Ухвала суду № 83982702, 03.09.2019, Кіровський районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 203/2215/16-к

Провадження № 1-кп/0203/30/2019

У Х В А Л А

03.09.2019 року Кіровський районний суд м. Дніпропетровська

в складі: головуючого - судді Смольнякова О.О.,

при секретарі - Сердягіній О.Ю.

за участю прокурора - Красікова А.О.

обвинувачених - ОСОБА_1 , ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в у м. Дніпрі обвинувальні акти у кримінальному провадженні, відомості про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12016040670001188 від 14.04.2016 відносно ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця м.Стаханова, Луганської області, українця, громадянина України, з середньою освітою, неодруженого, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , у вчинені кримінального правопорушення передбаченого ч.2 ст. 186 КК України та за №12016040670002283 від 19.07.2016 року відносно ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , у вчинені кримінального правопорушення передбаченого ч.2 ст. 186 КК України -

В С Т А Н О В И В:

В провадженні Кіровського районного суду м. Дніпропетровська на розгляді знаходиться вищевказані обвинувальні акти.

В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_1 заявив клопотання про зміну запобіжного заходу з тримання під вартою на домашній арешт, посилаючись на те, що розгляд справи відбувається тривалий час, стороною обвинувачення не забезпечується явка потерпілих у судові засідання, перебуваючи на домашньому арешті має намір поновити документи та влаштуватися на роботу.

Прокурор заперечував про задоволення клопотання..

Заслухавши учасників судового провадження, суд приходить до наступного.

При вирішенні питання щодо заявленого клопотання обвинуваченого, суд приймає до уваги практику Європейського суду з прав людини, а саме справу «Харченко проти України», за якою встановлено порушення вимог п.3 ст. 5 Конвенції щодо надмірного тривалого тримання особи під вартою, а також те, що національні суди не розглядали жодних альтернативних триманню під вартою запобіжних заходів.

По справі «Мамедова проти Росії», ЄСПЛ зазначив, що посилання на тяжкість обвинувачення, як на головний чинник при оцінці ймовірності того, що особа буде переховуватиметься від правосуддя, перешкоджатиме ходові розслідування або вчинятиме нові злочини є недостатнім, хоча суворість покарання і є визначальним елементом при оцінці ризику переховування від правосуддя чи вчинення нових злочинів, і що потребу позбавлення волі не можна оцінювати з винятково абстрактного погляду, беручи до уваги тільки тяжкість злочину.

При цьому ЄСПЛ зазначає, що існує презумпція на користь звільнення з-під варти. Доводи «за» і «проти» такого звільнення не повинні бути «загальними й абстрактними» (рішення ЄСПЛ у справі «Смирнова проти Росії» ). У всіх випадках, коли ризик ухилення обвинуваченого від слідства ( суду ) можна запобігти за допомогою застави чи інших запобіжних заходів, обвинуваченого має бути звільнено, і в таких випадках національні органи завжди мають належним чином досліджувати можливість застосування таких альтернативних заходів ( рішення ЄСПЛ від 23 вересня 2008 року у справі «Вренчев проти Сербії»).

В рішенні «Тодоров проти України» ЄСПЛ зазначив, що для продовження тримання особи під вартою повинні бути винятково вагомі причини, при цьому тільки тяжкість вчиненого злочину, складність справи та серйозність обвинувачень не можуть вважатися достатніми причинами для тримання особи під вартою протягом досить тривалого строку.

Відповідно до ст. 181 КПК України, домашній арешт полягає в забороні підозрюваному, обвинуваченому залишати житло цілодобово або у певний період доби. Домашній арешт може бути застосовано до особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за вчинення якого законом передбачено покарання у вигляді позбавлення волі.

Суд приймає до уваги, що ОСОБА_1 перебуває під вартою з 2016 року, тривалий час стороною обвинувачення не забезпечується явка потерпілих у судові засідання, також враховуючи особу обвинуваченого, який має постійне місце проживання, міцні соціальні зв`язки, суд приходить до висновку про наявність достатніх підстав для зміни запобіжного заходу ОСОБА_1 з триманням під варти на домашній арешт в певний період доби, із покладенням обов`язків, передбачених ч.5 ст. 194 КПК України, без застосуванням електронного засобу контролю.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 177-178, 181, 350, 372 КПК України,

У Х В А Л И В:

Клопотання обвинуваченого ОСОБА_1 щодо зміни запобіжного заходу з тримання під вартою на домашній арешт - задовольнити.

Змінити обвинуваченому ОСОБА_1 запобіжний захід з тримання під вартою на домашній арешт без застосування електронного засобу контролю в період з 22 години до 05 години наступного дня строком на 2 місяці, тобто до 03 листопада 2019 року, звільнивши з під варти негайно в залі суду.

Зобов`язати обвинуваченого ОСОБА_1 протягом строку застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту, прибувати до суду за першою вимогою; не залишати місце свого постійного проживання за адресою: АДРЕСА_1 , у період з 22 години до 05 години, крім випадків звернення за медичною допомогою, запобігання надзвичайним ситуаціям, повідомляти суд про зміну місця свого проживання, утримуватися від спілкування з потерпілим та свідками.

Роз`яснити ОСОБА_1 , що відповідно до ч. 5 ст. 181 КПК України, працівники органу Національної поліції з метою контролю за поведінкою обвинуваченого, який перебуває під домашнім арештом, мають право з`являтися в житло цієї особи, вимагати надати усні чи письмові пояснення з питань, пов`язаних із виконанням покладених на нього зобов`язань.

Виконання ухвали покласти на відділення поліції за місцем проживання ОСОБА_1

Ухвала апеляційному оскарженню не підлягає і набирає законної сили в момент ухвалення.

Суддя Кіровського районного

суду м. Дніпропетровська О.О.Смольняков