Рішення № 8399114, 15.01.2010, Жмеринський міськрайонний суд Вінницької області

Cправа № 2-75/10

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

І м е н е м У к р а ї н и

15 січня 2010 року Жмеринський міськрайонний суд Вінницької області

в складі : головуючого – судді Верьовочнікова В.М.

при секретарі – Росовській О.Ю.

із участю : - позивача ОСОБА_1

- адвоката ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Жмеринка справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про стягнення боргу за договором позики,

У С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 30.11.2009 року звернувся з цим позовом до суду і вказав, що 01.03.2009 року він позичив відповідачу 6560 доларів США, еквівалент 56416 грн., отримання яких останній посвідчив власною розпискою, згідно якої зобов’язався повернути борг до 01.05.2009 року. Посилаючись на неповернення вказаної позики, просив стягнути на його користь з ОСОБА_3 56416 грн. основного боргу, 5635,74 грн. процентів, 500 грн. витрат на юридичну допомогу та 120 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.

В судовому засіданні позивача ОСОБА_1 та адвокат ОСОБА_2 уточнили заявлені вимоги та просили стягнути з відповідача на користь позивача 56416 грн. заборгованості за договором позики від 01.03.2009 року, 5503,65 грн. процентів згідно розмірів облікової ставки Нацбанку за відповідні періоди з 02.03.2009 року по 15.01.2010 року, три проценти річних за аналогічний період в сумі 1483,82 грн., 4500 грн. витрат на юридичну допомогу та 120 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи. Вказали, що відповідачем ОСОБА_3 порушено його власні зобов'язання щодо своєчасного повернення позивачу у строк до вказаної у письмовій розписці дати грошових коштів в розмірі її еквівалентного визначення у національній валюті в сумі 56416 грн., з якої ними розраховано проценти за користування грошовими коштами в порядку ст.1048 ЦК України, а також три проценти річних за порушення грошового зобов’язання за період з наступного дня після визначеного строку повернення позики до дня розгляду справи судом по суті. Просили задоволити позов.

Відповідач ОСОБА_3, який судом завчасно повідомлявся про час та місце судового розгляду, що вбачається з розписки про вручення 31.12.2009 року судової повістки за адресою, повідомленою як у позовній заяві, так і безпосередньо відповідачем у його заявах та клопотаннях, що раніше надходили до суду при направленні відповідачу аналогічних викликів в судове засідання, до суду не з'явився, причин своєї неявки не повідомив, клопотань про відкладення розгляду справи до суду не представив. Попередньо подав суду письмові заперечення позову, обгрунтовуючи його невизнання тим, що він позичав гроші у позивача в сумі 1000 доларів США весною 2006 року, які повернув. 01.03.2009 року грошових коштів позивач не передавав, під його диктовку та натиск відповідачем була написана розписка, викладені обставини якої не відповідали дійсності. Посилаючись на недійсність вказаного позивачем правочину позики через недодержання обов’язкової письмової форми, вчинення його внаслідок застосування до нього позивачем психічного тиску та під впливом тяжких обставин на вкрай невигідних умовах, всупереч вимогам законодавства щодо обігу валютних цінностей, а також заявляючи про застосування позовної давності щодо фактичного строку передачі грошей у позику у 2006 році, відповідач просив відмовити у задоволенні позову.

Свідок ОСОБА_4 пояснив суду, що 01.03.2009 року у його присутності ОСОБА_1 передав в борг ОСОБА_3 за проханням останнього гроші в сумі 6560 доларів США. Після того, як ОСОБА_3 перерахував отримані гроші він того ж дня написав позивачу письмову розписку про це із зазначенням еквіваленту отриманих грошей у національній валюті, а також про зобов’язання їх повернення до 01.05.2009 року. Дану розписку свідок засвідчив власним підписом, пояснивши що його підпис на ній розмішений навпроти прізвища іншої особи, так як він помилково сприйняв за власне її аналогічне ім’я, навпроти якого і поставив свій підпис. Зазначив, що ніяких примусових дій позивачем у відношенні до відповідача щодо написання тим даної розписки не вживалось, ОСОБА_3 писав її добровільно, отримавши гроші він подякував ОСОБА_1, після передачі розписки вони розійшлись спокійно, у товариському настрої.

Згідно ч.2 ст.77 ЦПК України сторони зобов’язані повідомляти суд про причини неявки у судове засідання; у разі неповідомлення суду про причини неявки вважається, що сторона не з’явилась в судове засідання без поважних причин.

Відповідно ч.4 ст.169 ЦПК України якщо суд не має відомостей про причину неявки відповідача, повідомленого належним чином, або причину неявки буде визнано неповажною, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення).

Виходячи з наведеного суд дійшов висновку про можливість постановлення рішення в порядку заочного розгляду справи, проти чого не заперечував позивач.

Заслухавши пояснення позивача, свідка, дослідивши представлені докази та заперечення, суд вважає, що позов підлягає до часткового задоволення з наступних підстав.

Згідно ч.1 ст.11, ч.1,2 ст.509 ЦК України зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку; зобов’язання виникають, зокрема з підстав договорів.

Відповідно до положень ч.1 ст.526 ЦК України зобов’язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Згідно ч.1 ст.527 ЦК України боржник зобов’язаний виконати свій обов’язок, а кредитор – прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов’язання чи звичаїв ділового обороту.

У відповідності до ч.1 ст.530 ЦК України якщо у зобов’язані встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно змісту ст.547 ЦК України правочин щодо забезпечення виконання зобов’язання вчиняється у письмовій формі, а вчинений із недодержанням письмової форми є нікчемним.

Згідно вимог ч.1,2 ст.207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований у одному або кількох документах, яким обмінялись сторони; правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Відповідно ст.610 ЦК України порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

Згідно ч.1 ст.611 ЦК України у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, припинення зобов’язання внаслідок односторонньої відмови від зобов’язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; зміна умов зобов’язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди.

Відповідно ч.1 ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ч.1,2 ст.614 ЦК України особа, яка порушила зобов’язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом; особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов’язання; відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов’язання.

Відповідно ч.1 ст.624 ЦК України якщо за порушення зобов’язання встановлено неустойку, то вона підлягає стягненню у повному розмірі незалежно від відшкодування збитків.

Згідно ст.625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов’язання; боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір не встановлений договором або законом.

Відповідно до змісту ч.1 ст.626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків.

Згідно ст.629 ЦК України договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Відповідно ст.1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність іншій стороні (позичальникові), зокрема, грошові кошти, а позичальник зобов’язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики); договір позики є укладеним з моменту передання грошей.

Ст.1047 ЦК України визначає, що д оговір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян; на підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

Згідно ч.1,2 ст.1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Договір позики вважається безпроцентним, якщо:

1) він укладений між фізичними особами на суму, яка не перевищує п'ятдесятикратного розміру неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, і не пов'язаний із здійсненням підприємницької діяльності хоча б однією із сторін;

2) позичальникові передані речі, визначені родовими ознаками.

Відповідно до вимог ч.1 ст.1049 ЦК України п озичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно ч.1 ст.1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов’язаний сплатити грошову суму відповідно до ст.625 цього Кодексу.

В судовому засіданні з пояснень позивача установлено, що між сторонами виникли правовідносини за договором позики, пов’язані із передачею ним відповідачу 01.03.2009 року в борг 6560 доларів США за визначеним ними еквівалентом 56416 грн. на строк до 01.05.2009 року, щодо чого була складена письмова розписка. За минуванням вказаного строку відповідач відмовився повертати борг у добровільному порядку.

Обставини передачі ОСОБА_1 вказаної суми грошей ОСОБА_3 підтверджуються безпосередньо змістом розписки від 01.03.2009 року (а.с.6), оригінал якої позивач представив в судовому засіданні, показаннями свідка ОСОБА_4 та письмовими запереченнями відповідача (а.с.21-23), у яких він визнає факт написання даної розписки 01.03.2009 року, а тому дані докази приймаються судом до уваги, так як вони в цій частині не суперечать один одному.

Обставини щодо неповернення позивачу суми боргу відповідачем також визнані та не потребують доказуванню.

Суд не приймає до уваги тверджень відповідача щодо написання ним даної розписки на підтвердження іншої суми боргу за попередній період та неотримання ним зазначеної в розписці суми грошей в день її написання, оскільки дані обставини не відображені у змісті розписки, власну автентичність якої відповідач визнав, та спростовуються показаннями свідка ОСОБА_4 і особистими письмовими доводами ОСОБА_3 за змістом його заперечень щодо виконання ним попередніх боргових зобов’язань на час написання розписки.

Суд не погоджується із запереченнями позивача про невідповідність розписки вимогам законодавства щодо недодержання обов’язкової письмової форми правочину позики, оскільки дана розписка виготовлена в письмовій формі та містить необхідні умови на виконання визначених законом вимог до письмової форми правочину, перелік яких є обмеженим. Окрім того, недійсність, як наслідок недотримання письмової форми правочину договору позики прямо не передбачена спеціальними нормами, що регулюють дані правовідносини, на відміну він норм інших правочинів, щодо яких також передбачена письмова форма угоди.

Доводи відповідача щодо написання ним письмової розписки 01.03.2009 року під психологічним впливом ОСОБА_1 спростовуються показаннями свідка ОСОБА_4 та не підтверджуються ніякими доказами, оскільки письмові звернення відповідача до правоохоронних органів, на які він вказав у власних запереченнях позову не містять ніякого посилання на існування причинного зв’язку між обставинами заявленого цивільного спору та означених ОСОБА_3 протиправних дій ОСОБА_1, а також стосуються перебігу подій значно пізніших від часу написання розписки.

Суд не приймає до уваги тверджень відповідача щодо невідповідності вимогам закону вказаній у спірному правочині отриманої ним суми коштів у іноземній валюті, оскільки обмеження використання валютних цінностей стосуються обставин незаконного її обігу шляхом здійснення операцій щодо скуповування, продажу, обміну та використання як засобу платежу, яким не є передача певної суми валютних коштів у якості боргового зобов’язання, позаяк на відміну від платежу передбачає її зворотнє повернення, а тому не розповсюджується на даний правочин. Окрім того, за змістом спірного договору позики сторонами визначено еквівалент боргового зобов’язання у національній валюті, в межах якого заявлено позовні вимоги.

Суд залишає також поза увагою вимоги відповідача про застосування до даного спору правил минування строку позовної давності, оскільки вказаний ОСОБА_3 термін початку його перебігу не містить чітко визначеної дати і означено періодом весни 2006 року. При цьому застосування даного строку позивачем обґрунтовано наявністю іншої цивільної угоди, підтвердження існування якої на вказаних ним умовах між сторонами в справі нічим, окрім тверджень самого відповідача не доведено. Натомість наявність у письмовій розписці визначеного строку повернення грошових коштів як строку виконання зобов’язання за договором позики визначає наступну за ним дату початком перебігу загального строку позовної давності щодо даного правочину, який на час розгляду справи по суті не минув.

Таким чином, в судовому засіданні доведено існування між сторонами двостороннього цивільного правочину позики, в межах якого позивачем виконано власні зобов’язання на користь відповідача, а останнім прострочено виконання зобов’язання повернення позивачу означеної в письмовій угоді суми грошових коштів.

Заперечення відповідача пред’явлених до нього позовних вимог не доводяться відповідними доказами.

Разом з тим, суд вважає, що заявлений позивачем позов не підлягає задоволенню в частині вимог щодо стягнення суми процентів за договором позики, визначених на облікової ставки Національного банку України за відповідний період, оскільки хоча й даний правочин укладений між сторонами, які є фізичними особами, і на суму, яка перевищує п'ятдесятикратний розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, однак, ніким із сторін не вказано та не доведено суду, що даний договір пов'язаний із здійсненням підприємницької діяльності хоча б однією із сторін, що за однією з окреслених законом ознак визначає даний договір позики як безпроцентний на підставі п.1 ч.1 ст.1048 ЦК України.

Одночасно, із врахуванням вимог ч.1 ст.1050 ЦК України щодо обов’язку позичальника в разі неповернення своєчасно суму позики сплатити грошову суму відповідно до ст.625 цього Кодексу, нормами якої визначено зобов’язання сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір не встановлений договором або законом, суд доходить висновку, що решта позовних вимог підлягає задоволенню в межах заявлених вимог щодо відшкодування простроченої суми боргу 56416 грн. та трьох процентів річних від неї відповідно представленого позивачем розрахунку за період прострочення відповідачем виконання грошового зобов’язання до дня розгляду даної справи по суті – з 02.03.2009 року по 15.01.2010 року, що в календарному обчисленні становить 320 днів (56416 грн. х 3% х 320 днів / 365 днів = 1483,82 грн).

Приймаючи до уваги часткове задоволення позовних вимог суд визначає пропорційно задоволеним вимогам суму відшкодування згідно представленим документальним підтвердженням витрат на юридичну допомогу (квитанції від 30.11.2009 року (а.с.10) та від 11.01.2010 року), а також витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи (квитанція №85 від 30.11.2009 року (а.с.1) відповідачем на користь позивача.

Окрім того, у відповідності до обсягу задоволених позовних вимог майнового характеру підлягає стягненню з відповідача на користь держави відповідна сума судового збору, від сплати якої при подачі позову, як інвалід другої групи, звільнений позивач.

Враховуючи викладене, керуючись ст.4, 5, 8, 10, 15, 18, 60, 77, 88, 169, 209, 212-215, 224, 226 ЦПК України, ст.509, 506, 527, 530, 546, 547, 549, 550, 610-612, 614, 624-626, 629, 1046, 1048, 1050, 1053 ЦК України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов задоволити частково.

Стягнути за договором позики від 01.03.2009 року з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 56416 гривень суми боргу, 1483 гривні 82 копійки з розрахунку трьох процентів річних від простроченої суми за період з 02.03.2009 року по 15.01.2010 року, а також 120 гривень витрат на інформаціно-технічне забезпечення розгляду справи та 4198 гривень 92 копійки витрат на правову допомогу.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь держави (р/р 31418537700006 в Банку ГУДКУ у Вінницькій області, МФО 802015, код ЄДРПОУ 34701261) 1700 гривень судового збору.

В решті позовних вимог відмовити.

Рішення набуває законної сили після закінчення строку його оскарження.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, яку може бути подано протягом десяти днів з дня отримання його копії.

Заяву про апеляційне оскарження рішення суду може бути подано протягом десяти днів з дня його проголошення, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження або без подання останньої, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження, до апеляційного суду Вінницької області через Жмеринський міськрайонний суд.

СУДДЯ : підпис

З оригіналом згідно :

СУДДЯ ЖМЕРИНСЬКОГО

МІСЬКРАЙОНОГО СУДУ ОСОБА_5

СЕКРЕТАР