Ухвала суду № 83983288, 30.08.2019, Чернігівський окружний адміністративний суд

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

30 серпня 2019 року Чернігів Справа № 620/2488/19

Чернігівський окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Ткаченко О.Є.,

за участю секретаря Скиди В.А.,

представника позивача ОСОБА_1 ,

представника відповідача Глазової-Конащук А.В.,

розглянувши в судовому засіданні клопотання про скасування заходів забезпечення позову у справі за позовом ОСОБА_2 до Міністерства юстиції України, третя особа на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору – ОСОБА_3 , про визнання протиправними та скасування наказів,

У С Т А Н О В И В:

ОСОБА_2 звернувся до суду з адміністративним позовом до Міністерства юстиції України, в якому просить:

- визнати протиправним та скасувати наказ Міністерства юстиції України від 16.08.2019 № 2349/к «Про припинення контракту та звільнення»;

- визнати протиправним та скасувати наказ Міністерства юстиції України від 16.08.2019 № 2354/к «Про виконання обов`язків».

Одночасно з позовною заявою позивачем подано заяву про вжиття заходів забезпечення позову шляхом зупинення дії наказу Міністерства юстиції України від 16.08.2019 № 2354/к «Про виконання обов`язків».

Ухвалою Чернігівського окружного адміністративного суду від 22.08.2019 заяву про вжиття заходів забезпечення позову задоволено.

23.08.2019 від представника Міністерства юстиції України надійшло клопотання про скасування заходів забезпечення позову, яке обґрунтовано тим, що забезпечення позову судом в запропонованому позивачем вигляді стало фактично вирішенням справи по суті.

Відповідно до частин 1-5 статті 157 Кодексу адміністративного судочинства України суд може скасувати заходи забезпечення позову з власної ініціативи або за вмотивованим клопотанням учасника справи. Клопотання про скасування заходів забезпечення позову розглядається в судовому засіданні не пізніше п`яти днів з дня надходження його до суду. За результатами розгляду клопотання про скасування заходів забезпечення позову, вжитих судом, постановляється ухвала. Ухвала про скасування заходів забезпечення позову або про відмову у скасуванні забезпечення позову може бути оскаржено. Відмова у скасуванні забезпечення позову не перешкоджає повторному зверненню з таким самим клопотанням при появі нових обставин, що обґрунтовують необхідність скасування забезпечення позову.

За приписами статті 157 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд зазначеного клопотання призначено до розгляду в судовому засіданні на 29.08.2019.

29.08.2019 позивачем подана заява про відкладення розгляду клопотання про скасування заходів забезпечення позову. Розгляд клопотання про скасування заходів забезпечення позову відкладено на 30.08.2019.

У судове засідання з`явився представник Міністерства юстиції України, наполягав на необхідності задоволення клопотання з підстав, викладених письмово у раніше поданому клопотанні про скасування заходів забезпечення позову та вказав на відсутність підстав вважати за можливе виникнення істотних складнощів чи невиконання судового рішення.

Представник позивача заперечував проти задоволення вказаного клопотання.

Третя особа на стороні відповідача без самостійних вимог на предмет спору в судове засідання не з`явилась, про час, дату та місце розгляду клопотання про скасування заходів забезпечення позову повідомлена належним чином.

Так, заслухавши доводи представників та оцінивши інші матеріали справи, суд дійшов наступних висновків.

Проаналізувавши викладені у клопотанні обставини для скасування заходів забезпечення позову, суд вважає їх безпідставними. Зміст клопотання зводиться фактично до незгоди із формою вжитих заходів забезпечення позову, застосованих ухвалою суду від 22.08.2019 та запереченням фактичних обставин, наведених позивачем в позові та заяві про забезпечення позову.

Доцільність такого скасування вжитих заходів забезпечення позову заявником мотивовано в цілому твердженням наявності порушення вимог Кодексу адміністративного судочинства України при прийнятті такої ухвали, оскільки, на його думку, зупинення дії наказу Міністерства юстиції України від 16.08.2019 № 2354/к «Про виконання обов`язків» потребує обов`язкової наявності таких двох ознак, як очевидна протиправність та порушення оскаржуваним наказом прав, свобод або інтересів особи, яка звернулась до суду з позовом щодо такого наказу, проте, позивач не вказав, які саме його права, свободи або інтереси порушені оскаржуваним наказом, а дослідження й оцінка наявності ознак протиправності наказу судом може бути здійснено лише при вирішенні справи в цілому по суті позовних вимог.

З вказаними тезами суд не погоджується, оскільки в ухвалі про забезпечення позову від 30.11.2018 року суд наголошував, що підставою для застосування слугувала частина 2 статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України, яка є інститутом попереднього та тимчасового розгляду, який передбачає лише встановлення очевидних ознак протиправності, а ніяким чином не встановлює саму протиправність рішення в тій частині, яка є предметом розгляду у даній справі.

Окрім цього, твердження представника відповідача щодо відсутності порушеного права позивача як підстава для скасування вжитих заходів забезпечення позову також є хибним, оскільки зміст частини 5 статті 151 Кодексу адміністративного судочинства України передбачає декларативний характер наявності такої ознаки як порушення права особи, адже виходячи зі змісту частини 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України та за змістом завдання й суттю судового способу вирішення публічно-правового спору є саме захист прав та інтересів особи від порушень зі сторони суб`єкта владних повноважень.

Відповідно, звертаючись з позовом до суду позивач декларував наявність необхідності захисту його права чи інтересу. Проте, оцінка дійсності порушення такого права чи інтересу судом може бути надана лише під час вирішення справи по суті, а оцінюючи ймовірність впливу предмету оскарження на обсяг його прав суд враховував ту обставину, що оскаржуваний наказ за колом суб`єктів застосування, поширює свою дію, зокрема, й на позивача.

Отже, на думку суду існує очевидна небезпека заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача, для відновлення яких позивачу необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, та у разі скасування заходів забезпечення адміністративного позову можливе настання негативних наслідків, а тому суд вважає доцільним збереження цих заходів на даний час.

Вказані заходи забезпечення позову вжиті для збереження існуючого становища до розгляду справи по суті. Заходи забезпечення позову вживаються судом лише з метою охорони прав та інтересів позивача на час розгляду справи.

Обґрунтовуючи своє клопотання про скасування застосованих заходів забезпечення позову, відповідач не навів достатніх доводів та доказів того, що небезпека заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі зникла, або що захистити інтереси позивача буде можливим без вжиття таких заходів.

Тобто, обставини, які слугували підставами для застосування заходів забезпечення адміністративного позову не змінились та не зникли.

Крім того, суд, зауважує, що клопотання про скасування заходів забезпечення адміністративного позову за своїм змістом фактично є запереченнями проти ухвали про вжиття заходів забезпечення позову. Відтак, доводи, які надав представник відповідача в обґрунтування необхідності скасування заходів забезпечення адміністративного позову, підлягають оцінці судом під час розгляду справи по суті.

Стосовно інших посилань клопотання, то суд критично оцінює такі з огляду на їх необґрунтованість, та зазначає, що згідно п. 30. Рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Hirvisaari v. Finland" від 27 вересня 2001 р., рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя.

Крім того, судом враховується, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

За таких обставин суд приходить до висновку, що відсутні підстави для задоволення клопотання про скасування заходів забезпечення адміністративного позову.

Керуючись статтями 157, 243, 294, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

У Х В А Л И В:

В задоволенні клопотання представника Міністерства юстиції України про скасування заходів забезпечення позову - відмовити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції в порядку та в строки, передбачені статтями 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України з урахуванням підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст ухвали складено 03.09.2019.

Суддя О.Є. Ткаченко