Рішення № 83995665, 03.09.2019, Нововодолазький районний суд Харківської області

справа № 631/1355/18

провадження № 2/631/499/19

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 вересня 2019 року селище міського типу Нова Водолага

Нововодолазький районний суд Харківської області у складі:

головуючого судді - Трояновської Т.М.

за участі секретаря судового засідання - М`ячиної Ю.В.,

розглянув у відкритому судовому засіданні у залі судових засідань приміщення Нововодолазького районного суду Харківської області в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Акціонерного товариства «Акцент-банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,-

ВСТАНОВИВ:

Представник Акціонерного товариства «Акцент-Банк» Вавелюк Олександр Володимирович, що діє на підставі довіреності № 22997401-К-О від 08.08.2018 року, звернувся до Нововодолазького районного суду Харківської області з позовом до ОСОБА_1 , в якому просить стягнути з останнього заборгованість за кредитним договором № ABH0RG1499701112 від 17.02.2016 року у розмірі 54916 гривень 46 копійок та судові витрати по справі.

В обґрунтування позовних вимог представник позивача зазначив, що 17 лютого 2016 між Акціонерним товариством «Акцент -Банк», який є правонаступником Публічного акціонерного товариства «Акцент Банк» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №АВН0RG149970112 відповідно до якого, останній отримав кредит у розмірі 20352,79 гривень зі сплатою процентів за користування кредитом в розмірі 0.15% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом.

Відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана Заява позичальника разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг», які викладені на сайті банку http://а-bank.com.ua/terms, тарифами складає між ним та банком кредитно - заставний договір.

Як вказав представник позивача, при укладанні договору сторони керувалися частиною 1 статті 634 Цивільного кодексу України, відповідач був ознайомлений та погодився з «Умовами та правилами надання банківських послуг» та банком, в свою чергу, була надана повна інформація про умови кредитування, про що позичальник зазначив у своїй заяві № ABH0RG1499701112 .

У порушення умов вказаного договору відповідач не виконав належним чином свої зобов`язання за договором, у зв`язку з чим станом на 09 вересня 2018 року за ним утворилась заборгованість у розмірі 54916,46 гривень, яка складається з заборгованості за кредитом у розмірі 15638,10 гривень; заборгованості по процентам за користування кредитом у розмірі 16,58 гривень, заборгованості по комісії за користування кредитом у розмірі 14653,98 гривень, пені за несвоєчасність виконання зобов`язань за договором у розмірі 21516,54 гривень, штраф (фіксована частина) у розмірі 500,00 гривень та штраф (процентна складова) у розмірі 2591,26 гривень.

Оскільки позичальником ОСОБА_1 так і не були повернені кошти за кредитним договором, представник позивача змушений був звернутися до суду з позовом про стягнення зазначених коштів у судовому порядку.

Ухвалою від 10 червня 2019 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрите провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження.

Представник Акціонерного товариства «Акцент - Банк» в судове засідання не прибув, про дату, час і місце розгляду справи був сповіщений завчасно відповідно до вимог статті 128 Цивільного процесуального кодексу України, про що свідчать наявні в матеріалах справи повідомлення про вручення рекомендованого поштового відправлення. Відповідно до позовної заяви представник позивача вказує, що підтримує позовні вимоги в цілому, просить стягнути з ОСОБА_1 заборгованість у повному обсязі, зазначає, що розгляд справи може відбутися без представника банку за наявності наданих доказів по справі та не заперечує проти винесення заочного рішення у разі неявки відповідача.

Відповідач у судові засідання, що були призначені на 02 липня 2019 року, 06 серпня 2019 року та 03 вересня 2019 року не з`явилась, про день, час та місце розгляду справи повідомлявся відповідно до приписів Цивільного процесуального законодавства України, про що свідчать повідомлення про вручення рекомендованого поштового відправлення, отримане ОСОБА_1 22.06 2019 року, 16.07.2019 року та 17.08.2019 року відповідно. Причини неявки відповідача суду не відомі. Відзив на позовну заяву відповідач не подав.

Крім того, у судове засідання, що було призначене на 03 вересня 2019 року відповідач ОСОБА_1 повідомлявся шляхом розміщення судового оголошення на офіційному вебсайті судової влади України від 12 серпня 2019 року (https://nv.hr.court.gov.ua/sud2028/pres-centr/11/760941/).

Положеннями частини 1 статті 223 Цивільного процесуального кодексу України передбачено, що неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

У разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення) (частина 4 статті 223 Цивільного процесуального кодексу України).

Крім того, відповідно до частини 1 статті 280 Цивільного процесуального кодексу України у зв`язку із неявкою в судове засідання відповідача, який належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, і від якого не надійшло заяви про розгляд справи за його відсутності, зі згоди позивача по справі, суд вирішив за можливе розглянути справу на підставі наявних в ній доказів та ухвалити заочне рішення.

За таких обставин, приймаючи до уваги те, що відповідач будучи завчасно належним чином повідомленим продень, час та місце розгляду справи, повторно, без зазначення причин свого неприбуття, не з`явився у судове засідання, враховуючи те, що підстав для визнання явки учасників справи обов`язковою для надання особистих пояснень не має, суд вважає за можливе розглянути справу за їх відсутності, при цьому відповідно до частини 2 статті 247 Цивільного процесуального кодексу України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Вивчивши доводи позовної заяви, всебічно, повно та об`єктивно з`ясувавши всі обставини справи в межах заявлених вимог, перевіривши їх доказами, які були безпосередньо досліджені у судовому засіданні, проаналізувавши зміст норм матеріального права, які врегульовують спірні правовідносини, суд виходить з наступних підстав та мотивів.

Вирішуючи спірні правовідносини суд виходить з того, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (частина 1 статті 2 Цивільного процесуального кодексу України).

Відповідно до положень часини 1 статті 4 Цивільного процесуального кодексу України кожна особа має право в порядку, встановленому цим кодексом, звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. При цьому, розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим кодексом випадках (частина 1 статті 13 Цивільного процесуального кодексу України).

При цьому частиною 1 статті 77 вказаного нормативно-правового документа визначено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Частина 2 статті 129 Конституції України визначає основні засади судочинства, однією з яких згідно з пунктом 3 вказаної частини є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Аналогічні приписи передбачені частиною 3 статті 12 та частиною 1 статті 81 Цивільного процесуального кодексу України, відповідно до яких кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 82 цього кодексу.

Частиною 2 статті 77 та частиною 1 статті 82 Цивільного процесуального кодексу України встановлено, що предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання.

З матеріалів справи судом встановлено, що Акціонерне товариство «Акцент-Банк» є правонаступником прав та обов`язків Публічного акціонерного товариства «Акцент-Банк», у зв`язку з тим, що рішенням загальних зборів акціонерів від 25.04.2018 року змінено організаційно-правову форму та назву позивача з Публічного акціонерного товариства «Акцент-Банк» на Акціонерне товариство «Акцент-Банк», про що зазначено у п. 1.1. Статуту Акціонерне товариство «Акцент-Банк.

Як вбачається із матеріалів справи, 17 лютого 2016 року між Публічним акціонерним товариством «Акцент-Банк» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №АВН0RG149970112 відповідно до якого, останній отримав кредит у розмірі 20352,79 гривень на покупку будівельних матеріалів зі сплатою процентів за користування кредитом в розмірі 0,12 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом.

Відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана ним Заява позичальника АВН0RG149970112 разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг», які викладені на сайті банку http://а-bank.com.ua/terms, тарифами складає між ним та банком кредитно - заставний договір.

Таким чином, між сторонами було укладено договір приєднання відповідно до частини 1 статті 634 Цивільного кодексу України.

Акціонерне товариство «Акцент-Банк» є правонаступником прав та обов`язків Публічного акціонерного товариства «Акцент-Банк», що відображено у пункті 1.1 статуту Акцінерного товариства «Акцент-Банк» (нова редакція від 25.04.2018 року) та виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.

Відповідно до умов договору погашення заборгованості здійснюється в наступному порядку: щомісяця в період сплати, позичальник повинен надавати банку грошові кошти (щомісячний платіж) для погашення заборгованості за кредитом, яка складається із заборгованості за кредитом, за процентами, комісією, а також інші витрати згідно умов (п. 2.7.4.2.2).

Позивач виконав умови договору, надавши ОСОБА_1 вказану суму кредиту.

Відповідно до п.п. 2.7.4.2.2. - 2.7.4.2.2.4 Умов та правил надання банківських послуг у Публічному акціонерному товаристві «Акцент-Банк», позичальник зобов`язався: використовувати кредит на цілі, зазначені в Заяві; погашати кредит в порядку і терміни згідно Заяви; сплатити відсотки за користування Кредитом відповідно до Заяви і п. 2.7.4.3.1 цих Умов та Тарифів; повну оплату відсотків за користування Кредитом здійснювати не пізніше дати фактичного повного погашення Кредиту; сплатити Банку винагороду у строки та розмірі згідно Тарифів, Заяві та даних Умов.

Згідно до п. 2.7.4.2.2.5 позичальник доручив Банку списувати кошти з усіх своїх поточних рахунків у валюті Кредитування або у валюті, відмінній від валюти Кредиту, при наявності на них необхідної суми коштів, не наданих у кредит, у межах сум, що підлягають сплаті Банку за Заявою і даних Умов, при наявності термінів платежів (здійснювати договірне списання).

Відповідно до п. 2.7.4.2.2.6 забезпечити умови для проведення Банком перевірок цільового використання кредиту, його забезпеченості і фінансового плану Позичальника.

Пунктами 2.7.4.2.2.7 - 2.7.4.2.2.9. передбачено, що позичальник зобов`язується погасити заборгованість за Кредитом в повній сумі, сплатити нараховані за весь період користування Кредитом відсотки, винагороду і неустойку (штраф, пеню), не пізніше дати, зазначеної в повідомленні Банку, передбаченому п. 2.7.4.2.3.2, 2.7.4.2.3.3 цих Умов; надавати Банку кошти для погашення заборгованості по даним умовам, включаючи кредит, винагороду і відсотки за користування кредитом, які передбачені Заявою; повністю повернути Кредит до дати, зазначеної в Заяві, при непогашенні Кредиту в строки, зазначені в Заяві, заборгованість в частині вчасно непогашеної суми Кредиту вважається простроченою, на залишок заборгованості по простроченій сумі Кредиту нараховується пеня, відповідно до п. 2.7.4.5.1 цих Умов з дати виникнення простроченої заборгованості.

З наданого позивачем розрахунку заборгованості вбачається, що у порушення умов вказаного договору відповідач не виконав належним чином свої зобов`язання за договором, у зв`язку з чим станом на 09 вересня 2018 року за ним утворилась заборгованість у розмірі 54916,46 гривень, яка складається з заборгованості за кредитом у розмірі 15638,10 гривень; заборгованості по процентам за користування кредитом у розмірі 16,58 гривень, заборгованості по комісії за користування кредитом у розмірі 14653,98 гривень, пені за несвоєчасність виконання зобов`язань за договором у розмірі 21516,54 гривень, штраф (фіксована частина) у розмірі 500, 00 гривень та штраф (процентна складова) у розмірі 2591,26 гривень.

Вказаний розрахунок заборгованості відповідачем не заперечувався та у встановленому законом порядку не спростовано.

Вирішуючи даний спір суд виходить з положень Цивільного кодексу України, що регулюють спірні правовідносини.

Так, відповідно до частини 1 статті 202 Цивільного кодексу України укладений між сторонами по справі кредитний договір, за своєю правовою природою, є правочином, тобто дією особи, спрямованою на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно частини 1 статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є однією з підстав виникнення цивільних прав та обов`язав (частина 2 статті 11 Цивільного кодексу України).

Положеннями статті 1054 Цивільного кодексу України встановлено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа зобов`язується надати грошові кошти позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Стаття 204 Цивільного кодексу України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права і обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили.

Таким чином, у разі не спростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за цим договором, повинні здійснюватися, а створені обов`язки підлягають виконанню.

Із матеріалів справи вбачається, що з моменту укладання кредитного договору від 17 лютого 2016 року року між Публічним акціонерним товариством «Акцент-Банк» та ОСОБА_1 ніхто зі сторін до цього часу не заявив про намір його припинити.

Приписи частини 1 статті 1049 Цивільного кодексу України встановлює обов`язок позичальника повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самі сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самі кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно частини 2 статті 1050 Цивільного кодексу України якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами, то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилась, та сплатити проценти, належні йому відповідно до статті 1048 Цивільного кодексу України.

При цьому, згідно вимог статтей 525, 526, 530 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України у встановлений строк.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (частина 1 статті 612 Цивільного кодексу України).

Правові наслідки порушення зобов`язання встановлені положеннями статті 611 Цивільного кодексу України. Так, згідно вищевказаної норми права, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов`язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди.

В силу статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання (стаття 625 Цивільного кодексу України).

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що між сторонами по справі виникли кредитні правовідносини, відповідно до яких відповідач отримавши від банку кошти у кредит, своїх зобов`язань з їх повернення і сплати процентів за користування грошима належним чином не виконав.

Таким чином, вимоги позивача щодо стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за тілом кредиту у розмірі 15638,10 гривень підлягають задоволенню, оскільки відповідно до статті 77 Цивільного процесуального кодексу України, підтверджені належними доказами. Одночасно зі стягненням заборгованості за тілом кредиту підлягає стягненню заборгованість за відсотками за користування кредитом у розмірі 16,58 гривень, та комісією за користування кредитом у розмірі 14653,98 гривень, що нарахована на підставі статті 1054 Цивільного кодексу України та Умов та Правил.

Оскільки заборгованість з відповідача стягується в судовому порядку, що свідчить про неналежне виконання останнім своїх зобов`язань за договором, тому наявні підстави для стягнення з ОСОБА_1 штрафних санкцій за неналежне виконання умов договору.

Вимоги Акціонерного товариства «Акцент-Банк» про стягнення з відповідача заборгованості за пенею, комісією та штрафом, підлягають частковому задоволенню з огляду на наступне.

Виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком (стаття 546 Цивільного кодексу України).

Відповідно до частини 3 статті 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Отже частина 3 статті 551 Цивільного кодексу України з урахуванням положень статті 3 Цивільного кодексу України щодо загальних засад цивільного законодавства та пункту 4 частини 5 статті 12 Цивільного процесуального кодексу України щодо обов`язку суду сприяти учасникам судового процес в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом, передбачено право суду зменшити розмір неустойки за умови, що її розмір значно перевищує розмір збитків.

Із розрахунку, наданого позивачем, вбачається, що розмір неустойки значно більший від розміру боргового зобов`язання.

Враховуючи викладене, суд, керуючись засадами розумності та справедливості, вважає за можливе на підставі частини 3 статті 551 Цивільного кодексу України зменшити розмір штрафної санкції - пені, що підлягає стягненню з відповідача, до 15700,10 гривень з урахуванням заборгованості за тілом кредиту в розмірі 15638,10 гривень.

Щодо вирішення позовних вимог про стягнення штрафів суд керується наступним.

Цивільно-правова відповідальність - це покладення на правопорушника основаних на законі невигідних правових наслідків, які полягають у позбавленні його певних прав або в заміні невиконання обов`язку новим, або у приєднанні до невиконаного обов`язку нового додаткового.

Покладення на боржника нових додаткових обов`язків як заходу цивільно-правової відповідальності має місце, зокрема, у випадку стягнення неустойки (пені, штрафу).

Відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові в разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання (частина 2 статті 549 Цивільного кодексу України). Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (частина 3 статті 549 Цивільного кодексу України).

За положеннями статті 61 Конституції України ніхто не може бути двічі притягнутий до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.

Відповідно до пункту 2.7.4.5.3. Договору при порушенні позичальником строків платежів по кожному із грошових зобов`язань, передбачених договором, більш ніж на 90 днів, позичальник зобов`язаний сплатити банку штраф у розмірі 500 гривень + 5 % від суми заборгованості.

Враховуючи вищевикладене та відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України штраф і пеня є одним видом цивільно-правової відповідальності, а тому їх одночасне застосування за одне й те саме порушення - строків виконання грошових зобов`язань за кредитним договором свідчить про недотримання положень, закріплених у статті 61 Конституції України щодо заборони подвійної цивільно-правової відповідальності за одне й те саме порушення.

З огляду на викладене, правові підстави для стягнення з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Акцент-Банк» штрафу (фіксованої частини та процентної складової) в розмірі 3091,26 гривень відсутні.

Враховуючи вищезазначене, сума заборгованості, яка підлягає стягненню з відповідача за кредитним договором від 17 лютого 2016 року №АВН0RG149970112 становить 46008,66 гривень та складається з 15638,10 гривень (заборгованість за кредитом) + 16,58 гривень (заборгованість по відсотках за користування кредитом) + 14653,98 гривень (заборгованість за комісією за користування кредитом) + 15700,00 гривень (пеня) .

Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позовних вимог Акціонерного товариства «Акцент-Банк», суд відповідно до пункту 6 частини 1 статті 264 Цивільного процесуального кодексу України вважає за необхідне вирішити питання щодо розподілу між сторонами справи судових витрат.

Судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом (частини 1 та 2 статті 133 Цивільного процесуального кодексу України).

Відповідно до частини 1, підпункту 1 пункту 1 частини 2 статті 4 Закону України «Про судовий збір» судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

За подання до суду позовної заяви майнового характеру, яка подана юридичною особою, ставка судового збору встановлюється у розмірі 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем при подачі позовної заяви до суду було сплачено судовий збір на загальну суму 1762,00 гривень, що підтверджено платіжним дорученням №ІСМРІ09193RК8R від 19 вересня 2018 року.

Частиною 1 статті 141 Цивільного процесуального кодексу України встановлено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (пункт 3 частини 2 статті 141 Цивільного процесуального кодексу України).

Суд дійшов до висновку про часткове задоволення позовних вимог, а саме на суму 46008,66 гривень та що становить 83,78%.

З огляду на вищевикладене, суд приходить до висновку про необхідність стягнути з ОСОБА_1 судові витрати по сплаті судового збору в сумі 1476 гривень 20 копійок (1762:100·83,78% = 1476,20 гривень).

На підставі викладеного, керуючись статтями 11, 14 - 16, 202, 204, 509, 526, 527, 530, 549, 610, 611, 625, 626, 627, 629, 1046, 1048, 1049, 1050, 1054 Цивільного кодексу України, статтями 2, 5, 12, 13, 19, 23, 76 - 81, 89, 133, 141, 258, 259, 263 - 265, 268, 272, 273, 280-283, 354, 355 Цивільного кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов Акціонерного товариства «Акцент-банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості- задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 , місце проживання: АДРЕСА_2 ) на користь Акціонерного товариства «Акцент-Банк» заборгованість за кредитним договором у розмірі 46008 (сорок шість тисяч вісім) гривень 66 копійок.

Стягнути з з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Акцент-Банк» понесені судові витрати по сплаті судовому збору у розмірі 1476 (одна тисяча чотириста сімдесят шість) гривень 20копійок.

В іншій частині позовних вимог Акціонерного товариства «Акцент-Банк» - відмовити.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому ЦПК України. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Рішення може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Харківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Відомості щодо учасників справи:

Позивач: Акціонерне товариство «Акцент-Банк», місце знаходження: місто Дніпро, вулиця Батумська, будинок 11, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України 14360080.

Відповідач: ОСОБА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 , місце проживання: АДРЕСА_2 , паспорт громадянина України серії НОМЕР_3 , виданий Нововодолазьким РС ГУДМС України в Харківській області 12 вересня 2015 року.

Суддя: Т.М. Трояновська