Рішення № 84008149, 03.09.2019, Господарський суд Рівненської області

Господарський суд Рівненської області

вул. Набережна, 26-А, м. Рівне, 33013

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"03" вересня 2019 р. м. Рівне Справа № 918/553/19

Господарський суд Рівненської області у складі судді Качура А.М.,

розглянувши матеріали справи

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "РІВНЕГАЗ ЗБУТ"

до відповідача: Комунального підприємства "Управління майновим комплексом" Рівненської районної ради

про стягнення 65 079,12 грн.

секретар судового засідання: Коваль С.М.;

Представники:

Від позивача: Якимчук О.М.;

Від відповідача: не з`явився;

СУТЬ СПОРУ

Стислий виклад позиції позивача та заперечень відповідача

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "РІВНЕГАЗ ЗБУТ" звернувся до Господарського суду Рівненської області з позовною заявою до відповідача Комунального підприємства "Управління майновим комплексом" Рівненської районної ради про стягнення 65 079,12 грн., з яких 56 825,52 грн. заборгованості за поставлений газ, 7 212,39 грн. пені, 618,08 грн. 3% річних та 423,13 грн. інфляційних втрат.

Позовні вимоги аргументовані неналежним виконанням відповідачем договору на постачання природного газу для потреб непобутових споживачів в частині повної та своєчасної оплати поставленого товару, у зв`язку з чим нараховано пеню, 3% річних та інфляційні втрати.

Відповідач відзиву на позовну заяву суду не надав.

Інші процесуальні дії у справі

Ухвалою суду від 14 серпня 2019 року відкрито провадження у справі №918/553/19, розгляд справи вирішено здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження, справу призначено до слухання на 03 вересня 2019 року.

03 вересня 2019 року позивачем подано заяву про зменшення позовних вимог, відповідно до змісту якої останній зазначає, що 15 серпня 2019 року відповідачем було проведено часткову оплату за поставлений природний газ в сумі 20 000,00 грн., у зв`язку з чим позивач, крім вимог про стягнення пені інфляційних та річних, суми яких не змінились, просить суд зменшити розмір позовних вимог в частині основної заборгованості та стягнути 36 825,52 грн.

В судовому засіданні представник позивача підтримав позов в повному обсязі, з врахуванням поданої заяви про зменшення позовних вимог.

В судове засідання представник відповідача не з`явився, про місце, дату та час розгляду справи повідомлений належним чином, що підтверджується наявним в матеріалах справи повідомленням про вручення поштового відправлення яке повернулось до суду з відміткою відділення поштового зв`язку: "адресат відсутній".

Згідно з положеннями статті 242 ГПК України, днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду.

Явка в судове засідання обов`язковою судом не визнавалась.

Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарським судом встановлено наступне.

01 січня 2016 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "РІВНЕГАЗ ЗБУТ" (позивач, постачальник) та Комунальним підприємством "Управління майновим комплексом" Рівненської районної ради (відповідач, споживач) було укладено договір на постачання природного газу для потреб непобутових споживачів №114102GLFXAPO16 (надалі договір), відповідно до предмету якого постачальник зобов`язується передати у власність споживачу у 2016 році природний газ, а споживач зобов`язується прийняти та оплатити вартість газу у розмірах, строки та порядку, що визначені договором.

Згідно з умовами пункту 11.1. договору, цей договір набуває чинності з дати його підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками (за наявності) сторін і діє в частині постачання газу з 01.01.16 року до 31.12.19 року, а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення (пункт 11.1. договору з врахуванням додаткової угоди №1/19 від 01.01.2019 року).

Згідно з положеннями пункту 2.9.3. договору, на підставі отриманих від споживача даних та/або даних оператора ГРМ постачальник протягом трьох робочих днів готує два примірники акта приймання-передачі природного газу, підписаний уповноваженими представниками споживача та скріплений печаткою споживача, або надати в письмовій формі мотивовану та обґрунтовану відмову від підписання акта приймання-передачі газу.

Відповідно до пункту 2.9.4. договору у випадку відмови від підписання акта приймання-передачі споживачем, обсяг постачання (споживання) газу встановлюється постачальником в односторонньому порядку , на підставі даних оператора ГРМ. Споживач в такому разі не позбавлений права звернутись до суду за вирішенням спору з приводу обсягів спожитого газу. До прийняття рішення судом та набрання таким рішенням законної сили, обсяг спожитого газу та вартість послуг з його постачання встановлюється відповідно до таких даних постачальника.

Пунктом 2.9.5. договору сторони погодили, що у випадку неповернення споживачем підписаного оригіналу акту приймання-передачі газу, або ненадання письмової обґрунтованої відмови від його підписання до 10 числа місяця, наступного за звітним, такий акт вважається підписаним споживачем, а обсяг спожитого газу встановлюється відповідно до даних оператора ГРМ.

Згідно з наявними в матеріалах справи актами приймання - передачі природного газу позивач поставив відповідачу у березні 2019 року товар на суму 73 446,97 грн., а у квітні 2019 року на суму 6 378,55 грн.

Відповідно до пункту 4.2.3. договору, остаточний розрахунок по оплаті місячної вартості газу здійснюється до 10 числа місяця, наступного за місяцем постачання газу.

Позивач зазначає, що відповідачем зобов`язання з оплати поставленого товару виконано частково та оплачено товар на суму 23 000,00 грн., станом на час звернення з позовом вартість поставленого та неоплаченого товару складала 56 825,52 грн.

Відповідно до пункту 6.2.1. договору, у разі порушення споживачем строків оплати, передбачених розділом ІV договору, споживач сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу, за кожен день прострочення платежу.

Керуючись положеннями пункту 6.2.1. договору позивач нарахував відповідачу пеню в сумі 7 212,39 грн.

Також відповідно до положень статті 625 ЦК України позивач нарахував відповідачу 618,08 грн. 3% річних та 423,13 грн. інфляційних втрат.

Норми права, які застосував суд, та мотиви їх застосування, оцінка аргументів сторін.

У відповідності до статті 11 Цивільного кодексу України (далі – ЦК України) та статті 174 Господарського кодексу України (далі – ГК України) договір є підставою для виникнення цивільних прав і обов`язків (господарських зобов`язань).

Відповідно до частини 1 статті 193 ГК України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку (ч. 1 ст. 509 ЦК України).

Відповідно до статті 629 ЦК України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно з вимогами частин 1 статті 530 ЦК України якщо у зобов`язані встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За умовами статті 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно із статтею 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до положень частини 1 статті 712 Цивільного кодексу України, положення якої кореспондуються з приписами частини 1 статті 265 Господарського кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (частина 2 статті 712 Цивільного кодексу України).

Щодо позовних вимог про стягнення заборгованості в сумі 20 000,00 грн. суд вважає за необхідне зазначити, що 03 вересня 2019 року позивачем подано заяву про зменшення позовних вимог, відповідно до змісту якої останній зазначає, що 15 серпня 2019 року відповідачем було проведено часткову оплату за поставлений природний газ в сумі 20 000,00 грн. У зв`язку з чим позивач, крім вимог про стягнення пені інфляційних та річних, суми яких не змінились, просить суд зменшити розмір позовних вимог в частині основної заборгованості та стягнути 36 825,52 грн.

Щодо вказаних обставин суд зазначає, що згідно з нормами статті 231 ГПК України господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Враховуючи положення статті 231 ГПК України та факт часткової оплати заборгованості за поставлений природний газ в сумі 20 000,00 грн., суд вважає за необхідне закрити провадження у справі в частині позовних вимог про стягнення 20 000,00 грн. основної заборгованості. Оскільки відповідачем сплачено частину заборгованості після відкриття судом провадження у справі, провадження у справі в цій частині вимог має бути закрите у зв`язку з відсутністю предмету спору.

Щодо позовних вимог про стягнення 36 825,52 грн. основної заборгованості, суд зазначає, що позивачем надано докази поставки товару на вказану суму. При цьому доказів оплати поставленого товару відповідач суду не надав. А отже позовні вимоги про стягнення 36 825,52 грн. основної заборгованості є законними обґрунтованими та такими, що підлягають до задоволення.

За умовами частини 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до умов частини 1 статті 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Згідно з приписами частини 1 статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Як вказано у частині 3 статті 549 ЦК України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

За умовами частини 4 статті 231 Господарського кодексу України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Статтею 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" передбачено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Суд перевірив наданий позивачем розрахунок пені та вважає, що він є арифметично правильним та відповідає вимогам чинного законодавства. А тому позовні вимоги про стягнення 7 212,39 грн. пені мають бути задоволені.

Згідно з нормами частини 2 статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивач керуючись положеннями статті 625 ЦК України нарахував відповідачу 618,08 грн. 3% річних та 423,13 грн. інфляційних втрат.

Надані позивачем розрахунки суд перевірив та визнав такими, що відповідають положенням статті 625 ЦК України. Відтак вимоги про стягнення вказаних сум мають бути задоволені.

Відповідно до приписів статті 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

За положеннями частини 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

За приписами частини 1 статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Висновки суду

На думку суду, встановлені обставини щодо невиконання відповідачем договірних зобов`язань з оплати отриманих обсягів поставленого позивачем газу свідчать про порушення відповідачем прав позивача. Суд погоджується з аргументами позивача стосовно наявної заборгованості відповідача перед позивачем, а також щодо обґрунтованості вимог про стягнення пені, 3 % річних та інфляційних втрат.

Враховуючи вищевикладене, суд робить висновок, що позовні вимоги про стягнення 36 825,52 грн. основної заборгованості за поставлений у березні-квітні 2019 року газ, 7 212,39 грн. пені, 618,08 грн. 3% річних та 423,13 грн. інфляційних втрат є законними, ґрунтуються на положеннях укладеного між сторонами договору та нормах чинного законодавства України. Доводи позивача відповідачем не спростовані, а відтак вимоги позивача мають бути задоволені.

Провадження в частині вимог про стягнення 20 000,00 грн. основної заборгованості необхідно закрити у зв`язку з відсутністю предмету спору.

Розподіл судових витрат

Згідно з положеннями статті 129 ГПК України, судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача.

Згідно з вимогами статті 7 Закону України "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв`язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях.

Відтак, враховуючи положення статті 7 Закону України "Про судовий збір", 590,36 грн. судового збору сплачено позивачем при зверненні з позовом може бути повернуто ТОВ "РІВНЕГАЗ ЗБУТ" за його клопотанням після набрання рішенням законної сили.

Решту судового збору, що становить 1 330,64 грн. суд стягує з відповідача на користь позивача.

Керуючись статтями 73, 74, 76-79, 91, 120, 123, 129, 233, 238, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд –

ВИРІШИВ:

1. Провадження у справі в частині вимог про стягнення 20 000,00 грн. заборгованості закрити.

2. Позов задоволити.

3. Стягнути з Комунального підприємства "Управління майновим комплексом" Рівненської районної ради (35350, Рівненська область, Рівненський район, смт. Квасилів, вул. Молодіжна 18, код ЄДРПОУ 35597574) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "РІВНЕГАЗ ЗБУТ" (33027, м. Рівне, вул. Івана Вишенського 4, код ЄДРПОУ 39589441) 36 825 (тридцять шість тисяч вісімсот двадцять п`ять) грн. 52 коп. заборгованості, 7 212 (сім тисяч двісті дванадцять) грн. 39 коп. пені, 618 (шістсот вісімнадцять) грн. 08 коп. трьох відсотків річних, 423 (чотириста двадцять три) грн. 13 коп. інфляційних втрат та 1 330 (одна тисяча триста тридцять) грн. 64 коп. судового збору.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю "РІВНЕГАЗ ЗБУТ" (33027, м. Рівне, вул. Івана Вишенського 4, код ЄДРПОУ 39589441).

Відповідач: Комунальне підприємство "Управління майновим комплексом" Рівненської районної ради (35350, Рівненська область, Рівненський район, смт. Квасилів, вул. Молодіжна 18, код ЄДРПОУ 35597574).

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч.ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України).

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (ч. 1 ст. 256 ГПК України).

Інформацію по справі, що розглядається, можна отримати на сторінці суду на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою: http://rv.arbitr.gov.ua/sud5019/.

Повне рішення складено 04 вересня 2019 року.

Суддя Качур А.М.