Рішення № 84009064, 04.09.2019, Житомирський окружний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 вересня 2019 року м. Житомир

справа № 240/2846/19

категорія 112030100

Житомирський окружний адміністративний суд у складі

головуючого судді Горовенко А.В.,

розглянувши у письмовому провадженні у приміщенні суду за адресою: 10014, місто Житомир, вул. Мала Бердичівська, 23, адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Центрального міжрегіонального управління з питань виконання покарань та пробації Міністерства юстиції України про визнання протиправною бездіяльності, стягнення коштів,-

встановив:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому (з урахуванням відповіді на відзив від 19.07.2019 за вх.№16937/19) просить:

- визнати протиправною бездіяльність Центрального міжрегіонального управління з питань виконання покарань та пробації Міністерства юстиції України щодо невиплати вихідної одноразової грошової допомоги та затримку розрахунку при звільнені;

- стягнути з Центрального міжрегіонального управління з питань виконання покарань та пробації Міністерства юстиції України вихідну одноразову грошову допомогу в розмірі 69814,2 грн;

- стягнути з Центрального міжрегіонального управління з питань виконання покарань та пробації Міністерства юстиції України середній заробіток за весь час затримки розрахунку при звільненні у розмірі 167554,08 грн.

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що в період з 15.12.1998 до 27.04.2000 проходив військову службу, з 02.10.2000 по 30.06.2010 перебував на службі в органах Міністерства внутрішніх справ України, з 22.06.2016 по 13.04.2018 проходив службу в Державній кримінально-виконавчій службі України. Згідно з наказом від 11.04.2018 №102/ОС-18 капітана внутрішньої служби, заступника начальника Малинського районного відділу з питань пробації Центрального міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань та пробації Міністерства юстиції, відповідно до п.4 ч.1 ст.7 Закону України “Про Національну поліцію” (у зв"язку із скороченням штатів) звільнено із займаної посади. Вислуга років на день звільнення становить у календарному обчисленні 13 років 10 місяців 21 день. Зазначає, що при звільненні у квітні 2018 року відповідач всупереч вимогам ст.9 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" розрахував розмір одноразової грошової допомоги при звільненні та виплатив йому грошову допомогу в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби лише за 1 календарний рік. Проте, на думку позивача, відповідач мав розрахувати та виплатити одноразову грошову допомогу при звільненні, виходячи з вислуги 11 календарних років.

Зауважує, що при звільненні з органів Міністерства внутрішніх справ України йому не було виплачено одноразову грошову допомогу, адже на момент такого звільнення вислуга років на службі була менше 10 років.

Також зауважує, що враховуючи зміст статті 117 Кодексу законів про працю України, яка передбачає відповідальність власника за затримку розрахунку при звільненні, підставою для якої є факт порушення власником строків розрахунку при звільненні та вина власника, вважає за можливе стягнути на його користь середній заробіток за весь час затримки розрахунку при звільненні у розмірі 167554,08грн.

Позивач, вважаючи протиправною бездіяльність відповідача щодо невиплати вихідної одноразової грошової допомоги та затримку розрахунку при звільнені, звернувся до суду за захистом свого порушеного права з даною позовною заявою.

Ухвалою судді Житомирського окружного адміністративного суду від 02.05.2019 провадження у справі відкрито, справу призначено до розгляду у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження.

Відповідно до довідки від 28.05.2019 розгляд справи відкладено на 02.07.2019, у зв"язку з перебуванням головуючого судді у відпустці.

29 травня 2019 року відповідач надіслав до суду відзив на позовну заяву (вх.№13042/19) в якому просить відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог повністю. В обґрунтування зазначає, що в період з 02.10.2000 по 30.06.2010 позивач проходив службу в органах Міністерства внутрішніх справ України та відповідно до наказу Міністерства внутрішніх справ України від 29.06.2010 року №308 о/с був звільнений за п.64 “ж” (за власним бажанням). Вислуга років на день звільнення в календарному обчисленні складала 11 років 01 місяць 10 днів, тобто позивач на час звільнення з органів Міністерства внутрішніх справ України набув право на отримання грошової допомоги відповідно до абзацу 4 п.10 постанови Кабінету Міністрів України “Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейським та членам їхніх сімей” від 17.07.1992 №393 (далі - Постанова КМУ №393) у розмірі 25 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби.

З огляду на вказане у разі, якщо військовослужбовець при попередньому звільненні набув право на отримання такої грошової допомоги, то згідно з ч.6 ст.9 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" одноразова грошова допомога за період його служби до моменту попереднього звільнення йому не виплачується, оскільки така одноразова грошова допомога мала бути виплачена військовослужбовцю при попередньому звільненні. Враховуючи наведене, відповідач вважає, що в нього були відсутні правові підстави для виплати позивачу одноразової грошової допомоги при його звільненні з урахуванням вислуги років ОСОБА_1 в органах Міністерства внутрішніх справ України.

Згідно з протокольною ухвалою суду від 02.07.2019 відкладено підготовче засідання у справі на 19.07.2019, у зв"язку з неявкою до суду представника відповідача.

19 липня 2019 року позивач надіслав до суду відповідь на відзив на позовну заяву (вх.№16937/19), в якій додатково зазначає, що перед звільненням зі служби з органів виконання покарань надав відповідачу довідку про те, що при звільненні з органів Міністерства внутрішніх справ України йому не виплачувалася вихідна одноразова грошова допомога, оскільки він не мав більше 10 років вислуги. Однак відповідач, незважаючи на зазначене безпідставно не виплатив суму одноразової грошової допомоги при звільненні за 10 років у розмірі 69814,2 грн.

Відповідно до ухвали суду від 19.07.2019 закрито підготовче провадження у справі та призначено розгляд справи по суті на 09.08.2019, зобов"язано відповідача надати суду належним чином засвідчені копії документів.

Позивач у визначений день та час прибув до суду, проте перед початком судового засідання, через канцелярію суду, подав клопотання (за вх.№18621/19) про розгляд справи у порядку письмового провадження.

Відповідач у визначений день та час свого повноважного представника до суду не направив, про дату час та місце розгляду справи повідомлений належним чином. Клопотань про відкладення розгляду справи до суду не надсилав, причин неявки свого повноважного представника суду не повідомив.

Зважаючи на подане позивачем клопотання, неявку представника відповідача та керуючись приписами ч.9 ст.205 та ч.4 ст.229 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), суд перейшов до розгляду справи в порядку письмового провадження.

Суд зазначає, що судове рішення у справі, постановлене у письмовому провадженні, складено у повному обсязі відповідно до ч.4 ст.243 КАС України, з врахуванням положень ст.193 КАС України.

Згідно з ч. 5 ст. 250 КАС України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Суд, розглянувши матеріали справи, оцінивши наявні докази за своїм внутрішнім переконанням, зазначає наступне.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 в період з 12.12.1998 по 27.04.2000 проходив військову строкову службу в Збройних Силах України (а.с.22).

В подальшому, в період з 27.02.2001 по 30.06.2010 проходив службу в органах внутрішніх справ України, відповідно до наказу начальника управління Міністерства внутрішніх справ України в Житомирській області №308 о/с від 29.06.2010 капітана міліції ОСОБА_1 , начальника сектору карного розшуку Малинського МВ, з 30.06.2010 звільнено з органів внутрішніх справ у запас за п.64 "ж" (за власним бажанням). Вислуга років на день звільнення в календарному обчисленні складала 11 років 01 місяць 10 днів (а.с.36).

Згідно із записом у трудовій книжці серії НОМЕР_1 ОСОБА_1 з 22.06.2016 по 13.04.2018 проходив службу в Державній кримінально-виконавчій службі України безперервно 01 рік 09 місяців 21 день (а.с. 22-23).

Відповідно до наказу Центрального міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань та пробації Міністерства юстиції №102/ОС-18 від 11.04.2018 капітана внутрішньої служби Піковського Дмитра Валентиновича, заступника начальника Малинського районного відділу з питань пробації Центрального міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань та пробації Міністерства юстиції, звільнено 13.04.2018 відповідно до частини 5 ст.23 Закону України "Про Державну кримінально-виконавчу службу України" та п.4 ч.1 ст.77 Закону України "Про Національну поліцію" (у зв"язку із скороченням штатів). Вислуга років на день звільнення у календарному обчисленні становить 13 років 10 місяців 21 день, у пільговому обчисленні - 14 років 05 місяців 28 днів (а.с.24).

Позивач звернувся до Центрального міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань та пробації Міністерства юстиції із заявою про нарахування та виплату йому одноразової грошової допомоги при звільненні, що сторонами не заперечується.

Листом від 01.10.2018 №3.3-9355 Центральне міжрегіональне управління з питань виконання кримінальних покарань та пробації Міністерства юстиції повідомило позивачу, що відповідно до наказу Центрального міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань та пробації Міністерства юстиції від 11.04.2018 №102/ОС-18 у квітні 2018 року йому була виплачена одноразова грошова допомога при звільненні зі служби у розмірі 50% місячного грошового забезпечення за один календарний рік служби в Державній кримінально-виконавчій службі України в сумі 6981,42 грн та компенсація за 9 календарних днів чергової основної оплачуваної відпустки за період служби з 01.01.2018 по 13 квітня 2018 року в сумі 4188,85 грн (а.с.25).

Вважаючи протиправною бездіяльність Центрального міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань та пробації Міністерства юстиції щодо розрахунку та виплати одноразової грошової допомоги при звільненні в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби, з урахуванням періоду служби в органах внутрішніх справ України, позивач для захисту своїх прав звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Умови, норми і порядок пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, осіб начальницького і рядового складу Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, державній пожежній охороні, Державній службі спеціального зв`язку та захисту інформації України, органах і підрозділах цивільного захисту, податковій міліції чи Державній кримінально-виконавчій службі України, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію визначаються Законом України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" від 09.04.1992 за №2262-ХІІ (далі - Закон №2262-ХІІ).

Згідно з ч.1 ст. 9 Закону №2262-ХІІ (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин – звільнення позивача 13.04.2018) у разі звільнення зі служби за віком, у зв`язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів, закінченням строку контракту, у зв`язку з безпосереднім підпорядкуванням близькій особі, систематичним невиконанням умов контракту командуванням, а також у зв`язку з настанням особливого періоду та небажанням продовжувати військову службу військовослужбовцем-жінкою, яка має дитину (дітей) віком до 16 років одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби виплачується за наявності вислуги 10 років і більше.

Матеріали справи свідчать, що позивач перебував на службі в державній кримінально-виконавчій службі України безперервно 01 рік 09 місяців 21 день та при звільненні зі служби виконання покарань мав вислугу років – 13 років 10 місяців 21 день.

Частиною 6 ст.9 Закону №2262-ХІІ передбачено, що особам рядового, сержантського, старшинського та офіцерського складу та деяким іншим особам, які мають право на пенсію за цим Законом, у разі повторного їх звільнення зі служби одноразова грошова допомога, передбачена цією статтею, виплачується за період їх календарної служби з дня останнього зарахування на службу без урахування періоду попередньої служби, за винятком тих осіб, які при попередньому звільненні не набули права на отримання такої грошової допомоги.

Кабінетом Міністрів України для забезпечення реалізації норм Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" прийнята постанова 17.07.1992 №393 "Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та членам їхніх сімей" (далі – Постанова КМУ №393).

Аналогічні положення передбачені у пункті 10 Постанови КМУ №393 (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин – звільнення позивача 13.04.2018) відповідно до якої військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, поліцейським, особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, органів і підрозділів цивільного захисту, податкової міліції, Державної кримінально-виконавчої служби: які звільняються із служби за віком, у зв`язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів, закінченням строку контракту, систематичним невиконанням умов контракту командуванням, за наявності вислуги 10 років і більше виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби.

Згідно з абзацом 7 п.10 Постанови КМУ №393 зазначеним в абзаці першому цього пункту військовослужбовцям, поліцейським і особам рядового і начальницького складу: які звільняються із служби повторно, одноразова грошова допомога виплачується за період їх календарної служби з дня останнього зарахування на службу без урахування періоду попередньої служби, за винятком тих осіб, що при попередньому звільненні не набули право на отримання такої допомоги.

Відповідно до ч. 1 ст.9 Закону №2262-ХІІ (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин – звільнення позивача з органів внутрішніх справ 30.06.2010) особам рядового, сержантського, старшинського та офіцерського складу та деяким іншим особам, які мають право на пенсію за цим Законом та звільняються зі служби за віком, станом здоров`я чи у зв`язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів, закінченням строку контракту, систематичним невиконанням умов контракту командуванням, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби.

Окрім того ч.2 ст.9 Закону №2262-ХІІ (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин – звільнення позивача з органів внутрішніх справ 30.06.2010) передбачено, що особам рядового, сержантського, старшинського та офіцерського складу та деяким іншим особам, які мають право на пенсію за цим Законом, при звільненні зі служби за власним бажанням, через сімейні обставини або інші поважні причини, перелік яких визначається Кабінетом Міністрів України, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 25 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби.

Також положеннями п.10 Постанови КМУ №393 (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин – звільнення позивача з органів внутрішніх справ 30.06.2010) передбачено, що військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації, державної пожежної охорони, органів і підрозділів цивільного захисту, податкової міліції, Державної

кримінально-виконавчої служби: які звільняються із служби за власним бажанням, через сімейні обставини або з інших поважних причин, перелік яких визначається Кабінетом Міністрів України, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 25 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби.

З огляду на вказане, суд відхиляє доводи позивача про відсутність у нього права на виплату одноразової грошової допомоги при звільненні з органів внутрішніх справ станом на 30.06.2010, у з"язку з відсутністю у нього на момент звільнення 10 років вислуги і більше.

Суд зазначає, що відповідно до положень статті ст.9 Закону №2262-ХІІ (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин – звільнення позивача з органів внутрішніх справ 30.06.2010) та п.10 Постанови КМУ №393 була відсутня пряма вказівка на те, що право на призначення та виплату одноразової грошової допомоги виникає за наявності 10 і більше календарних років вислуги.

Вказане обмеження, щодо наявності права на отримання одноразової грошової допомоги при звільненні за наявності вислуги на службі не менше 10 років, встановлене законодавцем в редакції статті ст. 9 Закону №2262-ХІІ, починаючи з 1 жовтня 2011 року.

З огляду на викладене, суд дійшов до висновку, що при звільненні позивача зі служби в органах внутрішніх справ за власним бажанням ОСОБА_1 набув права на виплату одноразової грошової допомоги, передбачену п.10 Постанови №393 та ст.9 Закону №2262-ХІІ у розмірі 25 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби.

Враховуючи наведене, суд в межах спірних правовідносинах наголошує, що набуття позивачем права на отримання одноразової грошової допомоги при звільненні зі служби в органах внутрішніх справ не надає позивачу право на виплату одноразової грошової допомоги при повторному звільненні зі служби з урахуванням наявної за попередні роки вислуги років.

Окрім того, отримання позивачем чи навпаки вказаної допомоги при звільненні у 2010 році, не є підставою для задоволення позовних вимог, оскільки у разі її не отримання ОСОБА_1 мав право на звернення до суду з позовом про стягнення належних йому коштів.

Таким чином, враховуючи зазначені вище норми чинного на момент виникнення спірних правовідносин законодавства України, та ту обставину, що позивач повторно звільнений зі служби, суд дійшов до висновку, що ОСОБА_1 належить до виплатити одноразова грошова допомога за період календарної служби з дня останнього зарахування на службу без урахування періоду попередньої служби, незалежно від факту отримання чи неотримання вказаної допомоги при звільненні вперше.

Матеріали справи свідчать, що відповідно до грошового атестату №12 капітана внутрішньої служби ОСОБА_2 Дмитрія Валентиновича від 07.08.2019 №3.3-89, позивачу виплачена одноразова грошова допомога при звільненні зі служби за 01 календарний рік служби у розмірі 6981,42 грн, суд зауважує, що позивачем, в межах розгляду даної адміністративної справи, не оскаржується розмір одноразової грошової допомоги при звільненні належний до виплати за один календарний рік служби.

Відповідно до ч. 2 ст. 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Згідно з ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Згідно п. 41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п. 58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).

З урахуванням зазначеного, Центральне міжрегіональне управління з питань виконання покарань та пробації Міністерства юстиції України при виплаті ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги при звільненні відповідно до ст. 9 Закону №2262-ХІІ без урахуванням періоду попередньої служби в органах внутрішніх справ України діяло на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України.

У зв`язку із тим, що позовні вимоги про визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо невиплати одноразової грошової допомоги та зобов`язання стягнути з відповідача вказану грошову допомогу є такими, що не підлягають задоволенню, за таких обставин вимога позивача щодо стягнення середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні у розмірі 167554,08 грн, як похідна позовна вимога - також задоволенню не підлягає.

Частиною першою та другою статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Таким чином, суд дійшов до висновку про необґрунтованість позовних вимог, оскільки вказані доводи ґрунтуються на неправильному тлумаченні позивачем вимог законодавства, та як наслідок, відсутністю правових підстав для задоволення позовних вимог.

Відповідно до ч.5 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати з відповідача не стягуються.

Керуючись статтями 4, 6-9, 32, 77, 90, 139, 205, 242-246, 258, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, Житомирський окружний адміністративний суд,-

вирішив:

У задоволенні позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідн. номер НОМЕР_2 ) до Центрального міжрегіонального управління з питань виконання покарань та пробації Міністерства юстиції України (вул.Воздвиженська, буд.2, м.Київ, 04071, код ЄДРПОУ 40867327) про визнання протиправною бездіяльності, стягнення коштів, - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Сьомого апеляційного адміністративного суду через Житомирський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня складення повного судового рішення.

Рішення складено у повному обсязі 04 вересня 2019 року.

Суддя А.В. Горовенко