Рішення № 84009337, 27.08.2019, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

27 серпня 2019 року 12 год. 44 хв.Справа № 280/5080/18 м.ЗапоріжжяЗапорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Сацького Р.В., за участю секретаря судового засідання Серебрянникової О.А., та сторін

від позивача: адвокат Коломоєць І.В.,

від відповідача: Прокоф`єв С.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами спрощенного позовного провадження адміністративну справу

за позовом: ОСОБА_1 (фактичне місце проживання: АДРЕСА_1 )

до відповідача – Запорізької митниці ДФС (69041, м. Запоріжжя, вул. Сергія Синенка, буд. 12, код ЄДРПОУ 39477764),

про визнання бездіяльності протиправною та стягнення середнього заробітку за час відсторонення,-

ВСТАНОВИВ:

29 листопада 2018 р. до Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Запорізької митниці ДФС про визнання бездіяльності протиправною та стягнення середнього заробітку за час відсторонення, в якому позивач з урахуванням уточнених позовних вимог просить суд:

- визнати бездіяльність відповідача про закриття дисциплінарних проваджень відносно позивача протиправною та зобов`язати відповідача закрити дисциплінарне провадження відносно позивача;

- стягнути з відповідача на користь позивача середню заробітну плату за весь період його відсторонення від виконання посадових обов`язків (вимушеного прогулу) у розмірі 70705,39 грн та компенсацію за невиплачений дохід у розмірі 56917,91 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що з 11.04.2017 по 02.11.2017 його було відсторонено від роботи у зв`язку з проведенням двох дисциплінарних проваджень, які на час звернення до суду не закриті, до дисциплінарної відповідальності позивача не притягнуто, у зв`язку з чим, вважає що відповідач має обов`язок по виплаті середнього заробітку по за час відсторонення. Окрім того, у зв`язку з порушенням строків зазначеної виплати, просить стягнути компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати.

Ухвалою суду від 02.12.2018 відкрито провадження за правилами спрощеного позовного провадження з викликом (повідомленням) сторін, призначено судове засідання на 26.12.2018 о/об 12 год. 00 хв.

19 грудня 2018 р. від представника відповідача через канцелярію суду (вх. №41855) надійшов відзив на позовну заяву, в якому просить відмовити в задоволені позову. В обґрунтування відзиву зазначив, що дисциплінарні провадження 29.03.2017 та 24.10.2017 закінчені, однак рішень про закриття дисциплінарного провадження начальник митниці не приймав, так як скасування наказу про притягнення до дисциплінарної відповідальності не є підставою для закриття дисциплінарного провадження.

26 грудня 2018 р. від представника відповідача через канцелярію суду (вх. №42446) надійшло клопотання про залишення позовної заяви без розгляду, у зв`язку з тим, що в матеріалах справи позовна заява підписана адвокатом Лишенко С.С., але не надано до справи ні ордера, ні довіреності. Вважає, що позовна заява підписана особою яка не мала не це повноважень.

Ухвалою суду від 26.12.2018 відкладено судове засідання на 28.01.2019 о/об 12 год. 00 хв.

18 січня 2019 р. від представника позивача через канцелярію суду (вх. №2323) надійшла відповідь на відзив.

Ухвалою суду від 29 січня 2019 року, провадження по справі зупинено до 06 березня 2019 р. для примирення сторін.

Ухвалою суду від 06.03.2019 поновлено провадження по справі.

Ухвалою суду від 06.03.2019 в задоволені клопотання представника відповідача про залишення позовної заяви без розгляду – відмовлено.

Ухвалою суду від 06.03.2019 витребувано від Запорізької митниці Державної фіскальної служби України завірені належним чином розпорядчий акт (наказ, розпорядження тощо) за яким ОСОБА_1 приступив до виконання службових обов`язків після відсторонення наказами від 10.03.2017 №116-о та від 11.04.2017 №172-о.

Ухвалою суду від 06.03.2019 провадження по справі зупинено до 13 травня 2019 р. для примирення сторін.

Ухвалою суду від 13.05.2019 продовжено зупинення провадження для примирення сторін до 10.06.2019.

Ухвалою суду від 10.06.2019 продовжено зупинення провадження для примирення сторін до 27.08.2019.

Ухвалою суду від 10.06.2019 витребувано від Запорізької митниці ДФС розрахунок невиплаченого середньої заробітної плати за період з 11.04.2017 по 02.11.2017 (включно) у зв`язку з відстороненням ОСОБА_1 від виконання посадових обов`язків на підставі наказів №116-о від 10.03.2017 та № 172-о від 11.04.2017 та розрахунок компенсації за не виплачений дохід.

Ухвалою суду від 27 серпня 2019 року поновлено провадження по справі, судовий розгляд справи призначено на 27 серпня 2019 року о/об 11 год. 00 хв.

У судовому засіданні представник позивача підтримав заявлені вимоги, представник відповідача проти задоволення позову заперечувала.

Розглянувши матеріали та з`ясувавши всі обставини адміністративної справи, які мають юридичне значення для розгляду та вирішення спору по суті, дослідивши наявні у справі докази у їх сукупності, судом встановлено наступне.

Наказом Запорізької митниці ДФС Державної фіскальної служби України за № 116-о від 10.03.2017 «Про відсторонення від виконання посадових обов`язків», ОСОБА_1 – головного державного інспектора відділу митного оформлення № 1 митного поста «Запоріжжя - аеропорт», відсторонено від виконання посадових обов`язків з 10.03.2017 на час здійснення дисциплінарного провадження.

За результатами дисциплінарного провадження, за поданням дисциплінарної комісії від 29.3.2017 № 08-70-03-01-68/58, наказом Запорізької митниці ДФС № 165-о від 04.04.2017 «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності», ОСОБА_1 оголошено догану.

Наказом Запорізької митниці ДФС Державної фіскальної служби України за № 172-о від 11.04.2017 «Про відсторонення від виконання посадових обов`язків», ОСОБА_1 – головного державного інспектора відділу митного оформлення № 1 митного поста «Запоріжжя - аеропорт», відсторонено від виконання посадових обов`язків з 11.04.2017 на час здійснення дисциплінарного провадження.

За результатами дисциплінарного провадження, за поданням дисциплінарної комісії від 24.10.2017 № 08-70-03-01-68/158, наказом Запорізької митниці ДФС № 495-о від 02.11.2017 «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності», ОСОБА_1 притягнуто до дисциплінарної відповідальності у виді попередження про неповну службову відповідність.

Не погодившись з притягненням до дисциплінарної відповідальності – ОСОБА_1 оскаржив вказані накази в суді.

Рішенням Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 08 серпня 2017 року, по справі № 808/991/17, визнано протиправним та скасовано наказ Запорізької митниці ДФС № 165-о від 04.04.2017 про притягнення до дисциплінарної відповідальності ОСОБА_1 .

Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 26 березня 2018 року по справі № 808/3456/17, визнано протиправним та скасувати наказ Запорізької митниці ДФС №495-о від 02.11.2017 про притягнення до дисциплінарної відповідальності ОСОБА_1 .

Заявою від 09.08.2018 та від 01.11.2018 позивач звертався до Запорізької митниці ДФС з заявою про винесення рішення про закриття дисциплінарних проваджень та проханням виплатити середній заробіток за час вимушеного прогулу з 11.04.2017 по 02.11.2017, із посиланням на рішення суду якими скасовано накази про притягнення до дисциплінарної відповідальності ОСОБА_1

Повідомленням Запорізької митниці ДФС від 20.08.2018 № 996/11/08-70-05, ОСОБА_1 проінформовано, що при проведенні службового розслідування та дисциплінарного провадження стосовно ОСОБА_1 , Запорізька митниця ДФС не закривала дисциплінарне провадження без притягнення його до дисциплінарної відповідальності, а ототожнення скасування наказу в судовому порядку із закриттям дисциплінарного провадження є безпідставним, та чинним законодавством не передбачено, у зв`язку з чим відмовлено у задоволенні заяви.

Повідомленнями Запорізької митниці ДФС від 28.11.2018 № 129/12/08-70-10, ОСОБА_2 В. ОСОБА_3 проінформовано, що рішення по закриття дисциплінарного провадження керівником митниці не приймалось.

Правовідносини що склались між сторонами регулюються Законом України «Про державну службу».

Заслухавши пояснення сторін, розглянувши матеріали справи, вирішивши питання, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги, та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин, суд встановив наявність достатніх підстав для прийняття законного та обґрунтованого рішення по справі.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з приписів ч.2 ст.2 КАС України, відповідно до яких у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють: чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії): безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з ч.1 ст.2 КАС завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Частиною 2 ст. 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та законами України.

З огляду на приписи частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України на відповідача покладається обов`язок щодо доказування правомірності відмови у закриття дисциплінарних проваджень та відсутності підстав для вислати коштів за час вимушеного прогулу.

Відповідно до вимог п. 10, 11 ст. 69 Закону України «Про державну службу» Результатом розгляду дисциплінарної справи є пропозиція Комісії або подання дисциплінарної комісії, які мають рекомендаційний характер для суб`єкта призначення. Суб`єкт призначення протягом 10 календарних днів зобов`язаний прийняти рішення на підставі пропозиції Комісії або подання дисциплінарної комісії або надати вмотивовану відмову протягом цього строку.

Згідно частин 1-3 ст. 77 Закону України «Про державну службу» «Рішення про накладення на державного службовця дисциплінарного стягнення чи закриття дисциплінарного провадження приймає суб`єкт призначення протягом 10 календарних днів з дня отримання пропозицій Комісії, подання дисциплінарної комісії у державному органі. Рішення оформляється відповідним актом суб`єкта призначення. У рішенні, яке оформляється наказом (розпорядженням), зазначаються найменування державного органу, дата його прийняття, відомості про державного службовця, стислий виклад обставин справи, вид дисциплінарного проступку і його юридична кваліфікація, вид застосованого дисциплінарного стягнення. Якщо під час розгляду дисциплінарної справи у діях державного службовця не виявлено дисциплінарного проступку, суб`єкт призначення приймає рішення про закриття дисциплінарного провадження стосовно державного службовця, яке оформляється наказом (розпорядженням)».

Відповідно суб`єкт призначення державного службовця, який уповноважений розглядати питання про накладення дисциплінарного стягнення чи закриття дисциплінарного провадження зобов`язаний прийняти відповідне рішення протягом 10 днів з дня отримання подання дисциплінарної комісії. Прийняття рішення є обов`язком, а не правом суб`єкта призначення державного службовця, який уповноважений розглядати відповідне питання. Можливість діяти на власний розсуд передбачена лише в частині притягнення до відповідальності чи закриття провадження.

Отже, системний аналіз Закону України «Про державну службу» дає можливість дійти висновку, що законом передбачено певний алгоритм та поетапність процесу притягнення до дисциплінарної відповідальності, а саме:

1) Ініціювання дисциплінарного провадження.

2) Початок дисциплінарного провадження дисциплінарною комісією.

3) Отримання пояснень від державного службовця, який притягається до дисциплінарної відповідальності, письмове пояснення.

4) Збір необхідної інформації, в т.ч. у формі службового розслідування.

5) Формування дисциплінарної справи.

6) Формування подання дисциплінарної комісії у державному органі, які мають рекомендаційний характер для суб`єкта призначення.

7) Отримання письмових пояснень суб`єктом призначення від державного службовця, який притягається до дисциплінарної відповідальності.

8) Вирішення питання щодо притягнення до дисциплінарної відповідальності чи закриття дисциплінарного провадження.

Таким чином, відповідно до положень вказаних нормативно-правових актів визначено, що за результатами розгляду дисциплінарної справи суб`єктом призначення, останнім має видаватися відповідний розпорядчий документ.

Слід зазначити, що зобов`язання прийняти рішення за результатами дисциплінарного провадження є адміністративним актом, прийняттю якого повинна передувати визначена законом адміністративна процедура. Прийняття рішення без необхідних дій суб`єкта владних повноважень в межах адміністративної процедури не гарантує забезпечення прав позивача у передбачений законом спосіб.

За результатами розгляду дисциплінарних проваджень відносно Позивача, Відповідачем винесено накази № 165-о від 04.04.2017 «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності» та № 495-о від 02.11.2017 «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності». Наказ Запорозької митниці ДФС № 165-о від 04.04.2017 «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності» скасований Постановою Дніпропетровського апеляційного суду від 08.08.2017 справа №808/991/17. Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 26.03.2018 по справі 808/3456/17 було частково задоволено адміністративний позов ОСОБА_1 до Запорізької митниці ДФС про скасування наказу від 02.11.2017 № 495-о «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності. Рішення набуло законної сили.

Таким чином на час розгляду справи, відсутні чинні накази за результатами двох дисциплінарних проваджень відносно Позивача.

Законодавством України не передбачено у суб`єкта призначення права не приймати рішення після скасування попереднього рішення судом. В той же час обов`язок прийняти рішення за результатами дисциплінарного провадження чітко визначений ст.77 Закону України «Про державну службу»

Згідно частин 2, 5 ст. 74 Закону України «Про державну службу» «Дисциплінарне стягнення може бути накладено тільки у разі встановлення факту вчинення дисциплінарного проступку та вини державного службовця. Вчинення державним службовцем діянь у стані крайньої потреби або необхідної оборони виключають можливість застосування дисциплінарного стягнення.

Дисциплінарне стягнення до державного службовця застосовується не пізніше шести місяців з дня виявлення дисциплінарного проступку, без урахування часу тимчасової непрацездатності або перебування у відпустці, а також не застосовується, якщо минув один рік після його вчинення.»

Дисциплінарні проступки, щодо яких здійснювалися дисциплінарні провадження були вчинені Позивачем 05.04.2016 та 16.03.2017.

09.08.2018, коли Позивач звернувся письмово з заявою про виплату середнього заробітку до Відповідача за час відсторонення та закриття дисциплінарних проваджень строк притягнення до дисциплінарної відповідальності за проступками вчиненими 05.04.2016 та 16.03.2017 минув. Суд не оцінює наявність чи відсутність складу дисциплінарного проступку в діях Позивача, так як це не є предметом позову.

Згідно Рекомендацій Комітету Міністрів Ради Європи №R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів 11 березня 1980 року на 316-й нараді, під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Дискреційні повноваження - це сукупність прав та обов`язків органів державної влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, що надають можливість на власний розсуд визначити повністю або частково вид і зміст управлінського рішення, яке приймається, або можливість вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень, передбачених нормативно-правовим актом, проектом нормативно-правового акта.

У разі наявності у суб`єкта владних повноважень законодавчо закріпленого права адміністративного розсуду при вчиненні дій/прийнятті рішення, та встановлення у судовому порядку факту протиправної поведінки відповідача, зобов`язання судом суб`єкта прийняти рішення конкретного змісту є втручанням у дискреційні повноваження.

Тобто, дискреційне повноваження може полягати у виборі діяти, чи не діяти, а якщо діяти, то у виборі варіанту рішення чи дії серед варіантів, що прямо або опосередковано закріплені у законі. Важливою ознакою такого вибору є те, що він здійснюється без необхідності узгодження варіанту вибору будь-ким.

Водночас, повноваження державних органів не є дискреційними, коли є лише один правомірний та законно обґрунтований варіант поведінки суб`єкта владних повноважень. Тобто, у разі настання визначених законодавством умов відповідач зобов`язаний вчинити конкретні дії і, якщо він їх не вчиняє, його можна зобов`язати до цього в судовому порядку.

Така позиція знайшла своє відображення в рішенні ВС/КАС від 06 березня 2019 р., №1640/2594/18.

Враховуючи вимоги ч.5 ст. 74 Закону України «Про державну службу» єдиним законним рішенням яке може бути прийняте за результатом розгляду дисциплінарних проваджень відносно Позивача з урахуванням Постанови Дніпропетровського апеляційного суду від 08.08.2017 по справі №808/991/17 та рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 26.03.2018 по справі 808/3456/17 є закриття дисциплінарного провадження.

Відповідно до пункту 4 частини першої 1 статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України способом захисту прав особи від протиправної бездіяльності є визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії. Тобто дії, які він повинен вчинити за законом.

Частиною четвертою статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

Оскільки протиправна бездіяльність відповідача полягає у неприйнятті ним рішень, які передбачені ч.1 ст.77 Закону України «Про державну службу, належним способом захисту прав позивача є зобов`язання Запорізька митниця Державної фіскальної служби прийняти відповідне рішення, тобто рішення про закриття дисциплінарних проваджень відносно ОСОБА_1 за дисциплінарними проступками вчиненими 05.04.2016 та 16.03.2017.

У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Враховуючи те, що рішень за результатами дисциплінарних проваджень відносно ОСОБА_1 , на час звернення до суду та розгляду справи відповідачем не прийнято, то позов в цій частині підлягає задоволенню.

Закріплений у ч. 1 ст. 9 КАС України принцип змагальності сторін передбачає, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Оскільки в діях відповідача наявна бездіяльність у прийнятті рішення про накладення на державного службовця дисциплінарного стягнення чи закриття дисциплінарного провадження, вбачається необхідність у задоволення позову в цій частині.

Відповідно до п. 3 ст. 5 Закону України «Про державну службу» Дія норм законодавства про працю поширюється на державних службовців у частині відносин, не врегульованих цим Законом.

Відповідно до п. 10 Постанови пленуму Верховного суду України від 24.12.99 № 13 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці», Якщо буде встановлено, що на порушення ст. 46 КЗпП роботодавець із власної ініціативи без законних підстав відсторонив працівника від роботи із зупиненням виплати заробітної плати, суд має задовольнити позов останнього про стягнення у зв`язку з цим середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу.

Із наданого відповідачем розрахунку середнього заробітку ОСОБА_1 , середньоденний заробіток позивача в період дисциплінарного провадження за наказом № 116-о від 10.03.2017 становив 389,56 грн. Кількість робочих днів з 10.03.2017 по 04.04.2017 становила – 13 днів. На підставі чого, середній заробіток за час вимушеного прогулу позивача становить 5069,29 грн (389,56 х 13).

Із наданого відповідачем розрахунку середнього заробітку ОСОБА_1 , середньоденний заробіток позивача в період дисциплінарного провадження за наказом № 172 від 11.04.2017 становив 432,85 грн. Кількість робочих днів з 04.04.2017 по 02.11.2017 становила – 136 днів. На підставі чого, середній заробіток за час вимушеного прогулу позивача становить 58 867,60 грн (432,85 х 136).

Загальна сума середнього заробітку за час вимушеного прогулу (відсторонення) позивача становить 63931 (шістдесят три тисячі дев`ятсот тридцять одна) грн 89 коп.

Позовна вимога в частині стягнення з відповідача компенсації за невиплачений дохід у розмірі 82349,02 грн, не підлягає задоволенню, з огляду на те, що середня заробітна плата за час вимушеного прогулу не належить до доходів на які розповсюджується Закон України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати», дія якого поширюється на нараховані, однак не виплачені доходи.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат у справі, суд враховує, що, відповідно до частини першої статті 139 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Частиною 1 ст.132 КАС України встановлено, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч.7 ст. 134 КАС України).

Частинами 1 та 2 ст.16 КАС України встановлено, що учасники справи мають право користуватися правничою допомогою.

Представництво в суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

При вирішенні питання щодо розподілу витрат на професійну (правничу) допомогу суд, відповідно до положень ч.5, ч.6 ст.13 Закону України "Про судоустрій та статус суддів", ч.5 ст.242 КАС України враховує висновки Верховного суду щодо застосування норм права.

Так, у відповідності до висновків Верховного Суду, які викладені у постанові від 15 травня 2018 року у справі № 821/1594/17, вирішуючи питання про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, суд виходить з того, що компенсація таких витрат здійснюється у порядку, передбаченому статтею 134 КАС України, яка не обмежує розмір таких витрат.

Як вбачається з аналізу наведених правових норм, документально підтверджені судові витрати підлягають компенсації стороні, яка не є суб`єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень. При цьому, склад та розміри витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги, документи, що свідчать про оплату обґрунтованого гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку.

Цей висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постановах від 21 березня 2018 року у справі № 815/4300/17, від 11 квітня 2018 року у справі № 814/698/16.

Відповідно до вимог ст.134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно до ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

З метою отримання професійної правничої допомоги позивачем було укладено з адвокатським об`єднанням «ЮРЛЮКССЕРВІС» договір про надання правової допомоги від 30.05.2016 №01/2016.

За умовами розділу 4 договору юридичну допомогу, що надається адвокатським об`єднанням, клієнт оплачує в гривнях, згідно Прайс - листа на послуги, який є додатком до цього Договору.

4.1. Оплата послуг авансується в обов`язковому порядку в розмірі не менше 5 (п`ять) тисяч гривень за надання правової допомоги в кримінальній справі та не менше 3 (трьох) тисяч гривень за надання правової допомоги в інших справах.

4.2. Після надання послуг на суму наданого авансу (фактичного відпрацювання коштів) наступна робота авансується відповідно до п. 4.2. Договору.

4.4 За результатами надання юридичної допомоги складається акт, що підписується представниками кожної зі сторін. В акті "вказується обсяг наданої адвокатським об`єднанням юридичної допомоги і її вартість".

4.5. Акт про надання юридичної допомоги вважається підписаним, якщо протягом 5 днів з моменту його отримання КЛІЄНТОМ, останній не надав адвокатському об`єднанню письмові аргументовані заперечення на акт.

4.6. В акті, зазначеному в п. 4.4. Договору сторони можуть визначити інший порядок оплати та/чи вартість юридичної допомоги. В цьому випадку сторони керуються умовами Акту, за якою визначено порядок оплати, приймання- передачі та розмір отриманої плати за надану правову допомогу по справі №280/2294/19.

Згідно акту завершення етапу робіт за договором на надання правової допомоги загальна сума винагороди за надання правової допомоги становить 10500 (десять тисяч п`ятсот) грн 00 коп. та визначена сторонами наступним чином:

- аналіз документів та складання заяви до Запорізької митниці ДФС - кількість годин -4 , вартість 1000,00 грн;

- заява про закриття дисциплінарного провадження – кількість годин - 2 , вартість 500,00 грн;

- адміністративний позов – кількість годин - 8 , вартість 3000,00 грн;

- відповідь на відзив - кількість годин вартість 1000,00 грн;

- участь у судових засіданнях (підготовче засідання 06.03.2019, судове засідання 27.08.2019) – вартість за одне засідання -1000,00 грн.

Загальна вартість наданих послуг/виконаних робіт складає 10500 (десять тисяч п`ятсот) грн 00 коп.

Відповідно до ч.7 ст.139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

З матеріалів справи встановлено, що згідно квитанції до прибуткового касового ордеру №16 від 28.11.2018 та №19 від 06.03.2019 ОСОБА_1 оплатив на рахунок адвокатського об`єднання «ЮРЛЮКССЕРВІС» 10500,00 грн.

Вартість наданих адвокатських послуг відповідає розміру гонорару за надання аналогічних послуг адвокатів, яка склалася в Україні, що підтверджується рекомендованими (мінімальними) ставками адвокатського гонорару, які були затверджені рішенням Ради адвокатів Чернігівської області № 57 від 16.02.2018 та рішенням Ради адвокатів Харківської області № 17 від 21.03.2018.

За таких обставин, витрати на правничу допомогу підлягають задоволенню у повному обсязі.

Керуючись статтями 2, 6, 8-10, 14, 90, 139, 143, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовну зяву ОСОБА_1 (фактичне місце проживання: АДРЕСА_1 ) до Запорізької митниці ДФС (69041, м. Запоріжжя, вул. Сергія Синенка, буд. 12, код ЄДРПОУ 39477764) про визнання бездіяльності протиправною та стягнення середнього заробітку за час відсторонення - задовольнити частково.

Визнати бездіяльність Запорізької митниці Державної фіскальної служби про закриття дисциплінарних проваджень відносно ОСОБА_1 протиправною та зобов`язати Запорізьку Митницю Державної фіскальної служби закрити дисциплінарні провадження відносно ОСОБА_1

Стягнути з Запорізької митниці ДФС на користь ОСОБА_1 середню заробітну плату за весь період його відсторонення від виконання посадових обов`язків у розмірі 63931 (шістдесят три тисячі дев`ятсот тридцять одна) грн 89 коп.

Стягнути з Запорізької митниці ДФС на користь ОСОБА_1 витрати на правничу професійну допомогу у розмірі 10500 (десять тисяч п`ятсот) грн 00 коп.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його (її) проголошення, а якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення у повному обсязі складено та підписане суддею 04.09.2019.

Суддя Р.В. Сацький