Постанова № 839675, 20.06.2007, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20.06.2007 № 47/34

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:Кондес Л.О.

суддів:

при секретарі:

За участю представників:

від позивача - Станова Ю.В. довіреність №18/461 від 21.032.2007 р.

Князь І.М. довіреність №136 від 22.09.2006 р.

від третьої особи:не зявився.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Закритого акціонерного товариства "Укркомплект"

на рішення Господарського суду м.Києва від 11.04.2007

у справі № 47/34

за позовом Державного підприємства матеріально-технічного забезпечення залізничного транспорту України "Укрзалізничпостач"

до Закритого акціонерного товариства "Укркомплект"

Третя особа: Державне підприємство “Донецька залізниця”

простягнення 31120,27 грн.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду м. Києва від 11.04.2007 р. позов Державного підприємства матеріально-технічного забезпечення залізничного транспорту України “Укрзалізничпостач” до Закритого акціонерного товариства “Укркомплект”, третя особа: Державне підприємство “Донецька залізниця” про стягнення 31120, 27 грн. задоволений в повному обсязі. Стягнуто з Закритого акціонерного товариства “Укркомплект” на користь Державного підприємства матеріально-технічного забезпечення залізничного транспорту України “Укрзалізничпостач” суму грошових коштів у розмірі 26674,52 грн., штрафу у розмірі 4445,75 грн., 311,21 грн. витрат по сплаті державного мита та 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Не погодившись із зазначеним рішенням відповідач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення скасувати і прийняти нове, яким в позові відмовити в повному обсязі. Свої вимоги відповідач мотивує тим, що оскаржуване рішення було прийняте із порушенням норм матеріального і процесуального права, оскільки при розгляді справи не було доведено те, що саме поставлені за Договором постачання № ЦХП-01-02405-01 від 20.07.2005 р. пружини були неякісними.

Позивач відзив на апеляційну скаргу суду не надав, однак в судовому засіданні пояснив, що апеляційні вимоги не визнає, вважає їх надуманими і безпідставними, тому просить рішення Господарського суду м. Києва залишити без змін, а апеляційну скаргу відповідача без задоволення.

Ухвалою від 25.05.2007 р. апеляційна скарга прийнята до провадження і призначена до розгляду на 20.06.2007 р.

Представник третьої особи в судове засідання не зявився. Про дату, час та місце слухання справи повідомлявся належним чином, в звязку з чим колегія вважає можливим здійснити перевірку рішення суду першої інстанції у даній справі в апеляційному порядку за наявними матеріалами справи та без участі представника третьої особи.

Згідно ст. 99 Господарського процесуального кодексу України (далі по тексту ГПК України) апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Відповідно до ст. 101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього. Апеляційний господарський суд не звязаний доводами апеляційної скарги (подання) і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі. В апеляційній інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Заслухавши пояснення представників позивача і відповідача, розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, судова колегія встановила наступне.

Між Позивачем та Відповідачем було укладено Договір постачання № ЦХП-01-02405-01 від 20.07.2005 р., відповідно до умов якого відповідач зобовязався поставити та передати у власність, а позивач прийняти й оплатити Продукцію в асортименті та кількості відповідно до специфікації до даного договору, що є його невідємною частиною (п. 1.1. Договору). Якість продукції, що поставляється, повинна відповідати технічним умовам, зазначеним в специфікації до даного договору, які діють на Україні, що підтверджується сертифікатом якості виробника (п. 2.1. Договору). При виявленні дефектів Продукції, невідповідності кількості або якості, виклик представника постачальника для складання двостороннього акту обовязковий (п. 2.5. Договору). Приймання продукції проводиться Вантажоодержувачем, у відповідності до Інструкцій про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення та товарів народного споживання за кількістю (№ П-6) та якістю (№ П-7) (п.7.2. Договору). Вантажоодержувачем є ВАТ “Харківшляхпостач” (Україна, 61067, м. Харків, вул. Довгалевського, 19. (розділ 13 Договру). При постачанні неякісної продукції або виходу її з ладу протягом гарантійного терміну експлуатації Постачальник в погоджений термін, але не пізніше 20 днів, замінює цю Продукцію на якісну та сплачує замовнику штраф у розмірі 20% від суми поставленої неякісної продукції (п. 9.4. Договору).

Матеріалами справи встановлено, що відповідачем здійснено постачання спірної продукції, що підтверджується видатковою накладною № УК-0000101 від 21.09.2005 р. та довіреністю, на право отримання продукції серія ЯКЯ № 581007 від 21.09.2005 р. Відповідно до п. 8 видаткової накладної № УК-0000101 від 21.09.2005 р. відповідач здійснив постачання продукції пружини заводної (14-184) (14-193А), що відповідає п. 13 специфікації до Договору № ЦХП-01-02405-01 від 20.07.2005 р., у кількості 2070 шт. на загальну суму 106 389,72 грн. Сторонами факт постачання продукції у відповідності до зазначених документах не оспорюється.

Позивач вважає, що 519 одиниць вказаної продукції є неякісною, тому просить стягнути з відповідача вартість неякісної продукції у розмірі 26674,52 грн.

Колегія суддів Київського апеляційного господарського суду вважає, що судом першої інстанції позовні вимоги задоволені з наступних підстав:

До предмету доказування у даній справі відноситься встановлення судом на підставі належних засобів доказування поставки відповідачем товарів неналежної якості та/або істотного порушення ним вимог договору щодо якості товару.

Обовязок доказування постачання неякісних товарів покладено на позивача.

Згідно ч. 8 ст. 269 ГК України позови, що випливають з поставки товарів неналежної якості, можуть бути предявлені протягом шести місяців з дня встановлення покупцем у належному порядку недоліків поставлених йому товарів.

Отже, необхідною умовою для задоволення позовних вимог про стягнення штрафу за поставку неякісного товару є не тільки предявлення такого позову протягом 6-місячного строку з дня встановлення покупцем недоліків поставлених товарів, а й виявлення цих недоліків у встановленому порядку.

Постановою Верховної Ради України від 12.09.91 “Про порядок дії на території України окремих актів законодавства Союзу РСР” передбачено, що до прийняття відповідних актів України на її території застосовуються акти законодавства Союзу РСР з питань, які не врегульовані законодавством України, за умови, що вони не суперечать Конституції і законам України. Таким чином, оскільки у ст. 271 ГК України передбачено, що Кабінет Міністрів України відповідно до вимог цього кодексу та інших законів затверджує Положення про поставки продукції виробничо-технічного призначення та поставки виробів народного споживання, однак вказані документи ще не прийняті, при вирішенні спорів, повязаних з поставкою продукції і товарів господарським судам згідно Розяснення президії ВАСУ від 12.11.93 № 01-6/1205 (з наступними змінами) необхідно керуватися Положеннями про поставки продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання, стандартами, іншою обовязковою для сторін нормативно-технічною документацією, Інструкціями про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення та товарів народного споживання за кількістю (№ П-6) та якістю (№ П-7), а також договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Як встановлено матеріалами справи та підтверджено повноважним представником Позивача в судовому засіданні приймання продукції по якості здійснено не було у відповідності до вимог договору (п. 7.2).

Доказом отримання постачання відповідачем неякісної продукції позивач вважає акти приймання продукції по якості від 29.11.2005 р., 02.12.2005 р. та від 14.12.2005 р, складені в локомотивному депо Іловайськ. Колегія суддів дослідила вказані докази та вважає їх неналежними, а відповідно такими, що не мають доказової сили з огляду на наступне.

Відповідно до пунктів 6, 14, 16, 19, 20, 22, 29 Інструкції про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення та товарів народного споживання по якості, затвердженої постановою Держарбітражу при Раді Міністрів Союзу РСР від 25.04.66 № П-7 (з доповненнями та змінами), приймання продукції по якості здійснюється на складі покупця не пізніше 20 днів після видачі продукції органом транспорту або надходженні її на склад покупця при доставці продукції постачальником або при вивозі продукції покупцем. Приймання продукції по якості здійснюється відповідно зі стандартами, технічними умовами згідно супровідних документів, що посвідчують якість продукції (товарів).

При виявленні невідповідності якості, комплектності, маркування продукції, тари або упаковки вимогам стандартів, технічним умовам, договору або даним, зазначеним у маркуванні і супровідних документах, що посвідчують якість продукції, покупець зобовязаний призупинити прийом продукції і скласти акт, в якому зазначити характер виявлених дефектів, а також викликати для участі при прийманні продукції представника постачальника. У судовому засіданні відповідач зазначив, що викликів від позивача не отримував. Позивач не надав належних доказів про направлення відповідних викликів відповідачеві.

Інструкцією визначаються також інші вимоги, зокрема, щодо права осіб у прийманні продукції за якістю, їх компетентності у питаннях визначення якості підлягаючої прийманню продукції, а також щодо змісту складеного акта.

Позивач прийом товарів за якістю не здійснив взагалі. А свою правову позицію обґрунтовує актами, що складені без дотримання жодної з вимог порядку такого приймання продукції, в т. ч. щодо обовязку викликати представника постачальника для участі у встановленні факту поставки товарів неналежної якості, акти не визначають постачальника продукції, в них відсутні відомості про документи, за якими отримано товар позивачем і дату його отримання, в звязку з чим не можливо вважати, що аналізу піддавалися товари, отримані саме від Відповідача.

Окрім того, в матеріалах справи відсутні докази та відповідні документи на підтвердження того, що локомотивне депо Іловайськ має право на проведення відповідних досліджень на предмет якості товарів та право на висновки щодо їх якості, а також, що встановлення факту неякісності товарів відбувалося з залученням незалежних (сторонніх) осіб.

Положеннями статті 230 Господарського кодексу України встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобовязаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобовязання.

Оскільки, колегія суддів дійшла висновку про недоведеність факту постачання неякісної продукції, то відповідно і підстави для застосування господарських санкцій, у вигляді стягнення штрафу в розмірі 20% підстав немає.

Також, господарським судом першої інстанції при вирішенні спору не застосовано ч. 8 ст. 269 ГК України, що передбачає позовну давність тривалістю шість місяців з дня встановлення у належному порядку недоліків поставлених товарів, яку слід кваліфікувати як спеціальне правило, що застосовується до договорів поставки і конкретизує загальне правило, передбачене п. 4 ч. 2 ст. 258 ЦК України.

З огляду на вищевикладене суд прийшов до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення скасуванню.

Відповідно до ст. 49 ГПК України, Стороні, на користь якої відбулося рішення, господарський суд відшкодовує мито за рахунок другої сторони.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 49, 99, 101, 103 - 105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд ,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Закритого акціонерного товариства “Укркомплект” на рішення Господарського суду м. Києва від 11.04.2007 р. в справі №47/34 задовольнити.

Рішення Господарського суду м. Києва від 11.04.2007 р. в справі №47/34 скасувати та прийняти нове рішення, яким в позові відмовити.

Стягнути з Державного підприємства матеріально-технічного забезпечення залізничного транспорту України “Укрзалізничпостач” (р/р 260050005294 в АБ “Експрес-Банк” м. Києва, МФО 322959, код ЄДРПОУ 19014832) на користь Закритого акціонерного товариства “Укркомплект” (р/р 26006001446 в філії “Київ-Грант” АСУБ “Грант” м. Київ, МФО 322788, код ЄДРПОУ 33299752) суму державного мита за подання апеляційної скарги в розмірі 160 (сто шістдесят) грн.

Видати наказ. Видачу наказу доручити Господарському суду м. Києва.

Справу № 47/34 повернути до Господарського суду м. Києва.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена до Вищого Господарського Суду України.

Головуючий суддя

Судді

18.07.07 (відправлено)