Рішення № 83983585, 03.09.2019, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

03 вересня 2019 року № 826/2831/15

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Вовка П.В., розглянув в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями «Проктер енд Гембл Україна» до Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Окружного адміністративного суду міста Києва надійшов позов товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями «Проктер енд Гембл Україна» (далі також - ТОВ «Проктер енд Гембл Україна», позивач) до Міжрегіонального головного управління ДФС - Центральний офіс з обслуговування великих платників, в якому позивач просив суд:

- скасувати податкове повідомлення-рішення Міжрегіонального головного управління Міндоходів - Центрального офісу з обслуговування великих платників від 04 грудня 2014 року № 0000893720;

- скасувати податкове повідомлення-рішення Міжрегіонального головного управління Міндоходів - Центрального офісу з обслуговування великих платників від 04 грудня 2014 року № 0000903720.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 13 травня 2015 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 16 липня 2015 року, позов було задоволено повністю.

Водночас, постановою Верховного Суду від 23 квітня 2019 року вказані рішення судів першої та апеляційної інстанцій було скасовано, а справу направлено на новий розгляд до Окружного адміністративного суду міста Києва.

Ухвалою суду від 28 травня 2019 року дану справу було прийнято до провадження суддею Вовком П.В. та призначено її до розгляду.

На стадії підготовчого провадження було вирішено, в тому числі, змінити назву відповідача у справі на Офіс великих платників податків ДФС (далі також - відповідач), у зв`язку з перейменуванням Державної фіскальної служби - Центральний офіс з обслуговування великих платників на підставі Постанови Кабінету Міністрів України від 30 березня 2016 року № 247 «Деякі питання територіальних органів Державної фіскальної служби».

Під час розгляду справи у судовому засіданні 30 липня 2019 року, на підставі вимог ч. 3 статті 194 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), суд перейшов до подальшого розгляду справи в порядку письмового провадження за наявними матеріалами.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що спірні податкові повідомлення - рішення прийнято без правових підстав, за відсутності у діях позивача порушень приписів податкового законодавства.

У наданому суду відзиві на адміністративний позов відповідач проти задоволення позову заперечив з мотивів його необґрунтованості та безпідставності.

Позивачем було надано суду відповідь на відзив, в якому він висловив незгоду з позицією відповідача.

В той же час, викладена у такому документі позиція позивача була критично оцінена у наданому суду запереченні на відповідь на відзив відповідача.

Розглянувши матеріали адміністративної справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд, -

В С Т А Н О В И В:

Як вбачається із матеріалів справи, відповідачем проведено документальну позапланову виїзну перевірку правомірності нарахування ТОВ «Проктер Енд Гембл Україна» від`ємного значення різниці між сумою податкового зобов`язання та сумою податкового кредиту та бюджетного відшкодування податку на додану вартість у зменшення податкових зобов`язань з податку на додану вартість наступних звітних періодів за серпень 2014 року.

За результатами перевірки складено акт від 20 листопада 2014 року № 1371/28-10-37-12/19341005.

Перевіркою встановлено, що ТОВ «Проктер Енд Гембл Україна» в деклараціях з ПДВ за липень та серпень 2014 року відображено реалізацію лікарських засобів на митній території України, які згідно п.п. 194.1.1 п. 194.1 статті 194 Податкового кодексу України (далі - ПК України) з 01 квітня 2014 року оподатковуються за ставкою 7% (ряд.2.2 кол. Б), в тому числі: за липень на загальну суму 22 015 887, 00 грн., крім того ПДВ 1 541 112, 00 грн.; - за серпень на загальну суму 23 185 788, 00 грн., крім того ПДВ 1 623 005, 00 грн.

В ході перевірки відповідач дійшов до висновку про наступні порушення ТОВ «Проктер енд Гембл Україна», зокрема:

- п. 193.1 статті 193 ПК України, у зв`язку з чим занижено суму податкових зобов`язань в декларації з ПДВ за липень 2014 року на 2 862 065, 00 грн. та в декларації з ПДВ за серпень 2014 року на 3 014 152, 00 грн.;

- п. 198.1, п. 198.2, п. 198.6 статті 198, статті 200, п. 201.10 статті 201 ПК України, що призвело до завищення суми податкового кредиту на 21 369, 00 грн.;

- п. 187.8 статті 187, п. 193.1 статті 193, п. 194.1 статті 194, п. 198.1, п. 198.2, п. 198.6 статті 198, п. 200.1, п. 200.3 статті 200, п. 201.10 статті 201 ПК України, що призвело до завищення суми від`ємного значення в розмірі 5 893 946, 00 грн.;

- пп. 14.1.18 п. 14.1 статті 14, п. 200.4, статті 200 ПК України, що призвело до завищення суми бюджетного відшкодування за серпень 2014 року в розмірі 2 871 398, 00 грн., яка підлягає зменшенню.

На підставі висновків акту перевірки, відповідачем прийняті наступні податкові повідомлення рішення:

- № 0000893720 від 04 грудня 2014 року, згідно якого позивачеві зменшено бюджетне відшкодування на 2 871 398, 00 грн. та донараховано 717 849, 50 грн. штрафних санкцій;

- № 0000903720 від 04 грудня 2014 року, згідно якого позивачеві зменшено від`ємне значення податку на додану вартість на 3 026 188, 00 грн.

Не погоджуючись із вказаними податковими повідомленнями-рішеннями, позивач оскаржив їх в судовому порядку.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд прийшов до висновку про часткову обґрунтованість позовних вимог виходячи з наступного.

У ході перевірки встановлено, що ТОВ «Проктер енд Гембл Україна» в деклараціях з ПДВ за липень - серпень 2014 року відображено реалізацію лікарських засобі на митній території України, які згідно пп. 194.1.1 п. 194.1 статті 194 ПК України оподатковуються за ставкою 7% (ряд.2.2 кол. Б), в т.ч., за липень на загальну суму 22 015 887, 00 грн., ПДВ 1 541 112, 00 грн., за серпень 2013 року на загальну суму 23 185 788, 00 грн., ПДВ 1 623 005, 00 грн. Такі дані сформовані у зв`язку із реалізацією жіночих прокладок та тампонів гігієнічних на користь ТОВ «Проктер енд Гембл Трейдінг Україна» по податкових накладних виписаних у липні - серпні 2014 року.

Контролюючий орган вказує, що до 01 липня 2014 року перелік медичних виробів, операції з постачання яких на митній території України та ввезення на митну територію України підлягали оподаткування за ставкою 7% визначався Постановою Уряду від 23 квітня 2014 року № 118 «Про затвердження переліку медичних виробів, операції з постачання на митній території України та ввезення на митну територію України яких підлягають оподаткуванню податком на додану вартість за ставкою 7 відсотків», до якої були включені вироби з кодом УКТЗЕД 961900 (пелюшки та підгузки). Разом з тим, 02 липня 2014 року набрала чинності Постанова Кабінету Міністрів України від 01 липня 2014 року № 216 «Про затвердження переліку медичних виробів, операції з постачання на митній території України та ввезення на митну територію України яких підлягають обкладенню податком на додану вартість за ставкою 7 відсотків», якою було затверджено новий перелік медичних виробів які оподатковуються за заниженою ставкою. Новий перелік не містить кодів УКТЗЕД.

Такий чином, контролюючий орган прийшов до висновку, що операції платників ПДВ з постачання на митній території України медичних засобів, а також операції з їх ввезення на митну територію України, що здійснювались з 01 липня 2014 року повинні були оподатковуватися за загальною ставкою 20%. Водночас, під час перевірки було встановлено, що 01 липня 2014 року позивачем було виписано на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Проктер енд Гембл Трейдінг Україна» податкові накладні на загальну суму 591 474, 24 грн. (без ПДВ) за ставкою 7%. Також контролюючий орган вказав на те, що позивач здійснював імпорт товару за ставкою 20%, а реалізовував на митній території України за ставкою ПДВ 7%. Таким чином, за висновком податкового органу, товариством в порушення вимог п. 193.1 статті 193 ПК України занижено податкові зобов`язання з ПДВ за липень - серпень 2014 року.

Відповідно до п. 185.1 статті 185 ПК України (тут і далі нормативно-правові акти наведені в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), об`єктом оподаткування є операції платників податку, у тому числі з: постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об`єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об`єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу.

Пункт 193.1 статті 193 ПК України встановлює, що ставки податку встановлюються від бази оподаткування в таких розмірах:

а) 20 відсотків;

б) 0 відсотків;

в) 7 відсотків по операціях з:

постачання на митній території України та ввезення на митну територію України лікарських засобів, дозволених для виробництва і застосування в Україні та внесених до Державного реєстру лікарських засобів, а також медичних виробів за переліком, затвердженим Кабінетом Міністрів України;

постачання на митній території України та ввезення на митну територію України лікарських засобів, медичних виробів та/або медичного обладнання, дозволених для застосування у межах клінічних випробувань, дозвіл на проведення яких надано центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров`я.

Наведені норми ПК України вказують, що операції з постачання на митній території України медичних виробів за переліком, затвердженим Кабінетом Міністрів України, має здійснюватись за ставкою податку на додану вартість у розмірі 7%.

До 01 липня 2014 року діяла Постанова Кабінету Міністрів України від 23 квітня 2014 року № 118 «Про затвердження переліку медичних виробів, операції з постачання на митній території України та ввезення на митну територію України яких підлягають оподаткуванню податком на додану вартість за ставкою 7 відсотків», якою затверджено Перелік медичних виробів, операції з постачання на митній території України та ввезення на митну територію України яких підлягають оподаткуванню податком на додану вартість за ставкою 7 відсотків, за відповідними кодами УКТ ЗЕД.

Згідно Переліку оподаткуванню податком на додану вартість за ставкою 7 відсотків підлягають вироби за кодом УКТЗЕД 9619 00* - пелюшки для немовлят, підгузки. Також в цьому Переліку зазначено, що позначка "*" тут і далі - вироби для медичного використання, що мають відповідне маркування.

Відповідно до розділу ХХ Української класифікації товарів зовнішньоекономічної діяльності (УКТЗЕД), яка є товарною номенклатурою Митного тарифу України, затвердженого Законом України «Про митний тариф України», коду товару 9619 00 відповідають такі вироби: гігієнічні прокладки (підкладки) і тампони, дитячі пелюшки і підгузки та аналогічні вироби з будь-якого матеріалу.

Аналізуючи наведені положення в сукупності вбачається, що у розумінні постанови Уряду № 118 термін «пелюшки для немовлят, підгузки», з позначкою «*» (вироби для медичного використання, що мають відповідне маркування), включає в себе також такі вироби, як гігієнічні прокладки (підкладки) і тампони та аналогічні вироби з будь-якого матеріалу і ці види товарів підлягали оподаткуванню податком на додану вартість за ставкою 7% до 01 липня 2014 року включно. Зазначене спростовує доводи податкового органу про неправомірне оподаткування позивачем операцій з постачання товарів, яке мало місце 01 липня 2014 року, за ставкою 7%.

З 02 липня 2014 року набрала чинності Постанова Кабінету Міністрів України від 01 липня 2014 року № 216 «Про затвердження переліку медичних виробів, операції з постачання на митній території України та ввезення на митну територію України яких підлягають обкладенню податком на додану вартість за ставкою 7 відсотків», якою затверджено новий Перелік медичних виробів, операції з постачання на митній території України та ввезення на митну територію України яких підлягають обкладенню податком на додану вартість за ставкою 7 відсотків.

Відповідно до п. 1 вказаної Постанови, до цього переліку належать медичні вироби, для визначення яких вживаються такі терміни: «медичний виріб» - у значенні, наведеному у підпункті 9 пункту 2 Технічного регламенту щодо медичних виробів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 2 жовтня 2013 р. N 753 (Офіційний вісник України, 2013 р., N 82, ст. 3046).

За визначенням пп. 9 п. 2 Технічного регламенту щодо медичних виробів, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 02 жовтня 2013 року № 753, медичний виріб - це будь-який інструмент, апарат, прилад, пристрій, програмне забезпечення, матеріал або інший виріб, що застосовуються як окремо, так і в поєднанні між собою (включаючи програмне забезпечення, передбачене виробником для застосування спеціально для діагностичних та/або терапевтичних цілей та необхідне для належного функціонування медичного виробу), призначені виробником для застосування з метою забезпечення діагностики, профілактики, моніторингу, лікування або полегшення перебігу хвороби пацієнта в разі захворювання, діагностики, моніторингу, лікування, полегшення стану пацієнта в разі травми чи інвалідності або їх компенсації, дослідження, заміни, видозмінювання або підтримування анатомії чи фізіологічного процесу, контролю процесу запліднення та основна передбачувана дія яких в організмі або на організм людини не досягається за допомогою фармакологічних, імунологічних або метаболічних засобів, але функціонуванню яких такі засоби можуть сприяти.

Підпунктом 1 п. 3 Постанови Уряду № 216 передбачено, що документами, які підтверджують належність продукції до медичних виробів, є: свідоцтво про державну реєстрацію медичного виробу або підтвердження про державну реєстрацію медичного виробу - для виробів, які пройшли процедуру державної реєстрації в установленому порядку.

Листом Державної фіскальної служби від 19 серпня 2014 року № 2316/7/99-99-19-03-02-17 надано роз`яснення щодо практичного застосування постанови № 216, відповідно до якого при здійсненні, починаючи з 02 липня 2014 року, митного оформлення медичних виробів, які ввозяться на митну територію України і на які є свідоцтво про їх державну реєстрацію, податок на додану вартість нараховується за ставкою 7 відсотків. При цьому відсутність декларації про відповідність та/або заяви про медичні вироби особливого призначення за умови наявності діючого свідоцтва про державну реєстрацію медичних виробів не може бути підставою для відмови в застосуванні ставки податку на додану вартість у розмірі 7 відсотків.

Системний аналіз наведених положень дає підстави для висновку, що медичними виробами, операції з постачання на митній території України та ввезення на митну територію України яких підлягають оподаткуванню податком на додану вартість за ставкою 7% з 02 липня 2014 року вважаються вироби, що відповідають визначенню термінів «медичний виріб» згідно з пп. 9 п. 2 Технічного регламенту щодо медичних виробів, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 02 жовтня 2013 року № 753, та підтверджені свідоцтвом про державну реєстрацію медичного виробу або підтвердження про державну реєстрацію медичного виробу.

Товар має відповідні свідоцтва про державну реєстрацію в якості «медичних виробів» видані спеціалізованим експертним органом, що свідчить про належність виробу до виробів медичного призначення, про що зроблено висновок за результатами експертних досліджень та аналізу.

Таким чином, суд приходить до висновку про правомірність оподаткування операцій з постачання продукції (жіночі прокладки та тампони) за заниженою ставкою ПДВ 7%.

Аналогічна позиція була підтримана і Верховним Судом при перегляді даної в касаційному порядку.

Водночас, при здійсненні такого перегляду Верховним Судом були встановлені обставини, наявність яких і стала підставою для направлення справи на новий розгляд до суду першої інстанції, а саме, зазначено, що скасовуючи податкові повідомлення - рішення від 04 грудня 2014 року № 0000893720 та № 0000903720 повністю, ані суд першої інстанції, ані суд апеляційної інстанції, не звернули увагу на те, що на донарахуванням позивачу грошових зобов`язань згідно оспорюваних у даній справі податкових повідомлень - рішень вплинули і інші встановлені у ході проведеної перевірки порушення вимог податкового законодавства.

Так, під час перевірки контролюючим органом було встановлено, що позивачем включено до податкового кредиту за липень 2014 року податкову накладну від 14 липня 2014 року № 4 від постачальника Приватного підприємства «Промсталь» на суму 46 666, 67 грн., ПДВ 9 333, 33 грн., яка виписана з порушенням порядку заповнення податкових накладних, а саме не вказані всі обов`язкові реквізити (не вірно вказано податковий номер платника податку), чим порушено вимоги пп. «г» п. 201.1 статті 201 ПК України, що призвело до завищення суми податкового кредиту за липень 2014 року на суму 9 333, 33 грн., яка підлягає зменшенню відповідно до оскаржуваного податкового повідомлення-рішення № 0000893720 від 04 грудня 2014 року, яким також за це порушення застосовано до позивача штрафні (фінансові) санкції у розмірі 2 333, 33 грн.

Так, відповідно до вимог пп. «г» п. 201.1 статті 201 ПК України, платник податку зобов`язаний надати покупцю (отримувачу) податкову накладну, складену в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи, та зареєстровану в Єдиному реєстрі податкових накладних.

У податковій накладній зазначаються в окремих рядках такі обов`язкові реквізити, зокрема, податковий номер платника податку (продавця та покупця).

Водночас, оскільки за час розгляду справи позивачем не було надано обґрунтованих заперечень на таке встановлене контролюючим органом порушення ТОВ «Проктер енд Гембл Україна» вимог податкового законодавства, наявність якого підтверджується матеріалами справи, суд приходить до висновку про правомірність оскаржуваного податкового повідомлення-рішення № 0000893720 від 04 грудня 2014 року в цій частині.

При цьому, суд вважає безпідставними доводи позивача в частині неправомірності застосування оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням № 0000893720 до нього штрафних (фінансових) санкцій, оскільки п. 123.1 статті 123 ПК України чітко та однозначно передбачає. що у разі якщо контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов`язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або від`ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2, 54.3.4, 54.3.5, 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, - тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 25 відсотків суми визначеного податкового зобов`язання, завищеної суми бюджетного відшкодування, що і мало місце в даному випадку.

Отже, і визначена в межах оскаржуваного податкового повідомлення-рішення №0000893720 від 04 грудня 2014 року сума штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 2 333, 33 грн. є правомірною.

Верховним Судом також було акцентовано увагу на тому, що у ході перевірки було встановлено, що ТОВ «Проктер енд Гембл Україна» включено до податкового кредиту за серпень 2014 року податкові накладні від Торгово-промислової палати України виписані у липні 2014 року загальну суму 21 840, 00 грн., ПДВ 3 640, 00 грн. Дані суми відображені в р.24 додатку №5 від 22 вересня 2014 року № 9054430715 до декларації ПДВ за серпень 2014 року та в р. 25 додатку № 5 від 22 вересня 2014 року № 9054430715, а також в реєстрі отриманих виданих податкових накладених до декларації з ПДВ за серпень 2014 року. Однак, до перевірки позивачем не було надано податкових накладних, виписаних Торгово-промисловою палатою України на суму ПДВ 3 640, 00 грн. Таким чином, всупереч вимогам п. 198.1, п. 198.2, п. 198.6 статті 198 ПК України було включено до складу податкового кредиту за серпень 2014 року суму ПДВ в розмірі 3 640, 00 грн., яка не підтверджена податковою накладною та відповідно підлягає зменшенню.

Водночас, у наданій суду відповіді на відзив відповідача, позивачем було зазначено про те, що ним помилково було зазначено під час заповнення додатку № 5 до податкових декларацій з ПДВ за липень та серпень 2014 року, що зазначені накладні були отримані саме від Торгово-промислової палати України. Насправді такі накладні були отримані позивачем від інших постачальників, зокрема накладна № 277 від 21 липня 2014 року була отримана від TOB «Заммлер Україна», накладна № 158 від 31 липня 2014 року від TOB «Веста Україна», а накладна № 141 від 06 серпня 2014 року від TOB «Енерго Монтаж Сервіс».

Відповідно до п. 201.10 статті 201 ПК України, податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Отже, саме відсутність податкової накладної або складання її з порушенням вимог ПК України є підставою для виключення сум сплаченого ПДВ зі складу податкового кредиту.

На думку суду, заповнення додатку № 5 до податкових декларацій з ПДВ з помилками може призводити до притягнення позивача до відповідальності саме за порушення порядку заповнення податкової звітності, однак ніяким чином не дає підстав для виключення сум зі складу податкового кредиту.

Таким чином, висновки акту перевірки по наведеному епізоду та відповідні податкові донарахування у цій частині є безпідставними, а тому оскаржуване податкове повідомлення-рішення № 0000903720 від 04 грудня 2014 року підлягає скасуванню в частині зменшення розміру від`ємного значення ПДВ позивача на суму 3 640, 00 грн.

Верховним Судом також звернуто увагу на те, що під час перевірки контролюючим органом встановлено наступні обставини, оцінку яким не було надано судами під час розгляду справи: «ТОВ «Проктер енд Гембл Україна» було подано уточнюючий розрахунок податкових зобов`язань з ПДВ, у зв`язку із виправленням самостійно виявлених помилок від 10 жовтня 2014 року № 9057994306 до декларації з ПДВ за липень 2014 року, яким було збільшено обсяг придбання товару та ПДВ, сплачений митним органам на суму 2 739 431, 00 грн., ПДВ 5 672 226, 00 грн. В уточнюючому розрахунку до декларації з ПДВ за липень 2014 року також було задекларовано сплату ПДВ митним органам (р.12.1 декларації) за товар, що ввезений на митну територію України в травні 2014 року (ВМД № 395838 від 08 травня 2014 року) у розмірі 8 395, 53 грн., чим порушено вимоги п. 187.8 статті 187, п. 198.2 статті 198 ПК України, що призвело до завищення суми кредиту за липень 2014 року на суму 8 395,53 грн., що підлягає зменшенню».

За приписами п. 187.1 статті 187 ПК України, датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Так, відповідно до п. 187.8 статті 187 ПК України, датою виникнення податкових зобов`язань у разі ввезення товарів на митну територію України є дата подання митної декларації для митного оформлення.

Також, згідно з п. 198.2 статті 198 ПК України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Оскільки матеріалами справи підтверджується декларування позивачем в уточнюючому розрахунку до декларації з ПДВ за липень 2014 року сплату ПДВ митним органам (р.12.1 декларації) за товар, що ввезений на митну територію України ще в травні 2014 року (ВМД № 395838 від 08 травня 2014 року) у розмірі 8 395, 53 грн., суд приходить до висновку про обґрунтованість встановлення контролюючим органом порушення позивачем вимог наведених вимог податкового законодавства, а тому в цій частині оскаржуване податкове повідомлення-рішення № 0000903720 від 04 грудня 2014 року є правомірним.

Беручи до уваги наведене, суд приходить до висновку про необхідність визнання протиправними та скасування оскаржуваних:

- податкового повідомлення-рішення № 0000903720 від 04 грудня 2014 року в частині зменшення розміру від`ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 3 017 792, 47 грн.;

- податкового повідомлення-рішення від 04 грудня 2014 року № 0000893720 в частині зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 2 862 064, 67 грн. та штрафних (фінансових) санкцій (штрафу) у розмірі 715 516, 17 грн.

Відповідно до статті 244 КАС України, під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема:

1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються;

2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження.

Відповідно до положень ч.ч. 1 та 2 статті 72 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Згідно положень статті 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до ч. 2 статті 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

За наслідком здійснення аналізу оскаржуваних рішень на відповідність наведеним вище критеріям, суд, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень наведеного законодавства України, матеріалів справи, приходить до висновку про те, що заявлені позовні вимоги підлягають задоволенню частково.

На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 5-11, 19, 72-77, 90, 241-246, 250, 263 КАС України суд, -

В И Р І Ш И В :

Адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями «Проктер енд Гембл Україна» (04070, місто Київ, вулиця Набережно-Хрещатицька, 13/5А; код ЄДРПОУ 19341005) до Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби (04119, місто Київ, вулиця Дегтярівська, 11-г; код ЄДРПОУ 39440996) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень - задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Міжрегіонального головного управління Міндоходів - Центрального офісу з обслуговування великих платників від 04 грудня 2014 року № 0000893720 в частині зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 2 862 064, 67 грн. (два мільйони вісімсот шістдесят дві тисячі шістдесят чотири гривні шістдесят сім копійок) та штрафних (фінансових) санкцій (штрафу) у розмірі 715 516, 17 грн. (сімсот п`ятнадцять тисяч п`ятсот шістнадцять гривень сімнадцять копійок).

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Міжрегіонального головного управління Міндоходів - Центрального офісу з обслуговування великих платників від 04 грудня 2014 року № 0000903720 в частині зменшення розміру від`ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 3 017 792, 47 грн. (три мільйони сімнадцять тисяч сімсот дев`яносто дві гривні сорок сім копійок).

В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Стягнути на користь товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями «Проктер енд Гембл Україна» понесені ним витрати по сплаті судового збору за рахунок бюджетних асигнувань Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби у розмірі 487, 20 грн. (чотириста вісімдесят сім гривень двадцять копійок).

Рішення суду, відповідно до ч. 1 статті 255 КАС України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів за правилами, встановленими статтями 293-297 КАС України.

Відповідно до п/п. 15.5 п. 15 Розділу VII «Перехідні положення» КАС України в редакції Закону №2147-VIII, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Суддя П.В. Вовк