Ухвала суду № 83980078, 02.09.2019, Луганський окружний адміністративний суд

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

02 вересня 2019 року СєвєродонецькСправа № 360/3734/18

Суддя Луганського окружного адміністративного суду Свергун І.О., розглянувши у письмовому провадженні заяву представника позивача ОСОБА_1 про визнання протиправним рішення, прийнятого суб`єктом владних повноважень – відповідачем, на виконання рішення суду, в порядку, визначеному ст. 383 КАС України, у справі № 360/3734/18 за позовом ОСОБА_2 до Міністерства оборони України про визнання дій протиправними, скасування пункту протоколу та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

23.08.2019 до Луганського окружного адміністративного суду надійшла заява представника позивача ОСОБА_1 , в якій заявник просив суд:

- визнати протиправним рішення про відмову у призначенні і виплаті ОСОБА_2 одноразової грошової допомоги, оформлене пунктом 22 протоколу засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум від 09 серпня 2019 року № 99, яким ОСОБА_2 відмовлено у виплаті одноразової грошової допомоги;

- зобов`язати Міністерство оборони України вжити заходи щодо усунення порушень п. 9 ч. 1 ст. 129, ст. 129-1 Конституції України шляхом розгляду питання щодо призначення та виплати ОСОБА_2 одноразової грошової допомоги у зв`язку зі встановленням II (другої) групи інвалідності, пов`язаної з виконанням обов`язків військової служби при перебуванні у країнах, де велись бойові дії, відповідно до ст. 16-2 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», та прийняти відповідне рішення, з урахуванням висновків суду;

- зобов`язати Міністерство оборони України подати до Луганського окружного адміністративного суду у двомісячний строк з дня набрання законної сили даною постановою суду звіт про вжиті заходи щодо усунення встановлених порушень.

В обґрунтування заяви зазначено, що рішенням Луганського окружного адміністративного суду від 04.02.2019 по справі № 360/3734/18, залишеним без змін постановою Першого апеляційного адміністративного суду від 06.05.2019, позов задоволено частково, визнано протиправним та скасовано рішення Комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги ОСОБА_2 оформлене пунктом 13 Протоколу засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних з призначенням одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум, від 19.01.2017 № 3; зобов`язано Міністерство оборони України розглянути заяву ОСОБА_2 з питання виплати одноразової грошової допомоги та прийняти відповідне рішення, передбачене Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та Порядком призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженого постановою КМУ від 25.12.2013 № 975.

19.08.2019 представник позивача отримав лист-відповідь Департаменту фінансів Міністерства оборони України № 0290(255(3)/217 від 13.08.2019, якою повідомлено, що пунктом 22 протоколу засідання Комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум № 99 від 09.08.2019, ОСОБА_2 відмовлено у виплаті одноразової грошової допомоги.

Своє рішення відповідач обґрунтував тим, що позивачем не надано документу, що свідчить про обставини поранення.

Заявник вважає пункт 22 протоколу засідання Комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум № 99 від 09.08.2019, яким ОСОБА_2 відмовлено у виплаті одноразової грошової допомоги, протиправним, оскільки в рішенні від 04.02.2019 по справі № 360/3734/18 суд дійшов висновку, що відповідач не мав правових підстав для прийняття рішення про повернення документів позивача на доопрацювання з підстав ненадання позивачем документа, що свідчить про обставини поранення.

Вважає, що відповідач приймаючи рішення, стосовно позивача, грубо проігнорував обставини, встановленні рішеннями судів по справі № 360/3734/18, які набули законної сили.

Зокрема, судами було встановлено, що позивачем подано повний пакет документів (в тому числі документ, що свідчить про обставини поранення) та встановлено, що відповідач не має права приймати рішення про відмову у виплаті з підстав ненадання позивачем документа, що свідчить про обставини поранення.

Рішення відповідача не ґрунтується на Законі України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», а прийняте на власний розсуд.

З огляду на викладене представник позивача просить заяву задовольнити.

Сторони в судове засідання не прибули, про дату, час та місце судового розгляду справи повідомлялися належним чином (том 2 арк. спр. 24-26).

Відповідно до положень абзацу першого частини п`ятої статті 383 Кодексу адміністративного судочинства України (далі – КАС України) заява про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень - відповідачем на виконання рішення суду, підлягає розгляду та вирішенню в порядку письмового провадження або в судовому засіданні на розсуд суду протягом десяти днів з дня її отримання. Неприбуття в судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені, не перешкоджає розгляду такої заяви (абзац перший частини п`ятої статті 383 КАС України).

Відповідно до частини 9 статті 205 КАС України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з`явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Враховуючи положення статті 205 КАС України, суд вважає за можливе розглянути дану справу в порядку письмового провадження за наявними матеріалами у справі.

Вирішуючи заяву представника позивача ОСОБА_1 про визнання протиправним рішення, прийнятого суб`єктом владних повноважень – відповідачем, на виконання рішення суду, в порядку, визначеному ст. 383 КАС України, суд виходить з такого.

Рішенням Луганського окружного адміністративного суду від 04.02.2019 у справі № 360/3734/18, залишеним без змін постановою Першого апеляційного адміністративного суду від 06.05.2019, позов ОСОБА_2 до Міністерства оборони України про визнання дій протиправними, скасування пункту протоколу та зобов`язання вчинити певні дії задоволено частково: визнано протиправним та скасовано пункт 13 Протоколу засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних з призначенням одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум, від 19.01.2017 № 3; зобов`язано Міністерство оборони України розглянути заяву ОСОБА_2 з питання виплати одноразової грошової допомоги та прийняти відповідне рішення, передбачене Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та Порядком призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановленні інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженого постановою КМУ від 25.12.2013 № 975 (том 1 арк. спр. 96-100, 205-210).

Згідно з витягом з протоколу засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум, від 09.08.2019 № 99 комісією на виконання рішення Луганського окружного адміністративного суду від 04.02.2019 за справою № 360/3734/18 та постанови Першого апеляційного адміністративного суду від 06.05.2019 скасовано пункт 13 протоколу засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум від 19.01.2017 № 3; відмовлено в призначенні одноразової грошової допомоги громадянину ОСОБА_2 (Луганський ОВК), якого 24.06.1981 звільнено зі строкової військової служби та 15.04.2015 під час огляду органами МСЕК визнано особою з інвалідністю II групи внаслідок поранення, пов`язаного з виконанням обов`язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії (довідка МСЕК серія 12 ААА № 157292 від 15.04.2015). Заявником не подано документ, що свідчить про причини та обставини поранення (травми, каліцтва), який передбачено пунктом 11 Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги..., затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 р. № 975. Висновок спеціаліста з питань судово-медичної експертизи від 26.02.2015 № 332/Ж, який складено зі слів заявника, та висновок Центральної військово-лікарської комісії Міністерства оборони України від 02.03.2015 № 702, які подано разом з іншими документами, не є документами, що свідчать про обставини поранення (травми, каліцтва). Висновок про причинний зв`язок травми, поранення, контузії складається на підставі документів, передбачених пунктами 21.7 та 21.8 Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністра оборони України від 14 серпня 2008 року № 402, які не подано на розгляд комісії (том 2 арк. спр. 2).

Надаючи правову оцінку діям Міністерства оборони України у межах поданої заяви, суд виходить з такого.

Відповідно до частини першої статті 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання.

Згідно зі статтею 14 КАС України судове рішення, яким закінчується розгляд справи в адміністративному суді, ухвалюється іменем України. Судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Статтею 370 КАС України визначено, що судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Положеннями частини першої статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) визначено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення. Судове рішення проголошується публічно, але преса і публіка можуть бути не допущені в зал засідань протягом усього судового розгляду або його частини в інтересах моралі, громадського порядку чи національної безпеки в демократичному суспільстві, якщо того вимагають інтереси неповнолітніх або захист приватного життя сторін, або - тією мірою, що визнана судом суворо необхідною, - коли за особливих обставин публічність розгляду може зашкодити інтересам правосуддя.

Європейський суд з прав людини у справі “Горнсбі проти Греції” наголосив, що, відповідно до усталеного прецедентного права, пункт 1 статті 6 гарантує кожному право на звернення до суду або арбітражу з позовом стосовно будь-яких його цивільних прав та обов`язків. Таким чином, ця стаття проголошує “право на суд”, одним з аспектів якого є право на доступ, тобто право подати позов до суду. Однак це право було б ілюзорним, якби правова система Договірної держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов`язкову силу, не виконувалося на шкоду одній із сторін. Важко собі навіть уявити, щоб стаття 6 детально описувала процесуальні гарантії, які надаються сторонам у спорі, - а саме: справедливий, публічний і швидкий розгляд, - і водночас не передбачала виконання судових рішень. Якщо вбачати у статті 6 тільки проголошення доступу до судового органу та права на судове провадження, то це могло б породжувати ситуації, що суперечать принципу верховенства права, який Договірні держави зобов`язалися поважати, ратифікуючи Конвенцію.

Отже, стадія виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина «судового розгляду».

З аналізу рішень Європейського суду з прав людини (остаточні рішення у справах “Алпатов та інші проти України”, “Робота та інші проти України”, “Варава та інші проти України”, “ПМП “Фея” та інші проти України”), якими було встановлено порушення пункту 1 статті 6, статті 13 Конвенції та статті 1 Першого протоколу до Конвенції, вбачається однозначна позиція про те, що правосуддя не може вважатися здійсненим доти, доки не виконане судове рішення, а також констатується, що виконання судового рішення, як завершальна стадія судового процесу, за своєю юридичною природою є головною стадією правосуддя, що повністю узгоджується з нормою статті 129-1 Конституції України.

Отже, обов`язковою складовою судового процесу є фактичне втілення судових присуджень у певні матеріальні блага, яких особа була протиправно позбавлена до отримання судового захисту.

Таким чином, судовий акт, який набрав законної сили, підлягає обов`язковому та безумовному виконанню стороною, на яку покладено такий обов`язок.

Це означає, що учасник справи, якому належить виконати судовий акт, повинен здійснити достатні дії для організації процесу його виконання, незалежно від будь-яких умов, оскільки інше суперечило б запровадженому статтею 8 Конституції України принципу верховенства права.

Згідно з частиною першою статті 383 КАС України особа-позивач, на користь якої ухвалено рішення суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду.

Згідно з частиною шостою статті 383 КАС України за відсутності обставин протиправності відповідних рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень - відповідача та порушення ним прав, свобод, інтересів особи-позивача, суд залишає заяву без задоволення. За наявності підстав для задоволення заяви суд постановляє ухвалу в порядку, передбаченому статтею 249 цього Кодексу.

Частинами першою, другою, четвертою статті 249 КАС України визначено, що суд, виявивши під час розгляду справи порушення закону, може постановити окрему ухвалу і направити її відповідним суб`єктам владних повноважень для вжиття заходів щодо усунення причин та умов, що сприяли порушенню закону. У разі необхідності суд може постановити окрему ухвалу про наявність підстав для розгляду питання щодо притягнення до відповідальності осіб, рішення, дії чи бездіяльність яких визнаються протиправними. В окремій ухвалі суд має зазначити закон чи інший нормативно-правовий акт (у тому числі його статтю, пункт тощо), вимоги яких порушено, і в чому саме полягає порушення.

Системний аналіз зазначених вище норм права свідчить, що з метою забезпечення права особи на ефективний судовий захист в адміністративному судочинстві існує інститут судового контролю за виконанням судового рішення. Судовий контроль - це спеціальний вид провадження в адміністративному судочинстві, відмінний від позовного, що має спеціальну мету та полягає не у вирішенні нового публічно-правового спору, а у перевірці всіх обставин, що перешкоджають виконанню такої постанови суду та відновленню порушених прав особи-позивача. Правовий інститут контролю за виконанням рішення суду підлягає застосуванню виключно у разі наявності протиправних рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень щодо виконання рішення суду, що порушує права та законні інтереси позивача.

Застосування судом до суб`єкта владних повноважень заходів процесуального впливу можливе виключно у випадку встановлення факту невиконання таким суб`єктом владних повноважень дій зобов`язального характеру, визначених рішенням суду на користь особи-позивача, що має бути підтверджено відповідними доказами.

Під час розгляду справи № 360/3734/18 судом встановлено, що за наслідками розгляду звернення позивача ОСОБА_2 щодо призначення і виплати одноразової грошової допомоги згідно з витягом з протоколу комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум, від 13.01.2017 № 3 комісія дійшла висновку про необхідність повернення документів на доопрацювання.

Тобто, в даному випадку звернення ОСОБА_2 відповідачем по суті розглянуто не було, а документи було повернуто на доопрацювання.

Рішенням Луганського окружного адміністративного суду від 04.02.2019 у справі № 360/3734/18, залишеним без змін постановою Першого апеляційного адміністративного суду від 06.05.2019, зокрема, зобов`язано Міністерство оборони України розглянути заяву ОСОБА_2 з питання виплати одноразової грошової допомоги та прийняти відповідне рішення, передбачене Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та Порядком призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановленні інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженого постановою КМУ від 25.12.2013 № 975.

Як встановлено судом, протоколом засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум від 09.08.2019 № 99 відмовлено в призначенні одноразової грошової допомоги громадянину ОСОБА_2 (Луганський ОВК), якого 24.06.1981 звільнено зі строкової військової служби та 15.04.2015 під час огляду органами МСЕК визнано особою з інвалідністю II групи внаслідок поранення, пов`язаного з виконанням обов`язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії (довідка МСЕК серія 12 ААА № 157292 від 15.04.2015).

Таким чином, судом встановлено, що на виконання рішення суду від 04.02.2019 по справі № 360/3734/18 відповідачем розглянуто по суті заяву ОСОБА_2 з питання виплати одноразової грошової допомоги та прийнято відповідне рішення, передбачене Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та Порядком призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановленні інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженого постановою КМУ від 25.12.2013 № 975.

Згідно з пунктом другим частини першої статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень.

Вимоги заявника про визнання протиправним рішення, оформленого пунктом 22 протоколу засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум від 09 серпня 2019 року № 99, та зобов`язання відповідача вчинити певні дії, мають розглядатися в порядку позовного провадження, під час розгляду якого суд перевірить правомірність відмови в призначенні одноразової грошової допомоги та надасть правову оцінку вказаним правовідносинам.

Як уже зазначено судом, відповідно до частини шостої статті 383 КАС України за наявності підстав для задоволення заяви суд постановляє ухвалу в порядку, передбаченому статтею 249 цього Кодексу.

Частиною першою статті 249 КАС України визначено, що суд, виявивши під час розгляду справи порушення закону, може постановити окрему ухвалу і направити її відповідним суб`єктам владних повноважень для вжиття заходів щодо усунення причин та умов, що сприяли порушенню закону.

Заявником не заявлено вимоги про постановлення окремої ухвали та направлення її відповідному суб`єкту владних повноважень для вжиття заходів щодо усунення причин та умов, що сприяли порушенню закону.

На підставі викладеного суд залишає заяву представника позивача ОСОБА_1 про визнання протиправним рішення, прийнятого суб`єктом владних повноважень – відповідачем, на виконання рішення суду, без задоволення.

Щодо вимоги заявника про зобов`язання Міністерства оборони України подати до Луганського окружного адміністративного суду у двомісячний строк з дня набрання законної сили даною постановою суду звіт про вжиті заходи щодо усунення встановлених порушень, суд зазначає таке.

Відповідно до частини першої статті 382 КАС України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

В прохальній частині заяви заявник просить встановити судовий контроль за виконанням саме даного рішення суду шляхом зобов`язання подати до суду звіт про виконання рішення.

Суд зауважує, що Кодексом адміністративного судочинства України не передбачено судового контролю за виконанням судових рішень, постановлених під час розгляду заяв про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень - відповідачем на виконання рішення суду, в порядку, визначеному статтею 383 КАС України.

Керуючись статтями 241, 243, 248, 256, 382, 383 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

Заяву представника позивача ОСОБА_1 про визнання протиправним рішення, прийнятого суб`єктом владних повноважень – відповідачем, на виконання рішення суду, в порядку, визначеному ст. 383 КАС України, у справі № 360/3734/18 за позовом ОСОБА_2 до Міністерства оборони України про визнання дій протиправними, скасування пункту протоколу та зобов`язання вчинити певні дії залишити без задоволення.

Ухвала набирає законної сили з моменту підписання суддею та може бути оскаржена в апеляційному порядку.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається до Першого апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд протягом п`ятнадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя І.О. Свергун