Ухвала суду № 83986283, 03.09.2019, Самарський районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 206/3067/19

1-кп/206/261/19

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 вересня 2019 рокуСамарський районний суд м. Дніпропетровська у складі:

головуючого судді Поштаренко О.В.

за участю секретаря Бубісь А.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпро клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_1 по кримінальному провадженню під № 12019040700000317 від 23.03.2019 року за обвинуваченням ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч.2 ст. 185 КК України,-

за участю сторін кримінального провадження:

прокурора Очеретяного В.А.

обвинуваченого ОСОБА_1

захисника-адвоката Кленцарь Н.В.

ВСТАНОВИВ:

В проваджені судді Самарського районного суду м. Дніпропетровська знаходиться кримінальне провадження під № 12019040700000317 від 23.03.2019 року за обвинуваченням ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч.2 ст. 185 КК України. Прокурор в судовому засіданні заявив клопотання про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_1 обґрунтовуючи його наступним.Останній будучи раніше неодноразово засудженим, маючи не зняту та не погашену у встановленому законом порядку судимість, на шлях виправлення не став та повторно вчинив новий злочин передбачений ч. 2 ст. 185 КК України, який відповідно до ст. 12 КК України віднесено до категорії злочинів середньої тяжкості, за який передбачено покарання у виді позбавлення волі, строком до п`яти років, тому усвідомлюючи покарання, яке може йому загрожувати, ОСОБА_1 може переховуватись від органу досудового розслідування, прокуратури та суду. Враховуючи вищевикладене, та явність ризиків продовження відносно обвинуваченого ОСОБА_1 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, як найтяжчого запобіжного заходу, слід розглядати як крайню необхідність, оскільки всі інші, більш м`які запобіжні заходи, не зможуть запобігти настанню ризиків, передбачених ст. 177 КПК України. Також при розгляді вказаного клопотання, просив суд врахувати ту обставину, що обвинувачений ОСОБА_1 не працевлаштований, постійного джерела доходу не має, що може спонукати його до вчинення нових умисних корисливих злочинів.

Обвинувачений ОСОБА_1 та його захисник - адвокат Кленцарь Н.В. щодо вказаного клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою заперечували та просили змінити на більш м`який запобіжний захід у вигляді домашнього арешту, з тих підстав, що ризики вказані прокурором не доведені та не обґрунтовані, а у випадку якщо суд дійде висновку про обрання запобіжного у вигляді тримання під вартою, просили визначити заставу.

Відповідно до вимог ч.3 ст. 331 КПК України, незалежно від наявності клопотань суд зобов`язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. За наслідками розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід у вигляді тримання під вартою або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців. До спливу продовженого строку суд зобов`язаний повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершене до його спливу.

Судом встановлено, що ухвалою Самарського районного суду міста Дніпропетровська від 08 липня 2019 року обвинуваченому ОСОБА_1 обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком до 60 днів, а саме до 04 вересня 2019 року.

При вирішенні питання про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_1 , суд зазначає наступне, останній будучи раніше неодноразово засудженим, маючи не зняту та не погашену у встановленому законом порядку судимість, на шлях виправлення не став та повторно вчинив новий злочин передбачений ч. 2 ст. 185 КК України, який відповідно до ст. 12 КК України віднесено до категорії злочинів середньої тяжкості. Окрім того, усвідомлюючи передбачене покарання за вчинені ним злочин, може переховуватись від органів досудового розслідування, прокуратури чи суду, вчинити аналогічне чи інше кримінальне правопорушення.

Таким чином, ризики, що були підставою для застосування відносно обвинуваченого ОСОБА_1 запобіжного заходу, у вигляді тримання під вартою та продовження такого заходу, на сьогодні не перестали існувати.

Дані відносно особи обвинуваченого враховуються судом, як то соціальні зв`язки, вік та стан здоров`я, які при цьому не виключають можливість тримання під вартою ОСОБА_1 , однак, вони не зменшують заявлені у кримінальному провадженні ризики, оскільки ОСОБА_1 обґрунтовано підозрюються у вчиненні злочину середньої тяжкості, а тому викладене у своїй сукупності є мотивом для обмеження свободи обвинуваченого у встановленому законом порядку.

Застосування до обвинуваченого більш м`яких запобіжних заходів, що передбачені КПК України, буде недостатньою мірою, оскільки не будуть слугувати забезпеченню виконання обвинуваченому покладених на нього процесуальних обов`язків, а також не зможе запобігти спробам обвинуваченого переховуватися від органів досудового розслідування або суду та перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином

Крім того, вирішуючи подане клопотання суд, також враховує усталену практику ЄСПЛ, зокрема, Рішення «Лабіта проти Італії» від 06.04.2000 року, згідно якого тримання під вартою є виправданим у певному випадку, лише якщо конкретні ознаки розкривають наявність публічного інтересу, що переважає, попри презумпцію невинуватості, над повагою до особистої свободи. Національні судові органи повинні розглядати всі обставини, що дають підстави ствердити наявність публічного інтересу, який би виправдав виняток із загальної норми про повагу до свободи людини. Такими ознаками є тяжкість та підвищена суспільна небезпечність інкримінованого обвинуваченому злочину та можливість ухилення від явки до суду.

У справі «Ілійков проти Болгарії» № 33977/96 від 26 липня 2001 року ЄСПЛ зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».

Разом з тим, суд наголошує на тому, що обвинувачений не позбавлений можливості в подальшому ставити питання перед судом про зміну йому запобіжного заходу під час судового розгляду, коли перестануть існувати ризики, зазначені вище судом.

Окрім того, практика Європейського суду з прав людини, свідчить про те, що рішення суду повинно забезпечити не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що вимагає від суду більшої суворості в оцінці цінностей суспільства.

Суд не приймає доводи обвинуваченого та сторони захисту про те, що застосовування до нього запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою є недоцільним з наступних підстав.

Судом встановлено, що ризики, наведені прокурором, заслуговують на увагу, оскільки ОСОБА_1 раніше неодноразово засуджений, має не зняту та не погашену у встановленому законом порядку судимість, обвинувачується у вчиненні нового злочину, передбаченого ч. 2 ст. 185 КК України. Крім того обвинуваченим та стороною захисту не надано суду об 'єктивних та переконливих доказів, які б свідчили про можливість належного виконання ним обов`язків в разі застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту.

Отже, враховуючи вищевикладені ризики, які виправдовують тримання обвинуваченого під вартою, та дані про його особу, з метою недопущення перешкоджання кримінальному провадженню, виконанню рішення суду, з урахуванням вимог ст. 183 КПК України, суд вважає за необхідне продовжити запобіжний захід, обраний обвинуваченому ОСОБА_1 , у вигляді тримання під вартою на строк до шістдесяти днів, тобто до 31 жовтня 2019 року, оскільки вважає, що саме такий запобіжний захід буде достатнім засобом, який здатен забезпечити гарантії належної процесуальної поведінки обвинуваченого та дієво запобігти ризикам, доведеним прокурором, як наслідок відмовити захиснику-адвокату та обвинуваченому в задоволенні клопотання щодо зміни запобіжного заходу з тримання під вартою на домашній арешт. Таке продовження не суперечить вимогам ст. 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, оскільки по справі існують реальні ознаки справжнього суспільного інтересу, який не зважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи.

Задовольняючи клопотання про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, суд вважає за необхідне визначити обвинуваченому розмір застави відповідно до ч. 4 ст. 182 КПК України в розмірі, передбаченому ч.5 ст. 182 КПК України, застосувавши таким чином альтернативний запобіжний захід.

Слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов`язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов`язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.

В ухвалі суду зазначаються, які обов`язки з передбачених статтею 194 цього Кодексу будуть покладені на обвинуваченого у разі внесення застави, наслідки їх невиконання, обґрунтовується обраний розмір застави, а також можливість її застосування, якщо таке рішення прийнято у кримінальному провадженні, передбаченому частиною четвертою цієї статті.

Відповідно до ст. 182 КПК України застава полягає у внесенні коштів у грошовій одиниці України на спеціальний рахунок, визначений в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, з метою забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов`язків, під умовою звернення внесених коштів у доход держави в разі невиконання цих обов`язків.

У відповідності до п. 1 ч. 5 ст. 182 Кримінального процесуального кодексу України, розмір застави визначається щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні злочину невеликої або середньої тяжкості, - від одного до двадцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

При цьому суд вважає за необхідне визначити розмір застави відповідно до п. 1 ч. 5 ст. 182 КПК України, виходячи із розміру прожиткового мінімуму працезданих осіб, встановленого на з 1 липня 2019 року - 1936 гривень. Враховуючи характеризуючі дані обвинуваченого, суд вважає, що сума у розмірі 25 168 гривень (13 прожиткових мінімумів для працезданих осіб) буде достатньою для внесення у якості застави. Зазначена сума підлягає внесенню на депозитний рахунок одержувач ТУ ДСАУ в Дніпропетровській області, код ОКПО 26239738, МФО 820172, р/р 37312066017442 в ГУДКСУ у м. Київ.

В силу ч. 3 ст. 182 Кримінального процесуального кодексу України, при застосуванні запобіжного заходу у вигляді застави підозрюваному, обвинуваченому роз`яснюються його обов`язки і наслідки їх невиконання, а заставодавцю - у вчиненні якого кримінального правопорушення підозрюється чи обвинувачується особа, передбачене законом покарання за його вчинення, обов`язки із забезпечення належної поведінки підозрюваного, обвинуваченого та його явки за викликом, а також наслідки невиконання цих обов`язків. У разі внесення застави згідно з ухвалою суду щодо особи, стосовно якої раніше було обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, передбачені цією частиною роз`яснення здійснюються уповноваженою службовою особою місця ув`язнення.

Керуючись ст. ст. 177, 197,182, 331, 372 КПК України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Клопотання прокурора Очеретяного В.А. про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_1 по кримінальному провадженню під № 12019040700000317 від 23.03.2019 року за обвинуваченням ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч.2 ст. 185 КК України - задовольнити.

Продовжити обвинуваченому ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком до 60 днів, а саме до 31 жовтня 2019 року до 12 год. 00 хв. включно.

Визначити заставу у розмірі 25 168 гривень (двадцять п`ять тисяч сто шістдесят вісім) гривень, 00 копійок, яка може бути внесена як самим обвинуваченим так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем).

Обвинувачений або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу у розмірі, визначеному в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою протягом дії ухвали у національній грошовій одиниці на депозитний рахунок з наступними реквізитами: одержувач ТУ ДСАУ в Дніпропетровській області, код ОКПО 26239738, МФО 820172, р/р 37312066017442 в ГУДКСУ у м. Київ.

В разі внесення застави уповноваженій службовій особі місця ув`язнення необхідно негайно звільнити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 з-під варти та повідомити про це суд.

З моменту звільнення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 з-під варти у зв`язку з внесенням застави він буде вважатися таким, до якого застосовано запобіжний захід у вигляді застави.

На час дії запобіжного заходу у вигляді застави покласти на ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у разі внесення застави наступні обов`язки:

- прибувати за кожною вимогою до Самарського районного суду м. Дніпропетровська;

- не відлучатися із населеного пункту, в якому він проживає без дозволу слідчого, прокурора або суду;

- повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання;

- утримуватися від спілкування з потерпілим та свідками.

У клопотання обвинуваченого ОСОБА_1 та захисника-адвоката Кленцарь Н.В. про зміну запобіжного заходу - відмовити.

Ухвала суду може бути оскаржена протягом семи днів на підставі рішення Конституційного суду № 4-р/2019 від 13.06.2019 року з дня її проголошення шляхом подання апеляційної скарги до Дніпровського апеляційного суду.

Суддя О.В. Поштаренко