Рішення № 83989802, 30.08.2019, Краматорський міський суд Донецької області

Справа № 234/15670/18

Провадження № 2/234/446/19

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 серпня 2019 року м. Краматорськ

Краматорський міський суд Донецької області в складі:

головуючої судді - Демидової В.К.

при секретарі – Воропаєвої Ю.Ю.

розглянувши в порядку загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні в приміщенні Краматорський міський суд Донецької області цивільну справу за позовною заявою

ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Авентус-Фінанс» про застосування наслідків недійсності нікчемного договору,-

Обставини справи:

08 жовтня 2018 року позивач ОСОБА_1 звернулася до суду з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «Авентус-Фінанс» про застосування наслідків недійсності нікчемного договору, яку мотивує тим, що 09 серпня 2018 року між ним та ТОВ «Авентус Фінанс» було укладено договір фінансового лізингу № 01132, відповідно до умов якого ТОВ «Авентус Фінанс» зобов`язалось передати йому у користування автомобіль Renault Captur, а він зобов`язався сплачувати лізингові платежі. Він сплатив на користь відповідача 50000 грн., однак транспортний засіб від відповідача не отримав. Тому просить застосувати наслідки недійсності нікчемного правочину –договору фінансового лізингу від 09 серпня 2018 року № 01132 та стягнути з ТОВ «Авентус Фінанс» на його користь 50000 грн.

Ухвалою Краматорського міського суду Донецької області від 12 жовтня 2018 року відкрито провадження по цивільній справі за позовною заявою ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Авентус-Фінанс» про застосування наслідків недійсності нікчемного договору, в порядку загального позовного провадження.

Ухвалою суду від 01 листопада 2018 року підготовче судове засідання по вказаній цивільній справі відкладено до 17 грудня 2018 року.

Ухвалою суду від 15 січня 2019 року підготовче судове засідання по вказаній цивільній справі закрито та справа призначена до судового розгляду по суті на 04 квітня 2019 року. 14-00 годину.

Ухвалою суду від 29 липня 2019 року вказана цивільна справа прийнята в провадження судді Демидової В.К. та призначена до судового розгляду на 19 серпня 2019 року.

Представник позивача Макаров М. в судове зсідання не з`явився, надав суду заяву, в якій просив розглядати справу у його відсутності, вказавши, що позовні вимоги підтримує у повному обсязі, проти винесення заочного рішення суду не заперечує.

Представник відповідача- ТОВ «Авентус-Фінанс» в судове засідання не з`явився, про час і місце розгляду справи повідомлений належним чином, заяву про розгляд справи за його відсутності не надала та про причини неявки суд не повідомив, відзив не подав. Приймаючи до уваги думку позивача, який не заперечував проти заочного вирішення справи, суд ухвалив рішення про заочний розгляд справи відповідно до положень ст. ст. 280-283 ЦПК України, на підставі наявних у справі доказів.

Відповідно до ч.3 ст.211 ЦПК України, слідує, що учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності.

Згідно до ч.2 ст.247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Розглянувши матеріали справи, суд встановив:

Відповідно до ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

В силу ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Так, в судовому засіданні встановлено, що відповідач ТОВ «Авентус Фінанс» є юридичною особою. За відомостями в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, підприємство здійснює такі види діяльності, зокрема, Код КВЕД 64.91 фінансовий лізинг.

09 серпня 2018 року між ТОВ «Авентус Фінанс» та ОСОБА_1 був укладений договір № 01132 фінансового лізингу, предметом якого є відповідно до п.1.7 транспортний засіб, зазначений у даній статті Специфікації (Додаток №1 Договору). Специфікація предмета лізингу була самостійно та свідомо обрана лізингоодержувачем та в повній мірі відповідає вимогам та цілям укладення цього Договору.

Відповідно до частини другої статті 6 Закону «Про фінансовий лізинг» істотними умовами договору лізингу є: предмет лізингу; строк, на який лізингоодержувачу надається право користування предметом лізингу (строк лізингу); розмір лізингових платежів; інші умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Так, відповідно до п. 1.2 договору № 01132 , лізингодавець (ТОВ «Авентус Фінанс») бере на себе зобов`язання придбати предмет лізингу у власність (отримати право власності на предмет лізингу) та передати предмет лізингу у користування лізингоодержувачу ( ОСОБА_1 ) на строк та на умовах, передбачених цим договором. Лізингоодержувач користується предметом лізингу на умовах даного договору та згідно з положеннями чинного законодавства.

Предмет лізингу передається в користування лізингоодержувачеві протягом 90 календарних днів з моменту сплати лізингоодержувачем на рахунок лізингодавця: комісії за організацію договору; авансового платежу; у разі наявності, сплати різниці до вже сплаченого авансового платежу на умовах, викладених у п. 7.5 ст. 7 даного договору; комісії за передачу предмета лізингу (п. 1.6 договору).

Згідно з п. 1.7 договору, предметом фінансового лізингу по даному договору є транспортний засіб марки Renault Captur, об`єм двигуна 900, тип БМТ: привід 2 WD. Специфікація предмета лізингу була самостійно та свідомо обрана лізингоодержувачем та в повній мірі відповідає його вимогам та цілям укладення цього договору.

Відповідно до п. 1.8 договору, сторони погодили укласти даний договір у простій письмовій формі з дотриманням всіх його істотних умов. Сторони підтверджують, що обраний предмет лізингу на момент укладення договору відсутній у лізингодавця, який буде набуто лізингодавцем після виконання лізингоодержувачем умов, передбачених п. 1.6 та 4.1 даного договору.

Пунктом 3.1 договору передбачено, що договір вступає в силу з моменту його підписання сторонами та діє до повного виконання зобов`язань сторонами за даним договором.

Відповідно до п. 7.1 договору, комісія за організацію договору являє собою погоджений сторонами відсоток від вартості предмету лізингу у розмірі 10%, який лізингоодержувачу сплачує на користь лізингодавця після укладення договору за його організацію протягом строку дії договору, незалежно від назви призначення платежу у квитанції про сплату. Розмір комісії за організацію договору зазначено у додатку № 1 до даного договору. Комісія за організацію договору входить до складу обов`язкових лізингових платежів, які лізингоодержувачу зобов`язаний сплатити до моменту отримання предмету лізингу.

Авансовий платіж складає частину від вартості предмета лізингу в розмірі 25% від вартості предмета лізингу, зазначеного у даному договорі та у додатку № 1 до договору (п. 7.2 договору).

Відповідно до п. 7.6 даного договору, кошти, які сплачуються лізингоодержувачем до моменту отримання предмету лізингу, незалежно від призначення, яке вказується у квитанції, зараховуються по даному договору у наступному порядку: 1) комісія за організацію договору; 2) авансовий платіж; 3) у разі наявності, різниця до вже сплаченого авансового платежу на умовах, викладених у п. 7.4 ст. 7 або п. 7.5 ст. 7 даного договору.

На виконання умов договору №01132 від 09 серпня 2018 року, позивачем ОСОБА_1 09 серпня 2018 року було сплачено авансовий платіж у розмірі 50000 грн., що підтверджується копією квитанції від 09 серпня 2018 року, в якій зазначено призначення: авансовий платіж згідно договору фінансового лізингу №01132 від 09 серпня 2018 року.

Пунктом 12.1 договору передбачено, що лізингоодержувачу, який не сплатив лізингові платежі, що передбачені в п. 1.6 та 4.1, та не отримав транспортний засіб, має право розірвати даний договір за власним бажанням, про що має повідомити лізингодавця у письмовій формі з чітким волевиявленням щодо розірвання договору, шляхом направлення відповідного листа рекомендованою кореспонденцією на адресу лізингодавця та зазначення реквізитів особистого банківського рахунку для здійснення такого повернення. У строк, встановлений чинним законодавством, лізингодавець розглядає заяву лізингоодержувача та надає письмову відповідь, в якій повідомляє про розірвання договору та про наслідки його розірвання. В такому випадку поверненню підлягає 80% від сплаченого авансового платежу та/або частини авансових платежів, 20% лізингодавець утримує в якості штрафу за дострокове розірвання договору. В такому випадку лізингоодержувачу повертається 30% сплаченої комісії за організацію договору.

У судовому засіданні встановлено, що до теперішнього часу автомобіль Renault Captur позивачу не переданий, грошові кошти не повернуті.

Статтею 629 ЦК України визначено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно з положеннями ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання, з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; зміна умов зобов`язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (ч. 1 ст. 611 ЦК України).

Згідно з ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Частиною 2 ст. 627 ЦК України передбачено, що у договорах за участю фізичної особи – споживача враховуються вимоги законодавства про захист прав споживачів.

Споживач має право на одержання необхідної, доступної, достовірної та своєчасної інформації про продукцію, що забезпечує можливість її свідомого і компетентного вибору. Інформація повинна бути надана споживачеві до придбання ним товару чи замовлення роботи (послуги) (ч. 1 ст. 15 Закону України «Про захист прав споживачів»).

Згідно з ст. 21 Закону України «Про захист прав споживачів», права споживача вважаються в будь-якому разі порушеними, якщо порушується принцип рівності сторін договору, учасником якого є споживач.

Відповідно до частин першої, другої статті 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Відповідно до ч. 1 ст. 216 ЦК України, недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину.

Стаття 18 Закону України «Про захист прав споживачів» № 1023-ХІІ містить самостійні підстави визнання угоди (чи її умов) недійсною.

Так, за змістом частини п`ятої цієї норми, у разі визнання окремого положення договору несправедливим, включаючи ціну договору, може бути визнано недійсним або змінено таке положення, а не сам договір.

У разі коли зміна окремих положень або визнання їх недійсними зумовлює зміну інших положень договору, на вимогу споживача такі положення підлягають зміні або договір може бути визнаний недійсним у цілому (частина шоста статті 18 Закону № 1023-ХІІ).

Визначення поняття «несправедливі умови договору» закріплено в частині другій статті 18 цього Закону. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживачу.

Аналізуючи норму статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів», можна дійти висновку, що для кваліфікації умов договору несправедливими необхідна наявність одночасно таких ознак: по-перше, умови договору порушують принцип добросовісності (пункт 6 частини першої статті 3, частина третя статті 509 ЦК України); по-друге, умови договору призводять до істотного дисбалансу договірних прав та обов`язків сторін; по-третє, умови договору завдають шкоди споживачеві.

Несправедливими є, зокрема, умови договору про: виключення або обмеження прав споживача стосовно продавця (виконавця, виробника) або третьої особи у разі повного або часткового невиконання чи неналежного виконання продавцем (виконавцем, виробником) договірних зобов`язань, включаючи умови про взаємозалік, зобов`язання споживача з оплати та його вимог у разі порушення договору з боку продавця (виконавця, виробника); встановлення жорстких обов`язків споживача, тоді як надання послуги обумовлене лише власним розсудом виконавця; (пункти 2,3 частини третьої статті 18 Закону «Про захист прав споживачів); надання можливості продавцю (виконавцю, виробнику) не повертати кошти на оплату, здійснену споживачем, у разі відмови споживача укласти або виконати договір, без встановлення права споживача на одержання відповідної компенсації від продавця (виконавця, виробника) у зв`язку з розірвання або невиконанням ним договору (пункт 4 частини третьої статті 18 Закону).

Саме на несправедливі умови, передбачені ст. 12 договору фінансового лізингу, а саме: п.п. 12.1, 12.5, 12.6, 12.7, 12.10, 12.11, 12.13, 12.14, що порушують його права споживача і посилався позивач, у зв`язку із чим просив визнати договір нікчемним та стягнути із відповідача на його користь сплачені кошти.

Аналіз змісту спірного договору №01132 від 09 серпня 2018 року, укладеного між сторонами, дає підстави дійти висновку, що умови даного договору є несправедливими. Так, в договорі виключені та обмежені права лізингоодержувача як споживача стосовно лізингодавця у разі неналежного виконання ним обов`язків, передбачених договором та законом, звужені обов`язки та значно розширені права лізингодавця, зокрема виконання зобов`язань забезпечено лише відповідальністю лізингоодержувача; у пунктах 12.1, 12.5, 12.6 договору передбачена сплата лізингоодержувачем штрафів, пені, при цьому захисту його прав від неналежного виконання договірних зобов`язань лізингодавцем умови договору не передбачають; договором установлено право лізингодавця змінювати та розривати договір в односторонньому порядку, однак таке право не передбачається для лізингоодержувача, якому встановлено жорсткі зобов`язання та непропорційно великий розмір штрафу відповідно до пунктів 12.7-12.14 договору.

Крім того, відповідно до частини другої статті 806 ЦК України, до договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених цим параграфом та законом. До відносин, пов`язаних з лізингом, застосовуються загальні положення про купівлю-продаж та положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом.

Також, виходячи з аналізу норм чинного законодавства, договір лізингу за своєю правовою природою є змішаним договором та містить елементи договору оренди (найму) та договору купівлі-продажу транспортного засобу, що випливає зі змісту договору відповідно до статті 628 ЦК України.

Згідно зі статтею 799 ЦК України, договір найму транспортного засобу укладається у письмовій формі; договір найму транспортного засобу за участю фізичної особи підлягає нотаріальному посвідченню.

Відповідно до частини першої статті 220 ЦК України, у разі недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним.

Такий висновок відповідає правовій позиції, викладеній у постанові Верховного Суду України від 16 грудня 2015 року № 6-2766цс15, а також міститься у постановах Верховного Суду від 03 вересня 2018 року № 61-23976св18 та від 07 листопада 2018 року № 61-6292ск18.

Відповідно до роз`яснень Пленуму Верховного Суду України, наданих в п.п.4-7 постанови № 9 від 6 листопада 2009 року «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними», судам відповідно до статті 215 ЦК України необхідно розмежовувати види недійсності правочинів: нікчемні правочини - якщо їх недійсність встановлена законом (зокрема, частина перша статті 220 тощо), та оспорювані - якщо їх недійсність прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує їх дійсність на підставах, встановлених законом. Нікчемний правочин є недійсним через невідповідність його вимогам закону та не потребує визнання його таким судом. Оспорюваний правочин може бути визнаний недійсним лише за рішенням суду.

Відповідно до статей 215 та 216 ЦК України, суди розглядають справи за позовами: про визнання оспорюваного правочину недійсним і застосування наслідків його недійсності, про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину.

Згідно положень цих статей, вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину може бути заявлена як однією зі сторін правочину, так і іншою заінтересованою особою, права та законні інтереси якої порушено вчиненням правочину. Такі вимоги розглядаються у позовному провадженні в порядку цивільного судочинства. Правочин може бути визнаний недійсним лише з підстав, визначених законом, та із застосуванням наслідків недійсності, передбачених законом. У разі якщо під час розгляду спору про визнання правочину недійсним як оспорюваного та застосування наслідків його недійсності буде встановлено наявність підстав, передбачених законодавством, вважати такий правочин нікчемним, суд, вказуючи про нікчемність такого правочину, одночасно застосовує наслідки недійсності нікчемного правочину.

Крім того, статтею 16 Закону України «Про фінансовий лізинг» передбачено, що лізингові платежі можуть включати: суму, яка відшкодовує частину вартості предмета лізингу; платіж як винагороду лізингодавцю за отримане у лізинг майно; компенсацію відсотків за кредитом; інші витрати лізингодавця, що безпосередньо пов`язані з виконанням договору лізингу.

Згідно з п. 1.6 спірного договору, авансовий платіж – це обов`язковий платіж, що складає частину від вартості предмета лізингу, розмір якого визначено у даному договорі та додатку № 1 до договору та становить 25%, який сплачується лізингоодержувачем на користь лізингодавця на умовах договору до момента передачі предмета лізингу.

Тобто, авансовий платіж не відноситься до витрат лізингодавця, що безпосередньо пов`язані з виконанням договору фінансового лізингу.

Встановлені обставини свідчать про те, що оспорюваний договір не відповідає вимогам Закону України «Про захист прав споживачів», Закону України «Про фінансовий лізинг» та нормам ЦК України про лізинг.

Таким чином, враховуючи встановлені несправедливі умови спірного договору фінансового лізингу № 01132 від 09 серпня 2018 року , а також те, що спірний договір нотаріально не посвідчувався та його укладено сторонами у простій письмовій формі, його слід вважати нікчемним відповідно до положень частини першої статті 220, статті 799, частини другої статті 806 ЦК України, застосувавши наслідки недійсності нікчемного правочину, а саме: стягнути з відповідача на користь позивача витрачені ним кошти – сплачений авансовий платіж у розмірі 50000 грн.

Обговорюючи питання про судові витрати, приймаючи до уваги ті обставини, що позивач при пред`явлені позову був звільнений від сплати судового збору на підставі Закону України «Про судовий збір», на виконання вимог ст. 141 ЦПК України, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь держави судовий збір в розмірі 704,80 грн.

Керуючись ст.ст. 5, 10, 12, 13, 78, 81, 141, 259, 263-265 Цивільного процесуального кодексу України, ст. ст. 3, 13, 16, 23, 215, 216, 220, 276, 610, 611, 627, 628, 629, 799, 806, 1167 Цивільного кодексу України, Законами України «Про захист прав споживачів», «Про фінансовий лізинг», суд

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Авентус-Фінанс» про застосування наслідків недійсності нікчемного договору - задовольнити.

Визнати нікчемним договір фінансового лізингу №01132 від 09 серпня 2018 року, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю «Авентус Фінанс» та ОСОБА_1 .

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Авентус Фінанс» на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , іпн НОМЕР_1 , сплачені кошти у розмірі 50000 (п`ятдесят тисяч) грн. 00 коп.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Авентус Фінанс» на користь держави судовий збір у розмірі 704,80 грн.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Донецького апеляційного суду через Краматорський міський суд Донецької області (Перехідні положення п.п. 15.5, 15), протягом тридцяти днів, з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя В.К.Демидова