Рішення № 84009062, 04.09.2019, Житомирський окружний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 вересня 2019 року м. Житомир

справа № 240/9069/19

категорія 106030000

Житомирський окружний адміністративний суд у складі

головуючого судді Горовенко А.В.,

розглянувши у письмовому провадженні у приміщенні суду за адресою: 10014, місто Житомир, вул. Мала Бердичівська, 23, адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до військової частини А0409 про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити дії,-

встановив:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому просить:

- визнати протиправними дії військової частини А0409 щодо не здійснення нового розрахунку розміру одноразової грошової допомоги при звільненні з урахуванням індексації, яку ОСОБА_1 отримав за час проходження військової служби по рішенню Житомирського окружного адміністративного суду від 20.12.2018 у справі №240/5467/18 відповідно до довідки №3100 від 30.05.2019;

- зобов"язати військову частину А0409 нарахувати та виплатити одноразову грошову допомогу при звільненні з урахуванням індексації, яку ОСОБА_1 отримав за час проходження військової служби по рішенню Житомирського окружного адміністративного суду від 20.12.2018 у справі №240/5467/18 відповідно до довідки №3100 від 30.05.2019 (врахувавши виплачені суми).

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що проходив військову службу в Збройних Силах України та перебував на фінансовому забезпеченні військової частини А0409. Наказом тимчасово виконуючого обов"язків командира 30 окремої механізованої бригади від 01.07.2016 був звільнений з військової служби у запас за станом здоров`я. Наказом тимчасово виконуючого обов"язки командира військової частини - польова пошта В2731 від 01.07.2016 №154 виключений зі списків особового складу.

Вказує, що після звільнення з військової служби йому не було виплачено індексацію грошового забезпечення, однак відповідно до рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 20.12.2018 у справі №240/5467/18 за його позовом, зобов"язано військову частину А0409 нарахувати та виплатити індексацію грошового забезпечення. Зауважує, що вказане рішення суду виконано, у зв"язку з чим йому виплачено індексацію грошового забезпечення.

Однак зазначає, що при звільненні відповідно до вимог п. 2 ст. 15 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" йому було виплачено одноразову грошову допомогу у розмірі 50% місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби без врахування індексації грошового забезпечення.

У зв`язку з викладеним звернувся до відповідача з проханням здійснити новий розрахунок одноразової грошової допомоги при звільненні з урахуванням індексації грошового забезпечення, яка отримана позивачем згідно з рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 20.12.2018 у справі №240/5467/18.

Проте, відповідачем повідомлено про правильність обчислення допомоги, оскільки індексація не включається до складу грошового забезпечення, з якого здійснюється обчислення одноразових додаткових видів грошового забезпечення.

Позивач, вважаючи дії відповідача щодо нездійснення розрахунку розміру одноразової грошової допомоги при звільненні з урахуванням індексації, звернувся до суду з даним позовом.

Відповідно до ухвали Житомирського окружного адміністративного суду від 02.07.2019 провадження у справі відкрито. Справу призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Ухвала про відкриття провадження була направлена позивачу та відповідачу за адресою місцезнаходження (місця проживання), що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, вказана ухвала отримана відповідачем 09.07.2019, про що свідчить підпис уповноваженої особи відповідача у поштовому повідомленні про вручення поштового відправлення.

Відповідач у строк, встановлений ч.1ст.261 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), зазначений в ухвалі про відкриття провадження у справі надіслав до суду відзив на позовну заяву за вх.№16906/19.

У відзиві на позовну заяву відповідач просить відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог, посилаючись на їх необґрунтованість. Зазначає, що відповідно до положень Постанови Кабінету Міністрів України «Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу» від 07.11.2007 №1294 передбачено, що до грошового забезпечення, зокрема, військовослужбовців складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням і щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення. Тобто визначено, що індексація, як механізм підвищення грошових доходів населення, не включається до складу грошового забезпечення, з якого здійснюється обчислення одноразових додаткових видів грошового забезпечення, а тому у діях відповідача відсутні будь-які порушення законодавства.

Окрім того, зазначає, що оскільки предметом позову є виплата одноразової грошової допомоги при звільненні з військової служби 01.07.2016, тому саме з цієї дати слід обраховувати строк звернення до суду. Вказує, що позивач з позовною заявою звернувся у липні 2019 року, тобто з пропуском строку звернення до суду, визначеного ч.5 ст.122 Кодексу адміністративного судочинства України, тому позов слід залишити без розгляду.

Суд звертає увагу відповідача, що положеннями статті 44 КАС України врегульовано, що учасники справи мають рівні процесуальні права та обов`язки. Учасники справи, зокрема, мають право: подавати заяви та клопотання, користуватися іншими визначеними законом процесуальними правами.

Відповідно до ч.1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до ч.3 ст.166 КАС України заяви, клопотання і заперечення подаються та розглядаються в порядку, встановленому цим Кодексом. У випадках, коли цим Кодексом такий порядок не встановлений, він встановлюється судом.

Частиною 1 ст.167 КАС України передбачено, що будь-яка письмова заява, клопотання, заперечення повинні містити:

1) повне найменування (для юридичних осіб) або ім`я (прізвище, ім`я та по батькові) (для фізичних осіб) особи, яка подає заяву чи клопотання або заперечення проти них, її місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України;

2) найменування суду, до якого вона подається;

3) номер справи, прізвище та ініціали судді (суддів), якщо заява (клопотання, заперечення) подається після постановлення ухвали про відкриття провадження у справі;

4) зміст питання, яке має бути розглянуто судом, та прохання заявника;

5) підстави заяви (клопотання, заперечення);

6) перелік документів та інших доказів (за наявності), що додаються до заяви (клопотання, заперечення);

7) інші відомості, які вимагаються цим Кодексом.

Суд критично ставиться до форми клопотання відповідача про залишення позовної заяви без розгляду, яке не викладено окремим документом, а зазначено в прохальній частині відзиву на позовну заяву від 18.07.2019 (вх.№16906/19).

З огляду на викладене, суд наголошує, що відповідачем в порушення положень ст.166, 167 КАС України клопотання про залишення позовної заяви без розгляду не викладено окремим письмовими документом із дотриманням вимог, визначених ст.167 КАС України.

Суд звертає увагу відповідача, що викладення у прохальній частині відзиву на позовну заяву клопотань щодо процесуальних питань вирішення яких має різні процесуальні наслідки та порядок їх вирішення, не передбачено чинними нормами процесуального законодавства та суперечить статті 167 КАС України.

Необізнаність відповідача із нормами процесуального законодавства не є підставою для неналежного виконання стороною у справі своїх процесуальних обов`язків.

Проте суд зазначає відповідачу, що згідно з частиною першою статті 122 КАС України адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Частиною 2 статті 233 Кодексу законів про працю України визначено, що у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.

З урахуванням вказаного, суд дійшов до висновку, що поняття "одноразової грошової допомоги при звільненні" і "заробітна плата", які використано у законодавстві, що регулює трудові правовідносини, є рівнозначними, а тому спір охоплюється застосованим у частині 2 статті 233 КЗпП України визначенням "законодавство про оплату праці".

За таких обставин, оскільки КАС України передбачає, що інші закони можуть встановлювати строки звернення до суду, застосуванню в цій справі підлягають саме положення частини першої статті 233 КЗпП України, згідно яких звернення до суду із заявленими позивачем вимогами не обмежується будь-яким строком.

Отже, доводи відповідача щодо пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду є помилковими.

Відповідно до положень ч.5 ст.262, ч.1 ст.263 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами.

Суд зазначає, що судове рішення у справі, постановлене у письмовому провадженні, складено у повному обсязі відповідно до ч.4 ст.243 КАС України, з врахуванням положень ст.263 КАС України.

Згідно з ч.5 ст. 250 КАС України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Складення повного судового рішення відкладалося, у зв"язку з перебуванням головуючого судді у відпустці з 20.08.2019 по 03.09.2019.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок наявних у справі доказів у їх сукупності, суд зазначає наступне.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 проходив військову службу в Збройних Силах України на посаді водія автомобільного взводу підвозу продовольства, речового і військово-технічного майна групи матеріального забезпечення, ВОС-8370378А.

На підставі наказу командира 30 окремої гвардійської механізованої бригади від 01.07.2016 №74-РС старшого сержанта контрактної служби ОСОБА_1 відповідно до витягу з наказу командира військової частини – польова пошта В2731 (по стройовій частині) від 01.07.2016 №152 звільнено з військової служби за пунктом «б» частини 8 статті 26 Закону України "Про військовий обов"язок і військову службу" (за станом здоров"я) та з 01 липня 2016 року виключено зі списків особового складу частини (а.с. 17, 18).

Відповідно до грошового атестату серії ЗУ №272707 ОСОБА_1 нараховано та виплачено одноразову грошову допомогу при звільненні у розмірі 52563,50 грн (а.с.16 зворот).

Сторонами не заперечується, що позивач звернувся із заявою до командира військової частини А0409 із проханням здійснити перерахунок одноразової грошової допомоги при звільненні, врахувавши до складу грошового забезпечення, з якого вона обчислюється, індексацію грошового забезпечення, яка встановлена та виплачена відповідно до рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 20.12.2018 у справі №240/5467/18 та виплатити недоотриману суму (а.с.19).

Листом від 12.06.2019 №3825 ТВО командира військової частини А0409 повідомив позивача про те, що на момент його звільнення з військової служби порядок виплати грошового забезпечення у Міністерстві оборони України регламентовано наказом Міністра оборони України «Про затвердження Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам» від 11.06.2008 №260.

Відповідно до п.38.6 вказаного Порядку до місячного грошового забезпечення, з якого нараховується одноразова грошова допомога, включаються: оклад за штатною посадою, оклад за військовим званням і щомісячні додаткові види грошового забезпечення (крім винагород та морського грошового забезпечення). У зв"язку з чим, відсутні підстави для здійснення доплати одноразової допомоги при звільненні з урахуванням сум індексації грошового забезпечення (а.с.20-21).

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, суд зазначає наступне.

Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Спірні правовідносини врегульовано приписами Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20 грудня 1991 року № 2011-XII, Постановою Кабінету Міністрів України "Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб від 07 листопада 2007 року №1294, Постановою Кабінету Міністрів України "Питання грошового забезпечення окремих категорій військовослужбовців Збройних Сил, Державної прикордонної служби, Національної гвардії, Служби зовнішньої розвідки та осіб начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту Державної служби з надзвичайних ситуацій" від 22 вересня 2010 року № 889.

Відповідно до частини другої статті 15 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20 грудня 1991 року №2011-XII (далі - Закон України №2011-XII) військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, які звільняються зі служби за станом здоров`я, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби.

Частиною другою статті 9 Закону України №2011-XII визначено, що до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Частиною четвертою статті 9 Закону України №2011-XII передбачено, що грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.

Згідно з п.1 Постанови Кабінету Міністрів України "Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб від 07 листопада 2007 року №1294 (набрала чинності 01 січня 2008 року) (далі - Постанова №1294), грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.

Згідно з п.2 Постанови №1294 виплата грошового забезпечення військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу здійснюється в порядку, що затверджується Міністерством оборони, Міністерством внутрішніх справ, Міністерством інфраструктури, Державною службою з надзвичайних ситуацій, Службою безпеки, Адміністрацією Державної прикордонної служби, Управлінням державної охорони, Службою зовнішньої розвідки, Державною пенітенціарною службою, Адміністрацією Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації (далі - державні органи).

Постановою Кабінету Міністрів України "Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" від 7 листопада 2007 року №1294, в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, затверджено схеми посадових окладів і додаткових видів грошового забезпечення за категоріями військовослужбовців.

Складові грошового забезпечення для цілей обчислення розміру одноразової грошової допомоги при звільненні визначаються ст. 9 Закону №2011-XII.

Статтею 9 Закону №2011-XII також передбачено, що грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.

Правові, економічні та організаційні основи підтримання купівельної спроможності населення України в умовах зростання цін з метою дотримання встановлених Конституцією України гарантій щодо забезпечення достатнього життєвого рівня населення України визначає Закон України "Про індексацію грошових доходів населення" від 3 липня 1991 року №1282-XII (далі – Закон №1282-XII), згідно зі ст.1 якого індексація грошових доходів населення - це встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг.

Статтею 2 Закону №1282-XII передбачено, що індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру: пенсії; стипендії; оплата праці (грошове забезпечення); суми виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування; суми відшкодування шкоди, заподіяної працівникові каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, а також суми, що виплачуються особам, які мають право на відшкодування шкоди в разі втрати годувальника.

З огляду на системний аналіз правових норм, суд дійшов до висновку, що індексація є частиною державної системи соціального захисту громадян, спрямованою на підтримання їх купівельної спроможності.

Пунктом 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року №1078, передбачено, що у разі підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного довічного грошового утримання, стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, значення індексу споживчих цін у місяці, в якому відбувається підвищення, приймається за 1 або 100 відсотків. Обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення зазначених грошових доходів населення.

Отже, слід зазначити, що правове регулювання виплати індексації визначає умови (коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації), з настанням яких виникає право на щомісячне отримання суми індексації у структурі заробітної плати (грошового забезпечення) до настання обставин (підвищення тарифних ставок, окладів), за яких виплата розрахованої суми індексації припиняється до повторного настання обставин, які обумовлюють повторне виникнення права на отримання індексації.

Саме тому, індексація грошового забезпечення має систематичний (щомісячний) характер, а її правова природа полягає у підтриманні купівельної спроможності рівня заробітної плати (грошового забезпечення) внаслідок її знецінення через подорожчання споживчих товарів і послуг, як наслідок вона має бути врахована у складі грошового забезпечення військовослужбовців для розрахунку одноразової грошової допомоги при звільненні, що забезпечує дотримання прав осіб, звільнених з військової служби, як складової конституційного права на соціальний захист (Закон України «Про індексацію грошових доходів населення» від 3 липня 1991 року № 1282-ХІІ).

Оскільки, в силу положень ст. 9 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" індексація є складовими грошового забезпечення військовослужбовця, саме тому і повинна включатися до розрахунку грошової допомоги при звільненні.

З огляду на викладене, відповідачем протиправно не здійснено новий розрахунок розміру одноразової грошової допомоги при звільненні з урахуванням індексації, яку позивач отримав за час проходження військової служби, згідно з рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 20.12.2018 у справі №240/5467/18, а тому позовні вимоги у цій частині підлягають задоволенню.

Застосовуючи механізм належного захисту порушеного права, суд вважає за можливе зобов"язати військову частину А0409 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу при звільненні з урахуванням індексації, яка отримана ним за час проходження військової служби, згідно з рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 20.12.2018 у справі №240/5467/18, з урахуванням раніше виплачених сум.

Частиною першою та другою статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Таким чином, суд дійшов до висновку про обґрунтованість позовних вимог та як наслідок їх задоволення.

Відповідно до ч.5 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати з відповідача не стягуються.

Керуючись статтями 6-9, 32, 77, 90, 139, 242-246, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, Житомирський окружний адміністративний суд,-

вирішив:

Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідн. номер НОМЕР_1 ) до військової частини А0409 (вул.Леваневського, м.Новоград-Волинський, Житомирська область, 11703, код ЄДРПОУ 07962707) про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити дії, - задовольнити.

Визнати протиправними дії військової частини А0409 щодо не здійснення ОСОБА_1 нового розрахунку розміру одноразової грошової допомоги при звільненні, з урахуванням індексації, яка отримана ним за час проходження військової служби відповідно до рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 20.12.2018 у справі №240/5467/18.

Зобов"язати військову частину А0409 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу при звільненні, з урахуванням індексації, яка отримана ним за час проходження військової служби відповідно до рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 20.12.2018 у справі №240/5467/18, з урахуванням раніше виплачених сум.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Сьомого апеляційного адміністративного суду через Житомирський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня складення повного судового рішення.

Рішення складено в повному обсязі 04 вересня 2019 року.

Суддя А.В. Горовенко