного процесуального кодексу України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до ч.1 ст.19 Цивільного процесуального кодексу України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Відповідно до п.4 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 12 червня 2009року №2 "Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції", вирішуючи питання про відкриття провадження у справі, суд повинен виходити з того, що згідно зі ст.124 Конституції України юрисдикція загальних судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі, а за частинами першою і другою ст.15 ЦПК у порядку цивільного судочинства суди розглядають справи про захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, а також з інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ за КАС України (ст.17) або ГПК України (ст.ст.1,12) віднесено до компетенції адміністративних чи господарських судів.

Таким чином, із системного аналізу вищенаведених законодавчих приписів вбачається, що у порядку адміністративного судочинства захисту підлягають права та охоронювані законом інтереси осіб у сфері публічно-правових відносин, які є складовою частиною правових відносин, що виникають у суспільстві.

Водночас, виходячи із системного аналізу положень статті 2 Цивільного процесуального кодексу України та статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, не є публічно-правовим і розглядається у порядку цивільного судочинства спір між органом державної влади та/або органом місцевого самоврядування (суб`єктом владних повноважень) як суб`єктом публічного права та суб`єктом приватного права, в якому управлінські дії суб`єкта владних повноважень спрямовані на виникнення, зміну або припинення цивільних прав фізичної (юридичної) особи. У такому випадку це спір про право цивільне, незважаючи на те, що у спорі бере участь суб`єкт публічного права, а спірні правовідносини врегульовано нормами цивільного законодавства.

Так, судом встановлено, що ОСОБА_1 є громадянином республіки Польща, про що свідчить наявна у матеріалах справи копія паспорта серії НОМЕР_2, виданого консульством Республіки Польща в м.Одеса 17.05.2018р.

З матеріалів справи вбачається, що 05.09.2018р. між ОСОБА_1 та ОСОБА_4 Київським районним у м.Одесі Відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції в Одеській області зареєстровано шлюб, про що складено відповідний актовий запис №1716, що підтверджується наявною у матеріалах справи копією Свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_1 від 05.09.2018р.

Судом з`ясовано, що підставою для звернення ОСОБА_1 до Одеського окружного адміністративного суду з даною позовною заявою слугувало невірне, на думку позивача, зазначення Київським районним у м.Одесі Відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції в Одеській області в актовому записі про шлюб №1716 від 05.09.2018р. прізвища чоловіка " ОСОБА_1 " замість вірного " ОСОБА_1 ".

Відповідно до ч.1 ст.49 Цивільного кодексу України актами цивільного стану є події та дії, які нерозривно пов`язані з фізичною особою і започатковують, змінюють, доповнюють або припиняють її можливість бути суб`єктом цивільних прав та обов`язків.

Актом цивільного стану є, зокрема, народження фізичної особи, шлюб (ч.2 ст.49 Цивільного кодексу України).

Аналогічні за змістом приписи закріплено в ст.2 Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану».

Згідно з ч.1 ст.9 Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану» державна реєстрація актів цивільного стану проводиться з метою забезпечення реалізації прав фізичної особи й офіційного визнання і підтвердження державою фактів народження фізичної особи та її походження, шлюбу, розірвання шлюбу, зміни імені, смерті.

Частиною 1 статті 22 Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану» передбачено, що внесення змін до актового запису цивільного стану проводиться відповідним органом державної реєстрації актів цивільного стану за наявності достатніх підстав. За наслідками перевірки зібраних документів орган державної реєстрації актів цивільного стану складає обґрунтований висновок про внесення змін до актового запису цивільного стану або про відмову в цьому. У разі відмови у внесенні змін до актового запису цивільного стану у висновку вказуються причини відмови та зазначається про можливість її оскарження в судовому порядку.

Наказом Міністерства юстиції України від 12 січня 2011року №96/5 затверджено Правила внесення змін до актових записів цивільного стану, їх поновлення та анулювання, які регулюють порядок внесення змін до актових записів цивільного стану, відповідно до пункту 1.1 розділу І яких внесення змін до актових записів цивільного стану, які складено органами державної реєстрації актів цивільного стану України, проводиться районними, районними у містах, міськими (міст обласного значення), міськрайонними, міжрайонними відділами державної реєстрації актів цивільного стану головного територіального управління юстиції у випадках, передбачених чинним законодавством. У разі відмови у внесенні змін до актових записів цивільного стану у висновку відділу державної реєстрації актів цивільного стану вказуються причини відмови та зазначається про можливість оскарження його у судовому порядку.

Перелік способів захисту цивільних прав та інтересів наведений у ч.2 ст.16 Цивільного кодексу України, котрий не є вичерпним, оскільки суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.

Відповідно до п.2.13 Правил внесення змін до актових записів цивільного стану, їх поновлення та анулювання, затверджених Наказом Міністерства юстиції України від 12 січня 2011року №96/5 підставою для внесення змін в актові записи цивільного стану є, зокрема, рішення суду про встановлення неправильності в актовому записі цивільного стану.

Судом встановлено, що в позовній заяві ОСОБА_1 просить суд зобов`язати орган державної реєстрації актів цивільного стану внести виправлення до актового запису про шлюб №1716, складеного 05.09.2018р., виправивши прізвище чоловіка " ОСОБА_1 " на "ОСОБА_1", оскільки вказана помилка може зашкодити позивачу у всиновленні доньки.

Натомість, позивачем не оскаржуються дії та рішення відповідачів щодо відмови у внесенні змін до відповідного актового запису.

У справах про оскарження відмови внести за заявою особи зміни до актового запису цивільного стану суд за правилами адміністративного судочинства вивчає наявність чи відсутність достатніх підстав для прийняття відповідного рішення, зокрема, перевіряє чи відповідні рішення прийняті на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а також, чи прийняті вони обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення. Завдання адміністративного суду у таких справах полягає, насамперед, у перевірці додержання процедури розгляду та прийняття органом реєстрації актів цивільного стану відповідного рішення. Адміністративний суд, розглядаючи такі справи, не вправі вийти за межі їх публічно-правових аспектів і встановлювати юридичні факти, що мають значення для внесення змін до актових записів цивільного стану, зокрема і факт допущення реальної помилки при складанні свідоцтва про шлюб.

Перелік особистих немайнових прав, які встановлені Конституцією України, цим Кодексом та іншим законом, не є вичерпним. (ч.3 ст.270 Цивільного кодексу України). Позивач звернувся до суду для захисту права на забезпечення органом державної влади особистого немайнового права (ч.1 ст.273 Цивільного кодексу України) на відображення достовірної інформації про особу в актовому записі, та в жодному разі не з метою оскарження відмови органу державної реєстрації актів цивільного стану щодо внесення змін до актового запису цивільного стану. У позовній заяві відсутні доводи щодо неправомірності вказаної відмови відповідача. А вимога позивача зобов`язати відповідача внести зміни до актового запису є похідною від вимоги встановити неправильність такого запису чи законності його відсутності.

Таким чином, з урахуванням наведеного, суд дійшов висновку, що в межах розгляду даної справи об`єктом перевірки є не дотримання відповідачем процедури розгляду звернення позивача й надання оцінки правомірності дій щодо відмови у задоволенні такого звернення, а встановлення обставин, що підтверджують або спростовують факт внесення невірних відомостей до актового запису цивільного стану, і залежно від встановлених обставин вирішення питання про невірність актового запису та зобов`язання відповідача внести зміни до такого запису.

Наведене свідчить, що спір, який виник між сторонами, не є публічно-правовим, оскільки не стосується оскарження відмови органу державної реєстрації актів цивільного стану внести зміни до актового запису про шлюб, у зв`язку з чим суд вважає, що даний позов підлягає розгляду за правилами цивільного судочинства.

Аналогічний висновок щодо застосування норм права наведено у Постановах Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018року у справі №425/2737/17, від 23 січня 2019року у справі №807/45/17, який в силу вимог ч.5 ст.242 КАС України повинен враховуватися судом при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин.

Згідно з приписами п.2 ч.2 ст.183 КАС України за результатами підготовчого засідання суд, серед іншого, постановляє ухвалу про закриття провадження у справі.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.238 КАС України суд закриває провадження у справі якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

Відтак, беручи до уваги наведене, а також те, що спірні правовідносини носять приватно-правовий характер, суд вважає за необхідне закрити провадження у справі №420/3582/19 за позовом ОСОБА_1 до Приморського районного у м.Одесі Відділу державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції в Одеській області, Київського районного у м.Одесі Відділу державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції в Одеській області про зобов`язання вчинити певні дії, відповідно до п.1 ч.1 ст.238 КАС України.

Керуючись п.10 ч.1 ст.4, ч.6 ст.7, ч.9 ст.205, п.2 ч.2 ст.183, п.1 ч.1 ст.238, ст.ст.243,248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

1. Закрити провадження у справі №420/3582/19 за позовом ОСОБА_1 до Приморського районного у м.Одесі Відділу державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції в Одеській області, Київського районного у м.Одесі Відділу державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції в Одеській області про зобов`язання вчинити певні дії.

2. Роз`яснити позивачеві, що даний спір має вирішуватися судом за правилами Цивільного законодавства України.

Ухвала суду набирає законної сили в порядку та строки, передбачені ст.256 КАС України.

Ухвала суду може бути оскаржена, шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до П`ятого апеляційного адміністративного суду у строки визначені статтею 295 КАС України.

Суддя Харченко Ю.В.