Рішення № 83985875, 28.08.2019, Господарський суд Чернігівської області

РІШЕННЯ

Іменем України

28 серпня 2019 року м. Чернігів

Господарським судом Чернігівської області у складі судді Оленич Т. Г.

за участю секретаря судового засідання Хіловської І. Д.

розглянуто у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження справу №927/570/19

за позовом: АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА КОМЕРЦІЙНОГО БАНКУ «ПРИВАТБАНК», вул. Грушевського, б.1Д, м. Київ, 01001; адреса для листування: 49027, м. Дніпро, а/с 1800

до відповідача-1: Товариства з обмеженою відповідальністю «ІМПЕРІЯ ГРАНД», вул. Дмитра Дорошенка, б.31, м. Чернігів, 14010

до відповідача-2: ОСОБА_1 , адреса місця реєстрації: АДРЕСА_1 ; фактична адреса: АДРЕСА_2

про стягнення 22317грн.88коп.

у присутності представників сторін:

від позивача: Супрун Н.С. - провідного юрисконсульта (довіреність №1225-О від 10.04.2014)

від відповідача-1: не з`явився

від відповідача-2: не з`явився

В судовому засіданні 28.08.2019 на підставі ч.1 ст.240 Господарського процесуального кодексу України проголошені вступна та резолютивна частини рішення.

Позивачем подано позов про стягнення з відповідачів солідарно 22034грн.74коп. заборгованості за кредитом, 154грн.24коп. заборгованості по процентам за користування кредитом та 128грн.90коп. пені за несвоєчасність виконання зобов`язань за договором.

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначає про неналежне виконання відповідачем-1, як позичальником, своїх кредитних зобов`язань, що виникли на підставі договору банківського обслуговування б/н від 11.10.2013, укладеного з банком шляхом підписання Заяви про відкриття рахунку від 11.10.2013, відповідно до якої відповідач-1 приєднався до «Умов та правил надання банківських послуг», Тарифів Банку, що розміщені у мережі інтернет на сайті www.privatbank.ua., а також не виконанням відповідачем-2 взятих на себе зобов`язань за договором поруки №P1515664142041851352 від 11.01.2018.

30.07.2019 судом постановлено ухвалу про відкриття провадження у справі, відхилено клопотання позивача про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, визначено про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін, розгляд справи по суті призначено на 28.08.2019, встановлено відповідачам строк для подання відзивів на позов та доказів, що підтверджують викладені у відзивах обставинах - протягом 15 календарних днів з моменту отримання ухвали про відкриття провадження у справі.

Як свідчать наявні у справі рекомендовані повідомлення про вручення поштового відправлення за штрихкодовими ідентифікатороми 1400045113479, 1400045113487 ухвала суду від 30.07.2019 вручена відповідачу-2 ( ОСОБА_1 ) 02.08.2019, а тому останнім днем подання до суду відзиву на позов з урахуванням правил обчислення процесуальних строків є 19.08.2019, оскільки останній день строку (17.08.2019) припав на вихідний день (суботу) .

У вказаний строк відповідач-2 відзив не надав, доказів наявності поважних причин його ненадання суду не представив.

Відповідно до ст.13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Ухвала суду від 30.07.2019 про відкриття провадження у справі, направлена на адресу відповідача-1, зазначену у позовній заяві та уточнену у заяві про усунення недоліків позовної заяви від 22.07.2019 (вул. Дмитра Дорошенка, буд.31 , м . Чернігів , Чернігівська область, 14010 ), повернулась до суду з відміткою поштового відділення: "інші причини, що не дали вручити поштове відправлення".

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі, якщо ухвалу про відкриття провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців), і не повернуто підприємством зв`язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо.

Відповідно до ч. 7 ст. 120 Господарського процесуального кодексу України, учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Аналіз норм господарського процесуального права, зокрема, закріплених в ч.7 ст.120, ч.6 ст.242 Господарського процесуального кодексу України, свідчить, що у разі якщо судове рішення направлено судом особі за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду, або за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси, і повернуто підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення, інші причини, які не дали змоги оператору поштового зв`язку виконати обов`язки, тощо, то вважається, що таке судове рішення вручене адресату.

При цьому суд звертає увагу, що згідно із ч.1 ст.9 Господарського процесуального кодексу України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи.

Крім того, згідно з ч.1 ст.3 Закону України «Про доступ до судових рішень» для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень.

Відповідно до ч.2 ст.2 Закону України «Про доступ до судових рішень» усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.

В силу ч.1, 3 ст.4 Закону України «Про доступ до судових рішень» судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України. Для реалізації права доступу до судових рішень, внесених до Реєстру, користувачу надаються можливості пошуку, перегляду, копіювання та роздрукування судових рішень або їхніх частин.

Як вбачається з даних Єдиного державного реєстру судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua), ухвала Господарського суду Чернігівської області від 30.07.2019 про відкриття провадження у справі і призначення судового засідання на 28.08.2019 надіслана до цього Реєстру 30.07.2019, зареєстрована 31.07.2019, оприлюднена в Реєстрі судових рішень 01.08.2019.

Також суд приймає до уваги, що інформація щодо дати надходження позовної заяви, складу суду, номеру справи, учасників справи та предмета позову, стадії розгляду справи, місця, дати і часу судового засідання є відкритою та в силу вимог ч.3 ст.9 Господарського процесуального кодексу України оприлюднюється на офіційному веб-порталі судової влади України.

Таким чином, суд доходить висновку, що судом вжиті передбачені господарським процесом заходи щодо належного повідомлення відповідача-1 про дату, час та місце проведення судового засідання по розгляду справи.

Враховуючи, що ухвала суду надсилалася відповідачу-1 на адресу, зазначену у позовній заяві та уточнену у заяві про усунення недоліків від 22.07.2019, і відповідачем-1 не повідомлено суду інших адрес, тому суд доходить висновку, що відповідач-1 повідомлений належним чином про дату, час та місце судового розгляду справи.

Відзиву на позов відповідач-1 суду не надав, про наявність причин неможливості подати відзив на позов відповідача-1 не повідомив.

Відповідно до ч.9 ст.165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлени судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Враховуючи, що відповідачами відзиви на позов не надані без поважних причин, тому справа вирішується судом за наявними у ній матеріалами.

Вирішуючи питання про проведення судового засідання за відсутності відповідачів, суд виходить з такого.

Відповідно до ч.1 ст.202 Господарського процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

За правилами п.1 ч.3 ст.202 Господарського процесуального кодексу України у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки, суд розглядає справу за відсутності такого учасника, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання.

З огляду на вищевикладене, враховуючи, що неявка відповідачів не перешкоджає розгляду справи, з метою уникнення затягування вирішення спору, суд доходить висновку про можливість здійснення розгляду справи по суті за відсутності відповідачів у судовому засіданні за наявними у ній матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, вислухавши в ході розгляду справи по суті пояснення та доводи позивача, з`ясувавши обставини, що мають значення для вирішення спору, перевіривши їх доказами, суд ВСТАНОВИВ:

Згідно з абз.5, 6 п.1.7 ст.1 Статуту АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА КОМЕРЦІЙНОГО БАНКУ «ПРИВАТБАНК» (нова редакція) (погодженого Національним банком України 11.06.2018; затвердженого наказом Міністерства фінансів України (рішенням єдиного акціонера) від 21.05.2018 №519), згідно з рішенням Єдиного акціонера Банку від 21 травня 2018 року №519 було змінено тип банку з публічного на приватне акціонерне товариство та змінено найменування банку на АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК «ПРИВАТБАНК».

АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК «ПРИВАТБАНК» (позивач у справі) є правонаступником всіх прав та зобов`язань ПУБЛІЧНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК «ПРИВАТБАНК».

11 жовтня 2013 року Товариством з обмеженою відповідальністю «ІМПЕРІЯ ГРАНД» (відповідач-1 у справі) складено, підписано, скріплено відбитком печатки Товариства та подано ПАТ КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК «ПРИВАТБАНК» Заяву про приєднання до умов і правил надання банківських послуг, в якій відповідач-1 виклав свою згоду з Умовами і правилами надання банківських послуг (знаходяться на сайті банку www.pb.ua), Тарифами банку, що разом з цією заявою складають Договір банківського обслуговування.

Крім того, відповідачем-1 складено заяву від 11.10.2013 на відкриття рахунку, в якій міститься картка із зразком підпису уповноваженої (довіреної) особи.

Відповідно до цієї заяви відповідачу-1 відкрито поточний рахунок № НОМЕР_1 в національній валюті - гривні.

Докази закриття вказаного рахунку в матеріалах справи відсутні.

За твердженням позивача, викладеним у заяві про усунення недоліків позовної заяви від 22.07.2019, наказом ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» від 28.01.2011 №СП-2011-85 затверджені Умови та правила надання кредиту за послугою «Кредитний ліміт на розрахунковий рахунок». На підтвердження вказаної обставини позивачем надано документ «Про введення нової властивості розрахункового рахунку для корпоративних клієнтів і супер-проекту МСБ 2011 року» (Наказ шаблон №906 СП-2011-85 від 28.01.2011).

Як вбачається із змісту вказаного документу, в ньому міститься положення про затвердження, зокрема, розділу 3.18. «Умов і Правил надання банківських послуг», а також про затвердження з 10.02.2011 параметрів продукта «кредитний ліміт на розрахунковий рахунок» для корпоративних клієнтів МСБ ПриватБанка.

Позивачем разом із позовною заявою подано копію Витягу з «Умов та правил надання банківських послуг», а саме: « 3.18. Условия обслуживання кредитных лимитов на текущих счетах корпоративних клиентов» (мовою наданого позивачем документу) (далі по тексту - Умови).

З посиланням на п.3.18.1.16. Умов позивач стверджує, що подавши Заяву про відкриття поточного рахунку та картку із зразками підписів і відбитків печатки, відповідач-1 вчинив дії, направлені на укладення з банком договорів і угод з банком у письмовій формі, зокрема й кредитних договорів.

На підтвердження виникнення між позивачем та відповідачем-1 кредитних правовідносин позивач посилається на виписку з поточного рахунку відповідача-1 за період з 07.03.2019 по 13.03.2019 (а.с.67).

Водночас позивач зазначає, що відповідачем-1 не виконані зобов`язання по поверненню в строк суми кредиту у вигляді дебетового сальдо, яке утворилось на поточному рахунку відповідача-1, в зв`язку з чим за ним рахується заборгованість по кредиту в сумі 22034грн.74коп., 154грн.24коп. заборгованості по процентах за користування кредитом, а також йому нараховано 128грн.90коп. пені за несвоєчасність виконання зобов`язань за договором, які позивач й просить стягнути з відповідача-1.

Також, стверджуючи, що зобов`язання відповідача-1 по своєчасному поверненню кредитних коштів були забезпечені порукою на підставі укладеного між позивачем та відповідачем-2 договору поруки від 11.01.2018, позивач просить стягнути заявлені до стягнення суми з обох відповідачів солідарно.

Надаючи правову оцінку правовідносинам, які виникли між сторонами, суд виходить з такого.

Відповідно до ч.1, 2 ст. 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

В силу ст.1055 Цивільного кодексу України кредитний договір укладається у письмовій формі.

Відповідно до ч.1 ст.626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

За змістом ст.638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Вимоги щодо форми договору містяться у ст.639 Цивільного кодексу України, згідно з частинами 1-3 якої договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі. Якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлена письмова форма, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами.

Порядок надання кредиту за послугою «кредитний ліміт на поточний рахунок» регламентований розділом 3.18. «Умов та Правил надання банківських послуг».

В п. 3.18.1.16. Умов викладено, що при укладанні договорів та угод, або вчиненні інших дій, що свідчать про приєднання Клієнта до «Умов та правил надання банківських послуг» (або у формі «Заяви про відкриття поточного рахунку та картки із зразками підписів і відбитка печатки» або у формі авторизації кредитної угоди в системах клієнт-банк / інтернет клієнт-банк, або у формі обміну паперовій або електронною інформацією, або в будь-якій іншій формі), Банк і Клієнт допускають використання підписів Клієнта у вигляді електронно-цифрового підпису та/або підтвердження через пароль, спрямований Банком через верифікований номер телефону, який належить уповноваженій особі Клієнта з правом «першого» підпису. Підписання договорів і угод таким чином прирівнюється до укладання договорів та угод у письмовій формі.

Як вбачається із змісту «Заяви про приєднання до умов і правил надання банківських послуг» від 11.10.2013, відповідач-1 підтвердив свою згоду з Умовами та правилами надання банківських послуг, тарифами банка, які разом з цією заявою складають договір банківського обслуговування.

Також, в заяві зазначено, що при її підписанні відповідач-1 приєднується і зобов`язується виконувати умови, викладені в Умовах і Правилах надання банківських послуг, Тарифах Приватбанка - Договорі банківського обслуговування в цілому.

За змістом ст.1069 Цивільного кодексу України, якщо відповідно до договору банківського рахунка банк здійснює платежі з рахунка клієнта, незважаючи на відсутність на ньому грошових коштів (кредитування рахунка), банк вважається таким, що надав клієнтові кредит на відповідну суму від дня здійснення цього платежу. Права та обов`язки сторін, пов`язані з кредитуванням рахунка, визначаються положеннями про позику та кредит (параграфи 1 і 2 глави 71 ЦК України), якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з п.3.18.1.1. Умов в редакції, що містяться в матеріалах справи, кредитний ліміт на поточний рахунок (далі - Кредит) надається на поповнення оборотних коштів і здійснення поточних платежів Клієнта, в межах кредитного ліміту. Про розмір ліміту банк повідомляє клієнта на свій вибір або в письмовій формі, або через встановлені засобі електронного зв`язку банку і клієнта (системи клієнт-банк, інтернет клієнт банк, sms-повідомлення або інших. Банк здійснює обслуговування ліміту клієнта, що полягає у проведенні його платежів понад залишок коштів на поточному рахунку клієнта, при наявності вільних грошових ресурсів, за рахунок кредитних коштів в межах ліміту, шляхом дебетування поточного рахунку. При цьому утворюється дебетове сальдо.

Відповідно до п.3.18.1.5. Умов кредитний ліміт стосовно до цього розділу «Умов та правил надання банківських послуг» являє собою суму грошових коштів, в межах якої банк здійснює оплату розрахункових документів клієнта понад залишок грошових коштів на його поточному рахунку. Ліміт розраховується відповідно до внутрішньобанківської методики на підставі даних про рух коштів по поточному рахунку, платоспроможності, кредитної історії та інших показників відповідно до внутрішньобанківських нормативів і нормативних актів Національного банку України.

В силу п.3.18.1.6. Умов ліміт може бути змінений банком в односторонньому порядку, передбаченому Умовами і правилами надання банківських послуг, у разі зниження надходжень грошових коштів на поточний рахунок або настання інших факторів, передбачених внутрішніми нормативними документами Банку. Підписавши Угоду, Клієнт висловлює свою згоду на те, що зміна Ліміту проводиться Банком в односторонньому порядку шляхом повідомлення Клієнта на свій вибір або в письмовій формі, або через встановлені засоби електронного зв`язку Банку і Клієнта (системи клієнт-банк, Інтернет клієнт банк, SMS-повідомлення або інших).

За змістом з п. 3.18.2.1.4 Умов банк проводить обслуговування кредитного ліміту на поточному рахунку клієнта згідно з наступним порядком: 1. при надходженні розрахункових документів клієнта в банк протягом операційного дня та відсутності грошових коштів на поточному рахунку клієнта, банк здійснює їх оплату відповідно до «Умов та правил надання банківських послуг» в межах встановленого ліміту; 2. за результатами операцій, проведених за поточним рахунком клієнта протягом банківського дня, перед закриттям банківського дня на поточному рахунку клієнта може бути сформоване як кредитове сальдо (у випадку перевищення величини надходжень на поточний рахунок над величиною списань з поточного рахунку згідно з розрахунковими документами клієнта з урахуванням вхідного залишку на початок банківського дня), так і дебетове сальдо (у випадку перевищення величини списань з поточного рахунку згідно з розрахунковими документами клієнта над величиною надходжень на поточний рахунок з урахуванням вхідного залишку на початок банківського дня).

Отже, кредитування відповідача-1 за послугою кредитний ліміт, встановленою Умовами, полягало в проведенні банком його платежів понад залишок коштів на його поточному рахунку відповідача-1 у межах встановленого кредитного ліміту.

Відповідно до наданої позивачем виписки з поточного рахунку відповідача-1 за період з 07.03.2019 по 13.03.2019 у відповідача-1 станом на 13.03.2019 утворилось дебетове сальдо в сумі 199311грн.18коп., про що також зазначає позивач у своїх поясненнях, викладених в заяві про усунення недоліків позовної заяви від 22.07.2019.

Вказана сума не перевищує встановленого банком з 27.12.2018 кредитного ліміту, що підтверджується наявною у справі довідкою від 13.06.2019 про розміри встановлених кредитних лімітів для ТОВ «ІМПЕРІЯ ГРАНД».

Отже, з урахуванням вищевикладеного суд доходить висновку, що між позивачем та відповідачем-1 виникли кредитні правовідносини в зв`язку з кредитуванням банком рахунку відповідача-1, що не суперечить приписам чинного законодавства та не заперечується відповідачами.

При цьому сторонами дотриманого вимоги чинного законодавства щодо письмової форми договору кредитування.

Згідно з п.3.18.1.3. Умов кредит надається в обмін на зобов`язання клієнта з повернення кредиту, сплаті відсотків та винагороди.

Пунктом 3.18.2.2.4. Умов передбачається обов`язок відповідача-1, як позичальника, здійснювати погашення кредиту, отриманого в межах встановленого ліміту, не пізніше терміну закінчення періоду безперервного користування кредитом, встановленого п.3.18.1.11.

В п.3.18.1.11. Умов періодом безперервного користування кредитом є період часу, протягом якого безперервно існувало дебетове сальдо на поточному рахунку. Період безперервного користування «кредитним лімітом на поточному рахунку» - не більше 35 днів. Початком періоду безперервного користування кредитом вважається перший день, починаючи з якого безперервно існувало дебетове сальдо на поточному рахунку Клієнта при закритті банківського дня. Датою закінчення періоду безперервного користування кредитом вважається день, після закінчення якого на поточному рахунку зафіксовано нульове дебетове сальдо.

Як вбачається із наданої позивачем виписки з поточного рахунку відповідача-1 за період з 07.03.2019 по 13.03.2019 (а.с.67), дебетове сальдо в межах встановленого ліміту утворилось 13.03.2019 в сумі 199311грн.18коп., а перебіг періоду безперервного користування кредитом розпочався з 07.03.2019, тобто з дня, коли платежі з поточного рахунку відповідача-1 здійснювались банком в сумах, що перевищували наявні власні кошти товариства (вхідний залишок - пасив) в сумі 1568грн.39коп.

Відтак, враховуючи, встановлений в п.3.18.1.11. період безперервного користування кредитом, відповідач-1 був зобов`язаний повернути кредитні кошти не пізніше 11.04.2019.

За твердженням позивача, станом на 15.04.2019 на поточному рахунку відповідача-1 не виникло нульове дебетове сальдо при закритті банківського дня, в зв`язку з чим станом на 30.05.2019 за ним рахується заборгованість по кредиту в сумі 22034грн.74коп.

Відповідно до ст.13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

В силу приписів ст.73 цього ж Кодексу доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За змістом статей 76, 77, 78 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування; обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування; достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Отже, виходячи із вищезазначених норм господарського процесуального законодавства саме позивач має довести факт невиконання відповідачем-1, як позичальником, зобов`язань по поверненню кредитних коштів, а також факт наявності заборгованості саме в заявленій до стягнення сумі.

Приймаючи до уваги, що правовідносини між позивачем та відповідачем-1 виникли на підставі розділу 3.18. «Умови обслуговування кредитних лімітів на поточних рахунках корпоративних клієнтів» Умов та Правил надання банківських послуг, відповідно до положень якого кредит фактично виникає шляхом дебетування поточного рахунку, на якому й утворюється дебетове сальдо, тому суд доходить висновку, що належними доказами наявності у клієнта банку дебетового сальдо на певну дату та доказами наявності заборгованості на цю ж дату є виписка саме з поточного рахунку клієнта банку.

Оцінивши надані позивачем докази на підтвердження заборгованості по кредиту, суд доходить висновку про їх суперечливість.

Так, згідно з інформацією, яка міститься у виписці по поточному рахунку № НОМЕР_1 , відкритому ТОВ «ІМПЕРІЯ ГРАНД», за період з 07.03.2019 по 13.03.2019 (а.с.67) станом на 13.03.2019 утворилось дебетове сальдо (вихідний залишок (актив) в сумі 199311грн.18коп., про що стверджує й сам позивач.

Водночас, згідно з випискою по цьому ж поточному рахунку № НОМЕР_1 за період з 07.03.2019 по 14.04.2019 (а.с.35-36) у відповідача-1 існував вихідний залишок (пасив) в сумі 1397грн. Тобто, на кінець вищезазначеного у виписці періоду - з 07.03.2019 по 14.04.2019 - у відповідача-1 було відсутнє дебетове сальдо.

Подана позивачем до позовної заяви виписка з 15.04.2019 по 13.06.2019 з рахунку № НОМЕР_2 «ІПМЕРІЯ ГРАНД», по якій станом на 24.05.2019 обліковується вихідний залишок (актив) в сумі 22034грн.74коп., судом до уваги не приймається, оскільки матеріалами справи не підтверджується відкриття відповідачу-1 такого рахунку, як поточного рахунку, а також сума вхідного залишку по цьому рахунку становить 199898грн.18коп., що не відповідає розміру дебетового сальдо, утвореного на поточному рахунку відповідача-1 станом на 13.03.2019 згідно із випискою по поточному рахунку за період з 07.03.2019 по 13.03.2019.

Будь-яких інших доказів, на підставі яких суд може дійти до беззаперечного висновку про існування на поточному рахунку відповідача-1 дебетового сальдо в сумі 22034грн.74коп. станом на 30.05.2019, а відтак і наявність кредитної заборгованості в такій сумі, позивач суду не надав.

За таких обставин суд доходить висновку про недоведеність позивачем наявності у відповідача-1 заборгованості в сумі 22034грн.74коп., яку позивач просить стягнути.

Що стосується позовних вимог в частині стягнення 154грн.24коп. заборгованості по процентам за користування кредитом, суд вважає за необхідне зазначити про таке.

В силу ч.1 ст.1048 Цивільного кодексу України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

Згідно з ч.1, 2 ст.10561 Цивільного кодексу України процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

Відповідно до п.3.18.4.1. Умов за користування кредитом в період з дати виникнення дебетового сальдо на поточному рахунку клієнта при закритті банківського дня клієнт сплачує відсотки, виходячи з процентної ставки, розмір якої залежить від терміну користування кредитом (диференційована процентна ставка). Порядок розрахунку відсотків:

п.3.18.4.1.2. При необнуленні дебетового сальдо в одну із дат періоду, в якому дебетове сальдо підлягає обнуленню, протягом 90 днів з останньої дати періоду, в якому дебетове сальдо підлягало обнуленню, клієнт сплачує банку за користування кредитом відсотки в розмірі 24 (двадцять чотири)% річних, починаючи з останньої дати періоду, в яку дебетове сальдо підлягало обнуленню;

п. 3.18.4.1.3. У разі непогашення кредиту впродовж 90 днів з дати закінчення періоду, в який дебетове сальдо підлягало обнуленню, починаючи з 91-го дня після дати закінчення періоду, в який дебетове сальдо підлягало обнуленню, кредит вважається простроченим, а грошові зобов`язання Клієнта з погашення заборгованості вважаються порушеними. При порушенні Клієнтом будь-якого з грошових зобов`язань Клієнт сплачує Банку відсотки за користуванням кредитом у розмірі 48 (сорок вісім) % річних від суми залишку непогашеної заборгованості.

Відповідно до п.3.18.4.9 Умов розрахунок відсотків за користування кредитом проводиться щодня, починаючи з моменту утворення на поточному рахунку дебетового сальдо при закритті банківського дня, за кількість днів користування кредитними коштами, виходячи з 360 днів у році. Розрахунок відсотків проводиться до повного погашення заборгованості за кредитом, на суму залишку заборгованості за кредитом. День повернення кредиту в часовий інтервал нарахування відсотків не включається. Нарахування відсотків здійснюється в дату сплати.

З посиланням на вказані вимоги Умов позивачем за період з 24.05.2019 по 30.05.2019 нараховано відповідачу-1 щомісячні проценти за користування кредитом в сумі 154грн.24коп.

Як вбачається з наданого позивачем розрахунку заборгованості, позивачем відсотки на залишок простроченої заборгованості за кредитом в сумі 154грн.24коп. за період з 24.05.2019 по 30.05.2019 нараховано на суму 22034грн.74коп. При цьому, позивачем при розрахунку процентів застосовувалась ставка 42% річних.

Проте, приймаючи до уваги, що суд прийшов до висновку про недоведення позивачем наявності заборгованості по кредиту в сумі 22034грн.74коп., тому правомірність нарахування процентів на такий залишок також не підтверджується матеріалами справи. До того ж суд звертає увагу, що позивачем не обгрунтовано з посиланням на умови кредитного договору підстави для застосування при нарахуванні відсотків ставки в розмірі 42% річних.

За змістом ст.611 Цивільного кодексу України порушення боржником взятих на себе зобов`язань призводить до настання певних правових наслідків, які полягають у застосуванні до нього встановлених законом та договором мір відповідальності, зокрема і у сплаті неустойки.

Згідно із ч.1 ст.549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Відповідно до ч.3 вказаної статті пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до п. 3.18.5.1. Умов при порушенні Клієнтом будь-якого із зобов`язань по сплаті відсотків за користування кредитом, передбачених п.п. 3.18.2.2.2, 3.18.4.1, 3.18.4.2, 3.18.4.3, термінів повернення кредиту, передбачених п.п. 3.18.1.8, 3.18.2.2.3, 3.18.2.3.4, винагороди, передбаченої п.п. 3.18.2.2.5, 3.18.4.4, 3.18.4.5, 3.18.4.6 Клієнт виплачує Банку за кожний випадок порушення пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період, за який сплачується пеня (у % річних) від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу. А в разі реалізації Банком права на встановлення іншого строку повернення кредиту, Клієнт сплачує Банку пеню у розмірі, зазначеному в п. 3.18.4.1.3 від суми заборгованості за кожен день прострочення. Сплата пені здійснюється у гривні.

Отже, суд доходить висновку, що сторонами погоджена відповідальність у вигляді сплати пені за прострочку виконання грошового зобов`язання.

На підставі вказаної умови позивачем нарахована пеня в сумі 128грн. 90коп. за період 24.05.2019 по 30.05.2019.

Однак, враховуючи недоведеність матеріалами справи наявність у відповідача-1 заборгованості по кредиту в сумі 22034грн.74коп, а також приймаючи до уваги, що правомірність нарахування процентів на залишок простроченої заборгованості в цій сумі також не підтверджується матеріалами справи, тому суд зауважує про безпідставність нарахування позивачем пені як на суму заборгованості по кредиту, так й на проценти.

Отже, з огляду на вищевикладене суд доходить висновку, що позовні вимоги в частині стягнення 22034грн.74коп. заборгованості за кредитом, 154грн.24коп. заборгованості по процентам за користування кредитом та 128грн.90коп. пені за несвоєчасне виконання зобов`язань за договором не підтверджуються матеріалами справи.

Приймаючи до уваги, що позовні вимоги позивача полягають у стягненні заявлених сум з відповідачів солідарно, суд надає оцінку правовідносинам, які виникли між позивачем та відповідачем-2.

Згідно зі ст.546 Цивільного кодексу України одним із видів забезпечення виконання зобов`язання є порука.

Відповідно до ст.553 Цивільного кодексу України, за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов`язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов`язання частково або у повному обсязі. Поручителем може бути одна особа або кілька осіб.

Порука є спеціальним заходом майнового характеру, спрямованим на забезпечення виконання основного зобов`язання, чим обумовлюється додатковий характер поруки стосовно основного зобов`язання. Обсяг зобов`язань поручителя визначається як умовами договору поруки, так і умовами основного договору, яким встановлено обсяг зобов`язань боржника, забезпечення виконання яких здійснює поручитель.

Обгрунтовуючи підстави пред`явлення позовних вимог до відповідача-2 - ОСОБА_1 - позивач посилається на укладений між ними договір поруки.

Аналіз договору поруки №P1515664142041851352 від 11.01.2018, сторонами якого є ОСОБА_1 (поручитель за договором) та ПУБЛІЧНЕ АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК «ПРИВАТБАНК» (кредитор за договором) свідчить, що предметом цього договору є надання поруки поручителем перед кредитором за виконання Товариством з обмеженою відповідальністю «ІМПЕРІЯ ГРАНД» зобов`язань за угодами-приєднання до:

Розділу 3.2.1 «Кредитний ліміт» Умов та правил надання банківських послуг, далі Угода 1, по сплаті:

а) процентної ставки за користування кредитом:

- за період користування кредитом згідно з п. 3.2.1.4.1.2 «Угоди 1» - 21% (двадцять один) річних для договорів забезпечених порукою, 34% (тридцять чотири) річних - для договорів незабезпечених порукою;

- за період користування кредитом згідно з п 3.2.1.4.1.3. «Угоди 1» - 42% (сорок два) річних для договорів забезпечених порукою, 68% (шістдесят вісім) річних - для договорів незабезпечених порукою;

б) комісійної винагороди згідно з п. 3.2.1.1.17. «Угоди 1» - у розмірі 3% від суми перерахувань;

в) винагороди за користування Ліміту відповідно до п. 3.2.1.4.4. «Угоди 1» - 1-го числа кожного місяця у розмірі 05,% від суми максимального сальдо-кредиту, що існувало на кінець банківського дня за попередній місяць;

г) кредиту у розмірі 160000грн.00коп.;

Розділу 3.2.2. «Кредит за послугою «Гарантовані платежі» Умов та правил надання банківських послуг» «Угода 2», по сплаті:

а) процентної ставки за користування кредитом: за період користування кредитом згідно з п.3.2.2.2 Угоди 2» - 64% річних;

б) винагород, штрафів, пені та інші платежі, відшкодувати збитки, у відповідності, порядку та строки, зазначені у «Угоді 2»;

в)кредиту в розмірі 1000,00грн.

Згідно з ч. 1, 2 статті 554 Цивільного кодексу України у разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

При цьому, відповідно до ч.1, 2 ст.543 Цивільного кодексу України у разі солідарного обов`язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов`язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо. Кредитор, який одержав виконання обов`язку не в повному обсязі від одного із солідарних боржників, має право вимагати недоодержане від решти солідарних боржників. Солідарні боржники залишаються зобов`язаними доти, доки їхній обов`язок не буде виконаний у повному обсязі.

Отже, суттєвою умовою покладення на поручителя обов`язку виконати зобов`язання боржника є наявність між кредитором та боржником основного зобов`язання, яке забезпечується порукою.

Водночас, як встановлено судом вище, основне зобов`язання Товариства з обмеженою відповідальністю «ІМПЕРІЯ ГРАНД» (відповідач-1), щодо якого позивачем заявлено позов, що розглядається в межах цієї справи, виникло за послугою «кредитний ліміт на поточний рахунок», яка регламентується розділом 3.18. «Умов та правил надання банківських послуг».

Із змісту договору поруки №P1515664142041851352 від 11.01.2018 не вбачається, що відповідач-2 поручався перед банком за виконання відповідачем-1 зобов`язань по поверненню кредитних коштів, сплати відсотків, які виникли у останнього на підставі «Умов обслуговування кредитних лімітів на поточних рахунках корпоративних клієнтів» (розділ 3.18. Умов та правил надання банківських послуг).

При цьому слід зазначити, що умови та правила користування послугою кредитування, які визначені в розділі 3.2.1 «Кредитний ліміт» та розділі 3.2.2. «Кредит за послугою «гарантовані платежі» є іншими, аніж умови кредитування, встановлені позивачем в розділі 3.18. «Умови обслуговування кредитних лімітів на поточних рахунках клієнтів».

Отже, суд доходить висновку, що укладений між позивачем та відповідачем-2 договір поруки №P1515664142041851352 від 11.01.2018 не породжує ніяких зобов`язань відповідача-2 за зобов`язаннями ТОВ «ІМПЕРІЯ ГРАНД» перед позивачем, які виникли на підставі договору обслуговування кредитного ліміту на поточному рахунку корпоративного клієнту, що регулюється розділом 3.18. Умов та правил надання банківських послуг.

Відповідно до ч.1, 2 ст.14 Цивільного кодексу України цивільні обов`язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства. Особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов`язковим для неї.

З огляду на вищевикладене, суд доходить висновку про безпідставність пред`явлення позовних вимог до відповідача-2.

Таким чином, позовні вимоги позивача до відповідачів є необгрунтованими, безпідставними, в зв`язку з чим в їх задоволенні належить відмовити повністю.

Згідно із ч.1 ст.123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до ч.1 ст.129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З огляду на відмову в задоволенні позовних вимог, судовий збір, сплачений позивачем за подання даного позову до господарського суду, покладається в повному обсязі на позивача, тобто не підлягає йому відшкодуванню за рахунок відповідача.

Керуючись ст.73, 74, 76, 77, 78, 129, 165, 233, 237, 238, 240, 241, 252, 256 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

В задоволенні позовних вимог Акціонерного товариства Комерційний банк «ПРИВАТБАНК» (вул. Грушевського, б.1Д, м. Київ, 01001, ідентифікаційний код 14360570) до відповідачів: 1. Товариства з обмеженою відповідальністю «ІМПЕРІЯ ГРАНД» (вул. Дмитра Дорошенка, б.31, м. Чернігів, 14010, ідентифікаційний код 38656679); 2. ОСОБА_1 (адреса місця реєстрації: АДРЕСА_1 ; фактична адреса: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 ) про стягнення солідарно 22317грн.88коп. відмовити повністю.

Рішення набирає законної сили у строк та в порядку, встановленому ст.241 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення може бути оскаржено до Північного апеляційного господарського суду в строк, встановлений ст.256 Господарського процесуального кодексу України та в порядку, передбаченому ст.257 Господарського процесуального кодексу України з урахуванням приписів п.п.17.5 п.17 Розділу ХІ «Перехідні положення» Господарського процесуального кодексу України.

З повним текстом рішення можна ознайомитись у Єдиному державному реєстрі судових рішень за веб-адресою: http://reyestr.court.gov.ua/.

Повне рішення складено 02 вересня 2019 року.

Суддя Т. Г. Оленич