Ухвала суду № 83988114, 02.09.2019, Обухівський районний суд Київської області

Справа № 372/3121/19

Провадження № 2-з-22/19

У Х В А Л А

іменем України

02 вересня 2019 року Суддя Обухівського районного суду Київської області Кравченко М.В., розглянувши у приміщенні Обухівського районного суду Київської області заяву позивача ОСОБА_1 про вжиття заходів забезпечення позову,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Акціонерного товариства «Укрсоцбанк» про визнання електронних торгів недійсними треті особи: Приватний виконавець Виконавчого округу Київської області Филипів Андрій Миколайович, Акціонерне товариство «Укрсоцбанк», Приватний нотаріус Київської міського нотаріального округу Чуловський Володимир Анатолійович.

Разом із позовною заявою позивач звернувся до суду із заявою про забезпечення позову, в якому просив забезпечити позов шляхом накладення арешту на земельну ділянку площею 0,2000 га з кадастровим номером НОМЕР_1 , що розташована за адресою: АДРЕСА_1 .

В обґрунтування даної заяви, позивач зазначає, що 13.12.2007 року між ним та ОСОБА_2 укладено договір купівлі-продажу земельної ділянки площею, 0,2000 га., яка виділена в натурі згідно плану меж земельної ділянки кадастровий номер НОМЕР_1 , що розташована на території с. АДРЕСА_1 . 18.04.2008 року позивачу видано Державний акт на право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_2 . 12.06.2008 року між позивачем та Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку «Укрсоцбанк» укладено договір про надання відновлюваної кредитної лінії №405/300/08-1, з якого вбачається, що банк взяв на себе обов`язок надати позивачу траншами грошові кошти відповідно графіку у період з 2008 року по 2015 рік з кінцевим терміном погашення заборгованості 11 червня 2015 року, однак грошові кошти банком у відповідності до графіку визначеному кредитним договором позивачу надані не були. Також 12.06.2008 року між позивачем та банком був укладений іпотечний договір №04/І-342, відповідно якого позивач передав в іпотеку банку за договором про надання відновлюваної кредитної лінії №405/300/08-І нерухоме майно – земельну ділянку загальною площею 0,2000 га., кадастровий номер НОМЕР_1 , що розташована на території АДРЕСА_1 . Позивач з 2015 року був задіяний в антитерористичній операції у якості військовослужбовця, тому повернувшись у серпні 2019 року від ДП «СЕТАМ» отримав лист про те, що земельна ділянка виставлена на продаж на аукціон, у рамках виконавчого провадження №58637593 відкрито виконавцем виконавчого округу Київської області Филипів А.М. 14.08.2019 року ДП «СЕТАМ» були проведені електронні торги земельної ділянки площею 0,2000 га кадастровий номер НОМЕР_1 , що розташована на території АДРЕСА_1 (реєстраційний номер лоту 363126), де земельна ділянка була реалізована за ціною 263 585, 00 грн. Позивач вважає, що електронні торги були проведені з грубим порушенням законодавства, а саме не була проведена належна оцінка, не було повідомлено позивача про торги та про оцінку майна, а також ряд інших порушень, що є підставою для визнання торгів недійсними, а тому оскільки приватним виконавцем акту про проведені електронні торги ще не складено та не видано свідоцтво про придбання нерухомого майна на аукціоні позивач просив забезпечити позов шляхом накладення арешту на спірну земельну ділянку.

Розгляд заяви здійснюється без виклику сторін в порядку ч.1 ст.153 ЦПК України.

Згідно ч.1 ст.150 ЦПК України Позов забезпечується:1) накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб; 2) забороною вчиняти певні дії; 3) встановленням обов`язку вчинити певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобов`язання; 5) зупиненням продажу арештованого майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту; 6) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа, який оскаржується боржником у судовому порядку; 7) передачею речі, яка є предметом спору, на зберігання іншим особам, які не мають інтересу в результаті вирішення спору; 8) зупиненням митного оформлення товарів чи предметів; 9) арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; 10) іншими заходами, необхідними для забезпечення ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів, якщо такий захист або поновлення не забезпечуються заходами, зазначеними у пунктах 1-9 цієї частини.

В пункті 4 постанови Пленуму Верховного Суду України від 22.12.2006 року №9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», роз`яснено про те, що розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

При цьому при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не учасниками даного судового процесу.

Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, та інтересів сторін та інших учасників судового процесу.

Суд дійшов висновку, що позивачем не доведено належними, достатніми та допустимими доказами, необхідність вжиття заходів забезпечення позову, оскільки як вбачається із матеріалів справи фактично вимогами заяви пропонується створити перешкоди для вчинення виконавчих дій в межах примусового виконання чинного виконавчого документа без достатніх правових і фактичних підстав. Обраний заявою спосіб забезпечення позову, на думку суду, не є адекватним позовним вимогам, потреба у забезпеченні позову у такий спосіб виходить за межі наявних позовних вимог.

При цьому враховуючи вищевикладене, суд вважає недоцільним виклик в судове засідання особи, яка подала заяву про забезпечення позову для надання пояснень або додаткових доказів, які б підтвердили необхідність забезпечення позову і приходить до висновку про необґрунтованість вимог заяви та необхідність відмови у її задоволенні.

Керуючись ст.ст. 150-154,259, 354 ЦПК України, суд –

У Х В А Л И В:

В задоволенні заяви позивача ОСОБА_1 про вжиття заходів забезпечення позову відмовити повністю.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Київського апеляційного суду через Обухівський районний суд Київської області шляхом подачі апеляційної скарги в п`ятнадцятиденний строк з дня вручення ухвали.

Суддя М.В. Кравченко