Ухвала суду № 83999019, 02.09.2019, Київський районний суд м. Одеси

Справа № 520/4127/19

Провадження № 1-кс/947/11189/19

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02.09.2019 року слідчий суддя Київського районного суду м. Одеси Федулеєва Ю.О., при секретарі судового засідання Марченко Я.А., за участю прокурора Моско О.В., захисника підозрюваного – адвоката Іванова О.М., підозрюваного ОСОБА_1 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі клопотання старшого слідчого відділу розслідування злочинів у сфері транспорту СУ ГУНП в Одеській області Омельченко З.В., яке погоджене прокурором відділу прокуратури Одеської області Трофимовим В.С., про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою в рамках кримінального провадження №12016160000000341 від 01.06.2016 року відносно:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Вознесенська Миколаївської області, громадянина України, українця, з вищою освітою, не одруженого, не працюючого, раніше не судимого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , підозрюваного у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, -

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з клопотання, 31.05.2016, приблизно о 18:20 год., водій ОСОБА_1 , керуючи належним йому технічно справним автомобілем «Mercedes – Benz Vito 116 CDi», реєстраційний номер НОМЕР_1 , здійснював рух по проїзній частині вул. Костанді з боку пр. Тімірязєва в напрямку вул. Люстдорфська дорога в Київському районі м. Одеса.

Здійснюючи рух поблизу будинку № 125, розташованого по вул. Костанді в Київському районі м. Одеса, ОСОБА_1 , діючи з необережності, що виразилася у злочинній самовпевненості, порушив вимоги дорожніх знаків п.п. 1.5., 2.3 (б), 12.3. «Правил дорожнього руху» України, якими передбачено:

п.1.5. «Дії або бездіяльність учасників дорожнього руху та інших осіб не повинні створювати небезпеку чи перешкоду для руху, загрожувати життю або здоров`ю громадян, завдавати матеріальних збитків»;

п.2.3. «Для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов`язаний:

б) бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, стежити за правильністю розміщення та кріплення вантажу, технічним станом транспортного засобу і не відволікатися від керування цим засобом у дорозі»;

п. 12.3. «У разі виникнення небезпеки для руху або перешкоди, яку водій об`єктивно спроможний виявити, він повинен негайно вжити заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу або безпечного для інших учасників руху об`їзду перешкоди».

Так, в зазначений день та час, водій ОСОБА_1 , керуючи належним йому технічно справним автомобілем «Mercedes – Benz Vito 116 CDi», реєстраційний номер НОМЕР_1 , в світлий час доби, маючи реальну і об`єктивну можливість своєчасного виявлення пішохода похилого віку ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який перетинав проїзну частину автодороги зправа наліво за ходом руху транспортних засобів. Здійснюючи рух по зустрічній смузі руху, водій ОСОБА_1 не урахував зміну дорожньої обстановки, не прийняв заходів щодо зменшення швидкості руху керованого ним транспортного засобу аж до повної його зупинки перед лінією руху пішохода та продовжив подальший рух в зазначеному режимі, внаслідок чого допустив наїзд передньою правою частиною кузову керованого ним автомобіля «Mercedes – Benz Vito 116 НОМЕР_2 », на ліву частину тіла пішохода ОСОБА_2 , чим спричинив останньому тяжкі тілесні ушкодження.

Допущені водієм ОСОБА_1 порушення вимог п.п. 1.5, 2.3 (б), 12.3. Правил дорожнього руху України знаходяться в прямому причинно-наслідковому зв`язку із виникненням дорожньо-транспортної події та настанням суспільно-небезпечних тяжких наслідків у вигляді заподіяння потерпілому тяжкого тілесного ушкодження.

Сторона обвинувачення звертається до слідчого судді з клопотанням про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, обґрунтовуючи клопотання тим, що підозрюваний вчинив кримінальне правопорушення, за яке законом передбачено покарання у вигляді позбавлення волі та яке призвело до тяжких наслідків, а саме спричинення потерпілому тяжких тілесних ушкоджень, та беручи до уваги те, що є підстави вважати про його можливість знову допустити вчинення злочинів, незаконно впливати на потерпілих, свідків, в цілях недопущення подальшого зникнення та переховування від органів досудового розслідування та суду, повторного вчинення кримінального правопорушення, що свідчить про неможливість запобігання цим ризикам шляхом застосування більш м`яких запобіжних заходів

Прокурор в судовому засіданні клопотання підтримала в повному обсязі та просила його задовольнити.

Захисник підозрюваного в судовому засіданні заперечував проти задоволення клопотання та просив відмовити, зазначивши, що підозрюваний характеризується позитивно, має постійне місце проживання, підозра необґрунтована, кримінальне правопорушення мало місце у 2016 році, в матеріалах кримінального провадження є п`ять експертиз, в двох з яких вказано, що ОСОБА_1 невинуватий, крім того підозрюваний за весь цей час не переховувався, впливати на свідків та потерпілих не може.

Підозрюваний в судовому засіданні з підозрою не погодився, підтримав думку захисника.

Згідно ч. 1 ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п`ятою статті 176 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 194 КПК України, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Згідно ч. 4 ст. 194 КПК України, якщо при розгляді клопотання про обрання запобіжного заходу прокурор доведе обставини, передбачені пунктами 1 та 2 частини першої цієї статті, але не доведе обставини, передбачені пунктом 3 частини першої цієї статті, слідчий суддя, суд має право застосувати більш м`який запобіжний захід, ніж той, який зазначений у клопотанні, а також покласти на підозрюваного, обвинуваченого обов`язки, передбачені частиною п`ятою цієї статті, необхідність покладення яких встановлена з наведеного прокурором обґрунтування клопотання.

У п. 80 рішення Європейського суду з прав людини від 10 лютого 2011 року у справі «Марченко проти України» зазначено: «Тримання особи під вартою буде свавільним, оскільки національні суди не обґрунтували необхідність такого тримання і не було розглянуто можливість застосування більш м`якого запобіжного заходу», про це ж вказується у п.29 рішення Європейського суду з прав людини від 11.10.2010 року по справі «Хайреддінов проти України».

При цьому на користь звільнення свідчать відсутність судимостей, наявність постійного місця проживання, роботи, усталений спосіб життя, наявність утриманців, відсутність спроб ухилитися від правосуддя (Справа Європейського суду з прав людини «Пунцельт проти Чехії»).

У розумінні положень, що наведені у чисельних рішеннях Європейського Суду з прав людини («Нечипорук, Йонкало проти України» №42310/04 від 21 квітня 2011 року, «Фокс, Кемпбелл і Хартлі проти Сполученого Королівства» №№12244/86,12245/86, 12383/86 від 30 серпня 1990 року, «Мюррей проти Сполученого Королівства» №14310/88 від 28 жовтня 1994 року та ін.), термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення.

27.08.2019 року ОСОБА_1 повідомлено про підозру у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, за ознаками: порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що заподіяло потерпілому тяжке тілесне ушкодження.

Обґрунтованість підозри у вчиненні ОСОБА_1 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України підтверджується: протоколом огляду місця дорожньо-транспортної події від 31.05.2016 року, висновком експерта №511-А від 14.08.2019 року, висновком експерта №2452 від 12.09.2016 року, та іншими матеріалами клопотання в сукупності.

Так, слідчий суддя бере до уваги те, що ОСОБА_1 підозрюється у вчиненні тяжкого кримінального правопорушення, яке призвело до заподіяння тяжких тілесних ушкоджень людині, життя та здоров`я якої визнаються найвищою соціальною цінністю. Крім того, вказане кримінальне правопорушення, відповідно до клопотання та долучених матеріалів, ОСОБА_1 ймовірно вчинив порушуючи Правила дорожнього руху, не урахував зміну дорожньої обстановки, не прийняв заходів щодо зменшення швидкості руху, що призвело до спричинення тілесних ушкоджень потерпілому та поставило під загрозу життя та здоров`я інших учасників дорожнього руху.

Враховуючи обґрунтованість підозри у вчиненні ОСОБА_1 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, тяжкість покарання, що загрожує підозрюваному у разі визнання його винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, те що ОСОБА_1 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, яке призвело до тяжких наслідків, а саме заподіянню тілесних ушкоджень, враховуючи суспільно-небезпечний характер такого кримінального правопорушення, слідчий суддя приходить до переконання, що наявний ризик, передбачений п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме ризик у вигляді можливого переховування підозрюваного від органу досудового розслідування та суду.

В частині наявності ризику незаконного впливу на потерпілих та свідків, слідчий суддя приходить до переконання про необґрунтованість таких доводів сторони обвинувачення, з огляду на відсутність доказів, підтверджуючих даний ризик, а також належного обґрунтування, оскільки до матеріалів клопотання не долучено жодного протоколу допиту потерпілого та свідків.

Крім того, відповідно до клопотання та долучених до нього матеріалів, досудове розслідування кримінального правопорушення триває з 01.06.2017 року, тобто минуло вже більше двох років, проте відсутні будь-які відомості про те, що ОСОБА_1 протягом цього часу якимось чином намагався впливати на потерпілих чи свідків.

Також, сторона обвинувачення, попри встановлені в судовому засіданні ризики, передбачені ст. 177 КПК України, всупереч п. 6 ч. 1 ст. 184 КПК України, жодним чином не обґрунтовує неможливість запобігання таким ризикам шляхом застосування більш м`якого запобіжного заходу, зокрема, у вигляді домашнього арешту.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 182 КПК України, домашній арешт полягає в забороні підозрюваному, обвинуваченому залишати житло цілодобово або у певний період доби. Домашній арешт може бути застосовано до особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за вчинення якого законом передбаченого покарання у виді позбавлення волі.

Беручи до уваги обставини ймовірного вчинення підозрюваним кримінального правопорушення, а також характеризуючи дані підозрюваного, відповідно до яких останній раніше до кримінальної відповідальності не притягувався, має постійне місце реєстрації та проживання, позитивно характеризується, відповідно до долучених в судовому засіданні характеристик, що вказує на наявність міцних соціальних зв`язків та свідчить про можливість запобігання встановленим ризикам та забезпечення належної процесуальної поведінки підозрюваного шляхом застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту.

На підставі вищевикладеного, враховуючи позитивні характеризуючи дані підозрюваного та встановлені в судовому засіданні обставини, слідчий суддя приходить до переконання, що відносно підозрюваного ОСОБА_1 слід застосувати запобіжний захід у вигляді домашнього арешту, з покладенням на підозрюваного обов`язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України, оскільки вказаний запобіжний захід є достатнім для забезпечення належної процесуальної поведінки підозрюваного та в повній мірі здатний запобігти встановленим в судовому засіданні ризикам.

Керуючись ст.ст. 176-178, 181, 183, 184, 193, 194, 196 КПК України, слідчий суддя, –

УХВАЛИВ:

У задоволенні клопотання старшого слідчого відділу розслідування злочинів у сфері транспорту СУ ГУНП в Одеській області Омельченко З.В., яке погоджене прокурором відділу прокуратури Одеської області Трофимовим В.С., про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою – відмовити.

Застосувати відносно підозрюваного ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді домашнього арешту строком до 27.10.2019 року, в межах строку досудового розслідування, з забороною залишати житло за адресою: АДРЕСА_1 , в період часу з 23 годин 00 хвилин по 06 годину 00 хвилин.

Покласти на підозрюваного ОСОБА_1 строком до 27.10.2019 року, наступні обов`язки:

- прибувати по першому виклику до слідчого, прокурора чи суду на визначений ними час;

- не відлучатися із населеного пункту, в якому він зареєстрований, проживає чи перебуває, без дозволу слідчого, прокурора або суду;

- повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи;

- здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну.

Копію ухвали про застосування відносно підозрюваного ОСОБА_1 запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту направити для виконання до Вознесенського ВП ГУНП в Миколаївській області.

Контроль за виконанням ухвали про застосування відносно підозрюваного ОСОБА_1 запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту покласти на старшого слідчого відділу розслідування злочинів у сфері транспорту СУ ГУНП в Одеській області Омельченко З.В..

Ухвала підлягає негайному виконанню після її оголошення.

Ухвала може бути оскаржена до Одеського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення.

Слідчий суддя Федулеєва Ю. О.