Рішення № 84009665, 03.09.2019, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/3536/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 серпня 2019 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Катаєвої Е.В.,

за участю секретаря судового засідання – Левчук О.В.,

представника позивача – ОСОБА_1 Є ОСОБА_2 ,

представника відповідача – Вінічук І.А.,

представника третьої особи – Сербіна Д.Л.,

розглянувши у судовому засіданні в місті Одесі справу за адміністративним позовом ОСОБА_3 до Державної екологічної інспекції України, третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Державна екологічна інспекція Північно-Західного регіону Чорного моря, про визнання протиправним та скасування наказу про звільнення, поновлення на посаді, стягнення моральної шкоди,-

В С Т А Н О В И В:

До Одеського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_3 з адміністративним позовом (т.1 а.с.99-108) до Державної екологічної інспекції України, третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Державна екологічна інспекція Північно-Західного регіону Чорного моря, в якому просив: - визнати протиправним та скасувати наказ Державної екологічної інспекції України від 17.04.2019 №106-0 «Про звільнення ОСОБА_3 »; - поновити його - ОСОБА_3 па посаді начальника Державної екологічної інспекції Північно-Західного регіону Чорного моря; - стягнути з відповідача - Державної екологічної інспекції України середній заробіток за час вимушеного прогулу;- стягнути з відповідача моральну шкоду у розмірі 30000 грн.

Позивач зазначив, що він наказом від 31.10.2016 року №432-0 Державної екологічної інспекції України був призначений на посаду начальника Державної екологічної інспекції Північно-Західного регіону Чорного моря. 16.04.2019 року він звернувся до відповідача із заявою про надання відпустки для догляду за дитиною до досягнення нею шестирічного віку, однак не отримав відповіді щодо розгляду вказаної заяви та звернувся до адвоката Цуркана В.І., на запит якого щодо розгляду його заяви надійшла 15.05.2019 року відповідь, з якої стало відомо, що наказом Державної екологічної інспекції України від 17.04.2019 року №106-О «Про звільнення ОСОБА_3 » було звільнено його з посади начальника Державної екологічної інспекції Північно-Західного регіону Чорного моря з 22.04.2019 року на підставі п.1 ч.1 ст. 87 Закону України «Про державну службу».

Також, з цієї відповіді стало відомо, що на його адресу нібито направлявся та був отриманий лист від 22.04.2018 року №2529/5.718-19 про попередження про наступне вивільнення, а також те, що заява про надання відпустки по догляду за дитиною - відхилена, з тих підстав, що відпустка може погоджуватись працівникам з якими відповідач знаходиться у трудових відносинах.

Позивач стверджує, що 22.04.2019 року він перебував у трудових відносинах з відповідачем, оскільки день звільнення є останнім робочим днем працівника, а вказаного листа він не отримував. В будь-яких поштових повідомленнях він не розписувався.

Позивач вважає, що він незаконно звільнений з посади начальника Державної екологічної інспекції Північно-Західного регіону Чорного моря.

Звільнення відбулось у період перебування його на лікарняному.

Крім того, прийняття наказу про ліквідацію Державної екологічної інспекції Північно-Західного регіону Чорного моря є формальним, а кінцевою метою є звільнення його з займаної посади. Той факт, що Державна екологічна інспекції Північно-Західного регіону Чорного моря припиняється без правонаступництва викликає також обґрунтовані сумніви оскільки справи фактично передаються не до архіву як того вимагає чинне законодавство, а до інших органів.

Позивач також в обґрунтування позовних вимог зазначив, що і запропоновані йому у листі посади, про які зазначається у відповіді на адвокатський запит, знаходяться від м. Одеси на відстані понад 400,00 км. Водночас, в м. Миколаєві, м. Херсоні та безпосередньо у м. Одесі на час звільнення були вакантні посади начальника/першого заступника начальника/ заступника начальника відповідного територіального органу Державної екологічної інспекції України. А відтак, навіть теоретично йому не були запропоновані усі наявні посади, які він міг би зайняти відповідно до своєї кваліфікації. Проте системний аналіз Кодексу законів про працю дозволяє дійти висновку, що саме він має першочергове право на залишення на посаді, більше того звільнення під час перебування у відпустці не допускається.

Частинами першою-третьою статті 49-2 КЗпІІ України встановлено, що про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці. При вивільненні працівників у випадках змін в організації виробництва і праці враховується переважне право на залишення на роботі, передбачене законодавством. Одночасно з попередженням про звільнення у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації. При відсутності роботи за відповідною професією чи спеціальністю, а також у разі відмови працівника від переведення на іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації працівник, на власний розсуд, звертається за допомогою до державної служби зайнятості або працевлаштовується самостійно.

За приписами ч.1 ст. 40, ч. 1, 3 ст. 40-2 КЗпІІ України вбачається, що власник або уповноважений ним орган одночасно з попередженням про звільнення у зв`язку зі змінами в організації виробництва і праці зобов`язаний запропонувати працівникові всі наявні вакантні посади, які він може обіймати відповідно до своєї кваліфікації. Тобто, роботодавець зобов`язаний запропонувати всі вакансії, які відповідають зазначеним вимогам, що існують на цьому підприємстві, незалежно від того, в якому структурному підрозділі працівник, який вивільнюється, працював.

З огляду на викладене, оскільки обов`язок по працевлаштуванню працівника покладається на власника з дня попередження про вивільнення до дня розірвання трудового договору, за змістом ч. з ст.49-2 КЗпП України роботодавець є таким, що виконав цей обов`язок, якщо працівникові були запропоновані всі інші вакантні посади (інша робота), які з`явилися на підприємстві протягом усього періоду і існували на день звільнення.

Статтею 43 Конституції України визначено, що кожен має право, зокрема, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Внаслідок протиправного наказу відповідача він фактично позбавлений права на працю. Окрім того, всупереч ст. 49-2 КЗпП йому не були запропоновані всі інші вакантні посади з дня попередження до дня звільнення, що є грубим порушенням трудового законодавства. Такі висновки містяться у постановах Верховного Суду щодо застосування права у подібних спірних правовідносинах (постанови від 10.09.2018 року у справі №487/6407/16, від 18.09.2018 у справі №800/538/17, від 11.04.2018 у справі 520/10385/16-ц).

Позивач зазначив, що ст.56 Конституції України передбачено, що кожен мас право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювана, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювана та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачу моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Також, відповідно до Постанови Верховного суду України від 31.03.1995 року під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Звільнення працівника з підстав, не передбачених законом, або з порушенням установленого законом порядку свідчить про незаконність такого звільнення та тягне за собою поновлення порушених прав працівника. Враховуючи те, що відповідачем не було дотримано ні першого, ні другого при прийнятті спірного наказу - він є протиправним.

Позивач звернувся до суду з позовом 13.06.2019 року та у позові просив причини пропуску строку звернення до суду вважати поважними та поновити його (т.1 а.с.6-15).

Ухвалою суду від 18.06.2019 року позовна заява ОСОБА_3 залишена без руху, позивачу наданий строк для усунення недоліків позову (т.1 а.с.91-94).

Позивачем до суду поданий позов, заява про поновлення строку звернення до суду, заява про витребування доказів з наданням копій запитів (т.1 а.с.99-112).

Ухвалою суду від 08.07.2019 року поновлений ОСОБА_3 строк звернення до суду з даним позовом, прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження по справі, вирішено розгляд справи здійснити в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін, витребувані докази по справі (т.1 а.с. 2-4).

Ухвалою суду від 21.08.2019 року відмовлено Державній екологічній інспекції України у задоволенні клопотання про залишення без розгляду адміністративного позову ОСОБА_3 (т.2 а.с.191, 205-207).

Ухвалами суду від 29.08.2019 року, занесеними до журналу судового засідання, відмовлено учасникам справи у витребуванні додаткових доказів (т.2 а.с.220-226).

Ухвалою суду від 29.08.2019 року залишені без розгляду позовні вимоги позивача ОСОБА_3 про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Представник відповідача надав до суду відзив на адміністративний позов, в якому просив відмовити в задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 в повному обсязі (т.2 а.с.17-26) та зазначив, що позивач був призначений на посаду державної служби в Державній екологічній інспекції наказом від 31.10.2016 № 432-о з 31.10.2016 за результатами конкурсного відбору та на виконання вимог Закону України «Про державну службу» надав документи та їх копії, що містять інформацію про нього, зокрема, про місце реєстрації за адресою: АДРЕСА_1 , яке співпадає з інформацією, зазначеною про фактичне місце проживання.

Відповідно до ч.1 ст. 21 Закону України «Про центральні органи виконавчої влади» територіальні органи центрального органу виконавчої влади утворюються як юридичні особи публічного права в межах граничної чисельності державних службовців та працівників центрального органу виконавчої влади і коштів, передбачених на його утримання, ліквідовуються, реорганізовуються за поданням міністра, який спрямовує та координує діяльність центрального органу виконавчої влади, Кабінетом Міністрів України.

Кабінетом Міністрів України видано постанову від 21.02.2018 № 102 «Питання реалізації Концепції реформування системи державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища» (далі - Постанова КМУ № 102), якою реалізовано повноваження Уряду щодо ліквідації територіальних органів центрального органу виконавчої влади - Державної екологічної інспекції України без визначення правонаступництва. На Державну екологічну інспекцію України покладено обов`язок здійснення заходів з ліквідації визначених територіальних органів.

При здійсненні вказаних заходів Держекоінспекція керувалася Порядком здійснення заходів, пов`язаних з утворенням, реорганізацією або ліквідацією міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 20.10.2011 № 1074 (далі – Порядок КМУ №1074).

Суб`єктом призначення в особі Державної екологічної інспекції України з дотриманням гарантій, передбачених КЗпП України, у зв`язку з прийняттям рішення про ліквідацію Державної екологічної інспекції Північно-Західного регіону Чорного моря, підготовлено ОСОБА_3 попередження про вивільненням від 01.11.2018 з пропозиціями вакантних посад, наявних на дату підготовки таких пропозицій.

Суб`єктом призначення разом з ліквідкомісією вжито всіх можливих, але безрезультатних заходів щодо персонального попередження ОСОБА_3 ..

Додатково 13.11.2018 листом № 5-8-7835 попередження скеровано на відому, зазначену ОСОБА_3 в облікових документах, адресу проживання: АДРЕСА_1 шляхом надсилання рекомендованого листа № 0104227478659 з повідомленням про вручення.

ОСОБА_4 Укрпошти з відміткою про вручення 20.11.2018 за зазначеною адресою листа з попередженням про вивільнення повернуто на адресу Держекоінспекції. Оскільки, у Держекоінспекції та ліквідкомісії не було сумнівів про виконання обов`язку персонального попередження ОСОБА_3 , з дати вручення листа почався перебіг двомісячного строку до звільнення позивача у разі відмови обіймати запропоновані посади державної служби. Таким чином, ОСОБА_3 підлягав звільненню 20.01.2018, але у зв`язку з перебуванням його у відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку (до 20.04.2019 згідно наказу Держекоінспекції від 17.10.2017 № 208-в), дата звільнення позивача з посади зміщена суб`єктом призначення до закінчення такої відпустки - 22.04.2019.

Державна екологічна інспекція України вважає, що позивач надає суду недостовірну інформацію, повідомляючи про те, що йому було невідомо про наявність попередження про вивільнення і пропозицію вакантних посад.

Таким чином, Держекоінспекцією видано наказ від 17.04.2019 № 106-о про звільнення ОСОБА_3 22.04.2019 та припинено трудові правовідносини з позивачем.

З приводу звільнення на адресу проживання ОСОБА_3 скеровувались листи з повідомленням про необхідність прибути ознайомитись з наказом про звільнення та отримати трудову книжку. Але позивач ігнорував будь-які спроби встановити з ним зв`язок. ОСОБА_3 не з`являвся за місце проживання, що встановлено інформацією, наданою сусідами, та складені відповідні акти.

Щодо доводів позивача, що йому не запропоновані посади, на які оголошені конкурси на керівні посади державної служби у територіальних органах Держекоінспекції, представник відповідача повідомив, що конкурсний вибір кандидатів на посади державної служби оголошено до моменту формування вивільнення ОСОБА_3 у зв`язку з ліквідацією Державної геологічної інспекції Північно-Західного регіону Чорного моря.

Представник відповідача також звернув увагу суду, що єдиним законом, який регулює процедуру вивільнення працівників з посад у разі ліквідації є КЗпП України, дійсний з 1971 року. Але, у відносинах публічної служби пріоритетним є застосування спеціального законодавства. Законом України «Про державну службу» правовідносини між працівником та суб`єктом призначення з питань вивільнення врегульовуються ч.1 ст.43 Закону України «Про державну службу», яка декларує, що підставами для зміни істотних умов державної служби є: ліквідація або реорганізація державного органу; зменшення фонду оплати праці державного органу; скорочення чисельності або штату працівників у зв`язку з оптимізацією системи державних органів чи структури окремого державного органу.

Відповідно до Постанови КМУ №102 мала місце ліквідація державного органу. Тому, в першу чергу необхідно використовувати норми, що декларують права та гарантії державного службовця при вивільненні, а саме дотримання двомісячного строку звільнення після попередження про вивільнення, виплата вихідної допомоги при вивільненні, розрахунок у день звільнення, видача заповненої трудової книжки, копії наказу та довідки про доходи.

Позивач вважає, що всі ці гарантії суб`єктом призначення та ліквідкомісією дотримано.

Також представник відповідача зазначив, що переважне право залишення на роботі гарантується статтею 42 КЗпП України. Позивач не надав будь-якої інформації про наявність у нього такого переважного права.

Щодо доводів позивача про наявність вакантних посад у місті Одеса представник відповідача зазначив, що в місті Одеса зареєстровано юридичні адреси територіальних органів Держекоінспекції, а саме - Державної екологічної інспекції в Одеській області та Державної екологічної інспекції Кримсько-Чорноморського округу. Фактичне місцезнаходження відповідає місцю реєстрації юридичної адреси - у місті Одеса. Так, у Державній екологічній інспекції в Одеській області з 08.01.2019 (після закінчення строку дії попередження) до 10.05.2019 була вакантна посада начальника Державної екологічної інспекції в Одеській області, але запропонувати її ОСОБА_3 можливості не було у зв`язку з ухиленням позивача та переховуваннями його від ліквідкомісії.

Вакансії в новоутвореній Державній екологічній інспекції Кримсько-Чорноморського округу не пропонувались ОСОБА_3 у зв`язку з ухиленням його від спілкування з ліквідкомісією та у зв`язку з тим, що державні службовці, які працюють на керівних посадах інспекції, так само підлягали вивільненню, але виявили бажання перевестись до новоутвореного органу для подальшого проходження державної служби раніше, ніж ОСОБА_3

Державна екологічна інспекція України з урахуванням вказаних обставин вважає, що права позивача не є безкінечними та обмежуються настанням права інших осіб.

У зв`язку з чим, посади в територіальних органах Держекоінспекції, які дислокуються у місті Одеса, не можуть не комплектуватись в очікуванні виявлення бажання їх зайняття ОСОБА_3 Є і інші працівники, які бажають працювати, не ухиляються від комунікації з суб`єктом призначення та ліквідкомісією, забезпечують організацію виконання покладених Конституцією України та законом на Держекоінспекцію завдань.

Державна екологічна інспекція України та ліквідкомісія максимально забезпечували виконання обов`язку щодо працевлаштування ОСОБА_3 , але сам позивач вчиняв навмисні дії щодо ухилення від отримання попередження та пропозицій посад.

Представник відповідача стверджує, що Держекоінспекцією та ліквідкомісією не порушувалось право позивача на працю.

Держекоінспекція використала ч.3 ст. 49-2 КЗпП України, яка зазначає, що одночасно з попередженням про звільнення у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації. Можливість вручення будь-яких інших пропозицій вивільнюваному працівнику законом не передбачено. У зв`язку з чим, здійснення дій, не передбачених законом, є таким, що не відповідає встановленим нормам закону.

Така правова позиція щодо необхідності пропозицій вакантних посад з моменту вручення попередження до дати звільнення працівника висловлена Верховним Судом та фактично є тлумаченням застосування норми матеріального права. Але, відповідно до ч.2 ст. 19 Конституції України, державні органи не використовують в своїй діяльності судову практику. Державні органи керуються виключно Конституцією України та Законами України, що унеможливлює використання судової практики в діяльності.

У зв`язку з чим, Держекоінспекція вважає, що виконання вимоги пропозиції всіх вакантних посад з моменту вручення попередження до дати звільнення працівника можливо лише після внесення змін до чинного закону про працю.

Представник відповідача вважає безпідставними вимоги про відшкодування моральної шкоди. ОСОБА_3 не наводить доводів, які саме моральні страждання він переживав після звільнення, в чому вони полягали та з якого моменту виникли.

Представник третьої особи надав до суду відзив на позов (фактично це є пояснення третьої особи), в яких просив відмовити позивачу у задоволенні позову, підтримавши позицію відповідача викладену у відзиві на позов, а також зазначив, що в січні місяці 2019 року, а саме 04.02.2019 року голові Державної логічної інспекції Північно - Західного регіону Чорного моря Філіній О.М. надійшло доручення Держекоінспекції України від 28.01.2019 року № 22, яким доручено вручити ОСОБА_3 попередження про наступне вивільнення.

На виконання доручення були здійснені виходи на адресу місця проживання позивача, але ніхто не знаходився за вказаною адресою, про що складались відповідні акти. Також були направлені відповідні листи на адресу позивача, проте ним не отримані. Також представник зазначив, що голова ліквідкомісії Філіна О.М. та заступник голови ліквідкомісії ОСОБА_5 . о 17.59 год біля ресторану «Хижина» зустріли ОСОБА_3 та намагались його повідомити про зміст наказу про звільнення та ознайомитися під підпис. ОСОБА_3 відмовився, про що складений акт.

Державна екологічна інспекція Північно-Західного регіону Чорного моря зазначена у переліку до Постанови КМУ №102 як така, що ліквідується. Відповідно до Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань з 02.11.2018 року Державна екологічна інспекції Північно-Західного регіону Чорного моря знаходиться у стані припинення.

Жодним нормативно - правовим документом не визначено правонаступника Державної екологічної інспекції Північно-Західного регіону Чорного моря.

Безпідставними та бездоказовими на думку представника третьої особи є вимоги позивача про стягнення з відповідача моральної шкоди.

Позивач надав до суду відповідь на відзив (т.1 а.с.227-230), в якій зазначив, заперечення проти задоволення позовних вимог викладені у відзиві на позов не можуть бути прийняті до уваги. Зокрема, доводи відповідача, про те, що ОСОБА_3 не могли пропонуватись вакантні посади державної служби, на які оголошено конкурс не заслуговують на увагу, оскільки така заборона не визначена чинним законодавством України. Доводи ДЕІ України, про те, що процесуальне правонаступництво у адміністративних та господарських справах має важливе значення для діяльності органу заслуговує на увагу, в ракурсі розгляду цієї справи також, оскільки, держава в особі державних органів повинна піклуватись за своїх громадян та сприяти реалізації їх конституційним правам ( у т.ч. право на працю), а не навпаки. Саме тому, слушним буде зазначити про висновок суду викладений Великою палатою Верховного Суду, зокрема, у судовому рішенні від 16.05.2019 року у справі №823/5361/15 та від 15.05.2019 року у справі №820/10744/15, якою встановлена законодавством можливість ліквідації державної установи (організації) з одночасним створенням іншої, яка буде виконувати повноваження (завдання) особи, що ліквідується, не виключає, а включає зобов`язання роботодавця (держави) по працевлаштуванню працівників ліквідованої установи. При цьому, у випадку незаконного звільнення працівника з роботи, його порушене право повинно бути відновлене шляхом поновлення його на посаді, з якої його було незаконно звільнено.

Представник позивача акцентував увагу суду на тому, що відповідач по справі визнає той факт, що позивачеві не були запропоновані усі наявні вакантні посади. А пояснення відповідача ДЕІ України про те, що позивач ухилявся та переховувався від Ліквідаційної комісії є безпідставними, з огляду на те, що як уже зазначалось, позивач хворів, що вбачається із лікарняного листа № 792132 від 19.04.2019 року. А тому, цілком імовірно, що коли працівники Державної екологічної інспекції Північно-Західного регіону Чорного моря нібито навідувались до позивача, останній міг бути у закладі охорони здоров`я (лікарні). Більше того, зазначаємо, що відповідач по справі був проінформований про стан тимчасової непрацездатності позивача. Також, актами наданими до суду, 3-я особа лише показує фіктивність своєї роботи, але аж ніяк не виконання повноважень визначених та покладених на останню чинним законодавством, оскільки вручення поштової кореспонденції здійснюються підприємствами, які у встановленому порядку отримали дозвіл на провадження такого виду господарської діяльності. Відтак, ні відповідач, ні 3-я особа, не були позбавлені можливості повідомити позивачеві вичерпний перелік вакантних посад.

Представник позивача вважав за необхідне відзначити, що протиправні дії ДЕІ України здійснювала не лише по відношенню до позивача, а й до інших («неугодних») очільників територіальних органів. Так, показовою, на його думку, є правова позиція викладена у рішенні Харківського окружного адміністративного суду від 11.04.2019 року по справі №520/63/19 (рішення набрало законної сили 17.05.2019). У вказаному рішенні з аналогічних правовідносин, суд дійшов висновку, що виходячи з нормативного тлумачення ч.1 ст. 40, ч.1, 3 ст. 49-2 КЗпП, власник або уповноважений ним орган одночасно з попередженням про звільнення у зв`язку зі змінами в організації виробництва і праці зобов`язаний запропонувати працівникові всі наявні вакантні посади, які він може обіймати відповідно до своєї кваліфікації; - обов`язок по працевлаштуванню працівника покладається на власника з дня попередження про вивільнення до дня розірвання трудового договору, за змістом частини третьої статті 49-2 КЗпП роботодавець є таким, що виконав цей обов`язок, якщо працівникові були запропоновані всі інші вакантні посади (інша робота), які з`явилися на підприємстві протягом цього періоду та які існували на день звільнення тощо. А підставою для задоволення позову, стало те, що у ході судового розгляду відповідач не подав до суду ані доказів пропонування позивачу всіх наявних вакансій, неможливості працевлаштування позивача в штаті новоствореного органу за професією чи за спеціальністю, ані доказів неможливості надати позивачу іншу роботу в інших структурних підрозділах з урахуванням навичок, вмінь та інших професійних параметрів, в т.ч. штаті відповідача.

Щодо доводів Державної екологічної інспекції України про те, що позивач не довів завданням протиправним рішенням моральної шкоди, то такі висновки не заслуговують на увагу, оскільки ґрунтуються на припущеннях. Зокрема, протиправне звільнення з посади, вимагає від позивача відновлення порушеного права у судовому порядку, що само по собі уже свідчить про заподіяння шкоди, затрат часу тощо.

В судовому засіданні представник позивача заявлені позовні вимоги підтримав в повному обсязі, просив позов задовольнити з підстав, зазначених у позовній заяві та відповіді на відзив.

Представник відповідача та третьої особи в судовому засіданні заперечували проти задоволення позовних вимог у повному обсязі з підстав, зазначених у письмовому відзиві та поясненнях на адміністративний позов.

Спірні правовідносини між сторонами виникли з приводу проходження та звільнення з публічної служби позивача.

Статтею 1 Закону України «Про державну службу» встановлено, що державна служба - це публічна, професійна, політично неупереджена діяльність із практичного виконання завдань і функцій держави. Державний службовець - це громадянин України, який займає посаду державної служби в органі державної влади, іншому державному органі, його апараті (секретаріаті), одержує заробітну плату за рахунок коштів державного бюджету та здійснює встановлені для цієї посади повноваження, безпосередньо пов`язані з виконанням завдань і функцій такого державного органу, а також дотримується принципів державної служби.

Згідно з п.7 ч.1 ст.2 Закону суб`єкт призначення - державний орган або посадова особа, яким відповідно до законодавства надано повноваження від імені держави призначати на відповідну посаду державної служби в державному органі та звільняти з такої посади.

Відповідно до ст.5 Закону правове регулювання державної служби здійснюється Конституцією України, цим та іншими законами України, міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, постановами Верховної Ради України, указами Президента України, актами Кабінету Міністрів України та центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері державної служби. Відносини, що виникають у зв`язку із вступом, проходженням та припиненням державної служби, регулюються цим Законом, якщо інше не передбачено законом. Дія норм законодавства про працю поширюється на державних службовців у частині відносин, не врегульованих цим Законом.

Відповідно до Положення про Державну екологічну інспекцію України, затверджену постановою КМУ №275 від 19.04.2017 року, згідно з п.1 якого Державна екологічна інспекція України (Держекоінспекція) є центральним органом виконавчої влади.

Пунктом 5 Положення визначено, що Держекоінспекція з метою організації своєї діяльності, крім іншого, забезпечує в межах повноважень, передбачених законом, здійснення заходів щодо запобігання корупції і контроль за їх реалізацією в апараті Держекоінспекції, її територіальних органах; здійснює добір кадрів в апарат Держекоінспекції та на керівні посади в її територіальні органи, організовує роботу з підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації державних службовців і працівників апарату Держекоінспекції та її територіальних органів.

Держекоінспекцію очолює Голова, який призначається на посаду та звільняється з посади Кабінетом Міністрів України за пропозицією Комісії з питань вищого корпусу державної служби (п.10). Голова Держекоінспекції за посадою є Головним державним інспектором України з охорони навколишнього природного середовища (п.11).

Згідно з п.12 Голова Держекоінспекції, крім іншого, очолює Держекоінспекцію, здійснює керівництво її діяльністю, представляє Держекоінспекцію у відносинах з іншими органами, підприємствами, установами та організаціями в Україні і за її межами (пп.1); затверджує положення про самостійні структурні підрозділи апарату Держекоінспекції (пп.10); призначає на посаду за результатами конкурсного відбору та звільняє з посади за погодженням з Міністром екології та природних ресурсів керівників і заступників керівників самостійних структурних підрозділів апарату Держекоінспекції (пп.11); призначає на посаду та звільняє з посади керівників та заступників керівників територіальних органів Держекоінспеції відповідно до законодавства про державну службу (пп.14); вносить Міністрові екології та природних ресурсів пропозиції щодо утворення в межах граничної чисельності державних службовців та працівників Держекоінспекції і коштів, передбачених на її утримання, а також щодо ліквідації, реорганізації Кабінетом Міністрів України територіальних органів Держекоінспекції, які є юридичними особами публічного права (п.15);утворює в межах граничної чисельності державних службовців та працівників Держекоінспекції і коштів, передбачених на її утримання, ліквідує, реорганізує за погодженням із Кабінетом Міністрів України і Міністром екології та природних ресурсів територіальні органи Держекоінспекції як структурні підрозділи її апарату (п.16); вирішує в установленому порядку питання щодо заохочення та притягнення до дисциплінарної відповідальності керівників територіальних органів Держекоінспекції, державних службовців та працівників апарату Держекоінспекції, присвоює їм ранги державних службовців (пп.18); підписує накази Держекоінспекції (п.23).

Судом встановлено, що ОСОБА_3 наказом Державної екологічної інспекції України №432-о від 31.10.2016 року призначений на посаду начальника Державної екологічної інспекції Північно-Західного регіону Чорного моря - Головного державного інспектора з охорони навколишнього природного середовища Чорного моря з 31.10.2016 року, як такого, що успішно пройшов за конкурсом (т.2 а.с.29).

Таким чином, суб`єктом призначення на посаду позивача є Державна екологічна інспекція України та трудові відносини у позивача з 31.10.2016 року виникли саме з Державною екологічною інспекцією України, на якій лежить обов`язок дотримання трудових прав позивача.

Наказом Державної екологічної інспекції України №208-6 від 17.10.2017 року ОСОБА_3 - начальнику Державної екологічної інспекції Північно-Західного регіону Чорного моря на підставі його заяви надана відпустка для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку з 17.10.2017 року по 20.04.2019 року (т.2 а.с.34 -37).

21.02.2018 року КМУ прийняв постанову №102 «Питання реалізації Концепції реформування системи державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища», якою постановив: - утворити як юридичні особи публічного права міжрегіональні територіальні органи Державної екологічної інспекції за переліком згідно з додатком 1; - ліквідувати як юридичні особи публічного права територіальні органи Державної екологічної інспекції за переліком згідно з додатком 2; - установити, що територіальні органи Державної екологічної інспекції, що ліквідуються, продовжують виконувати свої повноваження до передачі таких повноважень територіальним органам, які утворюються згідно з пунктом 1 цієї постанови.

Згідно з додатком 1 створено п`ять міжрегіональних територіальних органів Держекоінспекції, замість дванадцяти ліквідованих (додаток 2) територіальних органів Держекоінспекції, тобто в процесі реформування деякі територіальні органи інспекції об`єднуються і утворюються міжрегіональні.

Державною екологічною інспекцією України відповідно до зазначеної постанови КМУ виданий наказ №230 від 31.10.2018 року, яким наказано, зокрема:

- ліквідувати як юридичну особу публічного права Державну екологічну інспекцію Північно-Західного регіону Чорного моря;

- утворити ліквідаційну комісію Державної екологічної інспекції Північно-Західного регіону Чорного моря; начальнику відділу управління персоналом Державної екологічної інспекції України попередити начальника Державної екологічної інспекції Північно-Західного регіону Чорного моря, першого заступника начальника та заступника начальника Державної екологічної інспекції Північно-Західного регіону Чорного моря про наступне вивільнення у зв`язку з ліквідацією Державної екологічної інспекції Північно-Західного регіону Чорного моря (т.1 а.с.44-45).

Наказами Державної екологічної служби України від 16.12.2018 року №294, 04.02.2019 року №53 доручено голові ліквідаційної комісії Державної екологічної інспекції Північно-Західного регіону Чорного моря Філіній О.М. забезпечити передачу майна, документів та матеріалів Державній екологічній інспекції Кримсько-Чорноморського округу (т.1 а.с.48,52).

Відповідно до п.1 Порядку №1074 цей Порядок визначає механізм здійснення заходів, пов`язаних з утворенням, реорганізацією або ліквідацією міністерств, інших центральних органів виконавчої влади (далі - органи виконавчої влади) та їх територіальних органів.

Дія цього Порядку поширюється на центральні органи виконавчої влади із спеціальним статусом та їх територіальні органи, крім випадків, коли Конституцією та законами України визначені інші особливості порядку їх утворення, реорганізації або ліквідації.

Органи виконавчої влади утворюються, реорганізуються або ліквідуються Кабінетом Міністрів України за поданням Прем`єр-міністра України (п.2).

Пунктом 3 Порядку встановлено, що пропозиція щодо утворення, реорганізації або ліквідації органу виконавчої влади вноситься Прем`єр-міністрові України членом Кабінету Міністрів України з урахуванням пріоритетів діяльності Кабінету Міністрів України, необхідності забезпечення здійснення повноважень органів виконавчої влади і недопущення дублювання їх повноважень та містить:

у разі утворення органу виконавчої влади - обґрунтування щодо основних завдань та функцій такого органу, відповідні фінансово-економічні розрахунки з визначенням джерел покриття витрат, пов`язаних з його функціонуванням;

у разі реорганізації органу виконавчої влади - обґрунтування щодо неможливості або недоцільності виконання відповідних завдань та функцій таким органом, визначення шляху реорганізації (злиття, приєднання, поділ, перетворення), а також відповідні фінансово-економічні розрахунки;

у разі ліквідації органу виконавчої влади - обґрунтування щодо доцільності відмови держави від виконання завдань та функцій такого органу або передачі їх іншим органам виконавчої влади.

Орган виконавчої влади утворюється шляхом утворення нового органу виконавчої влади або в результаті реорганізації (злиття, поділу, перетворення) одного чи кількох органів виконавчої влади (п.4).

Орган виконавчої влади припиняється шляхом реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації (п.5)

Відповідно до п.6 Порядку права та обов`язки органів виконавчої влади переходять:

у разі злиття органів виконавчої влади - до органу виконавчої влади, утвореного внаслідок такого злиття;

у разі приєднання одного або кількох органів виконавчої влади до іншого органу виконавчої влади - до органу виконавчої влади, до якого приєднано один або кілька органів виконавчої влади;

у разі поділу органу виконавчої влади - до органів виконавчої влади, утворених внаслідок такого поділу;

у разі перетворення органу виконавчої влади - до утвореного органу виконавчої влади;

у разі ліквідації органу виконавчої влади і передачі його завдань та функцій іншим органам виконавчої влади - до органів виконавчої влади, визначених відповідним актом Кабінету Міністрів України.

Згідно з п.7 Порядку майнові права та обов`язки органів виконавчої влади у разі їх злиття, приєднання або перетворення переходять правонаступникові на підставі передавального акта, а у разі їх поділу - згідно з розподільчим балансом. У разі ліквідації органу виконавчої влади складається ліквідаційний баланс.

Кабінет Міністрів України приймає рішення щодо подальшого використання нерухомого майна органу виконавчої влади, що ліквідується, та визначає суб`єкта управління підприємств, установ та організацій, що належать до сфери управління такого органу.

Згідно з п.8,п.10 Порядку внаслідок реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) органів виконавчої влади припиняється той орган виконавчої влади, майнові права та обов`язки якого переходять його правонаступникам. Забезпечення здійснення заходів, пов`язаних з провадженням діяльності утвореним органом виконавчої влади, покладається на його керівника.

Аналіз положень вищезазначеного Порядку №1074, постанови КМУ №102 «Питання реалізації Концепції реформування системи державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища», якою визначений перелік утворених міжрегіональних територіальних органів Державної екологічної інспекції та перелік ліквідованих територіальних органів Державної екологічної інспекції, видані на виконання цієї постанови накази ДЕІУ від 31.10.2018 року №230, а також від 16.12.2018 року №294, 04.02.2019 року №53 про доручення голові ліквідаційної комісії Державної екологічної інспекції Північно-Західного регіону Чорного моря Філіній О.М. забезпечити передачу майна, документів та матеріалів Державній екологічній інспекції Кримсько-Чорноморського округу, свідчать про те, що відбулась реорганізація територіальних органів центрального органу виконавчої державної влади - Державної екологічної інспекції України.

Вказані обставини підтверджуються тим, що працівникам територіальних органів у попередженнях про наступне вивільнення пропонувались посади в інших органах Державної екологічної інспекції України для переведення на ці посади.

01.11.2018 року в.о. голови, перший заступник Голови Державної екологічної інспекції України підписав Попередження про наступне вивільнення ОСОБА_3 , в якому у зв`язку з ліквідацією Державної екологічної інспекції Північно-Західного регіону Чорного моря в.о. голови ДЕІУ попереджає позивача про скорочення посади начальника Державної екологічної інспекції Північно-Західного регіону Чорного моря, яку він обіймає, по закінченню двох місяців з моменту вручення цього попередження, та пропонує для переведення наявні вакансії відповідно до кваліфікації. Перелік містить п`ять посад заступників начальника Державної екологічної інспекції у Вінницький, Луганській, Тернопільський, Чернівецький областях та першого заступника начальника в Чернівецький області.

Позивача повідомлено, що у разі згоди на переведення на одну з запропонованих посад необхідно подати заяву, у разі відмови від переведення на жодну з запропонованих посад трудовий договір буде припинено на підставі п.1 ч.1 ст.87 Закону України «Про державну службу» (т.1 а.с.36-37).

Вказане попередження направлено на адресу позивача супровідним листом від 13.11.2018 року №5-8-7835 (т.1 а.с.35).

Відповідач на запит адвоката надав копію поштового повідомлення, в якому зазначено працівником пошти про вручення 20.11.2018 року поштового відправлення особисто (т.1 а.с.38).

Позивач заперечує про отримання ним вказаного поштового повідомлення.

17.04.2019 року ОСОБА_3 направляє на адресу в.о. голови Державної екологічної інспекції України заяву від 16.04.2019 року про продовження відпустки для догляду за дитиною з наданням довідки №205 від 16.04.2019 року про потребу дитини у домашньому догляді (т.1 а.с.16-17), яка доставлена на адресу ДЕІУ 18.04.2018 року (а.с.21-22).

17.04.2019 року Державна екологічна інспекція України видає наказ №106-о «Про звільнення ОСОБА_3 », яким звільняє позивача з посади начальника Державної екологічної інспекції Північно-Західного регіону Чорного моря - Головного державного інспектора з охорони навколишнього природного середовища Чорного моря 22.04 2019 року у зв`язку з ліквідацією Державної екологічної інспекції Північно-Західного регіону Чорного моря відповідно до п.1 ч.1 ст.87 Закону України «Про державну службу».

Цим же наказом Державній екологічній інспекції Північно-Західного регіону Чорного моря вказано в одноденний термін після звільнення ОСОБА_3 з займаної посади надати до Держекоінспекції службове посвідчення ОСОБА_3 , завірені належним чином копію наказу про оголошення цього наказу та копію акту передачі справ і майна передбаченого ст.89 Закону України «Про державну службу» (т.1 а.с.24).

18.04.2019 року Державна екологічній інспекції Північно-Західного регіону Чорного моря видає наказ №44-о за підписом заступника начальника Інспекції, голови ліквідаційної комісії ОСОБА_6 , згідно з яким оголошується наказ Державної екологічної інспекції України від 17.04.2019 року №106-О «Про звільнення ОСОБА_3 » (т.1 а.с.25-26).

22.04.2019 року в.о. голови ДЕІУ підписує лист на адресу ОСОБА_3 за №2529/5/8-19, що ДЕІУ розглянула заяву позивача від 15.04.2019 року щодо надання відпустки без збереження заробітної плати для догляду за дитиною. У листі зазначено, що відповідно до постанови КМУ від 21.02.2018 № 102, наказу ДЕІУ від 31.10.2018 №230 “Про ліквідацію Державної екологічної Північно-Західного регіону Чорного моря” державний орган, з яким ОСОБА_3 перебуває в трудових відносинах ліквідовується.

Враховуючи отримання позивачем 20.11.2018 листа Держекоінспекції від 13.11.2018 5-8-7835 з Попередженням про наступне вивільнення від 01.11.2018 та відсутність заяви про згоду обійняти одну з запропонованих у цьому попередженні вакантних посад, 22.04.2019 ОСОБА_3 звільнено з посади начальника Державної екологічної інспекції Північно-Західного регіону Чорного моря відповідно до п.1 ч.1 ст87 Закону України “Про державну службу” з дотриманням вимог встановлених у п.1 ч.1 ст.40,ч.4 ст.40 та ст.184 КЗпПУ.

У листі також зазначено, що відпустка може погоджуватись працівникам з якими Держекоінспекція знаходиться у трудових відносинах. (т.1 а.с.30).

Вислухавши пояснення учасників справи, проаналізувавши надані докази у їх сукупності суд дійшов висновку про те, що наказ Державної екологічної інспекції України від 17.04.2019 №106-0 «Про звільнення ОСОБА_3 » є протиправним та підлягає скасуванню, виходячи з наступного.

Статтею 83 Закону № 889-VІІІ встановлені підстави для припинення державної служби, в тому числі за ініціативою суб`єкта призначення.

Згідно із п.1 ч.1 ст.87 Закону № 889-VІІІ підставами для припинення державної служби за ініціативою суб`єкта призначення є, зокрема, скорочення чисельності або штату державних службовців, ліквідація державного органу, реорганізація державного органу у разі, коли відсутня можливість пропозиції іншої рівноцінної посади державної служби, а в разі відсутності такої пропозиції - іншої роботи (посади державної служби) у цьому державному органі.

Частиною 3 ст. 87 Закону №889-VІІІ встановлено, що процедура вивільнення державних службовців на підставі п. 1 ч.1 цієї статті визначається законодавством про працю. Звільнення на підставі п.1 ч. 1 цієї статті допускається лише у разі, якщо державного службовця не може бути переведено на іншу посаду відповідно до його кваліфікації або якщо він відмовляється від такого переведення.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.40 КЗпПУ трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадку змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.

Згідно із ч.2 ст.40 КЗпП України, звільнення з підстави, зазначеної зокрема у п.1 ч.1 цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.

Статтею 49-2 КЗпПУ встановлено, що про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці. При вивільненні працівників у випадках змін в організації виробництва і праці враховується переважне право на залишення на роботі, передбачене законодавством.

Одночасно з попередженням про звільнення у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації. При відсутності роботи за відповідною професією чи спеціальністю, а також у разі відмови працівника від переведення на іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації працівник, на власний розсуд, звертається за допомогою до державної служби зайнятості або працевлаштовується самостійно.

Положення ст.49-2 КЗпПУ кореспондуються зі ст. 43 Конституції України, ст.51 КЗпПУ щодо гарантій забезпечення права громадян на працю, однією з яких є правовий захист від необґрунтованої відмови у прийнятті на роботу і незаконного звільнення, а також сприяння у збереженні роботи.

Таким чином, відповідно до ст.49-2 КЗпПУ, ст.87 Закону № 889-VІІІ власник або уповноважений ним орган зобов`язані повідомити працівника про наступне вивільнення у зв`язку зі змінами в організації виробництва і праці не пізніше ніж за два місяці та одночасно роботодавець повинен надати працівнику пропозицію іншої рівноцінної посади державної служби, а в разі відсутності такої пропозиції – пропозицію іншої роботи (посади державної служби) у цьому державному органі.

Статтею 184 КЗпП України встановлено, що звільнення вагітних жінок і жінок, які мають дітей віком до трьох років (до шести років – ч.6 ст.179), одиноких матерів при наявності дитини віком до чотирнадцяти років або дитини з інвалідністю з ініціативи власника або уповноваженого ним органу не допускається, крім випадків повної ліквідації підприємства, установи, організації, коли допускається звільнення з обов`язковим працевлаштуванням. Обов`язкове працевлаштування зазначених жінок здійснюється також у випадках їх звільнення після закінчення строкового трудового договору. На період працевлаштування за ними зберігається середня заробітна плата, але не більше трьох місяців з дня закінчення строкового трудового договору.

Відповідно до ст.179 КЗпП України відпустка для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку ,а у разі, якщо дитина потребує домашнього догляду, відпустка без збереження заробітної плати тривалістю, визначеною у медичному висновку, але не більш як до досягнення дитиною шестирічного віку, можуть бути використані повністю або частинами також батьком дитини, бабою, дідом чи іншими родичами, які фактично доглядають за дитиною.

Судом встановлено, що суб`єктом призначення на посаду позивача є Державна екологічна інспекція України та трудові відносини у позивача з 31.10.2016 року виникли саме з Державною екологічною інспекцією України, тому посилання у листі ДЕІУ підписаному в.о. голови ДЕІУ від 22 .04.2019 року за №2529/5/8-19 направленому на адресу ОСОБА_3 , що відповідно до постанови КМУ від 21.02.2018 № 102, наказу ДЕІУ від 31.10.2018 №230 державний орган, з яким ОСОБА_3 перебуває в трудових відносинах ліквідовується, є неспроможним, оскільки позивач знаходився у трудових відносинах з е Державною екологічною інспекцією України.

Судом встановлено, що Наказом Державної екологічної інспекції України №208-6 від 17.10.2017 року ОСОБА_3 - начальнику Державної екологічної інспекції Північно-Західного регіону Чорного моря на підставі його заяви надана відпустка для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку з 17.10.2017 року по 20.04.2019 року (т.2 а.с.34 -37).

Таким чином, по 20.04.2019 року включно ОСОБА_3 знаходився в соціальній відпустки для догляду за дитиною до трьох років, відповідно відповідач ДЕІУ не мала права видавати будь-яких наказів відносно ОСОБА_3 до 20.02.2019 року включно, тим більш про його звільнення (оскаржуваний наказ виданий 17.04.2019 року), навіть якщо датою звільнення в цьому наказі зазначена дата його виходу на службу після соціальної відпустки.

Вказані обставини свідчать про протиправність видання відповідачем наказу від 17.04.2019 №106-0 «Про звільнення ОСОБА_3 ».

З цих підстав є неспроможним посилання відповідача у листі від 22 .04.2019 року за №2529/5/8-19 направленому на адресу позивача щодо розгляду його заяви щодо надання відпустки без збереження заробітної плати для догляду за дитиною, що відпустка може погоджуватись працівникам з якими Держекоінспекція знаходиться у трудових відносинах. Судом встановлено, що вказана заява надійшла до відповідача 18.04.2019 року, тобто під час знаходження позивача у соціальній відпустки для догляду за дитиною до трьох років.

Видання неправомірного наказу від 17.04.2019 року про звільнення позивача, тобто до закінчення його перебування у відпустці, відповідач створив неправомірно умови щодо не розгляду його заяви, яка надійшла до відповідача 18.04.2019 року.

Крім того, відповідачем недотримано вимог ст.49-2 КЗпПУ, ст.87 Закону № 889-VІІІ власник або уповноважений ним орган зобов`язані повідомити працівника про наступне вивільнення у зв`язку зі змінами в організації виробництва і праці не пізніше ніж за два місяці та одночасно роботодавець повинен надати працівнику пропозицію іншої рівноцінної посади державної служби, а в разі відсутності такої пропозиції – пропозицію іншої роботи (посади державної служби) у цьому державному органі.

Відповідачем не доведено належними та допустимими доказами попередження позивача про наступне вивільнення. Суд вважає, що направлення суб`єктом призначення попередження про наступне вивільнення позивачу поштою не є належним виконанням вимог ст.49-2 КЗпПУ, ст.87 Закону № 889-VІІІ, оскільки суб`єкт призначення, як роботодавець, зобов`язаний дотримуватися гарантій трудових прав службовців та пропозиція посад для переведення повинна бути реальною, тобто суб`єкт призначення повинен мати достовірні та належні докази вручення попередження про наступне вивільнення та запропонування посад для переведення. Таких доказів відповідачем не надано.

Крім того, відповідач не тільки не спростував тверджень позивача, що у вказаному попередженні не було вказано всіх наявних вакантних посад для його переведення, але у відзиві та судовому засіданні визнав наявність інших рівноцінних посад державної служби, які не містяться у вказаному попередженні. Відповідні докази про наявність вказаних посад надані також представником позивача.

Необхідність дотримання вимог трудового законодавства щодо запропонування працівнику всіх наявних вакансій зазначено у постанові Верховного Суду України і від 10.03.2015 року по справі №21-52а15. Верховний суд України зазначив, що у п.19 постанови Пленуму верховного суду України від 06.11.1992 року №9 «Про практику розгляду трудових спорів» містяться роз`яснення, згідно з якими при розгляді спорів про звільнення за п.1 ч.1 ст.40 КЗпПУ суди зобов`язані з`ясувати, чи дійсно у відповідача мали місце зміни в організації виробництва і праці, зокрема, ліквідація, реорганізація або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників, чи додержано власником або уповноваженим ним органом норм законодавства, що регулюють вивільнення працівника, які є докази щодо змін в організації виробництва і праці, про те, що працівник відмовився від переведення на іншу роботу або що власник або уповноважений ним орган не мав можливості перевести працівника з його згоди на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації. Таким чином, виходячи з нормативного тлумачення п.1 ч.1ст.40, ч.1 та 3 ст.49-2 КЗпПУ колегія суддів дійшла висновку, що власник або уповноважений ним орган одночасно з попередженням про звільнення у зв`язку зі змінами в організації виробництва і праці зобов`язаний запропонувати працівникові всі наявні вакантні посади, які він може обіймати відповідно до своєї кваліфікації. Тобто вживає заходи до переведення працівника за його згодою на іншу роботу.

Крім того, суд дійшов висновку, що відповідачем порушені вимоги ст.184,179 КЗпПУ не тільки тим, що оскаржуваний наказ був виданий під час перебування позивача у відпустці за доглядом за дитиною до трьох років, але й тим, що відповідачем не дотримано гарантій встановлених ст.184 для осіб, які доглядають за дитиною.

Статтею 184 КЗпП України встановлено, що звільнення таких осіб не допускається, крім випадків повної ліквідації підприємства, установи, організації, коли допускається звільнення з обов`язковим працевлаштуванням.

А тому, заборона звільняти працівників названих категорій з ініціативи роботодавця є безумовною. Єдиний випадок, в якому допускається звільнення - це повна ліквідація підприємства, установи, організації. Однак, і тут законодавець законом встановив захист прав осіб вказаної категорії, а саме в такому разі роботодавець повинен обов`язково працевлаштувати особу у на іншому підприємстві.

Навіть у випадку повної ліквідації підприємства, установи, організації роботодавець повинен обов`язково працевлаштувати особу на іншому підприємстві. При цьому законодавець не ставить в залежність виконання вказаного обв`язку від жодних обставин.

Таким чином, у виниклих спірних правовідносинах суб`єкт призначення – ДЕІУ мав безумовний обов`язок працевлаштувати позивача. Лише наявність достовірних, належних доказів щодо відмови позивача проходити державну службу в органах Державної екологічної інспекції України може бути підставою для його звільнення.

Суд вважає, що суб`єктом владних повноважень порушено принцип захисту обґрунтованих сподівань, який тісно пов`язаний із принципом юридичної визначеності і є невід`ємним елементом принципу правової держави та верховенства права. Європейським судом у справі Black Clawson Ltd. v. Papierwerke AG, (1975) AC 591 at 638 зазначено, що сприйняття верховенства права як конституційного принципу вимагає того, аби будь-який громадянин, перед тим, як вдатися до певних дій, мав змогу знати заздалегідь, які правові наслідки настануть. Сутність принципу правової визначеності Європейський суд визначив як забезпечення передбачуваності ситуації та правовідносин у сферах, що регулюються, цей принцип не дозволяє державі посилатись на відсутність певного правового акта, який визначає механізм реалізації прав і свобод громадян, закріплених у конституційних та інших актах.

Трудовою гарантією для позивача була відсутність права у відповідача звільняти його під час знаходження у відпустки для догляду за дитиною до трьох років, проте оскаржуваний наказ виданий саме під час його знаходження у вказаній відпустці.

Судом встановлено, що у п.2 наказу Державної екологічної інспекції України від 17.04.2019 року №106-О «Про звільнення ОСОБА_3 » наказано Державній екологічній інспекції Північно-Західного регіону Чорного моря в одноденний термін після звільнення ОСОБА_3 з займаної посади надати до Держекоінспекції службове посвідчення ОСОБА_3 , завірені належним чином копію наказу про оголошення цього наказу та копію акту передачі справ і майна передбаченого ст.89 Закону України «Про державну службу» (т.1 а.с.24).

18.04.2019 року Державна екологічній інспекції Північно-Західного регіону Чорного моря видає наказ №44-о за підписом заступника начальника Інспекції, голови ліквідаційної комісії ОСОБА_6 , згідно з яким оголошується наказ Державної екологічної інспекції України від 17.04.2019 року №106-О «Про звільнення ОСОБА_3 » (т.1 а.с.25-26).

Статтею 47 КЗпПУ визначено, що у разі звільнення працівника з ініціативи власника або уповноваженого ним органу він зобов`язаний також у день звільнення видати йому копію наказу про звільнення з роботи. В інших випадках звільнення копія наказу видається на вимогу працівника. Таким чином, законодавець встановив, що при звільнення за ініціативою власника або уповноваженого ним органу вручення копії наказу про звільнення працівнику є обов`язковим, що є також належним доказом про його усвідомленість про час та підстави звільнення.

Суб`єкт призначення ДЕІУ пунктом 2 оскаржуваного наказу від 17.04.2019 року №106-О «Про звільнення ОСОБА_3 » фактично звільнила себе від обов`язку встановленого ст.47 КЗпПУ щодо видачи у день звільнення позивачу копії наказу про його звільнення за ініціативою суб`єкта призначення, та не виконав вказаний обов`язок.

Значення слова «оголошення» має різні тлумачення, у тому числі повідомлення, оповіщення про що-небудь, офіційно повідомляти про чиєсь розпорядження.

З огляду на це наказ від 18.04.2019 року Державної екологічної інспекції Північно-Західного регіону Чорного моря №44-о за підписом заступника начальника Інспекції, голови ліквідаційної комісії ОСОБА_6 , згідно з яким оголошується наказ Державної екологічної інспекції України від 17.04.2019 року №106-О «Про звільнення ОСОБА_3 » суд вважає нікчемним, оскільки достовірно встановлено, що він не оголошувався ОСОБА_3 . Крім того, правові наслідки для позивача має саме наказ від 17.04.2019 року №106-О «Про звільнення ОСОБА_3 ».

Суд дійшов висновку, що наказ від 17.04.2019 року №106-О «Про звільнення ОСОБА_3 » є протиправним та підлягає скасуванню.

Відповідно до оскаржуваного наказу від 17.04.2019 року №106-О «Про звільнення ОСОБА_3 » позивач звільнений 22.04.2019 року.

Пунктом 2.27 Інструкції про порядок ведення трудових

книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України, МЮУ, Міністерства соціального захисту населення України №58 від 29.07.1992 року, при внесенні запису про звільнення у трудовій книжці працівника ставиться, ставиться, зокрема, дата звільнення. Днем звільнення вважається останній день роботи.

З урахуванням викладеного позивач повинен бути поновлений на посаді з якої звільнений з 23.04.2019 року.

Вирішуючи питання щодо позовних вимог про стягнення моральної шкоди, суд дійшов висновку, що вони не підлягають задоволенню, оскільки позивачем у позові не зазначено доказів її наявності, не наведено належних та допустимих доказів заподіяння позивачу моральних чи фізичних страждань. Крім того, питання реорганізація територіальних органів ДЕІУ є загальновідомим фактом, а тому суд вважає, що позивач, незважаючи на те, що він знаходився у відпустці для догляду за дитиною, але займаючи посаду начальника територіального органу ДЕІУ, мав би вирішувати питання з ДЕІУ щодо умов подальшого його перебування на службі з власної ініціативи.

У відповідності з п. 2, 3 ч. 1 ст. 371 КАС України рішення суду про поновлення на посаді у відносинах публічної служби підлягають негайному виконанню.

Суд вважає за необхідне допустити негайне виконання рішення суду в частині поновлення позивача на посаді начальника Державної екологічної інспекції Північно-Західного регіону Чорного моря.

Керуючись статтями 2,3,6,7,8,9,12,139,241-246,371 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В :

Адміністративний позов ОСОБА_3 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Державної екологічної інспекції України (Новопечерський пров.,3, корпус 2,м. Київ,01052, код ЄДРПОУ 37508533), третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Державна екологічна інспекція Північно-Західного регіону Чорного моря (12-а Лінія 6-ї станції Люстдорфської дор.,22, м. Одеса, 65114, код ЄДРПОУ 38016986), про визнання протиправним та скасування наказу про звільнення, поновлення на посаді, стягнення моральної шкоди – задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати наказ Державної екологічної інспекції України від 17.04.2019 №106-0 «Про звільнення ОСОБА_3 »

Поновити ОСОБА_3 па посаді начальника Державної екологічної інспекції Північно-Західного регіону Чорного моря з 23.04.2019 року.

У задоволенні решти позовних вимог – відмовити.

Допустити негайне виконання рішення суду в частині поновлення ОСОБА_3 на посаді начальника Державної екологічної інспекції Північно-Західного регіону Чорного моря з 23.04.2019 року.

Рішення набирає законної сили у порядку ст.255 КАС України.

Рішення може бути оскаржене у порядку та строки встановлені ст.295-297 КАС України.

Суддя Е.В. Катаєва

.