Рішення № 83966396, 02.09.2019, Острозький районний суд Рівненської області

Справа № 567/909/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 вересня 2019 рокум. Острог

Острозький районний суд Рівненської області у складі:

головуючий суддя - Назарук В.А.

при секретарі - Самолюк А.В.

з участю:

позивача ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до поліцейського роти №3 батальйону Управління патрульної поліції в Житомирській області Департаменту патрульної поліції Бєлякова Романа Геннадійовича, Департаменту патрульної поліції про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ДП18 №004199 від 09.07.2019 року

встановив:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому просить скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ДП18 №004199 від 09.07.2019 року.

В обґрунтування позову зазначив, що 09.07.2019 року, під час керуванням автомобілем Scania Ruzola, державний номерний знак НОМЕР_1 , на автодорозі М-07 160 км. Коростенського району Житомирської області, був безпідставно зупинений поліцейським роти № 3 батальйону УПП в Житомирській області ДПП Беляковим Р.Г. Вказує, що останній, перевіривши документи та оглянувши автомобіль, виніс щодо нього постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ДП18 №004199 від 09.07.2019 року за ч.1 ст.121, ч.9 ст.133-1 КУпАП.

На обгрунтування неправомірності винесеної постанови вказує, що послуги з перевезення вантажів не надавав та не є автомобільним перевізником, тобто не є суб`єктом правопорушення, передбаченого ч.9 ст.133-1 КУпАП, а тому не був зобов`язаний мати при собі шляхового листа з відмітками лікаря та механіка.

Окрім того, вказує, що на всіх колесах автомобіля під його керуванням, були наявні грязезахисні фартухи в повному складі.

Водночас, зазначає, що в постанові серії ДП18 №004199 від 09.07.2019 року не вказано розміру і локалізації (розташування) відсутньої, на думку поліцейського, частини грязезахисного фартуха.

Окрім того, вказує, що оспорював факт вчинення ним правопорушень, передбачених ч.1 ст.121, ч.9 ст.133-1 КУпАП, однак, поліцейським, всупереч вимог законодаства, не було складено протокол про адміністративне правопорушення по факту вчинення даних правопорушень.

Таким чином, зазначає, що розгляд справи відповідачем носив формальний характер, оскільки останнім не було складено протокол про адміністративне правопорушення, позивач був позбавлений права надати пояснення по суті правопорушення, надати докази та вказати свідків на підтвердження своєї невинуватості.

Вказує, що прийняття оскаржуваної постанови, якою на нього накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 510 грн., свідчить про порушення його права на мирне володіння майном, право на честь, гідність та ділову репутацію.

Зазначаючи, що постанова про притягнення його до адміністративної відповідальності не містить посилання на докази, на підставі яких відповідач дійшов висновку про наявність в діях ОСОБА_1 складу інкримінованих правопорушень, окрім того, відповідачем не встановлено обставини, що підлягають з`ясуванню під час розгляду справи, грубо порушено його права, передбачені ст.268 КУпАП, просить позов задоволити повністю та скасувати постанову серії ДП18 №004199 від 09.07.2019 року.

Ухвалою суду від 06.08.2019 року відкрито провадження у справі за позовом ОСОБА_1 , ухвалено розгляд справи проводити у спрощеному порядку з викликом сторін, визначено строки для подання письмових заяв по суті справи.

Ухвалою суду від 28.08.2019 року в якості другого відповідача до участі у справі за позовом ОСОБА_1 залучено Департамент патрульної поліції, встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву.

Позивач ОСОБА_1 в судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному об`ємі та, посилаючись на обставини, викладені в позовній заяві, просив позов задоволити повністю та скасувати постанову по справі про адміністративне правопорушення відносно нього за ч.1 ст.121 та ч.9 ст.133-9 КУпАП, винесену поліцейським роти №3 батальйону Управління патрульної поліції в Житомирській області Департаменту патрульної поліції Бєляковим Р.Г.

Відповідач Бєляков Р.Г. , представник відповідача Департаменту патрульної поліції в судові засідання не з`явилися, про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином, про причини неявки суд не повідомляли.

Відповідно до ч.3 ст.268 КАС України, неприбуття у судове засідання учасника справи, повідомленого відповідно до положень цієї статті, не перешкоджає розгляду справи у судах першої та апеляційної інстанцій.

Згідно положень ч.1 ст.286, ч.3 ст.268 КАС України, з метою забезпечення своєчасного розгляду справи, суд прийшов до висновку про можливість розгляду справи за відсутності відповідачів по справі.

14 серпня 2019 року на електронну адресу суду надійшло клопотання відповідача - поліцейського роти №3 батальйону УПП в Житомирській області ДПП Бєлякова Р.Г., яке по своїй суті є відзивом на позовну заяву, в якому відповідач заперечує проти задоволення позовних вимог ОСОБА_1 та вказує на правомірність та законність винесення постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ДП18 №004199 від 09.07.2019 року відносно ОСОБА_1 .

Окрім того, зазначає, що матеріали фото чи відеофіксації по даному факту знищені, у зв`язку із спливом строку їх зберігання.

Вказує, що при винесенні оскаржуваної постанови, діяв в межах повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією України та законами України, чим повністю виконав вимоги ст.19 Конституції України, а обставини, зазначені позивачем, не відповідають дійсності та останній, таким чином, намагається уникнути відповідальності за порушення правил дорожнього руху.

Відзив від відповідача Департаменту патрульної поліції у встановний судом строку на адресу суду не надходив.

Суд, всебічно, повно, об`єктивно та безпосередньо дослідивши наявні у справі докази, з`ясувавши обставини, на які посилався позивач, як на підставу своїх вимог, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті в їх сукупності, приходить до наступних висновків.

В судовому засіданні встановлено, що поліцейським роти №3 батальйону УПП в Житомирській області ДПП Бєляковим Р.Г. 09.07.2019 року було складено постанову у справі про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 , відповідно до якої вказав, що "09.07.2019 року о 15 год. 10 хв. на а/д М-07 160 км. водій керував тз з Н/пр надавав послуги з перевезення вантажів та немав шляхового листа з відмітками лікаря та механіка. На тз була відсутня верхня частина грязезахисного фартуха, чим порушив п.п.31.4.7 "е", ст.34 ЗУ "Про АТ", чим скоїв адміністративні правопрорушення, передбачені ч.1 ст.121, ч.9 ст.133-1 КУпАП".

Зі змісту постанови серії ДП18 №004199 від 09.07.2019 року вбачається, що вона складена щодо ОСОБА_1 , як такого, що керував транспортним засобом, надаючи послуги з перевезення, немав шляхового листа з відмітками лікаря та механіка, окрім того на транспортному засобі була відсутня верхня частина грязезахисного фартуха, чим порушив п.31.4.7 "е" Правил дорожнього руху України та ст.34 Закону України "Про автомобільний транспорт", що на думку поліцейського потягло за собою відповідальність, передбачену ч.1 ст.121, ч.9 ст.133-1 КУпАП.

Пунктом 31.4.7 "е" Правил дорожнього руху України визначено заборону експлуатації транспортних засобів згідно із законодавством за відсутності передбаченого конструкцією бампера або заднього захисного пристрою, грязезахисних фартухів і бризковиків, а ч.1 ст.121 КУпАП передбачено відповідальність водія за керування транспортним засобом, що має несправності системи гальмового або рульового керування, тягово-зчіпного пристрою, зовнішніх світлових приладів (темної пори доби) чи інші технічні несправності, з якими відповідно до встановлених правил експлуатація його забороняється, або переобладнаний з порушенням відповідних правил, норм і стандартів.

Статтею 34 Закону України "Про автомобільний транспорт" передбачено, що автомобільний перевізник повинен, зокрема, виконувати вимоги цього Закону та інших законодавчих і нормативно-правових актів України у сфері перевезення пасажирів та/чи вантажів; забезпечувати контроль технічного і санітарного стану транспортних засобів перед виїздом на маршрут; забезпечувати проведення медичного контролю стану здоров`я водіїв, а ч.9 ст.133-1 КУпАП передбачено відповідальність за перевезення пасажирів чи вантажів водієм, який не пройшов щозмінного передрейсового медичного огляду водіїв транспортних засобів, або перевезення без проведення передрейсового контролю технічного стану транспортних засобів.

Згідно ст.283 КУпАП, розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі.

Відповідно до ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч.1 ст.2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб`єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Будь-яке рішення чи дії суб`єкта владних повноважень мають бути законними та обґрунтованими, прийнятими чи вчиненими в межах наданих повноважень, мати під собою конкретні об`єктивні факти, на підставі яких його ухвалено або вчинено, а суд, відповідно до ч.3 ст.2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень, перевіряє чи прийнято такі рішення на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, безсторонньо (неупереджено), добросовісно, розсудливо, з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації, пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення, з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення, своєчасно, тобто протягом розумного строку. Також рішення суб`єкта владних повноважень не може ґрунтуватися на припущеннях.

Предметом судового дослідження за даними правовідносинами є правомірність дій суб`єкта владних повноважень щодо встановлення адміністративного правопорушення, законність та обґрунтованість постанови про адміністративне правопорушення.

Порядок розгляду справ про адміністративне правопорушення регламентований главою 22 КУпАП.

Згідно з ч.1, 2 ст.222 КУпАП, органи Національної поліції розглядають справи про адміністративні правопорушення, які полягають, зокрема, у порушенні правил дорожнього руху, відповідальність за які передбачена ч.1 ст.121, ч.9 ст.133-1 КУпАП. Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.

Відповідно до ст.283 КУпАП, постанова повинна містити: найменування органу (прізвище, ім`я та по батькові, посада посадової особи), який виніс постанову; дату розгляду справи; відомості про особу, стосовно якої розглядається справа (прізвище, ім`я та по батькові (за наявності), дата народження, місце проживання чи перебування; опис обставин, установлених під час розгляду справи; зазначення нормативного акта, що передбачає відповідальність за таке адміністративне правопорушення; прийняте у справі рішення.

Постанова по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, крім даних, визначених частиною другою цієї статті, повинна містити відомості про: дату, час і місце вчинення адміністративного правопорушення; транспортний засіб, який зафіксовано в момент вчинення правопорушення (марка, модель, номерний знак); технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис; розмір штрафу та порядок його сплати; правові наслідки невиконання адміністративного стягнення та порядок його оскарження; відривну квитанцію із зазначенням реквізитів та можливих способів оплати адміністративного стягнення у вигляді штрафу.

Окрім того, статтею 268 КУпАП визначені права особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.

Так, особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, має право: знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання; при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи, виступати рідною мовою і користуватися послугами перекладача, якщо не володіє мовою, якою ведеться провадження; оскаржити постанову по справі. Справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.

У наведених положеннях Кодексу визначено систему правових механізмів щодо забезпечення дотримання прав особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, на стадії розгляду уповноваженим органом (посадовою особою) справи про адміністративне правопорушення, зокрема, з метою запобігти безпідставному притягненню такої особи до відповідальності.

Суд вважає, що доказів надання позивачу можливості в повному обсязі скористатись правами, передбаченими ст.268 КУпАП та того, що права при розгляді справи про адміністративне правопорушення були роз`яснені позивачеві, відповідачами суду не надано.

Водночас, як зазначив позивач, відповідач при винесенні постанови не роз`яснював йому права та розглянув справу одноосібно, без надання позивачу права на подачу доказів правомірності своїх дій, зокрема, не надав позивачу можливості надати пояснення по суті справи, вказати свідків його невинуватості.

Відповідно до ст.245 КУпАП, завданням провадження у справах про адміністративні правопорушення є всебічне, повне та об`єктивне встановлення обставин справи, вирішення її у точній відповідності до закону.

Відповідно до ст.280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчинення, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Отже, особа, яка уповноважена розглядати справу про адміністративне правопорушення зобов`язана, по-перше, встановити склад правопорушення, яким відповідно до статті 9 КУпАП є протиправна дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність, по-друге, дослідити докази та оцінити їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю (ст.252 КУпАП).

Положеннями ч.2 ст.258 КУпАП передбачено, що протокол не складається у разі вчинення адміністративних правопорушень, розгляд яких віднесено до компетенції Національної поліції та адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованих в автоматичному режимі.

У відповідності до ч.4 ст.258 КУпАП у випадках, передбачених частинами першою та другою цієї статті, уповноваженими органами (посадовими особами) на місці вчинення правопорушення виноситься постанова у справі про адміністративне правопорушення відповідно до вимог ст. 283 цього Кодексу.

Разом з цим, згідно ч.5 ст.258 КУпАП, якщо під час складання постанови у справі про адміністративне правопорушення особа оспорить допущене порушення і адміністративне стягнення, що на неї накладається, то уповноважена посадова особа зобов`язана скласти протокол про адміністративне правопорушення відповідно до вимог ст.256 цього Кодексу, крім випадків притягнення особи до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ст.185-3 цього Кодексу та правопорушень у сфері забезпечення дорожнього руху, у тому числі зафіксованих в автоматичному режимі. Цей протокол є додатком до постанови у справі про адміністративне правопорушення.

Згідно ст.251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Згідно п.24 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 23.12.2005 року №14 "Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті", зміст постанови має відповідати вимогам, передбаченим статтями 283, 284 КУпАП. У ній, зокрема, потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів.

Крім того, даною постановою зазначено, що судам слід звернути увагу на неприпустимість спрощеного підходу до судового розгляду справ про адміністративні правопорушення на транспорті та ігнорування прав осіб, яких притягають до відповідальності, потерпілих, їх законних представників і захисників.

Із пояснення ОСОБА_1 встановлено, що позивач не погоджувався з доводами відповідача щодо скоєння ним правопорушень, передбачених ч.1 ст.121, ч.9 ст.133-1 КУпАП та зважаючи на те, що відповідач не надав суду справи про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 , суд приходить до висновку, що жодним доказом наявність адміністративних правопорушень, передбачених ч.1 ст.121, ч.9 ст.133-1 КУпАП в діях позивача встановлена не була, оскільки доказів щодо вчинення позивачем вказаного правопорушення суду не надано.

При цьому, суд критично ставиться до пояснень відповідача, які містяться в його клопотанні від 14.08.2019 року, в частині знищення матеріалів фото чи відеофіксації правопорушення, у зв`язку із спливом строку їх зберігання, враховуючи, що відповідно до Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України №1395 від 07.11.2015 року, за наявності технічної можливості матеріали про порушення правил дорожнього руху, зафіксовані за допомогою фото- і кінозйомки, відеозапису, зберігаються в підрозділі поліції в електронному вигляді протягом одного місяця з дати фіксації порушення, а у випадку наявності інформації про оскарження - протягом строку оскарження та розгляду справи. Одночасно, з матеріалів справи вбачається, що інкриміноване ОСОБА_1 правопорушення мало місце 09.07.2019 року, провадження у справі щодо оскарження постанови про накладення адміністративного стягнення щодо ОСОБА_1 було відкрито 06.08.2019 року, а копія ухвали про відкриття провадження з копією позовної заяви та додатками була отримана відповідачем за допомогою засобів зв`язку (шляхом направлення на офіційну електронну адресу за місцем проходження служби) 07.08.2019 року, тобто в межах строків, визначених для зберігання матеріалів фото та відеофіксаціх правопорушень.

Водночас, в судовому засіданні встановлено, що в п.8 "До постанови додаються" постанови серії ДП18 №004199 від 09.07.2019 року про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч.1 ст.121, ч.9 ст.133-1 КУпАП відсутні відомості про докази, які додаються на обгрунтування винесеної постанови.

Отже, поліцейським при виявлені правопорушення, фіксації правопорушення, формуванні доказової бази (матеріалів справи), розгляду справи про адміністративне правопорушення, не дотримано вимог ст.258 КУпАП, оскільки після виявлення факту вчинення правопорушення працівник поліції зобов`язаний зібрати належні та допустимі докази такого правопорушення.

За змістом ч.5 ст.258 КУпАП поліцейський не був зобов`язаний складати протокол про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 , разом з тим, він мав право це зробити з урахуванням того, що особа заперечувала факт вчинення правопорушень та для збереження доказу правопорушення, оскільки протокол про адміністративне правопорушення, відповідно до ст.251 КУпАП, міг бути доказом його вчинення.

Також, такими доказами могли бути пояснення свідків, рапорти працівників поліції, фото- та відеофіксація місця події, однак такі докази не були зібрані.

Окрім того, відповідно до п.1.4 Положення про медичний огляд кандидатів у водії та водіїв транспортних засобів, затвердженого наказом Міністерства охорони здоров`я України, Міністерства внутрішніх справ України 31.01.2013 року №65/80, щозмінному передрейсовому та післярейсовому медичним оглядам підлягають водії транспортних засобів підприємств, установ та організацій незалежно від форми власності, фізичних осіб-підприємців, що здійснюють перевезення пасажирів та вантажів (перевізник).

Згідно п.4.6 Положення, результати проведенного передрейсового та післярейсового медичного огляду заносяться до Журналу щозмінного передрейсового та післярейсового медичних оглядів водіїв за формою згідно з додатком 3 до цього Положення. Медичний працівник власноруч заповнює усі графи Журналу, а водій ставить свій підпис у графі "Підпис водія про відсутність скарг". За наявності дорожнього листа медичним працівником робиться запис у ньому про результат контролю стану здоров`я водія автотранспортного засобу.

Відповідно до п.1, 2 Переліку документів, необхідних для здійснення перевезення вантажу автомобільним транспортом у внутрішньому сполученні, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 25 лютого 2009 року №207, для водія юридичної особи, що здійснює вантажні перевезення на договірних умовах, та для водія юридичної особи, що здійснює вантажні перевезення для власних потреб необхідним, зокрема, є також дорожній лист з відмітками про проведення передрейсових медичного огляду водія та огляду технічного стану транспортного засобу.

Проаналізувавши викладене, а також, приймаючи до уваги заперечення позивачем факту здійснення ним перевезення вантажів, враховуючи відсутність інших доказів, які б спростовували вказане твердження позивача, суд вважає, що наявність в діях ОСОБА_1 складу правопорушення, передбаченого ч.9 ст.133-1 КУпАП, є припущеннями поліцейського.

Відповідно ч.2 ст.69 КАС України, докази суду надають особи, які беруть участь у справі. При цьому, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Згідно ч.1, 4 ст. 73 КАС України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування.

Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Відповідно до ч.1 ст.77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.78 цього Кодексу.

Частиною 2 ст.77 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідач в суд не з`явився і правомірність свого рішення не довів.

У справі за конституційним поданням Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини щодо офіційного тлумачення положення частини першої статті 276 КУпАП Конституційний суд України в своєму рішенні від 26 травня 2015 року №5-рп/2015 зазначив, що провадження у справі про адміністративне правопорушення передбачає низку визначених у законі послідовних дій відповідного органу (посадової особи). За загальним правилом фіксація адміністративного правопорушення починається зі складення уповноваженою посадовою особою протоколу про його вчинення.

Суд зазначав у наведеному Рішенні, що КУпАП визначає систему правових механізмів щодо забезпечення дотримання прав особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, на стадії розгляду уповноваженим органом (посадовою особою) справи про адміністративне правопорушення, зокрема, з метою запобігти безпідставному притягненню такої особи до відповідальності. Вказані положення є законодавчими гарантіями об`єктивного і справедливого розгляду справи про адміністративне правопорушення, реалізація яких можлива лише у разі, якщо між стадією складення протоколу про адміністративне правопорушення і стадією розгляду відповідної справи по суті існуватиме часовий інтервал, достатній для підготовки до захисту кожному, хто притягається до адміністративної відповідальності (п.2.2 Рішення).

Також Суд у наведеному Рішенні аналізує можливість притягнення особи до відповідальності у так званому скороченому провадженні. При цьому Суд вказує, що скорочене провадження у справах про зазначені адміністративні правопорушення передбачає, зокрема, фіксацію адміністративного правопорушення і накладання адміністративного стягнення на правопорушника безпосередньо на місці його вчинення.

Тобто, позиція Суду полягає у тому, що навіть у випадку, коли протокол про адміністративне правопорушення не складається, стадія фіксації адміністративного правопорушення та формування матеріалів справи є обов`язковою і має передувати такому розгляду справи.

За таких обставин суд вважає, що факт вчинення позивачем правопорушень, передбачених ч.1 ст.121, ч.9 ст.133-1 КУпАП, відповідачем не доведений, оскільки будь-яких матеріалів справи та доказів відповідачем не зібрано, а тому постанова підлягає скасуванню.

Стаття 7 КУпАП передбачає, що ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. При цьому, провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законів.

Посилання на докази, що підтверджують факт вчинення ОСОБА_1 адміністративних правопорушень в оскаржуваній постанові відсутні, зокрема, п.9 "До постанови додається" постанови не містить відомостей, про докази, що додаються до постанови на підтвердження вини позивача.

На підставі викладеного в судовому засіданні встановлено, що відповідач як суб`єкт владних повноважень на якого покладено обов`язок щодо доказування правомірності прийнятого ним рішення, не довів правомірність винесення оскаржуваної постанови в справі про адміністративне правопорушення.

На необхідності безсумнівного доведення вини особи у вчиненні правопорушення, що слугує єдиною підставою для можливості притягнення її до відповідальності, також звертає увагу Європейський суд з прав людини. Так, відповідно до рішення ЄСПЛ у справі ?Бочаров проти України? (остаточне рішення від 17 червня 2011 року) суд при оцінці доказів керується критерієм доведення ?поза розумним сумнівом?. Проте, таке доведення може випливати зі співіснування достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою висновків або подібних неспростованих презумпцій щодо фактів.

В силу презумпції невинуватості, що підлягає застосуванню у справах про адміністративні правопорушення, усі сумніви щодо події порушення та винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. При цьому принцип презумпції невинуватості застосовується і до адміністративних правопорушень, що визнав ЄСПЛ у справі ?Надточій проти України? (остаточне рішення від 15 травня 2008 року).

Враховуючи наведене, суд вважає висновки поліцейсього роти №3 батальйону УПП в Житомирській області ДПП Бєлякова Р .Г . про порушення позивачем вимог Правил дорожнього руху України та Закону України "Про автомобільний транспорт" припущеннями та такими, що не підтверджені фактичними даними для доказування вини особи, оскільки обставини, з якими закон пов`язує настання даних подій відповідачем не доведені.

Відповідно до ст.245 КУпАП, завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом. Згідно зі ст.252 КУпАП орган (посадова особа), що розглядає справу про адміністративне правопорушення оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Наведене свідчить, що під час винесення постанови були порушені норми чинного законодавства, які гарантують особі, яка притягається до адміністративної відповідальності, право на об`єктивний та справедливий розгляд справи.

На підставі викладеного, беручи до уваги встановлені під час судового розгляду справи обставини та докази, суд приходить до висновку, що при розгляді справи про адміністративне правопорушення та винесенні оскаржуваної постанови не було дотримано вимоги КУпАП.

Відповідно до ст.7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч.3 ст.90 КАС України, суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Оцінюючи дії відповідача на відповідність вищевказаним критеріям, суд приходить до висновку, що приймаючи оскаржувану постанову в справі про адміністративне правопорушення, посадовою особою її не було мотивовано та не дотримано встановленого законом порядку її винесення, а тому вона підлягає скасуванню у судовому порядку.

Особливості провадження у справах з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень щодо притягнення до адміністративної відповідальності визначені статтею 286 КАС України.

Згідно з п.3 ч.3 ст.286 КАС України, за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.

В судовому засіданні встановлено, що позиція позивача щодо відсутності в його діях складу правопорушень, передбачених ч.1 ст.121, ч.9 ст.133-1 КУпАП, нічим не спростовується, відповідачем при винесенні рішення про притягнення до адміністративної відповідальності позивача не були дотримані положення КУпАП щодо необхідності з`ясування всіх обставин справи, а тому суд вважає, що постанова про накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення у виді штрафу є протиправною та підлягає скасуванню, а справа про адміністративне правопорушення - закриттю.

На підставі ст.ст.222, 258, 265-2, 283, 287, 293 КУпАП, керуючись ст.ст. 4, 17, 158-163 КАС України

ухвалив:

позов ОСОБА_1 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) до поліцейського роти №3 батальйону Управління патрульної поліції в Житомирській області Департаменту патрульної поліції Бєлякова Романа Геннадійовича (місце знаходження: м.Житомир, вул.Покровська, 96), Департаменту патрульної поліції (код ЄДРПОУ 40108646, юридична адреса: 03048, м.Київ, вул.Федора Ернста, будинок 3) про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ДП18 №004199 від 09.07.2019 року задоволити.

Постанову серії ДП18 №004199 від 09.07.2019 року про накладення адміністративного стягнення на ОСОБА_1 за вчинення правопорушень, передбачених ч.1 ст.121, ч.9 ст.133-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення скасувати, а справу про адміністративне правопорушення закрити за відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративних правопорушень, передбачених ч.1 ст.121, ч.9 ст.133-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Апеляційна скарга може бути подана до Восьмого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги через Острозький районний суд Рівненської області протягом десяти днів з дня проголошення рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Острозького районного судуНазарук В.А.